Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/21817/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.
Дата набрання законної сили: 27.04.2021
Номер судового провадження: 51-4108км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017160470003390

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		іменем України 
		27 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 521/21817/17 
		провадження № 51-4108км20
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: 
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		засудженого ОСОБА_6 ,
		захисника  ОСОБА_7 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 липня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017160470003390, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Шутроминці Заліщицького району Тернопільської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Заліщицького районного суду Тернопільської області від 15 лютого 2002 року за ст. 94, ч. 1 ст. 117, ч. 2 ст.117, ч.2 ст. 118, ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 123 Кримінального кодексу України 1960року до чотирнадцяти років позбавлення волі,
		у вчиненні злочину, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України 2001 року (далі  КК). 
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2019 року ОСОБА_6 засуджено за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі.
		Ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2020 року вирок щодо ОСОБА_6 залишено без змін. 
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він, будучи раніше засудженим за умисне вбивство, 17 серпня 2017року приблизно о 17-й годині, перебуваючи під вартою в зв`язку з висунутим обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК, в Одеській установі виконання покарань № 21 (далі ОСІ-21), розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 11, знаходячись у приміщенні свинарнику вказаної установи, діючи з прямим умислом, спрямованим на протиправне заподіяння смерті, з мотивів відносин, що раптово склалися на ґрунті виниклого конфлікту, завдав три удари кухонним ножем в область грудної клітки співробітнику ОСІ-21 ОСОБА_8 , від яких остання померла, та розчленив її тіло, відділивши верхню частину від нижньої. Після чого 17 серпня 2017року о 18-й годині 36 хвилин ОСОБА_6 , знаходячись у приміщенні свинарника ОСІ-21, сховавши тіло ОСОБА_8 в бак для сміття, викотив цей бак до адміністративної території установи.
		 
		Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали 
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення щодо нього скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує на те, що всупереч вимогам ст. 290 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) стороні захисту не відкривались всі матеріали досудового розслідування та не надавались для огляду речові докази. Зазначає, що сторона обвинувачення подавала суду докази, про існування яких стороні захисту відомо не було. Посилається на те, що суди належно не перевірили його версію про вчинення злочину під примусом працівників ОСІ-21 та не забезпечили рівні права сторонам кримінального провадження на збір та подання доказів, при цьому не витребували докази, про які зазначала сторона захисту, та відмовили в дослідженні протоколу його допиту із застосуванням поліграфа. Вказує на знищення його одягу та надання експерту для проведення експертизи іншого одягу. Вважає, що питання про відповідність обвинувального акта вимогам КПК у підготовчому судовому засіданні судом не вирішувалося; ухвали, постановлені в ході судового розгляду, містили помилки. Посилається на порушення вимог ст. 388 КПК щодо формування складу суду присяжних. Вказує на порушення вимог ст.65 КК при призначенні покарання. Вважає, що судом не наведено у вироку мотивів призначення йому найсуворішого виду покарання, не враховано всіх матеріалів кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання,  вчинення злочину під впливом погрози та примусу з боку працівників ОСІ-21, часткове визнання ним вини. Вказує на те, що апеляційним судом залишено поза увагою порушення, допущені судом першої інстанції, та належно не перевірено доводи його апеляційної скарги.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить судові рішення щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На обґрунтування наводить доводи, аналогічні тим, що містяться у касаційній скарзі засудженого. Крім того, вказує на те, що колегія суддів апеляційного суду не розглянула клопотання обвинуваченого про недовіру суду апеляційної інстанції та про направлення кримінального провадження до іншого апеляційного суду.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважала касаційні скарги необґрунтованими та просила залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6  без зміни.
		 
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого  ОСОБА_6 і захисника ОСОБА_7 , які просили касаційні скарги задовольнити, та прокурора ОСОБА_5 , перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційні скарги задоволенню не підлягають на таких підставах. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412414 цього Кодексу.
		Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 вбачається, що він посилається, зокрема, на неповноту судового розгляду, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
		При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дослідив зібрані у ньому докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст.94 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
		При цьому суд послався на показання обвинуваченого ОСОБА_6 , який, стверджуючи про вчинення злочину за вказівкою співробітника ОСІ-21 ОСОБА_9 , котрий погрожував життю і здоров`ю його матері та сестри, які мешкають в Італії, проте відвідують Україну, показав, що 17 серпня 2017 року він покликав співробітника ОСІ-21  ОСОБА_8 до свинарника, де працював, і там її вбив.
		Суд також правильно оцінив та врахував показання потерпілої ОСОБА_10 , яка зазначила, що конфліктів на роботі у її сестри ОСОБА_8 не було; показання свідків  співробітників ОСІ-21, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які 17 серпня 2017 року брали участь у пошуках ОСОБА_8 і виявили частини її тіла в баку для сміття; показання свідка ОСОБА_14 , яка зазначила, що приблизно о 18-й годині ОСОБА_6 викотив повний бак для сміття, забравши пустий бак, а згодом співробітники ОСІ-21 знайшли тіло ОСОБА_8 у баку для сміття.
		Крім того, суд поклав в основу вироку дані, що містяться у протоколах огляду місця події, протоколах огляду речей і документів, згідно з якими 17 серпня 2017року біля сміттєвих контейнерів було виявлено труп ОСОБА_8 , а на території свинарника господарського двору ОСІ-21  виявлено та вилучено речі ОСОБА_6 , зокрема, футболку жовтого кольору з плямами бурого кольору та речі, що належали ОСОБА_8 , а також ніж кухонний, сокиру металеву з дерев`яним сокирищем та змиви крові.
		Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості й обґрунтовано та послався у вироку на дані, що містяться у відеозаписі проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_6 , де останній відтворив послідовність своїх дій 17 серпня 2017 року, які призвели до позбавлення потерпілої життя; записах з камер відеоспостереження ОСІ-21, на яких зафільмовано дії ОСОБА_6 щодо запрошення ОСОБА_8 до приміщення свинарника, переміщення ОСОБА_6 бака для сміття, де згодом було виявлено труп потерпілої.
		Також судом досліджено та наведено у вироку дані акту судово-медичного дослідження (обстеження) з фототаблицею від 18 серпня 2017 року № 2732, висновку експерта від 22 серпня 2017 року № 977-2732/17, акту медико-криміналістичного дослідження від 19 серпня 2017 року  7 вересня 2017 року №460, відповідно до яких смерть ОСОБА_8 перебуває в прямому причинному зв`язку з виявленим у неї проникаючим колото-різаним пораненням грудної клітки (рана № 2) з ушкодженням тканини обох легенів. Безпосередньою причиною смерті ОСОБА_8 визначено геморагічний шок. Ушкодження ж петель і брижі тонкої та товстої кишок, полюса правої нирки, черевної аорти і нижньої порожнистої вени  були обтяжуючим фактором, що сприяв настанню смерті від геморагічного шоку.
		Крім того, на підтвердження встановлених обставин суд поклав у вирок дані висновків експертів від 22 серпня 2017 року № 794, № 498, № 959, від 29 вересня 2017 року № 986, № 987, від 2 жовтня 2017 року № 1146, № 636, згідно з якими на футболці жовтого кольору, у змивах речовини бурого кольору, вилучених при огляді місця події в приміщенні свинарника ОСІ-21, та у змиві речовини бурого кольору з правої руки ОСОБА_6 виявлено кров людини, що не виключає її походження від потерпілої ОСОБА_8 та виключає її походження від ОСОБА_6 . А при дослідженні трупа потерпілої встановлено, зокрема, те, що не виключається можливість нанесення колото-різаної рани (пошкодження «2») на циркулярному клапті шкіри живота та спини «1», вилученому від трупа ОСОБА_8 , клинком кухонного ножа, наданого на експертизу, за умови занурення його не більше 2 см. Також не виключається можливість нанесення пошкодження «1» у вигляді ломаної лінії на циркулярних клаптях шкіри живота та спини «1» та «2», поверхневих пошкоджень «3»  «6» на циркулярному клапті шкіри живота та спини «1», вилучених від трупа ОСОБА_8 , лезом кухонного ножа, наданого на експертизу. Не виключається можливість нанесення пошкодження у вигляді дефекту зовнішньої кісткової пластинки (надрубу) на правій бічній поверхні тіла 1-ого поперекового хребця, пошкодження у вигляді розрубу на нижній поверхні тіла 1-ого поперекового хребця та верхній поверхні тіла 2-го поперекового хребця поблизу правої бічної поверхні, вилучених від трупа ОСОБА_8 , лезом сокири, представленої на експертизу. 
		Оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, суд правильно встановив обставини кримінального провадження та відповідно до вимог ст. 374 КПК навів у вироку докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 в умисному вбивстві, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство.
		Суди першої та апеляційної інстанцій всебічно та повно перевірили версіюОСОБА_6 про вчинення злочину під впливом погроз та примусу співробітника ОСІ-21 ОСОБА_9 , який 17 серпня 2017 року о 15-й годині 50 хвилин нібито йому подзвонив та повідомив, що ОСОБА_8 буде знаходися на території ОСІ-21. 
		На спростування цих доводів обвинуваченого місцевий суд послався на показання свідка ОСОБА_9 , який вказав, що під час знаходження ОСОБА_6 в установі він спілкувався з ним, проте будь-яких вказівок на позбавлення життя людини йому не давав; показання свідка ОСОБА_15 , котра в ОСІ-21 була попередньо ув`язненою та підтвердила, що на території свинарника ОСОБА_6 працював один і в нього мобільного телефона вона не бачила.
		Крім того, перевіривши вказані доводи  ОСОБА_6 , що містилися в апеляційних скаргах обвинуваченого та захисника ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції визнав версію обвинуваченого про вчинення вбивства під впливом погроз та примусу непереконливою, оскільки стороною захисту не було надано суду раціонального пояснення, в який спосіб працівники установи могли погрожувати здоров`ю матері та сестрі ОСОБА_6 , з огляду на те, що ті тривалий час проживають за межами території України, а також в чому саме полягали ці погрози та за яких умов обвинувачений мав виконати такий наказ.
		Також допитані під час судового розгляду свідки з числа працівників установи ОСІ-21 показали, що обвинувачений не міг користуватися мобільним телефоном, оскільки це заборонено. Наведене спростовує версію ОСОБА_6 про отримання вказівок щодо вчинення злочину саме по мобільному телефону.
		З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій належно перевірили доводи ОСОБА_6 про вчинення злочину під впливом погроз і примусу та дійшли обґрунтованого висновку про їх неправдоподібність.
		Поряд з тим, вказана версія сторони захисту щодо обставин вчинення ОСОБА_6 злочину перевірялася й органом досудового розслідування, в тому числі шляхом реєстрації кримінальних проваджень в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, але підтвердження вона також не знайшла.
		Вирок суду відповідає вимогам ст. 370 КПК та є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані судом за п. 13 ч. 2 ст. 115 КК.
		Водночас даних, які би свідчили, що під час досудового розслідування та судового розгляду цього провадження допущено істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке було б безумовною підставою для скасування судових рішень, перевіркою матеріалів кримінального провадження не встановлено. 
		У касаційних скаргах засуджений та захисник посилаються і на порушення вимог ст. 290 КПК та зазначають, що стороні захисту не було відкрито певних матеріалів досудового розслідування та не надано для огляду речові докази, які було долучено в якості доказів у суді першої інстанції.
		Однак, відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_6 та захиснику ОСОБА_7 28 грудня 2017 року в порядку ст. 290 КПК були відкриті всі матеріали досудового розслідування № 12017160470003390, з якими вони ознайомилися в повному обсязі, при цьому жодних заяв чи клопотань не заявляли.
		Крім того, згідно з аудіозаписом судового засідання від 1 червня 2018 року, під час оголошення прокурором матеріалів досудового розслідування захисник заявив, що з ними ознайомлений.
		Тому вказані вище доводи засудженого та захисника є безпідставними.
		Колегія суддів також не може погодитися з доводами касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 про те, що в підготовчому судовому засіданні, що відбулось 4 січня 2018 року, не було поставлено до порядку денного питання, чи відповідає обвинувальний акт вимогам статей 110, 291 КПК.
		Згідно з аудіозаписом судового засідання від 4 січня 2018 року, який міститься на технічному носії фіксації кримінального провадження в суді першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 не заявляли клопотань про невідповідність обвинувального акта вимогам КПК та не заперечували проти призначення судового розгляду, а підстав, передбачених п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК для повернення обвинувального акта прокурору, суд не вбачав.
		У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини ОСОБА_6  у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 13 ч. 2 ст. 115 КК, та правильність кваліфікації його дій.
		Під час судового провадження та провадження з перегляду судових рішень в апеляційному порядку суди дотрималися вимог статей 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК.
		При цьому колегія суддів погоджується з визнанням судами безпідставними доводів обвинуваченого про те, що сторону захисту не було забезпечено рівними правами на збір і подання доказів, у тому числі шляхом заявлення клопотань та допиту свідків, оскільки клопотання про забезпечення доказів шляхом доступу до даних, які знаходяться в розпорядженні мобільного оператора «Київстар» та які, на їх думку, містили підтвердження розмов ОСОБА_6 з працівниками установи ОСІ-21, стороною захисту не заявлялися.
		Водночас місцевий суд, продемонструвавши відеозапис допиту підозрюваного від 18 серпня 2017 року та додаткового допиту підозрюваного від 13 жовтня 2017року, перевірив доводи ОСОБА_6  про знищення протоколу його допиту із застосуванням поліграфу та дійшов висновку, що на досудовому розслідуванні ОСОБА_6 не допитувався із застосуванням поліграфа.
		Виходячи з наведеного, доводи касаційної скарги засудженого про те, що йому безпідставно відмовили в дослідженні протоколу його допиту із застосуванням поліграфа, є необґрунтованими.
		Крім того, колегією суддів не вбачається даних, які би вказували на те, що одяг ОСОБА_6 було знищено та надано експерту для проведення експертизи інший одяг.
		Так, відповідно до даних протоколу огляду місця події від 17 серпня 2017 року під час проведення цієї слідчої (розшукової) дії на території свинарника господарського двору ОСІ-21 було виявлено та вилучено речі ОСОБА_6 . Всі вилучені речі було опечатано та завірено підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. А у висновках експертів від 22 серпня 2017 року № 959 і від 29вересня 2017 року № 986, за якими на змивах речовин бурого кольору, вилучених при огляді та на футболці жовтого кольору, виявлено кров людини, що не виключає її походження від потерпілої ОСОБА_8 та виключає її походження від ОСОБА_6 , зазначено, що цілісність опечатаних речей, наданих на дослідження, не порушено (т. 1 а.п. 131133, 150152).
		Доводи ж касаційної скарги засудженого про те, що сторона обвинувачення подавала суду докази, про існування яких стороні захисту відомо не було, колегією суддів також не можуть бути визнані слушними, оскільки вони не підтверджуються матеріалами кримінального провадження, викладені засудженим узагальнено та без наведення відповідного обґрунтування.
		З огляду на те, що описки в судових рішеннях, ухвалених в ході судового розгляду, було виправлено судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК, посилання в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_6 про допущені судом в цій частині порушення КПК є безпідставними.
		Також судом апеляційної інстанції були перевірені і не знайшли свого підтвердження доводи засудженого про порушення вимог ст. 388 КПК щодо формування складу суду присяжних.
		Так, мотивуючи своє рішення, апеляційний суд зазначив, що у матеріалах кримінального провадження наявні відповідні запрошення присяжних, протоколи попереднього відбору та автоматичного визначення присяжних, а також тексти присяг, особисто підписані ними, що свідчить про приведення ОСОБА_16 , ОСОБА_17 і ОСОБА_18 до присяги (т. 2, а.п. 6365, 69, 70, 7476, 78, 79, 84, 101, 102, 111113, 136143).
		А тому доводи засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 в цій частині є неспроможними.
		Призначаючи  ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції з дотриманням положень статей 50, 65 КК врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК є особливо тяжким злочином, дані про особу винного, котрий раніше судимий, офіційно не працевлаштований, вік та його соціальне положення, відсутність обставин, що пом`якшують покарання, та обтяжуючу покарання обставину  рецидив злочину.
		Також суд узяв до уваги конкретні обставини вчинення ОСОБА_6 злочину: кількість ударів ножем та розчленування трупа; дані про особу обвинуваченого, в тому числі неодноразове вчинення ним особливо тяжких злочинів.
		З огляду на те, що викладені обставини свідчили про велику вірогідність скоєння подібних злочинів у подальшому і згідно з ч. 1 ст. 64 КК позбавляли можливості призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на певний строк, суд дійшов правильного висновкупро необхідність призначення йому найсуворішого виду покарання  довічного позбавлення волі, що узгоджується з вимогами закону про кримінальну відповідальність та відповідає меті покарання.
		Водночас, безпідставними є й доводи засудженого та захисника про те, що суд мав би визнати обставинами, що пом`якшують покарання,  вчинення злочину під впливом погрози та примусу з боку працівників ОСІ-21, а також часткове визнання вини, оскільки під час судового розгляду зазначена версія обвинуваченого не підтвердилася, а часткове визнання особою вини у будь-якому випадку свідчить про бажання уникнути відповідальності і не може бути віднесено до таких обставин, що пом`якшують покарання, як щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Отже, призначене  ОСОБА_6  покарання, на думку колегії суддів, ґрунтується на положеннях статей 50 і 65 КК, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, є необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		А тому для пом`якшення ОСОБА_6 покарання немаєпідстав.
		Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 , належно перевірив викладені в них доводи, зокрема, про недоведеність вини обвинуваченого, неповноту судового розгляду, порушення судом першої інстанції вимог КПК та залишив апеляційні скарги без задоволення, зазначивши підстави, з яких визнав їх необґрунтованими. 
		У касаційній скарзі захисник зазначає, що колегія суддів апеляційного суду не розглянула клопотання обвинуваченого, які стосувалися відводу суду та зміни підсудності.
		Однак, як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Одеського апеляційного суду від 29 липня 2020 року заявлений обвинуваченим відвід колегії суддів у складі суддів: ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , всього складу Одеського апеляційного суду, а також прокурору відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_22 було розглянуто та в зв`язку з відсутністю для цього підстав відмовлено в його задоволенні. 
		Окрім того, заявлене обвинуваченим клопотання про направлення кримінального провадження до іншого суду апеляційної інстанції було відхилене та йому було надано роз`яснення щодо порядку вирішення цього питання, що підтверджується звукозапис судового засідання апеляційного судувід 29 липня 2020 року.
		Виходячи з наведеного, зазначені доводи захисника є безпідставними.
		Отже, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
		А тому касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		у х в а л и в:
		Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 17 травня 2019 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 29 липня 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7  без задоволення. 
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...