Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 184/1631/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2021.
Дата набрання законної сили: 20.04.2021
Номер судового провадження: 51-433км21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 32018040000000046

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		20 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 184/1631/18
		провадження № 51-433 км21
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2020 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26жовтня 2020року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32018040000000046 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця смт Межова Межівського району Дніпропетровської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		За вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14березня 2020 року ОСОБА_6  засуджено за ч. 2 ст. 367 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій строком 2 роки та штрафу в дохід держави у розмірі 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 грн.
		На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_6 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки з покладенням певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. 
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винним в тому, що він у період з травня 2015 року по листопад 2015 року, перебуваючи на посаді директора Приватного підприємства Приватне виробничо-комерційне підприємство «Укрєвробуд 2013», будучи службовою особою суб`єкта підприємницької діяльності, що виконує організаційно-розпорядчі і адміністративно-господарські функції, неналежно виконав свої службові обов`язки щодо організації бухгалтерського обліку та сплати податків у розмірах і строках, встановлених Податковим кодексом України, не вжив заходів щодо перевірки показників податкової звітності з ПДВ ПП ПВКП «Укрєвробуд 2013», що була складена особою, діяння якої розслідуються у іншому кримінальному провадженні, та допустив подальшу подачу засобами електронного зв`язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов`язань з ПДВ ПП ПВКП «Укрєвробуд 2013» за наступні звітні періоди: травень 2015 року, червень 2015 року, липень 2015 року, серпень 2015 року, вересень 2015 року, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджету держави коштів на загальну суму 2053786, 32 грн.
		Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений просить скасувати судові рішення та закрити кримінальне провадження. При цьому посилаєтьсяна невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, на неповноту та однобічність судового розгляду, який до того ж проведено поза межами висунутого обвинувачення. Вважає, що вирок суду не відповідає ст. 374 КПК України. Стверджує про відсутність доказів на підтвердження його винності у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення, а також причинного зв`язку між його діями та тяжкими наслідками. Вказує, що апеляційний суд при залишенні його апеляційної скарги без задоволення, належним чином своїх висновків не мотивував та не дав відповіді на всі доводи, які були викладені у його апеляційній скарзі. Крім того, апеляційним судом безпідставно відхиллено його клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Мотиви суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено в частинах 1, 2ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 даної статті суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412  414 цього Кодексу.Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		Зі змісту касаційної скарги засудженого вбачається, що він, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях409 та 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено, а було предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
		У поданій касаційній скарзі засудженийстверджує, що в цьому кримінальному провадженні відсутнідостатні та допустимі докази, які б доводили його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
		Однак, такі доводи засудженого ОСОБА_6 наведені в касаційній скарзі, є безпідставними з огляду на таке.
		Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
		Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у зазначеній статті, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		Оцінка доказів має здійснитись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які було досліджено та перевірено під час судового розгляду, а також оцінено відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Наявні в матеріалах кримінального провадження докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, а тому об`єктивних підстав недовіряти їм немає.
		Отже, дослідивши обставини встановленні під час кримінального провадження, надавши доказам належну оцінку, суд першої інстанції, дійшов вмотивованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України.
		Вирок суду першої інстанції відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України.
		Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги обвинуваченого, які стосувалися невідповідності висновків суду фактичним обставинами кримінального провадження та оцінки доказів, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України.
		В обґрунтування вказаного рішення, суд апеляційної інстанції навів відповідні мотиви. Зокрема, предметом перевірки суду апеляційної інстанції були доводи засудженого про неконкретність формування обвинувачення та були визнані необґрунтованими. 
		Так, апеляційний суд зазначив, що як слідує з обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті, ОСОБА_6 обвинувачувався у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки у вигляді ненадходження до бюджету державних коштів на загальну суму 2053786,32 грн. При цьому, апеляційний суд звернув увагу, що службова недбалість може виявлятися у формі: а) бездіяльності, коли суб`єкт повністю не виконує покладені на нього службові обов`язки, або б) дії, коли покладені на нього службові обов`язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо.
		Службова ж недбалість у ОСОБА_6 виявилась у формі дії, коли покладені на нього службові обов`язки хоча і виконуються, але неналежним чином - не так, як того потребують інтереси служби, тобто не відповідно до закону та умов, що склалися, або відповідно до них, але неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччі з встановленим порядком тощо, а тому апеляційний суд відхилив доводи ОСОБА_6 про некоректність формулювання обвинувачення. З чим погоджується і колегія суддів.
		Також апеляційним судом були спростовані і доводи апеляційної скарги засудженого про те, що він не є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, оскільки відповідно до ст. 47 Податкового кодексу України, ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також п. 4.3 Статуту ПП ПВКП «Укрєвробуд 2013» саме на директора покладено відповідальність за належну організацію бухгалтерського обліку та достовірність інформації, наведеної у документах податкової звітності. А тому, апеляційний суд критично оцінив посилання обвинуваченого на те, що до його обов`язків не відноситься контроль та перевірка наведених у податковій звітності показників. 
		Предметом перевірки апеляційним судом були і доводи засудженого про визнання висновку експерта судово-економічної експертизи № 15/11.1/112 недопустимим доказом та були відхилені судом з належним обґрунтуванням мотивів свого рішення.
		Належної оцінки отримали і твердження засудженого в апеляційній скарзі про порушення підслідності допущеної під час досудового розслідування даного кримінального провадження, а також про те, що обвинувачення було висунуто ОСОБА_6 без повідомлення йому про підозру. Вказані твердження були визнані необґрунтованими та спростовані матеріалами провадження.
		Разом з тим, колегія суддів вважає слушними доводи засудженого щодо безпідставного відхилення апеляційним судом його клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності.
		Так, апеляційний суд, залишаючи без задоволення клопотання засудженого щодо звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України вказав, що на час ухвалення рішення строк давності притягнення до кримінальної відповідальності не сплинув.
		Проте, вказаний висновок апеляційного суду є передчасним виходячи з наступного.
		З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності  це передбачений ст. 49 КК України певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
		Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК України, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
		Відповідно до приписів п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, ч. 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він неналежно виконуючи покладені на нього службові обов`язки директора ПП ПВКП Укрєвробуд 2013, які передбачали загальне керівництво підприємством, організацію бухгалтерського обліку й забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, сплату податків у розмірах та в строки, встановлені Податковим кодексом України, не вжив заходів щодо перевірки показників податкової звітності з ПДВ ПП ПВКП Укрєвробуд 2013 та допустив подальшу подачу засобами електронного зв`язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов`язань з ПДВ ПП ПВКП Укрєвробуд 2013 за звітні періоди: травень- вересень 2015 року.
		Як слідує з матеріалів провадження ОСОБА_6 працював у період з 14 травня по 02 листопада 2015 року на посаді директора ПП ПВКП Укрєвробуд 2013. Остання декларація з ПДВ у період його роботи була подана 19 жовтня 2015 року (за вересень 2015 року), що підтверджується наявною в матеріалах справи податковою декларацією з ПДВ за вересень 2015 року (а.п. 34, 85-86, т. 12).
		Згідно ч. 1 ст. 13 КК України закінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтею Особливої частиницього Кодексу. У закінченому злочині існує єдність об`єктивної і суб`єктивної сторін та винний повною мірою реалізував умисел , завершив злочин, виконав всі діяння (дії чи бездіяльність), які становлять об`єктивну сторону складу злочину, спричинив шкоду об`єкту. За моментом закінчення злочини поділяються на три види: а) злочини з матеріальним складом ; б) злочини з формальним складом та в) злочини з усіченим складом.
		Таким чином, моментом закінчення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що виразилось у не вжитті заходів щодо перевірки показників податкової звітності з ПДВ ПП ПВКП Укрєвробуд 2013 та допущенні подальшої подачі засобами електронного зв`язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов`язань з ПДВ ПП ПВКП Укрєвробуд 2013 за звітні періоди: травень - вересень 2015 рокує саме подача засобами електронного зв`язку податкової звітності з недостовірними показниками щодо податкових зобов`язань з ПДВ ПП ПВКП Укрєвробуд 2013. У данному випадку останнім таким моментом є остання дата подачі податкової звітності, а саме: 19 жовтня 2015 року, не залежно від того, чи він був звільнений з посади у листопаді 2015 року.
		Так, відповідно до вимог ч. 4 ст. 12 КК України нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
		Санкцією ч. 2 ст. 367 КК України передбачені покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п`ятдесяти до семисот п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
		За нормами п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею нетяжкого злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років.
		Таким чином, з урахуванням наведених обставин, строк давності притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України закінчився 19 жовтня 2020 року, тобто на час розгляду апеляційним судом даного кримінального провадження існували як матеріальні, так і процесуальні підстави для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності. Однак всупереч положенням ст. 49 КК України суд апеляційної інстанції не постановив такого рішення.
		Виходячи з наведеного, доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 в частині, що стосується його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.367 КК України, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
		Таким чином, колегія суддів вбачає у кримінальному провадженні наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		За таких обставин, касаційна скарга засудженого підлягає частковому задоволенню.
		Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 14 березня 2020 року й ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 26жовтня 2020року відносно ОСОБА_6 скасувати. 
		Звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у зв`язку зі спливом строків давності, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України. 
		Кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 закрити.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...