Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/943/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 21.04.2021. Зареєстровано: 23.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2021.
Дата набрання законної сили: 21.04.2021
Номер судового провадження: К/9901/4303/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		21 квітня 2021 року 
		Київ
		справа №802/943/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/4303/17
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючий - Стародуб О.П., 
		судді -  Коваленко Н.В., Кравчук В.М. 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2017 (суддя - Воробцова І.А.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 (судді - Мельник-Томенко Ж.М., Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, зобов`язання вчинити дії,
		встановив:
		У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:
		- визнати протиправною викладену в листі від 23.05.2017 за №Д-6746/0-3169/6-17 відмову відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту);
		- зобов`язати надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області(за межами населеного пункту).
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що у квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.
		Листом від 23.05.2017 №Д-6746/0-3169/6-17відповідач повідомив позивача про те, що земельна ділянка, на частину якої вона бажає отримати дозвіл на розробку документації, сформована шляхом проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за кошти державного бюджету у 2013 році та присвоєно кадастровий номер, при цьому, формування земельних ділянок шляхом поділу чи об`єднання, які раніше сформовані здійснюється за технічною документацією із землеустрою. Враховуючи викладене, місце розташування об`єкта не відповідає схемі землеустрою наявній в технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Іванівської сільської ради Калинівського району, а також не містить обґрунтованих рішень організації раціонального використання та охорони земель.
		Не погоджуючись з відмовою відповідача та вважаючи її неправомірною, позивач звернулась до суду з даним позовом.
		В обгрунтування позовних вимог посилалась на те, що відмова відповідача у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою суперечить статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017, у задоволенні позову відмовлено.
		Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а не за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. 
		Оскільки позивач звернулась до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки, яка сформована, відмова відповідача у наданні такого дозволу є правомірною.
		З ухваленими судовими рішеннями не погодилась позивач, звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
		В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій неповно встановлено обставини справи, не надано їм належної правової оцінки, що призвело до ухвалення помилкових судових рішень.
		Зокрема, посилалась на те, що відповідач мотивує відмову нормами статті 79-1 Земельного кодексу України, однак дані норми не підлягають застосуванню для відмови, оскільки в даному випадку правовою нормою для відмови в наданні дозволу може були лише частина 7 стаття 118 Земельного кодексу України.
		Крім того, посилається на те, що відповідно до п. 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру. Водночас оскаржувана відмова відповідача у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою надана листом, а не наказом, як того вимагається нормативно-правовим актом, яким має керуватися відповідач при розгляді клопотань.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (далі - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
		Відповідно до частин першої-третьої ст.116 ЗК України громадяни … набувають права власності … земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		Набуття права на землю громадянами … здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
		Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (п. в) частина третя статті 116 ЗК України).
		Частиною шостою та сьомою статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
		В обгрунтування касаційної скарги, крім іншого, позивач посилається на те, що відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою надана відповідачем у формі листа, а не наказом, як того вимагає нормативно-правовий акт, який визначає правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях і яким має керуватися відповідач при розгляді клопотань.
		Надаючи оцінку зазначеним аргументам касаційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
		Так, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене   наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від    29.09.2016 №333    (далі - Положення №333) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.
		Пунктом 8 Положення №333 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.
		Відповідно до пункту 10 зазначеного Положення начальник Головного управління підписує накази Головного управління.
		Згідно з п. 84 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600, (далі Інструкція №600) накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань.
		Пунктом 123 Інструкція №600 визначено, що службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.
		Отже, відповідно до положень вказаних нормативно-правових актів визначено, що за результатами розгляду будь-яких основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, останнім має видаватися відповідний наказ. При цьому листи складаються у разі надання відповіді на звернення громадян.
		Таким чином, висновки головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, наведені у листі від 23.05.2017 за №Д-6746/0-3169/6-17 мали бути оформлені відповідним наказом. Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру в області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, не зважаючи на надсилання заявнику листів про розгляд клопотання, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом. Отже, має місце протиправна бездіяльність.
		Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 29.10.2019 у справі №0640/3541/18, від 04.05.2020 у справі №813/2061/17, від 28.05.2020 у справі №813/1949/16, від 14.08.2020 у справі №815/6699/17.
		Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності є визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом. 
		Оскільки відповідач не прийняв жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 , а лише надіслав позивачу лист, у якому повідомив про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, суд касаційної інстанції не входить в обговорення вказаних у цьому листі відповідача підстав, оскільки такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні пункту 19 частини першої статті 4, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відтак не може бути предметом судового розгляду.
		В контексті вказаного, Верховний Суд зазначає, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених статтею 118 ЗК України рішень.
		За таких обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання бездіяльності відповідача протиправною і зобов`язання у встановлений законом спосіб розглянути заяву позивача та за результатами такого розгляду прийняти відповідне мотивоване рішення.
		Відповідно до частини першої, третьої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених    статтею 341    цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Враховуючи викладене, у зв`язку з неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		Керуючись ст. 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		постановив:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 24.07.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017 - скасувати.
		Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо нерозгляду у встановлений законом спосіб заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту).
		Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства державної форми власності, орієнтовною площею 2,00 (два) га на території Іванівської сільської ради Калинівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) та за результатами такого розгляду прийняти відповідне мотивоване рішення.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		О.П. Стародуб
		Н.В. Коваленко 
		В.М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...