Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 442/8069/17 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2021.
Дата набрання законної сили: 27.04.2021
Номер судового провадження: 61-21401ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 квітня 2021 року
		м. Київ
		 
		справа № 442/8069/17
		провадження № 61-21401св19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Спариняк Любов Володимирівна,
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2019 року у складі судді Кучаковського Ю. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Львівської області Спариняк Любов Володимирівна (далі - приватний нотаріус ДРНО Спариняк Л. В.), про усунення від права на спадкування за законом.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що 09 квітня 2014 року ОСОБА_4 склав на користь позивача заповіт, яким заповів усе належне йому на день смерті майно позивачу ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
		19 лютого 2016 року позивач звернувся до першої державної нотаріальної контори для подачі заяви про прийняття спадщини, проте державний нотаріус пояснив йому, що спадкова справа після смерті ОСОБА_4 уже відкрита приватним нотаріусом ДРНО Спариняк Л. В. Після подання приватному нотаріусу ДРНО Спариняк Л. В. заяви про прийняття спадщини за заповітом, йому стало відомо, що на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_4 претендує також ОСОБА_2 як дружина-пенсіонер в порядку статті 1241 ЦК України. 
		Позивач вважав, що оскільки ОСОБА_2 ніколи не проживала з ОСОБА_4 як подружжя, свідомо, знаючи про його хворобу, з метою спадкування його майна, затягувала розгляд справи про розірвання шлюбу, не надавала спадкодавцю ОСОБА_4 , у якого було онкологічне захворювання, належної допомоги та підтримки до дня його смерті, є всі підстави для усунення її від права на спадкування після смерті ОСОБА_4 .
		Зазначав, що протягом усього часу хвороби ОСОБА_4 допомогу йому надавали його тітки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а весь тягар витрат щодо лікування, утримання ОСОБА_4 . Та щодо сплати комунальних послуг ніс він. ОСОБА_2 не брала участі у догляді за хворим, не цікавилась станом його станом здоров`я, усвідомлюючи необхідність надання допомоги та підтримки, зволікала із виконанням своїх обов`язків, які передбачені законодавством. Крім того, відповідач ОСОБА_2 сприяла розвитку хвороби спадкодавця, перешкоджала у подальшому його лікуванні, забезпечувала його алкоголем та сигаретами, що негативно впливало на його здоров`я.
		З огляду на викладене, ОСОБА_1 просив суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після ОСОБА_4 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 800,00 грн.
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; перебування спадкодавця в безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Та що лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.
		Позивач не довів як факт перебування спадкодавця у безпорадному стані, так і факт свідомого ухилення ОСОБА_2 від надання допомоги ОСОБА_4 , 
		а також те, що спадкодавець ОСОБА_4 потребував допомоги саме ОСОБА_2 та звертався до неї за такою допомогою.
		Апеляційний суд також вказав, що допитані судом першої інстанції свідки підтвердили, що спадкодавець ОСОБА_4 помер несподівано раптово, про допомогу звертався лише до товариша ОСОБА_11 , і така полягала лише у придбанні продуктів у магазині. На думку суду апеляційної інстанції, аналіз чеків, наданих суду ОСОБА_2 , дає підстави для висновку, що вона неодноразово протягом листопада 2014 року - вересня 2015 року здійснювала перекази незначних сум на картку спадкодавця ОСОБА_4 , спілкувалась з ним, а також саме ОСОБА_2 несла витрати з його поховання.
		Cуд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, стягнув з позивача в користь ОСОБА_2 12 800,00 грн понесених нею судових витрат, оскільки адвокат не підтвердив вартість роботи щодо складання відзиву на позовну заяву в розмірі 1 500,00 грн. Крім того, суди вважали, що умови додаткової угоди про вартість послуг за участь в судовому розгляді справи - 6 000,00 грн та за участь в справі за одне судове засідання (вартість участі в одному судовому засіданні - 1 600,00 грн) є подвійною платою за участь адвоката в судовому засіданні.
		Аргументи учасників справи
		У листопаді 2019 року представник  ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року, просить скасувати оскаржені рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права та неправильно застосували норм матеріального права, зокрема статті 1224 ЦК України.
		Суди попередніх інстанцій в супереч статтям 89, 263-265 ЦПК України, частині п`ятій статті 1224 ЦК України не перевірили та не вказали про наявність чи відсутність обставин, що є необхідним при ухваленні рішення у цій справі, зокрема не встановили такі факти: чи мало місце ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання; чи перебував спадкодавець у безпорадному стані; чи була потреба у спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
		На переконання особи, яка подала касаційну скаргу, ОСОБА_4 мав тяжку хворобу, перебував у безпорадному стані, а ОСОБА_2 свідомо залишили його, хоча повинна була та могла вжити заходів для порятунку ОСОБА_4 . Ці обставини, на думку ОСОБА_1 , підтверджуються матеріалами справи, показаннями свідків.
		Стягнення судових витрат проведено без дотримання норм процесуального права та без належної оцінки, наданим доказам, з дотриманням їх належності, допустимості, достовірності та достатності. Зокрема, необґрунтовано стягнуто з позивача в користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 800,00 грн., оскільки суд не надав оцінки доказам щодо відсутності факту витрат на професійну правничу допомогу. Ці обставини підтверджуються невідповідністю сум, вказаних в акті прийняття - виконання робіт від 08 листопада 2018 року, сумам і призначенню платежу, зазначених у квитанціях до прибуткового касового ордеру.
		У листопаді 2019 року від ОСОБА_7 , яка є представником  ОСОБА_1 , надійшло клопотання. У цьому клопотанні 
		ОСОБА_7 просить рішення і постанову судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити справедливе судове рішення.
		У грудні 2019 року  ОСОБА_2 направила до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволені касаційної скарги відмовити, а оскаржені рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
		Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2020 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2019 року до закінчення його перегляду в касаційному порядку.
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Фактичні обставини справи
		Суди встановили, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Згідно з заповітом від 09 квітня 2014 року, який зареєстрований у реєстрі за 
		№ 1-86, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповів усе належне йому майно ОСОБА_1 .
		Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 43009603, після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_2 приватний нотаріус ДРНО 
		Спариняк Л. В. завела спадкову справу № 15/2016.
		Позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса ДРНО Спариняк Л. В. в межах спадкової справи № 15/2016.
		На день смерті ОСОБА_4 був особою з інвалідністю другої групи внаслідок онкологічного захворювання - рак гортані.
		Згідно з довідкою про причину смерті від 15 лютого 2016 року та висновком експерта від 16 лютого 2016 року № 56 причиною смерті ОСОБА_4 є ракова інтоксикація.
		Відповідно до відповіді Дрогобицької міської лікарні № 3 від 10 червня 2016 року № 128 хворий ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , не працював, амбулаторна картка № 65. Другий етап променевої терапії не пройшов, оскільки захворів гострою вірусною інфекцією, після чого відмовився їхати на лікування 
		в онкоцентр міста Львова. Через деякий час у хворого виявлено рецидив хвороби з метастазуванням і наступна операція, яка була запланована на 
		05 січня 2015 року проведена на була. При наростанні явищ ракової інтоксикації ІНФОРМАЦІЯ_1 хворий помер вдома.
		На день смерті ОСОБА_4 , він перебував у зареєстрованому шлюбі з 
		ОСОБА_2 .
		Позиція Верховного Суду
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що підстав для її задоволення немає.
		Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
		Згідно з частиною першою статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.
		Тлумачення абзацу другого частини першої статті 1241 ЦК України свідчить, що зменшення розміру обов`язкової частки у спадщині можливе з урахуванням (а) характеру відносин між спадкоємцями і спадкодавцем; (б) наявності інших обставин, що мають істотне значення. Позбавлення особи права на обов`язкову частку судом ЦК України не передбачено, хоча особа, яка має право на обов`язкову частку, може бути усунена від права на спадкування відповідно до статті 1224 ЦК України.
		Відповідно до частини п`ятої статті 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
		Тлумачення частини п`ятої статті 1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи.
		У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження № 61-1302св18) та від 04 липня 2018 року у справі 
		№ 404/2163/16-ц (провадження № 61-15926св18) зроблено висновок, що «ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій».
		Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Встановивши, що відсутні умови, передбачені частиною п`ятою статті 1224 ЦК України для усунення відповідача від права на спадкування за законом, суди дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
		У частині першій статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
		Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		У статті 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, задовольняючи частково заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на правничу допомогу, виходив з того, що представник відповідача ОСОБА_12 має право на заняття адвокатською діяльністю. Між ОСОБА_2 та адвокатом 
		Гавриловою Н. Д. укладено договір про надання правничої допомоги від 26 грудня 2017 року.
		Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 7 додаткової угоди від 25 березня 2018 року № 1 до договору про надання правничої допомоги, вартість послуг визначається сторонами згідно рекомендацій щодо застосування рекомендованих (мінімальних) ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням Ради адвокатів Чернігівської області від 16 лютого 2018 року № 57: складання відзиву - 500,00 грн/сторінка, участь в судовому розгляді справи - 6 000,00 грн; участь в судовому засіданні - 1 600 грн за одне засідання. Сплата узгодженої сторонами суми гонорару (послуг) здійснюється клієнтом в готівковій формі разом з підписанням акту виконаних робіт.
		Згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт від 04 грудня 2018 року, підписаного ОСОБА_13 і ОСОБА_12 , адвокат виконала такі роботи за договором та підлягає сплаті клієнтом: за складання відзиву - 1 500,00 грн, за участь в судовому розгляді справи - 6 000,00 грн, за участь в судових засіданнях 26 січня 2018 року, 23 лютого 2018 року, 29 березня 2018 року, 22 травня 2018 року, 21 червня 2018 року, 02 серпня 2018 року, 28 вересня 2018 року, 06 листопада 2018 року (вісім судових засідань) 12 800,00 грн, всього 20 300,00 грн, а із врахуванням коефіцієнту 1,13 та визначено суму оплати за надану правову допомогу у розмірі 22 939,00 грн.
		Ця сума сплачена клієнтом адвокату, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру від 27 листопада 2018 року № 25 на суму 10 000,00 за участь у судових засіданнях, від 24 травня 2018 року № 13 на суму 4 500,00 грн за участь у судових засіданнях, від 10 травня 2018 року № 12 на суму 1 500,00 грн за участь у судових засіданнях, від 23 березня 2018 року № 8 на суму 5 000,00 грн за складання відзиву, участь в судовому розгляді справи, участь у судовому засіданні.
		За таких обставин, суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість витрат ОСОБА_13 на професійну правничу допомогу в розмірі 12 800,00 грн.
		Доводи касаційної скарги про те, що суди необґрунтовано стягнули з позивача на користь ОСОБА_2 вказану суму витрат на професійну правничу допомогу, оскільки суми вказані у квитанціях до прибуткових касових ордерів не співпадають із даними акту прийому-передачі виконаних робіт та додаткової угоди, є необґрунтованими, оскільки не спростовують факт понесення таких витрат ОСОБА_13 у розмірі, що визначений судами. Поетапна сплата витрат на професійну правничу допомогу у розмірі, що більший чи менший за вартість одного судового засідання, та передбачений у додатковій угоді, за умови відповідності загального розміру витрат на правничу допомогу за квитанціями, сумам вказаних у акті виконаних робіт, висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення таких витрат у визначеній сумі не спростовує.
		Аргумент касаційної скарги про те, що суди, визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, не врахували того, що судові засідання 23 лютого 2018 року і 22 травня 2018 року не відбулися, оскільки були відкладені, є безпідставними. Аналіз матеріалів справи, зокрема протоколів судових засідань від 23 лютого 2018 року та від 22 травня 2018 року засвідчують, що ці засідання були проведені і в них брали участь відповідач та її представник.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Оскаржені судові рішення ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та з додержанням норм процесуального права, доводи касаційної скарги є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів. З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
		Керуючись статтями 400 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової 
		палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_3 , залишити без задоволення.
		Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 березня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 21 жовтня 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                       М. М. Русинчук
		 
		          Н. О. Антоненко
		 
		                                                                                                 В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...