Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/2024/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг.
Надіслано для оприлюднення: 23.04.2021. Зареєстровано: 23.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2021.
Дата набрання законної сили: 23.04.2021
Номер судового провадження: 619 Д

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"23" квітня 2021 р. Справа № 905/2024/20 
		 
		Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В., суддя Пелипенко Н.М. 
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного підприємства Селидіввугілля (вх. №619Д/3) на рішення Господарського суду Донецької області від 01.02.2021 у справі №905/2024/20 (суддя Демідова П.В., повний текст рішення підписано 01.02.2021)
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Славойл, м.Слов`янськ Донецької області 
		до Державного підприємства Селидіввугілля, м.Селидове Донецької області 
		про стягнення 131.171,74 грн., - 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Славойл звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Державного підприємства Селидіввугілля про стягнення 131.171,74 грн, в тому числі заборгованість за зобов`язаннями  100.440,00 грн, проценти за користування коштами 8.704,00 грн, втрати від інфляції 22.027,74 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за договорами купівлі-продажу №1/163-16 МТП від 11.07.2016 та №1/20-19 МТП від 28.01.2019 на постачання продукції, внаслідок чого виникла заборгованість.
		Рішенням Господарського суду Донецької області від 01.02.2021 позовні вимоги ТОВ Компанія Славойл до ДП Селидіввугілля про стягнення 131.171,74 грн. задоволено частково. Стягнуто з ДП Селидіввугілля (85401, Донецька обл., м.Селидове, вул.Карла Маркса, буд.41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь ТОВ Компанія Славойл (84110, Донецька обл., м.Слов`янськ, вул.Пушкінська, буд.9, код ЄДРПОУ 37467251) заборгованість в загальному розмірі 71.233,91 грн, з яких: 53.340,00 грн - основний борг, 10.988,03 грн - інфляційні нарахування, 6.905,88 грн - 3% річних, а також суму судового збору у розмірі 1.141,50 грн. В решті позовних вимог відмовлено. 
		Позивач, ДП Селидіввугілля, з вказаним рішенням місцевого господарського суду частково не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення в частині стягнення 12.921,96 грн за договором №1/163-16 МТП від 11.07.2016 (з яких 4.204,68 грн 3% річних, 8.717,28 грн інфляційних витрат) та ухвалити в цій частині нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 12.921,96 грн за договором №1/163-16 МТП від 11.07.2016. В іншій частині позивач просить залишити рішення без змін. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, заявник посилається на те, що на його думку оскаржуване рішення в цій частині прийнято судом першої інстанції з неправильним застосуванням норм матеріального права, зокрема ст. 625 ЦК України. 
		Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2021 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Пелипенко Н.М.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Селидіввуггілля» та призначено розглядати справу №905/2024/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
		Станом на момент розгляду справи позивач ТОВ «Компанія Славойл» не скористалася правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ч. 2 ст. 263 ГПК України. 
		Враховуючи положення ч.ч.13, 14 ст.8 ГПК України, фіксація розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) не здійснюється.
		Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення, а також проаналізувавши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, зважаючи на нижченаведене.
		Як встановлено судом першої інстанції, в межах даної справи розглядаються господарські правовідносини, які скалилися між ТОВ «Компанія Славойл», як постачальником, та ДП «Селидіввугілля», як покупцем, з приводу виконання зобов`язань за двома договорами поставки. 
		Так, 11.07.2016 сторонами укладено договір №1/163-16 МТП, умовами якого передбачено:
		- постачальник зобов`язується поставити у власність покупця рідину робочу Hydroway 1060 в терміни і за ціною, узгодженими обома сторонами, і у відповідності зі специфікаціями, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти поставлену в його власність продукцію, своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов цього договору (п. 1.1, п. 1.2);
		- поставка продукції здійснюється в кількості та за цінами згідно заявок покупця і специфікацій, протягом 5-ти календарних днів з моменту здійснення заявки, якщо інше не обумовлено в специфікаціях (п.п. 3.1-3.5). 
		- сума договору складається із сум специфікацій, які є невід`ємною частиною договору, але не повинна перевищувати 188.400,00 грн з у ПДВ (п.4.1);
		- розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 25-ти календарних днів, з дня отримання товару покупцем, якщо інше не обумовлено в специфікаціях (п. 4.2);
		- зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту прийняття продукції покупцем у пунктах призначення поставки (п. 5.3);
		- сторони несуть відповідальність за неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України (п. 6.1);
		- оплата штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за даним договором не звільняє сторони від виконання умов договору (п.6.6);
		- договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 (п.9.1).
		Договір підписано представниками обох сторін без зауважень та скріплено печатками.
		11.07.2016 в межах даного договору сторонами підписано відповідну специфікацію №1 на виконання якої 27.07.2016 позивач поставив, а відповідач прийняв товар: рідину робоча Hydroway 1060 кількістю 1000 л. на суму 47.100,00 грн з ПДВ, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №СЛ-0000065 від 27.07.2016.
		Факт поставки та відсутність розрахунків між сторонами відповідачем не заперечується.
		28.01.2019 між тими ж сторонами укладено договір №1/20-19 МТП, за умовами якого:
		- постачальник зобов`язується поставити у власність покупця гідравлічні рідини за найменуванням, кількістю, ціною і в терміни узгодженими обома сторонами, і у відповідності зі специфікаціями, які є невід`ємною частиною даного договору, а покупець зобов`язується прийняти поставлену в його власність продукцію, своєчасно сплатити її вартість відповідно до умов цього договору (п.п. 1.1, 1.2.;
		- поставка продукції здійснюється в кількості та за цінами згідно заявок покупця і специфікацій, протягом 3-х календарних днів з моменту здійснення заявки, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Поставка продукції здійснюється транспортом постачальника та за рахунок його коштів зі складу постачальника за адресою: Донецька область, м.Слов`янськ, вул.Дарвіна, 23Д, якщо інше не обумовлено в специфікаціях. Датою поставки вважається дата зазначена у видатковій накладній (п.п. 3.1 - 3.3 );
		- сума договору дорівнює 58.320,00 грн з урахуванням ПДВ (п.4.1);
		- розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів, з дня отримання товару покупцем і підписання видаткової накладної, якщо інше не обумовлено в специфікаціях (п. 4.2).
		- зобов`язання постачальника вважаються виконаними з моменту прийняття продукції покупцем у пунктах призначення поставки (п. 5.3);
		- сторони несуть відповідальність один перед одним за неналежне виконання умов цього договору відповідно до чинного законодавства України, при порушенні строків оплати за поставлену продукцію, згідно п.4.2. цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день затримки (п.п. 6.1., 6.2.);
		- оплата штрафних санкцій за неналежне виконання зобов`язань за даним договором не звільняє сторони від виконання умов договору (п.6.7);
		- договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2019 (п.10.1). 
		Договір підписаний повноважними представниками сторін без зауважень та скріплений печатками. 
		28.01.2019 в межах зазначеного договору, сторонами підписано специфікацію №1, за змістом якої підлягають поставці: рідина робоча Hydroway 990 ТУ У 24.6-31709624-001:2005 кількістю 1 200 кг на загальну суму з ПДВ 58.320,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 9.720,00 грн. Постачання продукції здійснюється в кількості та за цінами згідно заявок покупця і специфікацій, протягом 3-х календарних днів з моменту заявки. Розрахунки за поставлену продукцію проводяться в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів, з дня отримання продукції покупцем і підписання видаткової накладної. Поставка продукції здійснюється транспортом покупця та за рахунок його коштів зі складу постачальника за адресою: м.Слов`янськ, вул.Дарвіна, 23Д.
		04.02.2019 позивач поставив, а відповідач прийняв відповідний товар, означений в специфікації №1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією видаткової накладної №СЛ-0000008 від 04.02.2019.
		Проте, відповідач лише частково оплатив поставлену продукцію на загальну суму 4.980,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №289 від 11.02.2019.
		14.02.2020 позивач звернувся до ДП Селидіввугілля з листом, в якому, посилаючись на процедуру припинення юридичної особо останнього, просив надати інформацію про суми кредиторської заборгованості перед ТОВ Компанія Славойл, які включено до передавального акту ДП Селиддіввугілля.
		23.03.2020 головний бухгалтер ДП Селиддіввугілля у листі №10/163 повідомив, що кредиторська заборгованість перед ТОВ Компанія Славойл станом на 29.01.2020 становить 100.440,00 грн, включення до передавального акту неможливе у зв`язку із припиненням реорганізації.
		27.03.2020 позивач на адресу відповідача направив претензію №1/27-03-20, якою повідомив ДП Селидіввугілля про наявність заборгованості за отриманий товар у сумі 100.440,00 грн, та нарахованих на підставі ст.ст.625, 692 ЦК України процентів 3% річних за користування коштами у розмірі 6.929,00 грн, індексу інфляції у розмірі 19.975,48 грн.
		Вищезазначене невиконання відповідачем в повному обсязі своїх зобов`язань за договорами, не врегулювання питання щодо погашення заборгованості у досудовому порядку, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про стягнення з підприємства відповідача основної заборгованості за договорами, процентів за користування коштами та індексу інфляції, які нараховані відповідно до умов договорів та чинного законодавства за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань.
		Господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, яким частково задовольнив позовні вимоги, зазначив, що відповідач здійснював оплату за поставлений позивачем товар з порушенням строку, встановленого умовами договорів поставки, що є підставою для застосування до боржника наслідків за порушення грошового зобов`язання на суму боргу. 
		Так, в межах договору №1/163-16 МТП від 11.07.2016 господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних (за період з 22.11.2017 по 12.11.2020) в сумі 4.204,68 грн, та інфляційних втрат з грудня 2017 по жовтень 2020 в сумі 8.717,28 грн. В той же час, суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимоги про стягнення в межах договору 2016 року основної заборгованості в сумі 47.100,00 грн, 3% річних у розмірі - 1.768,32 грн та втрат від інфляційні у розмірі 11.039,71 грн. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, місцевий господарський суд зазначив, що в даному випадку сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем. 
		В межах договору №1/20-19 МТП від 28.01.2019 господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в сумі 53.340,00 грн, як обґрунтовані та доведені документально, а також в частині стягнення 3% річних (з урахуванням вірного періоду з 07.03.2019 по 12.11.2020) в сумі 2.701,20 грн, та інфляційних втрат (з врахуванням вірного періоду з березня 2019 по жовтень 2020 року) в розмірі 2.270,75 грн. 
		Рішення Господарського суду Донецької області від 01.02.2021 в частині задоволення позовних вимог відносно суми боргу та штрафних нарахувань, пов`язаних зі спірним договором поставки №1/20-19 МТП від 28.01.2019, а також в частині задоволення позовних вимог відносно основної суми боргу за спірним договором поставки №1/163-16 МТП від 11.07.2016 сторонами не оскаржується. 
		Тобто, обидві сторони по справі погоджуються із наданою господарським судом правовою оцінкою, що приймає до уваги колегія суддів апеляційної інстанції. 
		В той же час, звертаючись до Східного апеляційного господарського суду, відповідач просить скасувати рішення в частині стягнення 12.921,96 грн за договором №1/163-16 МТП від 11.07.2016, з яких 4.204,68 грн.  3% річних та 8.717,28 грн. інфляційних втрат та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення 12.921,96 грн.
		Не погоджуючись з рішенням суду в цій частині, апелянт заначив, що суд першої інстанції необґрунтовано та недоречно послався на висновки Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, наведені в постанові від 26.10.2018 у справі №922/4099/17. В той час як в даному випадку відповідач вважає правильним застосування постанови Верховного Суду у складі Обєднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №757/44680/15-ц (61-32171сво18).
		Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, враховуючи підстави та предмет позову, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про задоволення позову, зважаючи на наступні підстави. 
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.
		Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Главою 51 Цивільного кодексу України визначено правові наслідки порушення зобов`язання та відповідальність за порушення зобов`язання.
		Зокрема, відповідно до ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		У статті 625 визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язанням незалежно від підстав його виникнення (договір тчи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, які регулюють, зокрема, окремі види зобов`язань. 
		Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
		Вирішуючи питання в частині вимог позивача щодо стягнення заборгованості за договором №1/163-16 МТП від 11.07.2016, суд встановив, що відповідно до видаткової накладної №СЛ-0000065 від 27.07.2016, позивачем поставлено товар на суму 47.100,00 грн, в той час як відповідач ДП Селидіввугілля встановлений договором обов`язок по оплаті отриманого товару не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 47.100,00 грн.
		Крім основної заборгованості позивачем заявлено до стягнення проценти за користування коштами (3% річних) у розмірі 5.973,00 грн та втрати від інфляції у розмірі 19.756,99 грн.
		Господарський суд визнав заявлені до стягнення проценти зі користування коштами та втрати від інфляційні частково: 3% річних (за період з 22.11.2017 по 12.11.2020) в сумі 4.204,68 грн, та інфляційних втрат з грудня 2017 по жовтень 2020 в сумі 8.717,28 грн, із чим погоджується колегія суддів апеляційного суду враховуючи наступне. 
		Так, відповідачем в порядку ст.ст. 257, 267 ЦК України було подано заяву, в якій останній просив суд застосувати позовну давність до вимог щодо стягнення з ДП Селидіввугілля 72.829,99 грн, з яких: 47.100,00 грн - заборгованості за договором №1/163-16 МТП від 11.07.2016, 6.973,00 грн - 3% річних, 19.756,99 грн - втрат від інфляції.
		Визначення позовної давності міститься у статті 256 Цивільного кодексу України, за положеннями якої це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. 
		Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		Інститут позовної давності передбачає обставини, які є підставами для зупинення та переривання строку давності, вичерпний перелік яких встановлено статтями 263, 264 Цивільного кодексу України.
		Згідно із ст.260 Цивільного кодексу України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст.ст.253-255 цього Кодексу. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за домовленістю сторін.
		За змістом ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
		Визначення початку відліку позовної давності міститься в статті 261 Цивільного кодексу України, зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		Отже, з урахуванням положень наведених статей, не отримавши у встановлений договором строк оплати за поставлений товар, вже наступного дня після закінчення відповідного строку позивач був обізнаний про порушення його права на отримання плати за поставлений товар. 
		Таким чином, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на звернення до суду із позовною заявою, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку. 
		В даному випадку загальна позовна давність тривалістю у три роки почала перебіг з 23.08.2016 (з дня, наступного за днем, коли зобов`язання мало бути виконане), і спливає - 22.08.2019.
		Позивач ТОВ Компанія Славойл з вимогами до ДП Селидіввугілля звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою 27.11.2020.
		В свою чергу, ч.1 ст.264 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
		Тобто, дії зобов`язаної особи щодо визнання боргу повинні відбуватися у період строку позовної давності, який переривається за фактом вчиненням вказаних дій такої особи. Здійснення дій поза межами строку позовної давності, унеможливлює переривання строку, який вже сплив.
		Як вже зазначалось, лист головного бухгалтера ДП «Селидіввугілля» №10/163 від 23.03.2020 (про включення до суми кредиторської заборгованості  заборгованості за договором 1/163-16 МТП від 11.07.2016) був адресований позивачеві поза межами строку позовної давності, що унеможливлює висновок про переривання такого строку. Визнання боржником свого боргу після спливу строку позовної давності не свідчить про переривання перебігу такого строку.
		Твердження позивача про зупинення перебігу строку позовної давності у зв`язку із реорганізацією підприємства відповідача також не прийняті судом до уваги, з огляду на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження обставини щодо введення мораторію на задоволення вимог кредиторів ДП Селидіввугілля до закінчення процедури приєднання, у зв`язку з чим відсутні правові підстави вважати, що запровадження процедури реорганізації підприємства ДП Селидіввугілля перериває строк позовної давності за вказаними договірними відносинами.
		Таким чином, матеріали даної справи не містять доказів на підтвердження звернення позивача до суду в межах строку позовної давності, або доказів на підтвердження переривання або зупинення строку давності. 
		Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
		В оскаржуваному рішенні, господарський суд посилається на висновок Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду) від 26.10.2018 у справі №922/4099/17, в якій зазначено, що вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених ст.625 ЦК України, не є додатковими вимогами у розумінні положень ст.266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання та обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову. 
		Враховуючи те, що стягнення 3% річних та інфляційних витрат обмежується останніми 3 роками, які передували подачі позову, здійснивши власний розрахунок 3% річних за період з 22.11.2017 по 12.11.2020 та інфляційних витрат з грудня 2017 по жовтень 2020 року, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог в частині, в сумі 12.921,96 грн, з яких 4.204,68 грн  3% річних, 8.717,28 грн  інфляційні витрати.
		Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись із твердженням відповідача, що в даному випадку правильним було б застосування постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06.03.2019 у справі №757/44680/15-ц (61-32171сво18), з огляду на те, що зазначена постанова прийнята в межах цивільного провадження. 
		Відповідно до статей 76 - 79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Отже, відповідачем всупереч вищенаведених норм права, не було подано доказів, які б підтвердили факти, викладені в апеляційній скарзі, а наведені доводи не спростовують правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні.
		У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
		З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення Господарського суду Донецької області від 01.02.2021 у справі №905/2024/20 слід залишити без змін.
		Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
		Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Державного підприємства Селидіввугіллязалишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Донецької області від 01.02.2021 у справі №905/2024/20 залишити без змін.
		Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		Повний текст постанови складено 23.04.2021 
		 
		 
		Головуючий суддя О.А. Істоміна
		 
		Суддя С.В. Барбашова 
		 
		Суддя Н.М. Пелипенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...