Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 234/9490/14-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.
Дата набрання законної сили: 27.04.2021
Номер судового провадження: 61-5909ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		27 квітня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 234/9490/14-ц 
		провадження № 61-5909св19 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
		учасники справи:
		заявник - Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича,
		суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Куліш В`ячеслав Миколайович,
		заінтересована особа -  ОСОБА_1 , 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 01 листопада 2018 року у складі судді Данелюк О. М. та постанову Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Санікової О. С., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,  
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст вимог
		У серпні 2018 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк») звернулося до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Червоногвардійського відділу державної виконавчої служби м. Макіївка Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ВДВС) Куліша В. М. щодо винесення ним постанови про повернення виконавчого документа стягувачу.
		Скарга обґрунтована тим, що 15 жовтня 2015 року Краматорським міським судом Донецької області видано виконавчий лист у справі № 234/9490/14-ц про стягнення з  ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 12 244,49 дол США та 99 945,35 грн. 19 жовтня 2017 року ВДВС відкрито виконавче провадження № 54949146 з виконання зазначеного виконавчого листа. 08 червня 2018 року головним державним виконавцем ВДВС Кулішем В. М. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна та коштів у боржника, на які можливо звернути стягнення.
		Заявник не погоджується зі вказаною постановою про повернення виконавчого документа стягувачу, вважає її неправомірною, оскільки державний виконавець не вчинив всі належні та необхідні дії, спрямовані на виконання виконавчого листа від 15 жовтня 2015 року у справі № 234/9490/14-ц, в тому числі з відповідною періодичністю, встановленою частиною восьмою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження». 
		Просив визнати незаконними дії головного державного виконавця ВДВС Куліша В. М. у виконавчому провадженні № 54949146 при винесенні постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 08 червня 2018 року та скасувати оскаржувану постанову. 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної  інстанцій 
		Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 01 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, відмовлено у задовленні скарги ПАТ «Родовід Банк».  
		Відмовивши у задоволенні скарги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що державний виконавець виконав всі вимоги, вжив всі заходи та здійснив всі необхідні дії для виконання судового рішення повністю відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У березні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка А. М. (далі - уповноважена особа),звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 01 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити у справі нове рішення про задоволення скарги. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу. 
		У травні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга обгрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права і порушили норми процесуального права. 
		Суди повно та об`єктивно не дослідили всі обставини справи та дійшли передчасних висновків про наявність підстав для винесення оскаржуваної постанови. 
		Заявник зауважив, що в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» (Case of Immobiliare Saffi v. Italy) (Заява N 22774/93 Страсбург, 28 липня 1999 року) суд зазначив, що ефективний  доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. 
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). 
		Суди не надали оцінки тому, що державний виконавець не здійснив в повному обсязі дії передбачені Законом України «Про виконавче провадження», оскільки у справі відсутні документи, що підтверджують подання запитів з метою встановлення фінансового та майнового стану боржника відповідно до положень Закону та Інструкції з організаці примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція). 
		Суди не витребували матеріали виконавчого провадження, тому достовірно не перевірили, чи в повному обсязі державний виконавець виконав всі необхідні виконавчі дії.  
		Безпідставне повернення стягувачу виконавчого документа призведе до непогашення кредитної заборгованості та не виконання судового рішення, що є грубим порушенням норм матеріального права. Державний виконавець вчинив недостатньо виконавчих дій щодо виявлення майна боржника та джерел його доходів. 
		Аргументи інших учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
		Касаційна скарга у цій справі подана у березні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваниз судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суди встановили, щорішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 жовтня 2015 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором № Д013/АА-011.07.2 від 07 березня 2007 року.
		27 листопада 2015 року Краматорський міський суд Донецької області у справі № 234/9490/14-ц видав виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором від 07 березня 2007 року                                    № Д013/АА-011.07.2 у розмірі 12 244,49 дол США та 99 945,35 грн. 
		19 жовтня 2017 року ВДВС відкрив виконавче провадження № 54949146 з виконання зазначеного виконавчого листа. 
		19 жовтня 2017 року постановою головного державного виконавця ВДВС Куліша В. М. накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника, про що свідчать витяг про реєстраці в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, відомості з реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек. 
		08 червня 2018 року головний державний виконавець ВДВС Куліш В. М. на підставі отриманих відомостей з Пенсійного Фонду України, Державної фіскальної служби України склав акт, яким встановив: боржник ОСОБА_1 не працює, пенсійного віку не досяг, відсутнє майно та розрахункові рахунки, на які може бути звернено стягнення; згідно з відповіддю  УСЗН Лиманської міської ради боржник на обліку, як тимчасово переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, не перебуває.
		08 червня 2018 року головний державний виконавець ВДВС Куліш В. М. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу з підстав відсутності майна та коштів у боржника, на які можливо звернути стягнення.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (тут і надалі - чинного на час винесення оскаржуваної постанови, далі - Закон № 1404-VIII)виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення)  - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону № 1404-VIII). 
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 Закону                  № 1404-VIII).
		Відповідно до частини першої, пункту 1) частини другої статті 18 Закону № 1404-VIIIвиконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		За змістом частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право здійснювати повноваження та вчиняти дії, що не суперечать Закону.
		Відповідно до частини восьмої статті 48 Закону № 1404-VІІІ, виконавець проводить перевірку майнового стануборжника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на дватижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. 
		З матеріалів справи відомо, що повертаючи виконавчий документ стягувачу, головний державний виконавець ВДВС Куліш В. М. вчиняв дії щодо встановлення майнового стану боржника, і на підставі отриманих відомостей з Пенсійного Фонду України, Державної фіскальної служби України склав акт, яким встановив: боржник ОСОБА_1 не працює, пенсійного віку не досяг, відсутнє майно та розрахункові рахунки, на які може бути звернено стягнення. Крім того державний виконавець встановив, що відповідно до Державного реєстру іпотек, випливає, що у  ОСОБА_1 є нерухоме майно у місті Макіївка, тобто на непідконтрольній Україні території і відсутність такого майна на підконтрольній Україні території. Згідно з відповіддю УСЗН Лиманської міської ради боржник на обліку, як тимчасово переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО не перебуває.
		Отже суди обгрунтовано дійшли висновку, що головний державний виконавець ВДВС Куліш В. М. діяв в межах та на підставі Закону, оскільки на підконтрольній Україні території у боржника майна не має. Суди правильно зазначили, що проведення обстеження місця проживання боржника є практично неможливим у зв`язку з находженням такого майна на непідконтрольній Україні території, на якій органи виконавчої служби не здійснюють свої повноваження; з наявних в матеріалах справи документів видно, що головним державним виконавцем здійснені заходи щодо встановлення фактичних джерел отримання доходів ОСОБА_1 , але таких джерел не виявлено.
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
		Верховний Суд зауважує, що державний виконавець, повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату для виявлення грошових коштів, рухомого і нерухомого майнаборжника та виконання виконавчого документа. 
		Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 серпня 2018 року у справі № 910/25970/14.
		Доводи касаційної скарги є необгрунтованими з огляду на таке. Постановивши ухвалу про відмову у задоволенні скарги, суд першої інстанції не мотивував належним чином відхилення доводів заявника. Водночас суд апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної інстанції перевірив законність дій державного виконавця та обгрунтовано їх відхилив, встановивши, що державний виконавець проводив перевірку відповідно до статті 48 Закону № 1404-VІІІ стосовно виявлення рахунків боржника; виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, інформації про доходи боржника. Однак відсутність у боржника, зокрема, на підконтрольній Україні території майна, рахунків, доходів, не свідчить про незаконність дій державного виконавця під час повернення виконавчого листа стягувачу.
		З огляду на вищенаведене суди прийшли до правильного висновку, що державний виконавець дотримався передбаченого законом порядку виконання рішення суду, а постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною та відповідає вимогам Закону № 1404-VІІІ.
		Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновку судів першої та апеляційної інстанцій та не дають підстав вважати, що суди порушили норми матеріального і процесуального права.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін.
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки у цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» Шевченка Андрія Миколайовича залишити без задоволення.
		Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 01 листопада 2018 року та постанову Донецького апеляційного суду від 21 лютого 2019 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:                                                                                                           А. С. Олійник
		         
		           С. О. Погрібний
		 
		В. В. Яремко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...