Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 185/9734/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2021.
Дата набрання законної сили: 19.04.2021
Номер судового провадження: 61-16956ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                    
		Іменем України
		 
		19 квітня 2021 року 
		м. Київ
		 
		справа № 185/9734/18
		 
		провадження № 61-16956св20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А.,             Черняк Ю. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та                          в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , 
		представник позивача - адвокат Самуха Владислав Олександрович
		відповідач - Комунальне підприємство «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, 
		третя особа - ОСОБА_3 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , яка подана її представником - адвокатом Самухою Владиславом Олександровичем,               на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2020 року у складі судді Бондаренко В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у складі колегії суддів: Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. О., Деркач Н. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.     Описова частина 
		 
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та                           в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради (далі - КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства»), третя особа - ОСОБА_3 , про визнання дій неправомірними.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що вона разом з малолітнім ОСОБА_2 на підставі договору дарування квартири від 18 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нижник А. М., зареєстрованого у реєстрі за № 636, є співвласниками квартири за АДРЕСА_1 .
		 
		Вказувала, що зазначений договір дарування не містить будь-яких положень з приводу переходу до них обов`язків щодо сплати заборгованості по холодному водопостачанню і водовідведенню, яка виникла у попереднього власника. 
		Вона, як новий власник, повідомила відповідача про перехід права власності. Проте, за зазначеною квартирою продовжує існувати заборгованість з водопостачання та водовідведення і до неї надходять рахунки зі сплати зазначеної заборгованості. 
		 
		Зазначала, що Управлінням соціального захисту населення Павлоградської міської ради листом № 847/07 від 09 листопада 2018 року їй було відмовлено в отриманні житлової субсидії на наступний період, оскільки за вищезазначеною квартирою значиться заборгованість по водопостачанню  у розмірі 30 700,27 грн, чим порушуються їх права та інтереси.
		 
		Уточнивши позовні вимоги,  ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та               в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , просила суд визнати неправомірними дії КП «Павлоградводоканал» по нарахуванню заборгованості за надання послуг водовідведення та централізованого водопостачання холодної води, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 , до 18 липня 2018 року - дати укладання договору дарування квартири               між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 .
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , відмовлено.
		 
		Рішення районного суду мотивовано тим, що КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради не пред`являло вимог до ОСОБА_1 про стягнення грошових сум, що були нараховані, отже, відсутні підстави для задоволення позову, оскільки оскарження дій відповідача щодо нарахування заборгованості за водопостачання та водовідведення не є належним способом захисту.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції 
		 
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 29 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , залишено без задоволення.
		Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області  від 19 лютого 2020 року залишено без змін.
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, щопредметом спору стала правомірність нарахованої плати - заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення. Оскарження дій відповідача щодо нарахування плати за водопостачання та водовідведення, які є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту. А все, що зазначала позивачка у позовній заяві, може бути запереченням у разі пред`явлення до неї позову про стягнення суми. Однак, таких вимог до неї не заявлено.
		 
		Апеляційний суд дійшов висновку, що позивач звернулася до суду за захистом права за відсутності його порушення іншою стороною, що свідчить про відсутність будь-яких правових підстав для захисту цивільного права позивача, яке в даному випадку не порушене.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У листопаді 2020  року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , мотивована тим, що судами не взято до уваги неможливість отримання нею житлової субсидії внаслідок нарахування спірної заборгованості.
		 
		Вказує, що судами попередніх інстанцій не вирішено спір по суті, не встановлено правовідносин та наявність/відсутність у неї обов`язку сплачувати заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період часу, коли вона не була власницею квартири, однак була зареєстрована в ній та мала право проживання.
		 
		Вважає, що нею обрано правильний спосіб захисту - визнання неправомірними дій по нарахуванню заборгованості за житлово-комунальні послуги, що перешкоджає отриманню субсидії.
		 
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду 18 грудня    2018 року у справі № 209/4456/16 та від 01 липня 2020 року                                 у справі № 676/2469/17, що передбачено пунктом 1 частини другої                    статті 389 ЦПК України.
		 
		 
		 
		Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судами
		 
		ОСОБА_1 та її малолітній син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору дарування квартири від 18 липня                  2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нижник А. М., зареєстрованого у реєстрі за № 636, є співвласниками (по 1/2 частині) квартири за АДРЕСА_1 .
		 
		Відповідно до довідки Комунального підприємства «Міський інформаційно-аналітичний центр» Павлоградської міської ради № 573 від 16 січня         2020 року про реєстрацію та склад сім`ї ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 14 квітня 2003 року. За цією адресою також зареєстрований її малолітній  син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		 
		Згідно з особистим рахунком № НОМЕР_1 станом на 01 липня 2018 року заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення, які надає                КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради, за квартирою АДРЕСА_1 становить             30 569,77 грн.
		 
		Станом на 01 листопада 2019 року заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення перед КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради на показника приладів обліку 10 м3, 23 м3 за квартирою АДРЕСА_1 складає 30 080,05 грн.
		 
		Правовідносини з КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради щодо отримання послуг з водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , виникли з колишнім власником ОСОБА_3 на підставі договору              № 1023364 від 13 лютого 2006 року та з ОСОБА_1 , на підставі договору № 1023364 від 23 серпня 2018 року.
		 
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного                    у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , подана її представником - адвокатом                Самухою В. О, задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог                              і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалено                             з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		 
		Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд                          і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Статтею 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
		 
		Стаття 68 ЖК України визначає, що наймач повинен своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
		 
		Відповідно до статті 1 Закону України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (тут і далі в редакції, чинній на момент набуття ОСОБА_1 права власності на квартиру) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;
		споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
		 
		Згідно зі статтею 12 Закону України № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
		Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).
		Істотними умовами договору про надання житлово-комунальної послуги є:
		1) перелік послуг;
		2) вимоги до якості послуг;
		3) права і обов`язки сторін;
		4) відповідальність сторін за порушення договору;
		5) ціна послуги;
		6) порядок оплати послуги;
		7) порядок і умови внесення змін до договору, в тому числі щодо ціни послуги;
		8) строк дії договору, порядок і умови продовження його дії та розірвання.
		Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
		 
		Частинами першою - другою статті 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору. 
		Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині у частині першій цієї статті.
		 
		Відповідно до статті 22 «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
		 
		Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вимогами закону, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.
		 
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою:  АДРЕСА_1              з 14 квітня 2003 року.
		Право власності на зазначену квартиру ОСОБА_1 та її малолітній син, ОСОБА_2 , набули 18 липня 2018 року на підставі договору дарування квартири від 18 липня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Павлоградського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Нижник А. М., зареєстрованого у реєстрі за № 636.
		 
		Підставою звернення до суду з позовом стала неможливість отримання позивачем житлової субсидії у зв`язку з наявністю боргу за надані комунальні послуги за періоди, коли квартира на праві власності належала іншій особі.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позову районний суд, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту, оскільки відповідач                                         КП «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» не пред`явило вимог до позивача щодо стягнення грошових сум, що були нараховані.
		 
		З такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено                            з дотриманням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.
		 
		Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
		 
		Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів                        з метою забезпечення цивільних прав.
		 
		Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси                     у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
		 
		У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.
		 
		Згідно із пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України основними засади судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
		 
		Відсутність порушеного права чиневідповідність обраного позивачем способу йогозахисту способам, визначеним законодавством, є підставоюдля прийняття судом рішення провідмову в позові.
		 
		Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено наявність у нього порушеного права. 
		 
		При цьому для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. У даному випадку, надсилання відповідачем квитанцій з нарахуванням заборгованості за надані комунальні послуги, не становлять обов`язок їх оплати саме позивачем та не порушують її прав.
		 
		Отже, висновки судів попередніх інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону та узгоджуються з нормами права, які судом правильно застосовані,                              а посилання касаційної скарги на те, що судами застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду 18 грудня    2018 року у справі № 209/4456/16 (провадження № 61-17562св18) та                від 01 липня 2020 року у справі № 676/2469/17 (провадження                          № 61-39542св18) колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах відмінним до даної справи є підстави позову та встановлені різні фактичні обставини справи, що в свою чергу призводить до іншого матеріально-правового регулювання спірних відносин.
		 
		Доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій                              не спростовують, на законність судових рішень не впливають.
		 
		З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій відповідають нормам процесуального права, а оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням положень статей 263-265 ЦПК України, відтак, скасуванню не підлягають.
		 
		Доводи заявника щодо неможливості отримання нею житлової субсидії у зв`язку з нарахованою спірною заборгованістю колегія суддів відхиляє, оскільки  ОСОБА_1  не позбавлена можливості скористатися відповідним способом захисту порушеного, на її думку, права.
		 
		Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи й зводяться до переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів попередніх інстанцій                            не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , подану її представником - адвокатом Самухою Владиславом Олександровичем, залишити без задоволення.
		 
		Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 лютого 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду                від 29 липня 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           Р. А. Лідовець
		І. А. Воробйова
		Ю. В. Черняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...