Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 580/1315/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2021. Зареєстровано: 29.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2021.
Дата набрання законної сили: 29.05.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 квітня 2021 року справа № 580/1315/21
		м. Черкаси
		 
		Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		 
		15.03.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі  позивач) до ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок 36; код ЄДРПОУ 04061547) (далі  відповідач) про:
		визнання протиправними дій щодо надання йому недостовірної та неповної відповіді від 19.02.2021 №300-2 на запит від 14.12.2020 про доступ до публічної інформації;
		зобов`язання відповідача надати достовірну та повну інформацію на його запит від 14.12.2020 про наявність всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Черкаси з цільовим призначенням "під будівництво гаража" відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам відповідно до вимог ст.121 ЗК України.
		В обґрунтування позову зазначено, що відповідач всупереч вимог закону надав неповну та недостовірну інформацію на запит позивача.
		Ухвалою суду від 22.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі  КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів, повідомлено про строки для надання клопотань про розгляд справи з викликом у судове засідання. Згідно з даними рекомендованого повідомлення про поштові відправлення вказану ухвалу позивач отримав 30.03.2021, а відповідач  26.03.2021. 
		07.04.2021 відповідач надіслав до суду відзив, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю. Стверджує, що листом від 17.02.2021 надав позивачу вичерпну відповідь на його запит від 15.01.2021 вх.№300-2 щодо наявності вільних земельних ділянок, які можуть бути використані для будівництва індивідйального гаража. Вказує, що надав позивачу план зонування території міста Черкаси, затверджений рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 №2-513, що містить інформацію про земельні ділянки, які можуть бути використані під забудову. Повідомив позивача про відсутність технічної можливості друку вказаного документа у збільшеному масштабі, в зв`язку з чим пекомендував скористатись Геопорталом містобудівного кадастру міста Черкаси за посиланням. Додатково повідомив, що Державний земельний кадастр є офіційним джерелом актуальної інформації щодо статусу земельних ділянок, а відповідач не є його держателем та не здійснює його ведення. Належною особою, яка може надати достовірну та вичерпну інформацію про наявність вільних земельних ділянок є Держгеокадастр та його територіальні органи. Вважає, що надав позивачу запитувану публічну інформацію, яка ним запитувалась.
		12.04.2021 позивач надав до суду відповідь а відзив, в якій просив долучити її до матеріалів адміністративно справи та задовольнити позов повністю. Стверджує, що дії відповідача щодо не надання інформації стосовно наявності вільних земельних ділянок державної та комунальної власності у місті Черкаси для будівництва індивідуального гаража не відповідають нормам закону. Вказує, що саме відповідач є розпордником такої інформації та посилається на висновки Верховного суду, викладені у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №127/28475/15-а) від 05 листопада 2019 року (справа №359/7966/16-а), від 07 лютого 2020 року (справа № 127/13810/17), від 14.05.2020 (справа №127/5403/17).
		Оскільки обґрунтованих клопотань від учасників спору про розгляд справи у судовому засіданні з їх викликом суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити у справі експертизу або викликати та допитати свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у судове засідання за наявними письмовими доказами (у письмовому провадженні).
		Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.
		Довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 05.11.2014 №238 підтверджується безпосередня участь позивача в період з 30.05.2014 до 08.07.2014 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції.
		Відповідно до довідки Обласної МСЕК №2 серії 12 ААБ №457369 позивач є інвалідом ІІ групи, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.
		Посвідченням від 29.03.2019 серії НОМЕР_3 підтверджується, що позивач є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.
		14.12.2020 позивач звернувся заявою до міського голови міста Черкаси Бондаренка А.В., в якій просив надати йому, як учаснику АТО, інваліду війни 2-ї групи земельну ділянку в межах м.Черкаси для будівництва індивідуального гаража  0,01 га.
		Листом від 05.01.2021 №12996-2 міський голова міста Черкаси Бондаренко А.В. повідомив, що для одержання безоплатно у власність чи користування земельної ділянки із земель комунальної власності, необхідно подати відповідне клопотання. До клопотання необхідно додати перелік документів, зокрема позначене на відповідному графічному матеріалі конкретне місце розташування земельної ділянки з її орієнтовними розмірами.
		15.01.2021 позивач подав до відповідача письмовий запит на надання публічної інформації, в якому просив:
		надати інформацію про місце розташування земельних ділянок в межах міста Черкаси, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації ним права (як учасника АТО, інваліда війни 2-ї групи) на безоплатне отримання у власність для будівництва індивідуального гаража, та надати належні графічні матеріали вільних земель із вказаним цільовим призначенням, в т.ч. із земель запасу, резервного фонду, які необхідні для дотримання порядку отримання земельної ділянки у власність громадянами відповідно до норм ст.ст.116, 118, 122 Земельного кодексу України;
		надати відповідь у строк не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту, як це встановлено ч.1 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
		врахувати обставини щодо того, що він є учасником АТО та інвалідом війни 2-ї групи;
		надати інформацію про вхідний реєстраційний номер вказаного запиту на зазначену електронну адресу.
		19.01.2021 Департамент архітектури та містобудування листом №300-2 повідомив про продовження строку розгляду запиту до 20 робочих днів у зв`язку з тим, що запит стосується надання великого обсягу інформації та потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. 
		Листом від 17.02.2021 №300-2 відповідач повідомив, що формування земельної ділянки здійснюється шляхом розроблення відповідної документації із землеустрою. В Черкаській міській раді відсутній Перелік сформованих земельних ділянок, що можуть бути використані для будівництва індивідуального гаража. Такі земельні ділянки не формувались шляхом розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та не знаходять на затвердженні в Черкаській міській раді. Черкаська міська рада та її виконавчі органи не є держателем та не здійснює ведення Державного земельного кадастру. Надав план зонування території міста Черкаси, затверджений рішенням Черкаської міської ради від 04.12.2014 №2-513, який містить інформацію про земельні ділянки, що можуть бути використані під забудову. Додатково проінформував, що відсутня технічна можливість друку вказаного документа у збільшеному масштабі. Тому рекомендував скористатись Геопорталом містобудівного кадастру міста Черкаси за посиланням.
		Не погоджуючись із відповіддю, позивач звернувся до суду.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною першою статті п`ять Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України від 15.08.2020 №2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).
		Відповідно до ст.1 Закону №2939-VI публічна інформація  це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена у процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Статтею третьою Закону №2939-VI визначено гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Згідно з ч.1 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом:
		1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації:
		в офіційних друкованих виданнях;
		на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет;
		на єдиному державному веб-порталі відкритих даних;
		на інформаційних стендах;
		будь-яким іншим способом;
		2) надання інформації за запитами на інформацію.
		Частиною першою статті 10-1 Закону №2939-VI передбачено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання. Розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
		Згідно з ст.12 Закону №2939-VI суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації  фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації  суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації. 
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.
		Згідно з ч.ч.1, 2 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Статтею двадцятою Закону №2939-VI встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту.
		Клопотання про термінове опрацювання запиту має бути обґрунтованим.
		У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Частиною шостою ст.22 Закону №2939-VI встановлено, що відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
		Вказаних вимог щодо продовжененя строку на надання відповіді відповідач дотримався.
		Відповідно до ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
		Запитувач має право оскаржити:
		1) відмову в задоволенні запиту на інформацію;
		2) відстрочку задоволення запиту на інформацію;
		3) ненадання відповіді на запит на інформацію;
		4) надання недостовірної або неповної інформації;
		5) несвоєчасне надання інформації;
		6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону;
		7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
		Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
		Згідно з ч.1 ст.22 Закону №2939-VI розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
		1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією;
		2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
		3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;
		4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.
		Частиною другої статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
		Отже, відповідач, відсилаючи позивача за посиланням на Геопортал містобудівного кадастру міста Черкаси, порушив вказану вище норму закону.
		Відповідно до п.31 ч.1 ст.26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі  ЗУ №280/97-ВР) міським радам надані виключні повноваження прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, земель яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення цих меж цих повноважень та умов їх здійснення.
		Частиною п`ятою статті 24 Закону України від 17 лютого 2011 року №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі  ЗУ №3038-VI) встановлено, що уповноважені органи з питань містобудування та архітектури і центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, забезпечують відкритість, доступність та повноту інформації про наявність на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці земель державної та комунальної власності, не наданих у користування, що можуть бути використані під забудову.
		До моменту внесення відповідної інформації до містобудівного та державного земельного кадастрів виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації або відповідний місцевий орган виконавчої влади зобов`язані надавати за запитами фізичних та юридичних осіб письмову інформацію про наявність земельних ділянок, що можуть бути використані під забудову.
		Відповідно до ст.33 ЗУ №280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, надання під забудову та для інших потреб земель, що перебувають у власності територіальних громад, організація і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою, здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою.
		Суд врахував, що належних графічних матеріалів вільних земель зі вказаним цільовим призначенням, в тому числі із земель запасу, резервного фонду, які необхідні для дотримання порядку отримання земельної ділянки у власність громадянами, відповідач не надав. Також не надав інформації щодо вільних земельних ділянок, які можуть бути надані відповідно до вимог ст.ст.12, 116, 118, 121, 122 ЗК України для безкоштовної приватизації для будівництва індивідуального гаража, як учаснику АТО та інваліду війни 2-ї групи.
		Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Верховний Суд у постанові від 14 травня 2020 року у справі №127/5403/17, аналізуючи приписи ст.24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності» і ст.33 Закону України "Про місцеве самоврядування" вважає, що передусім саме Виконавчий комітет органу місцевого самоврядування згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Виконавчий комітет також залишається розпорядником цієї інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.
		Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 27 листопада 2019 року (справа №127/28475/15-а) від 05 листопада 2019 року (справа №359/7966/16-а) та від 07 лютого 2020 року (справа № 127/13810/17).
		Отже, доводи відповідача, що перелік сформованих земельних ділянок, які можуть бути використані для будівництва індивідуального гаража, у нього відсутній, а також доводи, що він не є держателем та не здійснює ведення державного земельного кадастру є необгрунтованими та не підтверджені жодним належним, достатнім та достовірним доказом. Відповідач, зокрема не розглянув прохання позивача надати запитувану інформацію щодо наявності земельних ділянок, права на які він може реалізувати не в загальному порядку, а як учасник АТО та інвалід війни 2-ї групи.
		Враховуючи приписи ст.24 ЗУ №3038-VI та ст.33 ЗУ №280/97-ВР саме відповідач згідно з його компетенцією зобов`язаний володіти інформацією про вільні земельні ділянки комунальної або державної форми власності, не надані у користування, що можуть бути використані під забудову для реалізації права на безоплатне отримання у власність для будівництва індивідуального гаража. Крім того саме відповідач залишається розпорядником вказаної інформації після її внесення до містобудівного та державного земельного кадастрів, якщо вона є у його фактичному володінні.
		Тому суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача щодо неповноти розгляду відповідачем запиту на публічну інформацію. Відповідач у спірних правовідносинах допустив порушення вимог чинного законодавства та не діяв у вказаній частині на підставі, у межах повноважень і спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Водночас недостовірність наданої відповідачем інформації не підтверджено жодним доказом. Тому порушення відповідача полягають виключно в неповноті розгляду запиту позивача на публічну інформацію. З огляду на вказане позовні вимоги в частині оспорення дій відповідача обгрунтовані та підлягають задоволенню виключно у вказаній частині.
		Дотримуючись завдання адміністративного судочинства, визначеного в ст.2 КАС України, суд дійшов висновку, що належним і ефективним способом повного захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача надати достовірну та повну інформацію на запит від 14.12.2020 про наявність всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Черкаси з цільовим призначенням під будівництво гаража відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам відповідно до вимог ст.121 ЗК України.
		Щодо розподілу судових суд урахував.
		Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Відповідно до положеньс ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
		1) на професійну правничу допомогу;
		2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
		3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
		4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
		5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
		Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
		Згідно до ч.3 вказаної статті КАС України для цілей розподілу судових витрат:
		1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Частиною п`ятою вказаної статті КАС України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Відповідач не надав суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу позивачу.
		Позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, додав до неї попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, відповідно до якого витрати на професійну правничу допомогу адвоката становлять 5000,00грн. 
		Доказів та інформації щодо підтвердження надання такої правової допомоги позивачу суду не надано. Всі процесуальні документи підписані особисто позивачем. Оплата витрат на професійну правничу допомогу на час вирішення спору не підтверджена жодним доказом і позивач не повідомив суд щодо перешкод надати такі докази до часу вирішення спору.
		Справа розглянута у письмовому провадженні без виклику учасників спору в судове засідання. Щодо зазначеної категорії справ наявна усталена судова практика Верховного Суду. Особливостей іншого застосування норм права заявлені у цій справі спірні правовідносини не мають.
		Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 висловлено правову позицію: "Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність."
		Зважаючи на викладене вище суд дійшов висновку про недоведеність понесення позивачем фактичних витрат на професійну правничу допомогу та відсутність підстав для її стягнення з відповідача.
		Оскільки відсутні докази понесення інших судових витрат позивачем, відсутні підстави для їх розподілу.
		Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
		Визнати протиправними дії ВИКОНАВЧОГО КОМІТЕТУ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ щодо надання ОСОБА_1 неповної відповіді на його запит від 14.12.2020 про доступ до публічної інформації.
		Зобов`язати ВИКОНАВЧИЙ КОМІТЕТ ЧЕРКАСЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ (18000, Черкаська обл., місто Черкаси, вулиця Байди Вишневецького, будинок 36; код ЄДРПОУ 04061547) надати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на його запит від 14.12.2020 достовірну та повну інформацію про наявність всіх вільних земельних ділянок державної та комунальної форми власності у місті Черкаси з цільовим призначенням під будівництво гаража відповідно до норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам відповідно до вимог ст.121 Земельного кодексу України.
		У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		2. Судові витрати розподілу не підлягають.
		3. Копію рішення направити учасникам справи.
		4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
		 
		 
		Суддя А.М. Бабич 
		 
		 
		 
		Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 28.04.2021.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...