Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/14503/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2021. Зареєстровано: 28.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2021.
Дата набрання законної сили: 19.04.2021
Номер судового провадження: A/855/2753/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14503/19                                                                       Головуючий у 1 інстанції: Патратій О.В.
		                                                                                   Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  19 квітня 2021 року                                                                                            м. Київ
		Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Судді-доповідача                                    Вівдиченко Т.Р.
		Суддів                                                      Безименної Н.В.
		                                                                 Оксененка О.М.
		За участю секретаря                                Яблонської А.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач - ТОВ «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.06.2019 р. № 00008531402, № 00008521402, № 00008511402, № 00008501402.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 26 червня 2019 року № 00008531402, № 00008521402, № 00008511402, № 00008501402.
		Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Головне управління ДПС у м. Києві звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. 
		30 березня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції.
		19 квітня 2021 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві надійшло клопотання, в якому просив перенести розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із великою завантаженістю відповідача. Однак, доказів поважності причин неможливості забезпечення участі представника відповідача у судовому засіданні  до суду апеляційної інстанції  не надано, у зв`язку із чим, у задоволенні даного клопотання колегією суддів  відмовлено.
		Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.
		Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
		Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
		Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі направлень від 24.04.2019 р., наказу від 28.03.2019 р. № 3772, плану графіку проведення документальних перевірок на 2019 р. та на підставі ст.ст. 20, 77, 82 ПК України, проведена документальна планова виїзна перевірка TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» (код ЄДРПОУ 30075981) з питань податкового законодавства за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., валютного за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2018 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2018 р. та іншого законодавства.
		За результатами перевірки був складений Акт № 344/26-15-14-02-02/30075981 від 24 червня 2019 року (далі - Акт перевірки), яким встановлено порушення:
		1) п. 5, 6, 7 та п.10 П(С)БО 11 «Зобов`язання» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.10.2000 №20; п.6, п.29, п.30, п.31 П(С)БО 13 «Фінансові інструменти»; п.7. п.15, п.20, п.21, п.22, п.8 та п.10. П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290; п.п.134.1.1. п.134.1 ст.134, п. 140.4 ст. 140 ПК України; в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування на загальну суму 560 914,00 грн., у тому числі: за 2016 у сумі 4 717 570,00 грн.; за 2017 у сумі 2 639 242 гривень; за 2018 у сумі 560 914,00 грн..
		2) п. 198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого, занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 724 068,00 грн., в тому числі, за липень 2017 року в сумі 6 475,00 грн., за серпень 2017 року в сумі 39   198,00 грн., за вересень 2017 року в сумі 115   348,00 грн., за жовтень 2017 року в сумі 89   135,00 грн., за листопад 2017 року в сумі 62   747,00 грн., за грудень 2017 року в сумі 131 542,00 грн., за травень 2018 року в сумі 92   851,00 грн., за вересень 2018 року в сумі 31 100,00 грн., за жовтень 2018 року в сумі 155   672,00 грн. та встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, ряд. 21 (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за грудень 2018 року у розмірі 141 939,00 грн.;
		3) п. 201.10 ст. 210 ПК України, в результаті чого відсутня реєстрація податкових накладних за січень 2017 року - грудень 2018 року.
		26 червня 2019 року Головним управлінням ДФС у м. Києві на підставі вказаного Акту перевірки складено наступні податкові повідомлення-рішення:
		1) №00008501402 (форма «Р») про збільшення суми грошових зобов`язань за платежем податку на додану вартість на суму 905 085,00 грн., з них збільшення за податковими зобов`язаннями 724   068,00 гривень та 181   017,00 грн. за штрафними санкціями, за порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України;
		2) №00008511402 (форма «П») про виправлення платником податків у показниках податкової звітності з податку на прибуток суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, яку було завищено;
		3) №00008521402 (форма «В4») про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 141 939,00 грн. за порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України;
		4) №00008531402 (форма «ПН») про застосування штрафу у розмірі 295 095,00 грн. згідно ст. 120-1 ПК України.
		Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Так, щодо завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування на загальну суму 560 914,00 грн., колегія суддів звертає увагу на таке. 
		Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, об`єктом оподаткування для цілей податку на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		При складені фінансової звітності платникам податків доцільно приділяти особливу увагу питанню правильності бухгалтерського обліку дебіторської та кредиторської заборгованості, адже помилки при відображенні фінансового доходу або витрат від дисконтування довгострокової кредиторської/дебіторської заборгованості в момент її виникнення та здійснення амортизації дисконту протягом строку користування на кожну наступну дату балансу можуть призвести до неправильного відображення об`єкта оподаткування, тому як базис до визначення правильності висновків судів попередніх інстанцій слід уважно проаналізувати, як саме врегульоване це питання на рівні національних стандартів бухгалтерського обліку.
		Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові Інструменти», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 2001 року №559 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 19 грудня 2001 року за №1050/6241 (далі - П(С)БО 13), визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про фінансові інструменти та її розкриття у фінансовій звітності.
		Згідно з визначених понять у пункті 4 вказаного Положення, фінансовий актив - це:
		а) грошові кошти та їх еквіваленти;
		б) контракт,  що надає право отримати грошові кошти або інший фінансовий актив від іншого підприємства;
		в) контракт, що надає право обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно вигідних умовах;
		г) інструмент власного капіталу іншого підприємства.
		Фінансове зобов`язання - контрактне зобов`язання:
		а) передати  грошові кошти або інший фінансовий актив іншому підприємству;
		б) обмінятися фінансовими інструментами з іншим підприємством на потенційно невигідних умовах.
		Пункт 6 П(С)БО 13 визначає, що фінансові активи включають: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи.
		Пунктом 10 П(С)БО 13 передбачено, що фінансовий актив або фінансове зобов`язання відображається у балансі,  якщо підприємство є  стороною-укладачем угоди щодо фінансового інструмента.
		Згідно пункту 29 П(С)БО 13, фінансові інструменти первісно оцінюють та відображають за їх фактичною собівартістю, яка складається із справедливої вартості активів, зобов`язань або інструментів власного капіталу, наданих або отриманих в обмін на відповідний  фінансовий інструмент, і витрат, які безпосередньо пов`язані з придбанням або вибуттям фінансового інструмента (комісійні,  обов`язкові збори та платежі при передачі цінних паперів тощо).
		Пункт 30 цього Положення передбачає, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові активи оцінюються за їх справедливою вартістю, крім:
		30.1 дебіторської заборгованості, що не призначена для перепродажу;
		30.2 фінансових інвестицій,  що утримуються підприємством до їх погашення;
		30.3 фінансових активів,  справедливу вартість яких неможливо достовірно визначити;
		30.4 фінансових інвестицій та інших фінансових активів,  щодо яких не застосовується оцінка за справедливою вартістю.
		Положеннями п. 31 П(С)БО 13 передбачено, що на кожну наступну після визнання дату балансу фінансові зобов`язання оцінюються за амортизованою собівартістю, крім фінансових зобов`язань, призначених для перепродажу, і зобов`язань за похідними фінансовими інструментами.
		Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», що затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року за №290 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14 грудня 1999 р. за N 860/4153  (далі - П(С)БО 15).
		Відповідно до п.5 П(С)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства),  за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
		Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15, визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від  реалізації  продукції  (товарів,  робіт, послуг); чистий дохід  від  реалізації  продукції   (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
		Відповідно до п. 11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 28 «Зменшення корисності активів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 грудня 2004 року № 817 (далі - П(С)БО 28), теперішня вартість майбутніх чистих грошових надходжень від активу визначається застосуванням відповідної ставки дисконту до майбутніх грошових потоків від безперервного використання активу та його продажу (списання) наприкінці строку корисного використання (експлуатації). Майбутні грошові потоки від активу визначаються виходячи з фінансових планів підприємства на період не більше п`яти років. Якщо в підприємства є досвід визначення суми очікуваного відшкодування активу і наявні розрахунки, що свідчать про достовірність оцінки майбутніх грошових потоків, то така оцінка може визначатися на підставі фінансових планів підприємства, які охоплюють період більше п`яти років.
		Згідно з п. 14 П(С)БО 28, ставка дисконту базується на ринковій ставці відсотка (до вирахування податку), що використовується в операціях з аналогічними активами. За відсутності ринкової ставки відсотка ставка дисконту базується на ставці відсотка на можливі позики підприємства або розраховується за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства.
		При визначенні ставки дисконту враховуються ризики, крім ризиків, що були враховані при визначенні майбутніх грошових потоків.
		Відповідно до  Міжнародного  стандарту бухгалтерського обліку 30 «Розкриття інформації у фінансових звітах банків та подібних фінансових установ», банки повинні відображати в бухгалтерському обліку інформацію про активи та зобов`язання через групування їх за строками погашення. З посиланням на Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України (неодноразово пізніше затверджувалися у відповідній редакції) НБУ у вказаному листі наголошував на відображенні в бухгалтерському обліку кредитних та вкладних (депозитних) операцій за відповідними рахунками з обліку короткострокової або довгострокової заборгованості залежно від строку, що визначається від дати підписання договору до дати їх погашення. Також, звертав увагу, що операція з пролонгації кредиту (депозиту) на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками короткострокових кредитів (депозитів). Якщо ж термін продовження  дії  перевищує один рік - за рахунками довгострокових кредитів (депозитів).
		Наведена позиція відображена в листі Національного Банку України «Щодо бухгалтерського обліку пролонгації кредитних та депозитних договорів» від 17.08.2004  року №12-111/1226-8366.
		Згідно з п.6 П(С)БО 11 «Зобов`язання» (тут та далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), зобов`язання поділяються на довгострокові та поточні.
		Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що поточні зобов`язання - це зобов`язання, які будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або повинні бути погашені протягом дванадцяти місяців починаючи з дати балансу.
		Відповідно до п.12 П(С)БО 11, поточні зобов`язання відображаються в балансі за сумою погашення.
		Пунктом 4 П(С)БО 11 визначено, що сума погашення - це недисконтована сума грошових коштів або їх еквівалентів, яка, як очікується, буде сплачена для погашення зобов`язання в процесі звичайної діяльності підприємства.
		Таким чином, короткострокові кредитні операції слід відображати на дату балансу за номінальною вартістю.
		В свою чергу, дисконтуванню на дату балансу підлягають лише довгострокові грошові зобов`язання, за якими передбачаються майбутні платежі і тільки на той строк, що залишився до погашення (за умовами договору).
		Довгострокові зобов`язання - це всі зобов`язання, які не є поточними (п.4 П(С)БО 11).
		Пунктом 8 П(С)БО 11 передбачено, що зобов`язання, на яке нараховуються відсотки та яке підлягає погашенню протягом дванадцяти місяців з дати балансу, слід розглядати як довгострокове зобов`язання, якщо первісний термін погашення був більше ніж дванадцять місяців та до затвердження фінансової звітності існує угода про переоформлення цього зобов`язання на довгострокове.
		Отже, для визнання заборгованості, за якою строк погашення на дату балансу складає менше дванадцяти місяців, довгостроковою, обов`язковою визнана сукупність двох умов: первісний строк погашення такої заборгованості був більшим, ніж 12 місяців, та до затвердження фінансової звітності існує угода про пролонгацію (переоформлення) такої угоди на строк понад 12 місяців.  
		Колегія суддів зазначає, що прострочена заборгованість не може розглядатися як довгострокова, оскільки, період повернення коштів одержувачу вже настав. Той факт, що заборгованість за зобов`язанням фактично не повернута на дату балансу (до терміну закінчення позовної давності), не надає їй статусу довгострокової, оскільки в будь-який момент кредитор має право вимагати повернення усієї суми такої заборгованості.
		В свою чергу, з положень бухгалтерського обліку випливає, що операція з пролонгації позики на термін, що не перевищує 12 місяців, в бухгалтерському обліку відображається за рахунками поточних зобов`язань. Якщо термін продовження дії перевищує один рік - за рахунками довгострокових зобов`язань. Тобто, визначальним є не термін погашення такої заборгованості, а строк, на який продовжено дію договору.
		З матеріалів справи вбачається, що TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» (Позичальник) укладено Договір позики від 18.11.2013 року №181113 з компанією «Allied Carbon Trading LTD» (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) (Позикодавець). Станом на 01.01.2016 року сума непогашеного кредиту складала 10 000,00 дол. США (еквів. - 240 006,67 грн.) та за нарахованими відсотками за користування кредитом складає 1 454,79 дол. США (еквів. - 34 915,93 гривень). 
		За період, що підлягав перевірці, TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» не повертало компанії «Allied Carbon Trading LTD» (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) позикові кошти та не сплачувало відсотки за користування позикою. Станом на 31.12.2018 року  у TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» обліковується кредиторська заборгованість за договором позики від 18.11.2013 року №181113 з компанією «Allied Carbon Trading LTD» (Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії) за основним боргом в сумі 10 000,00 дол. США(еквів. - 276 882,64 грн.), що відповідає даним бухгалтерського обліку по pax. 506 та за нарахованими відсотками у розмірі 4 154,79 дол. США (еквів. - 115 038,92 грн.), що відповідає даним бухгалтерського обліку по рахунку 6842.
		Також, TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» (Позичальник) укладено Договір позики від 02.06.2008 року № 0306 з компанією «Carbon Products International Limited» (Великобританія, Позикодавець). Згідно Додаткової угоди від 26.05.2009 року №1 до Кредитного договору від 02.06.2008 року № 0306, укладеної TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» з нерезидентами «Carbon Products International Limited» (Великобританія, Кредитор) та «СРІ Investment Fund Limited» (Великобританія, Новий Кредитор), Кредитор - «Carbon Products International Limited» (Великобританія) в повному обсязі відступає на користь Нового Кредитора - СРІ Investment Fund Limited» (Великобританія) всі належні йому права та обов`язки за Договором від 02.06.2008 року № 0306, зокрема, право вимагати від Позичальника повернення всієї заборгованості станом на дату підписання Додаткової угоди. 
		Згідно Додаткової угоди від 23.06.2010 року №2 до Кредитного договору від 02.06.2008 року №0306, внесено зміни щодо Позичальника (змінено ВАТ «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» на TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД»). Станом на 01.01.2016 року сума непогашеного кредиту складала - 897 000,00 дол. США (еквів. - 21 528 598,30 грн.) та за нарахованими відсотками за користування кредитом складає - 179 400,04 дол. США (еквів. - 4 305 720,62 грн.). 
		За період, що підлягав перевірці, TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» не повертало компанії «СРІ Investment Fund Limited» (Великобританія) позикові кошти та не сплачувало відсотки за користування позикою. Отже, станом на 31.12.2018 року у TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» обліковується кредиторська заборгованість за договором позики від 02.06.2008 року № 0306 з компанією «СРІ Investment Fund Limited» (Великобританія) за основним боргом в сумі 897 000,00 дол. США (еквів. - 24 836 372,81 грн.), що відповідає даним бухгалтерського обліку по pax. 506 та за нарахованими відсотками у розмірі 448 500,08 дол. США (еквів. - 12 418 188,60 грн.), що відповідає даним бухгалтерського обліку по pax. 6842. (Т.3 а.с. 29)
		За приписами пп. 4.1. п. 4 Договору позики в іноземній валюті від 02.06.2008 року №0306, позичальник зобов`язаний повернути всю суму отриманої позики та сплатити відсотки до 31 грудня 2018 року. 
		Відповідно до Додаткової угоди до Договору позики в іноземній валюті від 02.06.2008  року №0306, позичальник зобов`язаний повернути частину позики у розмірі 370000,00 шляхом банківського переводу на поточний рахунок позикодавця до 31 липня 2008 року. 
		Надалі, Додатковими угодами (від 09.06.2010 р., 01.09.2011 р. та 27.08.2014 р.) до Договору позики в іноземній валюті від 02.06.2008 року №0306 було пролонговано строки вказаного договору  кожен раз до визначеної сторонами в додаткових угодах дат, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
		Також, згідно п. 4.2 Договору позики від 18.11.2013 року №181113, позичальник зобов`язаний повернути всю суму позики у вигляді поновлювальної позикової лінії та сплатити за нею до 31 грудня 2023 року. 
		З наведеного вбачається, що, згідно Договору позики в іноземній валюті від 02.06.2008 року №0306 строк, на який вказаний договір був продовжений, був більшим ніж 12 місяців, тобто, перевищував один рік. 
		Також, Договір позики від 18.11.2013 року №181113 укладений TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» (Позичальник) до 31 грудня 2023 р., що свідчить про довгостроковий характер виконання зобов`язань за цим договором. 
		Зазначене стало підставою для відповідача вважати, що кредиторська заборгованість за зобов`язаннями TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» (Позичальник) перед кредитором набула статусу довгострокової.
		Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідності до порядку погашення кредиту за Договорами № 0306 та № 181113,  ТОВ «ХІМЕКС ЛТД» регулярно здійснював погашення кредиту до моменту набрання чинності Постанови Правління НБУ №172, що набрала чинності 28.03.2014 року. Вказана обставина, власне, не заперечується Актом перевірки.
		Згідно з постановою № 172 Правління Національного банку України (далі - «НБУ»), резидентам дозволено здійснювати погашення кредитів, позик (фінансової допомоги) в іноземній валюті за договорами з нерезидентами, у тому числі, в разі укладання додаткових угод до кредитних договорів, не раніше строку, передбаченого договорами (далі - «Заборона»). Заборона поширюється на випадки дострокового виконання резидентом-позичальником зобов`язань як за основною сумою кредиту/позики, так і за іншими платежами, установленими договором кредитування (позики, фінансової допомоги). Постанова № 172 діяла до 1 травня 2014 року.
		Постановою № 245, яка набула чинності 2 травня 2014 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 1 червня 2014 року (включно).
		Постановою № 328, яка набула чинності 1 червня 2014 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 1 вересня 2014 року (включно).
		Постановою № 540, яка набула чинності 2 вересня 2014 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 2 грудня 2014 року (включно).
		Постановою № 758, яка набула чинності 3 грудня 2014 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 3 березня 2015 року (включно).
		Постановою № 160, яка набула чинності 4 березня 2015 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 3 червня 2015 року (включно).
		Постановою № 354, яка набула чинності 4 червня 2015 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 3 вересня 2015 року (включно).
		Постановою № 581, яка набула чинності 4 вересня 2015 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 4 грудня 2015 року (включно).
		Постановою № 863, яка набула чинності 5 грудня 2015 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 4 березня 2016 року (включно).
		Постановою № 140, яка набула чинності 05 березня 2016 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 08 червня 2016 року (включно).
		Постановою № 342, яка набула чинності 09 червня 2016 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 14 вересня 2016 року (включно).
		Постановою № 386, яка набула чинності 15 вересня 2016 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до 15 грудня 2016 року (включно).
		Постановою № 410, яка набула чинності 16 грудня 2016 року, Правління Національного банку України продовжило термін дії заборони дострокового погашення кредитів від нерезидентів до прийняття Національним банком України окремої постанови Правління Національного банку України за умови відсутності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, обставин, що загрожують стабільності банківської та/або фінансової системи України. Постанова втратила чинність 07.02.2019року.
		Відтак, протягом дії вказаних постанов позивач, як платник податків, мав намір та можливість здійснювати погашення заборгованості по Договорам № 0306 та № 181113, проте, очікував на зняття заборони. Вказана обставина підтверджується самим контролюючим органом в Акті перевірки. Кожного разу платник податків очікував на зняття заборони, однак, кожного разу нова постанова забороняла дострокове погашення заборгованості кредитору нерезиденту.
		Таким чином, станом на 31 грудня 2018 року термін дії Договору № 0306 сплинув, а отже, в момент повернення позики (31.12.2018 року) балансова вартість заборгованості повинна відповідати фактичній сумі, що підлягає погашенню.
		Враховуючи викладене, вірним є висновок суду першої інстанції, що контролюючим органом під час проведення перевірки не вірно застосовано П(С)БО, оскільки, витяги із П(С)БО 15 та МСБО, викладені в даному Акті, стосуються саме сторони, яка продає товари, роботи, послуги чи надає актив у користування на умовах відстрочення платежу, визначених угодою з покупцем, тобто, стосується саме продавця, а зазначене в Акті перевірки порушення п. 134.1 ст. 134 ПК України не може призвести до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, а отже, за своєю правовою суттю не є порушенням податкового законодавства.
		З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення №00008511402 (форма «П») про виправлення платником податків у показниках податкової звітності з податку на прибуток суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, яку було завищено, є протиправним та правомірно скасовано судом першої інстанції. 
		Щодо заниження податку на додану вартість на загальну суму 724   068,00 грн. та завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за грудень 2018 року у розмірі 141 939,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції, TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» здійснювало діяльність з надання в суборенду нежитлових приміщень які орендувались у ПАТ «Київській суднобудівний - судноремонтний завод» (код 03149949) за адресою: м. Київ. вул. Набережно-Лугова 8 та м. Київ, вул. Набережно-Лугова 12. 
		Згідно наданих до перевірки первинних документів, а саме: договорів про надання нежитлових приміщень в суборенду, актів прийому-передачі, актів виконаних робіт, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» встановлено, що TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» нежитлові приміщення які орендувались у ПАТ «Київській суднобудівний - судноремонтний завод» за адресою: м. Київ. вул. Набережно-Лугова 8, в подальшому частково не використовував у господарській діяльності та не отримувало дохід від орендованих приміщень (приміщення здавались в суборенду поденно, помісячно, не в повному обсязі, взагалі не здавались в оренду).
		Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що, в порушення вимог п.198.5 ст. 198 ПК України, встановлено заниження задекларованих TOB «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» податкових зобов`язань з податку на додану вартість.
		Натомість, з Акту перевірки не вбачається можливим встановити та стверджувати, що Товариство використовувало орендовані приміщення в операціях, що не є господарською діяльністю Товариства. Попри це, в ході перевірки встановлено, що Товариство використовувало орендовані приміщення у власній господарській діяльності - надання цих приміщень в суборенду. В матеріалах справи наявні копії договорів оренди та акти, які підтверджують факт використання приміщень у власній господарській діяльності.
		Крім іншого, в Акті перевірки зазначено (стор. 25, 26 Акту): «Перелік наданих покупцям (напевно, перевіряючі мали на увазі «суборендарів») в суборенду приміщень за перевіряємий період детально наведено в додатку № 17 до акта перевірки»; «Не використання в господарській діяльності приміщень підтверджено первинними документами (договорами з суборендарями, актами виконаних робіт, оборотно-сальдових відомостей по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»).
		Проте, договори з суборендарями (перелік яких зазначений в додатку № 17 Акта перевірки) та акти виконаних робіт навпаки підтверджують те, що орендовані приміщення використовувались саме в господарській діяльності Товариства - надання приміщень в суборенду.
		При цьому, на переконання колегії суддів, тимчасове ненадання в суборенду деяких приміщень не є підставою стверджувати, що ці приміщення не використовувались Товариством в господарській діяльності. Тимчасовий «простій» деяких орендованих приміщень пояснюється фактором ризику господарської діяльності, який передбачений ст. 42 Господарського кодексу України.
		Тобто, безперервне надання орендованих приміщень в суборенду не залежить виключно від дій суборендодавця (Позивача), а залежить від наявності суборендарів, які бажають отримати ці приміщення в оренду.
		За змістом ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Так, в акті перевірки самим контролюючим органом підтверджено, що ТОВ «ХІМЕКС ЛТД» в 2016, 2017 та 2018 р.р. проводились річні інвентаризації (сторінка 5 акту перевірки), а отже, контролюючий орган був ознайомлений зі змістом інвентаризаційних відомостей, в яких наявна інформація щодо наявних у підприємства матеріалів, обладнання та устаткування.
		Більше того, ТОВ «ХІМЕКС ЛТД» під час перевірки було надано докази наявності в перевіряємий період значної кількості матеріалів, обладнання та устаткування, зокрема, виходячи з отриманих оборотно-сальдових відомостей: по рахунку 103 за 2016 рік; по рахунку 104 за 2016 рік; по рахунку 105 за 2016 рік; по рахунку 131 за 2016 рік; по рахунку 15 за 2017рік; по рахунку 103 за 2017рік; по рахунку 104 за 2017рік, аналізу рахунків 105 за 2017- 2018років, первинних документів що підтверджують господарські операції, тощо.
		Вищезазначені висновки апелянтом не спростовано.
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність факту ненарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість позивачем, а тому податкові повідомлення-рішення від 26 червня 2019 року №00008501402 та №00008521402  правомірно скасовано судом першої інстанції.
		Щодо відсутності реєстрації податкових накладних за січень 2017 року - грудень 2018 року, колегія суддів звертає увагу на наступне.
		Так, Актом перевірки зазначено, що інформація щодо встановлених порушень реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних. Проведеною перевіркою та згідно інформаційних баз даних МВС встановлено відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого ст.201 ПКУ податкових накладних в ЄРПН крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), їх складання на такі господарські операції по яким встановлені порушення податкового законодавства, що відображено в п. 3.1.2.1. акту перевірки.»
		Відповідно до абз.1. п 201.10 ст.210 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Зважаючи на доведення судом неправомірності винесення відповідачем податкових повідомлень рішень від 26 червня 2019 року №00008501402, №00008511402 та №00008521402, законних підстав для здійснення дій, визначених положенням п. 201.10 ст. 201 ПК України немає, а отже, і застосування штрафних санкцій за відсутність порушень податкового законодавства є безпідставним, що є наслідком скасування податкового повідомлення-рішення про застосування штрафу у розмірі 295 095,00 грн., згідно ст. 120-1 ПК України від 26 червня 2019 року №00008531402.
		Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ХІМЕКС ЛІМІТЕД» та наявність правових підстав для їх задоволення.
		Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених  статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2  ст. 77 КАС України).
		При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
		Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст. ст. 229, 243, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
		 
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 листопада 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені   статтями 328-329 КАС України.
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач                                                                                   Вівдиченко Т.Р.
		          
		Судді                                                                                             Безименна Н.В.
		                                                                                                  
		                                                                                                      Оксененко О.М.
		 
		 
		Повний текст постанови виготовлено 26.04.2021 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...