Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/2799/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо застосування антимонопольного та конкурентного законодавства; про антиконкурентні дії органів влади.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2021. Зареєстровано: 28.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2021.
Дата набрання законної сили: 22.04.2021
Результат оскарження 29.07.2021 Верховний Суд: скасовано рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю і ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 квітня 2021 рокум. ОдесаСправа № 916/2799/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді: Богатиря К.В.
		суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.
		 
		секретар судового засідання Арустамян К.А.
		 
		за участю представників учасників процесу:
		Від Антимонопольного комітету України - начальник юридичного відділу Південного Міжобласного територіального відділення комітету Вірт Сергій Олегович, довіреність № 300-122/01-41, дата видачі : 22.07.20; паспорт ЕТ №047412 від 06.12.06 самопредставництво;
		Від Виконавчого комітету Одеської міської ради - заступник директора юридичного департаменту Одеської міської ради Бондаренко Ігор Олегович, довіреність № 02.2-20/46, дата видачі : 28.12.20; паспорт КК№965193 від 31.05.02 самопредставництво;
		 
		розглянувши апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України 
		на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2021 (суддя суду першої інстанції Шаратов Ю.А., дата і місце постановлення рішення: 11.02.2021 (повний текст складено та підписано 22.02.2021), м. Одеса, просп. Шевченко, 29, Господарський суд Одеської області)
		по справі № 916/2799/20
		за позовом Антимонопольного комітету України 
		до Виконавчого комітету Одеської міської ради 
		про зобов`язання виконати рішення Антимонопольного комітету України від 25.04.2019 № 287-р
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Антимонопольний комітет України звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до Виконавчого комітету Одеської міської ради про зобов`язання виконати пункт 2 резолютивної частини рішення Антимонопольного комітету України від 25.04.2019 № 287-р, а саме: передбачити можливість заїзду вантажного автотранспорту до Одеського морського торговельного порту без споживання платних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротермінал».
		Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.02.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю.
		Приймаючи відповідне рішення суд першої інстанції зазначив, що у рішенні Антимонопольного комітету України від 25.04.2019 № 287-р не встановлено конкретного способу його виконання, а вказано лише про обов`язок передбачення можливості такого заїзду. При цьому не зазначено де саме, в якому документі та в якій формі відповідач зобов`язаний це зробити. На думку суду першої інстанції, вживання в тексті рішення АМКУ від 25.04.2019 № 287-р дієслова «передбачити», у даному випадку, означає планувати, проектувати що-небудь, що й було зроблено Відповідачем. 
		Окрім того, суд першої інстанції вказав, що оскільки пунктом 2 резолютивної частини Рішення від 25.04.2019 не встановлено для відповідача обов`язку створити негайно чи протягом певного періоду часу можливість вказаного заїзду, фактична відсутність такої можливості не свідчить про невиконання цього рішення. Адже, дійсно встановлений вказаним рішенням обов`язок з передбачення такої можливості фактично виконаний відповідачем.
		На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
		 
		До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2021 по справі №916/2799/20.
		Апелянт вказав, що відсутність у Рішенні № 287-р конкретного шляху виконання Відповідачем п. 2 резолютивної частини рішення Комітету, відповідає як положенням ст. 19 Конституції України так і ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Однак відповідач з 2019 року жодного разу не звертався до Комітету про надання роз`яснень щодо способу виконання зобов`язання, визначеного Рішенням № 287-р.
		Апелянт зазначив, що законодавство про захист економічної конкуренції не містить строків виконання рішення органів АМКУ в частині припинення порушень, тому, на його думку, відповідні прогалини законодавства підлягають подоланню шляхом застосування до спірних відносин аналогії закону відповідно до частини десятої статті 11 Господарського процесуального кодексу України, а саме, норм частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» щодо сплати особою, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
		Окрім того апелянт вказує, що на момент звернений Комітету із позовом про зобов`язання відповідача виконати п. 2 рішення Комітету № 287-р, а також під час розгляду судової справи № 916/2799/20, відповідач не надав документів, що підтверджують виконання ним зобов`язання та відповідно і будь-яких доказів, які б спростовували доводи позовної заяви, таким чином відповідач не виконав зазначене рішення Комітету, що свідчить про обґрунтованість заявлених Комітетом позовних вимог.
		Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2021 у справі № 916/2799/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Антимонопольного комітету України в повному обсязі.
		 
		Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2799/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді  Поліщук Л.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2021.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2021 по справі №916/2799/20; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 12.04.2021. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ГПК України до відзиву додаються докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи; призначено справу № 916/2799/20 до розгляду на 22 квітня 2021 року о 15:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами.
		 
		12.04.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Виконавчого комітету Одеської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2021 по справі №916/2799/20.
		Відповідач зазначив, що Антимонопольний комітет України, не визначивши у власному рішенні конкретний спосіб його виконання, не має права зараз вимагати певного (на власний розсуд) способу його виконання або вказувати, що рішення мало бути виконане певним чином.
		Відповідач вказав, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про виконання Виконавчим комітетом Одеської міської ради відповідного рішення Антимонопольного комітету України.
		Відповідач зазначає про неможливість застосування аналогії закону щодо строку виконання рішення, оскільки норми частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» є спеціальними по відношенню до норм частини другої цієї ж статті, і застосовуються виключно щодо штрафів.
		З урахуванням зазначеного вище, Виконавчий комітет Одеської міської ради просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Антимонопольного комітету України.
		 
		Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 116 від 21.04.2021, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Поліщук Л.В. з 19.04.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/2799/20.
		Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2021 справу № 916/2799/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Бєляновський В.В., Філінюк І.Г.
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 прийнято апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2021 по справі №916/2799/20 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді  Богатиря К.В., суддів: Бєляновського В.В., Філінюка І.Г.
		22.04.2021 у судовому засіданні прийняли участь представник Антимонопольного комітету України - Вірт С.О. та представник Виконавчого комітету Одеської міської ради - Бондаренко І.О.
		Оскільки представники обох сторін з`явилися у судове засідання, то на думку колегії суддів в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Антимонопольного комітету України на рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2021 по справі №916/2799/20 по суті, адже у даному випадку ніщо не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.
		 
		Фактичні обставини, встановлені судом.
		 
		25.04.2019 Антимонопольним комітетом України прийнято рішення «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції» № 287-р у справі № 143-26.13/88-17 (далі  Рішення від 25.04.2019). 
		Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення від 25.04.2019 визнано, що виконавчий комітет Одеської міської ради, прийнявши 25.02.2016 рішення № 46 «Про затвердження схеми організації руху вантажного транспорту до Одеського морського торгівельного порту», вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене абзацом дев`ятим частини другої статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді дії, якою встановлені не передбачені законами України обмеження самостійності підприємств у частині споживання платних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерминал», що надаються на території Сухого порту.
		Пунктом 2 резолютивної частини Рішення від 25.04.2019 зобов`язано Виконавчий комітет Одеської міської ради передбачити можливість заїзду вантажного автотранспорту до Одеського морського торговельного порту без споживання платних послуг Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерминал». 
		07.05.2019 із супровідним листом № 143-29/05-5927 АМКУ було надіслано Рішення від 25.04.2019, яке було отримано Відповідачем 14.05.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2020 та постановою Верховного Суду від 21.05.2020 у справі № 910/8856/19, у задоволенні позову ВК ОМР до АМКУ про визнання недійсним рішення від 25.04.2019 № 287-р відмовлено повністю.
		 
		Відповідно до пункту 18 частини першої статті 16 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 № 3659-XII, державний уповноважений Антимонопольного комітету України має повноваження звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв`язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
		Статтею 25 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 № 3659-XII передбачено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб`єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв`язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов`язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
		Частиною другою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 № 2210-III передбачено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов`язковими до виконання.
		Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII, до компетенції міських рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрацій у сфері дорожнього руху належить, зокрема, організація дорожнього руху на території міста і району згідно з відповідними генеральними планами, проектами детального планування та забудови населених пунктів, автоматизованих систем керування дорожнім рухом, комплексних транспортних схем і схем організації дорожнього руху та з екологічно безпечними умовами. 
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV, основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є, зокрема, забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів.
		Частиною першою статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР передбачено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
		Відповідно до частин першої, третьої статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об`єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.
		Судом першої інстанції вірно встановлено, що пунктом 2 резолютивної частини Рішення від 25.04.2019 не встановлено конкретних граничних строків та способу його виконання, вказано лише про обов`язок передбачення можливості заїзду. 
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що ВК ОМР в межах повноважень і наданої дискреції мав самостійно визначитися із шляхом (способами) виконання цього обов`язку та вжити дієві заходи для досягнення цієї мети.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Антимонопольного комітету України № 287-р від 25.04.2019, відповідачем були вчинені наступні заходи:
		31.07.2019 розпорядженням одеського Міського голови № 686 створено робочу групу з вирішення питання організації руху великовантажного транспорту вилицями міста та будівництва альтернативної автомобільної дороги для в`їзду на естакаду Одеського морського торговельного порту. /а.с. 56-59/.
		31.07.2019 Одеською міською радою прийнято рішення «Про розробку детального плану території від Об`їзної дороги до естокади Одеського морського порту з улаштуванням автомобільною дороги у м. Одесі» № 48888-VII відповідно до якого, вирішено розробити у 2019-2020 роках детальний план території від Об`їзної дороги до естакади Одеського морського порту з улаштуванням автомобільної дороги у м. Одесі. Визначено замовником містобудівної документації департамент архітектури та містобудування Одеської міської ради. 
		27.09.2019 між Одеською міською радою та ДП «Адміністрація морських портів України» укладено Меморандум про співпрацю і партнерство, яким, зокрема, передбачено спільне опрацювання та реалізацію проектів будівництва додаткових доріг, накопичувального майданчика за межами житлових кварталів м. Одеси та в`їзду до Одеського морського торговельного порту, що дозволить демонополізувати рух великовантажного транспорту, що прямує до порту. 
		Як вбачається з Протоколу від 04.10.2019 (вих. ДКВ ОМР № 02.2-16вих/609 від 16.10.2019) засідання робочої групи, створеної розпорядженням Міського голови від 31.07.2019 № 686, вирішено прийняти за основу варіант № 2, запропонований Департаментом архітектури та містобудування ОМР, відповідно до якого розміщення альтернативної автомобільної дороги від Об`їзної дороги до естакади Одеського морського порту передбачено згідно з чинним Генеральним планом м. Одеси (вул. Проектна, 12). Також передбачено розміщення двох демпферних майданчиків вантажного транспорту. А відтак, принципове рішення щодо улаштування альтернативного заїзду прийнято. 
		З протоколу засідання робочої групи, яка відбулась 09 липня 2020 року, вбачається, що за результатами спільної наради міського голови, голови Державного агентства автомобільних доріг України, начальника служби автомобільних доріг в Одеській області, начальника адміністрації Одеського морського порту запропоновано визначити Службу автомобільних доріг в Одеській області замовником робіт з будівництва автомобільної дороги загального користування державного значення, що поєднає існуючу автомобільну дорогу «Обхід м. Одеси» з транспортною естакадою Одеського морського порту.
		В подальшому, Одеською міською радою прийнято рішення «Про надання дозволу СЛУЖБІ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ В ОДЕСЬКІЙ ОБЛАСТІ на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, орієнтовною загальною площею 20,5000 га, за адресою: м. Одеса, від Об`їзної дороги до естакади Одеського морського порту (територія полів фільтрації), цільове призначення  для розміщення та експлуатації будівель та споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства, вид використання  для будівництва та експлуатації автомобільної дороги держаного значення «Під`їзд до Одеського морського торгового порту»» від 22.07.2020 № 6289-VII. 
		Отже, робочою групою, створеною розпорядженням Міського голови від 31.07.2019 № 686, який очолює виконавчий комітет Одеської міської ради відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», передбачено можливість заїзду вантажного автотранспорту до Одеського морського торговельного порту з використанням альтернативної автомобільної дороги, тобто без споживання платних послуг ТОВ «Євротерминал». А відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ВК ОМР виконано обов`язок встановлений пунктом 2 резолютивної частини Рішення від 25.04.2019.
		З огляду на викладене вище, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що не дивлячись на прийняття Відповідачем низки рішень щодо вирішення існуючої проблеми, факт невиконання рішення від 25.04.2019 № 287-р залишається незмінним, і наразі відсутня можливість заїзду вантажного автотранспорту до Одеського морського торговельного порту без споживання платних послуг ТОВ «Євротермінал». Оскільки пунктом 2 резолютивної частини Рішення від 25.04.2019 не встановлено для ВК ОМР обов`язку створити негайно чи протягом певного періоду часу можливість вказаного заїзду, фактична відсутність такої можливості не свідчить про невиконання цього рішення. Адже, встановлений вказаним рішенням обов`язок з передбачення такої можливості фактично виконаний Відповідачем.
		 
		Щодо посилання апелянта на те, що відсутність у Рішенні № 287-р конкретного шляху виконання Відповідачем п. 2 резолютивної частини рішення Комітету, відповідає як положенням ст. 19 Конституції України так і ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції», колегія суддів зазначає наступне.
		У даній справі не оскаржуються та не встановлюються повноваження Антимонопольного комітету України щодо встановлення конкретних способів виконання його рішення. Мотиви, з яких виходив комітет, коли не встановив конкретний спосіб виконання власного рішення, у даному випадку значення не мають. Саме по собі не встановлення безпосередньо у рішенні № 287-р способу виконання відповідного рішення не є підставою для відмови у позові у справі 916/2799/20. Адже підставою відмови у позові було те, що відповідач вжив дій по виконанню Рішення № 287-р у спосіб, передбачений даним рішенням.
		Тому дане посилання апелянта не приймається колегією суддів до уваги, як таке, що не може слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
		 
		Щодо посилання апелянта на необхідність застосування до спірних відносин аналогії закону, з огляду на наступне, колегія суддів зазначає наступне. 
		Відповідно до частини десятої статті 11 Господарського процесуального кодексу України якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
		Частиною третьою статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», на яку посилається Позивач, передбачено, що особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
		Ані Законом України «Про Антимонопольний комітет України» ані Законом України «Про захист економічної конкуренції» не встановлено строків виконання рішення органів АМКУ в частині обов`язків, не пов`язаних зі сплатою штрафу. 
		У даному випадку є неможливою аналогія закону та застосування норм частини третьої статті 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», адже вказані відносини не є подібними. Сплата штрафу є однократною конкретною дією однієї особи, а виконання інших обов`язків, зокрема, як в цьому випадку, передбачення можливості заїзду до порту з дотриманням певних вимог, пов`язане з вчиненням многократних різноманітних дій та прийняття рішень різними органами державної влади і місцевого самоврядування (їх посадовими особами), іншими установами та організаціями, на що потрібний більший час, ніж два місяці, з врахуванням довготривалих процедур, в тому числі визначених законодавством. 
		 
		Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтею 11 частиною 4 ГПК України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
		Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
		Суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		 
		Висновки апеляційного господарського суду:
		 
		Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
		За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга  залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
		 
		Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Одеської області від 11.02.2021 по справі №916/2799/20 залишити без змін.
		Судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
		Повний текст постанови складено та підписано 27.04.2021.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий К.В. Богатир
		 
		 
		 
		 
		Судді: В.В. Бєляновський
		 
		 
		 
		 
		 І.Г. Філінюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...