Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 369/4878/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2021.
Дата набрання законної сили: 31.03.2021
Номер судового провадження: 61-1783ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		31 березня 2021 року
		м. Київ
		справа № 369/4878/19
		провадження № 61-1783св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Ступак О. В.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., 
		Яремка В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Промзіз-Інжиніринг»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзіз-Інжиніринг» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2019 року у складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 09 січня 2020 року у складі колегії суддів: Савченка С. І., Верланова С. М., Мережко М. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
		У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзіз-Інжиніринг» (далі - ТОВ «Промзіз-Інжиніринг», товариство) про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		На обґрунтування позову посилався на те, що з 30 березня 1999 року він був прийнятий на роботу в Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрспецторг» (далі - ТОВ «Укрспецторг») на посаду директора. Надалі за рішенням загальних зборів найменування товариства змінено на ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» та підтверджено його повноваження. Рішенням загальних зборів від 18 травня 2018 року до ЄДРПОУ були внесені відомості про зміну керівника підприємства. За цим рішенням його звільнено з посади директора товариства за власним бажанням на підставі поданої заяви; призначено ОСОБА_2 на посаду директора товариства з повноваженнями відповідно до статуту; доручено директору товариства вжити всіх заходів щодо вчинення передбачених законодавством дій, пов`язаних з державною реєстрацією змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі. Рішенням Господарського суду Київської області від 11 вересня 2018 року зазначене рішення загальних зборів визнано недійсним, скасовано реєстраційні дії щодо зміни керівника підприємства. Наказ про його звільнення не видавався, а підставою для звільнення було рішення зборів, жодних розрахунків з ним не проведено. Вважав, що трудові відносини з ним припинені, водночас приступити до виконання своїх обов`язків після ухвалення зазначеного судового рішення він не мав змоги, оскільки йому чинилися перешкоди. З метою поновлення на роботі він направив на адресу відповідача вимогу про скликання загальних зборів, до порядку денного яких було включено питання про поновлення його на посаді керівника. Незважаючи на отримання листа ще у березні 2019 року, загальні збори не були скликані. 
		Посилаючись на те, що його безпідставно звільнено з посади директора, позивач просив стягнути з ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі, визначеному на дату ухвалення рішення у справі.
		Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 09 січня 2020 року, позов задоволено.
		Стягнуто із ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 травня 2018 року до 16 вересня 2019 року у розмірі 129 559,68 грн.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» про звільнення позивача визнано незаконним, а тому наявні передбачені законом підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
		У січні2020 року ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» звернулосядо Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права тапорушення норм процесуального права, просить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 січня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду Київської області від 11 вересня 2018 року стосується захисту корпоративних прав  ОСОБА_1 , проте зазначеним рішенням не вирішувалося питання законності звільнення позивача, а також не стосується питання про поновлення на роботі чи поновлення повноважень ОСОБА_1 як директора. Оскільки рішенням Господарського суду Київської області від 11 вересня 2018 року не поновлено ОСОБА_1 на посаді директора, тому позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. За змістом трудового законодавства стягнення середнього заробітку є можливим при винесенні рішення про поновлення на роботі, проте суд не поновлював ОСОБА_1 на роботі, тому вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не ґрунтується на нормах чинного законодавства. Звільнення  ОСОБА_1 відбулося за власним бажанням, позивачу було відомо про те, що посада директора зайнята, а також про призначення на цю посаду 18 травня 2018 року ОСОБА_2 , а з 24 липня 2018 року - ОСОБА_3 .
		У квітні 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від  ОСОБА_1 , уякому він просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 03 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
		Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційна скарга у цій справі подана у січні 2020 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Частиною першою статті 402 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.
		Суди встановили, що згідно з наказом ТОВ «Укрспецторг» від 30 березня 1999 року № 1 та протоколом від 01 лютого 1999 року № 1, із 30 березня 1999 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду директора.
		Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Укрспецторг», оформленим протоколом від 08 квітня 2014 року № 22, найменування товариства змінено на ТОВ «Промзіз-Інжиніринг».
		Рішенням загальних зборів учасників ТОВ «Промзіз-Інжиніринг», оформленим протоколом від 17 квітня 2014 року № 1, підтверджені повноваження ОСОБА_1 як директора цього товариства.
		Рішенням загальних зборів ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» від 18 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади директора та призначено ОСОБА_2 на посаду директора цього товариства.
		Наказом від 21 травня 2018 року ОСОБА_2 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» від 18 травня 2018 року (протокол № 18/05-18) (а. с. 55).
		Рішенням Господарського суду Київської області від 11 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 січня 2019 року, задоволено позов ОСОБА_1 та визнано недійсним рішення загальних зборів учасників ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» від 18 травня 2018 року, оформлене протоколом № 18/05-18. Скасовано реєстраційну дію, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Промзіз-Інжиніринг»: внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 21 травня 2018 року 13571070026003540; ОСОБА_4 ; Київська обласна філія комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу»; зміна керівника юридичної особи (а. с. 38-46).
		Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 жовтня 2019 року провадження у справі № 369/9095/19 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» про поновлення повноважень директора закрито, у зв`язку з тим, що спір підвідомчий господарському суду та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
		Згідно з частинами першою, другою, третьою, п`ятою статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. У разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону. Якщо неправильне формулювання причини звільнення в трудовій книжці перешкоджало працевлаштуванню працівника, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу в порядку і на умовах, передбачених частиною другою цієї статті. У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
		Отже, за змістом зазначеної норми в аспекті спірних правовідносин, які виникли між сторонами, ухвалення судом рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу можливе у випадку винесення рішення про поновлення працівника на роботі.
		У цій справі встановлено, що вимоги ОСОБА_1 про поновлення його на роботі по суті у судовому порядку розглянуті не були, а рішення Господарського суду Київської області від 11 вересня 2018 року у вищезазначеній справі не є судовим рішенням про поновлення позивача на роботі.
		Встановлено, що посада директора ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» з 18 травня 2018 року і до часу ухвалення оскаржуваних судових рішень вакантною не була. 
		Так, до 24 липня 2018 року посаду директора займав ОСОБА_2 , а за рішенням загальних зборів ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» від 24 липня 2018 року цю посаду займала ОСОБА_3 (а. с. 33, 56-58).
		Правомірності призначення та підтвердження повноважень ОСОБА_2 , як і призначення на посаду директора ТОВ «Промзіз-Інжиніринг» ОСОБА_3 позивач у судовому порядку не оскаржував.
		Отже, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи та за змістом статті 235 КЗпП України, відповідно до якої можливість стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу пов`язується з поновленням працівника на роботі та є похідною вимогою, позов ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у цій справі є безпідставним.
		Указаного суди попередніх інстанцій до уваги не взяли та ухвалили оскаржувані рішення внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За змістом частин першої, другої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними та обґрунтованими, а тому відповідно до статті 412 ЦПК України підлягають скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову  ОСОБА_1 .
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. 
		Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги товариства, скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, то з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений ним за подання апеляційної та касаційної скарг судовий збір у розмірі 3 886,80 грн (1 943,40 грн + 1 943,40 грн). 
		Проте за подання касаційної скарги заявник мав сплатити судовий збір у розмірі 2 591,18 грн, а тому недоплачена сума судового збору у розмірі 647,78 грн підлягає сплаті з позивача на користь держави.
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзіз-Інжиніринг» задовольнити.
		Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 вересня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 січня 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзіз-Інжиніринг» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промзіз-Інжиніринг» витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 886,80 грн.
		Стягнути з  ОСОБА_1  на користь держави судовий збір у розмірі 647,78 грн.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                                 О. В. Ступак
		 
		Судді:                                                                                                             І. Ю. Гулейков
		 
		                                                                                                                   А. С. Олійник
		 
		                                                                                                                   С. О. Погрібний
		 
		                                                                                                                        В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...