Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/1066/21 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 28.04.2021. Зареєстровано: 29.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2021.
Дата набрання законної сили: 06.07.2021 (частково)
Результат оскарження 06.07.2021 Південно-західний апеляційний господарський суд: скасовано іншу ухвалу місцевого суду частково та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
		УХВАЛА
		"28" квітня 2021 р.Справа № 916/1066/21Господарський суд Одеської області у складі: 
		судді Малярчук І.А.,
		розглянувши заяву Одеської обласної прокуратури від 26.04.2021р. за вх.№2-578/21 про забезпечення позову у справі №916/1066/21 за позовом Заступника керівника Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3; ел. пошта: odeska.obl@od.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Одеської обласної ради (65032, м.Одеса, проспект Шевченка,4; ел. пошта: orada_kanc@odessa.gov.ua), Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ел. пошта: culture_region@odessa.gov.ua), Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, м.Київ, вул. Івана Франка, 19; ел. пошта: info@mkip.gov.ua) до Товариства з обмеженою відповідальністю Анавік (65014, м. Одеса, вул. Леонтовича, 2/1), Управління обласної ради з майнових відносин (65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4; ел. пошта: maino@odessa.gov.ua), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача  Комунального некомерційного підприємства Одеський обласний очний шпиталь інвалідів війни Одеської обласної ради (65014, м.Одеса, вул. Белінського, 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути майно, 
		ВСТАНОВИВ:
		20.04.2021р. за вх.№1104/21 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява Заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської обласної ради, Департаменту культури, національностей, релігій та охорони об`єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, Міністерства культури та інформаційної політики України до Товариства з обмеженою відповідальністю Анавік, Управління обласної ради з майнових відносин, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача  Комунального некомерційного підприємства Одеський обласний очний шпиталь інвалідів війни Одеської обласної ради про визнання недійсним договору купівлі-продажу, зобов`язання повернути майно. 
		Ухвалою суду від 21.04.2021р. відкрито провадження у справі №916/1066/21, постановлено розглядати справу №916/1066/21 в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання суду на 19.05.2021р. об 11год.00хв.
		26.04.2021р. за вх.№20578/21 прокурором подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить суд: вжити заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - нежитлові приміщення підвалу та першого поверху «а2», «а3», розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Леонтовича (Бєлінського), 2/1, площею 117,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1725797251101); заборонити ТОВ «Анавік» та будь-яким суб`єктам реєстраційних дій (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які реєстраційні дії та дії щодо відчуження нерухомого майна - нежитлових приміщень підвалу та першого поверху «а2», «а3», які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Леонтовича (Бєлінського), 2/1, площею 117,3 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1725797251101).
		Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, прокурор послався на наступні обставини. Прокурор вказує, що ним встановлено виникнення спірного майна на підставі п.9 Рішення Одеської обласної ради від 21.12.2018р. № 862-VII «Про внесення змін до Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада», внаслідок поділу існуючої пам`ятки культурної спадщини - нежитлової будівлі Одеського обласного очного шпиталю інвалідів Великої Вітчизняної війни, розташованої за адресою: вул. Леонтовича (Бєлінського), 2, м. Одеса, яка є пам`яткою архітектури місцевого значення і перебуває під охороною держави на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.12.1991р. №580. Також прокурор зазначає, що нежитлові приміщення підвалу та першого поверху «а2», «а3», загальною площею 117,3 кв.м. (розташовані за адресою: м. Одеса вул. Леонтовича (Бєлінського), 2/1), знаходились у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, в особі Одеської обласної ради, право власності на які зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 17.12.2018р. (номер запису 29531758, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1725797251101). 
		Крім того, прокурор стверджує, що відповідно до укладеного (нова редакція договору від 25.06.2019р.) 09.08.2017р. між Управлінням обласної ради з майнових відносин та ТОВ «Анавік» договору останнє отримало у користування вищевказані приміщення. У подальшому, на підставі погодженої Управлінням обласної ради з майнових відносин проектної документації, проведено ремонтно-реставраційні роботи нежитлових приміщень підвалу та першого поверху «а2», загальною площею 93,10 кв.м, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Леонтовича (Бєлінського), 2/1. На підставі рішення Одеської обласної ради від 10.08.2020р. №1392-VII «Про схвалення Переліку об`єктів спільної власності територіальних громад області, які підлягають приватизації, та приватизацію цих об`єктів» спірне майно за заявою ТОВ «Анавік» включено до вказаного переліку. З огляду на прийняття вказаного рішення, Управлінням обласної ради з майнових відносин з використанням веб-порталу «Прозоро.Продажі» проведено аукціон із приватизації вказаного об`єкту, за результатами якого 12.11.2020р. Управлінням обласної ради з майнових відносин укладено з TOB «Анавік» договір купівлі-продажу майна. Приватним нотаріусом ОМНО Іллічовою Н.А. 16.01.2021р. зареєстровано право приватної власності на нежитлові приміщення підвалу та першого поверху «а2», «а3» - площею 117,3кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул.Леонтовича (Бєлінського), 2/1, за ТОВ «Анавік» (номер запису про право власності: 40178175).
		Водночас, прокурор вважає, що відчуження частини пам`ятки архітектури місцевого значення 12.11.2020р. відбулось протиправно з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 18 Закону передбачено, що об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України), можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини. Так, в ч.2 ст.4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» вказано, що приватизації не підлягають пам`ятки, включені до Переліку пам`яток, що не підлягають приватизації. Законом України від 23.09.2008р. №574-VI затверджено Перелік пам`яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації, до якого включено будівлю Стурдзовської богадільні із Скорбященської церкви по вулиці Бєлінського, 2, м. Одеса. Із викладеного прокурор вбачає, що договір купівлі-продажу майна від 12.11.2020р. підлягає визнанню недійсним на підставі невідповідності його змісту положенням законодавства згідно зі ст.ст. 203, 215 ЦК України. Також прокурор вбачає, що спірне майно підлягає поверненню до комунальної власності - власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, в особі Одеської обласної ради.
		Прокурор зазначає, що оскільки нерухомість є предметом цивільного обігу, вона може бути відчужена, передана в оренду тощо іншим фізичним або юридичним особам, що в свою чергу може утруднити або взагалі зробити неможливим виконання рішення суду, у разі його задоволення. На думку прокурора, внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інших записів про реєстрацію прав власності, у випадку задоволення позову, нівелює мету звернення з позовом, зумовить необхідність ініціювати інший позов до інших відповідачів про витребування майна, що потребуватиме значних фінансових витрат, покладання яких на позивача буде непомірним тягарем. Прокурор зазначає, що забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду, у разі ухвалення його на користь прокурора, а тому вважає, що вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.
		Також прокурор вказав, що з урахуванням обставин справи та ч.4 ст.141 ГПК України пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні.
		Забезпечення позову  це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
		Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
		Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
		Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
		В силу приписів ч.1 ст.137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		За приписами ч.1 ст.140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
		Згідно з ч.5, 6 ст.140 Господарського процесуального кодексу України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника по забезпеченню позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). 
		Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
		Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
		Також заходи забезпечення позову не є додатковим засобом відповідальності або стимулювання відповідача до виконання певних дій, а діють виключно як засіб забезпечення ефективного вирішення існуючого спору та реального виконання рішення суду.
		Під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в ч.ч.2, 5, 6, 7 ст.137 Господарського процесуального кодексу України).
		Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими Господарського процесуального кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
		Вищевикладене відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 15.05.2019р. у справі №910/688/13.
		Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частинами 1-2 ст.74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
		Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		При цьому підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, також має бути підтверджена відповідними доказами, які б підтверджували обставини, на які посилається заявник, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість того, що невжиття заявленого заходу забезпечення позову може призвести до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.
		Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.
		Слід зазначити, що згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006р. у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003р. у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008р.) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		Предметом позову у даній справі є, як вимога немайнового характеру  визнання недійсним договору, так і вимога майнового характеру  повернення у власність держави нерухомого майна.
		Оскільки в даній справі прокурор звернувся до суду з вимогами як майнового, так і немайнового характеру, то в цьому випадку має досліджуватись така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18, у постанові Верховного Суду від 13.05.2019р. у справі №911/1551/18.
		Оскільки заяву про забезпечення позову фактично подано для забезпечення можливості реалізації судового рішення в частині повернення нерухомого майна, враховуючи твердження прокурора стосовно того, що майно може бути реалізовано або зникнути іншим чином, суд вважає за необхідне надати оцінку заяві прокуратури в контексті доведеності факту неможливості або утруднення виконання рішення суду внаслідок невжиття заходів забезпечення.
		Згідно з ч.ч.1, 3 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
		Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
		Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17).
		Так, у справі відсутній будь-які докази, що свідчать на користь того, що після укладення спірного договору ТОВ «Анавік» вживало яких-небудь заходів стосовно спірного майна.
		Відтак, прокурором не доведено суду, що невжиття забезпечувальних заходів, про які просить прокурор, може утруднити та/або взагалі унеможливити захист і поновлення у межах цього судового провадження інтересів держави у разі задоволення позову, або матиме наслідком ініціювання нових судових процесів для відновлення прав та викличе надмірні фінансові труднощі.
		Отже, судом встановлено відсутність доказів обґрунтованості припущень прокурора щодо імовірності утруднення виконання судового рішення у випадку задоволення позову або неможливості його виконання, відсутність доказів нівелювання в подальшому ефективного захисту чи поновлення порушених прав або інтересів прокурора та держави, за захистом яких він звернувся до суду.
		Враховуючи недоведеність прокурором фактичних обставин, з якими пов`язується застосування відповідних заходів забезпечення позову, про які просить прокурор, не підлягає судом задоволенню заява Одеської обласної прокуратури від 26.04.2021р. за вх.№2-578/21 про забезпечення позову. 
		Керуючись ст.ст.136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу, суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Відмовити повністю у задоволенні заяви Одеської обласної прокуратури від 26.04.2021р. за вх.№2-578/21 про забезпечення позову. 
		2. У відповідності до ст.235 ГПК України ухвала набрала законної сили 28.04.2021р. та згідно ч.8 ст.140, ч.2 ст.254, п.4 ч.1 ст.255 ГПК України підлягає оскарженню в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її винесення. 
		3. Повну ухвалу складено 28.04.2021р. 
		Суддя І.А. Малярчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...