Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/16873/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2021. Зареєстровано: 28.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2021.
Дата набрання законної сили: 26.04.2021
Номер судового провадження: A/855/2168/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/16873/20                                                                      Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  26 квітня 2021 року                                                                                            м. Київ
		          
		Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, Національної поліції України в якому просив:
		- визнати протиправним та скасувати Наказ ДПП НПУ № 918 від 16.05.2020 року "Про призначення та проведення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії та відсторонення від виконання службових обов`язків" в частині щодо ОСОБА_1 ; 
		- визнати протиправним та скасувати Наказ ДПП НПУ № 355 від 05.06.2020 року "Про застосування до працівників батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень" в частині щодо притягнення капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із поліції; 
		- визнати протиправним та скасувати Наказ ДПП НПУ № 439 о/с від 23.06.2020 р. року "Про особовий склад" в частині звільнення капітана ОСОБА_1 із служби в поліції; 
		- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції в ДПП НПУ на посаді інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції; 
		- стягнути з НПУ на користь капітана поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 23.06.2020 року по день поновлення на посаді; 
		- стягнути з НПУ на користь капітана поліції ОСОБА_1 5 000 грн. моральної шкоди; 
		- відповідно до статті 256 КАСУ постанову в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на службі та стягнення середнього заробітку (грошового утримання) за час вимушеного прогулу, допустити до негайного виконання.
		Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції №355 від 23 червня 2020 року "Про застосування до працівників батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції дисциплінарних стягнень" в частині щодо притягнення капітана поліції ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із поліції; визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту патрульної поліції №439 о/с від 23.06.2020 р. року "Про особовий склад" в частині звільнення капітана ОСОБА_1 із служби в поліції; поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції в Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції; стягнуто з Департаменту патрульної поліції на користь капітана поліції ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 червня 2020 року по 12 листопада 2020 року у розмірі 41    310,72 грн.; допущено негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в поліції в Департаменту патрульної поліції на посаді інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції; допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 12  726,98 грн. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
		В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Представником позивача було подано відзив на апеляційну скаргу, за містом якого зазначено, що судом першої інстанції повно та всебічно встановлені обставини у справі, надано вірну оцінку спірним правовідносинам, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
		З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
		Судом першої інстанції встановлено, що 17 серпня 2007 року ОСОБА_1 зарахований на службу в органах МВС України.
		06 листопада 2015 року прийнятий на службу на Національної поліції України та у період з 23 червня 2020 року проходив службу на посаді інспектора взводу №3 роти №2 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції НПУ.
		Відповідно до наказу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 23 червня 2020 року №355 за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1-3 частини першої статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", частини першої, пунктів 1, 3, 6, 7 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VIII, пункту 5 розділу П Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року № 1026, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року № 28/32999, абзаців сьомого-дев`ятого та одинадцятого пункту 1 розділу П та пунктів 2-4 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09 листопада 2016 року № 1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 06 грудня 2016 року № 1576/29706, підпункту 6 пункту 1 та підпункту 5 пункту 2 розділу II посадової інструкції інспектора роти № 2 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції, затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції від 28.02.2019 № 379, доручення керівництва батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції від 21.10.2019 № 310вн/41/31-2019 "Про порядок застосування портативних відеореєстраторів поліцейськими батальйону", згідно з пунктом 7 частини третьої статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-УШ, до інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		Вказаний наказ прийнято на підставі висновків службового розслідування, за фактом порушення службової дисципліни ОСОБА_1 , що виразився у виявленні неповаги до гідності громадян, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, допущенні висловлювань, що порушують права людини та принижують їх честь та гідність, нестриманому поводженні, не контрольованості своєї поведінки, почуттів та емоцій, недотриманні норм етичного спілкування.
		Крім того, встановлено, що вказаний працівник поліції під час зазначених подій на стаціонарному посту "Сосновий Бір" 16 травня 2020 року не здійснювали фото- та відеофіксацію спілкування з громадянами, що є порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС від 18 грудня 2018 року №1026, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 11 січня 2019 року №28/32999.
		Департаментом патрульної поліції Національної поліції України 23 червня 2020 року видано наказ №439 о/с "Про особовий склад", на підставі якого відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" звільнено зі служби в поліції ОСОБА_1 - капітана поліції, по батальйону із забезпечення супроводження, інспектора взводу №3 роти №2 з 23 червня 2020 року.
		Незгода позивача із наказом про його звільнення, а також підставою для призначення службового розслідування, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом, при вирішенні якого суд виходить з наступного.
		Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (надалі по тексту - Закон №580-VIII, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).
		Вимогами статті 7 Закону №580-VIII передбачено, що під час виконання своїх завдань поліція забезпечує дотримання прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і сприяє їх реалізації. Обмеження прав і свобод людини допускається виключно на підставах та в порядку, визначених Конституцією і законами України, за нагальної необхідності і в обсязі, необхідному для виконання завдань поліції.
		Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина 1 статті 8 Закону №580-VIII).
		Згідно статті 60 Закону №580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" (далі - Дисциплінарний статут НПУ) визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження і поширюється на поліцейських та осіб рядового і начальницького складу Національної поліції України.
		Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
		Службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
		Наявними матеріалами справи підтверджується, що 16 травня 2020 року під час моніторингу мережі Інтернет працівниками управління моніторингу та аналітичного забезпечення Департаменту патрульної поліції виявлено відеозапис, на якому зафіксовано неетичне спілкування працівників патрульної поліції з громадянами, що відбувалося 16 травня 2020 року на стаціонарному посту "Сосновий Бір".
		З метою встановлення причин та обставин можливого порушення службової дисципліни інспектором взводу №3 роти №2 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції капітаном поліції ОСОБА_1 , що виразилось у порушення Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 9 листопада 2016 року №1179, що мало місце 16 травня 2020 року біля дорожньої станції патрульної поліції "Сосновий бір", відповідно до абзацу другого пунктів 1 та 4 розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року №893, пунктів 2 та 3 розділу І, пункту 1 розділу ІІ Положення про дисциплінарні комісії в Національній поліції України, затвердженого наказом МВС від 07 листопада 2018 року №893, частин першої-четвертої статті 14, частин 1 та 2 статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VIII, на підставі наказу №918 від 16 травня 2020 року призначено службове розслідування та для його проведення утворено дисциплінарну комісію.
		Пунктом 3 вказаного наказу на час проведення службового розслідування позивача відсторонено від виконання службових обов`язків.
		Позивач стверджує, що проведення службового розслідування та його відсторонення на період проведення такого розслідування є протиправним, стосовно чого суд враховує наступне.
		Так, вимогами статті 14 Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. 
		Процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування визначає Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893 (надалі - Порядок №893).
		Розділ ІІ Порядку №893 врегульовує питання призначення службового розслідування.
		Так, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
		Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що інформація із засобів масової інформації за наявності ознак дисциплінарного проступку є окремою законодавчо передбаченою підставою для призначення службового розслідування. При цьому, в межах спірних правовідносин оскаржуваний наказ про призначення службового розслідування прийнятий уповноваженою на це особою, що спростовує доводи позивача щодо протиправності наказу №918 від 16 травня 2020 року.
		Статтею 70 Закону №580-VIII передбачено, що поліцейський, щодо якого проводиться службове розслідування, може бути відсторонений від виконання службових обов`язків у порядку, визначеному Дисциплінарним статутом Національної поліції України. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків є тимчасовим недопущенням поліцейського до виконання обов`язків за займаною посадою. За особою, відстороненою від виконання службових обов`язків (посади), зберігаються всі види грошового забезпечення, які були їй визначені до відсторонення, крім премії. Поліцейський вважається відстороненим від виконання службових обов`язків з дня видання відповідного наказу до дня видання наказу про допуск до виконання службових обов`язків за займаною посадою.
		Відповідно до вимог розділу ІІІ Порядку №893 на час проведення службового розслідування поліцейський може бути відсторонений від виконання службових обов`язків (посади) у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку.
		Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) здійснюється на підставі письмового наказу керівника, до повноважень якого належать призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, воно не може тривати більше строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду. Особливості відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) визначено частинами четвертою - шостою статті 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Аналіз наведених норм свідчить, що відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків є правом, а не обов`язком керівника.
		Водночас, відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку.
		Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду.
		Суд враховує, що ознаками вчинення позивачем дисциплінарного проступку є відомості із засобів масової інформації, відповідно до яких позивачем здійснювалось демонстрування непристойного жесту (середнього пальця) громадянці ОСОБА_2 та водієві транспортного засобу, тобто вчинення дій, що підривають авторитет поліції як державного органу; недотримання норм етичного спілкування з громадянами (нестримане, грубе, нетактовне звернення та розмова, недотримання норм ділового мовлення, виявлення неповаги до гідності громадян); невжиття заходів щодо припинення протиправних вимог напарника ОСОБА_3 , які суперечать постанові Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211.
		При цьому, вирішення питання щодо відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків є дискреційними повноваженнями роботодавця та здійснюється з урахуванням всіх обставин, які передували та слугували призначенню службового розслідування.
		На думку суду, враховуючи законодавчо передбачене право керівника та фактичні обставини справи, відсторонення позивача від виконання службових обов`язків відбулось з дотриманням вимог законодавства, відтак підстави для задоволення позовних вимог у цій частині відсутні.
		Згідно частини 1 статті 17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
		Положеннями частини 1 статті 59 Закону №580-VIII визначено, що служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
		Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Згідно статті 18 Закону №580-VIII поліцейський зобов`язаний: 1)неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 77 Закону №580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Згідно зі статтею 12 Статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
		Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
		Відповідно до п.1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09 листопада 2016 року №1179 (далі - Правила) під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку.
		Відповідно до статті 11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
		Статтею 13 вказаного вище Статуту передбачено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
		Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
		До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь;6) звільнення з посади;7) звільнення із служби в поліції.
		Не дотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.
		У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
		Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. Якщо поліцейський вчинив кілька дисциплінарних проступків, стягнення застосовується за сукупністю вчинених дисциплінарних проступків та враховується під час визначення виду дисциплінарного стягнення.
		Зі змісту висновку службового розслідування від 19 червня 2020 року, складеного за фактом порушення службової дисципліни позивачем, затвердженим начальником Департаменту патрульної поліції 23 червня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 допустив порушення службової дисципліни, яке полягає у тому, що останній: показав непристойний жест ОСОБА_2 та водієві ТЗ (середній палець), вчинивши дії, які підривають авторитет Національної поліції України; грубо, нетактовно звертався до водія ТЗ, не дотримався норм ділового мовлення, неетично спілкувався з громадянами, виявивши неповагу до їх гідності; не ввімкнув портативний відеореєстратор та не здійснював відеозйомку під час спілкування з громадянами; не вжив заходів щодо припинення протиправних вимог ОСОБА_3 до громадян.
		Фактично висновок службового розслідування зводиться до вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягає у порушенні службової дисципліни. При цьому, порушення поліцейським кількох вимог Правил, безпідставно ототожнено відповідачем із вчиненням позивачем декількох дисциплінарних проступків.
		Суд звертає увагу, що порушення службової дисципліни, яке мало місце 16 травня 2020 року та проявилось у недотриманні Правил етичної поведінки поліцейських, в даному випадку, є складом одного дисциплінарного проступку, адже поняттям службової дисципліни є дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		За таких обставин, висновки службового розслідування, що в діях позивача має місце вчинення декількох дисциплінарних проступків є необґрунтованими.
		Крім того, у висновку службового розслідування вказано про попередню бездоганну характеристику ОСОБА_1 . Відповідно до службової характеристики ОСОБА_1 зарекомендував себе позитивно.
		Суд враховує, що звільнення зі служби в поліції як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
		З урахуванням правової позиції, викладеній у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 11.03.2014 року у справі№ 21-13а14, суд при розгляді кожної справи про застосовування дисциплінарних стягнень повинен враховувати фактичні обставини, що мали місце і передували звільненню особи. За наявності підстав для звільнення в порядку дисциплінарного стягнення та з урахуванням інших даних про особу така особа може бути звільнена.
		Суд вважає, що застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, яке є крайнім заходом дисциплінарного впливу, застосовано до позивача за відсутності правових підстав (адже в його діях відсутня сукупність вчинених дисциплінарних проступків), без урахування усіх обставин у справі та дотримання принципу пропорційності між вчиненим дисциплінарним проступком та мірою дисциплінарної відповідальності; без безстороннього врахування пояснень, наданих поліцейським у ході службового розслідування; надаючи очевидну перевагу іншим учасникам події, яка зумовила проведення службового розслідування.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних наказів №355 від 23 червня 2020 року та №439 о/с від 23 червня 2020 року та наявність підстав для їх скасування.
		Згідно частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		За наведеного, позовні вимоги в частині поновлення капітана поліції ОСОБА_1 на службі в поліції в ДПП НПУ на посаді інспектора взводу № 3 роти № 2 батальйону із забезпечення супроводження Департаменту патрульної поліції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Вимогами частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доходи №1478 від 16 жовтня 2020 року, розмір середньоденного заробітку позивача станом на дату звільнення складає 417, 28 грн.
		При цьому, строк вимушеного прогулу за період з 24 червня 2020 року (наступна дата після звільнення позивача) по 12 листопада 2020 року (дата постановлення рішення у справі) згідно з листом Міністерства соціальної політики України "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік" від 29 липня 2019 року №1133/0/206-19, становить 99 робочих днів.
		За таких наведеного, на користь позивача підлягає стягненню сума грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу в розмірі 41  310,72 грн. (99 робчих дні*417,28 грн.).
		Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Згідно вимог статті 235 Кодексу законів про працю України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		За таких обставин, рішення суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку в межах суми за один місяць у розмірі 12  726,98 грн. підлягає зверненню до негайного виконання.
		Згідно статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. 
		Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4 визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. 
		Статтею 23 Цивільного кодексу України визначено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. 
		Згідно статті 1173 цього ж Кодексу, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. 
		Як зазначено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 №4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями (бездіяльністю) її заподіяно та якими доказами вона підтверджується. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач. 
		Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року №6 визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини. 
		Позивачем не наведено жодних обставин погіршення його самопочуття та психічного стану внаслідок незаконних дій відповідачів, як і не надано жодних інших доказів завдання моральної шкоди позивачу, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині. 
		Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову.
		Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
		Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається  до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. 
		За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.                                                                                          Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ :
		Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 листопада 2020 року - без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий          суддя                                                                      Є.І.Мєзєнцев
		 
		                    cуддя                                                                      Г.В.Земляна
		 
		                              суддя                                                                      В.В.Файдюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...