Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/829/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин; про невиконання або неналежне виконання зобов’язань; що виникають з договорів оренди.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2021. Зареєстровано: 28.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 29.04.2021.
Дата набрання законної сили: 27.10.2021
Результат оскарження 27.10.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд: залишено рішення місцевого суду без змін, а скаргу без задоволення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000, 
		тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
		_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		27 квітня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/829/20
		 
		Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу 
		 
		за позовом заступника прокурора Херсонської області в інтересах держави в особі 
		позивача Херсонської обласної державної адміністрації
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піфагор-17»
		про розірвання договору оренди та зобов`язання повернути земельну ділянку,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання Бєлової О.С., 
		 
		представників:
		прокуратури  Кобзаря А.І.,
		позивача  Бабенко Л.М.,
		відповідача  Лігінович Н.С.,
		 
		у с т а н о в и в:
		 
		Дії та аргументи Прокурора
		18.08.2020 заступник прокурора Херсонської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Херсонської обласної державної адміністрації до Товариства з обмеженою відповідальністю «Піфагор-17» про: 
		- розірвання укладеного 06.05.2019 між Херсонською обласною державною адміністрацією та ТОВ «Піфагор-17» договору оренди земельної ділянки площею 452,8419 га, з кадастровим номером 6522384000:02:001:0296, розташованої за межами населених пунктів на території Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, 
		- зобов`язання повернути земельну ділянку площею 452,8419 га, з кадастровим номером 6522384000:02:001:0296, розташовану за межами населених пунктів на території Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району. 
		За твердженнями Прокурора, позовна заява вжита як захід прокурорського реагування та направлена на захист економічних інтересів держави, якій спричинено шкоду внаслідок утримання Відповідачем земельної ділянки без сплати орендної плати, а також зазначено, що Позивачем не вжито належних заходів по усуненню порушень.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги Прокурор вказав, що:
		- 06.05.2019 між Херсонською обласною державною адміністрацією та ТОВ «Піфагор-17» був укладений договір оренди земельної ділянки, загальною площею 452,8419 га, строком на 30 років,
		- за договором Відповідач зобов`язаний був своєчасно сплачувати орендну плату, проте цього починаючи з часу його укладення не здійснює, маючи заборгованість у сумі 13 498 623,97 грн з дати укладення договору до часу звернення до суду з позовом,
		- систематичне невиконання умов договору щодо сплати орендної плати є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки її власнику.
		Дії та аргументи Позивача
		Херсонською обласною державною адміністрацією позовні вимоги підтримуються та вона просить їх задовольнити, вказуючи про тривале невиконання Відповідачем зобов`язань за спірним договором.
		Дії та аргументи Відповідача
		Відповідачем позовні вимоги не визнаються з посиланням на:
		- відсутність у договорі реквізитів для сплати орендної плати,
		- ненадіслання на його адресу рахунків стосовно сплати орендної плати,
		- недоведеністю заборгованості зі сплати орендної плати.
		Процесуальні дії та рішення суду
		Ухвалою суду від 20.08.2020 відкрите провадження у справі за правилами загального провадження та учасникам справи встановлені процесуальні строки для надання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечення. У свою чергу, Відповідачем наданий відзив на позов, а Прокурором  відповідь на відзив. 
		Безпосередньо підготовче провадження здійснене у підготовчих засіданнях, які відбулися 23.02.2021, 16.03.2021 та 29.03.2021, а розгляд справи по суті  27.04.2021.
		Розгляд справи по суті проведений без участі представника Відповідача, оскільки він не з`явився, а причини неявки визнані судом неповажними. 
		Зокрема, представником Відповідача адвокатом Лігінович Н.С. заявлене клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю в іншому судовому засіданні у справі № 487/835/18. У справі вона представляє інтереси іншої особи. Це клопотання судом відхилене з тих підстав, що дії адвоката непослідовні по відношенню до розгляду даної справи. 
		Частиною 5 статті 185 Господарського процесуального кодексу України встановлений обов`язок суду з`ясовувати думку сторін щодо дати призначення судового засідання для розгляду справи по суті. 
		Такий обов`язок судом був реалізований у судовому засіданні 29.03.2021 перед видаленням до нарадчої кімнати для прийняття судового рішення за результатами підготовчого провадження. Суд узгодив дату та час розгляду справи по суті з усіма присутніми учасниками, у тому числі з адвокатом Лігіновим Н.С. Про узгодження вказано у протоколі судового засідання від 29.03.2021. У протоколі також відображена інформація стосовно призначення розгляду справи по суті на 11 годину 00 хвилин 27.04.2021.
		Отже, призначення судового розгляду справи за наслідками узгодження дати та часу його проведення здійснене у відповідності до наведеної правової норми.
		З наданої адвокатом Лігінович Н.С. довідки «відомості про справу» вбачається, що у провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва знаходиться на розгляді справа № 487/835/18 та її розгляд призначений у судовому на 11 годину 00 хвилин 27.04.2021. При цьому датою призначення справи до розгляду є 05.04.2021.
		З викладеного висновує, що розгляд справи у даній справі призначений раніше ніж розгляд справи № 487/835/18, а тому адвокат Лігінович Н.С., як представник іншої особи, мала можливість формувати власний графік роботи адвоката враховуючи попередні призначення розгляду справ. Відповідно у такому випадку вона могла забезпечити належне представництво у судових процесах різних довірителів. У цьому контексті нею не надано до суду доказів вчинення дій з попередження суду у справі № 487/835/18 про можливе та бажане призначення розгляду на інший час та відповідно відхилення її клопотання судом.
		Відтак, причина неявки представника у судове засідання не є поважною.
		Установлені судом обставини
		06.05.2019 між Херсонською обласною державною адміністрацією, виступаючою у якості Орендодавця, та ТОВ «Піфагор-17», як Орендарем, укладений договір оренди землі (а.с. 25-29), за умовами якого:
		- Орендодавець надає, а Орендар приймає в оренду на 30 років земельну ділянку площею 452,8419 га з кадастровим номером 6522384000:02:001:0296, яка розташована за межами населених пунктів на території Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області, для розміщення, будівництва, експлуатації та обслуговування фотоелектричної станції потужністю 300 МВт (пункт 1),
		- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 449 954 132,34 грн (пункт 5),
		- орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 13 498 623,97 грн за один рік оренди (пункт 9),
		- орендна плата вноситься у строки, передбачені статтями 285-287 Податкового кодексу України (пункт 11),
		- після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані не гіршому порівняно з тим, у якому він її одержав (пункт 17),
		- дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (пункт 31).
		Відповідно до Акту прийому-передачі орендованої земельної ділянки від 06.05.2019 (а.с. 30) Орендодавець передав, а Орендар прийняв обумовлену договором оренди земельну ділянку.
		Як слідує з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 214633405 від 01.07.2020 (а.с. 31-33) до Реєстру 10.06.2019 внесені відомості про державну реєстрацію прав за договором оренди землі від 06.05.2019, укладеного між сторонами.
		Згідно з листа Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі № 5830/9/21-22-04-04-07 від 16.07.2020 Відповідач до податкового органу не звітує та не сплачує зобов`язання з орендної плати за договором оренди землі (а.с. 22-23).
		Поряд з цим, відповідно до листа Новозбур`ївської сільської ради за вих. № 02-18/36 від 17.02.2020 сплата за оренду земельної ділянки за кадастровим номером 6522384000:02:001:0296 не надходила та станом на час підписання листа складала 11 923 476,16 грн (з урахуванням заборгованості за іншою земельною ділянкою) (а.с. 19).
		Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства
		Щодо правової природи договору та договірних відносин
		Частина перша статті 2 Закону України «Про оренду землі» встановлює, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. 
		Стаття 1 Закону України «Про оренду землі» визначає, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а за стаття 13 того ж Закону договір оренди землі характеризує, як договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		Підпункт «в» частини 1 статті 96 Земельного кодексу України зобов`язує землекористувача своєчасно сплачувати орендну плату, а частина 1 статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначає, що нею є платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. 
		Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань, які виникли між сторонами на його підставі, з урахуванням наведених правових норм, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір оренди землі, основними обов`язком Відповідача за яким є сплата орендної плати.
		Обов`язок орендаря земельної ділянки своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку встановлений також статтею 25 Закону України «Про оренду землі».
		Отже, за вказаними правовими положеннями та умовами договору сплата орендної плати у встановлений строк є обов`язком Відповідача, а тому починаючи з дати державної реєстрації договору оренди землі він зобов`язаний був сплачувати орендну плату.
		У договорі оренди сторонами строк сплати орендної плати встановлювався із посиланням на строки, передбачені для сплати плати за землю відповідно до Податкового кодексу України.
		За змістом пунктів 288.1. та 288.7 статті 288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, а строк сплати застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.
		Зокрема, відповідно до пункту 287.3. статті 287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця; а відповідно до пункту 287.4 тієї ж статті податкове зобов`язання зі плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
		Таким чином, сторонами досягнуто згоди, щодо визначення строку сплати орендної плати, а саме щомісячно протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
		У даному випадку відповідно до облікових даних Позивача Відповідач не сплачував орендну плату з дати державної реєстрації договору, у зв`язку з чим станом на час подачі позову до суду заборгував 13 498 623,97 грн.
		З огляду на вказані обставини спростовуються заперечення Відповідача стосовно відсутності у договорі реквізитів для сплати орендної плати, ненадіслання на його адресу рахунків стосовно сплати орендної плати та недоведеністю заборгованості зі сплати орендної плати, оскільки сплата орендної плати є його обов`язком, виконання якого не залежить від дій Позивача, а безпосередньо факт наявної заборгованості підтверджується листами Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній республіці Крим та м. Севастополі № 5830/9/21-22-04-04-07 від 16.07.2020 та Новозбур`ївської сільської ради за вих. № 02-18/36 від 17.02.2020.
		Частинами 3 та 4 статті 31 Закону України «Про оренду землі» встановлені підстави для розірвання договору оренди землі: за згодою сторін; на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом; розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором. Поряд з цим, частиною першою статті 32 того ж Закону передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
		У свою чергу, систематична несплата орендної плати є підставою для припинення права користування земельною ділянкою, що передбачено пунктом «д» частини 1 статті 141 ЗК України.
		Разом з тим, частина друга статті 651 Цивільного кодексу України встановлює, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, у тому числі розірвання договору.
		У даному контексті суд також зазначає, що Верховним Судом у постанові Великої Палати від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 надані правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень, зокрема зазначено, що:
		- при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України (пункт 8.11.),
		- стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору (пункт 8.13),
		- застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 8.14.).
		У контексті наведених висновків стосовно застосування правових норм суд зазначає, що за пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, серед інших, справедливість, добросовісність та розумність. 
		Надаючи оцінку впливу наведених принципів на наявні між сторонами правовідносини суд зазначає, що вони втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
		Безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, вона виражає право, відповідає праву і випливає з духу права. Добросовісність означає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Розумність являє собою зважене вирішення питання регулювання правових відносин з урахуванням усіх учасників, а також інтересів громадян (публічного інтересу), з урахуванням накопичених у суспільстві уявлень за даних історичних умов інтелектуальних можливостей, знань, досвіду з метою забезпечення справедливості, балансу інтересів у суспільстві.
		Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, справедливості та розумності; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		З огляду на викладене, суд висновує, що Відповідач, не сплачуючи тривалий час орендну плату, проявив недобросовісність, нерозумність та несправедливість по відношенню до наявних зобов`язань за договором оренди землі, що з позиції цих принципів повинно оцінюватися як дії, які не відповідають праву, а тому у такому випадку повинне мати місце судове втручання шляхом подальшого припинення таких порушень.
		Отже, несплата орендної плати є істотним порушення умов договору та діючого законодавства через значну міру позбавлення того, на що орендодавець розраховував при укладенні договору з орендарем. Безпосередньо несплата орендної плати має відповідні наслідки, а саме дострокове розірвання договору у випадку систематичної її несплати. 
		Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що Відповідач, несплачуючи орендну плату (у сумі 13 498 623,97 грн) з моменту укладення договору, допустив істотне порушення його умов, чим позбавив Позивача матеріальної вигоди, на яку той розраховував при передачі землі в оренду, а тому така обставина є підставою для дострокового розірвання договору.
		Поряд з цим, суд вважає, що принцип справедливості також повинен бути присутнім при вирішенні спору та прийнятті рішення, оскільки за його використання втілюється основна суть цього принципу  «не всім одне і теж, а кожному розмірне». Зокрема, у даному випадку він полягає у тому, що дострокове розірвання договору, який хоча і укладений на 30 років, є справедливою сатисфакцією, справедливим наслідком за допущене Відповідачем тривале та істотне порушення його умов щодо своєчасності та повноти сплати орендної плати.
		Положеннями частини 1 статті 34 Закону України «Про оренду землі» установлено, що у разі розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. 
		Таким чином, Відповідач зобов`язаний за наслідками дострокового розірвання договору повернути Позивачеві орендовану земельну ділянку без висунення будь-яких зустрічних вимог щодо її утримання.
		При цьому ідентифікуючою та достатньою ознакою спірної земельної ділянки є її кадастровий номер. 
		Зокрема, за змістом статті 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер (частина 1), а кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі (частина 2).
		Поряд з цим, статтею 15 цього ж Закону встановлений перелік відомостей про земельні ділянки, які включаються до Державного земельного кадастру, а саме: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
		Отже, у випадку присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру за таким номером можна визначити всі характерні її ознаки, у тому числі, місцезнаходження, площу та нормативну грошову оцінку, а тому відсутня необхідність зазначення у рішенні вартості такої земельної ділянки.
		Щодо прокурорського представництва інтересів держави
		Статтею 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.04.2008 № 4-рп/2008 неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
		Отже, законодавством встановлений обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. 
		Положення пункту 3 частини статті 131-1 Конституції України визначають, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Безпосередньо питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4). 
		У свою чергу, частиною 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а за абзацом другим частини 5 цієї ж статті у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
		Відповідно до положень частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: у чому полягає порушення інтересів держави; необхідність їх захист; визначені законом підстави для звернення до суду прокурора; зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
		Поряд з цим, Верховним Судом (у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2018 у справі № 922/901/17, у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18) надані правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень щодо прокурорського представництва, основними з яких є: обов`язок прокурора обґрунтувати та довести підстави для представництва, у тому числі у чому полягає бездіяльність компетентного органу; недотримання таким органом розумного строку на звернення до суду із позовом; розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Таким чином, з огляду на вказані правові положення на висновки Верховного Суду стосовно їх застосування, суд вважає, що:
		- Прокурор у даній справі має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу, тобто Позивача;
		- бездіяльність Позивача наявна у тому випадку, коли він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;
		- розумність строку повинна визначатися судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту, а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
		Надаючи оцінку вказаним Прокурором обставинам бездіяльності Позивача, суд зазначає, що Херсонська обласна державна адміністрація відповідно до договору оренди землі від 06.05.2019, являючись орендодавцем земельної ділянки, у відповідності до частини 1 статті 24 Закону України «Про оренду землі» має право вимагати сплати Відповідачем орендних платежів, а також за статтею 32 того ж Закону на дострокове розірвання договору.
		Отже, Позивач у справі є компетентним суб`єктом у спірних правовідносинах, у тому числі державним органом, на який покладено контрольні функції щодо оренди земельних ділянок державної власності.
		Як слідує з листа Голопристанської районної державної адміністрації № 01-35-452/0/20/608-4 від 28.02.2020, адресованого Херсонській обласній державній адміністрації, Позивачу з 28.02.2020 стало відомо про несплату Відповідачем орендної плати за вказаним договором оренди у сумі 11 923 476,16 грн.
		У свою чергу, відповідно до листа Херсонської обласної державної адміністрації № 9531/0-20/39/328-6089 від 26.06.2020, адресованого прокурору Херсонської області, Позивач поінформував Прокурора про направлення на адресу Відповідача листів з вимогами про погашення заборгованості.
		Згідно з листом за вих. № 05/2-1429-20 від 18.07.2020 (а.с. 34) Прокурор поінформував Позивача про звернення до суду з позовом в його інтересах до Відповідача про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки.
		З викладеного слідує, що Позивачем не вживалися належні та необхідні заходи для погашення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, а тому суд приходить до висновку, що Прокурором доведена наявність бездіяльності Позивача у зверненні до суду з позов для захисту інтересів держави в суді. Більш того, суд зазначає, що такі заходи не вживалися Позивачем у розумні строки, тобто з моменту несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд. 
		Таким чином, Прокурор, здійснюючи представництво інтересів держави, з метою захисту її економічних інтересів, які полягають у контролі за недопущенням завдання збитків унаслідок несплати орендної плати, правомірно звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки.
		Висновки суду з предмету судового розгляду
		На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, обставин справи та вказаних правових положень, суд вважає, що Відповідач допустив порушення умов договору оренди в частині сплати орендної плати, що є підставою для дострокового розірвання договору та його зобов`язання повернути земельну ділянку.
		З огляду на зроблені висновки позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
		Розподіл судових витрат
		Судовими витратами у даній справі є витрати Прокурора, які здійснені Херсонською обласною прокуратурою, на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 1 302 від 18.08.2020 у сумі 4 204 грн, які відповідно до приписів статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача.
		На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України ,
		 
		в и р і ш и в:
		 
		1. Позовні вимоги задовольнити.
		2. Розірвати укладений 06.05.2019 між Херсонською обласною державною адміністрацією та Товариством з обмеженою відповідальністю «Піфагор-17» договір оренди земельної ділянки площею 452,8419 га, з кадастровим номером 6522384000:02:001:0296, розташованої за межами населених пунктів на території Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області.
		3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Піфагор-17» (73003, м. Херсон, вул. Нестерова, буд. 1Б; ідентифікаційний код 41698876) повернути Херсонській обласній державній адміністрації (73000, м. Херсон, площа Свободи, буд. 1; ідентифікаційний код 00022645) земельну ділянку площею 452,8419 га, з кадастровим номером 6522384000:02:001:0296, розташовану за межами населених пунктів на території Новозбур`ївської сільської ради Голопристанського району Херсонської області. 
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Піфагор-17» (73003, м. Херсон, вул. Нестерова, буд. 1Б; ідентифікаційний код 41698876) на користь Херсонської обласної прокуратури (73000, м. Херсон, вул. Михайлівська, буд. 33; ідентифікаційний код 04851120)  4 204 грн компенсації по сплаті судового збору.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повне рішення складене  28.04.2021
		 
		Суддя М.К. Закурін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...