Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/522/20 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 30.04.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.
Дата набрання законної сили: 28.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 квітня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  908/522/20 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кібенко   О.   Р. - головуючого, Кондратової   І.   Д., Стратієнко   Л.   В., 
		 
		за участю секретаря судового засідання - Шпорта   О.   В.,
		представників учасників справи: 
		ОСОБА_1 - Коренчук   Т.   О. (адвокат),
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тера" - не з`явилися, 
		Приватного підприємство "Аудиторська фірма "Неп Плюс" - не з`явилися,
		ОСОБА_2 - не з`явилися,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тера" 
		на рішення Господарського суду  Запорізької області від 09.10.2020 (суддя Корсун   В.   Л.)
		та   постанову Центрального апеляційного господарського суду від   08.02.2021 (колегія суддів у складі: Вечірко   І.   О., Верхогляд   Т.   А., Парусніков   Ю.   Б.)
		у справі за позовом  ОСОБА_1 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тера" 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, - Приватного підприємство "Аудиторська фірма "Неп Плюс" 
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, -  ОСОБА_2 ,
		про зобов`язання вчинити певні дії.
		 
		ВСТУП
		1.           ОСОБА_1 є учасником, що володіє часткою 50   % у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тера" (далі - Товариство). 
		2.          Маючи намір провести аудит діяльності Товариства, він звернувся з вимогами про надання інформації та створення умов для проведення аудиту до Товариства, яке не виконало його вимог. Учасник стверджує, що Товариство не забезпечило аудитору можливість проведення аудиту та не надало документів.
		3.          Учасник звернувся з позовом до Товариства до суду. Суди попередніх інстанцій позов задовольнили частково. Товариство звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. 
		4.          Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання: 
		-          кому мають надаватися документи при проведенні аудиторської перевірки товариства на замовлення учасника - учаснику чи аудитору;
		-          учасник має право на замовлення аудиту "фінансово-господарської діяльності" товариства чи його "фінансової звітності";
		-          чи має бути в договорі на проведення аудиторської перевірки обов`язково зазначена назва товариства, звітність якого перевіряється;
		-          чи сплив строк надання аудиторських послуг за договором на момент звернення позивача до суду;
		-          чи має значення, з якою метою замовляє учасник аудит;
		-          чи були позивачем одночасно змінені предмет та підстави позову.
		5.          Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких міркувань. 
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Обставини справи
		6.          Учасниками Товариства є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з частками по 50   % (43   450 грн) статутного капіталу Товариства кожний.
		7.          21.08.2019 загальні збори учасників Товариства затвердили його статут у новій редакції (далі - Статут).
		8.          У Статуті учасники передбачили, що:
		-          учасник Товариства має право одержувати інформацію про діяльність Товариства в порядку, визначеному цим Статутом та чинним законодавством (пп.   4 п. 4.1);
		-          перевірка фінансової діяльності Товариства здійснюється державними органами в межах їх компетенції, ревізійними органами товариства в межах їх компетенції та аудиторськими службами (п.   8.1);
		-          на вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше % статутного капіталу Товариства, проводиться аудит фінансової звітності Товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного (не пов`язаної) майновими інтересами з Товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками; учасник (учасники) Товариства для перевірки діяльності може залучити аудиторські служби, незалежних аудиторів, спеціалістів, які мають відповідні ліцензії, свідоцтва та інші документи, на виконання відповідних перевірок (п.   8.2).
		9.          14.01.2020 ОСОБА_1 , як учасник Товариства, та Приватне підприємство "Аудиторська фірма "Неп Плюс" (далі - Аудитор) уклали договір про надання аудиторських послуг №   10, відповідно до умов якого Аудитор зобов`язується здійснити аудит фінансово-господарської діяльності Товариства за 2018- 2019 роки (п.   1). Договір діє з моменту підписання та до 31.12.2020 (п.   п.   10, 11). Строк надання аудиторських послуг за цим договором становить 20 днів (п.   2).
		10.          14.01.2020 Аудитор направив керівнику Товариства запит інформації на планування аудиту (в паперовому та в електронному вигляді), в якому просив надати документи та інформацію (в паперовому та/або в електронному вигляді) для проведення аудиторської перевірки фінансової звітності Товариства за 2018- 2019 роки. 
		11.          16.01.2020 ОСОБА_1 надіслав директору Товариства вимогу про надання учаснику копій документів Товариства та інформації (в паперовому та/або в електронному вигляді) для проведення аудиторської перевірки фінансової звітності Товариства за 2018- 2019 роки. Вимогу та договір про надання аудиторських послуг учасник направив на поштову та електронну адреси Товариства. Відповідь на цю вимогу Товариство не надало.
		12.          06.04.2020 ОСОБА_1 повторно надіслав Товариству вимогу про надання учаснику копій документів Товариства.
		13.          17.04.2020 Товариство надало відповідь на вимогу, зазначивши про необхідність конкретизації нормативних підстав такої вимоги учасника та підтвердження ним готовності відшкодувати витрати на виготовлення копій запитуваних документів.
		14.          Одночасно з цим, у квітні 2020 року, Товариство звернулося в Господарський суд Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 та Аудитора про визнання недійсним договору про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 №   10.
		15.          Рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 у справі №   908/941/20, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 21.10.2020, у задоволенні цього позову відмовлено.  
		Короткий зміст позовних вимог 
		16.          24.02.2020 ОСОБА_1 звернувся в Господарський суд Запорізької області з позовом до Товариства та просив суд (згідно з остаточною редакцією позовних вимог): 
		-          зобов`язати Товариство забезпечити Аудитору можливість проведення аудиторської перевірки фінансової звітності Товариства за 2018- 2019 звітні роки на замовлення її учасника ОСОБА_1 протягом 10 днів з дати набрання судовим рішенням законної сили, шляхом надання Аудитору завірені підписом уповноваженої особи копій всіх документів відповідно до визначеного у договорі про надання аудиторських послуг від 14.10.2020 №   10 обсягу аудиторських послуг та доступу до всієї іншої інформації та документів, які є необхідними для проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності Товариства за 2018- 2019 звітні роки;
		-          зобов`язати Товариство надати ОСОБА_1 належним чином засвідчені копії документів згідно з переліком (установчі документи; бухгалтерську, договірну і управлінську документацію).
		17.          Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 41, 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та обґрунтовані безпідставним ухиленням Товариства від проведення аудиторської перевірки й надання документів, які позивач як його учасник з часткою 50   % вимагав для її проведення.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		18.          Господарський суд Запорізької області рішенням від 09.10.2020, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від   08.02.2021, позов задовольнив частково, відмовивши в частині вимог щодо витребування лише тих документів, які позивач не конкретизував. 
		19.          Ухвалюючи рішення та постанову з посиланням на положення ст. ст. 80, 81, 167 Господарського кодексу України (далі - ГК), ст.   ст.   15, 16, 116 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), ст.   ст.   10, 17 Закону "Про господарські товариства", ст. ст. 5, 11, 41, 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст.   ст.   1, 81 Закону "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність",   ст.   ст. 4, 5 Закону "Про інформацію", ст.   ст. 46, 73- 79, 86, 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), п.   36 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів", суди попередніх інстанцій виходили з того, що: 
		-          право позивача отримувати інформацію про діяльність Товариства гарантується законом та статутом Товариства (постанова Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №   904/3679/17);
		-          ненадання відповідачем відповіді на вимогу учасника Товариства суперечить приписам ст. ст. 41, 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; можливість надання зустрічних пропозицій у відповідь на звернення учасника Товариства про проведення аудиту та надання документів ані законодавство, ані положення Статуту не передбачають; 
		-          позивач як учасник Товариства з часткою 50   % має законне право вимагати проведення аудиторської перевірки діяльності останнього, яке не залежить від волі самого Товариства (його посадових осіб), а також від доцільності чи недоцільності її проведення, натомість обов`язок Товариства забезпечити Аудитору можливість провести перевірку виникає відповідно до прямої вказівки закону (постанови Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №   910/783/17, від 29.05.2018 у справі №   921/505/17-г/18, від 29.04.2020 у справі №   922/1859/19);
		-          підлягають відхиленню доводи Товариства про те, що договір про надання аудиторських послуг не містить всіх конкретизованих істотних умов, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та відхилені апеляційним господарським судом під час розгляду іншої справи №   908/941/20;
		-          ухилення відповідача від забезпечення аудитору можливості проведення аудиту суперечить ст.   41 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та, відповідно, порушує реалізацію учасником його корпоративного права на управління товариством, яке підлягає захисту у судовому порядку;
		-          заява позивача про зміну позовних вимог стосувалася виключно зміни предмета позову, що спростовує твердження Товариства про подання нового позову (постанова Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №   916/1764/17);
		-          у задоволенні позовних вимог в частині витребування документів, які позивач належним чином не конкретизував (позиції "тощо" та "інші" в переліку документів), необхідно відмовити, оскільки позов стосується витребування конкретних документів за 2018- 2019 роки.
		Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
		20.          02.03.2021 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Запорізької області від 09.10.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким: в частині вимог про зобов`язання надати учаснику належним чином засвідчені копії документів - провадження у справі закрити; в іншій частині - в позові відмовити. 
		Доводи учасників справи
		21.          В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство посилається на таке:
		-          суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми ст.   ст. 41, 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній; 
		-          не є релевантною практикою щодо застосування ст. 41 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 28.01.2021 у справі №   910/16262/19, оскільки правовідносини у справах не є подібними;
		-          суди в оскаржуваних рішеннях порушили норми ст.   162 ГПК в частині прийняття заяви позивача про зміну позовних вимог та не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №   922/404/19 щодо неправомірності висування нових вимог, які не були зазначені у тексті позовної заяви, під виглядом збільшення розміру позовних вимог;
		-          договір про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 №   10 містить умову не про проведення аудиту "фінансової звітності", а про аудит "фінансово-господарської діяльності" підприємства за 2018- 2019 роки, що не є тотожними поняттями; виходячи з положень ч.   1 ст.   41 Закону "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю", ст.   ст.   1, 11 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" учасник товариства може вимагати аудиту саме фінансової звітності; 
		-          договір про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 №   10 не містить умови про проведення аудиту фінансово-господарської діяльності саме відповідача, оскільки у п.   1 цього договору йдеться про знеособлене "підприємство" і відсутні докази, що він стосується саме аудиту фінансової діяльності відповідача; строк дії цього договору сплинув на момент звернення позивача до суду, а тому він вже не регулював правовідносин саме в частині організації і здійснення аудиту фінансової звітності відповідача, а отже й не породжував у позивача права на судовий захист;
		-          позивач шляхом укладання цього договору мав на меті не проведення аудиту фінансової звітності Товариства, право на що жодним чином не оспорюється, а отримання незаконних переваг в корпоративному конфлікті учасників шляхом проведення непередбаченого Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" аудиту "фінансово-господарської діяльності";
		-          відсутні докази надсилання Аудитором та ОСОБА_1 на адресу Товариства запиту від 14.01.2020 року №   9 та вимоги про надання копій документів від 16.01.2020 відповідно із додаванням договору про проведення аудиту; відсутні висновки судів про встановлення факту отримання цих документів Товариством, як необхідної умови для виникнення у нього обов`язку забезпечити аудитору можливість проведення аудиту та надати завірені підписом уповноваженої особи копії всіх документів відповідно до визначеного у договорі обсягу аудиторських послуг;
		-          безпідставним є посилання апеляційного суду на повторне надсилання ОСОБА_1 вимоги про надання копій документів в квітні 2020 року, оскільки надсилання цієї вимоги після відкриття провадження у справі не може мати правового значення для вирішення саме цього спору;
		-          спір між сторонами є штучним, який виник виключно у зв`язку з недотриманням самим позивачем порядку реалізації своїх корпоративних прав; Товариство ніколи не відмовляло ОСОБА_1 в наданні доступу до документів Товариства, а лише звертало увагу на необхідність конкретизації нормативних підстав заявленої ним вимоги та підтвердження готовності відшкодувати витрати на виготовлення копій запитуваних ним документів;
		-          суди належним чином не дослідили матеріально-правові підстави позовних вимог; позивач вимагає надати йому належним чином засвідчені копії документів згідно з переліком, який є тотожним з переліком тих документів, які позивач вимагав надати для проведення аудиту; у заяві про зміну позовних вимог, яку суд прийняв до розгляду, було відсутнє зазначення правових підстав позову; у позивача були дві можливі самостійні та не залежні одна від іншої підстави позовних вимог - ст.   41 або ст.   43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
		22.          26.04.2021 ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу. Просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення без змін. Вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про порушення його прав, передбачених ст.   ст.   41, 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Аргументи відзиву в цілому співпадають з висновками судів, викладених в оскаржуваних рішеннях.
		Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
		23.          Верховний Суд ухвалою від 12.04.2021 відкрив касаційне провадження, розгляд касаційної скарги призначив на 28.04.2021.
		 
		ДЖЕРЕЛА ПРАВА (станом на момент виникнення спірних відносин)
		24.          Пункт 5 ч. 1 ст. 116 ЦК
		1. Учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом:
		5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.
		25.          Частина 3 ст. 80 ГК 
		3. Товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.
		26.          Частина 1 ст. 167 ГК
		1. Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
		27.          Частина 1 ст. 5 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"
		1. Учасники товариства мають такі права:
		1) брати участь в управлінні товариством у порядку, передбаченому цим Законом та статутом товариства;
		2) отримувати інформацію про господарську діяльність товариства;
		3) брати участь у розподілі прибутку товариства;
		4) отримати у разі ліквідації товариства частину майна, що залишилася після розрахунків з кредиторами, або його вартість.
		28.          Стаття 41 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (Проведення аудиту фінансової звітності товариства на вимогу учасників)
		1. На вимогу учасника чи учасників, яким сукупно належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства, проводиться аудит фінансової звітності товариства із залученням аудитора (аудиторської фірми), не пов`язаного (не пов`язаної) майновими інтересами з товариством, посадовими особами товариства чи з його учасниками.
		2. У такому разі учасник (учасники) товариства самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиту фінансової звітності товариства, в якому зазначається обсяг аудиторських послуг.
		3. Витрати, пов`язані з проведенням аудиту фінансової звітності, покладаються на учасника (учасників), на вимогу якого проводиться такий аудит, якщо інше не встановлено статутом товариства. Загальні збори учасників товариства можуть ухвалити рішення про відшкодування витрат учасника на аудит фінансової звітності товариства.
		4. Виконавчий орган товариства протягом 10 днів з дати отримання запиту учасника (учасників) про такий аудит та примірника оригіналу договору про проведення аудиту фінансової звітності товариства зобов`язаний забезпечити аудитору можливість проведення аудиту та надати завірені підписом уповноваженої особи товариства копії всіх документів відповідно до визначеного у договорі обсягу аудиторських послуг.
		29.          Стаття 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (Зберігання документів товариства)
		1. Товариство зобов`язано зберігати такі документи:
		1) протокол зборів засновників товариства (рішення одноосібного засновника);
		2) статут товариства та зміни до статуту;
		3) протоколи загальних зборів учасників;
		4) документи товариства, що регулюють діяльність органів товариства, та зміни до них;
		5) положення про філії (представництва) товариства у разі їх створення (відкриття);
		6) протоколи засідань наглядової ради товариства та колегіального виконавчого органу товариства, накази і розпорядження виконавчого органу товариства;
		7) аудиторські висновки та результати надання інших аудиторських послуг;
		8) річну фінансову звітність;
		9) документи звітності, що подаються відповідним державним органам;
		10) документи, пов`язані з випуском емісійних цінних паперів;
		11) інші документи, передбачені законодавством, статутом товариства, рішеннями загальних зборів учасників, наглядової ради та виконавчого органу товариства;
		12) документи, що підтверджують права товариства на майно;
		13) документи бухгалтерського обліку.
		2. Відповідальність за зберігання документів товариства покладається на виконавчий орган товариства та на головного бухгалтера (у разі призначення) - щодо документів бухгалтерського обліку та фінансової звітності.
		3. Документи, передбачені частиною першою цієї статті, підлягають зберіганню протягом усього строку діяльності товариства, крім документів бухгалтерського обліку, строки зберігання яких визначаються відповідно до законодавства.
		4. Товариство забезпечує кожному учаснику (його представнику) доступ до документів, визначених частиною першою цієї статті.
		5. Протягом 10 днів з дня надходження письмової вимоги учасника товариства виконавчий орган товариства зобов`язаний надати такому учаснику копії відповідних документів, визначених частиною першою цієї статті. За підготовку копій документів товариство може встановлювати плату, розмір якої не може перевищувати розмір витрат на виготовлення копій документів та витрат, пов`язаних з пересиланням документів поштою.
		30.          Частина 1 ст. 1 Закону "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність"
		1) аудит фінансової звітності - аудиторська послуга з перевірки даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності та/або консолідованої фінансової звітності юридичної особи або представництва іноземного суб`єкта господарювання, або іншого суб`єкта, який подає фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність групи, з метою висловлення незалежної думки аудитора про її відповідність в усіх суттєвих аспектах вимогам національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, міжнародних стандартів фінансової звітності або іншим вимогам;
		3) аудиторська діяльність - незалежна професійна діяльність аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності, зареєстрованих у Реєстрі аудиторів та суб`єктів аудиторської діяльності, з надання аудиторських послуг;
		6) аудиторський звіт - документ, підготовлений суб`єктом аудиторської діяльності за результатами аудиту фінансової звітності (консолідованої фінансової звітності) відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону.
		31.          Стаття 7 Закону "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність"
		1. Аудиторські послуги надаються на підставі договору про надання аудиторських послуг, укладеного між суб`єктом аудиторської діяльності та замовником.
		Неаудиторські послуги можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення замовника до суб`єкта аудиторської діяльності.
		2. У договорі про надання аудиторських послуг передбачаються предмет, обсяг аудиторських послуг, розмір та умови оплати, відповідальність сторін та інші умови відповідно до вимог законодавства та міжнародних стандартів аудиту.
		Права та обов`язки суб`єкта аудиторської діяльності і замовника при наданні аудиторських послуг визначаються в договорі відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.
		3. Замовник має право вільного вибору суб`єкта аудиторської діяльності із дотриманням вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.
		4. Посадові особи юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, зобов`язані створити для суб`єкта аудиторської діяльності належні умови для якісного надання аудиторських послуг відповідно до вимог цього Закону та інших нормативно-правових актів.
		Посадові особи юридичної особи, фінансова звітність якої перевіряється, несуть відповідальність за повноту і достовірність документів та іншої інформації, що надаються аудитору для надання аудиторських послуг.
		5. Звіти за результатами надання аудиторських послуг оформляються відповідно до міжнародних стандартів аудиту та вимог цього Закону.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Кому мають надаватися документи при проведенні аудиторської перевірки товариства на замовлення учасника - учаснику чи аудитору? 
		32.          Проаналізувавши практику Верховного Суду, колегія суддів встановила, що правові висновки стосовно реалізації права учасника товариства на проведення аудиторської перевірки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №   904/2194/17, у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №   910/783/17, від 29.05.2018 у справі № 921/505/17-г/18, від 27.06.2018 у справі №   921/546/17-г/14, від 29.04.2020 у справі № 922/1859/19, від 30.07.2020 у справі №   924/1237/19, від 28.01.2021 у справі №   910/16262/19.
		33.          Разом з тим, відсутній правовий висновок щодо того, чи має право учасник, який замовив проведення аудиторської перевірки, вимагати надання документів як йому, так і аудитору. 
		34.          Відповідно до ст.   41 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" учасник товариства наділений правом вимагати аудиторської перевірки. У такому разі учасник (учасники) товариства самостійно укладає з визначеним ним аудитором (аудиторською фірмою) договір про проведення аудиту фінансової звітності товариства, в якому зазначається обсяг аудиторських послуг. Учасник є замовником аудиту. 
		35.          Відповідно до ст. 7 Закону "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" документи надаються не замовнику аудита, а аудитору. 
		36.          Водночас, Закон "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" надає учаснику право на одержання інформації про діяльність товариства (ст. 43).
		37.          Статті 41 та 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" розташовані у главі IV цього Закону ("Управління товариством").
		38.          Отже, позивач, як учасник Товариства, реалізуючи своє право на управління Товариством, мав право вимагати від нього як проведення аудиторської перевірки його діяльності, так і надання Товариством документів.
		39.          У вирішенні спорів за позовами учасників товариств з обмеженою відповідальністю про спонукання товариства провести аудиторську перевірку діяльності та звітності товариства належить враховувати, що передбачене право учасників спрямоване на контроль діяльності виконавчого органу, а тому, як і право на отримання інформації про діяльність товариства, є складовою права на управління товариством у передбаченому законом і установчими документами порядку.
		40.          Право учасника товариства звернутись з вимогою про проведення аудиторської перевірки річної фінансової звітності товариства не залежить ні від бажання самого товариства (його посадових осіб) проводити чи не проводити перевірку, ні від доцільності чи відсутності доцільності проведення такої перевірки, наявності вже проведених перевірок, натомість, обов`язок товариства забезпечити аудитору можливість проведення перевірки виникає в силу прямої вказівки закону.
		41.          Позовні вимоги у цій справі вмотивовані положеннями ст. ст. 41, 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та обґрунтовані безпідставним ухиленням Товариства від надання документів, які позивач як його учасник з часткою 50   % вимагав для ознайомлення та проведення аудиторської перевірки.
		42.          Тобто, у справі, яка переглядається, вимоги заявлені в межах захисту корпоративних прав позивача як учасника Товариства та з метою контролю діяльності останнього. Тож позивач шляхом пред`явлення до Товариства вимог реалізував своє корпоративне право, пов`язане з діяльністю й управлінням справами Товариства.
		43.          Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що способом захисту права учасника господарського товариства на отримання інформації про діяльність товариства, як складової корпоративного права, є спонукання в судовому порядку до виконання товариством дій - надання відповідної інформації.
		44.          Оскільки позивач є учасником товариства (його частка становить 50   % статутного капіталу Товариства), який реалізував своє корпоративне право шляхом звернення до відповідача з вимогою про забезпечення проведення аудиту фінансової звітності Товариства та витребування відповідних документів, а відповідач не забезпечив проведення такого аудиту та не надав витребуваних документів, то господарські суди обґрунтовано задовольнили позовні вимоги (за виключенням витребування документів, які позивач не конкретизував).
		45.          Щодо аргументів касаційної скарги про те, що позивач не надав доказів надсилання на адресу відповідача запитів щодо витребування документів та забезпечення проведення аудиторської перевірки, то наявними в матеріалах справи доказами підтверджується те, що позивач надсилав на адресу відповідача відповідні запити. Відповідач відповідно до вимог ст. 74 ГПК не довів невиконання позивачем вимог щодо надсилання таких запитів. Суди встановили, що вимогу про надання учаснику копій документів від 16.01.2020 та договір про надання аудиторських послуг направлено на поштову адресу Товариства, а також на його електронну адресу. Факт звернення позивача до директора Товариства щодо надання копій документів та інформації, яка підтверджує наслідки здійснення фінансово-господарської діяльності, встановлений також рішенням Господарського суду Запорізької області від 12.08.2020 у справі № 908/941/20.
		46.          Апеляційний суд також вірно врахував, що про небажання надавати позивачу витребувані документи свідчить також звернення Товариства до суду з позовом про визнання аудиторського договору недійсним, а зміст наданої Товариством відповіді від 17.04.2020 суперечить приписам ст.   41 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Такі дії Товариства свідчать про створення ним штучних перешкод у реалізації учасником своїх прав. 
		Учасник має право на замовлення аудиту "фінансово-господарської діяльності" товариства" чи його "фінансової звітності"? 
		47.          Як зазначив скаржник у касаційній скарзі, договір про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 №   10 містить умову не про проведення аудиту "фінансової звітності", а про аудит "фінансово-господарської діяльності" підприємства за 2018- 2019 роки, що на думку скаржника не є тотожними поняттями.
		48.          Скаржник вважає, що, виходячи з положень ч.   1 ст.   41 Закону "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю", ст.   ст.   1, 11 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", учасник товариства може вимагати аудиту саме фінансової звітності, яка, відповідно до законодавства, складається з балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал та примітки до звітів.
		49.          Водночас, позивач посилався на те, що відповідно до п. 8.2 Статуту учасник товариства може проводити перевірку діяльності директора із залученням аудиторських служб, незалежних аудиторів для виконання відповідних перевірок. 
		50.          Верховний Суд частково погоджується з аргументами скаржника. Так, і ст.   41 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" і  Закон "Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність" передбачає можливість проведення аудиту саме фінансової звітності, а не аудиту господарської діяльності товариства чи перевірку діяльності директора. 
		51.          Проте, Верховний Суд вважає, що такий незначний  недолік (неправильне викладення назви аудиторської послуги) у договорі про надання аудиторських послуг не може бути підставою для ігнорування Товариством (його виконавчим органом) вимог його учасника та запитів Аудитора про надання необхідних для проведення аудиторської перевірки документів, що, у свою чергу, є порушенням права учасника Товариства, гарантованого йому ст. 41 Закону "Про товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю".
		52.          Зазначена невідповідність ніяк не виправдовує бездіяльність Товариства, яка полягала у ненаданні документів взагалі та ігноруванні законних вимог учасника.
		53.          Окрім того, в преамбулі Договору про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 № 10 зазначено, що він укладений між Аудитором та позивачем, який є учасником Товариства та діє на підставі ст.   41 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" для надання аудиторських послуг. 
		54.          Посилання на ст. 41 Закону у преамбулі договору свідчить, що запланована аудиторська перевірка стосувалась саме фінансової звітності, позаяк зазначена стаття (як зазначав і сам скаржник) інших видів перевірки не передбачає.
		55.          З цієї підстави Верховний Суд також відхиляє як такі, що спростовуються матеріалами справи, доводи скаржника про те, що Товариство не відмовляло ОСОБА_1 у наданні доступу до документів Товариства, а лише звертало увагу на необхідність конкретизації нормативних підстав заявленої ним вимоги та підтвердження готовності відшкодувати витрати на виготовлення копій запитуваних ним документів.
		Чи має бути в договорі на проведення аудиторської перевірки обов`язково зазначена назва товариства, звітність якого перевіряється?  
		56.          Скаржник посилається на відсутність доказів, що договір про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 №   10 стосується саме аудиту фінансової діяльності відповідача.
		57.          Верховний Суд відхиляє зазначені доводи, оскільки вони спростовуються змістом цього договору і ця обставина була предметом перевірки у справі №   908/941/20 в якості однієї з підстав позову Товариства до ОСОБА_1 та Аудитора, в якій вона також не знайшла свого підтвердження.
		58.          Так, Господарський суд Запорізької області у рішенні від 12.08.2020 у справі №   908/941/20 зазначив, що "доводи позивача про невизначеність у оспорюваному договорі об`єкта перевірки та, як наслідок, обсягу аудиторських послуг, суд визнав помилковими, оскільки у преамбулі договору № 10 про надання аудиторських послуг від 14.01.2020 та пункті 1 цього договору визначено, що аудиторські послуги замовлені учасником ТОВ "Агрофірма Тера", який володіє 50   % статутного капіталу і аудит здійснюється за 2018-2019 рік. Отже, і предмет і обсяг послуг є визначеними".
		59.          Крім того, як вже зазначалося вище, незначні неточності у договорі на проведення аудиторської перевірки не можуть стати підставою для відмови учаснику в реалізації його права. Директор Товариства, отримавши запит від учасника, має діяти добросовісно і розумно, в інтересах як самого Товариства, так і його учасників. Директор товариства пов`язаний фідуціарними, довірчими відносинами не тільки з самим Товариством, але й з його учасниками, які обрали його для керівництва оперативною діяльністю Товариства, довірили йому управління всім майном Товариства та ведення його  справ.
		Чи сплив строк надання аудиторських послуг за договором на момент звернення позивача до суду? 
		60.          Скаржник зазначає, що оскільки строк надання аудиторських послуг (згідно положень якого такий становить 20 днів з моменту підписання договору) сплив, то договір про надання аудиторських послуг вже не регулював правовідносин щодо організації та здійснення аудиту фінансової звітності відповідача, відтак не породжував у позивача права на судовий захист тих вимог, які ним сформовані у позовній заяві.
		61.          Відповідно до ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		62.          Згідно зі ст.   ст.   598, 599 ЦК зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
		63.          Договір дійсно встановлював строк виконання зобов`язань 20 днів, але не передбачав з якого саме моменту починається перебіг. Строк дії самого договору встановлений до 31.12.2020. 
		64.          Враховуючи обставини, які стали причиною невиконання Аудитором передбаченого договором зобов`язання (ненадання документів відповідачем), Верховний Суд відхиляє зазначений довід скаржника.
		Чи має значення, з якою метою замовляє учасник аудит? 
		65.          Доводи скаржника, що позивач мав на меті не проведення аудиту фінансової звітності Товариства, а отримання незаконних переваг в корпоративному конфлікті учасників шляхом проведення непередбаченого Законом "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" аудиту "фінансово-господарської діяльності" Верховний Суд відхиляє.
		66.          Скаржник жодним чином не обґрунтовує, у чому полягають чи можуть полягати незаконні переваги позивача, які він отримав чи може отримати за наслідком проведення аудиту Товариства, учасником якого з часткою у статутному капіталі в розмірі 50   % він є.
		67.          Скаржник не обґрунтовує також те, яким чином проведення такого аудиту (нехай навіть з метою, про яку скаржник зазначає) стосується саме його прав чи інтересів. Наслідком отримання певних незаконних переваг у корпоративному спорі може бути порушення права чи інтересу іншого учасника (учасників) Товариства, проте не самого Товариства. 
		68.          Водночас, доказів звернення іншого учасника Товариства ОСОБА_2 з позовом про захист свого оспорюваного, невизнаного чи порушеного права або законного інтересу із зазначених скаржником підстав матеріали справи не містять.
		69.          Окрім цього, твердження щодо наявності конфлікту між учасниками Товариства не приймаються до уваги, оскільки такі обставини не входять до предмету доказування у цій справі.
		Чи були позивачем одночасно змінені предмет та підставі позову? 
		70.          На думку скаржника заява позивача від 30.03.2020 про зміну предмета позову  є фактично поданням окремого нового позову з іншим предметом та не зазначенням підстав позову. Скаржник вважає, що суди належним чином не дослідили матеріально-правові підстави позовних вимог і помилково задовольнили заяву. 
		71.          Відповідно до ч.   3 ст.   46 ГПК до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
		72.          Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
		73.          Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
		74.          Отже зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
		75.          При цьому не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
		76.          Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування ч.   3 ст. 46 ГПК викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №   924/1473/15.
		77.          Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
		78.          Предмет позову кореспондує із способами захисту права, які визначені, зокрема у ст.   16 ЦК, ст.   20 ГК, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
		79.          Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
		80.          Зміна предмету позову можлива, зокрема, у такі способи:
		1) заміна одних позовних вимог іншими;
		2) доповнення позовних вимог новими;
		3) вилучення деяких із позовних вимог;
		4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
		81.          При цьому під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру.
		82.          Заява позивача "про зміну позовних вимог" від 30.03.2020 стосувалася виключно зміни предмета позову, що правильно врахували суди попередніх інстанцій.
		83.          Протилежні твердження скаржника про те, що ця заява є фактично поданням окремого позову з іншим предметом та не зазначенням підстав позову спростовується матеріалами справи. Викладені у позовній заяві фактичні обставини (підстави позову) та посилання на норми права (ст. ст. 41, 43 Закону "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю"; правові підстави позову), на які позивач посилався протягом розгляду справи у судах всіх інстанцій, залишилися незмінними. 
		84.          У справі №   922/404/19 за змістом позовної заяви в первинній редакції позивач просив суд розірвати договір відступлення права вимоги. Після збільшення позовних вимог позивач доповнив позов двома іншими вимогами: здійснити тлумачення змісту договору дарування акцій в частині визначення моменту виникнення права власності; визнати право власності на акції. Підставою позову в частині розірвання договору відступлення права вимоги було нездійснення новим кредитором оплати за відступлене первісним кредитором право вимоги; доказами, якими позивач обґрунтовував позов в первісній редакції, є сам договір відступлення права вимоги, відсутність підписаного між позивачем та відповідачем акту приймання-передачі, додаткова угода до договору відступлення права вимоги і угода про зміну сторони в договорі про відступлення права вимоги. Підставами позову у частині збільшення розміру позовних вимог (про тлумачення змісту договору дарування іменних акцій та про визнання за позивачем права власності на дані акції) було укладення між сторонами договору дарування акцій та наявність у змісті даного договору в контексті норм законодавства неясностей та суперечностей щодо моменту переходу права власності на іменні акції, які є предметом договору, від дарувальника до обдарованої особи. Доказами, якими позивач обґрунтовував позов у збільшеній частині, були договори дарування, статут товариства, сертифікати іменних акцій, протоколи загальних зборів тощо. 
		85.          Ухвалюючи постанову від 09.07.2020 у справі №   922/404/19, Верховний Суд врахував висновки апеляційного суду, який встановив, що позовні вимоги у збільшеній його частині жодним чином не пов`язані, ані з предметом, ані з підставами позову в первісній редакції. При цьому заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову із іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог. Верховний Суд зазначив, що можливість об`єднання декількох позовних вимог шляхом подання заяви про збільшення розміру позовних вимог до вже поданого позову чинним ГПК не передбачено. Вимоги, викладені у заяві про збільшення позовних вимог, не є похідними від вимог позову в первісній редакції, оскільки задоволення позову щодо тлумачення договору дарування іменних акцій та визнання права власності на дані акції за позивачем жодним чином не залежить від задоволення вимоги про розірвання договору уступки права вимоги.
		86.          Таким чином, висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.07.2020 у справі №   922/404/19, в якій позивач фактично одночасно змінив предмет та підстави позову шляхом подання письмової заяви, не є релевантними для справи, що переглядається, в якій позивач змінив предмет позову шляхом доповнення позовних вимог новими, не змінивши при цьому підстав позову.
		87.          Тож доводи скаржника про порушення судами норм процесуального права в частині прийняття заяви позивача про зміну позовних вимог та неврахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №   922/404/19, відхиляються.
		88.          Щодо інших доводів касаційної скарги, то необхідно зазначити, що суди ухвалили рішення при дотриманні норм процесуального права з правильним застосуванням норм матеріального права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, що відповідає ст. 236 ГПК України.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		89.          Відповідно до ч.   1 ст.   300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		90.          За ч.   1 ст.   309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.   300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		91.          Ураховуючи викладене, рішення та постанова судів попередніх інстанцій у цій справі підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.
		Судові витрати
		92.          Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат не здійснюється (ч.   14 ст.   129 ГПК).
		Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Тера" залишити без задоволення.
		2. Рішення Господарського суду  Запорізької області від 09.10.2020 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі №   912/994/20 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя                                                                      О. Кібенко
		 
		Судді                                                                                          І. Кондратова
		 
		                                                                                          Л. Стратієнко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...