Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 383/39/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.
Дата набрання законної сили: 30.04.2021
Номер судового провадження: 61-5009ск21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		30 квітня 2021 року
		м. Київ
		справа № 383/39/20
		провадження № 61-5009св21
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник - опікун ОСОБА_2 ,
		представник позивача -  Бондаренко Ірина Анатоліївна , 
		відповідач - ОСОБА_4 ,
		представник відповідача -  ОСОБА_5 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області, у складі судді Адаменко І. М., від 07 вересня         2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М., від 11 лютого 2021 року.
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник - опікун ОСОБА_2 , звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви 
		про прийняття спадщини.
		Свої вимоги позивач мотивував тим, щоІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_6 , внаслідок чого відкрилася спадщина на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 7,16 га, яка розташована на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області. За життя заповіт батьком не складався. Із заявою про прийняття спадщини звернулася сестра померлого ОСОБА_4 , на підставі чого була заведена спадкова справа № 202-2015 та видано на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом.
		Позивач зазначав, що він у встановлений шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався, так як про смерть батька не знав, оскільки з 20 грудня 1995 року по 10 січня 2018 року перебував у Єлизаветградківському психоневрологічниму інтернаті.  
		Згідно рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області          від 19 вересня 2019 року його визнано недієздатним та його опікуном призначено ОСОБА_2 . Постановою державного нотаріуса Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області від 23 грудня        2019 року ОСОБА_2 , як опікуну недієздатного ОСОБА_1 , відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, з підстав пропуску шестимісячного строку звернення із заявою про прийняття спадщини. 
		Позивач зазначав, що відповідач приховала від нотаріуса той факт, що у померлого є син, спадкоємець першої черги, який є інвалідом першої групи «А» з дитинства.
		Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області                     від 07 вересня 2020 року позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник - опікун ОСОБА_2 , задоволено повністю.
		Визначено ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний 
		представник - опікун ОСОБА_2 , додатковий строк тривалістю в два місяці для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 
		ОСОБА_6 .
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов підлягає задоволенню, оскільки строк для подання заяви про прийняття спадщини позивачем був пропущений з поважних причин. ОСОБА_1                       з 20 грудня 1995 року по 10 січня 2018 рік знаходився в Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті, є інвалідом першої  групи «А» з дитинства, отже в силу своєї інвалідності й стану здоров`я не міг вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишено без задоволення, а рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня       2020 року - без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, оскільки на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 його син ОСОБА_1 , який є спадкоємцем першої черги, був інвалідом першої групи з дитинства внаслідок психічного захворювання (інвалідність встановлена йому 28 вересня 2011 року безстроково), у зв`язку з чим потребував постійного стороннього догляду та нагляду, а тому позивач був позбавлений можливості самостійно звернутися у шестимісячний строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. При цьому, опіка над ОСОБА_1 була встановлена за рішенням суду лише 19 вересня  2019 року та призначено опікуна ОСОБА_2 , і саме після цього опікун набула право звернутися від його імені до нотаріуса із відповідною заявою.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		25 березня 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 07 вересня 
		2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє законний представник - опікун ОСОБА_2 .
		Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України              від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та у постановах Верховного Суду від 26 червня         2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі                       № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 18 березня 2020 року у справі                     № 766/16770/17, від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18,                         від 24 лютого 2021 року у справі № 386/445/18 (пункт 1 частини другої  статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої                статті 389 ЦПК України).
		У касаційній скарзі заявниця вказує, що позивачем не наведено об`єктивних підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення йому додаткового строку на подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. На думку заявника, позивачем не було доведено об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини, а тому судами зроблено безпідставний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
		У квітні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 -адвокат Бондаренко І. А. посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог та прийняли законні і обґрунтовані рішення з додержанням норм процесуального і матеріального права. Із урахуванням встановлених у справі обставин, суди правильно застосовано положення статті 1272 ЦК України, встановили поважні причини пропуску позивачем строку для подання заяви про прийняття спадщини.  
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно 05 червня 2018 року Бобринецьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області.
		У відповідності до копії свідоцтва про народження ОСОБА_1             серії НОМЕР_3 від 08 грудня 1973 року, актовий запис № 5169, у графі батько зазначено ОСОБА_6 .
		До складу спадщини увійшла земельна ділянка, що знаходиться на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області та належала померлому ОСОБА_6 згідно державного акту серії ІІ-КР № 028550 на право приватної власності на земельну ділянку площею 7,16 га, в межах згідно з планом.
		Згідно довідки № 30 від 12 січня 2018 року, виданої Єлизаветграківдським психоневрологічним інтернатом, позивач проживав в Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті з 20 грудня                  1995 року по 10 січня 2018 року.
		Згідно рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області           від 19 вересня 2019 року у справі № 389/626/19 ОСОБА_1 визнано недієздатним та призначено ОСОБА_2 опікуном недієздатного ОСОБА_1 .
		Постановою державного нотаріуса Бобринецької державної нотаріальної контори Кіровоградської області Дроздової О. П. від 23 грудня 2019 року № 870/02-31 ОСОБА_2 , яка діє як опікун над недієздатним         ОСОБА_1 , відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 7,16 га, розташовану на території Верхньоінгульської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області, оскільки в шестимісячний строк не вчинено дій, передбачених статтями 1268-1271 ЦК України.
		Згідно довідки до акта огляду МСЕК Міністерства охорони здоров`я України         серії 10 ААА № 460894 від 28 вересня 2011 року ОСОБА_1 встановлено першу «А» групу інвалідності з дитинства та зазначено, що позивач потребує постійного стороннього догляду та нагляду.
		З інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 59254905 від 03 лютого 2020 року встановлено, що за життя         ОСОБА_6 заповітів не складав.
		Згідно матеріалів спадкової справи № 202-2015 відносно майна померлого                ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , розпочатої від 15 вересня 2015 року, ОСОБА_4 прийняла спадщину за законом після смерті брата ОСОБА_6 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на вказану земельну ділянку.
		Позиція Верховного Суду
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
		Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
		Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). 
		Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
		За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
		До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
		Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
		Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
		Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
		Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
		Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
		Якщо ж у спадкоємця об`єктивних перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
		Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.
		Подібні висновки зроблені Верховним Судом при розгляді справ, на які посилається заявниця в касаційній скарзі.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
		Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтованого виходив із того, що  ОСОБА_1 з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті батька не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку (два місяці) для подання заяви про прийняття спадщини. 
		Судами встановлено, що на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 його син ОСОБА_1 , який є спадкоємцем першої черги, був інвалідом першої «А» групи з дитинства внаслідок психічного захворювання безстроково. ОСОБА_1 у зв`язку із психічним захворюванням та інвалідністю потребував постійного стороннього догляду та нагляду. У період з 20 грудня 1995 року по 10 січня 2018 рік                ОСОБА_1 знаходився в Єлизаветградківському психоневрологічному інтернаті.
		Вказані обставини підтверджують той факт, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості самостійно звернутися у шестимісячний строк після смерті батька до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Опіка над ОСОБА_1 була встановлена на підставі рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області                       від 19 вересня 2019 року у справі № 389/626/19. Після встановлення опіки та призначення опікуна, опікун  ОСОБА_2 набула та реалізувала права ОСОБА_1 на звернення до нотаріуса із заявою з метою прийняття спадщини.
		Отже суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, встановили, що наявне у ОСОБА_1 з дитинства психічне захворювання, у зв`язку із яким йому з 28 вересня          2011 року безстроково встановлено інвалідність першої «А» групи, перебування ОСОБА_1 до 10 січня 2018 року у психоневрологічному інтернаті та його обмежені можливості щодо реалізації своїх прав, є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, пов`язаними з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами.
		Висновки судів першої та апеляційної інстанції є обґрунтованими, судами правильно  застосовано норми статей 1270, 1272 ЦК України.
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
		Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
		Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду та Верховного Суду України, висловленими у постановах, на які посилався заявник у касаційній скарзі.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5  залишити без задоволення.
		Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області                        від 07 вересня 2020 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 11 лютого 2021 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:Є. В. Синельников    О. М. Осіян    В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...