Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/10087/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.04.2021. Зареєстровано: 23.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2021.
Дата набрання законної сили: 22.04.2021
Номер судового провадження: А/857/6866/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 квітня 2021 рокуСправа № 380/10087/20 пров. № А/857/6866/21Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
		судді-доповідача  Качмара В.Я.,
		суддів  Затолочного В.С., Курильця А.Р.,
		при секретарі судового засідання  Хомича О.Р.
		розглянувши у відкритому судовому в м.Львові апеляційну скаргу Львівської міської ради на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року (суддя Грень Н.М., м.Львів, повний текст складено 12 лютого 2021 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дари Львівщини», про визнання протиправною та скасування ухвали,-
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2020 року  ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Львівської міської ради (далі  ЛМР) в якому просила визнати протиправною та скасувати ухвалу ЛМР «Про користування ТзОВ «Дари Львівщини» земельною ділянкою на АДРЕСА_1 » від 24.01.2008 №1511 (далі  Ухвала №1511, ТОВ відповідно).
		Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року позов задоволено.
		Не погодившись із ухваленим рішення, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		В апеляційній скарзі із покликанням на окремі обставини справи вказує, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано відсутність порушених прав, свобод та інтересів позивача оскаржуваною Ухвалою №1511, а також зроблені помилкові висновки щодо відсутності правових підстав у відповідача для вилучення земельної ділянки площею 0,2851 га на АДРЕСА_1 (далі  Земельна ділянка) з постійного користування Міського державного комунального підприємства «Екоплід» (далі  МДКП). Зазначає також, що дана судова справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, так як позов подано ОСОБА_1 , як власником та єдиним учасником ТОВ.
		Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 
		ОСОБА_1 та ТОВ просила проводити розгляд справи за її відсутності та відсутності представника ТОВ.
		Проте, від представника відповідача-апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника по справі в іншому судовому засіданні.
		Розглянувши вказане клопотання, суд апеляційної інстанції вважає, що таке не підлягає задоволенню, так як заявником не надано будь-яких документів на підтвердження наявності обставин, що зазначені у клопотанні, не вказано реквізитів справи у якій зайнятий відповідний представник. Крім того, про дату, час та місце розгляду справи ЛМР повідомлена ще 09.04.2021 та у них відповідно була можливість залучити до участі у справі будь-якого іншого представника, що перебуває у штаті працівників юридичного управління ЛМР. 
		Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки попередньо Земельна ділянка була у постійному користуванні МДКП правонаступником якого є ТОВ, то документальне переоформлення такого права у певний термін не є обов`язковим. Відтак, у відповідача не було правових підстав для передачі позивачу в оренду на 5 років земельної ділянки, яка на момент прийняття оскаржуваної Ухвали №1511 вже перебувала у користуванні позивача на праві постійного користування.
		Щодо підсудності справи, то цей суд зазначив, що даний спір не пов`язаний з вирішенням питання приватноправового характеру, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. При цьому, між позивачем та відповідачем відсутній спір про право цивільне щодо оскарження Ухвали №1511.
		Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 є засновником, учасником ТОВ. 
		Ухвалою №1511 вилучено з користування МДКП Земельну ділянку та зараховано до земель міста; передано ТОВ Земельну ділянку в оренду терміном на 5 років для обслуговування ринку; ухвалено вважати таким, що втратив чинність Державний акт на право постійного користування землею від 03.12.1999, зареєстрований у книзі записів 1-5 за №72 (далі  Державний акт; а.с.8, 12-14).
		На підставі ухвали ЛМР «Про реорганізацію міського державного комунального підприємства «Екоплід» від 27.09.2001 №1191 (далі  Ухвала №1191) МДКП реорганізовано шляхом приєднання його до орендаря цілісного майнового комплексу ТОВ (а.с.9).
		Відповідно до Акту прийому-передачі активів та пасивів МДКП станом на 01.01.2001 (далі  Акт), ТОВ стає правонаступником МДКП в частині права постійного землекористування Земельною ділянкою відведеної МДКП відповідно до рішення відповідача 24.12.1998 №108, наказу від 24.11.1998 №464 та Державного акта (а.с.11).
		У відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За змістом частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України (далі  ЗК; в редакції чинній на час прийняття Ухвали №1511) надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно до частини другої статті 149 ЗК вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. 
		У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку (частина десята статті 149 ЗК).
		З огляду на викладені норми, суд апеляційної інстанції погоджується з тим, що вилучення 24.01.2008 з постійного користування МДКП, державну реєстрацію як юридичної особи якого скасовано 07.05.2003, суперечить імперативним приписам частини наведених вище вимог статті 116 та статті 149 ЗК.
		При цьому, суд апеляційної інстанції також підтримує позицію суду першої інстанції згідно якої у відповідача не було правових підстав для вилучення Земельної ділянки з постійного користування ліквідованого МДКП, оскільки дана Земельна ділянка перебуває у користуванні ТОВ на підставі Ухвали №1191 та Акта у якому вказано, що ТОВ стає правонаступником МДКП в частині права постійного землекористування Земельною ділянкою, відведеної МДКП відповідно до рішення ЛМР від 24.12.1998 №108, наказу від 24.11.1998 №464 та Державного акта.
		Відповідно до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у справі №663/1738/16-ц (провадження №14-355цс19) право користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому порядку до 01.01.2002, не втрачається внаслідок його не переоформлення підприємством, яке за новим ЗК не є суб`єктом права постійного землекористуванні, а зберігається за ним до приведення прав і обов`язків щодо такої земельної ділянки у відповідність до вимог чинного законодавства як за правонаступником того землекористувача, якому було видано державний акт на право постійного землекористування.
		Отже, позивач є правонаступником МДКП щодо права землекористування, а документальне переоформлення такого права у певний термін не є обов`язковим. Відтак, у ЛМР не було правових підстав для передачі позивачу в оренду на 5 років Земельної ділянки, яка на момент прийняття Ухвали №1511 вже перебувала у користуванні Позивача на праві постійного користування.
		Щодо підсудності справи, то відповідно до підпункту 1.частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
		Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно- правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно- правових відносин і стосується саме цих відносин.
		Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
		Органи місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) наділені значними повноваженнями у різних галузях, зокрема у сферах бюджету та фінансів, соціально-економічного і культурного розвитку, управління комунальною власністю, житлово-комунального господарства, регулювання земельних відносин, соціального захисту населення тощо. Реалізуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування наділені правом приймати управлінські рішення.
		Пунктом 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР установлено, що до питань місцевого значення належить регулювання сільськими, селищними, міськими радами земельних відносин.
		Отже, органи місцевого самоврядування у вказаних правових відносинах є суб`єктами владних повноважень, які виконують владні управлінські функції.
		Відповідний висновок міститься у Рішенні Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року №10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої етапі 143 Конституції України, пунктів «а», «б», «в», «г» етапі 12 ЗК, пункту 1 частини першої етапі 17 КАС (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), у якому визначено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень щодо оскаржень його рішень (нормативно-правових актів чи актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності належить до юрисдикції адміністративних судів.
		Враховуючи наведене, вірними є висновки суду першої інстанції про те, що розглядуваний спір не пов`язаний з вирішенням питання приватноправового характеру, а є публічно-правовим, оскільки виник за участю суб`єкта владних повноважень (органу місцевого самоврядування), який реалізовує у цих правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції. При цьому, між позивачем та відповідачем відсутній спір про право цивільне щодо оскарження Ухвали №1511.
		Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 30 травня 2018 року у справі № 826/5737/16, 15 травня 2019 року у справах №№729/608/17, 352/1414/15-ц, 12 червня 2019 року у справі №749/942/18.
		Додатково потрібно вказати, що відповідачем не надано доказів, що на підставі Ухвали №1511 із ТОВ укладено договір оренди, тобто вона реалізована.
		Щодо наявності порушеного права, то слід вказати, що оскільки позивач є засновником та учасником ТОВ, то наслідки реалізації Ухвали №1511 впливають на права та інтереси позивач, як особи з відповідним статусом у складі ТОВ.
		Апеляційна скарга відповідача не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
		Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Підсумовуючи, враховуючи наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу, слід залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Львівської міської ради залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 2 лютого 2021 року  без змін. 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС.
		 
		 
		Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді В. С. Затолочний   А. Р. Курилець  Повне судове рішення складено 22 квітня 2021 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...