Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 753/1546/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2021.
Дата набрання законної сили: 09.03.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		Справа №753/1546/20                                  Головуючий у 1 інстанції: Заставенко М.О. 
		Провадження №22-ц/824/4848/2021          Суддя доповідач: Гаращенко Д.Р.
		 
		09 березня 2021 року                                                                                     м. Київ
		 
		Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
		головуючого  (судді-доповідача)                   Гаращенка Д.Р.
		суддів                                                       Сліпченка О.І, Сушко Л.П.,
		за участю секретаря                                        Налапко Ю.І.,      
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2020 року в справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з батьком та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з матір`ю,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з батьком.
		Під час розгляду справи ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей з матір`ю.
		16 грудня 2020 року в судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, в якій просив суд:
		- зобов`язати ОСОБА_2 повернути малолітнього  ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за місцем його постійного проживання за адресою:   АДРЕСА_1 ; 
		- визначити час спілкування малолітнього ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 у вихідні дні з 10-00 год кожної першої суботи до 20-00 год неділі, з 10-00 год кожної третьої суботи до 20-00 год неділі, до винесення судом рішення; 
		- зобов`язати матір ОСОБА_2 передавати малолітню дитину ОСОБА_4 його батькові ОСОБА_1 за місцем його проживання згідно визначеного судом часу спілкування; 
		- зобов`язати матір ОСОБА_2 забезпечити доступ ОСОБА_4 до отримання базової середньої освіти шляхом забезпечення відвідування ОСОБА_4 очної форми навчання в середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №42 м. Києва. 
		У мотивування вимог заяви посилався на те, що необхідність застосування вказаних заходів забезпечення позову обґрунтоване тим, що йому чиняться перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , в результаті чого можуть бути втрачені безпосередні емоційні контакти, що вплине в подальшому на результат розгляду справи. Крім того, ОСОБА_2 не взмозі організувати навчальний процес сина, що призвело до його неатестації по шкільним предметам.
		Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.
		Вжито заходи забезпечення позову наступним шляхом визначення часу спілкування малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 кожної першої та третьої суботи місяця з 10-00 год до 12-00 год у присутності матері ОСОБА_2 , до винесення судом рішення про визначення місця проживання дітей.
		У решті вимог заяви відмовлено.
		Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву задовольнити в повному обсязі.
		В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що необхідність застосування вказаних заходів забезпечення позову обґрунтоване тим, що ОСОБА_2 після того як самовільно змінила місце проживання сина не взмозі організувати навчальний процес сина, дитина вжепротягом 3,5 місяців не відвідує школу та не виконує навчальну програму, що призвело донеатестації ОСОБА_4 по усім шкільним предметам за результатами першого півріччя.
		Крім цього, з 07 вересня 2020 року батькові чиняться перешкоди у спілкуванні з сином ОСОБА_4 , мати робить все, щоб настроїти сина проти батька, а також формує у нього думку, що залишившись проживати із нею син зможе не відвідувати школу та присвячуватиувесь свій час комп`ютеру та відео іграм. Така поведінка матері по відношення до дитини та його батька призводить до того, що порушуються права дитини щодо забезпечення доступу до освіти, втрачаються безпосередні емоційні контакти між батьком та сином, що вплине в подальшому на результат розгляду справи.
		Звертає увагу й на те, що вжиття заходів по забезпеченню позову, які просить позивач, виходячи з вимог ст. 150 ЦПК України, є співмірними та адекватними.
		Вказує, що суд в порушення приписів ст. 150 ЦПК України та ст. 157 СК України не врахував справедливу рівновагу між інтересами дітей і інтересами батьків.
		При цьому, судом не наведено обґрунтування чому такі зустрічі обмежені лише 2 годинами 2рази на місяць у присутності матері, з якою у позивача склалися неприязні відносини. 
		ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін. Зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, апелянтом не надано доказів на підтвердження доводів скасування ухвали суду, зокрема, щодо перешкод у спілкуванні, організації навчального процесу. Вказує, що b судом першої інстанції, на час ухвалення спірного рішення, було обрано саме такий спосіб зустрічей, який був можливий та співмірний для налагодження відносин батька з сином.
		У судове засідання сторони не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися.
		Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
		Задовольняючи частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та визначаючи час спілкування малолітнього ОСОБА_4 з батьком ОСОБА_1 кожної першої та третьої суботи місяця з 10-00 год. до 12-00 год. у присутності матері ОСОБА_2 до винесення судом рішення суд першої інстанції виходив з того, що саме такий спосіб забезпечення позову буде сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків ОСОБА_1 із його сином ОСОБА_4 .
		За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		Відповідно до частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
		Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
		Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідками встановлення обов`язку або заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4постанови № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.
		Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, всі дії стосовно дітей органів соціального забезпечення, судів, адміністративних чи законодавчих органів повинні бути спрямовані на якнайкраще забезпечення інтересів дитини. Держави-учасниці повинні забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручі до уваги права і обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
		Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
		Суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що зустрічі батька з дитиною тривалістю дві години кожної першої та третьої суботи місяця у присутності матері ОСОБА_2 будуть сприяти відновленню та налагодженню емоційних стосунків ОСОБА_1 із його малолітньою дитиною ОСОБА_4 і ця обставина відповідатиме законним інтересам як батька, так і дитини.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог заяви про забезпечення шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути малолітнього ОСОБА_4 за місцем його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки відповідно до ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
		Згідно з ч. 1 ст. 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
		Враховуючи положення зазначеної вище норми, обґрунтованим є висновок суду про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_2 забезпечити доступ ОСОБА_4 до отримання базової середньої освіти шляхом забезпечення відвідування очної форми навчання в середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №42 м. Києва.
		Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 фактично зводяться до не згоди апелянта з ухвалою суду першої інстанції та суб`єктивною її переоцінкою.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права і правильним застосуванням норм матеріального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі.
		Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 375, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 16 грудня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного суду.
		 
		Головуючий                                                                           Д.Р. Гаращенко
		 
		 
		Судді                                                                                       О.І. Сліпченко
		 
		 
		                                                                                                Л.П. Сушко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...