Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-а-482 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 03.06.2010. Забезпечено надання загального доступу: 24.02.2011.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		 
		 
		Справа № 2-а-  482  
		2010 рік  
		П О С Т А Н О В А  
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И  
		 3 березня 2010 року        Тельманівський районний суд Донецької області  
		у складі:   головуючого судді       Ольховської О.В.,  
		при секретарі        Папаяні С.М.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Тельманове справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобовязання субєкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни,  
		 В С Т А Н О В И В:  
		 позивачка  ОСОБА_1  звернулась до суду з адміністративним позовом  до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобовязання субєкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни  , мотивуючи тим, що вона віднесена до категорії дітей війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01.01.2006 року, має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач протягом 2006-2009 років порушував її право, визначене законом, не нараховував та не виплачував їй щомісячне підвищення до пенсії. Позивачка просила суд зобовязати відповідача вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни за 2006  2009 роки в сумі 5068 гривень 80 копійок, а також поновити їй строк звернення до суду.  
		Сторони в судове засідання не зявились. Позивачка надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, на позові наполягала. Представник відповідача надав до суду заяву про розгляд справи без участі представника управління, позов не визнав.  
		Відповідач  Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області надав до суду заперечення на адміністративну позовну заяву, в якому посилається на те, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції, що діяла на момент спірних відносин), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дійсно повинно підвищуватися на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, але відповідно до ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, згідно п. 5 ст. 18 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів та не підлягають вилученню з Пенсійного Фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом, відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України і не підлягають оподаткуванню, відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного Фонду для оплати договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат та на цілі, не передбачені цим Законом. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року у справі № 1-29/2007р. (справа про соціальні гарантії громадян) визнано не конституційними положення п. 12 ст. 71, ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та ці положення втратили чинність. Таким чином, норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є діючими з 09.07.2007 року. Разом с тим, Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не передбачені виплати відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Крім того, законодавчим органом не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог Закону, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищення пенсії, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу виплачується підвищення до пенсії з 01.01.2008 року  47,00 гривень, з 01.04.2008 року  48,10 гривень, з 01.07.2008 року  48,20 гривень, з 01.10.2008 року  49,80 гривень.  
		Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.  
		Як встановлено судом і таке підтверджується матеріалами справи  ОСОБА_1  народилась  ІНФОРМАЦІЯ_1 року  і мешкає в  смт. Тельманове Тельманівського району Донецької області  , має правовий статус дитини війни та перебуває на обліку відповідача.  
		Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  
		За Преамбулою Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообовязкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.  
		Закон України «Про соціальний захист дітей війни» установлює правовий статус дітей війни і визначає основи їх соціального захисту та гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.  
		Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01.01.2006 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  
		Водночас, ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.  
		Статтею 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6  протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.  
		Проте у 2006 році в порядку, визначеному Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», Кабінетом Міністрів України  не впроваджувався порядок надання пільг  , передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», тому підвищення пенсії не провадилося.  
		Крім того, пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ, який набрав чинності з 1 січня 2006 року, встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  
		Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року № 3367, який набрав чинності з 2 квітня 2006 року, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6  у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.  
		З огляду на вищевказане, враховуючи те, що положення статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом Україні до теперішнього часу не визнані неконституційними, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачу, як дитині війни у 2006 році підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком ґрунтуються на законі і є правомірними, а тому не вбачає законних підстав для задоволення вимог позивача щодо визнання дій відповідача у 2006 році неправомірними і покладення зобовязання перерахунку та виплати підвищення до пенсії за 2006 рік та вважає їх такими, в задоволенні яких необхідно відмовити.   
		Поряд з цим, згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  
		Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), у тому числі,  п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Рішення Конституційного суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у звязку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Відповідне рішення Конституційного Суду України є обовязковим для виконання на всій території України, остаточним і не може бути оскаржене.  
		 Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  
		 Згідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  
		Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.  
		Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача за 2007 рік підлягають задоволенню за період з 09 липня 2007 року, тобто з дня прийняття Конституційним Судом України рішення про неконституційність положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  
		Відповідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.  
		Таким чином, немає підстав вважати, що органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду.  
		Також, слід відзначити, що підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текст статті 6 викладений в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни».  
		Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».  
		Рішення Конституційного Суду України, як викладено вище, є обовязковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.  
		Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у звязку з прийняттям нової редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (пп. 2 п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті до 01.01.2008 року втратила свою чинність. На підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року втратила чинність і нова редакція ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».  
		У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  
		 В даному випадку відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду доказів та не довів правомірності свого рішення щодо ненарахування та невиплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року.  
		Враховуючи викладене, суд вважає за можливе визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачеві підвищення до пенсії як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року неправомірною та зобовязати відповідача зробити нарахування та виплату позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року за рахунок коштів Державного бюджету України.  
		За приписами абзацу 1 частини 5, частини 3 статті 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року (у редакції Закону України від 15 березня 2007 року № 749-V, який набрав чинності 28 березня 2007 року) для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» для осіб, які втратили працездатність затверджений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня 2007 року  380 гривень, з 1 квітня 2007 року  410 гривень 06 копійок, з 1 жовтня 2007 року  415 гривень 11 копійок. Виходячи з цього, підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» складає: з 9 липня 2007 року  123 гривні 02 копійки, з 1 жовтня 2007 року  124 гривні 53 копійки.  
		Згідно статті 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» на 2008 рік було затверджено прожитковий мінімум на одну особу для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня  470 гривень, з 1 квітня  481 гривня, з 1 липня  482 гривні, з 1 жовтня  498 гривень, а відповідач в наданому до суду запереченні зазначив, що з 01.01.2008 року позивачу виплачується підвищення до пенсії відповідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» в таких розмірах: з 01.01.2008 року  47 гривень, з 01.04.2008 року  48 гривень 10 копійок, з 01.07.2008 року  48 гривень 20 копійок, з 01.10.2008 року  49 гривень 80 копійок.  
		Стосовно позовних вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати доплати до пенсії, зобовязання вчинити певні дії щодо нарахування та доплати підвищення до пенсії як дитині війни за 2009 рік суд зазначає наступне.  
		Відповідно до статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-УІ Кабінету Міністрів України було надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  
		На виконання вищезазначеної норми Кабінетом Міністрів України не приймалось окремої постанови щодо встановлення у 2009 році розміру підвищення до пенсії особам, віднесеним до категорії Дитини війни, дія  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не призупинялася,  тому суд вважає чинними положення  ст. 6 вказаного Закону і позовні вимоги щодо покладення на  відповідача зобовязання здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за 2009 рік такими, що підлягають задоволенню.  
		При цьому, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про правомірність його дій у спірних правовідносинах з посиланням на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат, оскільки судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог частини 2 статті 3 Конституції України, за якою права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, держава відповідає перед людиною за свою діяльність, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави.  
		Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.  
		Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.  
		Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачкою з поважних причин, оскільки вона  людина похилого віку, довготривалий час сподівалася на те, що відповідач, як державний орган влади, самостійно виплатить їй доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Крім того, відповідач тільки  21.08.2009 року  своїм листом повідомив позивачку про свою відмову щодо нарахування та виплати у встановленому законом розмірі відповідної доплати до пенсії і запропонував позивачці звернутися до суду.   
		Згідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особі, права та інтереси якої порушені, гарантується право на судовий захист. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, але їх застосування повинно зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Чоловік проти України» (заява № 15123/03) від 6 грудня 2007 року). Конституція України у статті 46 гарантує громадянам право на соціальний захист, який включає отримання пенсій, інших видів соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування та мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. В статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що саме пенсія або виплати, які здійснюються за вибором громадянина замість пенсії  щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Обовязки щодо призначення перерахунку та виплати пенсії за Законом України «Про пенсійне забезпечення» є основною функцією органів Пенсійного фонду України, тому зважаючи на наявність прямої норми в Конституції України, яка гарантує здійснення державними органами належних за законами України виплат сум пенсії з урахуванням встановленого підвищення дітям війни, то за приписами статті 8 Конституції України та вимог частини 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справ за Законом України «Про соціальний захист дітей війни» пропущений річний строк для звернення до суду не є підставою для відмови у позові та при наявності заяви сторони поновлюється судом.  
		 З огляду на викладене, за наявності заяви позивачки про поновлення їй строку звернення до суду, суд вважає можливим причину пропущення позивачкою процесуального строку, встановленого ст. 99 КАС України визнати поважною і вважає за можливе в порядку ст. 102 КАС України поновити їй строк звернення до суду з даним позовом.  
		Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.  
		 Позивачем заявлена вимога про зобовязання нарахувати та виплатити недоплачене підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо ненарахування  ОСОБА_1  щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по  31 грудня 2009 року  .  
		Частиною 3 статті 94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу  відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Оскільки адміністративний позов містить декілька вимог, розмір компенсації судових витрат визначається виходячи з кількості задоволених/незадоволених позовних вимог.  
		Вивчивши матеріали справи та враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сума судового збору, яка відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України повинна бути стягнута з Державного бюджету України на користь позивачки, складає 1 гривня 70 копійок.  
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 102, 158  163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  
		 ПОСТАНОВИВ:  
		 Визнати поважною причину пропущення строку для звернення до суду.  
		Поновити  ОСОБА_1  строк звернення з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області.  
		Позов  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області про зобовязання субєкта владних повноважень вчинити дії щодо нарахування та виплати недоплаченого підвищення до пенсії за статус дитини війни задовольнити частково.  
		Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області щодо ненарахування  ОСОБА_1  щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по  31 грудня 2009 року  .  
		Зобовязати Управління Пенсійного Фонду України в Тельманівському районі Донецької області здійснити нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії  ОСОБА_1  як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», виходячи зі встановленого законодавством розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по  31 грудня 2009 року  за рахунок коштів Державного бюджету України з урахуванням фактично отриманих сум.   
		Стягнути з Державного бюджету України на користь  ОСОБА_1  судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 гривня 70 копійок. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.  
		Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Тельманівський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови, в разі складання постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України  з дня складання в повному обсязі, і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів без попередньої подачі заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, що її подає, до суду апеляційної інстанції.  
		Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву на апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів після подання заяви, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.  
		 Суддя

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...