Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/16153/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2021. Зареєстровано: 29.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2021.
Дата набрання законної сили: 28.04.2021
Номер судового провадження: А/857/4938/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/16153/20 пров. № А/857/4938/21
		 
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
		головуючого судді  Кушнерика М.П.
		суддів  Курильця А.Р., Мікули О.І.;
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Луцької міської ради (правонаступник - Княгининівської сільської ради) на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, прийняте суддею Волдінер Ф.А., в м. Луцьк, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 140/16153/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Княгининівської сільської ради про визнання протиправним і скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просить визнати протиправним і скасувати рішення Княгининівської сільської ради від 16 травня 2020 року №54/6.74 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1  та зобов`язати прийняти рішення про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га, що розташована на території Княгининівської сільської ради для ведення особистого селянського господарства.
		Позовні вимоги мотивує тим, що відповідач своїм рішенням від 16 травня 2020 року № 54/6.74 відмовив їй в наданні такого дозволу з підстав невідповідності місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Вважає, що оскаржувану відмова є протиправною, оскільки законодавством встановлено виключні підстави, за наявності яких заявникові може бути відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а наведені відповідачем підстави не передбачені статтею 118 Земельного кодексу України.
		 
		Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року позов задоволено повністю.
		Визнано протиправним та скасовано рішення Княгининівської сільської ради від 16 травня 2020 року № 54/6.74 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .
		Зобов`язано Княгининівську сільську раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Княгининівської сільської ради, для ведення особистого селянського господарства.
		 
		Не погодившись з рішенням суду, Луцька міська рада подала апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.
		Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до Генерального плану с.Зміїнець Луцького району, затвердженого рішенням Княгининівської сільської ради від 09.08.2019 № 46/5.2 «Про затвердження Генерального плану с. Зміїнець Луцького району Волинської області» територія позначена позивачем на графічному матеріалі, поданому до заяви як бажане місце розташування земельної ділянки, для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства - належить до земель комерційного призначення (зона 8.11) і не відноситься до земель сільськогосподарського призначення. Відтак, бажана земельна ділянка не може бути надана позивачці для ведення особистого селянського господарства оскільки це суперечить затвердженому генеральному плану с. Зміїнець, а тому рішення Княгининівської сільської ради відповідає ч. 7 ст. 118 ЗК України. Також, вказано на те, що судом першої інстанції в порушення ст. 52 КАС України не вирішено питання про заміну відповідача - Княгининівської сільської ради його правонаступником - Луцькою міською радою.
		Просить скасувати рішення суду та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
		Відповідно до рішення Луцької міської ради №1/20 від 17.12.2020 «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання до Луцької міської ради», Княгининівську сільську раду (код ЄДРПОУ 04332294, місцезнаходження: Україна, 45630, Волинська обл., Луцький район, село Княгининок, вул. Соборна, будинок 77) реорганізовано шляхом приєднання до Луцької міської ради (код ЄДРПОУ 34745204, місцезнаходження Україна, 43025, Волинська обл., місто Луцьк, вул. Богдана Хмельницького, будинок 19).
		Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Поряд з цим зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.
		Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України.
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволення з таких підстав.
		Судом встановлено, що 30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулась Княгининівської сільської ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, що розташована на території Княгининівської сільської ради Луцького району Волинської області для ведення особистого селянського господарства (а. с. 11).
		Матеріалами справи стверджується, що до заяви позивачем було додано копію паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, графічний матеріал місця розташування земельної ділянки та копію довідки про підтвердження місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 12-16).
		16 травня 2020 року Княгининівська сільська рада прийняла рішення № 54/6.74 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 , яким відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель Княгининівської сільської ради, не наданих у власність та користування, у зв`язку з невідповідністю місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації (а. с. 17).
		Вважаючи прийняте Княгининівською сільською радою рішення від 16.05.2020 №54/6.74 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1  протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду з метою його скасування та відновленням його порушених прав.
		Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною першою статті 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни набувають права власності земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
		На підставі пункту б частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара.
		Частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Відповідно до статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч. 6).
		Згідно з положеннями частини сьомої зазначеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7).
		Аналіз наведених правових норм вказує на те, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
		Відмовляючи позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, відповідачем здійснено покликання на такі підстави, як невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації.
		Отже, відповідачем вказані лише загальні посилання на норми статті 118 Земельного кодексу України, без вказівки яким саме вимогам законів, нормативно-правових актів не відповідає місце розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач у власність.
		Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
		Зазначена позиція узгоджується із висновком Верховного Суду викладеним у постановах від 22 грудня 2018 року у справі №804/1469/17, від 14 серпня 2019 року у справі №0640/4434/18 та від 12 вересня 2019 року у справі №0640/4248/18.
		Щодо ефективності обраного способу захисту суд зазначає, що має право зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
		Згідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Отже, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.
		У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
		Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
		У даній справі повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
		Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
		Відповідна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16, від 23 травня 2018 року у справі № 825/602/17, від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17, від 06 березня 2019 року у справі №200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі №818/600/17, від 12 вересня 2019 року у справі №0640/4248/18, від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а та від 28 лютого 2020 року у справі №806/3304/18.
		Отже, відмовляючи позивачеві у задоволенні його заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га, Княгининівська сільська рада діяла не у межах та не у спосіб, визначений законодавством України, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання протиправним та скасування рішення Княгининівської сільської ради від 16 травня 2020 року № 54/6.74 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 .
		Слід також вказати, що у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2015 року в справі №816/1229/14, поміж іншого, вказано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
		Відтак, суд при перевірці правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, згідно приписів КАС України, не перебираючи на себе повноважень відповідного органу, вправі покласти на суб`єкта владних повноважень зобов`язання вчинити певні дії з метою захисту порушених прав та інтересів позивача.
		Таким чином, враховуючи вищезазначене колегія суддів вважає, що вищезазначені обставини вказують на правомірність задоволення судом першої інстанції даного позову повністю.
		З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
		 
		Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		апеляційну скаргу Луцької міської ради (правонаступник - Княгининівської сільської ради) - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі №140/16153/20 - без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець   О. І. Мікула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...