Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/51/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; перевезення, транспортного експедирування; залізницею; втрата, пошкодження, псування вантажу.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2021. Зареєстровано: 26.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2021.
Дата набрання законної сили: 14.04.2021
Номер судового провадження: 479 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"14" квітня 2021 р.                                                               Справа № 922/51/20  
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.,
		 
		Секретар судового засідання - Кожевнікова А.В.,
		 
		за участю:
		від позивача - Ніквас В.В.,
		від відповідача - Максимов М.І.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду 
		апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича, м. Харків (вх. № 479 Х/2) 
		на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2020, повне рішення складено 25.05.2020 (суддя Жельне С.Ч., ухвалене 20.05.2020 у м. Харкові об 11:45 год., повний текст складено 25.05.2020),
		у справі № 922/51/20
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро", м. Дніпро   
		до Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича, м. Харків
		про стягнення збитків у сумі 525736,50 грн., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича, в якому просило стягнути з відповідача збитки у розмірі 525736,50 грн.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним між сторонами договором №497 від 12.04.2017 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявки №РЩ0022732 на автомобіль відповідача 03.08.2019 було завантажено продукцію для перевезення маршрутом м.Запоріжжя-Івано-Франківськ-Долина на загальну суму 525736,50 грн. Проте в обумовлені сторонами строки автомобіль до узгодженого місця розвантаження не прибув, місцезнаходження автомобіля з продукцією встановлено так і не було, у зв`язку із чим позивачу було завдано збитків на суму 525736,50 грн.
		Позивач обгрунтовує позовні вимоги нормами ст.ст. 22, 623, 919, 924 ЦК України.
		 
		Рішенням господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/51/20 позов задоволено повністю.
		Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" збитки в розмірі 525736,50 грн. та витрати по сплаті судового збору 7886,06 грн.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам нормативних актів, є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції, їх дійсність не спростована відповідачем.
		З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
		Разом з цим, місцевий господарський суд протокольною ухвалою від 26.02.2020 відмовив у клопотанні відповідача про призначення судової почеркознавчої експертизи, у зв`язку із неможливістю її проведення за відсутністю оригіналу документу у сторін, який мав би бути досліджений під час судової почеркознавчої експертизи, а також відсутністю заперечень представника позивача, стосовно того факту, що заявка на перевезення №РЩ0022732 від 12.04.2017 могла бути підписана крім  Седельниковим К.О. іншою особою (т.1 а.с.201).
		 
		Не погодившись з прийнятим рішенням, Фізична особа-підприємець Седельников Костянтин Олександрович звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/51/20; ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" до Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича про стягнення збитків у розмірі 525736,50 грн. відмовити у повному обсязі.
		Апелянт вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що позивачем не доведено наявність спричинення йому збитків, оскільки ФОП Седельников К.О. не приймав на себе зобов`язань щодо надання послуг з перевезення вантажу на підставі заявки №РЩ0022732, а наявний підпис на вказаній заявці є підробним. Крім того, підпис відповідача також відсутній і у відповідних товарно-транспортних накладних.
		Апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутній оригінал вищевказаної заявки, як передбачено п. 3.2. та п. 3.3 договору №497 від 12.04.2017 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом, а копію заявки на перевезення вантажів №РЩ0022732 відповідач вважає неналежним доказом.
		Апелянт вважає, що між сторонами у даному випадку не виникло господарського зобов`язання, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
		Апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, оскільки показання свідків не можуть бути достатньою підставою для встановлення фактів, які мають значення для правильного вирішення спору.
		Апелянтом подано клопотання про призначення експертизи, яким просив призначити у справі № 922/51/20 судову почеркознавчу експертизу підпису в заявці № РЩ0022732 від 03.08.2019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору №497 від 12.04.2017.
		Також, апелянтом подане клопотання про витребування доказів, яким просив поновити строк для подання доказів; витребувати в УКР ГУНП в Запорізькій області інформацію щодо кримінального провадження № 120019080080002046 стосовно питань, зазначених в даному клопотанні.
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро" просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі №922/51/20 - без змін.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро" посилається на те, що обговорення умов кожного перевезення, в тому числі, і спірного, здійснювалося за усталеною процедурою між працівниками (менеджерами), а саме - обмін заявками відбувався в електронному вигляді (спочатку через месенджер Skype, а потім - шляхом обміну електронними листами). Позивач зазначає, що такий спосіб досягнення домовленостей застосовується сторонами більше року.
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро" посилається на те, що додана до матеріалів справи копія заявки №Щ0022732 є належним доказом, який дозволяє встановити наявність між сторонами правовідносин за договором перевезення №497 від 12.04.2017 щодо конкретного перевезення.
		Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Щедро" у письмових поясненнях повідомило про відсутність у позивача оригіналу заявки № РЩ 0022732 від 03.08.2019, оскільки обмін цією заявкою між сторонами відбувся лише шляхом обміну електронними листами із сканованою копією заявки, обмін оригіналами за спірною заявкою не відбувся, так як, після зникнення вантажу, відповідач відмовився визнавати свою причетність до здійснення перевезення.
		ТОВ "ЩЕДРО" зазначає, що 03.08.2019 позивач, як завжди протягом більше ніж рік здійснював листування із одним і тим самим представником відповідача - ОСОБА_1. Не дивлячись на активне заперечення цих обставин зі сторони відповідача - у матеріалах справи наявні безспірні докази того, що ОСОБА_1 співпрацював із Седельниковим К.О. та представляв його у правовідносинах із ТОВ         "ЩЕДРО". Позивач вважає, що такими доказами є: рахунок ФОП Седельникова К.О. від 13.07.2019 №282 за послуги надані ТОВ "ЩЕДРО" підписаний ОСОБА_1, із печаткою відповідача;     під час надання показань у кримінальному провадженні №12019080080002046 ОСОБА_1 підтвердив факт наявності домовленостей ФОП Седельникова, щодо перевезення вантажу ТОВ "ЩЕДРО" 03.08.2019.
		 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 у справі № 922/51/20 клопотання Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича про призначення судової почеркознавчої експертизи у справі №922/51/20 залишено без задоволення.
		Клопотання Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича про витребування інформації щодо кримінального провадження №12019080080002046 задоволено. Витребувано в Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та в Головного управління Національної поліції в Запорізькій області інформацію по кримінальному провадженню №12019080080002046.
		Постановою Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 рішення Господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі № 922/51/20 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
		- у договорі від 12.04.2017 №497 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом чітко визначено порядок та необхідність обміну оригіналами заявки;
		- електронні переписки, що долучені до позову, не скріплені електронно-цифровим підписом, тому така переписка не є допустимим доказом у справі (як письмовий доказ);
		-  надана позивачем в обґрунтування позовних вимог копія заявки №РЩ0022732 на перевезення не є належним доказом наявності між сторонами договірних відносин щодо завантаження та перевезення продукції на загальну суму 525736,50 грн маршрутом м.Запоріжжя-Івано-Франківськ-Долина;
		- наявні у справі товарно-транспортні накладні не підтверджують виникнення правовідносин між позивачем та відповідачем стосовно вказаного перевезення.
		 
		Постановою Верховного Суду від 29.01.2021 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Щедро" задоволено частково. 
		Постанову Східного апеляційного господарського суду від 09.09.2020 у справі №922/51/20 скасовано.
		Справу № 922/51/20 направлено на новий розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
		За висновками суду касаційної інстанції, судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінки умовам договору від 12.04.2017 №497 (зокрема, пунктам 7.5 (щодо листування сторін) та пункту 7.10 договору), а також питання про наявність/відсутність договірних відносин щодо здійснення перевезення.          
		 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2021 сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Геза Т.Д., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Плахов О.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 прийнято справу №922/51/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі № 922/51/20 до провадження. Розгляд справи призначено на 17.03.2021.
		Витребувано в Управління карного розшуку Головного управління Національної поліції в Запорізькій області та в Головного управління Національної поліції в Запорізькій області інформацію по кримінальному провадженню №12019080080002046.
		 
		10.03.2021 на адресу Східного апеляційного господарського суду від Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надійшов лист №1577/6-2021 від 24.02.2021 щодо надання інформації по кримінальному провадженню № 12019080080002046 на виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 прийнято справу №922/51/20.
		Головне управління Національної поліції в Запорізькій області повідомило, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019080080002046 від 08.08.2019 здійснювалось щодо факту відвантаження із складських приміщень ТОВ «Щедро» 03.08.2019 масложирової продукції масою 19535 кг для її доставки автомобільним транспортом до м. Івано-Франківськ та м. Долина. В якості експедитора залучено Седельникова К.О. , водій - ОСОБА_3 
		08.08.2019 відомості щодо факту зникнення автомобіля з масложировою продукцією масою 19535 кг внесено до ЄРДР під №12019080080002046 за ознаками ч. 1 ст. 190 КК України.
		Потерпілим у вказаному кримінальному провадженні є ТОВ «Щедро».
		 
		15.03.2021 Східним апеляційним господарським судом отримано від відповідача додаткові пояснення (вх. №3138), до яких додано клопотання про витребування додаткових доказів, у якому апелянт просить витребувати у ТОВ «Щедро»: електронний носій (диск або флеш-накопичувач) на якому збережено відскановану копію письмового доказу - заявки № РЩ 0022732 від 03.08.2019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до Договору № 497 від 12.04.2017; електронний носій (диск або флеш-накопичувач) на якому збережено копію електронного доказу - скріншоту (знімку екрану) з електронної пошти з якої було відправлено відскановану копію письмового доказу - заявки № РЩ 0022732 від 03.08.2019. Електронний носій (диск або флеш-накопичувач) на якому збережено копію електронного доказу - скріншоту (знімку екрану) з електронної пошти, який підтверджує отримання вами відсканованої копії письмового доказу - заявки № РЩ 0022732 від 03.08.2019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до Договору № 497 від 12.04.2017. Оригінали електронних або письмових доказів, що підтверджують пов`язаність електронних пошт: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 з Седельниковим К.О . Письмове пояснення існування копій двох ідентичних заявок № РЩ 0022732 від 03.08.2019, у яких вказано різну вагу вантажу - 19 535 та 12 600 кг? Крім цього, просить пояснити візуальну різницю у розмірі між печаткою ТОВ «Щедро» у обох примірниках заявок № РЩ 0022732 від 03.08.2019 та реальною печаткою, що проставлена у Договорі транспортного експедирування № 497. Електронний носій (диск або флеш-накопичувач) на якому збережено копію електронного доказу - переписки між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .
		 
		Також до додаткових пояснень (вх. №3138) додано клопотання про призначення експертизи, у якому апелянт просить: призначити судову почеркознавчу експертизу підпису в заявці № РЩ 0022732 від 03.08. 2019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до Договору № 497 від 12.04.2017 з метою виявлення підробки підпису у ньому Седельникова Костянтина Олександровича , доручивши її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса Міністерства юстиції України.
		На розгляд та вирішення експерта поставити наступні питання:
		чи виконаний підпис у заявці № РЩ 0022732 від 03.08.2019 на перевезення вантажу автомобільним транспортом до Договору № 497 від 12.04.2017, тією особою, від імені якої він зазначений ( Седельниковим Костянтином Олександровичем ), чи іншою особою.
		 
		22.03.2021 Східним апеляційним господарським судом отримано від відповідача клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи              (вх. №3427), апелянт просить долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_2 .
		 
		У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді Геза Т.Д. та відсутністю правових підстав, визначених частиною 9 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи для повторного автоматизованого розподілу, судове засідання, призначене на 17.03.2021, не відбулося.
		 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 26.03.2021 розгляд справи призначено на 14.04.2021.
		 
		У судовому засіданні 14.04.2021 пердстаник апелянта підтривав доводи і вимоги апеляційної скарги, заявив усне клопотання про поновлення строку для подачі клопотань, просив задовольнити клопотання про витребування додаткових доказів, і про призначення експертизи (від 15.03.2021 вх. №3138), а також клопотання про долучення додаткових документів  до матеріалів справи (від 22.03.2021 вх. №3427).
		Представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін, та відмовити у задоволенні клопотань відповідача.
		 
		Колегія суддів, щодо клопотань відповідача зазначає наступне.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 було встановлено сторонам справи строк до 04.03.2021 для подання відзиву, заяв, клопотань, заперечень, пояснень на апеляційну скаргу з урахуванням постанови Верховного суду від 29.01.2021 у справі №922/51/20 з доказами надсилання їх сторонам справи.
		Колегія суддів зазначає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги, клопотання і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 118 ГПК України).
		Враховуючи, що клопотання відповідача (від 15.03.2021 вх. №3138) про витребування додаткових доказів, про призначення експертизи, подані - 12.03.2021, клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи (від 22.03.2021 вх. №3427) подане - 19.03.2021, тобто після спливу встановленого ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 строку, а представником апелянта не наведено поважних причин пропуску процесуального строку, судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в поновленні пропущеного процесуального строку, та про наявність правових підстав для залишення даних клопотань без розгляду відповідно до ст. 118 ГПК України.
		 
		Стаття 269 ГПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно вимог ст.ст. 222, 223 та п.17.7 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.270 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення з урахуванням повноважень, визначених в ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЩЕДРО" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Седельниковим Костянтином Олександровичем (виконавець) 12.04.2017 укладено договір №497 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі за текстом - договір №497), згідно з яким виконавець зобов`язався перевозити належним йому автомобільним транспортом вантажі замовника та/або надавати замовнику від власного імені, за плату, в інтересах та за рахунок замовника послуги виконання або організації виконання перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом у внутрішньому та міжнародному сполученні, а замовник зобов`язався оплачувати виконані перевезення та/або, відповідно, надані послуги в порядку та на умовах цього договору (пункт 1.1 договору).
		Пунктом 1.3 договору №497 встановлено, що конкретні умови кожного окремо взятого перевезення вантажу замовника можуть бути узгоджені сторонами по формі додатку до цього договору замовленнями.
		 
		У позовній заяві позивач посилався на те, що відповідно до пункту 1.3 договору сторони оформили заявку №РЩ0022732 на перевезення вантажу автомобільним транспортом, яка містить підписи замовника та перевізника, підписи сторін засвідчені печатками (т.1, а.с.26).
		У заявці сторони погодили маршрут перевезення Запоріжжя - Івано-Франківськ - Долина. Датою завантаження визначено 03.08.2019, датою прибуття вантажу у кінцевий пункт призначення - 05.08.2019. 
		Також у заявці сторонами погоджено марку та державні номери автомобіля (Рено, НОМЕР_2) та причепа ( НОМЕР_1 ), ПІБ водія ( ОСОБА_3 ) та його контактний номер.
		Крім цього, у заявці зазначено, що факсимільна копія заявки має юридичну силу.
		 
		Позивач посилається на те, що 03.08.2019 відповідач, згідно з умовами договору та заявки на перевезення вантажу автомобільним транспортом № РЩ0022732, одержав вантаж для здійснення послуг перевезення за адресою: Запоріжжя - Івано-Франківськ - Долина, завантажив автомобіль Рено НОМЕР_2 з причепом, під керуванням водія ОСОБА_3 , який згідно з заявкою є повноважним представником відповідача з питань прийняття вантажу до перевезення, здійснення перевезення та передачі вантажу замовнику.
		З метою здійснення перевезення товару на загальну суму 526736,50 грн складено 4 товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу, а саме: № РЩ0109886/7721 від 03.08.2019 на перевезення олії пальмової в контейнерах на загальну суму 274    000,00грн; № РЩ0109886/РЩ000406777 від 03.08.2019 на перевезення маргаринів та жирів рослинних на суму 189416,50 грн; №       РЩ0109886/7719 від 03.08.2019 на перевезення маргаринів на загальну суму 49    920 грн; №РЩ0109886/7720 від 03.08.2019 на перевезення маргаринів на загальну суму 12400,00 грн.
		Вантаж одержаний та завантажений відповідачем до перевезення, що підтверджується підписом водія у відповідній графі на вищевказаних товарно-транспортних накладних. 
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 308 ГК України, відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
		 
		Відповідно до пункту 2.2.1 договору №497 обов`язок виконавця забезпечити перевезення вантажу транспортними засобами.
		Згідно з пунктом 2.2.7 договору виконавець зобов`язаний вчасно доставляти вантаж у встановлений пункт доставки (розвантаження) і здавати його уповноваженій особі вантажоодержувача без будь-яких пошкоджень чи псування та у визначеній супровідними документами кількості.
		У пункті 2.2.9 договору сторони погодили, що виконавець забезпечує схоронність вантажу з моменту його прийняття водієм до перевезення і до моменту здачі в пункті розвантаження уповноваженій особі вантажоодержувача. 
		 
		Як зазначає позивач у позовній заяві, автомобіль Рено НОМЕР_2 з причепом на адресу розвантаження не прибув, зв`язок з водієм був відсутній. 
		 
		29.10.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією №1820 від 29.10.2019 (т.1, а.с.100-102), в якій просив Фізичну особу-підприємця Седельникова К.О. сплатити на користь ТОВ «Щедро» збитки у розмірі 525736,50 грн. за втрачений за заявкою № РЩ0022732 на перевезення вантаж.
		 
		06.11.2019 Фізична особа-підприємець Седельников К.О. надав позивачу відповідь на претензію, в якій повідомив, що він не вступав у договірні відносини по конкретному перевезенню (т.1, а.с. 104).
		 
		Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення на його користь завданих збитків в розмірі 525736,50  грн.
		 
		Судом першої інстанції ухвалене рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення на користь позивача заявленої ним суми збитків за договором від 12.04.2017 №     497 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом на підставі заявки №    РЩ0022732.
		 
		Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.
		Згідно із статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
		Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
		Відповідно до статті 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору транспортного експедирування є: відомості про сторін договору: для юридичних осіб - резидентів України: найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України; вид послуги експедитора; вид та найменування вантажу; права, обов`язки сторін; відповідальність сторін, у тому числі в разі завдання шкоди внаслідок дії непереборної сили; розмір плати експедитору; порядок розрахунків; пункти відправлення та призначення вантажу; порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта; строк (термін) виконання договору; а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами. Такими документами можуть бути: міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest); інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.
		 
		Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		У частині третьої статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
		Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		 
		17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".
		Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
		Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
		 
		З матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується наявність договірних відносин щодо здійснення перевезень за договором №497 від 12.04.2017.
		 
		Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
		Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.
		Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
		Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. 
		Відповідно до приписів статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
		Згідно з частиною першою статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (частина друга статті 96 ГПК України).
		Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (частина третя статті 96 ГПК України).
		Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу (частина четверта статті 96 ГПК України).
		Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (частина п`ята статті 96 ГПК України).
		Отже, учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. 
		Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
		Таким чином подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим.
		Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу, у випадку якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
		 
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що погодження заявки здійснювалось за усталеним порядком, за яким сторонами здійснювався обмін відсканованими екземплярами заявки, оригінали заявок надходили на адресу ТОВ "Щедро" разом з оригіналами актів приймання-передачі наданих послуг та рахунками на оплату.
		 
		Пунктом 7.5. договору №497 від 12.04.2017 встановлено порядок листування сторін щодо виконання договору: практика, що встановилася у взаємних відносинах сторін; усні й письмові домовленості сторін стосовно предмету даного договору, а також узгоджені сторонами замовлення, незалежно від наявності посилання та/або коректності посилання на цей договір - розглядаються сторонами виключно в рамках, як складова частина даного договору. Всі узгоджені сторонами замовлення становлять невід`ємну частину даного договору.
		Згідно з п. 7.10 договору №497 від 12.04.2017 сторони домовились, що всі документи стосовно даного договору, окрім замовлення, так само як і сам договір, і додатки до нього, які підписано сторонами і передано за допомогою факсимільного, електронного чи іншого зв`язку, що дозволяє вірогідно встановити, що документ надходить від сторони за договором, вважати такими, що мають юридичну силу до надання оригіналів. Сторони мають на протязі 10 робочих днів підписати оригінали цих документів.
		Замовлення, які підписано сторонами і передано за допомогою факсимільного, електронного чи іншого зв`язку, що дозволяє вірогідно встановити, що документ надходить від сторони за договором, вважається таким, що має юридичну силу.
		 
		З вищенаведеного вбачається, що сторони погодили надання замовлень за допомогою факсимільного, електронного чи іншого зв`язку.
		 
		Разом з тим, для надання юридичної сили такому замовленню обов`язковою умовою в даному випадку є можливість встановити, що документ надходить від сторони за договором.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що заявка №РЩ0022732 за договором №497 від 12.04.2017 транспортного експедирування та перевезення вантажів автомобільним транспортом підписана замовником (ТОВ «Щедро») та перевізником (ФОП Седельников К.О.), підписи сторін засвідчено печатками.
		У вказаній заявці зазначено наступне:
		Замовник/вантажовідправник: ТОВ «Щедро»;
		Маршрут: Запоріжжя - Івано-Франківськ - Долина;
		Адреса навантаження №1: м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 100; відповідальний за навантаження - ОСОБА_6 ; дата та час навантаження - 03.08.2019;
		Адреса навантаження №2: м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3; відповідальний за навантаження - ОСОБА_7 ; дата та час навантаження - 03.08.2019;
		Найменування вантажу - масложирова продукція; вага вантажу - 19535 кг.
		Вантажоодержувач №1: Здобний дім; адреса розвантаження - м. Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вулиця Коновальця, 425а; дата та час розвантаження - 05.08.2019
		Вантажоодержувач №2: ОСОБА_8 ; адреса розвантаження - м. Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Б. Хмельницького; дата та час розвантаження - 05.08.2019;
		Час прибуття транспорту під завантаження - 03.08.2019;
		Марка та номер автомобіля - Рено НОМЕР_2 ;
		Номер причепа: НОМЕР_3 ;
		ПІБ водія - ОСОБА_3 .
		 
		Відповідно до ч. ч. 1 та 4 ст. 58-1 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки.
		 
		Судом апеляційної інстанції встановлено, що підпис ФОП Седельникова К.О. засвідчено відповідною печаткою відповідача.
		 
		Згідно з пунктом 1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), договір про перевезення вантажів - це двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентуються обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов`язки та відповідальність сторін щодо їх додержання. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
		Пунктом 11.1 Правил  передбачено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. 
		Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по-батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
		Відповідно до п.п. 11.1, 11.5, 11.6 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі екземпляри: 1й - залишається у вантажовідправника, 2й - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, 3й та 4й екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача, передаються перевізнику.
		Пунктом 13.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначено, що перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, позивачем складено 4 товарно-транспортні накладні на перевезення вантажу за договором №497 від 12.04.2017, а саме: № РЩ 0109886/7721 від 03.08.2019 на загальну суму 274000,00 грн; № РЩ 0109886/РЩ 000406777 від 03.08.2019 на суму 189416,50 грн; №РЩ 0109886/7719 від 03.08.2019 на загальну суму 49920,00 грн; №РЩ 0109886/7720 від 03.08.2019 на загальну суму 12400,00 грн.
		 
		У вказаних товарно-транспортних накладних на перевезення вантажу за договором №497 від 12.04.2017 міститься інформація про автомобільного перевізника - Седельников К.О. , автомобіль Рено НОМЕР_2 , причіп НОМЕР_3 , водій - ОСОБА_3 , замовник - ТОВ «Щедро», адреса розвантаження: м. Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, вулиця Коновальця, 425а та Івано-Франківська область, м. Долина, вул. Б. Хмельницького, 25.
		Судом апеляційної інстанції також встановлено, що у вищезазначених накладних у графі «прийняв водій/експедитор» міститься підпис уповноваженої особи - ОСОБА_3
		Отже, вантаж одержаний та завантажений відповідачем до перевезення, що підтверджується підписом водія у відповідній графі на вищевказаних товарно-транспортних накладних. 
		 
		Статтею 1 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
		У відповідності до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити.
		Товарно-транспортні накладні, які містяться в матеріалах справи, відповідають вимогам цих нормативних актів, накладні є первинними документами, які фіксують факт здійснення господарської операції. 
		 
		Відповідно до ст. 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.
		Частиною першою статті 929 ЦК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.
		Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням;
		Відповідно до ст. 932 ЦК України, експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб.
		У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
		 
		Частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
		Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.
		У частині 2 статті 224 Господарського кодексу України зазначено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність наступного юридичного складу: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто, протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.
		При цьому, саме позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків, надати докази невиконання зобов`язань і підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу.
		 
		Загальна вартість втраченого товару за товарно-транспортними накладними на перевезення вантажу становить 525736,50 грн.
		 
		Судом встановлено, що причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає в тому, що належний позивачу на праві власності вантаж не був доставлений перевізником у визначене договором місце та не був вручений зазначеній позивачем особі у відповідній кількості. 
		Втрата вантажу стала наслідком невжиття перевізником всіх залежних від нього дій по забезпеченню його знаходження у своєму тимчасовому (з моменту його отримання і до моменту вручення) фактичному володінні під час перевезення, які були б необхідними, виправданими та достатніми для належного виконання договірних зобов`язань по перевезенню вантажу суб`єктом господарювання, яким є відповідач
		Невжиття відповідачем всіх необхідних заходів безпеки зумовило втрату вантажу.
		Відповідач не спростував належними та допустимими доказами відсутність своєї вини під час втрати вантажу.
		 
		Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини.
		 
		Суд апеляційної інстанції, дослідивши надані позивачем докази в їх сукупності, дійшов висновку про те, що такі документи самі по собі підтверджують певні факти та обставини перевезення вантажу за договором №497 від 12.04.2017 на підставі заявки № РЩ0022732.
		 
		Враховуючи те, що відповідач у встановленому процесуальним законом порядку не довів відсутності вини (умислу чи необережності) у заподіянні збитків позивачеві, які виникли в результаті втрати отриманого вантажу до перевезення, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		 
		Доводи апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
		 
		З урахуванням вищенаведного, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі № 922/51/20 не підлягає задоволенню.
		Рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі                № 922/51/20 підлягає залишенню без змін.
		 
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
		 
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Седельникова Костянтина Олександровича на рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі № 922/51/20 залишити без задоволення.
		 
		Рішення господарського суду Харківської області від 20.05.2020 у справі № 922/51/20 залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		 
		Порядок та строки оскарження постанови передбачені статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
		 
		Повний текст постанови складено 26.04.2021. 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                    Т.Д. Геза
		 
		 
		Суддя                                                                                           Н.О. Мартюхіна  
		 
		 
		Суддя                                                                                           О.В. Плахов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...