Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 696/99/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 30.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2021.
Дата набрання законної сили: 20.09.2021
Результат оскарження 20.09.2021 Черкаський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/696/48/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021255350000008

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		30.04.2021 
		 
		 
		 
		 
		 
		Копія:Справа № 696/99/21 
		1-кп/696/48/21 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		30 квітня 2021 року                         м. Кам`янка
		Кам`янський районний суд Черкаської області в складі:
		головуючої судді - ОСОБА_1 ,
		за участі секретарів судового засідання  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кам`янського районного суду Черкаської області кримінальне провадження від 10.01.2021, внесене до єдиного реєстру досудових розслідувань за №12021255350000008 по обвинуваченню: 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, не працюючого, має на утриманні неповнолітнього сина  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, 
		сторони кримінального провадження:
		прокурори  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		потерпілий  ОСОБА_9 ,
		представник потерпілого  ОСОБА_10 , 
		обвинувачений  ОСОБА_5 ,
		захисник  ОСОБА_11 ,
		 
		ВСТАНОВИВ :
		Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі стороною обвинувачення.
		Згідно з висунутим обвинуваченням ОСОБА_5 , 11 грудня 2020 року, близько 09 год. 30 хв., знаходячись на вул. Героїв Майдану, м. Кам`янка, Черкаської області, біля будівлі №33-Б, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс близько чотирьох ударів правою рукою в область голови та лівого плеча ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді: травми голови зі струсом головного мозку, які згідно висновку судово-медичної експертизи №05-6-01/10 від 26.01.2021 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я та заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді крововиливів лівої навколо очної ділянки з садном, крововиливу лівого плеча, травматичного набряку м`яких тканин носу, які згідно висновку судово-медичної експертизи №05-6-01/10 від 26.01.2021 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
		Відповідно до обвинувального акту, вказаними діями ОСОБА_5 , вчинив умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, чим вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.2 ст.125 КК України.
		Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та пояснив, що між ним та потерпілим виник конфлікт внаслідок того, що потерпілий є сусідом його матері, останній упродовж п`яти років погрожував їй, оскільки між ними був конфлікт щодо користування земельною ділянкою та криницею. Бачив потерпілого часто в неадекватному стані схожому на алкогольне чи наркотичне сп`яніння. У грудня 2020 року, зустрівши ОСОБА_9 на дорозі, вирішив з`ясувати чому саме він цькує його матір, внаслідок чого виник конфлікт і він наніс потерпілому чотири удари з силою нижче середньої, з яких два правою долонею руки, і два удари лівою долонею. Потерпілий упав на землю та запищав, не маючи намір захищатися, тому він сам зупинив цю бійку, давши останньому копняка. Після події хотів залагодити даний конфлікт, але потерпілий на контакт не йшов, на телефонні дзвінки не відповідав. 
		Потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні дав показання, що він проходив мимо ОСОБА_5 , який зачепив його ногою та сказав, що останній погрожував його матері, щоб віддав половину колодязю. Далі обвинувачений почав його бити, а він не чинив опір, оскільки була поранена нога і важкий рюкзак. Зазначив, що обвинувачений наніс чотири удари в сторону голови, а саме в ніс, висок, око, і один в плече. Коли обвинувачений телефонував до нього після коніфлікту, він трубку не брав, так як не бажав з ним розмовляти. Внаслідок даної події він зазнав значної моральної та матеріальної шкоди, яка виявилася у сильних душевних стражданнях, порушенням нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовжувати активне життя, порушення стосунків з оточуючими. В той же час пояснив, що звільнення з роботи відбулося не внаслідок його побиття обвинуваченим.
		Відповідно до ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Відповідно до ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Відповідно до ст.25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень, відповідно до ст.9 КПК України.
		Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно до ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України покладається на прокурора.
		Суд же відповідно до ст.26 КПК України у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень.
		Відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею.
		Тобто обов`язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.
		За переконанням сторони обвинувачення та згідно з наданими прокурором доказами вина ОСОБА_5 у вчиненні проступку, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України, доводиться дослідженими судом такими доказами:
		- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка є матір`ю потерпілого та яка в судовому засіданні пояснила, що точної дати не пам`ятає, і безпосереднім свідком події не була, та зі слів сина відомо, що ОСОБА_5 напав та побив його, причини їй незрозумілі, оскільки між сином та обвинуваченим до цього жодних конфліктів не було. Після даної події сину було дуже соромно ходити в такому стані на роботу, у нього була побита голова, синець під оком, подряпане обличчя, садна на голові та плечі, внаслідок цього він зазнав значної моральної шкоди. Його ритм життя змінився, почував себе пригнічено, синці сходили близько двох тижнів. Обвинувачений жодного разу не вибачився перед потерпілим, ввів себе зухвало та бив його по нозі, де в нього була рана. Після побиття син не перебував на лікарняному, продовжував ходити на роботу, приймав ліки, які були призначені лікарем. Пізніше, у зв`язку з цією подією, він звільнився з роботи;
		- показаннями свідка ОСОБА_13 , який працює начальником охорони Смілянського МРВ УПО в Черкаській області, та в судовому засіданні пояснив, що в кінці 2020 року, точної дати не пам`ятає, до нього зателефонував його підлеглий ОСОБА_9 та сказав, що його побили. В цей день на роботі його не було. На наступний день прийшов на роботу, на його обличчі були незначні подряпини, синця не було, можливо синець з`явився через декілька днів. ОСОБА_9 на лікарняний не ходив, продовжував працювати як звичайно, за винятком двох днів після побиття, оскільки їздив до експерта в м. Сміла. Пригніченого психічного стану не помічав. Крім того свідок пояснив, що ОСОБА_9 працював в установі близько двох місяців, був звільнений за власним бажанням, за той час, що працював зарекомендував себе з негативної сторони, неодноразово приходив на роботу з явними ознаками алкогольного сп`яніння, має провали в пам`яті, безвідповідально ставився до своєї роботи, весь час мав на тілі якісь порізи, ушкодження, які завдавав собі сам з необережності та відмовлявся від госпіталізації;
		- рапортом старшого інспектора-чергового СРПП №3 Кам`янського відділення поліції СВП в Черкаській області ОСОБА_14 від 11.12.2020, відповідно до якого 11.12.2020 року о 10 год. 41 хв. надійшло повідомлення на лінію «102» про те, що в м. Кам`янка по вулиці Героїв Майдану у заявника ОСОБА_9 виник конфлікт з ОСОБА_5 (а.с. 112);
		- протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення, з якого вбачається, що 11.12.2020, близько 09 год. 30 хв у м. Кам`янка по вул. Героїв Майдану, у заявника ОСОБА_9 виник конфлікт із ОСОБА_5 (а.с. 113); 
		- письмовими поясненнями ОСОБА_9 про те, що між ним та ОСОБА_15 виник конфлікт 11.12.2020, близько 09 год. 30 хв., після чого останній наніс тілесні ушкодження заявнику, чотири удари кулаком в голову та удар своєю ногою по нозі Штомпеля (а.с. 114);
		- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження №12021255350000008 від 10.01.2021, з якого вбачається, що 09.01.2021 надійшла заява, повідомлення або виявлено з інших джерел обставини, що можуть свідчити про вчинення правопорушення від заявника ОСОБА_9 , про те, що 11.12.2020 близько 09 год. 30 хв. невідома особа, перебуваючи по вул. Г.Майдану, м. Кам`янка, Черкаської області нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_9 (а.с. 104);
		- протоколом огляду місця події від 28.01.2021 року із фототаблицею до нього, складений ст. дізнавача СД ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_16 відповідно до якого у період з 14 год. 30 хв. до 14 год. 45 хв. проведено огляд пішохідної доріжки, яка розташована біля протилежної частини вул. Героїв Майдану, 33-б, де було місце нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 (а.с. 116-119);
		- висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №02-01/1123 від 14.12.2020, на підставі само звернення (а.с. 120);
		- висновком експерта №_05-6-01/010 від 26.01.2021, проведеного на підставі постанови т.в.о дізнавача СД ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Овдієнко від 13.01.2021, який проведено на підставі висновку спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи №02-01/1123 від 14.12.2020 (а.с 121);
		- протоколом проведення слідчого експерименту від 26.01.2021 з ілюстративними таблицями до нього за участю потерпілого ОСОБА_9 , складений ст. дізнавача СД ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_17 (а.с. 122-126);
		- висновком експерта №_05-6-01/028 від 27.01.2021, проведеного на підставі постанови ст. дізнавача СД ВП №2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області Коломійця, який проведено на підставі висновку експерта №_05-6-01/010 від 26.01.2021 та к/копії слідчого експерименту, проведеного за участю ОСОБА_9 (а.с. 127);
		Позиція захисту.
		Початок кримінального провадження у формі приватного обвинувачення розпочинається з моменту подачі потерпілим заяви про вчинення кримінального правопорушення (стаття 478 КПК України). Підставою для внесення до ЄРДР даних про вчинення кримінального правопорушення став рапорт дільничного офіцеру поліції сектору превенції Кам"янського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_18 від 09.01.2021 року, а не заява потерпілої особи, як того вимагає кримінальний процесуальний закон. Вказана обставина підтверджується самим рапортом від 09.01.2021 року, на якому міститься відмітка про його реєстрацію в Журналі ЄО за № 89 від 09.01.2021 року, рапортом ст. інспектора-чергового СРПП № 3 Кам"янського ВП Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_14 від 11.12.2020 року, на якому міститься відмітка про його реєстрацію в Журналі ЄО за №3239 від 11.12.2020 року, витягом з ЄРДР від 10.01.2021 року про те, що відомості про кримінальне правопорушення отримані 09.01.2021 року, тобто з рапорту працівника поліції, та самим протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_9 від 11.12.2020 року, без жодної відмітки про його реєстрацію в Журналі ЄО.
		Також сторона захисту зазначає, що збирання доказів відбувається вже після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що слідує з аналізу тексту параграфу 2 глави З КПК України.
		В даному кримінальному провадженні відомості до ЄРДР були внесені 10.01.2021 року на підставі рапорту працівника поліції від 09.01.2021 року, а висновок спеціаліста в галузі судово- медичної експертизи № 02-01/1123 від 14.12.2020 року був отриманий самостійно, особою без процесуального статусу, ОСОБА_9 до внесення відомостей про кримінальне правопорушення в ЄРДР.
		Як доказ вини ОСОБА_5 стороною обвинувачення надано висновки експерта № _05-6-01/010_ від 26.01.2021 року та № _05-6-01/028_ від 27.01.2021 року, які на думку сторони захисту є недопустимими доказами оскільки в основу вищезазначених висновків експерта було покладено висновок спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи № 02-01/1123 від 14.12.2020 року, який не містить відмітки про попередження спеціаліста про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385, 387 КК України, та який здобуто особою без процесуального статусу, до внесення відомостей до ЄРДР. Таким чином, враховуючи доктрину «плодів отруєного дерева», просить визнати недопустимими доказами висновки експерта № _05-6-01/010_ від 26.01.2021 року та № 05- 6-01/028_ від 27.01.2021 року, врахувавши, що експерт не досліджував жодних медичних документів, лише висновок спеціаліста в першому випадку (26.01.2021 року), і попередній висновок експерта від 26.01.2021 року разом з протоколом допиту ОСОБА_9 та протоколом слідчого експерименту із ним же - в другому випадку (27.01.2021 року).
		В матеріалах кримінального провадження міститься доручення від 10.01.2021 року т.в.о. начальника сектору дізнання відділу поліції № 2 Черкаського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_19 про уповноваження дізнавача ОСОБА_20 та самого ж ОСОБА_21 на здійснення досудового розслідування кримінального проступку за заявою ОСОБА_9 про вчинення кримінального проступку - тілесні ушкодження. Жодного іншого доручення керівника дізнання матеріали кримінального провадження не містять.
		Тобто, в даному випадку, практично всі слідчі та процесуальні дії по вказаному кримінальному провадженню були проведені, а процесуальні рішення - прийняті (винесені), дізнавачем ОСОБА_16 , який не мав повноважень дізнавача у кримінальному провадженні № 12021255350000008 від 10.01.2021 року.
		Дізнавач ОСОБА_22 створював, збирав наступні докази та приймав наступні рішення:
		-повідомляв 15.01.2021 року прокурора та потерпілого про початок досудового розслідування;
		-залучав 18.01.2021 року ОСОБА_9 до провадження як потерпілого; 
		-уточнював 22.01.2021 року анкетні дані потерпілого ОСОБА_9 у кримінальному провадженні;
		-призначав 26.01.2021 року додаткову судово-медичну експертизу з приводу тілесних ушкоджень ОСОБА_9 ;
		-проводив 26.01.2021 року слідчий експеримент із ОСОБА_9 ; 
		-проводив 28.01.2021 року огляд місця події;
		-допитував 28.01.2021 року свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ; 
		-складав 29.01.2021 року повідомлення про підозру та повідомляв ОСОБА_5 про підозру останнього за ч. 2 ст. 125 КК України;
		-призначав та залучав захисника задля захисту ОСОБА_5 ; 
		-ознайомлював ОСОБА_5 та адвоката ОСОБА_11 із результатами висновку експертів;
		-вирішував клопотання ОСОБА_5 .
		За таких обставин фактично ОСОБА_9 не залучено до участі у провадженні як потерпілого, а ОСОБА_5 висунуто обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, тобто, без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури та за відсутності належних даних про повноваження дізнавача ОСОБА_22 у кримінальному провадженні, який створював, збирав докази, а також склав повідомлення про підозру.
		Наслідки, які наступають у разі допущення порушень при оголошенні особі підозри, фактично свідчать про те, що на час висунення ОСОБА_5 обвинувачення, він не перебував у статусі підозрюваного. Відтак згідно практики Верховного суду «В разі висунення обвинувачення без повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури, докази у кримінальному провадженні визнаються недопустимими».
		З приводу визнання своєї вини ОСОБА_5 , сторона захисту зазначила, що сам по собі факт визнання обвинуваченим своєї винуватості не дає суду права ігнорувати істотні порушення прав підозрюваного (обвинуваченого) під час збирання доказів, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд».
		Більше того, зібрані матеріали кримінального провадження не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення. Тому, з урахуванням всіх наведених обставин сторона захисту просить ухвалити виправдувальний вирок та виправдати ОСОБА_5 , так як під час судового розгляду не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.
		Крім того в судовому засіданні судом також безпосередньо досліджені докази та процесуальні документи, які були надані стороною обвинувачення за клопотанням сторони захисту, а саме:
		- доручення про здійснення досудового розслідування від 10.01.2021 т.в.о начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_23  дізнавачам сектору дізнання відділу поліції №2 Черкаського РУП поліції ГУНП - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (а.с. 106);
		- рапорт дільничного офіцера поліції сектору превенції Кам`янського відділення поліції Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_18 від 09.01.2021, відповідно до якого в ході проведеної перевірки за матеріалами ЄО№3239 від 11.12.2020, в АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 наніс тілесні ушкодження гр. ОСОБА_9 . В даній події вбачаються ознаки злочину передбаченого ч.1 ст. 125 КК України (а.с. 107);
		- витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.01.2021, номер кримінального провадження №12021255350000008 від 10.01.2021, з якого слідує, що орган досудового розслідування: сектор дізнання відділу полції №2 Черкаського РУЮ головного управління Національної поліції в Черкаській області. Дізнавач, який здійснює досудове розслідування: ОСОБА_22 (а.с. 115);
		- постанова про призначення експертизи від 13.01.2020 (а.с. 108);
		- постанова про залучення до провадження як потерпілого від 18.01.2021 (а.с. 109);
		- повідомлення про підозру від 29.01.2021, вручену ОСОБА_5  старшим дізнавачем сектору дізнання  ОСОБА_16 (а.с. 110-111).
		 
		Оцінка наданих сторонами доказів, їх позицій та показів обвинуваченого, потерпілого та свідків, підстави для виправдання обвинуваченого.
		Старшого дізнавача сектору дізнання відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції в Черкаській області ОСОБА_22 не можна вважати уповноваженою особою для здійснення повноважень дізнавача у кримінальному провадженні, оскільки зазначений дізнавач, вчиняв у даному кримінальному провадженні процесуальні дії без процесуальних документів, які уповноважують особу на вчинення таких дій.
		Підозру, висунуту ОСОБА_5 від 29.01.2021, не можна вважати такою, що затверджена уповноваженою особою, та пред`явленою, оскільки вона затверджена не уповноваженою особою.
		З урахуванням вимог ст.ст. 39-1, 40, 40-1, 110 КПК України докази, зібрані по кримінальному провадженню, не можна вважати допустимими з огляду на відсутність постанови про доручення дізнавачам повноважень на виконання слідчих дій.
		Відповідні відомості вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань слідчим, прокурором невідкладно, але не пізніше 24 годин на підставі подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Правовим наслідком внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є початок здійснення досудового розслідування. Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Як видно із змісту Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України № 298 від 30.06.2020, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань відбувається на підставі відповідних процесуальних рішень оформлених до вимог чинного законодавства.
		При цьому, Реєстр є лише електронною базою даних, відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення даних, зазначених у п. 1 глави 2 Положення, які використовуються для формування звітності. А також надання інформації про відомості, внесені до Реєстру. Реєстр утворено та ведеться з метою забезпечення єдиного обліку, оперативного контролю та аналізу процесів досудового розслідування. Отже сам факт внесення відповідних відомостей до Реєстру не робить ці відомості юридично значимими. Юридичну значимість відповідним відомостям надають належним чином оформлені процесуальні рішення, які і є підставою внесення цих відомостей до Реєстру.
		Процесуальне рішення, оформлене з порушенням вимог законодавства, не може бути підставою для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		Внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі процесуального рішення оформленого з порушенням вимог законодавства, не породжує правових наслідків. Тобто стороною обвинувачення не надано доказів того, що у дізнавачів, які проводили досудове розслідування у даному кримінальному провадженні були повноваження, які б надавали їм право у якості реєстратора вносити відповідні відомості до ЄРДР.
		За вказаних обставин не можна вважати, що обвинувачення, висунуте громадянину ОСОБА_5 , таке, що ґрунтується на доказах, отриманих законним шляхом, з огляду на вимоги ст. 17 КПК України, оскільки відсутні процесуальні рішення, які є підставою для внесення відомостей до ЄРДР.
		Так в судовому засіданні були дослідженні: 
		- доручення т.в.о начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області ОСОБА_23  про здійснення досудового розслідування від 10.01.2021 дізнавачам сектору дізнання відділу поліції №2 Черкаського РУП поліції ГУНП - ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (а.с. 106);
		- витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 11.01.2021, номер кримінального провадження №12021255350000008 від 10.01.2021, з якого слідує, що орган досудового розслідування: сектор дізнання відділу полції №2 Черкаського РУЮ головного управління Національної поліції в Черкаській області. Дізнавачі, які здійснюють досудове розслідування: ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; прокурори, які здійснюють процесуальне керівництво: ОСОБА_24 , ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_25 (а.с. 104);
		- витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.01.2021, номер кримінального провадження №12021255350000008 від 10.01.2021, з якого слідує, що орган досудового розслідування: сектор дізнання відділу полції №2 Черкаського РУЮ головного управління Національної поліції в Черкаській області. Дізнавач, який здійснює досудове розслідування: ОСОБА_22 (а.с. 115).
		Відтак, витяг з ЄРДР не може замінити постанову керівника відповідного органу, оскільки він не є кримінально-процесуальним рішенням, яке породжує правові наслідки в конкретному кримінальному провадженні. Відтак рішення щодо повноважень слідчого має прийматися у формі постанови, яка має міститись у матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати вимогам до процесуального рішення у формі постанови.
		Із вказаних процесуальних документів не вбачається, що дізнавач сектору дізнання відділу поліції №2 Черкаського районного управління поліції в Черкаській області ОСОБА_22 був уповноваженою особою для розслідування вказаної справи.
		Інших доказів, які б підтверджували зворотнє сторона обвинувачення суду не надала.
		Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу.
		При цьому, відповідно до ч.2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст.374 КПК України.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Суд, безпосередньо дослідивши зібрані під час досудового слідства докази сторони обвинувачення та сторони захисту у їх сукупності, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст.94 КПК України, дійшов висновку про те, що стороною обвинувачення не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 виходячи з наступного.
		Так, відповідно до ч.1-3 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.
		Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення затверджуються Генеральною прокуратурою України за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
		Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що здійснюється негайно після завершення огляду.
		Як вбачається з копії витягу з ЄРДР від 11.01.2021 за підписом реєстратора ОСОБА_20 як дізнавача, останнім внесено відомості щодо призначення групи дізнавачів у даному кримінальному провадженні № 12021255350000008 від 10.01.2021 року, ОСОБА_20 та ОСОБА_21 (а.с. 104).
		При цьому на підтвердження повноважень даних дізнавачів надано відповідне доручення про здійснення досудового розслідування від 10.01.2021. (а.с.106).
		Як вбачається з копії витягу з ЄРДР від 28.01.2021 за підписом реєстратора ОСОБА_22 як дізнавача, останнім внесено відомості щодо призначення дізнавачем у даному кримінальному провадженні № 12021255350000008 від 10.01.2021 ОСОБА_22 (а.с. 115). 
		Відповідно до положень статті 39-1 КПК України керівник органу дізнання організовує дізнання. Керівник органу дізнання уповноважений в тому числі визначати дізнавача, який здійснюватиме дізнання; призначати іншого дізнавача за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу (самовідводу) або неефективного дізнання.
		За ст. 40-1 КПК України, дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.
		Відповідно до ч.1 ст.110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду.
		Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також, коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне ( ч.3 ст.110 КПК України).
		Постанова слідчого, прокурора виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне процесуальне рішення ( ч.6 ст.110 КПК України)
		Отже, суду стороною обвинувачення не було надано документів, які б підтверджували повноваження дізнавачів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 ОСОБА_22 на проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021255350000008, у формі процесуального документу, тобто постанови, як того передбачає КПК України.
		При оцінці обставин справи, суд також повинен ураховувати те, що відповідно до ч.6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. При цьому на думку суду необхідно враховувати останню за часом позицію Верховного суду.
		Згідно з практикою Верховного Суду проведення слідчих дій слідчим, відомості про повноваження якого не містяться в матеріалах кримінального провадження, тягнуть за собою визнання недопустимими зібраних доказів за результатами проведення таких слідчих дій. (Постанова Верховного Суду № 473/3712/18 від 29.01.2020 року). Аналогічна норма міститься і в постанові ВС № 555/456/18 від 07.08.2019 року, постанові ВС № 487/5992/17 від 11.02.2021 року.
		Відповідно до постанови Верховного Суду від 06.02.2020 року по справі № 336/2314/17 в тому разі, якщо висновки експерта проведено на підставі постанови слідчого, який станом на вказану дату не мав повноважень для проведення процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні - вони є недопустимими.
		Відтак, враховуючи, що повідомлення про підозру ОСОБА_5 було складено дізнавачем ОСОБА_22 , який з огляду на викладене на час складання та вручення повідомлення про підозру, тобто станом на 29.01.2021 року не мав повноважень у даному кримінальному провадженні, не можна вважати, що ОСОБА_5 у кримінальному провадженні № 12021255350000008 від 10.01.2021 року було повідомлено про підозру, з дотриманням порядку, передбаченого КПК України.
		З огляду на наведене суд приходить до висновку, що фактично обвинувачення ОСОБА_5 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КПК України, було висунуте з порушенням порядку та встановленої процедури, з огляду на те, що останній фактично на час висунення йому обвинувачення, не перебував у статусі підозрюваного.
		Вказані порушення допущені під час досудового розслідування суд зобов`язаний та визнає істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, враховуючи, наступне.
		Істотне порушення прав і свобод людини - це оціночне поняття кримінального процесуального права. Воно уточнюється і конкретизується в процесі правозастосування з урахуванням особливостей конкретної ситуації. Виходячи з цього, неможливо унормувати всі ситуації з істотним порушенням прав і свобод людини, але критеріями їх оцінки слід вважати неможливість, неповноту (перешкоду) в реалізації прав та свобод людини. А тому враховуючи, що у даному випадку фактично ОСОБА_5 було висунуте обвинувачення без фактичного повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої КПК України обов`язкової процедури, і усунути зазначені порушення не можливо на стадії судового розгляду кримінального провадження, що беззаперечно перешкоджає постановленню обвинувального вироку у даному кримінальному провадженні.
		Відповідно до п.2 ч.3 ст.87 КПК України недопустимими є також докази, що були отримані після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		А тому з огляду на наведене зібрані під час досудого розсдіування докази являються недопустимими.
		Крім того слід зазначити, що повідомлення про підозру у відповідності до ч.1 ст.276 КПК України обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Тобто, однією з обов`язкових передумов здійснення повідомлення про підозру є наявність достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Однак, у даному випадку при здійсненні повідомлення про підозру ОСОБА_5 вказана передумова не була дотримана з огляду на наступне.
		Так, прокурором долучені на обґрунтування висунутого обвинувачення матеріали кримінального провадження, серед яких є заява про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_9 від 11.12.2020, зареєстрована в журналі обліку повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та іншої події 3239 р. № 11.12.2020, що вбачається із рапорта чергового ОСОБА_14 від 11.12.2020, протокола про прийняття заяви (а.с. 112; 113) 
		Як вбачається з копії витягу з ЄРДР від 11.01.2021 року (а.с. 104), що наданий стороною обвинувачення, відомості про вчинене кримінальне правопорушення було внесені до ЄРДР на підставі заяви заяви ОСОБА_26 від 09.01.2021. При цьому судом встановлено, що ОСОБА_9 особисто із письмовою заявою про вчинення кримінального правопорушення звертався 11.12.2020, а не 09.01.2021 (а.с. 113). Отже дані щодо в ЄРДР були внесені не правильно.
		Інші докази, а саме протокол огляду місця події від 28.01.2021 (а.с.116-119), протокол проведення слідчого експерименту від 26.01.2021 (а.с. 122-126) є недопустимими доказами у даному кримінальному провадженні так як отримані на підставі проведення слідчих дій не уповноваженими особами.
		Окрім того, постанова про призначення експертизи від 13.01.2021 року винесена слідчим ОСОБА_20 (а.с. 108), та постанова на підставі якої виготовлено висновок експерта від 26.01.2021, ухвалені не уповноваженими на це особами, що тягне за собою визнання недопустимим доказом висновк експерта №_05-6-01/010_ від 26.01.2021 року, оскільки дослідження проведене на підставі зазначеної постанови.
		Разом з тим, суд не обґрунтовує свої висновки висновком експерта в галузі судових експертиз від 14.12.2020 року (а.с. 120) оскільки даний висновок не є джерелом доказів відповідно до положень ст. 84 КПК України.
		Отже, фактично дане повідомлення про підозру було здійснено на підставі недопустимих доказів.
		Окрім того, допитані безпосередньо в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_12 повідомили про відомі їм обставини зі слів ОСОБА_9 та не були безпосередніми очевидцями цих обставин.
		Відтак, за таких обставин, наявність таких показань зазначених свідків у судовому засіданні, не можуть бути визнані судом достатніми доказами та покладені в основу обвинувального вироку за відсутності інших допустимих доказів, без дотримання суттєвих вимог та стадійності кримінального провадження під час досудового розслідування, з урахуванням того, що ОСОБА_5 не було здійснено повідомлення про підозру уповноваженими особами відповідно до вимог КПК України, у зв`язку з чим останній фактично не набув статусу підозрюваого, в результаті чого було висунуте обвинувачення без дотримання встановленої КПК України процедури.
		Викладене у сукупності свідчить про істотні порушення допущені під час досудового розслідування, які не можливо усунути на стадії судового розгляду та які виключають можливість за таких обставин ухвалення обвинувального вироку щодо осіб, які не перебували у статусі підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, у зв`язку з чим був фактично позбавлений можливості реалізовувати своє право на захист та на обстоювання своїх правових позицій на стадії досудового розслідування.
		Отже, суд, розглянувши кримінальне провадження, в межах висунутого обвинувачення з урахуванням положень ст. 337 КПК України, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду, не можуть покладатися на один і той самий орган, приходить до висновків про необхідність виправдання обвинуваченого ОСОБА_5 , оскільки не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України вчинене останніми.
		Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК притягненням до кримінальної відповідальності є стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, де здійснення повідомлення про підозру є системою процесуальних дій та рішень прокурора (або слідчого) під час досудового розслідування, спрямованих на формування законної та обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваною, можливості захищатися усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення, без чого за вимогами процесуального закону відносно особи не може бути складено обвинувальний акт в кримінальному провадженні. В подальшому згідно ст. 337 цього Кодексу судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
		Системне тлумачення процесуальних норм, передбачених статтями 3, 22, 36, 276 - 278, 480, 481 КПК дає підстави до висновку, що здійснення повідомлення про підозру врегульовано імперативними нормами, які вичерпно, точно і однозначно визначають як форму встановленої для цього правової процедури (порядку), так і її зміст.
		Застосування належної правової процедури означає здійснення справедливого правосуддя згідно з визначеними загальними засадами кримінального провадження для досягнення мети і вирішення його завдань. Дотримання встановленої правової процедури здійснення повідомлення про підозру означає, що дії процесуальних суб`єктів мають відповідати вимогам закону. Такі дії мають здійснюватися на підставі законних повноважень щодо вирішення конкретного процесуального завдання, яке постає перед прокурором у певний момент досудового розслідування кримінального провадження.
		Дотримання належної правової процедури здійснення повідомлення про підозру має забезпечувати його відповідність стандартам захисту прав людини, єдність змісту та форми кримінального провадження, налагоджену взаємодію верховенства права і законності, що в результаті врівноважує приватні і публічні (суспільні) інтереси заради досягнення цих завдань.
		Порушення порядку повідомлення про підозру призвело до нівелювання завдань кримінального провадження, окреслених у ст. 2 КПК, що полягають в охороні прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення того, щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.
		Правовим наслідком повідомлення про підозру неуповноваженою на те особою, є не притягнення її до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законом. Тобто фактично ОСОБА_5 не було притягнуто до кримінальної відповідальності та він не набув статусу підозрюваного в кримінальному провадженні через нездійснення (нереалізації) органом досудового розслідування в кримінальному провадженні етапу (стадії) притягнення до кримінальної відповідальності.
		Отже, викладена в письмовому повідомленні підозра служить підґрунтям для початку реалізації засад змагальності та забезпечення права на захист у кримінальному провадженні. У підозрюваного з`являються можливості впливати на зміст підозри та на подальше формулювання обвинувачення в обвинувальному акті, яким завершується досудове розслідування. Сформульована підозра встановлює межі здійснення слідчим і прокурором обвинувальної діяльності, а підозрюваний, його захисник одержують можливість ефективно, дієво і цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. Дана позиція узгоджується з позицією Постанови ВС № 627/927/19 від 25.11.2020 року,
		В разі висунення обвинувачення без повідомлення про підозру, тобто без дотримання встановленої кримінальним процесуальним законом процедури, докази у кримінальному провадженні визнаються недопустимими. Дана позиція узгоджується з правовим висновком у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 22.02.2021 року по справі № 754/7061/15.
		Сам по собі факт визнання обвинуваченим своєї винуватості не дає суду права ігнорувати істотні порушення прав підозрюваного (обвинуваченого) під час збирання доказів, оскільки це порушує право особи на справедливий судовий розгляд.
		Більше того, зібрані матеріали кримінального провадження не містять достатніх, належних та допустимих доказів, які б свідчили про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення.
		У відповідності з вимогами ст. 62 Конституції України, ст.ст. 370, 374 КПК України, до п.23 ППВСУ №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов ППВСУ з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь обвинуваченого. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Отже, з урахування викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ наданий як стороною обвинувачення так і стороною захисту з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до обґрунтованого висновку, що висунуте ОСОБА_5 обвинувачення за ч.2 ст. 125 КК України, не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх та допустимих доказів на доведення їх участі у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здобуто, стороною обвинувачення не надано, судом не виявлено, в зв`язку з чим, суд вважає необхідним в силу презумпції невинуватості, закріпленої у ст. 62 Конституції України виправдати ОСОБА_5 у зв`язку з тим, що не доведено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України, вчинене останнім.
		Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України, у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, а також у випадках, передбачених частиною першою статті 326 цього Кодексу, суд залишає позов без розгляду.
		Речові докази та витрати на проведення експертиз відсутні.
		Запобіжний захід не обирався.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
		УХВАЛИВ :
		ОСОБА_5 у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст.125 КК України визнати невинуватим та виправдати, у зв`язку з недоведенням наявності в його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України.
		Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_5 про стягнення моральної та матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
		Роз`яснити  ОСОБА_5 , що він має право на відшкодування заподіяної шкоди в порядку та межах визначених Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
		На вирок може бути подано апеляцію до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення через Кам`янський районний суд Черкаської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		 
		Суддя Кам`янського районного суду
		Черкаської області                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...