Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/212/21 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; оренди.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 30.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		01.04.2021Справа №  910/212/21Заступника керівника Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) в інтересах держави 
		до:
		1) Київської міської ради (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36);
		2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська марка» (04128, м. Київ, вул. Берковецька, буд. 6-А);
		про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
		 
		Представники сторін:
		від прокуратури: Винник О.О. - прокурор;
		від відповідача-1: Пилипчук І.І. - адвокат;
		від відповідача-2: Петровський В.В. - адвокат    
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		04 січня 2021 року до Господарського суду міста Києва від Заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави (позивач) надійшла позовна заява                   № 15/1-6225-20 від 30.12.2020 року до Київської міської ради (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська марка» (відповідач-2), в якій викладені позовні вимоги, щоб в судовому порядку:
		- визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 19.12.2019 року № 579/8152 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Українська марка» в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями торгово-офісного призначення та підземним паркінгом на вул. Табірній, 28 у Шевченківському районі міста Києва»;
		- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,6005 га (кадастровий номер 8000000000:88:008:0016) по вул. Табірній, 28 у Шевченківському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044) та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська марка» (ЄДРПОУ 34414301, вул. Берковецька, буд. 6-а, м. Київ, 04128) який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі 12.06.2020 за № 414.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київської міської ради прийнято, а договір оренди земельної ділянки укладено з порушенням вимог чинного законодавства.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи                                    № 910/212/21 здійснювати в порядку у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10.02.2021 року.
		У підготовчому засіданні 10.02.2021 року від відповідача-1 та відповідача-2 надійшли відзиви на позовну заяву.
		У підготовчому засіданні 10.02.2021 року оголошено перерву на 24.02.2021 року.
		17 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-1.
		22 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача-2.
		23 лютого 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача-1 надійшли додаткові документи по справі.
		У підготовчому засіданні 24.02.2021 року оголошено перерву на 03.03.2021 року.
		01 березня 2021 року через відділ діловодства суду від відповідача-2 надійшли письмові заперечення по справі.
		03 березня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради  та Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України. 
		У підготовчому засіданні 03.03.2021 року від відповідача-2 надійшли додаткові докази по справі.
		03 березня 2021 року судом відмолено у задоволенні заяви позивача про залучення до участі у справі третіх осіб, продовжено строку підготовчого засідання на 30 днів та оголошено перерву на 17.03.2021 року.
		17 березня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
		17 березня 2021 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 01.04.2021 року.
		30 березня 2021 року через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи по справі.
		У судове засідання 01.04.2021 року з`явилися представники сторін. 
		Представник позивача наполягав на задоволенні позову, просив його задовольнити.
		Представники відповідачів заперечили проти позову та просили суд відмовити у його задоволенні.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		24.12.2013 між ПАТ «Радіант», як продавцем, та ТОВ «Українська марка», як покупцем, було укладено два договори купівлі-продажу двох об`єктів нерухомого майна, а саме: Оранжерея (літ. А) загальною площею 594,7 кв.м., та Сарай (літ. Б) загальною площею 15,2 кв.м.
		Після того, як ТОВ «Українська марка» набуло у власність вказані вище об`єкти нерухомого майна, останнє розпочало процедуру відведення земельної ділянки на якій таке майно знаходиться.
		На замовлення Відповідача-2 ТОВ «Геометікс-плюс» було розроблено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки.
		19.12.2019 Київською міською радою було прийнято рішення №579/8152 «Про передачу ТОВ «Українська марка» в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями торгово-офісного призначення та підземним паркінгом на вул. Табірній, 28 у Шевченківському районі м. Києва».
		12.06.2020 приватним нотаріусом Кравченко Н.П., на виконання вказаного вище рішення Київської міської ради від 19.12.2019, було посвідчено договір оренди земельної ділянки площею 0,6005 га (кадастровий номер 8000000000:88:008:0016) по вул. Табірній, 28 у Шевченківському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою, як Орендодавцем, та ТОВ «Українська марка», як Орендарем, відповідно до якого: цільове призначення ділянки - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання - для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями торгово-офісного призначення та підземним паркінгом, строк дії договору - 5 років.
		Заступник керівника Київської міської прокуратури, вважаючи, що вказане вище рішення Київради від 19.12.2019, а також договір оренди земельної ділянки від 12.06.2020 підлягають визнанню недійсним в судовому порядку, звернувся до Господарського суду м. Києва із вказаним позовом.
		Предметом позову у даній справі № 910/212/21 є вимоги прокурора про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 579/8152 «Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю «Українська марка» в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями торгово-офісного призначення та підземним паркінгом на вул. Табірній, 28 у Шевченківському районі міста Києва», та визнання недійсним договір оренди земельної ділянки площею 0,6005 га (кадастровий номер 8000000000:88:008:0016) по вул. Табірній, 28 у Шевченківському районі міста Києва, укладений між Київською міською радою (ЄДРПОУ 22883141, вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01044) та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська марка» (ЄДРПОУ 34414301, вул. Берковецька, буд. 6-а, м. Київ, 04128) який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрований в реєстрі 12.06.2020 за № 414.
		В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідно до пояснювальної записки № ПЗН-3435 від 13.11.2019 до проекту рішення Київської міської ради «Про передачу ТОВ «Українська марка» в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями торгово-офісного призначення та підземним паркінгом на вул. Табірній, 28 у Шевченківському районі міста Києва» та за інформацією Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.11.2020 згідно програми розвитку зеленої зони м. Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381, земельна ділянка (кадастровий номер 8000000000:88:008:0016) відноситься до території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Нивки» (східна частина).
		Так, посилаючись на те, що спірна земельна ділянка є територією природно-заповідного фонду, позивач зазначає, що проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки не містить погодження структурного підрозділу Київської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, у зв`язку з чим затвердження Київською міською радою проекту землеустрою відбулося з порушенням порядку, встановленого ч. ч. 3, 6 ст. 186-1 ЗК України. Вказаним проектом землеустрою було змінено категорію спірної земельної ділянки, що не було погоджено із Кабінетом Міністрів України.
		Окрім того, прокурор також посилається на те, що площа земельної ділянки, надана Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська марка» в оренду, майже у 10 разів перевищує площу нерухомого майна, яке на ній розташоване, та Товариство могло набути не на конкурентних засадах право користування земельною ділянкою лише для експлуатації та обслуговування вказаних об`єктів нерухомості - оранжереї та сараю на підставі ст. 134 ЗК України, а право користування на земельну ділянку вільну від забудови та ту, що не знаходиться під об`єктами нерухомості, Товариство могло набути лише на конкурентних засадах.
		При цьому, позивач також зазначив, що Київська міська рада незаконно прийняла оскаржуване рішення на підставі ст. 120 ЗК України, оскільки земельну ділянку надано товариству в оренду за рахунок земель комунальної власності територіальної громади м. Києва, та право власності чи право користування на спірну земельну ділянку не було оформлено попереднім власником нерухомого майна, тому у подальшому не могло виникнути переходу такого права, визначеного приписами ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України, а тому ТОВ «Українська марка» не могло набути право оренди на спірну ділянку на підставі ст. 120 ЗК України.
		Київська міська рада, заперечуючи проти вимог прокурора, у своєму відзиві зазначила, що згідно з даними чергового кадастрового плану від 23.12.2015 року спірна територія не перебуває у землекористуванні КП по утриманню зелених насаджень Шевченківського району, та відповідно до «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Нивки» (східна частина) на пр. Перемоги, 82-а у Шевченківському районі м. Києва» ділянка, що має кадастровий код (обліковий код)  88:008:016 не входить до меж зазначеного парку.
		Відповідач-2 також звернув увагу на те, що в матеріалах поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки міститься лист Комунального підприємства по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва від 22.07.2019 № 236-998, яким підприємством повідомлялося, що відповідно до Витягу з бази даних міського земельного кадастру від 11.04.2016 спірна земельна ділянка не належить до природно-заповідного фонду або парку та не закріплена за підприємством.
		Крім того, Київська міська рада зазначила, що посилання позивача на положення ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України є безпідставними, оскільки спірна земельна ділянка передана в користування ТОВ «Українська марка» в порядку відведення, а не шляхом заміни сторони у зобов`язанні.
		При цьому, відповідач-2 вказав також і на помилковість доводів позивача про порушення вимог ч. 1 ст. 134 ЗК України, обґрунтувавши це тим, що на момент прийняття оскаржуваного рішення № 579/8152 на спірній земельній ділянці знаходились об`єкти нерухомості - нежитлове приміщення загальною площею 15.2 кв. м. та нежитлова будівля літ. Б площею 15.2 кв. м., які станом на сьогодні належать відповідачу-2 на праві власності, та в матеріалах справи відсутні докази оскарження правомірності виникнення права власності ТОВ «Українська марка» на ці об`єкти нерухомості в рамках цієї чи іншої справи, відповідно до чого можна дійти висновку, що спірна ділянка була правомірно передана відповідачу-2 без проведення земельних торгів, оскільки не підлягає наданню в оренду на конкурентних засадах згідно з абзацом другим частини другої ст. 134 ЗК України.
		Київська міська рада також зазначила, що твердження прокурора щодо перевищення площі переданої земельної ділянки майже у 10 разів площі нерухомого майна нічим не підтверджено, оскільки прокурором не надано жодного доказу, зокрема, висновку експерта щодо встановлення факту перевищення в 10 разів площі спірної земельної ділянки від площі нерухомого майна (в матеріалах справи відсутні будь-які розрахунки прокурора щодо співвідношення зазначених площ).
		Так, відповідач-1 вказав, що позивачем не обґрунтовано та не доведено належними доказами в підтвердження своїх доводів щодо наявності підстав для визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 19.12.2019 № 579/8152, що унеможливлює визнання договору оренди спірної земельної ділянки недійсним з цих підстав.
		Крім цього, Київська міська рада у своєму відзиві також зазначила, що позивачем не надано жодних доказів звернення територіальної громади Шевченківського району м. Києва до уповноважених органів зі скаргами щодо порушення законодавства чи інтересів територіальної громади у зв`язку із орендою спірної земельної ділянки відповідачем-2, а також відсутні будь-які докази використання товариством спірної земельної ділянки не за призначенням або порушенням чинного законодавства ТОВ «Українська марка» при користуванні спірною земельною ділянкою, що свідчить про відсутність підстав для звернення позивача до суду.
		Відповідач-2, заперечуючи проти вимог прокурора, у своєму відзиві вказав, що спірна земельна ділянка не входить в межі парку «Нивки», що виключає необхідність погоджувати відповідний проект землеустрою із Управлінням екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). 
		Доводи прокурора щодо необхідності погодження зміни цільового призначення ділянки із Кабінетом Міністрів України є необґрунтованими, оскільки така ділянка формувалася вперше, вона не входить у межі парку та не є ділянкою природно-заповідного фонду. Цільове призначення такої ділянки не змінювалося, а вперше визначалося в процесі формування такої ділянки на підставі проекту землеустрою. Вказане цільове призначення було визначено на підставі містобудівної документації, а саме Детального плану території.
		Функціональне призначення території, в межах якої знаходиться спірна земельна ділянка - територія житлової багатоповерхової забудови. Вказане функціональне призначення і дало змогу визначити цільове призначення спірної земельної ділянки - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
		На підставі ч. 2 ст. 134 ЗК України, Товариство отримало у користування (оренду) спірну ділянку без проведення земельних торгів. У даному випадку проведення земельних торгів не вимагається чинним законодавством, оскільки на такій ділянці знаходиться майно, що належить Товариству. Стаття 134 ЗК України не забороняє отримувати у користування земельну ділянку з метою будівництва та експлуатації нерухомого майна. На спірній земельній ділянці, відповідно до затвердженого ДПТ, запроектовано будівництво багатоквартирного житлового будинку.
		Вказане свідчить про те, що така земельна ділянка не могла бути передана в оренду комусь іншому, окрім ТОВ «Українська марка», оскільки такий житловий будинок запроектовано на місці нерухомого майна, яке на даний час перебуває у власності Товариства, а отже спірна земельна ділянка не могла бути продана на земельних торгах.
		Саме з метою виконання містобудівних потреб та у чіткій відповідності до вимог як містобудівного, так і земельного законодавства, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська марка» отримало в оренду таку ділянку.
		Посилання у оскаржуваному рішенні Київради на статтю 120 ЗК України є невірним, оскільки сама процедура відведення такої ділянки говорить про те, що така ділянка, як об`єкт цивільного обороту, була сформовано вже після того, як Товариство набуло у власність нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці. Це, в свою чергу, виключало можливість набуття Товариством в оренду таку ділянку на підставі ст. 120 ЗК України.
		Відповідач-2 також зазначив, що прокуратурою не обґрунтовано, які конкретні інтереси держави порушені у даній справі, відсутнє обґрунтування мотивів та підстав для подання позовної заяви, а Держгеокадастр, який є тим органом державної влади, на який покладено функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності не ініціював проведення перевірки дотримання Київською міською радою вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю при прийнятті спірного рішення, під час якої (у разі виявлення порушень) він міг би скласти відповідний акт перевірки, та направити його до органів прокуратури для вжиття відповідних заходів реагування, у тому числі - звернення до суду з відповідним позовом, оскільки у Держгеокадастру такі повноваження відсутні.
		Враховуючи викладене вище, за наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, виходячи з наведеного нижче.
		Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Частинами другою та третьою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Приписами статті 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
		Так, за наведеними в позовній заяві доводами позивача, Київська міська рада розпорядилася спірною земельною ділянкою з порушенням вимог статей 116, 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України.
		Перевіривши доводи позивача, суд зазначає наступне.
		Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.
		Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюються на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 Земельного кодексу України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		Згідно із ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. 
		Не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі, зокрема, розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб.
		За приписами ст. 120 Земельного кодексу України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває в користуванні, то у разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж самому обсязі, що були у попереднього землекористувача.
		Як встановлено положеннями ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання земельної ділянки зі зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
		Так, як встановлено судом, відповідач-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська марка» є власником двох об`єктів нерухомого майна, а саме: Оранжерея (літ. А) загальною площею 594,7 кв.м., та Сарай (літ. Б) загальною площею 15,2 кв.м, які розташовані на вул. Табірній, 28 у Шевченківському районі міста Києва.
		Відповідно до змісту ч. 2 ст. 134 ЗК України визначається, що у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб - така ділянка може бути передана власнику майна без земельних торгів.
		Так, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться майно відповідача-2, то останній, в силу приписів ст. 134 ЗК України, був відповідним ініціатором процедури отримання такої ділянки в користування, а тому прийняття відповідачем-1 оскаржуваного рішення відбулося відповідно до вимог, передбачених цією статтею ЗК України.
		При цьому, суд критично ставиться до посилання позивача як на підставу прийняття та одночасно порушення Київською міською радою вимог статті 120 ЗК України, так як процедура відведення даної ділянки свідчить про те, що така ділянка, як об`єкт цивільного обороту, була сформовано вже після того, як Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська марка» набуло у власність нерухоме майно, яке розташоване на такій земельній ділянці. 
		Так, у складі проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки містяться правовстановлюючі документи Товариства з обмеженою відповідальність "Українська марка" на нерухоме майно, а саме: Оранжерея (літ. А) загальною площею 594,7 кв.м., та Сарай (літ. Б) загальною площею 15,2 кв.м, які розташовані на вул. Табірній, 28 у Шевченківському районі міста Києва.
		Зазначене виключає можливість набуття відповідачем-2 в оренду спірної ділянки на підставі ст. 120 ЗК України.
		Що стосується доводів позивача про те, що затвердження Київською міською радою проекту землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки відбулося з порушенням порядку, встановленого ч. ч. 3, 6 ст. 186-1 ЗК України, так як вказаний проект землеустрою не містить погодження структурного підрозділу Київської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища у зв`язку із тим, що дана ділянка відноситься до території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Нивки» (східна частина), суд зазначає наступне.
		Як встановлено судом з матеріалів справи, 20.12.2017 Київською міською радою було прийнято рішення №1005/4012 «Про затвердження детального плану території в межах проспекту Перемоги, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка», зі змісту якого вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах вказаного вище Детального плану території, що також підтверджується проектом землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, який надано позивачем до позову.
		Із текстової та графічної частини вказаного детального плану території в межах проспекту Перемогу, вулиць Лагерної, Авіаконструктора Сікорського, залізничних колій, вулиць Тимофія Шамрила, Дорогожицької, Олени Теліги, Олександра Довженка, затвердженого рішенням КМР №1005/4012 від 20.12.2017 вбачається, що спірна земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території житлової багатоповерхової забудови.
		Крім того, листом №236-998 від 22.07.2019 комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району міста Києва повідомило відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська марка» про те, що: «Відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру від 11.04.2016 згадана земельна ділянка по вулиці Табірній, 28 (вул. Лагерній, 28) проінвентаризована за ТОВ «Українська марка» та не належить до територій закріплених за КП УЗН Шевченківського району, у тому числі природно-заповідного фонду чи парку».
		Також, відповідно до змісту наданих представником відповідача-2 копій адвокатського запиту до Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) вх.№077/1789 від 2502.2021, та відповіді Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) №077-1058 від 01.03.2021, вбачається, що Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) повідомило, що спірна земельна ділянка за функціональним призначенням відноситься до території житлової багатоповерхової забудови. Управління у вказаній відповіді вказало й на те, що рішенням Київської міської ради від 19.07.2005 №806/3381 не визначено структурний підрозділ виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), який забезпечує внесення змін до графічної частини Програми розвитку зеленої зони міста Києва до 2010 року та концепції формування зелених насаджень в центральній частині міста, затвердженої рішенням КМР від 19.07.2005 №806/3381 (зі змінами і доповненнями).
		Отже, довід позивача щодо того, що така ділянка відноситься за функціональним призначенням до території зелених насаджень не відповідає дійсним обставинам справи.
		Виходячи з наведеного, суд також критично оцінює посилання позивача на лист Управління екології та природних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16.11.2020 щодо того, що спірна земельна ділянка відноситься до території парку-пам`ятки садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення «Нивки», так як зі змісту даного листа не можливо встановити доведеність вказаного факту будь-якими належними та допустимими доказами, а тому вказане можливо розцінювати лише як припущенням, що не може слугувати обставиною яка має значення для вирішення судом справи по суті.
		Натомість суд зазначає, що заслуговують на увагу як правильні, посилання позивача стосовно того, що спірна земельна ділянка не входить в межі парку «Нивки», оскільки вказана ділянка парку не є сформованою, підтвердженням чого є факт відсутності відомостей про неї у Державному земельному кадастрі.
		Суд також звертає увагу, що цільове призначення спірної ділянки - 02.10 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури було визначено зважаючи на функціональне призначення території, відповідно до затвердженого Детального плану території, згідно якого на спірній земельній ділянці запроектовано будівництво багатоквартирного житлового будинку, а тому зазначеним проектом землеустрою не змінювалося цільове призначення спірної земельної ділянки, оскільки така ділянка формувалася вперше.
		Таким чином, посилання позивача на те, що вищевказаним проектом землеустрою було змінено категорію спірної земельної ділянки, що не було погоджено із Кабінетом Міністрів України суд вважає такими, що не відповідають обставинам справи та відповідним положенням земельного законодавства України.
		Так, суд погоджується з доводами відповідачів про те, що при відведенні Київською міською радою спірної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська марка» було правомірно враховано містобудівну документацію та функціональне призначення території в межах спірної земельної ділянки, а також той факт, що на такій ділянці знаходиться майно відповідача-2.
		Факту зміни цільового призначення спірної земельної ділянки оспорюваними рішенням або договором оренди землі відповідачем-1 під час судового розгляду справи позивачем не доведено. Не надано позивачем і належних та допустимих доказів того, що передання в оренду відповідачеві-2 спірної земельної ділянки відбулося із порушенням положень ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України, оскільки державна реєстрація за Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська марка» у 2013 році права власності на об`єкти нерухомого майна, а саме: Оранжерея (літ. А) загальною площею 594,7 кв.м., та Сарай (літ. Б) загальною площею 15,2 кв.м., розташованих на спірній земельній ділянці, ніким не оспорена, не скасована і є чинною, а тому конкурсні засади передачі права користування спірною земельною ділянкою відповідачу-2 законом у випадку наявності у відповідача-2 права власності на вказані об`єкти нерухомості законом встановлені не були.
		Стосовно доводів позивача щодо неправомірності надання у користування відповідачеві-2 відповідачем-1 земельної ділянки площею більшою, ніж належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна, суд вважає за необхідне зауважити, що прокурором не наведено законодавчих норм, які б обмежували право користування земельною ділянкою, на якій розташоване придбане будь-якою особою майно, саме межами фундаменту такого майна, тощо. Не обґрунтовано і не наведено прокурором також і методики обчислення площі земельної ділянки, яка повинна надаватися у користування власникові нерухомого майна, розташованого на ній (чи підлягає така вже сформована земельна ділянка поділу (виділу) саме у частині меж фундаменту будівлі, якихось інших меж і на підставі якого нормативного акта).
		При цьому, суд також звертає увагу на те, що відповідно до наданого відповідачем-2 висновку експерта №22/02-21 від 22.02.2021, отриманого за результатами проведення комплексної судової будівельно - технічної експертизи із залученням фахівця в галузі землевпорядних, експерт дійшов наступного висновку: «Відведення земельної ділянки площею 0,6005 га (кадастровий номер 8000000000:88:008:0016) по вул. Табірній, 28 у Шевченківському районі міста Києва, переданої ТОВ «Українська марка» в оренду для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями торгово-офісного призначення та підземним паркінгом, з урахуванням затвердженого рішенням КМР №1005/4012 від 20.12.2017 Детального плану території, фактичного знаходження на такій ділянці майна ТОВ «Українська марка», а також ескізних намірів забудови такої ділянки, є можливим та необхідним у заданій конфігурації, оскільки на земельній ділянці площею 0,6005 га (кадастровий номер 8000000000:88:008:0016) передбачено будівництво житлового будинку. Таким чином, площа земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:88:008:0016) у 6006 м2 необхідна для будівництва та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудованими і прибудованими приміщеннями торгово-офісного призначення та підземним паркінгом, передбаченого ДПТ. Відведення ділянки ТОВ «Українська марка» у іншій конфігурації, в тому числі зменшення її площі, призведе до неможливості реалізації намірів забудови, передбачених ДПТ».
		Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача-2 про те, що отримання ним спірної ділянки в оренду в даній конфігурації та площі кореспондує меті реалізацію намірів забудови та виконання містобудівних потреб, відповідно до затвердженого детального плану території, що в свою чергу також спростовує доводи позивача про неправомірність надання у користування Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська марка» Київською міською радою земельної ділянки площею більшою, ніж належні йому на праві власності об`єкти нерухомого майна.
		Прокурор звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи своє звернення порушенням Київською міською радою інтересів територіальної громади міста Києва та, відповідно, і держави.
		У постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/7662/17 зазначено, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним ( також і п. 57 постанови Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).
		Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. У іншому випадку у позові слід відмовити.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (справа «Сакхінадзе проти Грузії»), яка є джерелом права, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод підлягає застосуванню для захисту правомірних очікувань щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною майна. Таке очікування може вважатися правомірним, коли воно ґрунтується на нормі закону або правовому акті, що зачіпає правовий інтерес.
		Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, підприємство має усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо користування спірною земельною ділянкою.
		Крім того, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» (заява №29979/04) підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Повноваження державних органів з перегляду власних рішень, включаючи випадки виявлення помилки, які не обмежено жодними часовими рамками, мають суттєвий негативний вплив на юридичну визначеність у сфері особистих прав і цивільних правовідносин, що шкодить принципу «належного урядування» та вимозі «законності», закріпленим у статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		Таким чином, отримавши відповідне рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування, підприємство має усі підстави розраховувати на законний перебіг подій, що є правомірним очікуванням щодо користування спірною земельною ділянкою.
		У даній справі судом встановлено, що спірну земельну ділянку передано у користування відповідачу-2 для функціонального виконання призначення вказаної ділянки.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
		Відповідно до ч. 1 ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
		Приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Позивач не надав доказів на підтвердження того факту, що умови договору оренди земельної ділянки суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином, порушення вказаним правочином їх прав.
		Не доведено позивачем і факту порушення закону під час прийняття Київською міською радою спірного рішення та укладення договору оренди земельної ділянки з відповідачем-2.
		З урахуванням викладеного суд доходить висновку про те, що позов є необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає.
		На підставі приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд покладає витрати зі сплати судового збору на позивача.
		Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
		 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позову відмовити .
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повний текст рішення підписано 30.04.2021 року (у зв`язку з перебуванням судді Данилової М.М. у відпустці).
		 
		Суддя                                                                                                                                                                                         М.В. Данилова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...