Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1269/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 26.04.2021. Зареєстровано: 27.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 27.04.2021.
Дата набрання законної сили: 20.04.2021
Номер судового провадження: К/9901/3382/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		20 квітня 2021 року 
		Київ
		справа №817/1269/17
		адміністративне провадження №К/9901/3382/21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого судді Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В.,
		за участю секретаря судового засідання: Лупу Ю.Д.,
		представника позивача Сома П.А.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом дочірнього підприємства «Оптіма-770-Р» ТОВ «Севен Севенті Петроліум» 
		до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області 
		про визнання протиправними та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт 
		за касаційною скаргою Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області 
		на постанову Рівненського окружного адміністративного суду у складі судді Комшелюк Т.О. від 13 листопада 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Шавеля Р.М., Запотічного І.І., Кузьмича С.М. від 1 грудня 2020 року,
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		У серпні 2017 року дочірнє підприємство «Оптіма-770-Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Севенті Петроліум» (далі - ДП «Оптіма-770-Р», позивач) звернулось до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області (далі - Управління ДАБІ у Рівненській області, відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати:
		- постанову про накладення штрафу за правопорушення в сфері містобудівної діяльності № 17-4.3/12 від 15 серпня 2017 року, якою на позивача накладено штраф в розмірі 1    515    000 грн за порушення абзацу третього пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності»;
		- припис № 89 від 9 серпня 2017 року про зупинення підготовчих та будівельних робіт. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані припис та постанова відповідача є протиправними та безпідставними, оскільки станом на час проведення перевірки жодних будівельних робіт з реконструкції автозаправної станції позивач не проводив, а на час встановлення додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП у нього був наявний дозвіл на виконання будівельних робіт.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що та обставина, що на момент проведення перевірки відповідач не виявив у Реєстрі дозвільних документів дозволу на виконання будівельних робіт, не є підставою для висновку, що такі роботи здійснювалися без отримання позивачем відповідного дозволу. Також судом встановлено, що на день проведення відповідачем позапланової перевірки позивач мав дозвіл на виконання будівельних робіт, який був виданий ДАБІ України 14 грудня 2016 року № ІV115163362797. Крім того, відповідачем будь-яких доказів здійснення позивачем будівельних робіт на об`єкті станом на момент проведення перевірки суду не надано.
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2018 року апеляційну скаргу ДАБІ України в особі Управління ДАБІ у Рівненській області задоволено, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що за відсутності оригіналів дозвільних документів (дозволу та сертифікату) будівельні роботи на об`єкті «Реконструкція автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП за адресою: вул. Рівненська, 110, м. Костопіль Рівненської області» не можна вважати правомірними.
		Постановою Верховного Суду від 9 вересня 2020 року касаційну скаргу ДП «Оптіма-770-Р» задоволено частково, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Приймаючи таке рішення, Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції не надав правової оцінки тому, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі № 817/1289/17, що набрала законної сили 17 січня 2018 року, встановлено, що на день проведення відповідачем позапланової перевірки позивача (30 травня 2017 року), позивач мав дозвіл на виконання будівельних робіт, який був виданий 14 грудня 2016 року ДАБІ України за № ІV 115163362797.
		За результатом нового розгляду постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року апеляційну скаргу ДАБІ України в особі Управління ДАБІ у Рівненській області залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року - без змін.
		Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що листом від 7 травня 2018 року вих. № 596-2018/68 ДАБІ України підтвердила видачу сертифіката про відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Реконструкція автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП за адресою: вул. Рівненська, 110, м. Костопіль Рівненської області» проєктній документації та підтвердила його готовність до експлуатації. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що видавши сертифікат готовності на об`єкт будівництва, відповідач фактично підтвердив наявність у замовника та підрядника необхідних дозвільних документів, які надавали право виконувати будівельні роботи на зазначеному об`єкті будівництва.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з постановами Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року та Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ДАБІ України в особі Управління ДАБІ у Рівненській області звернулась з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Касаційну скаргу подано до суду 29 січня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 18 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 817/1269/17, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу ДАБІ України.
		Скаржником подано клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень до закінчення розгляду справи у касаційному порядку, у задоволенні якого відмовлено ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2021 року призначено розгляд адміністративної справи № 817/1269/17 у відкритому судовому засіданні на 20 квітня 2021 року.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 7, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 92 (далі - Порядок № 92), Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 (далі - Порядок № 466).
		Зокрема, скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій на підставі неправильного застосування вказаних вище норм матеріального права дійшли помилкового висновку про те, що відсутність в Єдиному державному реєстрі дозвільних документів інформації щодо видачі дозволу на виконання будівельних робіт не означає, що такий дозвіл замовником не отримувався, оскільки порядкові номери дозволів присвоюються системою реєстру дозвільних документів автоматично і є унікальними. Це означає, як вважає скаржник, що дозвіл на виконання будівельних робіт від 14 грудня 2016 року серія ІV № 115163362797 (на який посилається позивач) Інспекцією для ДП «Оптіма-770-Р» не видавався.
		Скаржник також наголошує, що на виконання ухвали Житомирського апеляційного адміністративного суду від 8 травня 2018 року у ДП «Оптіма-770-Р» було витребувано оригінал дозволу на виконання будівельних робіт № ІV 115163362797 від 14 грудня 2016 року; оригінал сертифікату серія ІV № 165162501821 від 19 січня 2017 року; документи, які були підставою для отримання вказаних дозволу та сертифікату. Проте, оригіналів вказаних доказів у судове засідання позивачем надано не було, за що на останнього ухвалою суду апеляційної інстанції від 5 червня 2018 року накладено штраф. Тобто суд так і не дослідив оригінали доказів, що мають істотне значення, що є неприпустимим.
		На думку скаржника, вищезазначене підтверджує правомірність винесення оскаржуваних рішень, оскільки це свідчить про те, що станом на день проведення перевірки позивача у Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих робіт і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, доступ до якого здійснюється через веб-сайт Державної архітектурно-будівельної інспекції України, розділ «Реєстр дозвільних документів», був відсутній дозвіл на виконання будівельних робіт № ІV 115163362797 від 14 грудня 2016 року, виданий ДП «ОПТІМА-770-Р», тобто у 2017 році проводились будівельні роботи без отримання дозволу. Однак, суди попередніх інстанцій, як вважає скаржник, не надали цьому належної правової оцінки.
		Крім того, скаржник звертає увагу на те, що у листі від 7 травня 2018 року вих. № 596-2018/68, на який посилається суд апеляційної інстанції, йдеться про сертифікат серії IV № 165180650227 від 6 березня 2018 року, який отриманий після проведення позапланової перевірки та має відмінний номер від сертифікату, копія якого була надана інспектору Управління під час проведення перевірки.
		Від позивача відзиву на касаційну скаргу Управління ДАБІ у Рівненській області не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Судами попередніх інстанцій встановлено та наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, що 31 липня 2017 року Управлінням ДАБІ у Рівненській області видано наказ № 91-П про проведення позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності під час реконструкції автозаправної станції за адресою: вул. Рівненська, 110 м. Костопіль Рівненської області зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП.
		9 серпня 2017 року відповідачем проведено позапланову перевірку дотримання позивачем вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті «Реконструкція автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП по вул. Рівненська, 110 м. Костопіль Рівненської області», про що складено акт № 379.
		Державними інспекторами встановлено порушення позивачем вимог пункту 3 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а саме: позивач здійснює виконання будівельних робіт з реконструкції автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП за адресою: вул. Рівненська, 110 м. Костопіль Рівненської області у 2017 році без виданого органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на їх виконання. Таке порушення вчинене щодо об`єкта, який за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів із значними наслідками (СС3). В Єдиному реєстрі отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих і будівельних робіт зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об`єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, відмов у реєстрації таких декларацій та видачі таких дозволі і сертифікатів (далі - Реєстр дозвільних документів), доступ користувачів до якого здійснюється через веб-сайт ДАБІ України, не міститься інформації щодо документів, які дають право на виконання будівельних робіт з реконструкції автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП по вул. Рівненська, 110 м. Костопіль Рівненської області, що також підтверджено службовою запискою Директора департаменту дозвільних процедур ДАБІ України Чекамасової Н.Б. від 23 травня 2017 року № 40-303-264 (розділ акта № VI «Опис виявлених порушень»).
		9 серпня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління ДАБІ у Рівненській області Кичуном М.В. винесений припис № 89 про зупинення підготовчих та будівельних робіт, відповідно до якого з підстав зазначених в акті перевірки зупинене виконання будівельних робіт з реконструкції автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП по вул. Рівненська, 110 м. Костопіль Рівненської області до набуття права на виконання зазначених робіт відповідно до пункту 3 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		15 серпня 2017 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу Управління ДАБІ у Рівненській області Кичуном М.В. винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 17-4.3/12, з якої вбачається, що інспектором встановлено порушення позивачем пункту 3 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з підстав, зазначених в акті перевірки. Позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом третім пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», та накладено штраф у розмірі 1    515    600 гривень.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанови Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року та Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Повноваження Управління ДАБІ у Рівненській області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).
		Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.
		Частиною другою статті 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що за наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.
		Згідно пункту 3 частини першої статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками.
		За порушення вищевказаних приписів законодавством України встановлена відповідальність, а саме: відповідно до абзацу третього пункту 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» суб`єкти містобудування, які є замовниками будівництва об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), - у розмірі дев`ятисот прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
		Зі змісту наведених правових норм вбачається, що відповідальність, яка передбачена пунктом 3 частини другої статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», настає для замовника будівництва у разі неотримання ним дозволу на виконання будівельних робіт (невидачі такого дозволу ДАБІ України) на момент виконання таких робіт.
		Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 823/1850/16.
		Отже, головним питанням, яке слід було з`ясувати судам попередніх інстанцій під час розгляду справи, це факт наявності чи відсутності у позивача дозволу, виданого органом ДАБІ України на виконання будівельних робіт з реконструкції автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП за адресою: вул. Рівненська, 110 м. Костопіль Рівненської області у 2017 році. Тобто на момент проведення перевірки.
		Зокрема, як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, позивачем до суду першої інстанції на підтвердження законності проведення будівельних робіт подано копії дозволу на виконання будівельних робіт № ІУ 115163362797 від 14 грудня 2016 року та сертифікату серія ІУ № 165162501821 від 19 січня 2017 року. При цьому судом не досліджено оригінали цих документів та не перевірено документи, на підставі яких дозвіл видавався. 
		Крім того, під час ухвалення рішення у справі судом апеляційної інстанції враховано, що факт наявності у позивача дозволу на виконання будівельних робіт підтверджено постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року у справі № 817/1289/17, що набрала законної сили 17 січня 2018 року. У зв`язку з цим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказана обставина є преюдиційною та не потребує доведення у справі, що розглядається.
		Водночас колегія суддів не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне.
		Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
		Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
		Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
		Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.
		Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-327цс15, а також у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2018 року у справі № 825/705/17, від 6 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 12 жовтня 2020 року у справі № 814/435/18.
		Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 КАС України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.
		Порівняння засада (принципів) цивільного та господарського судочинства, закріплених у статті 2 Цивільного процесуального кодексу України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України відповідно із засадами (принципами) адміністративного судочинства, дозволяє стверджувати, що принцип офіційного з`ясування всіх обстави у справі є обов`язковим лише при вирішенні публічно-правових спорів.
		Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
		Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 818/154/16, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
		На цій підставі колегія суддів доходить висновку, що судами попередніх інстанцій всупереч наведеному принципу не досліджено безпосередньо оригінали дозволу на виконання будівельних робіт № ІV 115163362797 від 14 грудня 2016 року та сертифікату серія ІV № 165162501821 від 19 січня 2017 року, не перевірено документів, на підставі яких ці дозвіл та сертифікат видавалися, та не встановили з урахуванням перевірених у встановленому порядку обставин справи наявність або відсутність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваних припису та постанови.
		Аналогічна правова позиція стосовно застосування частини третьої статті 2 КАС України під час встановлення фактичних обставин справи міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 9 квітня 2020 року у справі № 807/150/16, від 26 травня 2020 року у справі №    750/11932/16-а, від 11 березня 2021 року у справі № 815/2654/18.
		Крім того, колегія суддів враховує, що ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2018 року на позивача накладено штраф за невиконання ухвали цього ж суду від 8 травня 2018 року, якою у ДП «Оптіма-770-Р» витребувано оригінал дозволу на виконання будівельних робіт №    ІV 115163362797 від 14 грудня 2016 року; оригінал сертифікату серія ІV № 165162501821 від 19 січня 2017 року; документи, які були підставою для отримання вказаних дозволу та сертифікату. Ця ухвала позивачем не оскаржувалась, що підтверджує неподання ним оригіналів витребуваних документів, включаючи документи, які були підставою для отримання дозволу    на виконання будівельних робіт №    ІV 115163362797 від 14 грудня 2016 року та сертифікату серія ІV № 165162501821 від 19 січня 2017 року.
		У зв`язку з зазначеним, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції про те, що факт наявності у позивача у справі, що розглядається, дозволу на виконання будівельних робіт на момент проведення перевірки не потребує доказування, оскільки позивачем не було пред`явлено оригінал відповідних документів, а отже, позивач всупереч приписам статті 77 КАС України не довів обставини, на яких гуртуються його позовні вимоги, та не спростував належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами аргументи відповідача про відсутність у нього дозвільного документа. Тобто судами попередніх інстанцій порушено порядок зібрання та перевірки доказів, визначений статтями 72-79 КАС України, а їх висновки не ґрунтуються на повно і всебічно досліджених обставинах справи, встановлених на підставі належних, допустимих, достовірних та достатніх доказах.
		Крім того, суд враховує, що судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що 25 квітня 2018 року генеральний підрядник ПП «ВВС» звернувся з листом до ДАБІ України з проханням надати роз`яснення по виданим сертифікатам у зв`язку із невідповідністю коду складності 165, в той час коли всі сертифікати в реєстрі з 10 червня 2017 року мають код складності 163.
		7 травня 2018 року відповідачем повідомлено листом вих. № 596-2018/68 про те, що сертифікат серії ІV № 165180650227 від 6 березня 2018 року на об`єкт «Реконструкція автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП за адресою: вул. Рівненська, 110, м. Костопіль Рівненської області», замовник об`єкта ДП «Оптіма-770-Р», генеральний проектувальник ТзОВ «Авістор», генеральний підрядник ПП «ВВС», акт готовності об`єкта до експлуатації від 30 січня 2018 року - видавався.
		Отже, вищенаведене свідчить про те, що у листі від 7 травня 2018 року вих. № 596-2018/68 йдеться про сертифікат серії IV № 165180650227 від 6 березня 2018 року, тобто такий сертифікат отриманий після проведення позапланової перевірки та має відмінний номер від того, копія якого була надана інспектору Управління під час проведення перевірки та корпія якого наявна у матеріалах справи.
		Тому висновки суду апеляційної інстанції про протиправність рішення суб`єкта владних повноважень, засновані на тому, що видача сертифікату готовності на об`єкт будівництва у 2018 році є підтвердженням видачі такого сертифікату у 2016 році, є помилковими з урахування того, що видано не сертифікат за 2016 рік повторно, а інший адміністративний акт, з урахуванням іншого пакету документів по закінченню іншої адміністративної процедури.
		З огляду на це, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність у позивача сертифіката про відповідність закінченого будівництвом об`єкта «Реконструкція автозаправної станції зі встановленням додаткового технологічного обладнання модульного АГЗП за адресою: вул. Рівненська, 110, м. Костопіль Рівненської області» проектній документації та готовність до експлуатації на момент проведення перевірки.
		Суд також враховує суть вчиненого позивачем правопорушення, яке полягає у здійсненні реконструкції АЗК шляхом встановлення технологічного обладнання модульного АГЗП без наявності дозвільного документа, оскільки цей об`єкт у силу приписів статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» має ознаки об`єктів підвищеної небезпеки.
		Зокрема, відповідно до статті 1 Закону України «Про об`єкти підвищеної небезпеки» у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються у такому значенні:
		об`єкт підвищеної небезпеки - об`єкт, на якому використовуються, виготовляються, переробляються, зберігаються або транспортуються одна або кілька небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси, а також інші об`єкти як такі, що відповідно до закону є реальною загрозою виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру;
		небезпечна речовина - хімічна, токсична, вибухова, окислювальна, горюча речовина, біологічні агенти та речовини біологічного походження (біохімічні, мікробіологічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які становлять небезпеку для життя і здоров`я людей та довкілля, сукупність властивостей речовин і/або особливостей їх стану, внаслідок яких за певних обставин може створитися загроза життю і здоров`ю людей, довкіллю, матеріальним та культурним цінностям.
		Колегія суддів також враховує, що відповідно до частини третьої статті 13 Конституції України власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
		Частиною першою статті 50 Конституції передбачено, що кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
		Отже, суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, а саме - статей 7, 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Порядку № 92, Порядку № 466, а також порушили норми процесуального права, зокрема, статті 2, 72-79 КАС України, що призвело до неправильного вирішення спору та ухвалення рішень, що не відповідають закону.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених    статтею 341    цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Крім того, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційну скаргу Управління ДАБІ у Рівненській області слід задовольнити, рішення судів попередніх інстанцій скасувати як такі, що прийняті на підставі неправильного застосування норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ДП «Оптіма-770-Р» відмовити.
		Оскільки колегія суддів приймає рішення на користь суб`єкта владних повноважень, то, за відсутності документально підтверджених витрат, понесених на залучення свідків чи проведення експертизи, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України в особі Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області задовольнити.
		Постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2017 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 1 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нову постанову.
		У задоволенні позову дочірнього підприємства «Оптіма-770-Р» товариства з обмеженою відповідальністю «Севен Севенті Петроліум» відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		Головуючий                                                                                          Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                                    І.В. Желєзний
		                                                                                                                                    Н.В. Коваленко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...