Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 607/4295/21 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Поширювання неправдивих чуток.
Надіслано для оприлюднення: 27.04.2021. Зареєстровано: 29.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2021.
Дата набрання законної сили: 26.04.2021
Номер судового провадження: 3/607/2491/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14.04.2021 Справа №607/4295/21 
		                                               м. Тернопіль
		Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л. М., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення , які надійшли від Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності: 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки АДРЕСА_1 , голови правління ВАТ «Текстерно»,    
		за статтею 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
		за участі ОСОБА_1 та її захисника адвоката Авдєєнко В.В.,
		В С Т А Н О В И В:
		Уповноваженою особою Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області 02 березня 2021 року стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №520371 за ст. 173-1 Кодексу України по адміністративні правопорушення. 
		Зі вказаного протоколу вбачається, що « 05 лютого 2021 року ОСОБА_1 на своїй сторінці у соцмережі «Фейсбук» опублікувала репост допису користувача « ОСОБА_2 », який визначений адміністрацією соцмережі «Фейсбук» як неправдивий. Зокрема, не відповідають дійсності відомості про те, що за результатами законопроєкту № 4142 в Україні планується введення примусової вакцинації, що позбавляє прав людини і громадянства, тобто здійснила поширення неправдивих чуток, чим порушила вимоги ст. 173-1 КУпАП ». 
		У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник адвокат Авдєєнко В. В. винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 173-1 КУпАП заперечили. При прийнятті рішення просили суд взяти до уваги, що будь  які докази на підтвердження вчинення ОСОБА_1 інкримінованого адмінпорушення у наданих до суду матеріалах відсутні, тому просили провадження у справі закрити. Також, зазначили, що у матеріалах справи відсутня сама інформація, яку поширила ОСОБА_1 , у протоколі не викладено суті адміністративного правопорушення, натомість це пряма вимога закону, про що подали письмові пояснення. 
		Для вирішення питання про те, чи було вчинено дане правопорушення та чи винувата ОСОБА_1 у його вчиненні, судом досліджено наявні у справі докази. 
		Із Доповідної записки інспектора ВДОП УПД ГУНП в Тернопільській області Н. Мариняк від 17 лютого 2021 року зареєстрованої 19 лютого 2021 року за № 1241 в Інформаційно-телекомунікаційній системі Інформаційний портал Національної поліції України (Журнал єдиного обліку) вбачається, що із Управління Служби безпеки України в Тернопільській області 12 лютого 2021 року за № 69/30-180 надійшли матеріали з приводу можливого вчинення ОСОБА_3 жителькою АДРЕСА_2 адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-1 КУпАП.
		До матеріалів справи долучено копію аналітичної довідки, згідно із якою в межах виконання завдань, покладених чинним законодавством на органи СБ України, старшим оперуповноваженим в ОВС ВКІБ УСБУ в Тернопільській області майором Борейчуком A.M. отримано дані щодо факту вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-1 КУпАП: за результатами перевірки здобутої інформації, зафіксовано систематичне розміщення користувачем «Larysa Slobodyanyuk» соціально-орієнтованої мережі «Фейсбук», профіль зареєстрований за електронним посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 у відкритому доступі на власній сторінці матеріалів, що можуть викликати паніку серед населення і порушення громадського порядку в частині дотримання карантинних обмежень, встановлених чинним законодавством.
		Так, 5 лютого 2021 року, на вказаній сторінці за прямим посиланням h https://www.facebook.com/larysa.slobodyanyuk/4980298665345762 опубліковано репост допису користувача « ОСОБА_2 », який визначений адміністрацією соцмережі « ОСОБА_4 неправдивий, за результатами перевірки викладених фактів організацією « ІНФОРМАЦІЯ_3 ». Зокрема, не відповідають дійсності відомості про те, що за результатами прийняття законопроєкту №4142 в Україні планується введення примусової вакцинації та позбавлення прав людини і громадянина.
		10 січня 2021 року на згаданій сторінці за електронною адресою
		ІНФОРМАЦІЯ_2  опубліковано посилання на статтю з заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_4 » , яка визначена адміністрацією соцмережі «Фейсбук» як неправдива, за результатами перевірки викладених фактів організацією «Stopfake». Зокрема, не відповідають дійсності твердження про те, що COV1D-19 насправді є штамом звичайного грипу.
		30 грудня 2020 року за прямим посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2  опубліковано репост допису користувача « ОСОБА_5 » з фотозображенням літака та текстом «Польща, Швеція та Норвегія подають позов проти ВОЗ. Затримані пілоти визнали обприскування хімічної речовини, яка призводить до хімічного пневміту!  ІНФОРМАЦІЯ_5 , який визначений адміністрацією соцмережі «Фейсбук» як неправдивий, за результатами перевірки викладених фактів організацією « ІНФОРМАЦІЯ_6 ». Випадки обприскування території європейських країн токсичними хімічними речовинами з авіатранспорту не мають жодного підтвердження. Судових позовів до ВООЗ із вказаних питань з боку будь-яких держав не подано.
		21 грудня 2020 року за прямим посиланням ІНФОРМАЦІЯ_7  опубліковано репост допису користувача « ОСОБА_6 » з фотозображенням тексту «Глава и весь гоп-менеджмент Pfizer отказались вколоть себе вакцину своей же компании» та доданим текстом «Ой, а что ж так? Или всё бабушкам, всё бабушкам ! ? Напоминаю, что наши "слуги" с подачи ОСОБА_7 : приняли закон #4314 , который разрешает без проверок и исследований в Украине вводить лекарства и вакцины в использование. (В частности для нас закупаються именно эти вакцины Pfizer) А далее уже на 12-15 января 2021 f поставлен на голосование закон №4142, по котрому предусмотрено; ПРИНУДИТЕЛЬНОЕ ВАКЦИНИРОВАНИЕ и прочие мед вмешательства с использованием в т.ч этих не прошедших проверок вакцин и лекарств. #стоп4142». У вказаному матеріалі шляхом інформаційних маніпуляцій наводяться звинувачення керівництва вищих органів державної влади депутатів Верховної ради України у лобіюванні закупівлі вакцин від COVID-19, які ніби-то є небезпечними для життя. Вказаний допис визначений адміністрацією соцмережі «Facebook» як неправдивий, за результатами перевірки викладених аргументів незалежними фактчекерськими організаціями.
		Вищевказані публікації містять недостовірні відомості щодо особливостей поширення вірусної інфекції СО VID-19 та реалізації в Україні |заходів з протидії їй на загальнодержавному рівні, а зроблені їх авторами і кінцеві висновки в цілому є безпідставними і маніпулятивними. Як наслідок, поширені дописи підривають довіру Інтернет-аудиторії до діяльності органів державної влади з протидії поширенню особливо небезпечної вірусної інфекції COV1D-19 та можуть спричинити панічні настрої серед населення, а також масові порушення громадського порядку в частині дотримання карантинних вимог.
		Перевірочними заходами встановлено, профіль «Larysa Slobodyanyuk» використовується жителькою м. Тернопіль ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянкою України, уродженкою м.Черкаси, зареєстрованою у АДРЕСА_1 . Таким чином, в діях зазначеної особи вбачаються ознаки вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-1 КУпАП «Поширювання неправдивих чуток».
		Відповідно із Актом огляду від 08 лютого 2021 року, проведеним старшим оперуповноваженим в ОВС ВКІБ УСБУ в Тернопільській області майором Борейчуком A.M. - у ході перегляду загальнодоступного вмісту акаунту «Larysa Slobodyanyuk» ІНФОРМАЦІЯ_2 ,за прямимпосиланням зафіксовано: репост від 5 лютого 2021 року допису користувача « ОСОБА_2 », який визначений адміністрацією соцмережі «Фейсбук» як неправдивий, за результатами перевірки викладених фактів організацією «Уохспеск». Зокрема, не відповідають дійсності відомості про те, що за результатами прийняття законопроєкту №4142 в Україні планується введення примусової вакцинації та позбавлення прав людини і громадянина.
		Дослідивши надані докази, суд приходить до таких висновків:
		Статтею 173-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за поширення неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку .
		Об`єктивна сторона даного правопорушення полягає у поширенні неправдивих чуток, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку. Неправдивими чутками є вістка, повідомлення по кого, що-небудь ,які суперечать (не відповідають ) дійсності (правді, істині). Предметом таких чуток (повідомлень ) можуть бути факти, що можуть викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку.
		При цьому громадський порядок це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей.
		Термін «паніка» визначається як психічний стан людей несвідомий, нестримний страх, викликаний дійсною чи уявною небезпекою, що охоплює людину чи багатьох людей, неконтрольоване прагнення уникнути небезпечної ситуації.
		Отже, обов`язковим елементом об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-1 КУпАП є наслідки у виді гіпотетичної можливості викликати паніку серед населення або порушення громадського порядку.
		Тому, саме по собі поширення неправдивих чуток, яке не викликало і не могло викликати паніки чи призвести до порушення громадського порядку не становитиме порушення ст. 173-1 КУпАП.
		Обвинувачення повинно бути конкретним і не порушувати прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист, оскільки захищатися від не конкретного звинувачення не можливо.
		Натомість у протоколі серії ВАБ №520371від 02 березня 2021року не розкрито суті адміністративного правопорушення. Так, у ньому не вказується про недостовірність поширеної інформації ОСОБА_1 , не наводяться критерії, за якими така інформація визнана недостовірною (наприклад, за критерієм невідповідності такої інформації офіційним джерелам), такого аналізу не проведено. Відповідно й не вказано на яких підставах ототожнені поняття недостовірна інформація та неправдиві чутки. Також в протоколі не уточнено яким чином можуть проявлятися негативні наслідки поширення такої інформації. 
		За наведених обставин судом встановлено, що всупереч вимогам ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ №520371 від 02 березня 2021 року, не викладена суть адміністративного правопорушення, обставини правопорушення викладені нечітко (неконкретизовані ) . 
		Натомість, Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» вказує на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу, оскільки деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи. Оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомлений про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (рішення від 19.12.1989 р. у справі «Камінські проти Австрії» №9783/82 п. 79).
		Право бути проінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого пп. «Ь» п. З ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» п. 54, а також «Даллос проти Угорщини», п. 47).
		У рішенні по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що п. 2 статті 6 Конвенції вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, оскільки обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.
		У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyevav.Russia», рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Pocii'»(«Karelinv.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
		Виходячи з положень статтей 8 та 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок відповідно до закону здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення.
		Відповідно до цієї ж статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок сприяти максимальному забезпеченню процесуальних прав учасників судового провадження.
		Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Положеннями частини 1 статті 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.J950 року, ратифікованою Україною передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
		Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
		В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
		Суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, у якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку,зміцнення законності,запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.
		У відповідності до вимог статті 280 КУпАП, суд при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Статтею 9 КУпАП встановлено, що адміністративне правопорушення (проступком) визначається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Юридичний склад адміністративного правопорушення передбачає чотири обов`язкові елементи: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт і суб`єктивна сторона, лише за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок.
		Структура складу адміністративного правопорушення містить:об`єкт правопорушення суспільні відносини в тій чи іншій сфері, на нормальний розвиток яких посягає правопорушення;об`єктивну сторону конкретні дії, що виразилися в порушені встановлених правил;суб`єкт правопорушення конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку;суб`єктивну сторону складу ставлення особи до вчиненого нею діяння, тобто вину у формі умислу чи необережності.
		Всі перераховані ознаки визначають у сукупності склад адміністративного правопорушення.
		Згідно із п. 4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010у справі щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст.14-1 КУпАП зазначено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
		Наведені правові позиції встановлюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
		ЄСПЛ у рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978, «Коробов проти України» від 21.10.2011 звертає увагу, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
		Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення.
		Так, у рішеннях в справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011, «Карелін проти Росії» від 20.09.2016, ЄСПЛ зробив висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у вчиненні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		При цьому, на підставі задекларованого принципу, що міститься в ст. 7 КУпАП, кожній особі щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності гарантовано, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справі про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Згідно із вимогами ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків, а також іншими документами.
		З цього слідує, що протоколи про адміністративне правопорушення є не тільки джерелом доказів у справі, але й актами обвинувачення у вчиненні конкретного адміністративного правопорушення.
		З наявних в матеріалах справи доказів не вбачається, що повідомлена ОСОБА_1 інформація викликала паніку серед населення, чи якимось чином порушила громадський порядок, що в свою чергу говорить про відсутність такої обов`язкової складової адміністративного правопорушення як об`єктивна сторона, а отже в діях притягуваної до відповідальності особи відсутній склад адміністративного правопорушення.
		Будь-які інші докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 173-1 КУпАП у матеріалах справи відсутні.
		Так, основними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, є, крім інших, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Таким чином, за вказаних обставин, суд не має права, з власної ініціативи, у будь-який спосіб збирати докази винуватості особи.
		За таких обставин, суд приходить до переконання про те, що у діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення передбаченого ст. 173-1 КУпАП, отже і склад адміністративного правопорушення в цілому.
		Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		З урахуванням викладеного, в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ст. 173-1 КУпАП, а тому провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього, відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення. 
		Керуючись статтею 173-1, пунктом 1 частини1 статті 247, статтями 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-      
		П О С Т А Н О В И В:
		Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 173-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		   Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. 
		Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
		Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
		Головуючий суддяЛ. М. Сливка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...