Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/2423/16 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2021. Зареєстровано: 30.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 30.04.2021.
Дата набрання законної сили: 28.04.2021
Номер судового провадження: К/9901/39239/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		28 квітня 2021 року 
		Київ
		справа №804/2423/16
		адміністративне провадження №К/9901/39239/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
		суддів: Стеценка С.Г.,  Тацій Л.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу № 804/2423/16
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито    
		за касаційною скаргою Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області
		на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року 
		(ухвалену у складі головуючого судді Павловського Д.П.)
		та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року
		(ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А.  Олефіренко Н.А.)
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ОМЕГА" звернулося до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області, у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову №3/835 від 12 квітня 2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 12 квітня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області було винесено постанову №3/835, якою на відповідача накладено штраф за правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Оскаржувана постанова містить недостовірні данні, відповідачем не взято до уваги надані позивачем заперечення. За результатами розгляду одних і тих самих документів позивача двічі притягнуто до відповідальності постановами №3-835 та №5/837. ТОВ "ОМЕГА" двічі подавала на реєстрацію декларацію про початок виконання будівельних робіт - вперше позивача було повідомлено про недостовірну інформацію про право користування земельною ділянкою, проте після надання пояснень декларація була зареєстрована та відповідач фактично погодився з тим, що інформація достовірна та відповідає дійсності.
		Короткий зміст рішення суду І інстанції
		3. 09 червня 2016 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд вирішив:
		Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування постанови задовольнити повністю.
		Визнати незаконною та скасувати Постанову №3/835 від 12.04.2016 р. про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Присудити з Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1860 (одна тисяча вісімсот шістдесят) грн. 30 коп.
		4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що діючим законодавством не передбачено, що саме замовник, який вказаний у декларації повинен бути власником або орендарем земельної ділянки. Власники та орендарі мають право наділяти замовника повноваженнями щодо оформлення та подачі відповідних документів, у тому числі й декларації, в якій відображається дійсна інформація про власника майна та орендаря земельної ділянки. А отже на думку суду підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за подання недостовірної інформації у  контролюючого органу не було.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5.  12 квітня 2017 року Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд вирішив: 
		Апеляційну скаргу Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року у справі №804/2423/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - залишити без змін.
		6. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що TOB "Омега" є користувачем земельної ділянки, а погоджені із власником землі та власником нерухомого майна умови щодо реконструкції системи теплопостачання надають TOB "Омега" усі права виступати в якості замовника будівельних робіт.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		7.  13 травня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області.
		У касаційній скарзі скаржник просить постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі № 804/2423/16 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.    
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду апеляційної інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
		У касаційній скарзі відповідач, стверджує, що відповідно до чинного законодавства України виключно власники або користувачі земельної ділянки мають право на проведення будівельних робіт, а отже і право на оформлення та подання відповідних декларацій про початок виконання будівельних робіт.
		Також відповідачем зазначено, що на уповноважену особу органу державного архітектурно-будівельного контролю при прийнятті декларації покладено обов`язок перевіряти саме повноту даних зазначених у декларації, а не їх достовірність.
		8. Ухвалою від 09 червня 2017 року Вищого адміністративного суду України було відкрито касаційне адміністративне провадження за касаційною скаргою відповідача.
		9. 15 березня 2018 року касаційна скарга надійшла до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.
		10. 01 жовтня  2018 року до Верховного Суду від товариства з обмеженою відповідальністю «Омега» надійшов відзив на касаційну скаргу.
		11. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Гімона М.М., суддів Мороз Л.Л., Бучик А.Ю. 
		12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової плати судді-доповідача Гімона М.М., було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, внаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., Стеценко Т.В., Тацій Л.В.
		13. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 20 квітня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу    Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області.
		II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		14. Як було вірно встановлено судами попередніх інстанцій,  з 24 березня 2016 року по 30 березня 2016 року на підставі направлення для проведення позапланової перевірки №203 від 24 березня 2016 року, посадовою особою Департаменту проведено позапланову перевірку на об`єкті будівництва «Реконструкція системи теплопостачання супермаркету «Варус» з встановленням зовні модульного тепло генератору ТМ-Т-300 по вул.Сировця, 7 у м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області», за результатами якою 30 березня 2016 року складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил.
		За результатами перевірки встановлено та відображено у акті, що замовником будівництва ТОВ «ОМЕГА» наведено недостовірні дані у декларації початок виконання будівельних робіт №ДП 083160321229 від 01 лютого 2016 року. Замовником будівництва у декларації про початок виконання будівельних робіт вказано, що в нього є в наявності документ, який посвідчує право користування земельною ділянкою, однак, під час перевірки встановлено, що вказаний договір оренди земельної ділянки укладений між ТОВ «ПЛАЗА-ДЕВЕЛОПМЕНТ» та Дніпродзержинською міською радою, що не надає право власності чи користування зазначеною земельною ділянкою ТОВ «ОМЕГА».
		Разом із Актом перевірки посадовою особою Департаменту 30 березня 2016 року складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 30 березня 2016 року.
		На підставі матеріалів позапланової перевірки та наданих письмових та усних пояснень представників позивача посадовою особою Департаменту винесено постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності № 3/835 від 12 квітня 2016 року, якою позивача визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого абз.3 п.4 ч.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» та накладено штраф у розмірі 124 020,00 грн.
		ІІІ.  ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		15.  Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі  статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково 
		перевіряти докази.
		 
		16.Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.    
		 
		Відповідно до  ст. 5 Закону України «Про основи містобудування» від 16.11.1992 № 2780-XII  при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені, зокрема:
		-  розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;
		-  урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;
		-  урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;
		-  інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об`єктів;
		-  участь громадян, об`єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об`єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій;
		-  захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
		 
		Згідно  ст. 17 цього Закону  містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій.
		 
		Більш докладне регулювання правовідносин у сфері містобудування передбачено  Законом «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI  (далі - Закон № 3038).
		Частиною другою статті 39-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що  у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
		Аналогічні положення містяться у Порядку виконання будівельних робіт, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 13 квітня 2011 року (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Порядок № 466).
		Зокрема, пунктом 15 Порядку № 466 передбачено, що у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання наведених у надісланому повідомленні недостовірних даних, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягає скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю.
		При цьому, під виявленням недостовірних даних у зареєстрованій декларації розуміється встановлення факту, що на дату реєстрації декларації інформація, яка зазначалася в ній, не відповідала дійсності, та/або виявлення розбіжностей між даними, зазначеними у декларації.
		Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 695/3442/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 826/16382/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 826/6988/16.
		Частиною 1 ст. 41 Закону №    3038-VI передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, який здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ч. 4 ст. 41 цього Закону посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо: а)      усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт; забороняти за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих в експлуатацію.
		Згідно із п. 7 Порядку №    553 підставами для проведення позапланової перевірки є: подання суб`єктом містобудування письмової заяви про проведення перевірки об`єкта будівництва або будівельної продукції за його бажанням; необхідність проведення перевірки достовірності даних, наведених у повідомленні та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомленні та декларації про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об`єкта до експлуатації, протягом трьох місяців з дня подання зазначених документів; виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів органів державного архітектурно-будівельного контролю; вимога ДАБІ про проведення перевірки; звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки.
		За приписами ч. 10 ст. 39 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.
		Відповідальність за наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації передбачена абз. 3 п. 6 ч. 2 ст. 2 Закону № 208/94-ВР, відповідно до якого суб`єкти містобудування,  які  є  замовниками  будівництва 
		об`єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що 
		виконують  функції  замовника  і  підрядника   одночасно,   несуть 
		відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або  використання  об`єктів  будівництва, не прийнятих в експлуатацію,  а також наведення недостовірних даних у декларації  про  готовність  об`єкта  до  експлуатації   чи   акті 
		готовності об`єкта до експлуатації об`єктів III  категорії  складності  -  у  розмірі дев`яноста  мінімальних заробітних плат. 
		Як убачається з матеріалів справи, позаплановою перевіркою встановлено порушення вимог   ч. 10 ст. 36 Закону №   3038-VI, а саме: замовником (позивачем) вказано недостовірні дані в декларації про готовність до експлуатації об`єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, «Реконструкція системи теплопостачання супермаркета «Варус» з встановленням зовні модульного теплогенератора ТМ-Т-300 по вул. Сировця, 7 у м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області: зазначений в п. 13 декларації «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» договір оренди земельної ділянки, серія та номер: 14115, виданий 16.11.2015 р., укладено між Дніпродзержинською міською радою та ТОВ «Плаза-Девелопмент», що не надає право власності чи користування зазначеною земельною ділянкою ТОВ «Омега».
		У ході розгляду цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка знаходиться в оренді TOB "Плаза-Девелопмент", яке передало в оренду майно розташоване на цій ділянці та узгодило встановлення додаткового обладнання для опалення приміщення, в свою чергу узгодження було проведено  також із власником земельної ділянки.
		Так згідно Договору оренди земельної ділянки №14155 від 16 листопада 2015 року, укладеного між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) та TOB "Плаза-Девелопмент", земельна ділянка несільськогосподарського призначенняза адресою вул. Сировця, 7 у м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області, прийнята у строкове платне користування орендаря, згідно з планом земельної ділянки для розміщення магазину.
		Договір оренди землі не передбачає будь-яких інших обмежень в використанні земельної ділянки, крім передбачених Законом, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі. Таким чином, орендар не має будь-яких додаткових обмежень в користуванні земельної ділянки, як в комерційній так і в господарській власній діяльності.
		10 вересня 2015 року між TOB "Омега" і TOB "ПЛАЗА-ДЕВЕЛОПМЕНТ" укладено договір оренди нерухомого майна №46/15, згідно умов якого частина нежитлового приміщення магазину за адресою вул. Сировця, 7 у м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області перейшла в строкове платне користування TOB "Омега" для проведення опоряджувальних робіт, разом із правом користування приміщеннями до позивача перейшло право користування земельною ділянкою.
		Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій керувалися відсутністю у діючому законодавстві, яким регулюються спірні правовідносини, чітких норм котрими передбачено, що саме замовник, вказаний у декларації, повинен бути власником або орендарем земельної ділянки. Власники та орендарі мають право наділяти замовника повноваженнями щодо оформлення та подачі відповідних документів, у тому числі й декларації, в якій відображається дійсна інформація про власника майна та орендаря земельної ділянки.
		За такого міркування, суди дійшли висновку, що TOB "Омега" є користувачем зазначеної земельної ділянки, а погоджені із власником землі та власником нерухомого майна умови щодо реконструкції системи теплопостачання надають TOB "Омега" усі права виступати в якості замовника, що у свою чергу виключає подання недостовірної інформації контролюючому органу з приводу об`єкту будівництва.
		Проте колегія судді КАС ВС не погоджується з такими висновками судів та вважає їх хибними, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст.ст. 316 - 319 Цивільного кодексу України  правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		Статтею 373 ЦК України  передбачено зокрема, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
		Згідно зі  статтею 375 ЦК України  власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
		Відповідно до  статті 39 Земельного кодексу України  використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		Аналіз наведених норм права свідчить про те, що обов`язковими ознаками права власності на землю є володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою відповідно до закону і використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Право власника на забудову на своїй земельній ділянці здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.
		Спірні правовідносини врегульовані й Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI), статтею 35 якого визначено, що після набуття права на земельну ділянку замовник може виконувати підготовчі роботи, визначені будівельними нормами, державними стандартами і правилами, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, з повідомленням органу державного архітектурно-будівельного контролю.
		Так само пунктом 4 статті 26 Закон №3038-VI передбачено, що   право  на  забудову  земельної  ділянки  реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
		Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт встановлює Порядок виконання підготовчих та будівельних робіт, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (далі - Порядок №466).
		За правилами пункту 4 Порядку №466 підготовчі роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та: подання повідомлення про початок виконання підготовчих робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю, крім винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання підготовчих робіт у разі винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень.
		Виконання підготовчих робіт, у тому числі з винесення інженерних мереж та видалення зелених насаджень, може здійснюватися на підставі зареєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт чи дозволу на виконання будівельних робіт (далі - дозвіл).
		Пунктом 5 Порядку №466 передбачено, що   будівельні роботи поміж іншого можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію.
		Отже наведеними нормами законодавство чітко регламентовано, що будівельні роботи на певній земельній ділянці можуть виконуватися замовником об`єкту будівництва виключно за наявності документів, які підтверджують речове право цієї особи на земельну ділянку на якій плануються відповідні будівельні роботи, про що зазначається у  повідомленні про початок виконання будівельних робіт до органу державного архітектурно-будівельного контролю.
		У статті 34 Закону №3038-VI, регламентовано право замовника на виконання будівельних робіт за умови подання  ним  повідомлення  про  початок виконання 
		будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю.
		За такого правового регулювання, подання повідомлення про початок виконання будівельних пов`язане саме з особою замовника будівельних робіт, який у свою чергу, у визначений законодавством спосіб, набув необхідне речове право на земельну ділянку, на якій плануються виконуватись відповідні будівельні роботи.
		Отже суди попередніх інстанцій, при вирішенні цієї адміністративної справи, застосували помилкове трактування норм законодавства у містобудівній сфері, що у свою чергу призвело до невірного вирішення спору загалом.
		У постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі №818/1617/16 було висловлено правову позицію з приводу наявності правопорушення у сфері містобудування у діях замовника щодо зазначення недостовірних відомостей про власника земельної ділянки, на якій здійснювалися будівельні роботи.  
		З огляду на встановлені фактичні обставини справи та наведений вище аналіз законодавства у сфері містобудування, колегія суддів погоджується з контролюючим органом про внесення позивачем недостовірних відомостей до розділу «Інформація про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою» декларації про початок виконання будівельних робіт, що у свою чергу і стало підставою для правомірного застосування до позивача штрафних санкцій  у відповідності до абз. 3.п.6.ч.2. ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».
		Колегія суддів звертає увагу, що з метою реєстрації декларації про початок будівельних робіт, орган державного архітектурно-будівельного контролю перевіряє тільки повноту даних, зазначених у ній, та правильність заповнення декларації замовником. За достовірність даних, зазначених у поданій декларації, несе відповідальність безпосередньо замовник.
		При цьому, достовірність даних, наведених у поданій замовником декларації, може слугувати окремою підставою для проведення перевірки такого суб`єкта містобудування.
		Такий висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №  818/66/16.
		За таких обставин колегія суддів КАС ВС констатує правомірність винесення відповідачем щодо позивача постанови №3/385 від 12 квітня 2016 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
		Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		За правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом.
		17. Відповідно до частини 1- 3 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		З огляду на наведене, зазначені рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають, а тому підлягають скасуванню.
		18. Відповідно до частини 1 статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято необґрунтовані рішення, ухвалені без дотримання норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасуванню.
		21. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
		п о с т а н о в и в :
		1.Касаційну Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області задовольнити.
		2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 червня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року у справі № 804/2423/16- скасувати.
		3. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                          Т. Г. Стрелець
		Судді                                                                                                    С.Г. Стеценко
		                                                                                                    Л.В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...