Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 698/8/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2021.
Дата набрання законної сили: 22.04.2021
Номер судового провадження: 51-5496км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017250180000390

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		22 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 698/8/18
		провадження № 51-5496 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 на вирок Шполянського районного суду Черкаської області від 15 червня 2020 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року у кримінальному провадженні № 12017250180000390 за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_6 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Шполянського районного суду Черкаської області від 15 червня 2020 року ОСОБА_6 засуджена за ч. 2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та покладено на неї обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.
		 
		Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційні скарги прокурора та засудженої залишені без задоволення, а вирок районного суду  без зміни.
		 
		За вироком суду ОСОБА_6 визнана винуватою в тому, що 13 вересня 2017 року приблизно о 21 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, у будинку АДРЕСА_1 на ґрунті виниклих неприязних відносин, коли ОСОБА_7 тримав ОСОБА_6 рукою за волосся, а остання знаходилася на колінах біля нього, умисно нанесла ОСОБА_7 удар ножем в ногу, чим заподіяла тяжке тілесне ушкодження, що спричинило гостру кровотечу, від якої потерпілий помер ІНФОРМАЦІЯ_2 о 8 годині.
		 
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі засуджена просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що у неї не було умислу на заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, оскільки вона перебувала в стані необхідної оборони від його протиправних дій; вказує, що суди не дали належної оцінки показанням свідків щодо агресивної поведінки потерпілого, який часто застосовував до обвинуваченої насильство і погрози, які вона сприймала реально. За викладених обставин засуджена вважає кваліфікацію судом її дій невірною.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор у суді касаційної інстанції заперечував проти задоволення скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
		 
		Мотиви суду
		 
		Згідно ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. При розгляді доводів касаційної скарги, суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним судами.
		 
		Відповідно до приписів ст. 438 КПКУкраїни підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
		 
		Частиною 1 ст. 412 цього Кодексу передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		 
		Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України. Водночас у певних випадках дослідження доказів апеляційним судом може бути визнано додатковою гарантією забезпечення права на справедливий суд (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		 
		Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України при перегляді оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов`язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з`ясувати, чи повно, всебічно та об`єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 цього Кодексу і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. Тобто у цьому рішенні слід проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції. При залишенні апеляційної скарги без задоволення, в ухвалі суду мають бути зазначені підстави, з яких таку скаргу визнано необґрунтованою. 
		 
		Вказаних вимог закону судом апеляційної інстанції не дотримано.
		 
		Обвинувачена ОСОБА_6 , не погодившись із вироком місцевого суду, подала апеляційну скаргу, в якій, зокрема, вказувала на невірну кваліфікацію судом її дій, оскільки вона діяла у стані необхідної оборони, захищаючись від потерпілого, який під час конфлікту поводив себе агресивно, схопив її за волосся та силою поставив на коліна. Крім того, обвинувачена вказувала, що суд не звернув уваги на її показання та показання свідків стосовно того, що потерпілий ОСОБА_7 часто бив ОСОБА_6 , погрожував їй, у них були напружені стосунки, а тому вона мала підстави хвилюватися за своє життя та здоров`я і сприймала дії потерпілого як реальну загрозу для себе. Також обвинувачена звертала увагу суду на те, що ніж, яким вона нанесла удар, був у неї в руці під час того, як ОСОБА_7 силою поставив її на коліна, оскільки вона в цей час різала помідори і не мала наміру завдавати тілесних ушкоджень, поки потерпілий не вчинив щодо неї протиправні діяння. 
		 
		Спростовуючи наведені твердження, суд апеляційної інстанції формально зазначив, що погоджується із висновком місцевого суду, обмежившись перерахуванням доказів, які місцевий суд поклав в основу вироку, проте не дав їм відповідної оцінки, усунувся від перевірки тверджень про невірну кваліфікацію дій винної, обмежившись посиланням на те, що суд першої інстанції дослідив усі обставини та дав їм відповідну оцінку.
		 
		При цьому апеляційний суд, погоджуючись із твердженням обвинуваченої про те, що між нею та потерпілим існували тривалі неприязні відносини, не дав цьому факту жодної оцінки, у тому числі із врахуванням показань свідків, які підтверджували наявність таких відносин та агресивну поведінку ОСОБА_7 стосовно ОСОБА_6 , що виражалося у погрозах та побитті останньої. Тобто, апеляційний суд не дав належної відповіді на усі доводи апеляційної скарги обвинуваченої, яка наполягала на неправильній кваліфікації її дій.
		 
		Суд касаційної інстанції звертає увагу, що кваліфікація злочину - це кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		 
		Ознаки суб`єктивної сторони вчинених злочинів та особливості психічного ставлення засудженого до вчинених діянь і їх наслідків встановлюються судами на підставі характеру вчиненого діяння та об`єктивно-предметних умов його вчинення, на підставі встановлених судом фактичних обставин вчинених злочинів, що закріплені належними і допустимими доказами, зібраними в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом, та оціненими відповідно до вимог ст. 94 КПК України. 
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.
		 
		 
		Суд касаційної інстанції у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання. Стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.
		 
		Слід звернути увагу на те, що оборона може здійснюватись лише від суспільно небезпечного посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК України. 
		 
		Отже, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, зокрема, щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. 
		 
		До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.
		 
		У разі, коли визначальним у поведінці особи було не відвернення нападу та захист, а бажання спричинити шкоду потерпілому (розправитися), такі дії за своїми ознаками не становлять необхідної оборони, вони набувають протиправного характеру і мають розцінюватися на загальних підставах.
		 
		Проте, суд апеляційної інстанції, спростовуючи твердження ОСОБА_6 про наявність в її діях необхідної оборони, не дав оцінки доказам у їх сукупності, конкретним обставинам скоєного, не звернув уваги на показання обвинуваченої та свідків про те, що потерпілий раніше неодноразово застосовував до ОСОБА_6 погрози та фізичне насильство, під час конфлікту він поводив себе агресивно, схопив обвинувачену за волосся та силою поставив її на коліна. Не дав апеляційний суд оцінки і направленості умислу ОСОБА_6 , а відтак дійшов передчасного висновку про правильність кваліфікації дій засудженої.
		 
		Апеляційний суд лише зазначив, що враховуючи конкретні обставини справи, а саме тривалі неприязні відносини, спільне вживання спиртних напоїв, дійшов до висновку про відсутність в діях обвинуваченої необхідної оборони з метою захисту .Однак жодним чином не оцінив дії потерпілого, а саме те, що він схопив обвинувачену за волосся та силою поставив її на коліна , з точки зору небезпечності посягання, тобто діяння, ознаки якого передбачені КК України.
		 
		За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи кримінальне провадження в межах поданої апеляційної скарги, не надав відповідей на всі доводи апеляційної скарги, які мали істотне значення для правильного вирішення справи, не зазначив підстав, з яких апеляційну скаргу залишив без задоволення, та не надав належної оцінки викладеним доводам скарги, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а тому рішення цього суду не можна вважати обґрунтованим та вмотивованим. 
		 
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга засудженої підлягає задоволенню частково. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати ухвалу апеляційного суду.
		 
		З цих підстав суд ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...