Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 917/1548/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Укладення договорів (правочинів); оренди.
Надіслано судом: 23.04.2021. Зареєстровано: 23.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2021.
Дата набрання законної сили: 13.04.2021
Номер судового провадження: 561 П

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"13" квітня 2021 р. Справа № 917/1548/20 
		 
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Геза Т.Д. , суддя Здоровко Л.М. 
		за участі секретаря судового засідання Перікової К.В.
		за участі представників учасників справи:
		позивача  не з`явився; 
		відповідача - Льопа О.В., свідоцтво ПТ №1463 від 25.03.2015; ордер серія ПТ №200556 від 11.02.2021 
		розглянувши у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава (вх.№561 П/2)
		на рішення Господарського суду Полтавської області від 29.12.2020 у справі № 917/1548/20 (суддя Паламарчук В.В., повний текст рішення складено та підписано 05.01.2021)
		за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава 
		до Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц", м. Кременчук Полтавська область 
		про внесення змін до Договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009
		 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У вересні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі РВ ФДМУ по Полтавській та Сумській областях) звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Кременчуцьке кар`єроуправління "Кварц" про внесення змін до Договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009, шляхом визнання укладеним Договору про внесення змін (в тому числі шляхом додаткової угоди №11) в редакції, викладеній позивачем в позовній заяві. 
		Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.12.2020 у задоволенні позову відмовлено повністю. 
		Позивач із зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Полтавської області від 29.12.2020 у справі № 917/1548/20 скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях про внесення змін до договору оренди № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. 01.06.2009 та зареєстрованого в реєстрі за №4341, шляхом визнання укладеним Договору про внесення змін №11 до договору оренди. 
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначав про невідповідність висновків суду першої інстанції про те, що факти, встановлені перевіркою діяльності регіонального управління не впливають на умови укладеного між сторонами договору та не можуть їх змінювати. 
		Зокрема, на думку скаржника, встановлені перевіркою факти порушення Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу не відповідають законодавчо визначеній орендній ставці 16% (використання цілісних майнових комплексів державних підприємств з метою видобування неенергетичних матеріалів). Виходячи з норм ст. 632 Цивільного кодексу України, орендна плата за використання майна державної та комунальної власності є регульованою ціною і в разі законодавчої зміни її розміру нормами чинного законодавства передбачено можливість внесення відповідних змін до умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін, а тому встановлені в ході перевірки порушення п. 5 Методики апелянт вважав істотною зміною обставин в розумінні ст. 651, ст. 652 Цивільного кодексу України та які є підставою для задоволення позовних вимог про внесення змін до договору оренди у запропонованій позивачем редакції. Натомість, судом першої інстанції не надано належної оцінки доводам позивача та правовідносинам сторін, та вимогам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, що призвело до необґрунтованої відмови у задоволенні позовних вимог. 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.02.2021 для розгляду справи №917/1548/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Лакіза В.В., Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на Господарського суду Полтавської області від 29.12.2020 у справі №917/1548/20 та призначено її до розгляду на 13.04.2021. 
		У наданому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує та вважає, що договір оренди цілісного майнового комплексу та усі договори про внесення змін до нього укладалися за взаємної згоди сторін, жодних заперечень на момент їх укладення, а також повідомлень про порушення порядку укладення чи невідповідності змісту договірних документів позивачем не надавалось. У зв`язку з цим, вважає, що висновки, покладені в основу даних перевірки регіонального відділення не є істотною зміною обставин та підставою для застосування статті 651, 652 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач. 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2021 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Бородіної Л.І. для розгляду справи №917/1548/20 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - доповідач Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Геза Т.Д. 
		В судовому засіданні 13.04.2021 представник відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечував з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача  залишити без задоволення. 
		Представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях в судове засідання 13.04.2021 не з`явився, про час, дату та місце судового засіданні повідомлений судом належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим поштовим відправленням №61022 54840334 про вручення уповноваженій особі позивача ухвали суду апеляційної інстанції від 19.03.2021. 
		Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання 13.04.2021 судом обов`язковою не визнавалась, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представника позивача.
		Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши в межах вимог апеляційної скарги правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з такого. 
		Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 26.03.2009 між Регіональним відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, орендодавцем, та Закритим акціонерним товариством Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц, правонаступником якого є Акціонерне товариство Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц, орендарем, укладено Договір №01/Ц-2009 оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц. 
		01 червня 2009 року між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц, який посвідчено приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу А.Г. Веселовським, та зареєстровано в реєстрі за №4341 (надалі - Договір), згідно п. 7.1.1. якого визначено, що відповідно до умов цього Договору вносяться зміни до Договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009, та цей Договір є новою редакцією Договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009, укладеного між Регіональним відділенням та Закритим акціонерним товариством Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц.
		Предметом Договору є державне майно цілісного майнового комплексу Державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц, а саме: будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: м. Кременчук, Полтавської області, вул. Київська, 85 (склад та опис будівель та споруд викладено в додатку №1), будівлі та споруди, що знаходяться за адресою: с. Піщане, Кременчуцького району, Полтавської області, вул. Теплична,2 (склад та опис будівель та споруд викладено в додатку №2) та інше майно (склад та опис якого викладено в додатку №3).), склад і вартість яких визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації, результатів переоцінки та передавального балансу підприємства, складеного станом на 31.12.2008.
		У п. 7.1 Договору сторони погодили, що цей Договір укладено строком на 10 років з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації даного договору.
		18 серпня 2010 року між Позивачем та Відповідачем укладено Договір про внесення змін №2 до Договору, яким п. 7.1. Розділу 7 Строк дії та умови зміни Договору Договору викладено в новій редакції, та змінено строк дії Договору на 26 років з дати нотаріального посвідчення та державної реєстрації Договору.
		Відповідно до п. 1.5 Договору майно передано в оренду з метою здійснення господарської діяльності з видобування незмінених та порушених вивітрюванням мігматитів та гранітів Піщанського родовища в якості сировини для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового.
		Відповідно до п. 3.1 Договору розмір орендної плати за базовий місяць оренди - лютий 2009 року становив без ПДВ 115 843,51грн. Згідно розрахунку плати за перший місяць оренди від 26.03.2009 застосована орендна ставка 6 % (цілісні майнові комплекси державних підприємств з виробництва будівельних матеріалів).
		Договором про внесення змін № 4 від 16.05.2013 були внесені зміни до Договору в частині перегляду орендної плати у зв`язку зі змінами орендної ставки з 6% на 12 % (виробництво будівельних матеріалів). Розмір орендної плати за базовий місяць оренди -березень 2013 року становив без ПДВ 280 442,65 грн.
		В подальшому, 25.06.2014 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про внесення змін №5 до Договору, згідно якого розділ 4 Права та обов`язки сторін договору оренди № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 доповнено п. п. 4.1.10 наступного змісту:  4.1.10 Якщо Орендодавець не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов Договору, орендар має право відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати.
		Крім того, 09 вересня 2015 року ухвалою господарського суду Полтавської області порушено провадження у справі №917/2002/15 за позовом ПАТ Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц до регіонального відділення про зміну договору у зв`язку із істотною зміною обставин, зокрема в частині доповнення Розділу 3 Орендна плата Договору пунктом 3.4. наступного змісту:  3.4 На основі розміру місячної орендної плати розраховуються добова орендна плата. Кількість днів (діб) фактичного користування майном підтверджується розпорядчим документом Орендаря щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним.
		З огляду не те, що згідно із ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна від 10.04.1992 № 2269-ХІІ та згідно п.4 ст. 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася, регіональне відділення визнало можливим укладання мирової угоди з орендарем ПАТ Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц за умови її затвердження господарським судом.
		Ухвалою господарського суду Полтавської області від 08.10.2015 затверджено мирову угоду між регіональним відділенням та ПАТ Кременчуцьке кар`єроуправліния Кварц у справі № 917/2002/15.
		Затвердження судом мирової угоди стало підставою для припинення провадження по справі господарського суду Полтавської області № 917/2002/15 за позовом ПАТ ККУ КВАРЦ до регіонального відділення про спонукання підписати Додаткову угоду № 7 до договору оренди від 26.03.2009 № 01/Ц-2009.
		Згідно з п. 1 Договору про внесення змін № 7 від 27.10.2015 розділ 3 договору оренди № 01/Ц-2009 від 26.03.2009 доповнено п. 3.4 наступного змісту:  3.4. На основі розміру місячної орендної плати розраховується добова орендна плата. Кількість днів (діб) фактичного користування майном підтверджується розпорядчим документом орендаря щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним. Наявність незалежних від діяльності орендаря обставин, які унеможливили використання у повному обсязі орендованого майна та обумовили його роботу в режимі неповного робочого часу, підтверджується незалежним висновком не рідше ніж раз на півроку.
		Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач в обґрунтування позову посилається на те, що за результатом перевірки діяльності регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 щодо використання об`єкту оренди по договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009, встановлено порушення п. 5 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 року № 786 із змінами (далі - Методика) та встановлено невірне застосування орендної ставки 7 % (використання ЦМК державних підприємств з метою видобування неенергетичних матеріалів) при розрахунку орендної плати. 
		Також, позивач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 961 Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10.08.1995 № 629 і від 04.10.1995 №786, яка набрала чинності 20.09.2011, змінено орендну ставку за використання цілісних майнових комплексів державних підприємств виробництва будівельних матеріалів з 6% на 12%. У зв`язку з цим, позивач вважав, що регіональним відділенням не застосовано правильну орендну ставку 16 % (використання ЦМК державних підприємств з метою видобування неенергетичних матеріалів) при розрахунку орендної плати, адже в такому випадку розмір орендної плати за базовий місяць-жовтень 2011 року із застосуванням ставки 16 % становив би без ПДВ 373 036,4 грн. 
		Окрім цього, позивач зазначав про інші встановлені порушення регіональним відділенням умов договору оренди від 26.03.2009 № 01/Ц-2009, зокрема, укладення мирової угоди у справі № 917/2002/15, в частині застосування вартості майна станом на 31.12.2008 для розрахунку орендної плати, мети використання, розрахунку добової орендної плати, відшкодування вартості ремонту в рахунок орендної плати. Посилаючись на те, що в позасудовому порядку сторони не дійшли згоди щодо приведення договору оренди державного майна цілісного майнового комплексу №01/Ц -2009 від 26.03.2009 у відповідність із законодавством, позивач, посилаючись на норми ст. 651, 652 ЦК України, просив суд внести зміни до договору в судовому порядку.
		Місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив з того, що :
		-за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними, отже, виявлені Фондом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати;
		- при обґрунтуванні позову позивач посилається на п. 3.5 Договору (із змінами та доповненнями), в якому зазначено, що сторони узгодили, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від Сторін причин, а також в інших випадках, передбачених законодавчими актами України. Водночас, доказів того, що змінилася Методика розрахунку розміру орендної плати чи стан об`єкту оренди, позивачем не надано та не вказано законодавчих актів, які б передбачали зміну орендної плати; 
		- питання внесення змін у договір у зв`язку з істотною зміною обставин, зокрема в частині доповнення Розділу 3 "Орендна плата" Договору пунктом 3.4 наступного змісту: "3.4. на основі розміру місячної орендної плати розраховуються добова орендна плата. Кількість днів (діб) фактичного користування майном підтверджується розпорядчим документом Орендаря щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним." було предметом розгляду господарської справи №917/2002/15. За результатом розгляду справи №917/2002/15 затверджено укладену між сторонами мирову угоду, згідно умов якої п. 1 Договору про внесення змін №7 від 27.10.2015 розділ 3 Договору оренди №01/Ц-2009 від 26.03.2009 доповнено п. 3.4 наступного змісту: "3.4. На основі розміру місячної орендної плати розраховується добова орендна плата. Кількість днів (діб) фактичного користування майном підтверджується розпорядчим документом орендаря щомісяця до 15 числа місяця, що настає за звітним. Наявність незалежних від діяльності орендаря обставин, які унеможливили використання у повному обсязі орендованого майна та обумовили його роботу в режимі неповного робочого часу, підтверджується незалежним висновком не рідше ніж раз на півроку."
		- з урахуванням встановлених по справі обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів істотної зміни обставин в розумінні ст. 651, 652 Цивільного кодексу України. 
		Зважаючи на наведене, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
		Колегія суддів погоджується із даним висновком місцевого господарського суду, виходячи з наступного. 
		Відповідно до частин першої та третьої статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
		У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб`єктивних правах чи інтересах. 
		За змістом статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін , якщо інше не встановлено договором або законом.
		Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. 
		Отже, на підставі ст. 651 ЦК України зміна договору за рішенням суду можлива у разі істотного порушення договору однією із сторін, або в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
		Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
		Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суд повинен з`ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
		Виходячи зі змісту положень даної норми, доведенню позивачем підлягають такі обставини:
		1) порушення умов договору іншою стороною;
		2) наявність шкоди у виді реальних збитків чи упущеної вигоди, завданої потерпілій стороні таким порушенням;
		3) неможливість потерпілій стороні отримати очікуване за договором внаслідок завданої шкоди;
		4) співвідношення (істотна різниця) між правомірно очікуваним стороною результатом виконання договору та можливим наявним результатом, з урахуванням завданої шкоди.
		Проте, колегія суддів зазначає, що як в позовній заяві, так і в апеляційній скарзі відсутні жодні посилання на порушення умов договору відповідачем, та не доведено обставин, які в розумінні приписів ст. 651 ЦК України мають підтверджувати про істотне порушення відповідачем умов договору оренди від 26.03.2009 № 01/Ц-2009 (з урахуванням змін, що вносились сторонами). У зв`язку з цим, норми статті 651 ЦК України, на яку посилається позивач як на підставу позовних вимог не можуть бути застосована до спірних правовідносин, отже, позивачем не доведено наявність правових підстав для внесення змін до договору на підставі даної норми.
		За змістом статті 652 ЦК України, якою врегульовано порядок зміни або розірвання договору у зв`язку із істотною зміною обставин, договір у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
		1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
		2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
		4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2 ст. 652 ЦК України).
		Правова позиція з приводу застосування приписів ч. ч. 1,2 ст. 652 ЦК України також викладена в постанові Верховного Суду у справі №902/364/19 від 18.02.2020, в якій суд касаційної інстанції зазначає, що за частинами 1 та 2 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. 
		Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		 Водночас за частиною 4 статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
		 Таким чином, зміна договору за рішенням суду у зв`язку із істотною зміною обставин допускається лише у виняткових випадках та при наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
		 Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України обов`язок доведення наявність таких обставин покладається на позивача.
		Відповідно до статті 1 Закону України Про Фонд державного майна України Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
		Відповідно до частини 1 статті 6 Закону України Про Фонд державного майна України, Фонд державного майна України здійснює свої повноваження безпосередньо і через регіональні відділення в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі та представництва у районах та містах, створених Фондом державного майна України, у разі необхідності.
		Отже позивач, який є державним органом, що реалізує державну, зокрема, у сферах оренди державного майна та державного регулювання оцінки майна, не міг не знати про те, наскільки правомірними є встановлений ним при укладенні договору оренди від 26.03.2009 № 01/Ц-2009 (до якого декілька раз вносилися зміни) розмір орендної плати, а також застосована вартість орендованого майна. 
		У зв`язку з цим, колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що встановлені в ході перевірки діяльності регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 по договору оренди від 26.03.2009 №01/Ц-2009 порушення п. 5 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, на яку позивач посилається як на істотну зміну обставин в розумінні частини першої статті 652 ЦК України, мала для позивача несподіваний та непередбачуваний характер та позивач не мав змоги передбачити, що така зміна обставин не настане. 
		За частиною четвертою статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
		Відповідно до ч. 1, 4 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
		Разом з цим, враховуючи обставини справи з урахуванням підстав позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що ані у позовній заяві, ані в апеляційній скарзі апелянтом не підтверджено наявності жодної з чотирьох умов, які є необхідними для внесення змін договору в порядку ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, та не наведено жодного обґрунтування змісту цих умов та в чому вони полягають.
		Також, ані позовна заява, ані апеляційна скарга не містять доводів щодо наявності виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість спонукання сторони договору до продовження дії договору на змінених умовах. Також матеріалами справи не підтверджено ані зміни Методики розрахунків орендної плати, ані істотної зміни стану об`єкту оренди з незалежних від сторін причин.
		Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Крім того, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 2 ч. 1 ст.282 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції мотивуючи постанову приймає або відхиляє аргументи викладені також і у відзиві на апеляційну скаргу.
		Колегія суддів погоджується з доводами відповідача, які покладені в обґрунтування відзиву на апеляційну скаргу, виходячи з наступного. 
		Так, щодо умов договору, які позивач просить змінити, виклавши їх в редакції, наведені в позовній заяві, колегія суддів зазначає про наступне. 
		Зокрема, позивач в позовній заяві просить вести зміни в пункт 1.1., 1.4 в частині оцінки та вартості майна.
		Як свідчать матеріали справи, позивач не вбачав підстав для здійснення оцінки та визначенні вартості орендованого майна станом на 30.06.2016, посилаючись при цьому на Методику оцінки об`єктів оренди, яка встановлює випадки обов`язкової оцінки.
		У п. 2 вказаної Методики визначаються випадки, коли необхідно в обов`язковому порядку провести оцінку майна. Проте, дані норми не обмежують сторони проводити оцінку в інших випадках, в тому числі за згодою сторін.
		Так, у ч. 1 ст. 7 Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні зазначено, що оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.
		Отже, сторони не обмежені у праві проводити оцінку майна у будь-який час, якщо на це є згода обох сторін. 
		В даному випадку позивач та відповідач дійшли згоди на проведення оцінки майна, після якої внесли відповідні зміни до Договору оренди ЦМК (договір про внесення змін № 8 від 12.10.2016).
		Щодо зміни орендної ставки (проект змін - пункт 3.1., 3.1.1, зміни до розрахунку плати за лютий 2009 року та за вересень 2011 року) та зміни мети використання цілісного майнового комплексу (проект змін - пункт 1.5).
		З матеріалів справи вбачається, що всі зміни орендної ставки відбувалися з дотриманням Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995р. N 786 із відповідними змінами та доповненнями.
		Так, з початку була встановлена ставка 6 %, потім після змін до вказаної постанови - 12 %. Розмір ставки визначався виходячи з виду ЦМК - для виробництва будівельних матеріалів, про що зазначено і в п. 1.5. Договору оренди ЦМК, зокрема ЦМК передається для виробництва щебеню будівельного та каменю бутового.
		Проте, як вважає регіональне відділення, з моменту укладення Договору оренди ЦМК (26.03.2009) оренда ставка має бути у розмірі 7%, а не 6%; а з 20.09.2011 - у розмірі 16%, а не 12%. 
		Відповідач вказує, що така зміна позивачем своєї думки суперечить принципу contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
		Верховний Суд у своїх постановах (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 р. у справі №390/34/17 (провадження №61 22 315сво18), постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.04.2019 р. у справі №903/394/18 та від 17.11.2018 у справі №911/205/18) наголошував, що поведінка учасників господарських та цивільних правовідносин не повинна суперечити принципу contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі  non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
		Обґрунтовування застосування нових ставок полягало у тому, що на думку регіонального відділення, орендований цілісний майновий комплекс відноситься до цілісного майнового комплексу з видобування неенергетичних матеріалів. А для таких видів видобування встановлені ставки 7 та16%
		Підставою для такого обґрунтування, на думку Фонду, є те, що основним видом економічної діяльності відповідача є за КВЕД:  08.12 - Добування піску, гравію, глин і каоліну (включає в себе: добування та дратування (підводне виймання) промислового пуску, будівельного піску та гравію; відбій і дроблення гравію; добування піску відкритим а; добування лин, вогнетривких глин і каоліну).
		Як вказує відповідач, за період існування правовідносин між сторонами спору діяли два класифікатори видів економічної діяльності: ДК 009:2005 та ДК 009:2010.
		В обох класифікаторах містяться такі норми:
		1.КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації, який не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв`язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД.
		2.Код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків.
		3.Код виду діяльності не обов`язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ.
		4.Будь-яке використання КВЕД не для статистичних потреб (адміністративних або нормативних) здійснюють самі користувачі за власними правилами, відповідаючи за це та належно пояснюючи таке використання.
		Відповідач також зазначає, що висновком експертного економічного дослідження № 2353/2354 від 21.01.2019, складеним судовим експертом Полтавського відділення Харківського науково- дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса, який міститься в матеріалах справи (а.с. 89) встановлено:
		Згідно наданих на дослідження документів, відсоткова ставка в змінах до розрахунку плати за базовий місяць (березень 2013 року) оренди цілісного майнового комплексу державного підприємства Міністерства оборони України Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц, обґрунтована.
		Зокрема, судовим експертом були проаналізовані звіти про виробництво промислової продукції (форма № 1-П-НПП) за 2008, 2009, листопад 2018 року, з яких слідує, що найбільшу частку за кількістю та за вартістю виробництва займає виробництво щебеню.
		Відповідач вказує на те, що в даному випадку мова йде саме про виробництво щебеню, а не добування. Свої доводи відповідач обґрунтовує наступним.
		Відповідно до п. 3.2. Державного стандарту України Б В. 2.7-75-98 Будівельні матеріали. Щебінь та гравій щільні природні для будівельних матеріалів, виробів, конструкцій та робіт. Технічні умови, під щебнем розуміється КРЗ (крупний заповнювач), що отримується дробленням гірських порід, гравію і валунів.
		Крім того, п. 4.12. Інструкції із застосування Класифікації запасів і ресурсів корисних копалин державного фонду надр до родовищ піску та гравію встановлено, що крупні фракції гравію і валуни за наявності їх в гравійно-піщаних породах після їхнього вилучення переробляють на щебінь чи бутовий камінь.
		А виходячи зі змісту п. 4.2. Державного стандарту України Б В.2.7-192:2009 Будівельні матеріали. Матеріали будівельні нерудні і заповнювачі для бетону пористі. Номенклатура показників, щебінь відноситься до нерудних будівельних матеріалів.
		Отже, щебінь є результатом виробництва, в т.ч. шляхом дроблення гірських порід і валунів. Тобто, щебінь не добувають, а виробляють як нерудний будівельний матеріал.
		Тому правильним є визначення орендованого комплексу як цілісного майнового комплексу виробництво будівельних матеріалів.
		Також, на думку регіонального відділення, якщо згідно КВЕД одним із видів діяльності є діяльність по коду  08.12 - Добування піску, гравію, глин і каоліну (включає в себе: добування та драгування (підводне виймання) промислового піску, будівельного піску та гравію; відбій і дроблення гравію; добування піску відкритим способом; добування глин, вогнетривких глин і каоліну), це означає, що цілісний майновий комплекс відноситься до комплексів з призначенням - видобування неенергетичних матеріалів, у зв`язку з чим орендна ставка має бути більшою.
		Судова колегія погоджується з доводами відповідача, що оскільки ні постанова Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 N 786 Про Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, ані інші нормативні акти не містять терміну видобування неенергетичних матеріалів, стверджувати, що діяльність по коду 08.12 це і є видобування неенергетичних матеріалів, немає правових підстав.
		Цілісний майновий комплекс, який орендується відповідачем належить до ЦМК виробництво будівельних матеріалів, а тому орендні ставки визначені у Договорі оренди цілісного майнового комплексу правомірно. 
		Отже, зміни орендної ставки (проект змін - пункт 3.1., 3.1.1, зміни до розрахунку плати за лютий 2009 року та за вересень 2011 року) та зміни мети використання цілісного майнового комплексу (проект змін - пункт 1.5.), запропоновані у позовній заяві, не можуть вважатися обґрунтованими.
		Щодо проекту змін в частині вилучення з Договору пункту 3.4 розділу З Орендна плата та відповідної зміни нумерації пунктів.
		Як вважає регіональне відділення (що вбачається з акту перевірки), підписання регіональним відділенням Мирової угоди (справа № 917/2002/15) та подальше внесення відповідних змін до Договору оренди ЦМК у частині зміни орендної плати з щомісячної на подобову, призвело до зменшення орендної плати.
		Проте, слід зазначити, що регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області за власним волевиявленням укладало мирову угоду, а також за власним волевиявленням підписувало зміни до договору. До того ж, посилаючись на зменшення орендної плати, регіональне відділення не пояснює, що саме було порушено при укладенні мирової угоди та змін до договору (п. З.4.).
		Пунктом 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. N786 передбачено: У разі коли термін оренди менший чи більший за одну добу або за один місяць, то на основі розміру місячної орендної плати розраховується добова, а в разі необхідності - на основі розміру добової орендної плати розраховується погодинна орендна плата.
		Таким чином добова орендна плата допускається згідно з вказаним вище нормативним актом.
		Крім того, у п. 2.2. Мирової угоди міститься посилання на ст. 21 Закону України Про оренду державного та комунального майна, та на статтю 762 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї із сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об`єкта оренди, наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно змешилась. 
		У зв`язку зі зменшенням виробництва та реалізації гранітної продукції, з незалежних від відповідача причин, на підприємстві було встановлено режим неповного робочого часу, що в свою чергу не дозволяло у повному обсязі використовувати орендоване майно у господарській діяльності. А це означає, що доцільним є сплата саме добової орендної плати за фактичні дні експлуатації орендованого майна.
		Наявність обставин, які обумовили роботу орендаря - ПАТ Кременчуцьке кар`єроуправління Кварц в режимі неповного робочого часу підтверджена експертним висновком Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-промислової палати України від 19.08.2015 №426/1, на який є посилання у п. 2.2. Мирової угоди. Зі змісту висновку вбачається, що орендар внаслідок зменшення виробництва працює неповний робочий час, таким чином зменшуючи власні фінансові можливості.
		У зв`язку з цим сторони внесли зміни до п. 3.4. Договору оренди ЦМК шляхом оформлення Мирової угоди (справа № 917/2002/15), а в послідуючому і шляхом підписання договору про внесення змін № 7 від 27.10.2015р.
		Отже проект змін в частині вилучення з Договору пункту 3.4 розділу 3 Орендна плата та відповідної зміни нумерації пунктів, запропоновані у позовній заяві, є безпідставним.
		Щодо проекту змін в частині вилучення з Договору пункту 4.1.10 розділу 4 Права та обов`язки сторін.
		На думку Фонду (яка вбачається з акту перевірки), п. 4.1.10 Договору оренди ЦМК суперечить ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна. Також Фонд стверджує, що ця умова договору не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна Підприємства і не тягне за собою зобов`язання орендодавця щодо компенсації вартості поліпшень.
		Проте, зміст Договору про внесення змін № 5 від 25.06.2014, яким розділ 4 договору був доповнений пунктом 4.1.10, відповідав чинному на той час Закону України Про оренду державного та комунального майна.
		Зокрема, ч. З ст.18-1 зазначеного Закону передбачено таке: Якщо орендодавець або інший балансоутримувач майна, переданого в оренду, не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право: відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
		У п. 4.1.10 Договору оренди ЦМК зазначається: Якщо орендодавець не здійснив капітального ремонту майна і це перешкоджає його використанню відповідно до призначення та умов договору, орендар має право відремонтувати майно, зарахувавши вартість ремонту в рахунок орендної плати.
		Відповідач також вказує, що жодної невідповідності у пункті 4.1.10 Договору вимогам ч. З ст. 18-1 України Про оренду державного та комунального майна, як і інших статей цього закону не міститься. Окрім цього, невід`ємні поліпшення та капітальний ремонт не є тотожними поняттями. Відшкодування невід`ємних поліпшень і капітального ремонту врегульовано різними нормативними актами.
		Так, відшкодування невід`ємних поліпшень здійснюється в порядку, передбаченому ст.778 ЦК України, ст. 23, ч. 2 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
		Поряд з цим, питання капітального ремонту, визначення сторони договору, яка зобов`язана його виконувати, та способи відшкодування регламентовані статтею 18-1 Закону України Про оренду державного та комунального майна.
		В даному випадку пункт 4.1.10 Договору стосувався саме капітального ремонту, а не невід`ємних поліпшень.
		Отже, нормативний акт, який регламентує процедуру погодження на здійснення невід`ємних поліпшень орендованого державного майна, не може застосовуватись до правовідносин у сфері капітального ремонту.
		Крім того відсутність порушень вимог законодавства України при укладенні Договору про внесення змін № 5 від 25.06.2014, яким розділ 4 Договору був доповнений пунктом 4.1.10, встановлена при розгляді іншої судової справи за №917/1009/20, рішення по якій вже набрало законної сили згідно з постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.02.2021.
		Судова колегія погоджується з доводами відповідача, що пункт 4.1.10 Договору оренди ЦМК відповідає нормам чинного законодавства України, а тому, проект змін в частині вилучення з Договору пункту 4.1.10 розділу 4 Права та обов`язки сторін, запропоновані у позовній заяві, є безпідставним.
		Щодо проекту змін в частині застосування ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України до відносин, які виникли з 26.03.2009 по 19.09.2011 включно (у відношенні проекту п. 3.1.) та до відносин, які виникли з 20.09.2011 (у відношенні проекту п. 3.1.1.), колегія суддів зазначає про наступне.
		Відповідно до ч. З ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
		Тобто, лише за згодою сторін допускається застосування певних умов договору до відносин, які виникли до його укладення. Якщо згоди однієї із сторін на це немає, то зобов`язувати іншу сторону укладати договір чи додаткову угоду, що мають початок своєї дії раніше ніж дата їх підписання (укладення), правові підстави відсутні. 
		Окрім цього, слід зауважити, що відповідно до п. 7.3. Договору оренди цілісного майнового комплексу від 26.03.2009 № 01/Ц-2009, зміни та доповнення до цього Договору допускаються за взаємної згоди сторін. 
		Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди від 26.03.2009 № 01/Ц-2009 та усі договори про внесення змін до нього укладалися за взаємної згоди, позивач не ставив питання про визнання недійсним договору. 
		Враховуючи встановлені по справі обставини в їх сукупності, а також докази та доводи, надані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень по справі, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду щодо відсутності достатніх правових підстав для задоволення позову.
		Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю з`ясував обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
		Оскільки апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, то, з урахуванням положень статті 129 ГПК України, здійснені ним судові витрати за апеляційною скаргою відшкодуванню не підлягають.
		Керуючись статтями 129, 270, 271, 180, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Полтавської області від 29.12.2020 у справі № 917/1548/20 залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		 
		Повний текст постанови складено 23.04.2021 
		 
		Головуючий суддя В.В. Лакіза
		 
		Суддя Т.Д. Геза 
		 
		Суддя Л.М. Здоровко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...