Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 637/80/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них; за заповітом.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 26.04.2021.
Дата набрання законної сили: 21.04.2021
Номер судового провадження: 61-5239ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		21 квітня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 637/80/19
		 
		провадження № 61-5239 св 20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ;
		представники позивача: адвокат Захаров Павло Валентинович, Ус Марина Володимирівна;  
		відповідач -   ОСОБА_2 ;
		представники відповідача: адвокат Чуненко Валентина Борисівна, адвокат Гетьман Олена Миколаївна;
		третя особа - приватний нотаріус Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області Томчук Сергій Миколайович; 
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2019 року у складі судді Тордія Е. Н. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенка І. С., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.                 Описова частина 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Шевченківського районного нотаріального округу Томчук С. М., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом. 
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 30 листопада 2018 року він отримав від приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Томчука С. М. лист, із якого дізнався про смерть ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який за життя склав заповіт на його ім`я.
		Звернувшись до нотаріальної контори він дізнався, що ОСОБА_3 залишив йому у спадок земельну ділянку, кадастровий номер 6325785900:02:000:0163, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Семенівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.
		Вважає, що строк для прийняття спадщини він пропустив з поважної причини, оскільки про смерть спадкодавця та складений заповіт на його ім`я він дізнався лише з листа нотаріуса, який отримав 30 листопада 2018 року.
		Його не було вчасно повідомлено про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 та він взагалі не знав про наявність заповіту, оскільки на території Шевченківського району Харківської області не перебував, постійно мешкає та працює у м. Харкові.
		Нотаріус, у якого відкрита спадкова справа, його виклик як спадкоємця за заповітом не здійснював, в тому числі шляхом публічного оголошення та повідомлення про це у пресі. Він не зміг з об`єктивних поважних причин у шестимісячний строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визначити йому додатковий строк в один місяць з дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2019 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не надав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин пропуску ним строку для прийняття спадщини. Також позивачем не доведено, що йому не було відомо про складений ОСОБА_3 на його ім`я заповіт.
		 
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2019 року залишено без змін.
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що ОСОБА_1 не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважних причин, які об`єктивно перешкоджали позивачу своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, й передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 637/80/19 із Шевченківського районного суду Харківської області.
		 
		У квітні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі 565/1145/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. Заявник посилається на те, що нотаріус не виконав вимоги щодо повідомлення спадкоємця за заповітом про відкриття спадщини. На думку заявника, суди не перевірили наявність у позивача перешкод для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк, неправильно застосували положення статтей 1220, 1222, 1270, 1272 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України).
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Судами встановлено, що 25 липня 2017 року ОСОБА_3 складено заповіт на ім`я ОСОБА_1 , предметом якого є земельна ділянка за кадастровим номером 6325785900:02:000:0163 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Семенівської сільської ради Шевченківського району Харківської області.
		 
		Заповіт посвідчено приватним нотаріусом Шевченківського нотаріального округу Харківської області Томчуком С.М. за № 689.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
		 
		28 грудня 2017 року із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернувся син ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , на підставі його заяви  заведено спадкову справу.
		 
		ОСОБА_1 у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини не подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 . 
		 
		Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 , як на основну поважну причину невчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вказував на те, що про існування заповіту йому стало відомо лише з листа нотаріуса, який ним отримано 30 листопада 2018 року.
		 
		ОСОБА_2 заперечував проти позову та зазначав про відсутність у ОСОБА_1 поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки про існування заповіту позивачу було відомо завчасно. Копія заповіту, приєднана ОСОБА_1 до позову, зроблена не із матеріалів нотаріальної справи, як зазначає позивач, а є фотокопією заповіту, складеного на нотаріальному бланку, примірник якого видається заповідачу на руки. Заповіт на нотаріальному бланку в матеріалах нотаріальної справи відсутній, проте саме копія такого заповіту приєднана позивачем до позову.
		 
		Свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 надали пояснення в суді першої інстанції та зазначили, що померлий ОСОБА_3 зловживав спиртними напоями, не працював. Під час його поховання з`ясувалось, що всі документи померлого ОСОБА_3 , зокрема, паспорт, ідентифікаційний код, трудова книжка, знаходяться у місцевого підприємця ОСОБА_8 . Вказані документи в подальшому були передані відповідачу ОСОБА_2 позивачем ОСОБА_1 . 
		 
		2.     Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		 
		Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		 
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		 
		Згідно зі статтею 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
		 
		Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
		 
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		 
		Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		 
		Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
		 
		Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		 
		Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		 
		Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		 
		Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
		 
		Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, постанові Верховного Суду
		від 13 січня 2021 року у справі № 663/2151/17.
		 
		У відповідності до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
		 
		Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
		 
		Згідно з пунктами 2.2., 2.3. та 3.2 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 282/20595, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту.
		 
		У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту.
		 
		Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.
		 
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		 
		Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. 
		 
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
		 
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		 
		Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		 
		Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		 
		Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. Безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надав, не довів наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.
		 
		Судами встановлено, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не був обізнаний про наявність на його ім`я заповіту, а наявність у позивача фотокопії заповіту, виготовленої на спеціальному бланку, яка мала бути тільки у спадкодавця або спадкоємця, не дає підстав  беззаперечно вважати, що про існування заповіту від 25 липня 2017 року позивачу стало відомо лише при ознайомленні з матеріалами нотаріальної справи після отримання 30 листопада 2018 року листа від нотаріуса.
		 
		Згідно глави 9 розділу І Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказ Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 тексти договорів, заповітів, довіреностей, свідоцтв, актів про морські протести та протести векселів, перекладів у разі засвідчення нотаріусом вірності перекладу документа з однієї мови на іншу, заяв, на яких нотаріусом засвідчується справжність підпису, за винятком заяв у електронній формі заяв та примірників документів, що залишаються у справах нотаріуса, а також дублікатів нотаріальних документів, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів з лицьового та зворотного боку цих бланків.
		 
		У разі якщо документ викладено на спеціальному бланку нотаріальних документів, на примірнику документа, що залишається у справах нотаріуса, нотаріус після посвідчувального напису у правому нижньому куті аркуша зазначає серію та номери використаних на нотаріальну дію спеціальних бланків нотаріальних документів.
		 
		За клопотанням представника відповідача апеляційним судом витребувано у приватного нотаріуса Шевченківського районного нотаріального округу Томчука С. М. завірену належним чином копію заповіту ОСОБА_3 , складеного 25 липня 2017 року на ім`я ОСОБА_1 .
		 
		Досліджуючи копію заповіту, витребувану у нотаріуса, апеляційним судом встановлено, що ця копія заповіту виготовлена не на спеціальному бланку та в нижньому правому куті містить вимітку з зазначенням номеру бланку, на якій роздруковано заповіт, а саме НМБ 438880. 
		 
		Згідно відповіді приватного нотаріуса від 29 січня 2020 року № 26/01-16 убачається, що дана копія міститься у справі № 02-12 Заповіти (у томі числі секретні), том 2 за 2017 рік, стор. 15.
		 
		Разом з тим надана ОСОБА_1 копія (а. с. 5, т. 1) є фотокопією заповіту, виготовленою на спеціальному бланку з Державним гербом, цей документ не містить позначки з посиланням на номер спеціального бланку. 
		 
		Отже, надана позивачем копія заповіту не є тотожною тій, що знаходиться у нотаріуса, що спростовує доводи ОСОБА_1 про те, що приєднана до позову копія заповіту сфотографована з дозволу нотаріуса, та не дає підстав вважати, що позивачу не було відомо про складений ОСОБА_3 на його ім`я заповіт.
		 
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі 565/1145/17, є безпідставним, оскільки перелік підстав для визначення додаткового строку на прийняття спадщини не є вичерпним і у кожному випадку вони досліджуються судом та їх поважність визначається, виходячи з обставин справи. Обставини, встановлені судами у цій справі, свідчать про те, що спадкоємець був обізнаний про наявність заповіту і у нього були відсутні перешкоди для прийняття спадщини у встановлений законом строк.
		 
		За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 29 серпня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                               О. В. Білоконь 
		 
		                                                                                                    О. М. Осіян
		                                                                                                            
		                                                                                                            Н. Ю. Сакара 
		 
		                                                                                                          В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...