Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 686/3941/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.
Дата набрання законної сили: 29.04.2021
Номер судового провадження: 61-13029ск20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		29 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 686/3941/19
		провадження № 61-13029св20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
		учасники справи:
		стягувач - ОСОБА_1 ,
		боржник - ОСОБА_2 ,
		заінтересовані особи - державний виконавець Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Герасимов Артем Анатолійович,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 20 травня 2020 року в складі судді Козак О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року в складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Грох Л. М.,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2019 року  ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) (далі - Другий відділ ДВС у місті Хмельницькому) Герасимова А. А. про повернення виконавчих документів без прийняття та зобов`язання відкрити виконавче провадження.
		Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року виділено ОСОБА_1 у натурі з майна, що є у спільній частковій власності, приміщення житлового будинку «А-1», який розташований на АДРЕСА_1 , а саме: коридор № 1-1 площею 6,5 кв. м, житлову кімнату № 1-2 площею 8,8 кв. м, житлову кімнату № 1-3 площею 8,3 кв. м, коридор № 1-5 площею 2,7 кв. м, а всього загальною площею 26,3 кв. м та житловою площею 17,1 кв. м, що складає 62/100 частки. Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок 
		з надвірними будівлями за вищевказаною адресою. Вирішено питання про розподіл судових витрат - судового збору. Додатковим рішенням місцевого суду від 09 вересня 2019 року стягнуто з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою експертного дослідження.
		На вказані рішення, зокрема в частині розподілу судових витрат, видано виконавчі листи, які були подані  ОСОБА_1 до виконавчої служби. Проте 06 лютого 2020 року державний виконавець надіслав стягувачу повідомлення про повернення виконавчих листів без прийняття до виконання, оскільки у цих виконавчих листах не зазначено дату народження боржника та його реєстраційний номер облікової картки платника податків. 
		Вказував, що відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання. Зазначав, що дії державного виконавця є неправомірними, оскільки суперечать нормам Закону України «Про виконавче провадження», внаслідок чого судове рішення залишається невиконаним.
		На підставі викладеного  ОСОБА_1 просив: визнати дії державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому Герасимова А. А. по поверненню виконавчих документів - виконавчих листів Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 листопада 2019 року та 
		від 27 серпня 2019 року стягувачу без прийняття до виконання неправомірними та зобов`язати відповідальну особу Другого відділу ДВС 
		у місті Хмельницькому відкрити виконавче провадження з примусового виконання вказаних виконавчих листів про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат у загальному розмірі 2 736,80 грн.
		Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		і мотиви їх прийняття
		Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 20 травня 2020 року скаргу задоволено частково.
		Визнано неправомірними дії державного виконавця Другого відділу ДВС 
		у місті Хмельницькому Герасимова А. А. по поверненню 06 лютого 2020 року стягувачу ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчих листів, виданих Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, а саме: 27 серпня 2019 року № 686/3941/19ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1 536,80 грн; 08 листопада 2019 року № 686/3941/19ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з оплатою експертного дослідження в розмірі 1 200 грн.
		Зобов`язано Другий відділу ДВС у місті Хмельницькому вирішити питання про прийняття до виконання виконавчих листів виданих Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, а саме: 27 серпня 2019 року 
		№ 686/3941/19ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судового збору в розмірі 1 536,80 грн; 08 листопада 2019 року 
		№ 686/3941/19ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з оплатою експертного дослідження в розмірі 1 200 грн.
		У задоволенні решти вимог відмовлено.
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційного номер не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання. Разом з тим, за результатом розгляду цієї справи на державного виконавця можливо лише покласти обов`язок вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання.
		Постановою Хмельницького апеляційного суду від 23 липня 2020 року ухвалу місцевого суду залишено без змін.
		Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що державний виконавець має право безоплатно одержувати від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності необхідну для проведення інформацію, в тому числі конфіденційну, після чого відкрити виконавче провадження за допомогою автоматизованої системи. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі Другий відділ ДВС у місті Хмельницькому просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду,  справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга мотивована тим, що необхідно відступити від висновків щодо застосування права у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі 
		№ 749/1181/16-ц (провадження № 61-1115св18) та від 19 вересня 2019 року 
		у справі № 469/1357/16-ц (провадження № 61-35493св18).
		У виконавчому документі обов`язково має бути зазначено, зокрема, прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку 
		в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків). Проте у спірних виконавчих листах зазначено лише рік народження боржника.
		Посадова особа органу державної виконавчої служби (спеціаліст) або приватний виконавець при реєстрації виконавчого документа 
		в обов`язковому порядку повинен внести до автоматизованої системи діловодства число, місяць, рік народження для фізичної особи - боржника, та його ідентифікаційний номер. Невнесення вказаних даних стосовно боржника позбавляє можливості зареєструвати виконавче провадження та винести постанову про його відкриття. 
		У поданих до виконавчої служби виконавчих листах не зазначено дати та місяця народження боржника, а також відсутній його ідентифікаційний номер, що позбавляє державного виконавця технічної можливості відкрити виконавче провадження та винести постанову про його відкриття.
		Інший учасник справи відзиву на касаційну скаргу не направив.
		Провадження у суді касаційної інстанції
		Касаційна скарга Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому надійшла до Верховного Суду 01 вересня 2020 року.
		Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.
		Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
		Суди встановили, що заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 липня 2019 року виділено ОСОБА_1 у натурі з майна, що є у спільній частковій власності, приміщення житлового будинку «А-1», який розташований на АДРЕСА_1 , 
		а саме: коридор № 1-1 площею 6,5 кв. м, житлову кімнату № 1-2 площею 
		8,8 кв. м, житлову кімнату № 1-3 площею 8,3 кв. м, коридор № 1-5 площею 
		2,7 кв. м, а всього загальною площею 26,3 кв. м та житловою площею 17,1 кв. м, що складає 62/100 частки. 
		Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_1 на житловий будинок з надвірними будівлями на АДРЕСА_1 . 
		Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 536,80 грн.
		Додатковим рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 вересня 2019 року стягнуто з  ОСОБА_2 на користь 
		ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою експертного дослідження, 
		у розмірі 1 200 грн.
		На виконання судових рішень в частині стягнення судового збору в розмірі 1 536,80 грн та витрат, пов`язаних з оплатою експертного дослідження, 
		в розмірі 1 200 грн Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області 27 серпня 2019 року та 08 листопада 2019 року видано два виконавчих листа.
		Державний виконавець Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому Герасимов А. А. 06 лютого 2020 року направив на адресу ОСОБА_1 повідомлення про повернення вищевказаних виконавчих листів без прийняття до виконання на підставі пунктів 3, 4 частини першої 
		статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки у виконавчих листах не зазначено дату народження боржника та реєстраційний номер облікової картки платника податків. Вказані повідомлення були вручені стягувачу 19 лютого 2020 року.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, при вирішенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		У касаційній скарзі Другий відділ ДВС у місті Хмельницькому заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, посилаючись на те, що необхідно відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду.
		Клопотання мотивоване тим, що викладений у постановах Верховного Суду 
		від 26 грудня 2018 року у справі № 749/1181/16-ц (провадження 
		№ 61-1115св18) та від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц (провадження № 61-35493св18) висновок щодо необхідності прийняття до виконання виконавчих листів, в яких відсутні дата народження боржника та його ідентифікаційний номер, суперечить вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5.
		Заявник вказував, що посадова особа органу державної виконавчої служби (спеціаліст) або приватний виконавець при реєстрації виконавчого документа в обов`язковому порядку повинен внести число, місяць, рік народження для фізичної особи - боржника, та його ідентифікаційний номер. Невнесення вказаних даних стосовно боржника позбавляє можливості зареєструвати виконавче провадження, винести постанову про його відкриття (прийняти до виконання виконавчий лист).
		Відповідно до частин третьої-п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
		Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		Верховний Суд дійшов висновку, що заявлене клопотання не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		Невід`ємною складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, крім іншого, означає стабільність та єдність судової практики, можливість відступу судом від своєї попередньої позиції лише за наявності вагомих підстав; елементом правової визначеності є принцип єдності судової практики, який полягає у забезпеченні однакового правозастосування у судочинстві, що сприяє передбачуваності щодо вирішення спорів між учасниками судового процесу.
		З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій мають існувати ґрунтовні підстави: попередні судові рішення суду касаційної інстанції мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		У рішенні від 27 вересня 1990 року в справі «Коссі проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ зазначив, що, хоча він формально не зв`язаний своїми попередніми рішеннями, відступ від них може бути, наприклад, виправданий з метою забезпечення того, що тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) відображає соціальні зміни та відповідає умовам сьогодення. У рішенні від 18 січня 2001 року у справі «Чепмен проти Сполученого Королівства» ЄСПЛ також наголосив, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави. Оскільки Конвенція є передусім та в основному системою захисту прав людини, ЄСПЛ має стежити за змінами умов у державі-відповідачі та в інших договірних державах і реагувати, зокрема, на будь-який консенсус між ними як на досягнуті стандарти, до яких слід прагнути.
		Отже, якщо існує необхідність відступу, така необхідність виникає з певних визначених об`єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи.
		Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства;  ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення ЄСПЛ, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни 
		у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
		Визначаючи підстави для відступу від правової позиції заявник наводив приписи Закону України «Про виконавче провадження» та Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5, вважаючи, що їх системне тлумачення свідчить про неможливість прийняття до виконання виконавчого листа, в якому не зазначено дати народження боржника та його ідентифікаційний номер, оскільки виконавець позбавлений можливості зареєструвати виконавче провадження та винести постанову про його відкриття.
		Вказані вище постанови Верховного Суду, від яких вважає за необхідне відступити заявник, містять аналіз норм права, які застосовуються до спірних правовідносин, та висновок про те, що відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційний номер не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання. 
		При цьому суд касаційної інстанції у подальшому неодноразово погоджувався з вищевказаними висновками, зокрема у постановах 
		від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (провадження 
		№ К/9901/21841/18), від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19), а також вказав, що сама лише відсутність 
		у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не 
		є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
		Отже, підстав для висновку про необхідність відступу від правової позиції Верховного Суду з мотивів, наведених заявником у касаційній скарзі, не вбачається.
		На підставі викладеного у задоволенні вказаного вище клопотання необхідно відмовити.
		Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
		Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
		Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується 
		з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Задовольняючи частково скаргу ОСОБА_1 , суди виходили з того, що відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційний номер не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів, враховуючи наступне.
		Стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою.
		ЄСПЛ вказує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвекції, було 
		б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ 
		від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції»). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).
		Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають 
		у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції (рішення ЄСПЛ від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України»).
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».
		Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
		Відповідно до вимог частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно 
		з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження 
		боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред`явлення рішення до виконання.
		У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
		У пункті 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, зокрема, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею.
		Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		При цьому, пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
		Разом з тим, відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційний номер не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.
		Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 
		2018 року у справі № 749/1181/16-ц (провадження № 61-1115св18), 
		від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (провадження 
		№ К/9901/21841/18), від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц (провадження № 61-35493св18).
		Сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.
		Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19).
		Отже, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції, 
		з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, обґрунтовано виходив із того, що відсутність у виконавчих листах реєстраційного номеру облікової картки платника податків боржника і його дати народження не є безумовною підставою для повернення виконавчих документів та дійшов правильного висновку, що дії державного виконавця Другого відділу ДВС у місті Хмельницькому Герасимова А. А. щодо винесення повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання, у зв`язку із відсутністю у них вищевказаних реквізитів, порушують права стягувача та є такими, що не відповідають вимогам закону.
		Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що суди попередніх інстанцій помилково застосували неправильні висновки щодо застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 
		2018 року у справі № 749/1181/16-ц (провадження № 61-1115св18) та 
		від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц (провадження 
		№ 61-35493св18), оскільки подібні висновки неодноразово були висловлені судом касаційної інстанції і за результатом касаційного перегляду інших справ, зокрема у постановах від 08 травня 2019 року у справі № 813/2125/16 (провадження № К/9901/21841/18), від 24 грудня 2020 року у справі 
		№ 639/2561/18-ц (провадження № 61-578св19). Заявником не наведено обґрунтованих доводів для відступу від вищевказаних висновків суду касаційної інстанції.
		Аргументи касаційної скарги про неправильне застосування та тлумачення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в касаційному порядку.
		Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення 
		нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
		ЄСПЛ вказав, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України»).
		Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		За таких обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для правильного її вирішення, суд першої інстанції постановив ухвалу та апеляційний суд прийняв постанову з додержанням норм матеріального 
		і процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, 
		а судових рішень без змін.
		Щодо судових витрат
		Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 403, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		У задоволенні клопотання Другого відділу Державної виконавчої служби 
		у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про передачу справи за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Герасимова Артема Анатолійовича про повернення виконавчих документів без прийняття та зобов`язання відкрити виконавче провадження, на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.
		Касаційну скаргу Другого відділу Державної виконавчої служби у місті Хмельницькому Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) залишити без задоволення.
		Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області 
		від 20 травня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду 
		від 23 липня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною 
		і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                   І. М. Фаловська
		                                                                                                С. Ю. Мартєв
		                                                                                                В. А. Стрільчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...