Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/17768/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2021.
Дата набрання законної сили: 22.04.2021
Номер судового провадження: 61-15024ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		22 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 755/17768/18-ц
		провадження № 61-15024св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Ткачука О. С.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі:  ОСОБА_2 , партія «Блок Петра Порошенка «Солідарність»,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Саліхова В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до 
		ОСОБА_2 , партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 годині 
		11 хвилин у мережі Інтернет на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_3 розміщено інформацію наступного змісту (тут і далі - цитація із дотриманням пунктуації та орфографії автора): «...Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те, як міністри розпродавали армію: ОСОБА_4 при ОСОБА_5 / ОСОБА_6 (2012-2014) продав на 217.469 млн.гривень, в т.ч. Танків - 51 БМП/БТР - 50 Вертольоти - 9, Літаки, БПЛ, планери - 27; ІНФОРМАЦІЯ_19 при ОСОБА_5 /ОСОБА_6 (2012) продав військового майна на 250.95 млн.гр. в т. ч. Танків - 86, БМП/БТР - 89, Вертольоти - 85, Літаки, БПЛ, планери - 36; ОСОБА_14 при ОСОБА_5/ОСОБА_6 (2010-2012) продав військового майна на 604.77 млн.грн, в т. ч.: Танки - 340 БМП/БТР - 191 Вертольоти - 51 Літаки. БПЛ, планери - 31; ОСОБА_15, тво при ОСОБА_7/ОСОБА_12 (2009-2010) продав військового майна на 253.8 млн.гр, в т.ч.: Танки - 128 БТР/БМП - 72 Вертольоти - 16 Літаки, БПЛ, планери - 33; ОСОБА_8 при ОСОБА_7 /ОСОБА_12 2007-2009) продав військового майна на 504.31 млн.грн, в т.ч.: Танки - 27 БТР/БМП - 167 Вертольоти - 57 Літаки, БПЛ, планери - 67; ОСОБА_1 при прем`єрах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316.17 млн.грн., в т.ч: Танки - 200 БМП/БТР - 145 Вертольоти - 14 Літаки, БПЛ, планери - 8. Отака історія малята((( згадані міністри продали майна армії в тих нереально занижених цінах на 3.2 млрд грн((((...».
		Вказана інформація розміщена у відкритому доступі та є доступною для перегляду необмеженим колом осіб, в незалежності від того, чи є вони зареєстрованими користувачами соціальної мережі «Facebook», за наступними «URL» адресами (посиланнями):
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
		ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 .
		Станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 публікація, яка розміщена ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 год. 11 хв. на персональній сторінці профілю користувача соціальної мережі «Facebook» ОСОБА_3 , мала 357 відміток «подобається», 37 коментарів та 721 разів була переопублікована іншими користувачами соціальної мережі «Facebook».
		Крім того, у відкритому доступі в мережі Інтернет на вебсайті 
		відеохостингу «YouTube» ( https://www.youtube.com), на YouTube-каналі: ІНФОРМАЦІЯ_7 який згідно з описом є офіційним каналом партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність», ІНФОРМАЦІЯ_1 за «URL» адресою (посиланням):  ІНФОРМАЦІЯ_8  опубліковано відеозапис, що має назву (тут і далі - цитація із дотриманням пунктуації та орфографії автора): « ОСОБА_9 : Внесемо зміни до Кримінального кодексу щодо економічних злочинів, що завдали шкоди армії». 
		На вказаному відеозаписі особа, яка схожа на українського політика  ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні Верховної Ради України, надала інтерв`ю, в якому повідомила інформацію наступного змісту: 
		«- ОСОБА_9 : з того часу, ми відстежували, яким чином міністри і прем`єр-міністри в тому числі, і президенти, які розуміли і знали, що напад з боку Росії можливий, як вони діяли стосовно армії. З точки зору юридичної, на жаль, можна сказати, що частина цих злочинів не буде покарана, бо кримінальний передбачає десятирічну відповідальність за розкрадання, але мені здається, що в деяких випадках розкрадання межує з державною зрадою. В цих пунктах, мені здається, що наша комісія може вийти на такі факти, які не є просто економічним злочином, а є злочином проти держави і можливо така ініціатива так само прозвучала, що буде, будемо намагатися внести зміни до кримінального кодексу, для того щоб змінити термін відповідальності за економічні злочини, які, це завдає шкоди армії і державі...
		- Інтерв`юер: хто з міністрів найбільше напродавав, якщо судячи з...
		- ОСОБА_9 : є всі імена. Ніхто із міністрів не був хороший. Всі продали від трьохсот мільйонів. Не пам`ятаю у кого. Ні-ні, ОСОБА_8 менше. ОСОБА_10 перевалив за мільярд. Тобто можна сказати, що з усього, що по мільярдам названо, це близько половини було продано ОСОБА_10 ... ».
		Станом на 14 листопада 2018 року вищезазначений відеозапис переглянуло 67 осіб.
		На думку позивача, вказана інформація є недостовірною, негативною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію.
		Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 , із урахуванням заяви про зміну предмета позову (а. с. 101-106, т. 2), просив суд:
		- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка поширена ОСОБА_2 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 годині 11 хвилин на його 
		персональній сторінці в соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою:
		ІНФОРМАЦІЯ_9 наступного змісту:
		«Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те, як міністри розпродавали армію: .... ОСОБА_10 при прем`єрах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316.17 млн. грн., в т.ч Танки - 200, БМП/БТР - 145, Вертольоти - 14, Літаки, БПЛ, 
		планери - 8….»;
		- зобов`язати ОСОБА_2 протягом трьох днів із моменту набрання рішення законної сили спростувати недостовірну інформацію, 
		поширену ним ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 годині 11 хвилин на його персональній сторінці в соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 шляхом опублікування на персональній сторінці ОСОБА_2 у соціальній Інтернет-мережі «Facebook» ( ІНФОРМАЦІЯ_2 інформації наступного змісту:
		«СПРОСТУВАННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСОБА_13 
		Спростовую поширену мною в пості інформацію від 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , опубліковану о 06 годині 11 хвилин на моїй персональній 
		сторінці в соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_18, в якому було розміщення повідомлення з прикріпленою фотографією, що містило інформацію наступного змісту: 
		«Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те, як міністри розпродали армію: .... ОСОБА_10 при прем`єрах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 . ОСОБА_6 
		і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна 
		на 1 316.17 млн.грн., в т.ч: Танки - 200, БМП/БТР - 145, Вертольоти - 14, Літаки, БПЛ, планери - 8......Зазначена інформація є такою, що не відповідає дійсності, тобто є недостовірною інформацією»;
		- зобов`язати ОСОБА_2 протягом трьох днів із моменту набрання рішенням законної сили видалити недостовірну інформацію, поширену 
		ним ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06 годині 11 хвилин на його персональній сторінці в соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_20, наступного змісту: 
		«Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те, як міністри розпродавали армію: .... ОСОБА_10 при прем`єрах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна 
		на 1 316.17 млн.грн., в т.ч: Танки - 200 БМП/БТР - 145, Вертольоти - 14, Літаки, БПЛ, планери - 8….»;
		- визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, яка поширена партією «Блок Петра Порошенка «Солідарність» ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті: ІНФОРМАЦІЯ_10 за «URL» адресою (посиланням): ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано відеозапис, що має назву: «ІНФОРМАЦІЯ_6 », наступного змісту:
		«Тобто можна сказати що з усього що було по мільярдам названо, це близько половини було продано ОСОБА_10 »;
		- зобов`язати партію «Блок Петра Порошенка «Солідарність» протягом трьох днів із моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 на вебсайті ІНФОРМАЦІЯ_10 за «URL» адресою (посиланням): ІНФОРМАЦІЯ_10, де опубліковано відеозапис, що має назву: «ІНФОРМАЦІЯ_6 », наступного змісту: «Тобто можна сказати що з усього що було по мільярдам названо, це близько половини було продано ОСОБА_10 », шляхом розміщення на вебсайті партії « ІНФОРМАЦІЯ_12 »:  ІНФОРМАЦІЯ_10  відео-заяви від імені партії зі спростуванням зазначеної інформації, а саме: резолютивної частини рішення суду у цій справі з назвою «СПРОСТУВАННЯ НЕДОСТОВІРНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ОСОБА_13 »;
		- зобов`язати партію «Блок Петра Порошенка «Солідарність», протягом 
		трьох днів із моменту набрання рішення законної сили, видалити 
		з веб-сайту http://solydarnist.org/, за «URL» адресою (посиланням): ІНФОРМАЦІЯ_11 де опубліковано відеозапис, що має назву: «ІНФОРМАЦІЯ_6 » зазначений відеозапис.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано недостовірною та такою, що принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 інформацію, висловлену ОСОБА_2 та поширену шляхом надання інтерв`ю, наступного змісту: « ОСОБА_10 при прем`єрах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316.17 млн. грн., в т.ч.: Танки - 200, БМП/БТР - 145, Вертольоти - 14, Літаки, БПЛ, планери - 8...».
		Зобов`язано ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію у спосіб її поширення протягом десяти днів із дня набрання рішенням суду законної сили.
		Інформацію, поширену в мережі Інтернет, наступного змісту: « ОСОБА_10 при прем`єрах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316.17 млн. грн., в т.ч.: Танки - 200, БМП/БТР - 145, Вертольоти - 14, Літаки, БПЛ, планери - 8» спростовано як недостовірну.
		Вирішено питання щодо судового збору.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна інформація є негативною інформацією, поширеною відносно ОСОБА_1 як колишнього міністра оборони України, що підтверджено висновком лінгвістичної експертизи, долученим до матеріалів справи, та є недостовірною інформацією, оскільки вищезазначені твердження, висловлення, їх поширення шляхом надання інтерв`ю не спростовано відповідачами, містять факти причетності позивача до події, яка має ознаки кримінального правопорушення, однак такі факти не відповідають дійсності, з огляду на відсутність вироку суду, який набрав законної сили, щодо вказаних дій із встановленням вини позивача у їх вчиненні, тому зазначені відповідачем відомості є недостовірною інформацією, яка не відповідає дійсності, та є фактичним звинуваченням, що порушує презумпцію невинуватості за відсутності доказів доведеності вини позивача у порядку, передбаченому законом. При цьому висновки Тимчасової слідчої комісії щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період із 2004 до 2017 роки, на які посилається відповідач як на джерело висловленої ним інформації, не є належним доказом достовірності відомостей, зазначених відповідачем під час інтерв`ю, дослідженого в розрізі цього спору, тому така інформація підлягає спростуванню у спосіб, яким вона була поширена.
		Відмовляючи в задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції вважав, що за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів належності відповідачам вебсайтів/вебсторінок, на яких розміщено спірну недостовірну інформацію, у суду відсутні підстави встановлення факту поширення відповідачами такої інформації на зазначених представником позивача вебсторінках у мережі Інтернет, тому, відповідно, відсутні правові підстави для зобов`язання відповідачів видалити на вебсайтах мережі Інтернет недостовірну інформацію відносно позивача та спростування на цих вебсайтах такої інформації. 
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 28 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації відмовлено.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із того, що джерелом поширеної ОСОБА_2 інформації, є інформація, яку отримано від ТСК ВРУ, ця інформація є його суб`єктивною думкою, поглядом та критичною оцінкою певних фактів, які він у силу свого статусу зобов`язаний був донести виборцям. Поширена ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 інформація є його висловленням стосовно роботи ТСК ВРУ як органу парламенту.
		Крім того, на думку апеляційного суду, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.
		Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову до партії «Блок Петра Порошенка» не оскаржено, а тому відповідно до положень статті 367 ЦПК України судом апеляційної інстанції в зазначеній частині не переглядалося.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		02 серпня 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_15, на постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
		У вересні 2019 року справа № 755/17768/18 надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову суперечать презумпції невинуватості особи, оскільки відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності в якості підозрюваного чи обвинуваченого не встановлені, що підтверджується листом Генеральної прокуратури України від 26 вересня 2018 року № 27/1-520 вих-18. 
		Таким чином, поширена ОСОБА_2 інформація, є недостовірною та негативною, порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 . 
		Під час розгляду справи не було здобуто доказів на підтвердження достовірності поширеної інформації, проте суд апеляційної інстанції зазначеного не врахував та не розмежував фактичний характер відомостей від думок, поглядів, критичних висловлювань.
		Судом апеляційної інстанції також не надано належної оцінки висновку експерта, в якому констатовано, що негативна інформація про ОСОБА_1 в аналізованому висловлюванні виражена у формі твердження.
		Рішення апеляційного суду ухвалено без додержання балансу між правом на свободу слова та правом на повагу честі, гідності, ділової репутації, а також без урахування презумпції невинуватості особи.
		Доводи інших учасників справи
		У вересні 2019 року партія «Європейська солідарність» подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, підписаний керівником секретаріату партії М. Саврасовим, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
		Відзив мотивовано тим, що поширена інформація є повідомленням про роботу Тимчасової слідчої комісії та відповідає тій інформації, яка була предметом обговорення на робочому засіданні комісії.
		Крім того, вказана інформація поширена в формі оціночних суджень, не містить безспірних тверджень про факти, а є такою, що була предметом дослідження і обговорення на засіданні відповідного органу.
		У жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - залишити без змін.
		Відзив мотивовано тим, що судом апеляційної інстанції повно та всебічно досліджено обставини, що мають значення для справи, та з`ясовано природу спірних правовідносин, у той час, як судом першої інстанції ухвалено рішення за відсутності відповідача, тобто без урахування його позиції.
		Поширена інформація є інформацією члена Тимчасової слідчої комісії та народного депутата щодо поточного стану розслідування комісією фактів, що призвели до втрати обороноздатності Української армії.
		У жовтні 2019 року ОСОБА_1 надав до Верховного Суду письмові пояснення, підписані представником ОСОБА_15 , у яких заперечував проти доводів відзивів та просив задовольнити його касаційну скаргу.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що постановою Верховної Ради України від 07 червня 2018 року утворено Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період із 2004 до 
		2017 роки. Метою Тимчасової слідчої комісії є перевірка відомостей про нецільове використання коштів, спрямованих на фінансування Збройних Сил України, незаконний продаж військового майна протягом 2004-2017 років із метою підтвердження або спростування зазначених фактів. Постановою встановлено кількісний склад Тимчасової слідчої комісії - 12 осіб, членом якої, зокрема, є народний депутат України ОСОБА_2 (фракція партії «Блок Петра Порошенка»).
		Постановою Верховної Ради України від 06 грудня 2018 року попередній Звіт Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в Збройних Силах України та підриву обороноздатності держави у період із 2004 до 2017 роки взято до відома. Продовжено роботу Тимчасової слідчої комісії на шість місяців з дня прийняття цієї Постанови. Попередній звіт Тимчасової слідчої комісії опубліковано в газеті «Голос України», а також оприлюднено на офіційному вебсайті Верховної Ради України ( а. с. 57, 58, т. 2).
		ІНФОРМАЦІЯ_1 о 06.11 год. у мережі Інтернет на персональній сторінці профілю користувача мережі «Facebook» « ОСОБА_2 » розміщено інформацію наступного змісту: «...Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те, як міністри розпродавали армію: ОСОБА_4 при ОСОБА_5 / ОСОБА_6 (2012-2014) продав на 217.469 млн.гривень, в т.ч. Танків - 51 БМП/БТР - 50 Вертольоти - 9, Літаки, БПЛ, планери - 27; ІНФОРМАЦІЯ_19 при ОСОБА_5/ОСОБА_6 (2012) продав військового майна на 250.95 млн.гр, в т. ч. Танків - 86, БМП/БТР - 89, Вертольоти - 85, Літаки, БПЛ, планери - 36; ОСОБА_14 при ОСОБА_5/ОСОБА_6 (2010-2012) продав військового майна на 604. 77 млн.грн, в т. ч.: Танки - 340 БМП/БТР - 191 Вертольоти - 51 Літаки, БПЛ, планери - 31; ОСОБА_15, тво при ОСОБА_7/ОСОБА_12 (2009-2010) продав військового майна на 253.8 млн.гр, в т.ч.: Танки - 128 БТР/БМП - 72 Вертольоти - 16 Літаки, БПЛ, планери - 33; ОСОБА_8 при ОСОБА_7 /ОСОБА_12 2007-2009) продав військового майна на 504.31 млн.грн, в т.ч.: Танки - 27 БТР/БМП - 167 Вертольоти - 57 Літаки, БПЛ, планери - 67; ОСОБА_1 при прем`єрах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_6 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 316А7млн.грн., в т.ч: Танки - 200 БМП/БТР - 145 Вертольоти - 14 Літаки, БПЛ, планери - 8. Отака історія малята((( згадані міністри продали майна армії в тих нереально занижених цінах на 3.2 млрд грн. ((((...» (а. с. 33-34, т. 1).
		Крім того, у відкритому доступі в мережі Інтернет на вебсайті 
		відеохостингу «YouTube» (https://www.youtube.com), на YouTubeканалі:   ІНФОРМАЦІЯ_11 ІНФОРМАЦІЯ_1 за «URL» адресою (посиланням):  ІНФОРМАЦІЯ_8 опубліковано відеозапис, що має назву: « ІНФОРМАЦІЯ_13 ». На вищезазначеному відеозаписі, особа, яка схожа на українського політика ОСОБА_2 , перебуваючи у приміщенні Верховної Ради України, надала інтерв`ю, в якому повідомила інформацію наступного змісту: 
		«- ОСОБА_9 : з того часу, ми відстежували, яким чином міністри і прем`єр-міністри в тому числі, і президенти, які розуміли і знали, що напад з боку Росії можливий, як вони діяли стосовно армії. З точки зору юридичної, на жаль можна сказати, що частина цих злочинів не буде покарана, бо кримінальний передбачає десятирічну відповідальність за розкрадання, але мені здається, що в деяких випадках розкрадання межує з державною зрадою. В цих пунктах, мені здається, що наша комісія може вийти на такі факти, які не є просто економічним злочином, а є злочином проти держави і можливо така ініціатива так само прозвучала, що буде, будемо намагатися внести зміни до кримінального кодексу, для того щоб змінити термін відповідальності за економічні злочини, які, це завдає шкоди армії і державі...
		- Інтерв`юер: хто з міністрів найбільше напродавав, якщо судячи з...
		- ОСОБА_9 : є всі імена. Ніхто із міністрів не був хороший. Всі продали від трьохсот мільйонів. Не пам 'ятаю у кого. Ні-ні, ОСОБА_8 менше. ОСОБА_10 перевалив за мільярд. Тобто можна сказати, що з усього, що по мільярдам названо, це близько половини було продано ОСОБА_10 ... » (а. с. 38-39, т. 1).
		Станом на 14 листопада 2018 року вищезазначений відеозапис переглянуло 67 (шістдесят сім) разів.
		Судами встановлено, що дійсно депутатом Верховної Ради України ОСОБА_2 у інтерв`ю журналісту телеканалу «112 Україна» у приміщенні Верховної Ради України повідомлено вищезазначену інформацію, що є інформацією загального доступу.
		Відповідно до Листа Генеральної прокуратури України від 26 вересня 
		2018 року № 27/1-520вих-12 за результатами опрацювання даних реєстру кримінальні провадження, відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності в якості підозрюваного, обвинуваченого не встановлені (а. с. 43, т. 1).
		За даними висновку експерта № 056/373, складеного 30 листопада 
		2018 року експертом Українського бюро лінгвістичних експертиз НАН України Ажнюком Б. М., текстовий матеріал, наданий для проведення лінгвістичної експертизи, містить негативну інформацію про колишнього міністра оборони України ОСОБА_1 в інтерв`ю, оприлюдненому в мережі Інернет за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_12. Зокрема, зміст негативної інформації про ОСОБА_1 : « ОСОБА_1 під час свого перебування на посаді міністра оборони України продавав військове обладнання за заниженими цінами»; « ОСОБА_1 понесе політичні, економічні і кримінальні втрати за те, що він розпродував військове обладнання української армії». У текстових матеріалах, оприлюднених у соціальній мережі «Facebook», зміст негативної інформації про ОСОБА_1 : Інформація від Тимчасової слідчої комісії про те, як міністри розпродавали армію» … ОСОБА_1 при прем`єрах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 і президенту ОСОБА_12 (2005-2007) продав військового майна на 1 3167млн.грн., в т.ч: Танки - 200 БМП/БТР - 145 Вертольоти - 14 Літаки, БПЛ, планери - 8. Отака історія малята((( згадані міністри продали майна армії в тих нереально занижених цінах на 3.2 млрд грн.((((...». Зазначені текстові матеріали виражено у формі фактологічного твердження, однак у висловленні: «Відповідно і втрати ОСОБА_10 чи будь-який інший міністр буде нести і політичні, і економічні чи кримінальні» містяться висловлювання у формі оціночного судження.
		Текстові матеріали, надані для лінгвістичної експертизи, містять інформацію про колишнього міністра оборони України ОСОБА_1 , яка може завдати шкоди його честі, гідності й діловій репутації (а. с. 70-100, т. 1).
		За даними експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 30 листопада 
		2018 року № 279/2018-ЕВ-ЦК, складеного директором Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» ОСОБА_19 , проведено перевірку вебсайту http://solydarnist.org, що включає досліджувану сторінку за адресою у мережі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_12, експертом встановлено наступне: вебсайт має доступ для публічного використання у мережі Інтернет; доменне ім`я зареєстровано 28 серпня 2014 року, внесено останні зміни 03 серпня 2018 року, строк завершення реєстрації доменного імені - 28 серпня 
		2019 року, наведено DNS серверів. Інформація про реєстратора: найменування - ТОВ «Інтернет Інвест», ідентифікаційний код 32493292, місцезнаходження: м. Київ, Залізничне шосе, б. 47, фактична адреса (офіс) 
		м. Київ, вул. Гайдара, 50. Інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS - відомості скриті; адреса місцезнаходження, електронної пошти, отофони - відомості скриті. Інформація про хостинг-провайдера: OVH SAS, 2 rueKellermann, 59100 Roubaix, France, веб-сайт:  ІНФОРМАЦІЯ_14 , адреса електронної пошти:  ІНФОРМАЦІЯ_15 , номери телефонів: НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , сервер перебуває у загальному доступі (а. с. 114-121, т. 1).
		За даними довідки з відомостями про власника вебсайту або інформацією про його встановлення, складеної директором Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» Разиграєвою Н. О. від 30 листопада 2018 року № 291/2018-Д-ЦК, за результатами дослідження інформаційного наповнення вебсайту http://solydarnist.org/встановлено, що останній позиціонує себе в якості вебсайту політичної партії «Блок Петра Порошенка «Солідарність» 
		(а. с. 144-150, т. 1).
		За даними експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту вебсторінки у мережі Інтернет від 30 листопада 2018 року № 280/2018-ЕВ-ЦК, складеного директором Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» ОСОБА_19 , проведено фіксацію і дослідження змісту веб-сторінок за адресами у мережі Інтернет:  ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та встановлено наступне: вебсайт має доступ для публічного використання у мережі Інтернет; доменне ім`я facebook.com зареєстровано ІНФОРМАЦІЯ_16 , останні зміни внесено 
		23 липня 2018 року, завершення строку реєстрації доменного імені - 
		30 березня 2028 року , наведено DNS серверів. WHOIS Server: whois.registrarsafe.com. Інформація про реєстратора: найменування - RegistrarSEC, LLC/RegistrarSafe, LLC, місцезнаходження: 1601 Willow Road, Menlo Park, CA 94025, вебсайт: http://registrarsafe.com. Інформація про реєстранта доменного імені в службі WHOIS - Facebook, Inc, адреса місцезнаходження: Street: 1601 Willow Road, City: Menlo Park, State/Province: CA Postal Code: 94025, Country: US; Інформація про хостинг-провайдера: Facebook Ireland Ltd, адреса місцезнаходження: 4 GRAND CANAL SQUARE, GRAND CANAL HARBOUR, D2, Dublin, Irelend, вебсайт https://www.facebook.com/, перебуває у загальному доступі 
		(а. с. 122-143, т. 1).
		За даними довідки з відомостями про власника вебсайту або інформацією про його встановлення, складеної директором Консорціуму 
		«Український центр підтримки номерів і адрес» Департаменту «Центр компетенції» Разиграєвою Н. О. від 30 листопада 2018 року 
		№ 292/2018-Д-ЦК, за результатами проведеного аналізу зроблено 
		висновок про те, що інформаційна діяльність на вебсторінці https://www:facebook.com/bryhynets/ здійснюється від імені ОСОБА_2 . Власником вебсайту: https://www:facebook.com/ є реєстрант доменного імені facebook.com - компанія Facebook, Inc., якщо інше не визначене умовами договору (а. с. 153-159, т. 1).
		Мотивувальна частина.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» № 460-ІХ від 15 січня 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		З урахуванням зазначеного, застосуванню підлягають норми ЦПК України, чинні на момент подачі касаційної скарги, - 02 серпня 2019 року. 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, врахувавши аргументи відзивів на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
		Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.
		Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
		З позиції правової природи, право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.
		Колегія суддів наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.
		Згідно зі статтею 201 ЦК України (тут і надалі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширенняпро неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року 
		у справі № 904/4494/18 зроблено правовий висновок такого змісту: при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; 
		в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час, як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.
		Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
		Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
		Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у цілому контексті є оцінюючими судженнями з урахуванням вживаних слів та виразів з використанням мовностилістичних засобів.
		Судження - це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) 
		як джерело права.
		Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним у демократичному суспільстві.
		Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією 
		з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (KARPYUK AND OTHERS v. UKRAINE, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).
		Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, повинен ураховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканність особистого життя (далі - Резолюція).
		У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		У статтях 3, 4, 6 Декларації вказується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		Європейський суд з прав людини на підставі своєї практики застосування Конвенції встановив, що її 10 стаття Конвенції обумовлює різний ступінь захисту для тих чи інших категорій вираження поглядів.
		У рішенні від 07 лютого 2012 року «Аксель Спрінгер проти Німеччини» Європейський суд з прав людини вказав, що приватна особа, невідома для громадськості, може вимагати особливого захисту свого права на приватне життя, в той час як публічних осіб така норма не стосується.
		У справах «Лінгенс проти Австрії» (1986 року), «Обершлік проти Австрії» 
		(1991 року), у яких йшлося про публічну критику політиків, Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що публічні діячі повинні бути відкритими для критики з боку своїх опонентів.
		У рішенні у справі «Ляшко проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що свобода вираження поглядів являє собою одну з важливих засад демократичного суспільства та одну з базових умов його прогресу та самореалізації кожного. Свобода політичних дебатів перебуває в самому серці побудови демократичного суспільства, що наскрізь пронизує Конвенцію. При цьому, повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 Конвенції.
		З аналізу вказаних рішень вбачається, що Європейський суд з прав людини вважає порушенням статті 10 Конвенції з прав людини задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії обумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.
		У зв`язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		У справі, що переглядається, встановлено, що ОСОБА_1 як колишній міністр оборони України, політичний діяч, звертаючись до суду із позовом, просив визнати недостовірною та спростувати інформацію, поширену ОСОБА_2 , яку отримано від Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України.
		Встановивши, що поширена ОСОБА_2 інформація про ОСОБА_1 не містить безспірних тверджень про достовірні факти, а ґрунтується на інформації, яка була предметом дослідження та обговорення Тимчасової слідчої комісії, утвореної відповідно до Постанови ВРУ «Про утворення Тимчасової слідчої комісії ВРУ для проведення розслідування відомостей щодо фактів розкрадання в ЗСУ та підриву обороноздатності держави у період з 2004 по 2017 роки» від 07 червня 2018 року, стосувалася політичної, публічної особи, рівень критики якої є значно ширшим, суд апеляційної інстанції, з урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду апеляційної інстанції, який забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, та не спростовують того, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
		Доводи касаційної скарги про неврахування судами доказів у справі направлені на переоцінку доказів у справі, що у силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Російської Федерації», «Нєлюбін проти Російської Федерації»).
		Підстави вважати, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, відсутні.
		Інші доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального та матеріального права. 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
		Щодо клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом учасників справи
		Аналіз змісту касаційної скарги ОСОБА_1 свідчить про наявність клопотання про розгляд справи з викликом учасників.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
		Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішує Верховний Суд з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.
		Оскільки суд касаційної інстанції не вирішував питання про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі і такої необхідності колегія суддів не вбачає, тому підстави для задоволення клопотання відсутні.
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з викликом учасників справи відмовити.
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного суду від 03 липня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                     А. А. Калараш
		 
		Є. В. Петров
		 
		О. С. Ткачук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...