Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 483/911/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 23.04.2021. Зареєстровано: 24.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2021.
Дата набрання законної сили: 08.07.2021
Результат оскарження 15.12.2021 Касаційний кримінальний суд Верховного Суду: скасовано вирок суду першої інстанції із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/483/55/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018150100000690

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області
		 
		Справа № 483/911/20
		Провадження 1-кп/483/55/2021
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		23 квітня 2021 року      м. Очаків
		 
		Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
		головуючого  судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		потерпілого ОСОБА_4 , його представника  адвоката ОСОБА_5 ,
		захисника  адвоката ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з приміщенням Ленінського районного суду міста Харкова кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018150100000690 від 06 серпня 2018 року за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Давидів Брід Великоолександрівського району Херсонської області, є громадянином України, одруженим, з повною загальною середньою освітою, обіймає посаду першого заступника начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Миколаївській області, в силу ст. 89 КК України є раніше не судимим, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за таких обставин.
		05 серпня 2018 року приблизно о 10 год. 05 хв. водій ОСОБА_7 керував технічно справним автомобілем марки «TOYOTALandCruiser 200» номерний знак НОМЕР_1 та рухався по ґрунтовій проїзній частині в трьох кілометрах від села Василівка Очаківського району Миколаївської області, в районі «білої хати», зі сторони села Геройське зі швидкістю приблизно 40 км/год. У цей же час, на відстані приблизно 10 кілометрів від села Геройське назустріч вказаному автомобілю, зі швидкістю, яка постійно змінювалася до моменту ДТП, і яка за 1 секунду до зіткнення склала 9 км/год. (відповідно до роздруківки з GPS навігатора) рухався квадроцикл марки «BRP» без реєстраційного номеру чорно-жовтого кольору під керуванням водія ОСОБА_4 .. В районі вищевказаної ділянки дороги присутнє заокруглення у сторони, що залежать від напрямку руху водіїв, з обмеженою видимістю для останніх, через наявність на даному заокругленні гілок хвойних дерев з лівої сторони в напрямку села Геройське. Водій ОСОБА_8 в порушення вимог п.п. 1.2, 2.3 «б», 10.1, 13.1, 13.3 Правил дорожнього руху України рухався по лівій стороні дорозі при встановленому правосторонньому русі в Україні, проявив неуважність до дорожньої обстановки, не стежив за її змінами, не контролював рух свого транспортного засобу, хоча зобов`язаний був постійно його контролювати і мав таку можливість, з`їхав у ліву сторону руху дороги, при зустрічному роз`їзді не дотримався безпечної дистанції та бокового інтервалу. Внаслідок цього автомобіль під керуванням ОСОБА_7 , який рухався ближче лівої сторони зустрічного руху проїзної частини та на заокругленні, при повороті праворуч по ходу його руху у напрямку села Покровка, не виконав вимоги Правил дорожнього руху та викрутив кермо у лівий бік, в результаті чого допустив зіткнення з зазначеним вище квадроциклом, що рухався по правій стороні проїзної частини, а саме: автомобіль контактував своєю передньою лівою частиною з передньою лівою частиною квадроциклу. Внаслідок вищевказаного зіткнення водій квадроциклу ОСОБА_4 вилетів з водійського сидіння вперед та влетів в лобове скло автомобілю, в результаті чого втратив свідомість та отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого осколкового перелому ліктьової кістки зі зміщенням відламків, що відноситься до категорії середнього ступеню тяжкості, за критерієм тривалості розладу здоров`я.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину в інкримінованому йому порушенні правил безпеки дорожнього руху не визнав. Дав показання про те, що, дійсно 05 серпня 2018 року приблизно о 10 годині він рухався на своєму автомобілі зі швидкістю приблизно 30-40 км/год. по піщаній, вкритій соснами дорозі поблизу села Василівка Очаківського району. Видимість дороги була обмежена. Назустріч йому зі швидкістю приблизно 50-70 км/год. рухався квадроцикл під керуванням потерпілого. Останній, підскочивши у колії, влетів у його автомобіль, при цьому він відчув удар вище бамперу. Стверджував, що жодних правил дорожнього руху не порушував. Крім того, сторона захисту наполягала на постановленні виправдувального вироку з тих підстав, що обвинувальний акт у провадженні був сформований поза межами строків, визначених КПК України.
		Суд констатує, що у судовому засіданні сторонам було забезпечено передбачені ст. 22 КПК України права щодо змагальності сторін та свободи в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Під чассудового розглядустороною обвинуваченняв якостідоказів вини ОСОБА_7 у вчиненнізлочину,передбаченого ч.1ст.286КК України,суду надано: протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 05 серпня 2018 року з фото-таблицями до нього (т. 1 а. п. 117-130), висновок судово-медичної експертизи тілесних ушкоджень № 147 від 28 листопада 2018 року (т. 1 а. п. 147), висновки судових інженерно-транспортних експертиз № 840 від 09 січня 2019 року (т. 1 а. п. 238-241) та № 178 від 03 липня 2019 року (т. 2 а. п. 89-96), комісійної судової інженерно-транспортної експертизи по дослідженню механізму і обставин ДТП № 19-839/904 від 30 серпня 2019 року (т. 2 а. п. 128-133), протоколи проведення слідчих експериментів з фото-таблицями від 14 грудня 2018 року (т. 1 а. п. 222-228), від 08 травня 2019 року (т. 2 а. п. 33-45) та від 10 червня 2019 року (т. 2 а. п. 64-75).
		Крім того, сторона обвинувачення посилалась на показання потерпілого ОСОБА_4 ..
		Разом із тим, суд вважає, що вищевказані докази не доводять вчинення ОСОБА_7 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, і при цьому виходить з такого.
		Так, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні дав показання про те, що 05 серпня 2018 року він рухався на своєму квадроциклі по території Кінбурнської коси. Побачивши поворот з лівого боку, він зменшив швидкість. Назустріч йому їхав автомобіль «TOYOTA Land Cruiser», який не зменшував швидкості руху. Він почав якомога ближче прихилятись до правої частини дороги, а потім з`їхав на узбіччя в правий бік. В подальшому відчув боковий удар, вилетів з квадроциклу та влетів спиною у лобове скло автомобіля, після чого втратив свідомість.
		Вказані показання потерпілого не узгоджуються ані з висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 840 від 09 січня 2019 року, відповідно до якого водії як автомобілю «TOYOTALandCruiser 200» так і квадроциклу марки «BRP» мали технічну можливість уникнути дорожньо-транспортної пригоди, ані з висновком судової інженерно-транспортної експертизи № 178 від 03 липня 2019 року, якою було встановлено два варіанти події, що могла трапитись, а саме: при першому варіанті дії як обвинуваченого ОСОБА_7 , так і потерпілого ОСОБА_4 з технічної точки зору не знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП; при другому варіанті  в категоричній формі, чиї саме дії, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв`язку з даною ДТП не представляється можливим. Майже аналогічний висновок містить й комісійна судово-інженерно-транспортна експертиза по дослідженню механізму і обставин ДТП № 19-839/904 від 30 серпня 2019 року.
		Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України, положення яких кореспондуються зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Підставою для обвинувального вироку суду є така сукупність достовірних доказів, що отримані з додержанням законодавства, розглянуті в судовому засіданні та є достатніми для безспірного висновку про те, що подія кримінального правопорушення мала місце, наявні ознаки
		складу кримінального правопорушення, вчинив це діяння обвинувачений і його вина у вчиненні цього кримінального правопорушення доведена судом. 
		Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках,  на потерпілого.
		Так, хоча й представником потерпілого заявлялося клопотання про призначення комплексної комісійної судової авто-технічної експертизи по дослідженню механізму і обставин ДТП та комп`ютерно-технічної експертизи з урахуванням даних GPS навігатора, однак судом було відмовлено у його задоволенні, оскільки, як вбачається з пояснень допитаних в судовому засіданні експертів, роздруківка з GPS навігатора, долучена потерпілим до матеріалів кримінального провадження, не узгоджується з іншими матеріалами цього провадження, а найголовніше, як пояснив у судовому засіданні експерт ОСОБА_9 , швидкість, з якою рухалися транспортні засоби, в даній конкретній ситуації, враховуючи особливість ґрунтової дороги, не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із ДТП.
		Також, на переконання суду, не заслуговують на увагу посилання представника потерпілого на первинні документи, якими було зафіксовано факт та обставини дорожньо-транспортної пригоди. При цьому суд виходить з такого.
		Так, протоколом огляду дорожньо-транспортної пригоди від 05 серпня 2018 року, схемою ДТП та фото-таблицею до протоколу (т. 1 а. п. 117-130) зафіксовано наступне: ДТП відбулося на піщано-ґрунтовій дорозі на її сухій закругленій ділянці; ширина проїзної частини складає 2,80 м, дорога призначена для руху в одному напрямку, одна смуга руху. Пунктом 13.3 ПДР Українипередбачено, що під час обгону, випередження, об`їзду перешкоди чи зустрічного роз`їзду необхідно дотримуватися безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху. Враховуючи той факт, що ширина автомобіля «TOYOTALandCruiser 200» складає 1,97 м, а ширина квадроциклу  1,168 м, в силу специфічності дорожніх умов в місці ДТП, зустрічний роз`їзд вказаних транспортних засобів на дорозі шириною 2,8 м. без контактування був неможливим, оскільки їх габаритна ширина складає 3,138 м. В п. 10.1. ПДР Українизазначено, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху. В даному випадку водій ОСОБА_7 , виявивши квадроцикл, що рухався йому назустріч, з`їхав з дороги, і матеріали, надані стороною обвинувачення, не містять жодного доказу, що обвинувачений міг передбачити, що квадроцикл під керуванням ОСОБА_4 також з`їде з дороги в тої самий бік.
		При наданні оцінки доказам суд керується критерієм доведення вини особи «поза розумним сумнівом». Суд може ухвалити обвинувальний вирок лише тоді, коли надані докази спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи.
		Наявність обставин, яким обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		Суд за наявності наданих стороною обвинувачення доказів, трактуючи всі сумніви на користь обвинуваченого, не може поза розумних сумнівів дійти висновку про те, що потерпілий ОСОБА_4 05 серпня 2018 року отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження саме внаслідок порушення ОСОБА_7 правил безпеки дорожнього руху.
		Також суд погоджується з доводами сторони захисту стосовно того, що на момент надходження обвинувального акту до суду закінчився строк досудового розслідування, і при цьому виходить з такого.
		Частиною 1 ст. 113 КПК України визначено, що процесуальні строки  це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.
		Відповідно до ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
		Обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
		Частиною 1 ст. 219 КПК України передбачено, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом.
		Викладене вище свідчить про те, що обвинувальний акт  це процесуальне рішення, і він повинен бути складений в межах строків, встановлених КПК України для здійснення досудового розслідування.
		При цьому ч. 3 ст. 219 КПК України встановлено, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому ст. 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею.
		Так,06серпня 2018року буловнесено відомостідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 12018150100000690за фактомвчинення злочину,передбаченого ч.1ст.286КК України,який відповіднодо положень ст. 12 КК України (в редакції станом на 06 серпня 2018 року) відносився до категорії злочинів невеликої тяжкості.
		Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 219 КПК України (в редакції станом на 06 серпня 2018 року) строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить дванадцять місяців  у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої тяжкості.
		Частиною 3 ст. 219 КПК України передбачено, що з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		15 лютого 2019 року ОСОБА_7 було вручено повідомлення про підозру.
		15 квітня 2019 року прокурором Миколаївської місцевої прокуратури № 1 винесено постанову про продовження строку досудового розслідування до трьох місяців, тобто до 15 травня 2019 року. В подальшому ухвалами слідчого судді Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області строки досудового розслідування продовжувались до 15 липня 2019 року та до 15 серпня 2019 року.
		14 серпня 2019 року слідчим СВ Очаківського ВП ГУНП у Миколаївській області винесено постанову про зупинення досудового розслідування на підставі п. 1 ч. 1 ст.280КПК України,тобтона момент зупинення досудового розслідування залишився один день строку досудового розслідування.
		11 березня 2020 року кримінальне провадження було відновлено постановою слідчого СВ Очаківського ВП ГУНП у Миколаївській області, а 12 березня 2020 року слідчим було повідомлено про завершення досудового розслідування та відкрито матеріали кримінального провадження.
		17 червня 2020 року складено протокол про надання потерпілому та його представнику доступу до матеріалів кримінального провадження.
		Отже, останнім днем строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні був наступний день після ознайомлення з матеріалами потерпілого та його представника, а саме 18 червня 2020 року.
		Зі змісту ч. 4 ст.110КПК випливає, що досудове розслідування завершується складанням обвинувального акту як процесуального рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.
		Разом із тим, суд констатує, що завершення досудового розслідування не є тотожним його закінченню. Так, відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3КПК України досудове розслідування закінчується направленням до суду обвинувального акта. Статтею 283КПК України визначені загальні положення саме закінчення (а не завершення) досудового розслідування, одним із способів якого відповідно до п. 3 ч. 2 цієї статті є звернення до суду з обвинувальним актом. Іншим способом закінчення досудового розслідування відповідно до п. 1 ч. 2 вказаної статті є закриття кримінального провадження.
		Відповідно до ч. 1 ст.219КПК України строк досудового розслідування обчислюється до дня звернення до суду з обвинувальним актом. Цією ж статтею визначені строки, протягом яких повинно бути закінчено (а не завершено) досудове розслідування з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.
		Системний аналіз зазначених норм КПК України свідчить про те, що визнання зібраних під час досудового розслідування доказів достатніми для складання обвинувального акта та, власне, складання самого обвинувального акта означає завершення досудового розслідування, тобто завершення проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Однак закінчення досудового розслідування, як кінцевий момент строку здійснення досудового розслідування, визначеного у ст.219КПК України, безпосередньо пов`язане саме зі зверненням до суду з обвинувальним актом, а не з його складанням.
		Обвинувальний акт у даному кримінальному провадженні був складений 23 червня 2020 року, затверджений прокурором 24 червня 2020 року, тобто процесуальне рішення про висунення обвинувачення прийняте поза меж строку досудового розслідування, прокурор звернувся з обвинувальним актом до суду лише 26 червня 2020 року, тобто закінчено досудове розслідування було після спливу строків, передбачених КПК України.
		Пунктом 10 ч 1 ст. 284 КПК України встановлено, що кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, чого в даному випадку стороною обвинувачення зроблено не було.
		За таких обставин, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів  з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд прийшов до переконання, що вони не доводять пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, а тому його слід виправдати в інкримінованому йому злочині, з підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, а саме за недоведеністю того, що в його діях є склад кримінального правопорушення.
		Згідно з вимогами ч. 3 ст. 129 КПК України цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про стягненняз обвинуваченогомайнової таморальної шкоди,завданих злочином,підлягає залишенню без розгляду.
		Судові витрати на провадження експертиз у відповідності до вимог ч. 2 ст. 124 КПК України слід віднести на рахунок держави.
		Доля речових доказів підлягає вирішенню в порядку вимог ст. 100 КПК України.
		Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, 
		 
		У Х В А Л И В :
		 
		ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та виправдати за недоведеністю того, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_4  залишити без розгляду.
		 
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		 
		Речові докази у провадженні  автомобіль марки «TOYOTALandCruiser 200» номерний знак НОМЕР_1 , переданий на зберігання ОСОБА_7 , та квадроцикл марки «BRP» без реєстраційного номеру чорно-жовтого кольору, переданий на зберігання ОСОБА_4 , вважати повернутими за належністю.
		 
		На вирок може бути подано апеляційну скаргу до Миколаївського апеляційного суду через Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Головуючий:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...