Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 175/4663/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2021.
Дата набрання законної сили: 20.04.2021
Номер судового провадження: 51-4267км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		20 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 175/4663/17
		провадження № 51-4267км20
		Верховний Суд колегією суддів другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		засудженого ОСОБА_6 ,
		захисника ОСОБА_7 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2020 року щодо нього. 
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами обставини
		За вироком Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року
		ОСОБА_6 засуджено за пунктами «а», «г», «е», «з», «і» ст. 93, ч. 2 ст. 86, ч.2
		ст. 140, ч. 3 ст. 193, ст. 208, ст. 42 КК 1960 року до смертної кари  розстрілу з конфіскацією всього належного йому майна.
		Верховний Суд України ухвалою від 30 травня 2000 року вказаний вирок змінив. Призначене ОСОБА_6 за пунктами «а», «г», «е», «з», «і» ст. 93 КК 1960 року покарання у вигляді смертної кари  розстрілу замінив на покарання у видідовічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна. Напідставі
		ст. 42 цього Кодексу ухвалив вважати ОСОБА_6 засудженим запунктами «а», «г», «е», «з», «і» ст. 93, ч. 2 ст. 86, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 193, ст. 208 КК 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		У решті вирок залинено без зміни.
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2020 року залишено без задоволення заяви ОСОБА_6 від 21 і 27 листопада
		2017 року та від 23 березня 2020 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року щодо нього.
		Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 21 травня 2020 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала та короткий зміст заперечень на касаційну скаргу 
		 
		У касаційній скарзі з доповненнями засуджений посилається на порушення місцевим та апеляційним судами положень матеріального і процесуального права, неповноту судового розгляду, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		У зв`язку з цим просить скасувати ухвали цих судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що місцевим судом не взято до уваги те, що на час постановлення вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року йому не було відомо, що це рішення підписане іншим складом суду, ніж той, що брав участь під час розгляду справи. Вказує на те, що судді ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не складали присягу державі Україна, а присяжні засідателі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на момент ухвалення судового рішення не мали повноважень, а народний засідатель ОСОБА_12 взагалі не була присутня під час розгляду справи щодо нього, у зв`язку з чим рішення постановлено незаконним складом і було порушено таємницю нарадчої кімнати. Місцевий суд не розглянув порушень права на захист засудженого, допущених під час досудового слідства, та недотримався ряду вимог КПК під час судового розгляду, зокрема, не повідомив про відкриття провадження, не провів підготовчого засідання, а також відмовив у виклику та допиту свідків сторони захисту. Прокурор ОСОБА_13 , який брав участь під час розгляду заяви, на думку засудженого, не мав повноважень, а суддя ОСОБА_14 є некомпетентною. Вважає, що апеляційний суд не звернув уваги на порушення, допущені місцевим судом, а тому необґрунтовано відмовив у задоволенні апеляційної скарги.
		Позиції учасників судового провадження
		Засуджений ОСОБА_6 та його захисник підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити.
		Прокурор вважає касаційну скаргу засудженого необґрунтованою та просить її залишити без задоволення.
		Мотиви суду
		Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
		у межах касаційної скарги.
		Порядок здійснення провадження за нововиявленими обставинами врегульований главою 34 КПК, у якій наведений вичерпний перелік нововиявлених обставин за наявності яких можуть бути переглянуті судові рішення, що набрали законної сили.
		Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Залишаючи без задоволення заяви засудженого ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року, вказаних вимог закону суд дотримався.
		Відповідно до ч. 1 ст. 459 КПК судові рішення, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
		За ч. 2 статті 459 КПК нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, якестало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду приухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
		Згідно з пунктами 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК у заяві про перегляд судового рішення занововиявленими обставинами зазначаються: обставини, що могли вплинути насудове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яказвертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву до суду.
		Таким чином, системне тлумачення положень ст. 459, пунктів 4, 5 ст. 462, ст. 91 КПК вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, занововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної ікасаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки:
		1) вони об`єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, аленебули відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, істали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 
		2) вони знаходяться в органічному зв`язку з елементами предмета доказування вкримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки абобезпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених воснову судового рішення;
		3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
		Як вбачається з матеріалів провадження, вироком Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року з урахуванням внесених змін ухвалою Верховного Суду України від 30 травня 2000 року ОСОБА_6 засуджено за пунктами «а», «г», «е», «з», «і» ст. 93, ч. 2 ст. 86, ч. 2 ст. 140, ч. 3 ст. 193, ст. 208 КК 1960 року до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.
		Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2020 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2020 року, залишено без задоволення заяви ОСОБА_6 від 21 і 27 листопада 2017 року та від 23 березня 2020 року про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року щодо нього.
		У своїх заявах ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року вказував на нововиявлену обставину про яку йому не було відомо, а саме, що у вересні 2017 року він дізнався про те, що судді Дніпропетровського обласного суду ОСОБА_8 і ОСОБА_15 , та судді Верховного Суду України ОСОБА_16 , ОСОБА_9 і ОСОБА_17 , які розглядали справу щодо нього, не складали письмової присяги судді України, а тому ці судді винесли завідомо неправосудні рішення. Також зазначав, що 3 грудня 2019 року з відповіді Державного архіву Дніпропетровської області від 11 листопада 2019 року йому стало відомо, що у 1999 році народному засідателю ОСОБА_12 , 1963 року народження, було лише 36 років. При цьому протягом всього судового розгляду з трьох народних засідателів були присутні лише двоє  жінка та чоловік похилого віку. Вказував, що було порушено таємницю нарадчої кімнати, оскільки під час ухвалення вироку в нарадчій кімнаті перебувала стороння людина ОСОБА_12 , яка не була присутньою під час розгляду кримінальної справи.
		Перевіривши обставини, на які посилався засуджений, суд першої інстанції, з дотриманням вимог статей459, 466, 467 КПКналежним чином умотивувавши своє рішення, дійшов правильного висновку, що обставини, на які посилається у своїх заявах засуджений ОСОБА_6 , як на підстави скасування вироку обласного суду за нововиявленими обставинами, не є нововиявленими в розумінні вимог ч. 2ст. 459 КПК. Судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогамст. 370 КПК.
		Так, відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року вперше обраний суддя в урочистій обстановці приймає присягу. Вказаною нормою непередбачено повторної присяги суддів, які її прийняли до прийняття вказаного закону. Крім того, відповідно до п. 12 Перехідних положень Конституції України від28червня 1996 року судді всіх судів України, обрані чи призначені до дня набуття чинності Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно зчинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені.
		Також до набрання чинності Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», яким було передбачено прийняття присяги вперше обраним суддею та визначено зміст такої присяги, раніше обрані судді до присяги неприводились з огляду на відсутність такої вимоги у зазначеному Законі тапринцип незворотності закону в часі.
		Колегія суддів установила, що судді Дніпропетровського обласного суду ОСОБА_8 і ОСОБА_15 , які ухвалили вирок стосовно ОСОБА_6 , та судді Верховного Суду України ОСОБА_16 , ОСОБА_9 і ОСОБА_17 , які брали участь у перегляді вироку стосовно нього, були обрані до дня набуття чинності Конституцією України і здійснювали свої повноваження відповідно довказаних вимог Конституції України.
		Доводи засудженого ОСОБА_6 про відсутність під час судового розгляду повноважень у народних засідателів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , є безпідставними та ґрунтуються лише на припущеннях.
		Як убачається з матеріалів провадження, народні засідателі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обрані рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів 12 жовтня 1995 року, а ОСОБА_12  рішенням від 15 травня 1999 року на строк 5 років (т.3, а.с. 42, 56).
		Що стосується посилань заявника на лист Державного архіву Дніпропетровської області від 11 листопада 2019 року, де зазначено, що народні засідателі  ОСОБА_10 та ОСОБА_11  у рішеннях Дніпропетровської обласної ради народних депутатів № 133-6/XXIII від 15 травня 1999 року та № 154-7/XXIII від 17 серпня 1999 року серед обраних народних засідателів Дніпропетровського обласного суду не значяться, а тому вони не могли приймати участь у розгляді справи, то вони є безпідставними. Як раніше зазначалось,  ОСОБА_10 та ОСОБА_11 обранінародними засідателями рішенням Дніпропетровської обласної ради народних депутатів 12 жовтня 1995 року. А тому нема підстав вважати, що вони були без повноважень.
		Крім того, розгляд кримінальної справи щодо ОСОБА_6 проводився судом, який постановив вирок у порядкуКПК 1960 рокуу складі двох суддів: ОСОБА_8 і ОСОБА_15 та трьох народних засідателів: ОСОБА_11 , ОСОБА_10 та ОСОБА_12 .
		Твердження заявника про те, що під час усього судового розгляду справи щодо нього з трьох народних засідателів були присутні лише двоє  жінка та чоловік похилого віку, а народний засідатель ОСОБА_12 , якій на той час було 36 років, не була присутня, у зв`язку з чим було порушено таємницю нарадчої кімнати, є необґрунтованими.
		Так, вирок Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року
		було оскаржено до Верховного Суду України засудженим ОСОБА_6 та його захисником. Однак, ані ОСОБА_6 , ані його захисником вирок у частині постановлення вироку незаконним складом суду, а саме за відсутності одного з народних засідателей при розгляді справи, не оскаржувався.
		Тому підстави стверджувати про незаконність складу колегії суддів Дніпропетровського обласного суду та Верховного Суду України та винесення вказаними суддями завідомо неправосудних рішень, як про це зазначає засуджений, відсутні.
		Інша обставина, яка, на думку заявника, є нововиявленою  порушення права назахист, як він вважає, допущене Верховним Судом України при перегляді вироку щодо нього від 14 грудня 1999 року, не є нововиявленою обставиною в розумінні ст. 459 КПК.
		Верховний Суд України переглянув кримінальну справу щодо ОСОБА_6 у касаційному порядку відповідно до діючих на той час вимог кримінально-процесуального закону.
		Так, ст. 45 КПК 1960 року не передбачала обов`язкової участі захисника у суді касаційної інстанції, про що необґрунтовано стверджує засуджений. Крім того, КПК 1960 року не було передбачено участі секретаря у судовому засіданні в суді касаційної інстанції також. 
		Доводи ОСОБА_6 про те, що йому не було вручено копії ухвали Дніпропетровського районного суду від 12 лютого 2020 року про відкриття провадження за його заявами про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Дніпропетровського обласного суду від 14 грудня 1999 року є необґрунтованими та спростовуються матеріалами провадження. 
		З матеріалів провадження вбачається, що зазначена ухвала направлялась судом для вручення ОСОБА_6 (т. 3, а.с. 93  95, 98), що підтверджується реєстром вихідної поштової кореспонденції та повідомленням про вручення рекомендованого листа з повідомленням. Також засудженому надсилались і повідомлення про призначення судових засідань (а.с. 99, 104, 179). Під час судового засідання 10 березня 2020 року та в наступних засіданнях ОСОБА_6 не заявляв про те, що не отримав ухвалу суду від 12 лютого 2020 року, про що свідчать журнали судових засідань та технічні носії інформації, на яких зафіксовано судовий процес у місцевому суді.
		Твердження заявника про те, що місцевим судом порушено процедуру судового розгляду, оскільки суд не призначив та не провів підготовчого судового засідання, також, що головуючим суддею несвоєчасно повідомлено про склад суду та не вручено пам`ятки про права та обов`язки, а секретарем судового засідання несвоєчасно не повідомлено про фіксування судового розгляду, про учасників, які з`явились до зали суду, є безпідставними.
		Згідно з ч. 4 ст. 464 КПК відкривши кримінальне провадження за нововиявленими або виключними обставинами, суддя надсилає учасникам судового провадження копії ухвали про відкриття провадження, заяви про перегляд і призначає дату, час та місце судового засідання, про що повідомляє зазначених осіб.
		Глава 34 КПК не містить положень про проведення підготовчого провадження у провадженні за нововиявленими обставинами. Статті 314  315 КПК, на які посилається ОСОБА_6 , не регулюють процесуальні відносини з перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.
		Крім того, судом встановлено, що головуючою суддею ОСОБА_14 оголошувався склад суду учасникам судового розгляду, в тому числі і засудженому ОСОБА_6 , від якого заяв про відвід судді ОСОБА_14 , а також складу суду не надійшло, про що свідчать журнали судових засідань та технічні носії інформації. Посилання ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_14 є некомпетентною суддею, то це є його суб`єктивним судженням. Несвоєчасне повідомлення секретарем судового засідання про фіксування судового розгляду, про учасників, які з`явились до зали суду, за своїм змістом не свідчать про істотність порушень процесуального закону, оскільки передбачене фіксування судового розгляду провадилося та наявний технічний запис судового засідання.
		Доводи ОСОБА_6 про невручення йому пам`ятки про права та обов`язки колегія суддів вважає безпідставними. Так, ОСОБА_6 у скарзі не заперечує про те, що ним було реалізовано свої права і їх ніхто не обмежував. Йому неодноразово вручались пам`ятки про його права та обов`язки, зокрема і під час відкриття та проведення попередніх судових засідань. 
		Твердження заявника про те, що прокурор  ОСОБА_13  у судовому засіданні не підтвердив своїх повноважень, є необґрунтованими. З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_6 у судовому засіданні не заявляв клопотання про надання прокурором документів на підтвердження його повноважень, участь його у провадженні під сумнів не ставив, відводів йому не заявляв, а в касаційній скарзі ОСОБА_6 не наводить таких обставин, які б виключали участь прокурора  ОСОБА_13 у провадженні щодо нього, котрий діяв відповідно до положень ст. 36 КПК. 
		Судом провадження розглянуто в межах поданих заяв та дотримано повноти та змагальності його розгляду. Доводи, наведені в касаційній скарзі щодо інших порушень кримінального процесуального закону, не є такими, що тягнуть скасування оскаржуваних судових рішень.
		Апеляційна скарга засудженого ОСОБА_6 , доводи якої аналогічні за змістом доводам, викладеним у його касаційній скарзі, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції, який, з наведенням мотивів спростування, визнав їх неприйнятними. Ухвала апеляційного суду мотивована належним чином та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
		Отже, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судових рішень, не встановлено.
		З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 .
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442КПК, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 9 квітня 2020 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 21 травня 2020 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...