Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 120/5615/20-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; організації господарської діяльності, з них; дозвільної системи у сфері господарської діяльності; ліцензування видів г.д.; нагляду у сфері г.д.; реалізації державної регуляторної політики у сфері г.д.; розроблення і застосування національних стандартів, технічних регламентів та процедур оцінки.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 02.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.

Результат оскарження 30.09.2021 Сьомий апеляційний адміністративний суд: скасовано судове рішення повністю і ухвалено нове судове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		м. Вінниця
		19 квітня 2021 р. Справа № 120/5615/20-а
		 
		Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді:Шаповалової Т.М.,, 
		за участю: 
		за участю: 
		секретаря судового засідання: Ковальова В.О.
		представників позивача: Шарай Т.О., Паненко В.В.,
		представника відповідача: Кучабської В.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу
		за позовом: комунального некомерційного підприємтсва "Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради" 
		до: Північний офіс Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Державної аудиторської служби у Вінницькій області 
		про: визнання протиправним та скасування вимоги та попередження
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося комунальне некомерційне підприємство «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради» (далі  КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня», Лікарня, позивач) з адміністративним позовом до Північного офісу Держаудитслужби в особі Управління Північного офісу Державної аудиторської служби у Вінницькій області (далі - Управління Північного офісу Держаудитслужби, відповідач) про визнання протиправними та скасування вимоги та попередження.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» Управлінням Північного офісу Держаудитслужби складено акт від 07.08.2020 №04-30/6, винесено попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства вих № 26-02-04-14/3805 від 11.09.2020 та вимогу про усунення виявлених порушень № 26-02-04-14/3840 від 15.09.2020.
		Позивач вважає, що висновки про виявлені відповідачем під час проведення в період з 18.05.2020 по 31.07.2020 ревізії фінансово-господарської діяльності КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» за період з 01.01.2017 по 30.07.2020 порушення в частині, про які йде мова у позові, є безпідставними.
		Обґрунтовуючи безпідставність порушення відносно надання протягом 2017-2019 років та січня-березня 2020 року послуг з лікування 16 громадян з інших міст та областей України, без подальшого відшкодування витрат на медичне обслуговування з обласних бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць (за виключенням фактів надання екстреної та невідкладної медичної допомоги), позивач з посиланням на ст. 49 Конституції України, ст. 8, ч. 9 ст. 35-3 Закону України «Про основи законодавства про охорону здоров`я», п. 5 ч. 1 ст. 1, ч.ч. 2, 3 ст. 5 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» зазначає, що жоден із нормативно-правових актів не містить вимоги про те, що невідкладна (екстрена) медична допомога надається із врахуванням місця реєстрації пацієнта в певних адміністративно-територіальних одиницях держави та про те, що невідкладна (екстрена) медична допомога громадянам України надається платно та/або з подальшим відшкодуванням з бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць, де зареєстровано місце проживання відповідного пацієнта. Вказує, що контролюючим органом не враховано, що 16 особам надавалася саме екстрена/невідкладна медична допомога, яка надається безкоштовно, незалежно від місця проживання особи, якій така допомога надається, і кошти за її надання не підлягають подальшому відшкодуванню. 
		Обґрунтовуючи безпідставність порушення відносно отримання в період з 01.01.2017 по 09.10.2019 плати за лікування і перебування 42 громадян (дітей) в стаціонарі, згідно заяв їх батьків (опікунів) з дозволу головного лікаря ОСОБА_1 в загальній сумі 132895,80 грн, що, на переконання відповідача, призвело до зайвого отримання доходів, КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» по-перше, зазначає, що жодні документи не свідчать про наявність такого дозволу головного лікаря ОСОБА_1 ; наявність поодиноких резолюцій головного лікаря ОСОБА_1 на деяких заявах законних представників пацієнтів містить виключно текст «провести обрахунок» та не може трактуватися як дозвіл на здійснення будь-яких «оплат за лікування», а свідчить виключно про те, що на звернення осіб надається інформація про вартість лікування. По-друге, звертає увагу, що КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» не надавалися платні послуги з лікування 38, а не 42 громадян (дітей) в стаціонарі, кошти в сумі 132895,80 грн перераховані третіми особами в якості саме відшкодування фактичних витрат, понесених при наданні медичної допомоги відповідним пацієнтам, а не в якості оплати за надані платні послуги. При цьому КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» зазначає, що не має повноважень щодо перерахування таких коштів у зворотному порядку особам, які здійснили відповідні відшкодування понесених фактичних витрат за лікування. 
		Обґрунтовуючи безпідставність порушення відносно нарахування та виплати протягом травня - червня 2020 року доплат працівникам, які, на переконання відповідача, фактично не надавали медичну допомогу хворим (за їх відсутності) на коронавірусну хворобу (СОVID-І9) в сумі 133170,87 грн та проведення відрахувань єдиного соціального внеску (ЄСВ) в сумі 25447,84 грн, позивач з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України № 331 від 24.04.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення державних фінансових гарантій медичного обслуговування пацієнтів з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та належної оплати праці медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу таким пацієнтам», договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 2551-Е520-Р000, постанову Кабінету Міністрів України (далі  КМУ) № 246 від 23.03.2020 «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» зазначає, що додаткові доплати здійснювались: працівникам, які були безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та працівникам за фактично відпрацьований час, витрачений на лікування дитини Л., у якої була обґрунтована підозра на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2. Щодо нарахування та виплати доплати прибиральникам службових приміщень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та електромонтеру, то позивач вказує, що нарахування та виплату відповідних доплат було здійснено таким особам як дезінфекторам, які були безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Щодо нарахування та виплати доплати старшій медичній сестрі інфекційно-боксованого відділення ОСОБА_5 , то повідомляє, що остання була визначена наказом по закладу особою, яка безпосередньо здійснювала відбір зразків біологічного матеріалу особам з підозрою на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2.
		Обґрунтовуючи безпідставність порушення відносно проведення протягом червня-липня 2019 року нарахування та виплати доплати за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці працівникам на загальну суму 3346,05 грн. без атестації робочого місця кухаря та слюсаря сантехніка, то КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» з посиланням на п. 3.4.5 наказу № 308/519 від 05.10.2005 Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України (далі- МОЗ) «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення», наказу по закладу 167 від 20.05.2014 «Про завершення атестації робочих місць робітників ГОП, працюючих в шкідливих умовах праці», постанову КМУ № 422 від 01.08.1992 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» зазначає, що результати чергової атестації було затверджено наказом по закладу № 226 від 24.05.2019. Вказує, що з моменту затвердження наказом по закладу результатів чергової атестації, зокрема переліку робочих місць, професій, посад, яким надаються доплати до тарифних ставок (окладів) за роботу із шкідливим і важкими умовами праці, й виникло право здійснювати нарахування та виплату доплат за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.
		Обґрунтовуючи безпідставність порушення відносно ненадходження плати від наданих платних консультативних послуг від 196 громадян, яким такі послуги було надано на загальну суму 11736,78 грн, то КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» звертає увагу, що питання щодо надання безоплатної медичної допомоги пацієнтам з направленням та надання медичної допомоги на умовах платних медичних послуг не було врегульовано центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров`я до періоду переходу закладів охорони здоров`я на нову модель фінансування (Національною службою здоров`я України) та медичного обслуговування населення за програмою медичних гарантій, відповідно до якого врегульовано дане питання. Зазначає, що Журнал обліку дітей, що звернулись по самозверненню до консультативної поліклініки, наданий під час ревізії, не є затвердженою формою медичної облікової документації, а також відсутні в переліку документів, згідно номенклатури справ структурного підрозділу та переліку документів, що унеможливлює використання даних з журналів як достовірної інформації.
		Також в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення ревізії, в порушення п. 35 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою КМУ від 20.04.2006 № 550 (далі  Порядок № 550) акт ревізії не містить назви об`єкту контролю та період, який підлягав ревізії.
		На переконання позивача, оскаржувані попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства від 11.09.2020 №26-02-04-14/3805 та вимога щодо усунення порушень законодавства від 15.09.2020 №26-02-04-14/3840 є необґрунтованими, такими що не містять чітких, конкретних і зрозумілих приписів на адресу позивача та не відповідають принципу правової визначеності як однієї із складових верховенства права, який вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають.
		Ухвалою від 15.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання, яке призначено на 10.11.2020. Крім того, встановлені сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
		03.11.2020 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого не погоджується з позицією та доводами позивача, викладеними у позовній заяві, вважає їх необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Свою позицію з посиланням на п. 7 ст. 10, ч. 2 ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», пп. 9 п. 4 Положення про Державну аудиторську службу України, затверджене постановою КМУ від 03.02.2016 № 43 (далі  Положення № 43), п. 45 Порядку № 550 мотивує тим, що в органу фінансового контролю наявне право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства, не пов`язаних із стягненням виявлених в ході перевірки недоотримання коштів. Вказує, що заходи щодо усунення виявлених порушень недоцільно зазначати у попередженні, скільки їх зазначено у вимозі з посиланням на структурну одиницю нормативно-правових актів, на підставі яких вони ґрунтуються. Щодо невідповідності акта ревізії вимогам Порядку № 550, то відповідач зазначає, що акт ревізії не є документом, що створює правові наслідки для суб`єкта інспектування, але документом, що фіксує певні факти і обставини, які можуть стати підставою для «законної вимоги» контролюючого органу на адресу підконтрольного суб`єкту або для здійснення цим органом самостійно заходів до усунення виявлених порушень законодавства шляхом звернення до суду в інтересах держави. 
		З приводу невідшкодування коштів медичної субвенції державного бюджету Управління Північного офісу Держаудитслужби з посиланням на п. 32 ч. 1 ст. 2, ч. 6 ст. 75, ст. 81, ч. 2 ст. 101, ст. 103-4 Бюджетного кодексу України (далі  БК України), постанову КМУ від 19.08.2015 № 618 «Про затвердження формули розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам», Порядок та умови затвердження формули розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2015 № 11, Порядок організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2011 № 466, ст. 35-3 Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров`я щодо удосконалення медичної допомоги», Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 № 228 зазначає, що в лікарні видатки на надання високоспеціалізованої допомоги дітям з інших регіонів, крім екстреної, не передбачалися. 
		Щодо зайво отриманих доходів в загальній сумі 132895,80 грн відповідач з посиланням на ч. 4 ст. 13 БК України, постанову КМУ від 17.09.1996 № 1138 «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах» зазначає, що визначено ряд платних послуг, які можуть надаватись державними і комунальними закладами охорони здоров`я, в якому відсутній такий вид платних послуг як «надання стаціонарної медичної допомоги». Крім того, вказує, що розпорядженням КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» від 24.05.2017 №362 «Про внесення змін до розпорядження голови Вінницької ОДА від 02.01.2013 №8 «Про затвердження тарифів на платні послуги, що надаються Лікарнею» (далі - Розпорядження №362) затверджено вичерпний перелік платних послуг, які позивач має право надавати, та в якому також відсутній такий вид платної послуги, як «надання стаціонарної медичної допомоги». Також відповідач переконаний, що доводи позивача про те, що кошти в сумі 132895,80 грн були внесені добровільно, без будь-якого втручання перераховані третіми особами на рахунки лікарні, а також те, що особи, законні представники, треті особи звертались до позивача з заявами щодо надання їм обрахунку фактичних витрат, понесених за період лікування пацієнтів, жодним чином не спростовують вчиненого порушення. 
		Щодо встановлення доплат працівникам, які фактично не надавали медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (СОVID-І9), то у відзиві зазначено, що згідно представленої історії хвороби №3672 хворий ОСОБА_6 госпіталізовані до Лікарні 17.04.2020, дата виписки 22.04.2020, з діагнозом відмінним від коронавірусу. Відповідно до історії хвороби, при обстеженні 17.04.2020 дитині та матері відібрано мазки на дослідження на ПЛР до СОVID-І9, який у дитини 22.04.2020 виявився негативним. Інших записів в історії хвороби щодо перебування матері разом з дитиною в стаціонарі та проведення її лікування не вказано. 22.04.2020 о 13.10 дитина Л. переведена в Вінницьку обласну дитячу інфекційну клінічну лікарню. Також на переконання відповідача, проведення доплат медичному персоналу та працівникам Лікарні до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов`язкових доплат та надбавок, за рахунок коштів НСЗУ, суперечить вимогам постанови КМУ від 23.03.2020 №246 «Про деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-І9, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та умовам договору №2551-Е520-Р000, укладеного між Лікарнею та НСЗУ.
		Щодо зайво нарахованої і виплаченої доплати за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці на суму 3346,05 грн та відрахувань ЄСВ в сумі 736,13 грн. то відповідач з посиланням на п. 3.4.5 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства здоров`я України від 05.10.2015 № 308/519 «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення» (далі  Наказ № 308/519), Порядок № 442, наказ Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства здоров`я України від 29.05.2018 № 784/1012 «Про затвердження Порядку атестації лабораторій на проведення гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу» (далі  Порядок № 784/1012) зазначає, що протокол проведення дослідження повітря робочої зони є обов`язковим при проведенні атестації робочих місць. Наголошує, що встановлення доплат проведено на підставі наказу головного лікаря від 24.05.2019 № 226, яким затверджено перелік робочих місць, яким надаються доплати за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці, тоді як дослідження повітря робочої зони проводилось через 2,5 місяці після видання наказу про затвердження переліку робочих місць, яким видаються доплати за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці. Відповідно до наведених обґрунтувань, на переконання відповідача, головний лікар не мав права видавати наказ від 24.05.2019 №226, яким затверджено перелік робочих місць, яким надаються доплати за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, щодо неатестованих працівників, без результатів протоколу проведення дослідження повітря робочої зони.
		Щодо недоотримання Лікарнею доходів від наданих платних консультативних та медичних послуг на загальну суму 53919,99 грн, то у відзиві зазначено, що розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 24.05.2017 №362 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 02.01.2013 №8 «Про затвердження тарифів на платні послуги, що надаються комунальним закладом - Вінницькою обласною дитячою клінічною лікарнею», зареєстрованого в Головному територіальному Управлінні юстиції у Вінницькій області від 31.05.2017 за №76/1414 (далі - Розпорядження №362) встановлено тарифи за платні послуги, які повинна надавати Лікарня. При проведенні суцільного інспектування записів в Журналі обліку дітей, що звернулись по самозверненню консультативної поліклініки (платні послуги) протягом вересня-жовтня 2017 року встановлено факти звернення 610 громадян, без відповідних направлень лікарів та протягом січня 2018 року - 503 громадянина. Однак, як вказує відповідач, при проведенні суцільної ревізії казначейських операцій, а саме м/о №3, казначейських та банківських виписок за період з 01.09.2017 по 30.11.2017 встановлено надходження плати лише від 533 пацієнтів за наданні їм консультативні послуги, а за період з 01.01.2018 по 28.02.2018 - оплата надійшла від 384 пацієнтів. Крім того, при проведенні суцільного інспектування записів в Журналі рентгенологічних досліджень (платні послуги) за жовтень-грудень 2018 року, встановлено факти звернення 782 громадян без відповідних направлень лікарів та надання їм рентгенологічних послуг. Проте суцільною ревізією казначейських операцій, а саме м/о №3, казначейських та банківських виписок за період з 01.10.2018 по 31.12.2018 встановлено надходження плати лише від 172 пацієнтів за наданні рентгенологічні дослідження. 
		Враховуючи наведене, на переконання відповідача, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надані, в свою чергу оскаржувані вимога та попередження є законними та обґрунтованими.
		На відзив відповідача 09.11.2020 КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» подала відповідь, зміст якої відповідає позиції позивача, викладеній в позовній заяві.
		В підготовчому засіданні 10.11.2020 суд за клопотання сторони відповідача оголосив перерву, наступне засідання призначено на 01.12.2020.
		17.11.2020 Управління Північного офісу Держаудитслужби подало заперечення на відповідь на відзив, в яких не погоджується з позицією та доводами позивача, викладеними у відповіді на відзив, наголошує, що відповідачем викладено аргументовані заперечення проти позову у своєму відзиві на позовну заяву разом з наданням доказів, які підтверджують встановлені порушення при проведенні ревізії позивача
		25.11.2020 від відповідача до суду надійшло клопотання участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon", яке ухвалою від 30.11.2020 суд задовольнив.
		01.12.2020 справа знята з розгляду у зв`язку з наданням судді дня відпочинку за роботу у вихідний день, наступне засідання призначено на 04.12.2020. 
		Ухвалою від 02.12.2020 суд задовольнив клопотання Управління Північного офісу Держаудитслужби про участь представника відповідача у судовому засіданні 04.12.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
		В підготовчому засіданні 04.12.2020 оголошено перерву, наступне засідання призначене на 21.12.2020.
		Ухвалою від 14.12.2020 суд задовольнив клопотання Управління Північного офісу Держаудитслужби про участь представника відповідача у судовому засіданні 21.12.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, за допомогою програмного забезпечення "EasyCon".
		18.12.2020 від представника відповідача та 21.12.2020 від представника позивача надійшли заяви про долучення додаткових доказів.
		Відповідно до ухвали від 21.12.2020 суд продовжив строк проведення підготовчого провадження до 11.01.2021 та відклав підготовче засідання на 11.01.2021.
		11.01.2021 представник позивача подала до суду клопотання про призначення судово-медичної експертизи.
		Ухвалою від 11.01.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 11.01.2021. Іншою ухвалою від 11.01.2021, постановленою в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судово-медичної експертизи.
		У вказаному судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву, наступне судове засідання призначено на 19.01.2021.
		19.01.2021 КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» надала суду додаткові докази, які в судовому засіданні 19.01.2021 суд долучив до матеріалів справи. Судове засідання було відкладене, наступне судове засідання призначено на 29.01.2021
		27.01.2021 від КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» та 28.01.2021 від представника Управління Північного офісу Держаудитслужби на адресу суду надійшли письмові пояснення.
		У своїх поясненнях КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» додатково обґрунтовує свою позицію щодо вимоги та попередження в частині зобов`язання забезпечити відшкодування до обласною бюджету коштів на загальну суму 79828,32 грн зайво використаних внаслідок проведених Лікарнею видатків на медичне обслуговування 16 мешканців з інших міст та областей України. Так, позивач зазначає, що КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» відноситься до багатопрофільних лікарняних закладів та має в своїй структурі відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги, а тому вважає твердження відповідача про те, що працівники Лікарні не належать до системи екстреної медичної допомог є помилковим трактуванням ним норм чинного законодавства. Наголошує, що на території України кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право звернутися отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншою закладу охорони здоров`я, який може забезпечити надання такої допомоги. Щодо госпіталізації пацієнтів до Лікарні черговим лікарем, то позивач з посиланням на порядок надання невідкладної допомоги на базі Лікарні, Положення про чергового лікаря, затвердженого наказом Лікарні № 8 від 04.01.2016, наказ про організацію лікувально-діагностичного процесу у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні № 147 від 04.04.2016, п. 5.2 розділу 5 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених наказом МОЗ № 380/519 від 05.10.2015 зазначає, що чергові лікарі в Лікарні визначаються з числа лікарів тих спеціальностей, з яких надається медична допомога у стаціонарі, та здійснюють чергування відповідно до затверджених графіків. Черговий лікар оглядає пацієнта, який доставлений бригадою ШМД або звернувся самостійно тощо за наданням невідкладної медичної допомоги в приймальному відділенні (відділенні екстреної медичної допомоги) на базі КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» та вирішує питання необхідності його госпіталізації та по требі в наданні такому пацієнту екстреної/невідкладної медичної допомоги.
		У своїй поясненнях Управління Північного офісу Держаудитслужби зазначає, що в наданих Лікарнею реєстрах пролікованих хворих пацієнтів, яким надавалась невідкладна допомога (16 хворих), зазначені діагнози не відносяться як до невідкладних станів, визначених в наказі МОЗ. Вказує, що приймальне відділення є самостійним структурним підрозділом стаціонару, головною метою якого є здійснення госпіталізації усіх пацієнтів, що звернулися в приймальне відділення за наявності показань та надання невідкладної медичної допомоги тим, кому госпіталізація не потрібна. Також відповідач додатково зазначає, що відповідно до постанови КМУ від 21.11.2012 №1119 «Про норматив прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події» (далі - Постанова №1119), наказу МОЗ від 19.03.2018 № 504 «Про затвердження Порядку надання первинної медичної допомоги» черговий кабінет ПМД створений для обслуговування населення поза годинами прийому пацієнтів лікарями (командами) з надання ПМД в разі раптового погіршення стану пацієнта, який не є невідкладним, тобто неекстреним, а також надання ПМД у вихідні, святкові та неробочі дні.
		В судовому засіданні 29.01.2021 оголошено перерву, наступне засідання призначене на 12.02.2021.
		10.02.2021 від КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» на адресу суду надійшли додаткові пояснення та додаткові докази. У додаткових поясненнях щодо наявної вимоги про зобов`язання Лікарню забезпечити повернення до обласного бюджету коштів на загальну суму 132 895,80 грн як зайво отриманих доходів Лікарні за надання платних послуг з «лікування та перебування дітей в стаціонарі», що надаються безкоштовно, позивач зазначає, що вказане порушення виявлено відповідачем на підставі здійснення аналізу даних, що відображені в меморіальному ордері № 3 та у звітах про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4-1м). Однак вказані документи, на переконання Лікарні, не містять жодних об`єктивних даних, з яких можна було б зробити правомірні висновки, що кошти, які надійшли від громадян як відшкодування фактичних витрат на їх лікування, були оплатою за надання Лікарнею платних послуг. Більше того, на переконання позивача, звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4-1 м) є типовою формою, затвердженою наказом Мінфіну України від 24.01.2012 № 44. Рядок 020 даного звіту містить інформацію про кошти, які отримані Лікарнею за надання послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю, яка полягає у здійсненні медичної практики. Тобто рядок 020 звіту, як зазначено у поясненнях, передбачений для внесення всіх надходжень, що отриманні Лікарнею за наслідками провадження нею її статутної діяльності, а не виключно за надання нею платних послуг. Відповідно і сам зміст звіту, на переконання позивача, не свідчить про те, що кошти, які вносяться до даного звіту отриманні Лікарнею як плата за послуги, оскільки показники, що включенні до форми звіту передбачають інші види надходжень (наприклад: оренда майна, реалізація майна тощо).
		Щодо порушень в частині нарахування та виплати доплати працівникам, які, на переконання відповідача, фактично не надавали медичну допомогу хворим (за їх відсутності) на коронавірусну хворобу (СОУЮ-19) в сумі 133170,87 грн та проведення відрахувань ЄСВ в сумі 25447,84 грн. та подальшого зобов`язання Лікарні забезпечити відшкодування зайво нарахованої і виплаченої заробітної плати на вказані суми, то позивач у поясненнях зазначає, що Лікарнею виконані умови, за яких може бути здійснена така доплата. Такими умовами у поясненнях зазначено:
		- згідно із додатком 3 постанови КМУ № 331 від 24.04.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення державних фінансових гарантій медичного обслуговування пацієнтів з гострою респіраторною хворобою СОVID-І9, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та належної оплати праці медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу таким пацієнтам» - Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня включена до переліку закладів охорони здоров`я, які надають стаціонарну медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою СОVID-І9, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2;
		у травні 2020 року Лікарнею укладено з НСЗУ Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 2551-Е520-Р000, яким передбачено, що підставами надання послуг є підозра або встановлене захворювання на коронавірусну хворобу СОVID-І9.
		12.02.2021 відповідач теж подав додаткові пояснення, у яких щодо зайвого отримання Лікарнею доходів у загальній сумі 132895,80 грн зазначає, що у період з 01.01.2017 по 09.12.2019 на рахунки Лікарні надійшли кошти від 38 громадян в загальній сумі 132895,80 грн.; зазначення виразу « 42» є опискою, що не призвела до змінення суми. Також вказує, що заклади та установи охорони здоров`я мають право надавати тільки ті види платних послуг, які є в Переліку платних послуг, які можуть надаватися в державних та комунальних закладах охорони здоров`я, вищих медичних навчальних закладах та науково-дослідних установах, затвердженому постановою КМУ від 17.09.1996 № 1138. Якщо медустанова надає платні послуги, яких немає у переліку № 1138, то, на переконання відповідача, всю суму коштів, отриманих від їх надання, необхідно перерахувати до бюджету. 
		В судовому засіданні 12.02.2021 оголошено перерву, наступне засідання призначене на 05.03.2021, яке в подальшому ухвалою суду від 05.03.2021 за клопотанням представників сторін відкладено на 23.03.2021.
		В судовому засіданні 23.03.2021 оголошено перерву, наступне засідання призначене на 29.03.2021.
		25.03.2021 позивач подав до суду додаткові докази, а 26.03.2021  додаткові пояснення. У додаткових поясненнях зазначено, що всі рентгенологічні дослідження, які проводяться в Лікарні, записуються в Журнали опису рентгенологічних досліджень, магніторезонансних томографій форми 050/о, яка затверджена наказом МОЗ від 14.02.2020 № 110. Працівниками рентгенкабінету Лікарні для зручності обліку одночасно ведеться два таких журнали, а саме Журнал запису рентгенологічних досліджень магніторезонансних томографій, куди вносять записи щодо проведення обстежень амбулаторним пацієнтам (медична карта форми №025/о), та Журнал запису рентгенологічних досліджень, магніторезонансних томограій, куди вносять записи щодо проведення обстежень стаціонарним пацієнтам (медична карта форми №003/0). До Журналу запису рентгенологічних досліджень, магніторезонансних томографій із зробленою працівниками рентгенкабінету приміткою «платні послуги», як вказує позивач, вносилися записи про пацієнтів, які звернулися по самозверненню, при наявності обґрунтованих показань та конкретної мети дослідження, або були направлені лікарем-консультантом консультативної поліклініки КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» при потребі повторного проведення рентгенологічних обстежень для встановлення заключного діагнозу.
		29.03.2021 у справі були проведенні судові дебати, при цьому представник відповідача у своєму виступі послалася на нові обставини, які до цього не повідомлялися суду та позивачеві та стосувалися практики розгляду справ з позовами підконтрольних установ про скасування вимог контролюючого органу.
		У зв`язку із зазначеними обставинами судом відповідно до ст.226, 227 КАС України було поновлено судовий розгляд справи з метою забезпечення права позивача на захист та можливості висловити думку щодо повідомлених відповідачем під час судових дебатів обставин.
		06.04.2021 розгляд справи відкладався.
		19.04.20201 позивач подав до суду додаткові пояснення щодо посилань відповідача на судову практику, в яких посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає про наявність неоднозначної позиції Верховного Суду щодо розгляду такої категорії срав як оскарження вимоги органу державного фінансового контролю.
		В судовому засіданні 19.04.2021 представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити у повному обсязі із викладених у позові, відповіді на відзив та додаткових письмових поясненнях підстав. Представник відповідача підтримала доводи, викладені у відзиві, запереченнях, додаткових поясненнях, та просила відмовити у задоволенні позову. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо та достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.
		У період з 18.05.2020 по 31.07.2020 відповідно до п. 2.2.2.3 Плану проведення заходів державного фінансового офісу Держаудитслужби на І півріччя 2020 року, на підставі направлень від 15.05.2020 №№ 135-140 працівниками відділу контролю у соціальній галузі та сфері культури Управління Північного офісу Держаудитслужби проведено планову ревізію фінансово - господарської діяльності КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» за період з 01.01.201. по 31.07.2020, за наслідками якої складений акт №04-30/6 від 07.08.2020.
		19.08.2020 Лікарня, не погоджуючись із рядом виявлених порушень, надала до Управління Північного офісу Держаудитслужби заперечення № 01/1220 до акта ревізії.
		На подані позивачем заперечення відповідач 10.09.2020 направив висновок.
		11.09.2020 відповідачем відносно ОСОБА_7 застосовано попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства вих. № 26-02-04-14/3805 від (далі - попередження).
		15.09.2020 Управління Північного офісу Державної аудиторської служби пред`явило КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» вимогу про усунення виявлених порушень вих. № 26- 02-04-14/3840 (далі - вимога).
		Не погодившись з таким попередженням та вимогою в частині: 
		- встановлення порушення норм ч. 1 ст. 103-4 БК України та п. 3 Порядку та умов надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою КМУ від 23.01.2015 №11, п.5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 №228 протягом 2017-2019 року та з січня-березня 2020 року, яким встановлено, що лікарнею за рахунок коштів медичної субвенції державного бюджету та коштів обласного бюджету виділеної на лікування мешканців Вінницької області надавались послуги з лікування 16 громадян з інших міст та областей України, без подальшого відшкодування витрат на медичне обслуговування з обласних бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць (за виключенням фактів надання екстреної та невідкладної медичної допомоги) на загальну 79828,32 грн та вимоги про забезпечення відшкодування до обласного бюджету коштів на загальну суму 79828,32 грн, зайво використаних внаслідок проведених Лікарнею видатків на медичне обслуговування мешканців з інших міст та областей України, відповідно до норм ст. 22 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України), у випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезазначеному порядку, розглянути питання щодо відшкодування з винних осіб відповідно до норм статей 130-136 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);
		- встановлення порушення вчиненого в період з 01.01.2017 по 09.10.2019 ч.3 ст. 49 Конституції України, в частині безоплатного надання медичної допомоги державними і комунальними закладами охорони здоров`я, ч. 2 ст. 38 розділу V Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» ч. 2 «Програми про надання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги», яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №955, в частині надання права кожному пацієнту, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування, зокрема стаціонарне - у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, вимог Постанови №1138 та розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 24.05.2017 №362 «Про внесення змін до розпорядження голови Вінницької ОДА від 02.01.2013 №8 «Про затвердження тарифів на платні послуги, що надаються Лікарнею», в частині відсутності такого виду платних послуг та відповідно затвердженого тарифу, отримано плату за лікування і перебування 42 громадян (дітей) в стаціонарі, згідно заяв їх батьків (опікунів), з дозволу головного лікаря ОСОБА_1 , в загальній сумі 132895,80 грн, що призвело до зайвого отримання доходів лікарнею, що в свою чергу суперечить нормам ч. 4 ст. 13 БК України, в частині отримання власних надходжень бюджетних установ від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю та зобов`язання забезпечити повернення до обласного бюджету коштів на загальну суму 132895,80 грн, як зайво отриманих доходів Лікарні за надання платних послуг з «лікування та перебування дітей в стаціонарі», що надаються безкоштовно, з врахуванням норм ч.4 ст. 13 Бюджетного кодексу України;
		- встановлення порушення вимог п. 1 постанови КМУ від 23.03.2020 №246 «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2», які виявилися у тому, що лікарнею протягом травня-червня 2020 року, нараховано та виплачено доплати працівникам, які фактично не надавали медичну допомогу хворим (за їх відсутності) на коронавірусну хворобу (СОVID-19), в сумі 133170,87 грн та проведено відрахувань єдиного соціального внеску в сумі 25447,84 грн. та зобов`язання забезпечити відшкодування на користь лікарні зайво нарахованої і виплаченої заробітної плати на суму 133170,87 грн, згідно норм статей 130-136 КЗпП України та повернення до обласного бюджету зайво перерахованого єдиного соціального внеску, відповідно до норм п.13 ст.9, п.2 ч.2 ст.11 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 14.04.2015 №435, Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6;
		- встановлення порушення вимог п. 3.4.5 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та МОЗ від 05.10.2005 №308/519, протягом червня-липня 2019 року, без атестації робочого місця кухаря та слюсаря-сантехніка проводилось нарахування та виплата доплати за роботу із шкідливими і важкими умовами праці вказаним працівникам в загальній сумі 3346,05 грн та проведено відрахувань єдиного соціального внеску в сумі 736,13 грн. та зобов`язання забезпечити відшкодування на користь лікарні зайво нарахованої і виплаченої доплати за роботу із шкідливими і важкими умовами праці на суму 3346,05 грн відповідно, згідно норм статей 130-136 КЗпП України та повернення до обласного бюджету зайво перерахованого єдиного соціального внеску, відповідно до норм п.13 ст. 9, п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 14.04.2015 №435, Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6;
		- встановлення не дотримання норм ч. 4 ст. 13 БК України, вимог Постанови №1138, розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 24.05.2017 №362 «Про внесення змін до розпорядження голови Вінницької ОДА від 02.01.2013 №8 «Про затвердження тарифів на платні послуги, що надаються Лікарнею», внаслідок чого лікарнею, протягом ревізійного періоду, без направлення лікарів, 806 громадянам надавались на безоплатній основі рентгенологічні та консультативні послуги, що призвело до недоотримання лікарнею доходів від вказаних наданих платних медичних послуг на загальну суму 53919,99 грн та зобов`язання забезпечити відшкодування коштів на користь лікарні на загальну суму 53919,99 грн, що останньою недоотримані внаслідок надання визначених платних медичних послуг на безоплатній основі, відповідно до норм статей 193, 199, 216-229 Господарського кодексу України (далі  ГК України), та статей 610-625, 629 ЦК України, а у випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезазначеному порядку, розглянути питання щодо відшкодування недоотриманих лікарнею доходів від наданих платних медичних послуг з винних осіб відповідно до норм статей 130-136 КЗпП України, - позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
		Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначені Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-ХІІ (далі - Закон №2939-ХІІ).
		Згідно зі ст. 2 Закону № 2939-XII головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірки закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст. 4 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.
		На підконтрольних установах, щодо яких за відповідний період їх фінансово-господарської діяльності відповідно до цього Закону проведено державний фінансовий аудит, інспектування за ініціативою органу державного фінансового контролю не проводиться.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 28.10.2015 створено Державну аудиторську службу України, як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, реорганізувавши Державну фінансову інспекцію шляхом перетворення.
		Відповідно до Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення № 43) Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.
		За приписами пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань здійснює контроль у: міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи); суб`єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні та реалізує державний фінансовий контроль через здійснення: інспектування (ревізії).
		Згідно із пунктом 7 Положення № 43, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.
		Так, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 № 266 «Про утворення міжрегіональних органів Державної аудиторської служби» до складу органів Державної аудиторської служби України входять Держаудитслужба та такі міжрегіональні територіальні органи: Північний офіс Держаудитслужби, Північно-східний офіс Держаудитслужби; Західний офіс Держаудитслужби та Східний офіс Держаудитслужби, які також наділені вищевказаними повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб.
		Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб`єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб`єктів господарювання визначає Порядок № 550.
		Згідно із пунктом 2 Порядку № 550 визначено, що інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об`єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб.
		Відповідно до пункту 16 Порядку № 550 ревізія проводиться шляхом: документальної перевірки, що передбачає контроль за установчими, фінансовими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, статистичною, фінансовою та бюджетною звітністю, господарськими договорами, розпорядчими та іншими документами об`єкта контролю, пов`язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, веденням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності.
		Якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом державного фінансового контролю у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об`єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування. Про усунення виявлених ревізією фактів порушення законодавства цей об`єкт контролю у строк, визначений вимогою про їх усунення, повинен інформувати відповідний орган державного фінансового контролю з поданням завірених копій первинних, розпорядчих та інших документів, що підтверджують усунення порушень. (пункт 46 Порядку № 550).
		За приписами підпункту 9 пункту 4 Положення № 43 Держаудитслужба вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог.
		Зазначені норми також кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону № 2939-ХІІ, згідно з якими органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
		Пунктом 13 статті 10 Закону № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку.
		Згідно з частиною другою статті 15 Закону № 2939-XII законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.
		Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
		Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
		Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.
		В свою чергу БК України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 БК України).
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 113 БК України до повноважень органів державного фінансового контролю з контролю за дотриманням бюджетного законодавства належить здійснення контролю, зокрема, за цільовим та ефективним використанням коштів державного бюджету та місцевих бюджетів (включаючи проведення державного фінансового аудита).
		Згідно із пунктом 1 частини першої статті 117 БК України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу, зокрема, як попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства. Виявлені порушення бюджетного законодавства мають бути усунені в строк до 30 календарних днів.
		За правилами частини першої статті 118 БК України попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства може застосовуватися учасниками бюджетного процесу, уповноваженими цим Кодексом на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства.
		Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Держуадитслужба як учасник бюджетного процесу уповноважена БК України на здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства (у частині цільового і ефективного використання бюджетних коштів), наділена правомочностями з накладення санкції у вигляді попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства.
		Варто зауважити, що Закон №2939-ХІІ визначає правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, проте саме БК України регламентує, зокрема, питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а відтак є спеціальним нормативним актом щодо регулювання правовідносин в частині способів і форм притягнення осіб до відповідальності за порушення бюджетного законодавства. І саме вказаним спеціальним законом передбачено повноваження органів державного фінансового контролю накладати попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства.
		Крім того, відповідно до пункту 24 частини першої статті 116 БК України порушенням бюджетного законодавства визнається порушення учасником бюджетного процесу встановлених цим Кодексом чи іншим бюджетним законодавством норм щодо складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету та звітування про його виконання, а саме - нецільове використання бюджетних коштів.
		Згідно із пунктами 1, 2 частини першої статті 117 БК України за порушення бюджетного законодавства до учасників бюджетного процесу можуть застосовуватися такі заходи впливу, зокрема, як: попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства з вимогою щодо усунення порушення бюджетного законодавства - застосовується в усіх випадках виявлення порушень бюджетного законодавства; зупинення операцій з бюджетними коштами - застосовується за порушення бюджетного законодавства, визначені пунктами 1 - 3, 10, 11, 14 - 29, 32 - 36, 38 і 40 частини першої статті 116 цього Кодексу, у порядку, встановленому статтею 120 цього Кодексу.
		За приписами 1 статті 119 БК України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:
		бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);
		напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;
		бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).
		Надаючи оцінку виявленим під час ревізії порушенням в частині надання позивачем протягом 2017-2019 року та з січня-березня 2020 року послуг з лікування 16 громадян з інших міст та областей України, без подальшого відшкодування витрат на медичне обслуговування з обласних бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць (за виключенням фактів надання екстреної та невідкладної медичної допомоги) на загальну 79828,32 грн, та вимозі й попередженню про забезпечення відшкодування до обласного бюджету коштів на загальну суму 79828,32 грн, зайво використаних внаслідок проведених Лікарнею видатків на медичне обслуговування мешканців з інших міст та областей України, суд виходив з такого.
		Згідно із п. 48 ч. 1 ст. 2 БК України субвенція - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному органом, який прийняв рішення про надання субвенції. У державному бюджеті може бути передбачений такий трансферт місцевим бюджетам як медична субвенція.
		Відповідно до ч. 1 ст. 103-4 БК України встановлено мету та порядок використання медичної субвенції, а саме: медична субвенція спрямовується на видатки місцевих бюджетів, передбачені у пункті 3 частини першої статті 89 (крім підпункту "г") та пункті 3 частини першої статті 90 цього Кодексу, для оплати поточних видатків, крім видатків на оплату комунальних послуг та енергоносіїв.
		Пунктом 2 цієї статті передбачено, що у законі про Державний бюджет України затверджуються обсяги медичної субвенції окремо для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів і районних бюджетів, міських (міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) бюджетів та бюджетів об`єднаних територіальних громад.
		В пункті 3 зазначено, що медична субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, та затверджується Кабінетом Міністрів України і має враховувати, зокрема, такі параметри:
		1) кількість населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці;
		2) коригуючі коефіцієнти, що враховують відмінності у вартості надання медичної допомоги;
		3) особливості надання медичної допомоги у гірських населених пунктах.
		Постановою КМУ від 19.08.2015 №618 «Про затвердження формули розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам» передбачено, що при показник обсягу медичної субвенції для відповідного бюджету розраховується за відповідними формулами. Серед яких розраховується, зокрема, і сумарний обсяг коштів, розрахований для обласних бюджетів для надання екстреної медичної допомоги відповідно до Закону України Про екстрену медичну допомогу (S ех(ob)).
		Порядком та умовами медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженим постановою КМУ від 23.01.2015 №11 передбачено, що субвенція перераховується в установленому порядку до обласних і районних бюджетів, міських (м, Києва та міст обласного значення) бюджетів та бюджетів об`єднаних територіальних громад, що створюються згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
		Відповідно до Порядку організації медичного обслуговування та направлення пацієнтів до закладів охорони здоров`я, що надають вторинну (спеціалізовану) та третинну (високоспеціалізовану) медичну допомогу, затвердженого Наказом МОЗ від 05.10.2011 №646, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.11.2011 за №1416/20154 (чинного до 20.02.2020), третинна медична допомога надається у стаціонарних та амбулаторних умовах багатопрофільними обласними лікарнями (клінічна лікарня), багатопрофільними обласними дитячими лікарнями (клінічними лікарнями), високоспеціалізованими медичними центрами (за напрямами).
		Розрахунок потреби в коштах на утримання високоспеціалізованого закладу здійснюється у відповідності до Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 №228, та проводиться з врахуванням дитячого населення області.
		Частиною 7 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).
		Відповідно до абз. 2 п. 4.2 Статуту Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні, затвердженого рішенням 4 сесії Вінницької обласної Ради 7 скликання від 03.02.2017 № 295 (далі - Статут), основними завданнями лікарні є організація та проведення за рахунок коштів обласного бюджету таких видів діяльності та форм медичної допомоги: надання невідкладної медичної допомоги дитячому населенню при гострих захворюваннях, травмах, отруєннях та інших нещасних випадках, незалежно від місця проживання (Додаток № 8).
		За приписами абз. 5 п. 4.2. Статуту КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня», затвердженого рішенням 39 сесії Вінницької обласної Ради 7 скликання від 26.09.2019 № 849 (далі - Статут КНП), відповідно до поставленої мети предметом діяльності підприємства є організація та проведення невідкладної медичної допомоги дитячому населенню при гострих захворюваннях, травмах, отруєннях та інших нещасних випадках, незалежно від місця проживання.
		Відповідно до п. 4.1. Статуту КНП головною метою підприємства є здійснення медичної практики та надання високоспеціалізованої, поліклінічно-консультативної, лікувально-діагностичної та стаціонарної медичної допомоги дитячому населенню Вінницької області ті іншому дитячому населенню, яке потребує високоспеціалізованої медичної допомоги, встановлених законодавством України.
		Згідно із доведеною ДОЗ Вінницької ОДА лімітною довідкою про бюджетні асигнування та кредитування на 2017 рік, довідкою про зміни до кошторису на 2018 рік, довідкою про зміни до плану використання бюджетних коштів на 2019 рік з обласного бюджету було виділено кошти для закупівлі медикаментів, виробів медичного призначення для надання екстреної медичної допомоги.
		На переконання відповідача, саме екстрена медична допомога, яка надається пацієнтам, доставленим бригадами швидкої медичної допомоги, повинна надаватися безоплатно незалежно від місця проживання і саме такий вид допомоги врахований у формулі розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам (постанова КМУ від 19.09.2015 №618). В той час надання медичної допомоги 16 мешканцям з інших міст та областей України (відповідно до списку, що міститься в матеріалах справи), які звернулися в Лікарню за отримання невідкладної медичної допомоги в порядку самозвернення та подальшої їх госпіталізації до Лікарні черговим лікарем приймального відділенням (відділення екстреної медичної допомоги), на думку відповідача, не підпадає під поняття «екстреної медичної допомоги», яка врахована у формулі розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.
		З такими доводами відповідача суд не погоджується, оскільки формула розподілу обсягу медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затверджена постановою КМУ від 19.08.2015 № 618 містить чітке посилання на Закон України «Про екстрену медичну допомогу», без будь - яких обмежень щодо виду звернення та/або порядку доставленим особи, яка потребує невідкладної медичної допомоги, до закладу охорони здоров`я.
		Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про екстрену медичну допомогу» екстрена медична допомога - медична допомога, яка полягає у здійсненні працівниками системи екстреної медичної допомоги відповідно до цього Закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування і збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого стану на її здоров`я.
		Система екстреної медичної допомоги - сукупність визначених цим Законом закладів охорони здоров`я та їх структурних одиниць, які забезпечують організацію та надання екстреної медичної допомоги, у тому числі під час виникнення надзвичайних ситуацій та ліквідації їх наслідків (п. 10 ч. 1 ст.1 Закону України «Про екстрену медичне допомогу»).
		Працівниками системи екстреної медичної допомоги відповідно до цього Закону є медичні працівники центрів екстреної медичної допомоги та медицини катастроф, станцій екстреної (швидкої) медичної допомоги, бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, відділень екстреної (невідкладної) медичної допомоги, які безпосередньо надають екстрену медичну допомогу га/або забезпечують її надання згідно із цим Законом (ч. 1 ст. 11 Закон України «Про екстрену медичну допомогу»).
		Відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги є структурним підрозділом багатопрофільної лікарні, в якому у цілодобовому режимі забезпечується надання екстреної медичної допомоги пацієнтам, доставленим бригадами екстреної (швидкої) медичної допомоги чи іншими особами, та пацієнтам, які звернулися за наданням такої допомоги чи іншої невідкладної медичної допомоги особисто (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про екстрену медичну допомогу»).
		КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» відноситься до багатопрофільних лікарняних закладів згідно із п.п, 1.1.1 п. 1.1. розділу 1 Переліку закладів охорони здоров`я, затвердженого наказом МОЗ 28.10.2002 № 385, і має в своїй структурі відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги.
		Тому твердження відповідача про те, що працівники Лікарні не належать до системи екстреної медичної допомоги є помилковим трактуванням ним норм законодавства.
		Також суд зауважує, що ст. 35 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначає, що екстрена медична допомога - медична допомога, яка полягає у здійсненні медичними працівниками відповідно до закону невідкладних організаційних, діагностичних та лікувальних заходів, спрямованих на врятування та збереження життя людини у невідкладному стані та мінімізацію наслідків впливу такого етану на її здоров`я.
		Крім того, на території України кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право на безоплатну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу, яка надається відповідно до цього Закону. На території України кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров`я, який може забезпечити надання такої допомоги (ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про екстрену медичну допомогу»).
		Усі пацієнти, які доставлені до лікувально-профілактичного закладу бригадами або звернулись самостійно, підлягають обов`язковому прийому черговим медичним персоналом приймального відділення/відділення невідкладної медичної допомоги незалежно від місця проживання, реєстрації, наявності чи відсутності документів, що засвідчують особу пацієнта (п. 8 Порядку госпіталізації пацієнтів бригадами швидкої медичної допомоги у лікувально- профілактичні установи, затвердженого наказом МОЗ від 01.06.2009 № 370 чинного на час виникнення спірних правовідносин).
		З викладеного видно, що на території України кожен громадянин України та будь-яка інша особа мають право звернутися за отриманням екстреної медичної допомоги до найближчого відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншою закладу охорони здоров`я, який може забезпечити надання такої допомоги.
		Медичні працівники відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги зобов`язані надати екстрену медичну допомогу пацієнту, який її погребує, з моменту прибуття такого пацієнта до цього відділення незалежно від того, чи супроводжує його бригада екстреної (швидкої) медичної допомоги або інші особи. Відмова у прийнятті пацієнта, який потребує екстреної медичної допомоги, або несвоєчасне надання екстреної медичної допомоги пацієнту, який її потребує, не допускається і тягне за собою для осіб, які її допустили чи здійснили без поважних причин, відповідальність, визначену законом (ч. 6 ст. З Закону України «Про екстрену медичну допомогу»).
		Щодо госпіталізації пацієнтів до Лікарні черговим лікарем, то суд зазначає таке.
		Відповідно до порядку надання невідкладної допомоги на базі Лікарні (наказ № 8 від 04.01.2016) усі пацієнти, які доставлені до закладу бригадами швидкої медичної допомоги або виїзними бригадами невідкладної допомоги та інтенсивної терапії Лікарні або звернулись самостійно, підлягають обов`язковому прийому та огляду черговим лікарем, за відповідним напрямком надання медичної допомоги, незалежно від місця проживання, реєстрації, наявності чи відсутності документів, що засвідчують особу пацієнта. Надання невідкладної допомоги в цілодобовому режимі, забезпечується шляхом наявності на робочому місці тих фахівців, потреба у допомозі яких не дозволяє найменшого зволікання - чергових лікарів за напрямками діяльності: лікарі анестезіологи-дитячі, лікарі хірурги-дитячі, лікарі травматологи-дитячі, лікарі-отоларингологи дитячі, лікарі-нейрохірурги-дитячі, лікарі педіатри-неонатологи, лікарі-педіатри та лікарі інших спеціальностей при необхідності.
		З Положення про чергового лікаря, затвердженого наказом Лікарні № 8 від 04.01.2016 видно, що черговий лікар КНП «Вінницької обласна дитяча клінічна лікарня» визначається з числа платних співробітників лікарні, з врахуванням відповідної спеціальності для забезпечення надання невідкладної медичної допомоги дітям фахівцями, потреба у допомозі яких не терпить найменшого зволікання. Чергові лікарі визначаються з числа лікарів тих спеціальностей, з яких надається медична допомога у стаціонарі лікарні. Місцем первинного огляду пацієнтів, які звернулись за наданням невідкладної медичної допомоги - є приймальне відділення на базі КНП «Вінницької обласна дитяча клінічна лікарня».
		Відповідно до Положення про чергового лікаря, затвердженого наказом КНП «Вінницької обласна дитяча клінічна лікарня» № 8 від 04.01.2016, до обов`язків чергового лікаря, в т.ч. належить обов`язок здійснювати огляд всіх осіб (пацієнтів), віком від 0-18 років, які звернулись до приймального відділення (доставлені автомобілями швидкої медичної допомоги або виїзними бригадами Лікарні, шляхом самозвернення, транспортованих переведенні з інших лікувальних закладів, тощо) та в залежності від стану пацієнта вирішувати питання щодо госпіталізації такою пацієнта або наданні відповідних рекомендацій, за необхідності, скеровувати до іншого закладу охорони здоров`я.
		Аналогічний алгоритм дій передбачений наказом про організацію лікувально діагностичного процесу КНП «Вінницької обласна дитяча клінічна лікарня» №147 від 04.04.2016.
		З викладеного суд робить висновок, що чергові лікарі в Лікарні визначаються з числа лікарів тих спеціальностей, з яких надається медична допомога у стаціонарі, та здійснюють чергування відповідно до затверджених графіків. Черговий лікар оглядає пацієнта, який доставлений бригадою ШМД чи звернувся самостійно тощо за наданням невідкладної медичної допомоги в приймальному відділенні (відділенні екстреної медичної допомоги) на базі Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні та вирішує питання непохідності його госпіталізації та по требі в наданні такому пацієнту екстреної/невідкладної медичної допомоги.
		В судовому засіданні представники відповідача пояснили, що висновок про те, що таким 16 пацієнтам надавалася не екстрена/невідкладна допомога, а тому кошти на їх лікування мали б відшкодовуватися з бюджетів відповідних адміністративно-територіальних одиниць, зроблений на підставі того, що такі пацієнти згідно наданих та досліджених під час ревізії документів направлені черговим лікарем, а не доставлені бригадами швидкої медичної допомоги. Разом з тим, враховуючи наведені вище положення нормативно правових-актів, а також внутрішні акти Лікарні, які регулюють порядок надання невідкладної допомоги на базі Лікарні, суд вважає, що такі висновки відповідача є необгрунтованими, оскільки надання екстренної медичної допомоги не обмежується випадками доставки пацієнтів бригадами швидкої допомоги, а може відбуватися і по самозверненню осіб, які потребують такої допомоги, та звертаються до чергового лікаря приймального відділення.
		Отже, порушення позивачем норм ч.1 ст. 103-4 БК України та п. 3 Порядку та умов надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою КМУ від 23.01.2015 №11, п.5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002 №228 протягом 2017-2019 року та з січня-березня 2020 року не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відтак, вимога й попередження про забезпечення відшкодування до обласного бюджету коштів на загальну суму 79828,32 грн, зайво використаних внаслідок проведених Лікарнею видатків на медичне обслуговування мешканців з інших міст та областей України, є необґрунтованими.
		Надаючи оцінку виявленим порушенням в частині отримання власних надходжень бюджетних установ від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю та зобов`язання забезпечити повернення до обласного бюджету коштів на загальну суму 132895,80 грн, як зайво отриманих доходів Лікарні за надання платних послуг з «лікування та перебування дітей в стаціонарі», що надаються безкоштовно та вимозі й попередженню про зобов`язання забезпечити повернення до обласного бюджету коштів на загальну суму 132895,80 грн як зайво отриманих доходів Лікарні за надання платних послуг з «лікування та перебування дітей в стаціонарі», що надаються безкоштовно, суд виходив з такого.
		Положеннями ст. 49 Конституції України визначено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування; охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально- економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.
		Відповідно до ч.4 ст.13 БК України власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. При цьому надходження бюджетних установ у вигляді майна (активів) в натуральній формі, отримане від інших бюджетних установ, які відповідно до законодавства виконують функції з управління об`єктами державної (комунальної) власності, у межах відповідного бюджету, не є власними надходженнями таких бюджетних установ.
		Власні надходження бюджетних установ поділяються на такі групи:
		перша група - надходження від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно із законодавством;
		друга група - інші джерела власних надходжень бюджетних установ.
		У складі першої групи виділяються такі, зокрема, підгрупи: підгрупа 1 - плата за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.
		Частиною 7 ст. 16 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» визначено, що заклад охорони здоров`я провадить свою діяльність на підставі статуту (положення), що затверджується власником закладу (уповноваженим ним органом).
		Відповідно до п. 4.1 Статуту Лікарні головна мета діяльності лікарні - медична практика, організація лікувально - профілактичної допомоги, надання спеціалізованої, стаціонарної, поліклініко - консультативної, виїзної медичної допомоги дитячому населенню області, невідкладної допомоги працівникам лікарні.
		Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги, до якої належить третинна (високоспеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (ч. 2 ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).
		Держава гарантує громадянам України та іншим визначеним законом особам надання необхідних медичних послуг та лікарських засобів за рахунок коштів Державного бюджету України на умовах га в порядку, встановлених законодавством (ч. 4 ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).
		При цьому, положеннями Кримінального кодексу України (ст.ст.137, 139, 140) передбачено кримінальну відповідальність за ненадання/неналежне надання медичної допомоги.
		Відповідно до акту ревізії згідно даних бухгалтерсько-економічної звітності закладу підтверджено факти надходження коштів, за період з 01.01.2017-09.10.2019, від 38 хворих, з яких, як встановлено судом: 10 хворих є іноземними громадянами; 14 хворих - жителі інших областей України, яким надавалась планова медична допомога, 14 хворих - жителі інших областей України, яким надавалась невідкладна медична допомога, які виявили бажання завершити процес лікування КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня».
		Суд враховує, що Порядок надання медичної допомоги іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають або тимчасово перебувають на території України, які звернулися із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та яких визнано біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, та компенсації вартості медичних послуг і лікарських засобів, наданих іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово проживають або перебувають на території України, затверджений постановою КМУ від 19.03.2014 № 121 (далі  Порядок № 121).
		Зокрема, п. 2 вказаного Порядку № 121 визначає, що іноземцям та особам без громадянства, які тимчасово проживають або перебувають на території України, медична допомога надається на платній основі, якщо інше не передбачено міжнародними договорами чи законами України. Вартість медичної допомоги, наданої іноземцю або особі без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, визначається закладом охорони здоров`я, який її надав, у встановленому МОЗ порядку.
		Пункт 2-1 вказаного Порядку № 121 визначає: у разі коли надання медичних послуг і лікарських засобів, пов`язаних з наданням екстреної медичної допомоги, оплачується за рахунок коштів державного бюджету за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення (програмою медичних гарантій), іноземці або особи без громадянства, які тимчасово проживають або перебувають на території України, зобов`язані компенсувати державі їх повну вартість відповідно до закону.
		Компенсація повної вартості наданих медичних послуг і лікарських засобів здійснюється шляхом перерахування іноземцем або особою без громадянства, які тимчасово проживають або перебувають на території України, надавачу медичних послуг повної вартості наданих такій особі медичних послуг і лікарських засобів.
		Повна вартість медичних послуг і лікарських засобів, пов`язаних з наданням екстреної медичної допомоги, визначається на рівні не нижче їх собівартості, яка розраховується надавачем медичних послуг та відображається в рахунку.
		Таким чином, відшкодування іноземними громадянами фактичних витрат, понесених Лікарнею при наданні медичної допомоги, в повній мірі відповідає положенням Порядку № 121.
		Випадки самостійного та добровільного здійснення відшкодування особами  жителями інших областей України фактичних витрат, понесених Лікарнею при наданні медичної допомоги, без залучення коштів громад/бюджету адміністративно-територіальної одиниці, де зареєстровано їх місце проживання також не суперечать положенням Конституції України, Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», які надають право пацієнту отримувати медичну допомогу в державних та комунальних закладах охорони здоров`я України, не обмежуючи його територіальністю та право на вільний вибір лікаря та медичного закладу.
		В свою чергу жодним уповноваженим державним органом на момент надходження вказаних коштів не було визначено порядку, відповідно до якого б пацієнти зобов`язанні були звертатися за медичною допомогою виключно за місцем їх реєстрації, а не фактичного проживання та/або перебування, як і не було нормативно встановленої категоричної заборони на лікування пацієнтів з інших областей. Крім того, не було нормативно врегульовано питання щодо обов`язку та порядку звернення закладу охорони здоров`я до органів державної/місцевої влади адміністративно - територіальної одиниці місця реєстрації пролікованого пацієнта в частині подальшого відшкодування витрат на медичне обслуговування пацієнтів з інших областей.
		При цьому, фінансове забезпечення охорони здоров`я може здійснюватися за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів, коштів юридичних та фізичних осіб, а також з інших джерел, не заборонених законом (ч. 1 ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).
		Заклади охорони здоров`я можуть використовувати для підвищення рівня якості медичного обслуговування населення кошти, отримані від юридичних та фізичних осіб, якщо інше не встановлено законом (ч.8 ст. 18 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»).
		На сьогодні дане питання врегульовано на законодавчому рівні. Зокрема, відповідно до ст.ст. 5, 6 Закону України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення» медична допомога за програмою медичних гарантій надається пацієнту не залежно від зареєстрованого місця проживання та пацієнт має можливість вільного вибору лікаря.
		Крім того, суд враховує, що відповідно до акта ревізії порушення щодо зайво отриманих Лікарнею доходів в сумі 132895,80 грн було виявлено відповідачем на підставі здійснення аналізу даних, що відображені в меморіальному ордері № 3 та у звітах про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4-1м).
		Однак вказані документи не містять жодних об`єктивних даних, з яких можна було б зробити правомірні висновки, що кошти, які надійшли від громадян як відшкодування фактичних витрат на їх лікування, були оплатою за надання Лікарнею платних послуг.
		Більше того, звіт про надходження і використання коштів, отриманих як плата за послуги (форма № 4-1 м) є типовою формою, затвердженою наказом Мінфіну України від 24.01.2012 № 44.
		Рядок 020 даного звіту містить інформацію про кошти, які отримані Лікарнею за надання послуг, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю.
		А основна діяльність Лікарні відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань та згідно із отриманої ліцензії полягає у здійсненні медичної практики.
		Тобто рядок 020 звіту передбачений для внесення всіх надходжень, що отриманні Лікарнею за наслідками провадження нею її статутної діяльності, а не виключно за надання нею платних послуг.
		Відповідно і сам зміст звіту не свідчить про те, що кошти, які вносяться до даного звіту отримані Лікарнею як плата за послуги. Адже показники, що включені до форми звіту передбачають інші види надходжень (наприклад: оренда майна, реалізація майна тощо).
		Ні даний звіт, ні інші форми звітів, затвердженні наказом Мінфіну України від 24.01.2012 № 44 чи іншим уповноваженим органом, не містять окремого рядка, куди необхідно вносити відомості щодо надходження коштів, які надійшли як відшкодування фактичних витрат Лікарні при надання медичної допомоги.
		Отже, порушення позивачем ч. 3 ст. 49 Конституції України ч. 2 ст. 38 розділу V Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» ч. 2 «Програми про надання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги», яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №955, вимог Постанови №1138 та розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 24.05.2017 №362 «Про внесення змін до розпорядження голови Вінницької ОДА від 02.01.2013 №8 «Про затвердження тарифів на платні послуги, що надаються Лікарнею» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відтак, вимога й попередження про зобов`язання забезпечити повернення до обласного бюджету коштів на загальну суму 132895,80 грн, як зайво отриманих доходів Лікарні за надання платних послуг з «лікування та перебування дітей в стаціонарі» є необґрунтованими. 
		Надаючи оцінку виявленим під час ревізії порушенням позивачем в частині нарахування та виплати протягом травня-червня 2020 року доплат працівникам, які фактично не надавали медичну допомогу хворим (за їх відсутності) на коронавірусну хворобу (СОVID-19), в сумі 133170,87 грн, проведення відрахувань ЄСВ у сумі 25447,84 грн та вимозі щодо зобов`язання забезпечити відшкодування на користь Лікарні зайво нарахованої і виплаченої заробітної плати на суму 133170,87 грн та перерахування до обласного бюджету зайво перерахованого ЄСВ на суму 25447,84 грн, суд виходив з такого.
		Згідно із п. 1 постанови КМУ № 246 від 23.03.2020 «Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - коронавірусна хвороба (COVID-19 визначений Кабінетом Міністрів України в акті про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), до завершення здійснення зазначених заходів встановлюється додаткова доплата у розмірі до 300 відсотків заробітної плати (посадового окладу (з підвищеннями) з урахуванням передбачених законодавством обов`язкових доплат та надбавок у закладах охорони здоров`я, що надають медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19) та уклали договір про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг з НСЗУ, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичних послуг хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19) у державних закладах охорони здоров`я, що визначені у рішеннях відповідних центральних органів виконавчої влади для надання стаціонарної медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19), медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19).
		Конкретний перелік посад працівників, яким встановлюється доплата, затверджується керівником відповідного закладу охорони здоров`я.
		Тобто ключовими в даному випадку є дві обставини:
		1)укладення договору про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг з Національною службою здоров`я
		2)заклад охорони здоров`я повинен надавати медичну допомогу хворим на коронавірусну хворобу (COVID-19)
		Згідно із додатком 3 Постанови КМУ № 331 від 24.04.2020 «Про невідкладні заходи щодо забезпечення державних фінансових гарантій медичного обслуговування пацієнтів з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та належної оплати праці медичних та інших працівників, які надають медичну допомогу таким пацієнтам» - КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» включена до переліку закладів охорони здоров`я, які надають стаціонарну медичну допомогу пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2.
		В травні 2020 року Лікарнею укладено з НСЗУ Договір про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 2551-Е520-Р000 (далі - Договір № 2551- Е520-Р000).
		Відповідно до п. 8 Договору № 2551-Е520-Р000 Лікарня зобов`язується надавати медичні послуги за програмою медичних гарантій пацієнтам, а НСЗУ зобов`язується оплачувати такі послуги відповідно до встановленого тарифу та коригувальних коефіцієнтів.
		Медичні послуги та спеціальні умови їх надання визначаються у додатках до цього договору (п. 9 Договору № 2551-Е520-Р000).
		Доплата працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 здійснювалась з коштів, виділених НСЗУ згідно договору про медичне обслуговування населення за програмою медичних гарантій № 2551-Е520-Р000.
		Згідно із п. 2 Постанови Кабінету Міністрів № 246 від 23.03.2020 доплати, здійснюються за рахунок коштів, отриманих закладами охорони здоров`я відповідно до договорів про медичне обслуговування населення за програмою державних гарантій медичного обслуговування населення за відповідним переліком та обсягом медичних послуг, укладених з НСЗУ, та з місцевих бюджетів.
		Спеціальні умови надання медичних послуг по коду 30 «Стаціонарна медична допомога з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, яка надається окремими закладами охорони здоров`я протягом квітня 2020 року» (додаток 30 до Договору № 2551-Е520-Р000) передбачають виплату за підозру або встановлене захворювання на коронавірусну хворобу COVID-19, а саме: п. 8.1 вказаного додатку визначає, що підставами надання послуг є підозра або встановлене захворювання на коронавірусну хворобу COVID-19.
		Наказом КНП «Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня» від 01.06.2020 №279 відповідно до постанови Кабінету Міністрів № 246 від 23.03.2020, договору № 2551-Е520-РООО затверджений порядок встановлення доплати медичним та іншим працівникам закладу за роботу в умовах підвищеного ризику для здоров`я під час ліквідації епідемії та здійснення заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
		Відповідно до п.5 Порядку доплата нарховується працівникам, які безпосередньо задіяні у лікуванні пацієнтів з короновірусною хворобою та лікуванні пацієнтів з підозрою на короновірусну хворобу.
		На підставі наказу Лікарні від 04.06.2020 № 285, табелів обліку робочого часу здійснено доплату у розмірі 300% працівникам закладу, які безпосередньо були задіяні у діагностично-лікувальному процесі та мали контакт з хворим Л., що лікувався в інфекційно-боксованому відділенні № 1 (діагностичному); працівникам, які були безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, протягом квітня-травня 2020 року, а саме: ОСОБА_3 - 200% за відпрацьовану місячну норму годин за квітень, травень, ОСОБА_2 - 200% за відпрацьовану місячну норму годин за квітень, травень; старшій медичній сестрі інфекційно-боксованого відділення ОСОБА_5 за забір зразків біологічного матеріалу контактним по COVID-19 співробітникам та пацієнтам закладу, що є потенційним ризиком по зараженню на коронавірусну інфекцію в розмірі 300% за відпрацьовану місячну норму годин за квітень-травень 2020 року.
		На підставі наказу Лікарні від 24.06.2020 № 306, табелів обліку робочого часу здійснено доплату працівникам, які були безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, протягом травня-червня 2020 року, а саме: ОСОБА_8 - 200% за відпрацьовану місячну норму годин за травень 2020 року, ОСОБА_3 - 200% за відпрацьовану місячну норму годин за червень 2020 року, ОСОБА_9 - 200% за відпрацьовану місячну норму годин за червень 2020 року,
		Щодо виплати працівникам за фактично відпрацьований час, витрачений на лікування дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , то судом на підставі пояснень представників сторін та наданої до суду копії медичної карти стаціонарного хворого встановлено, що вказаний пацієнт госпіталізовані до Лікарні 17.04.2020. ОСОБА_10 направлено для госпіталізації в інфекційно-боксове відділення (діагностичне) Лікарні з діагнозом підозра на COVID-19, двобічна пневмонія.
		Відповідно до історії хвороби, при обстеженні 17.04.2020 у дитини та матері відібрано біологічний матеріал для дослідження на коронавірусну інфекцію методом ПЛР. У матері на момент поступлення у Лікарню клінічні ознаки захворювання були відсутні. Разом з тим, за результатами аналізу № 5189 від 22.04.2020 у матері дитини ОСОБА_6 отримано позитивний результат РНК вірусу COVID-19.
		Факт перебігу у дитини ОСОБА_6 гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 з ускладненнями, дійсно мав бути підтверджений лабораторним дослідженням, а саме: виявлення антитіл -імуноглобуліну М (IgM) методикою імуноферментного аналізу. Однак після отримання позитивного ПЛР дослідження у матері дитини ОСОБА_11 , остання була переведена в дитячу інфекційну лікарню, де дане дослідження дитині виконано не було. Вказане підтверджується листом КНП «Вінницька обласна клінічна дитяча інфекційна лікарня Вінницька обласна Ради» № 417 від 17.09.2020.
		Однак, наявність підозри на COVID-19 та сегментарної пневмонії та ураження інших органів, а також виявлення РНК вірусу COVID-19, за результатами ПЛР дослідження у матері, на переконання суду, свідчить про те, що у дитини мала місце обґрунтована підозра на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2.
		Відтак, доплата працівникам за фактично відпрацьований час, витрачений на лікування дитини Л., у якої мало місце обґрунтована підозра захворювання на коронавірусну хворобу COVID-19, є правомірним.
		Щодо здійснення нарахування та виплати доплати прибиральникам службових приміщень ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , старшій медичній сестрі інфекційно-боксованого відділення ОСОБА_5 та електромонтеру ОСОБА_9 , то встановлено таке.
		Старша медична сестра інфекційно-боксованого відділення ОСОБА_5 була визначена наказом по закладу особою, яка безпосередньо здійснювала відбір зразків біологічного матеріалу особам (працівникам закладу, пацієнтам, особам, що знаходилися по догляду за пацієнтами) з підозрою на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2 у з в`язку з виявленням випадків зараження працівників Лікарні на гостру респіраторну хворобу, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2.
		Крім того, з метою ліквідації епідемії та здійснення заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, для переривання шляхів передачі інфекції, для створення безпечних умов функціонування закладу в період карантинних заходів в Лікарні були введенні посади дезінфекторів, які відповідно до посадових інструкцій, здійснювали проведення профілактичної, поточної, заключної дезінфекції, генеральних прибирань методами протирання, зрошення, занурення, замочування, заповнення і аерозольним методом відповідно до інструкцій із застосування дезінфікуючих засобів та обладнання, що використовується; проводили дезінфекційні заходи окремих об`єктів з урахуванням особливостей (поверхонь та важкодоступних місць, боксів крапельних інфекцій, автомобілів, кабін ліфтів тощо) закладу способом розпилювання дезінфікуючих засобів у вигляді аерозолей.
		Такі посади, як видно із наданих позивачем витягів із наказу від 01.04.2020 № 46-К, від 19.05.2020 № 65-К, від 03.06.2020 № 71-К, обіймали ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
		Тобто нарахування та виплату таких доплат було здійснено дезінфекторам, які були безпосередньо зайняті у ліквідації епідемії та здійсненні заходів з запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
		Крім того, суд враховує, що в червні 2020 року в Лікарні була проведена перевірка Управлінням Держпраці у Вінницькій області щодо дотримання вимог законодавства про працю, в тому числі перевірялося питання щодо правомірності нарахування та виплати додаткової доплати працівникам за фактично відпрацьований час витрачений на лікування ОСОБА_12 , та працівникам, які були безпосередньо задіяні у ліквідації епідемії та здійсненні заходів із запобіганню поширенню COVID-19 під час якої не виявлено порушень щодо нарахування таких доплат (акт інспекційного відвідування від 22.06.2020 року № ВН84ЗН/205/АВ).
		Отже, порушення позивачем вимог п.1 постанови КМУ від 23.03.2020 №246 не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи. Відтак, вимога й попередження про зобов`язання забезпечити відшкодування на користь Лікарні зайво нарахованої і виплаченої заробітної плати на суму 133170,87 грн та перерахування до обласного бюджету зайво перерахованого ЄСВ на суму 25447,84 грн є необґрунтованими.
		Надаючи оцінку виявленим під час ревізії порушенням в частині нарахування та виплата протягом червня - липня 2019 року, без атестації робочого місця кухаря та слюсаря-сантехніка, доплати за роботу зі шкідливими й важкими умовами праці вказаним працівникам в загальній сумі 3346,05 грн, проведення відрахувань ЄСВ в сумі 736,13 грн. та вимозі й попередженню про зобов`язання забезпечити відшкодування на користь лікарні зайво нарахованої і виплаченої доплати за роботу із шкідливими і важкими умовами праці на суму 3346,05 грн та повернення до обласного бюджету зайво перерахованого єдиного соціального внеску, суд виходив такого.
		Згідно із п 3.4.5 наказу № 308/519 від 05.10.2005 Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України «Про впорядкування умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення» робітникам закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, зайнятим на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за результатами атестації робочих місць установлюється доплата в розмірі до 12 % посадового окладу.
		Перелік робіт з важкими і шкідливими умовами праці, на яких установлюється доплата в розмірі до 12 відсотків тарифної ставки робітникам закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення визначений додатком 6 до вказаного наказу.
		Відповідно до постанови КМУ № 422 від 01.08.1992 «Про порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» (Порядок № 422) атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому (п. 1).
		Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах (п. 2).
		Атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначаються наказом по підприємству, організації, в строки, передбачені колективним договором, але не рідше ніж один раз на п`ять років (п. 3).
		Згідно з наказу по закладу № 167 від 20.05.2014 «Про завершення атестації робочих місць робітників ГОП, працюючих в шкідливих умовах праці» затверджено перелік посад, яким надаються доплати до тарифних ставок за роботу із шкідливими і важкими умовами праці, в т. ч. посади кухаря та слюсаря-сантехніка. 
		Відповідно до наказу «Про проведення атестації робочих місць за умовами праці» від 11.04.2019 № 188 у Лікарні була проведена атестація робочих місць за умовами праці.
		Результати чергової атестації було затверджено наказом по закладу № 226 від 24.05.2019.
		Відповідно з моменту затвердження наказом по закладу результатів чергової атестації, зокрема переліку робочих місць, професій, посад, яким надаються доплати до тарифних ставок (окладів) за роботу із шкідливим і важкими умовами праці і виникло право здійснювати нарахування та виплату доплат за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.
		Щодо доводів відповідача про те, що головний лікар не мав права видавати наказ № 226 від 24.05.2019 без результатів протоколу проведення дослідження повітря робочої зони, то суд зазначає таке.
		Відповідно до пункту 7 Порядку № 442 наказом Міністерства соціальної політики України, МОЗ від 29.05.2018 № 784/1012 затверджений Порядок атестації лабораторій на проведення гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу. За змістом п. 11 вказаного Порядку атестована лабораторія має, зокрема оформлювати результати досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу відповідно до форм протоколів досліджень та вимірювань, серед яких протокол проведення досліджень повітря робочої зони.
		Поряд із цим, ГОСТ 12.1.005-88 Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони, що прийнятий Міністерством охорони здоров`я СРСР 29.09.1988, на момент проведення у Лікарні чергової атестації втратив чинність згідно з наказом від 10.07.2017 № 169. Чинність документа відновлена з 26.04.2019 до 01.01.2022 згідно з наказом від 24.04.2019 № 111.
		Після відновлення ГОСТу 07.08.2019 було проведено дослідження повітря робочої зони.
		Крім того, суд враховує, що управлінням Держпраці у Вінницькій області здійснено перевірку щодо якості проведення атестації робочих місць за умовами праці, за наслідком якої видало довідку № 3068/13-07 від 19.07.2019 про відсутність відхилень і порушень вимог чинного законодавства при проведенні атестації.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що порушення позивачем вимог п. 3.4.5 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених Наказом МПСПН України та МОЗ України від 05.10.2005, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відтак вимога й попередження про зобов`язання забезпечити відшкодування на користь Лікарні зайво нарахованої і виплаченої доплати за роботу із шкідливими і важкими умовами праці на суму 3346,05 грн та повернення до обласного бюджету зайво перерахованого єдиного соціального внеску є необґрунтованими.
		Надаючи оцінку виявленим під час ревізії порушенням в частині надання позивачем без направлення лікарів 806 громадянам на безоплатній основі рентгенологічних та консультативних послуг та вимозі й попередженню про зобов`язання забезпечити відшкодування коштів на користь Лікарні на загальну суму 53919,99 грн, що останньою недоотримані внаслідок надання визначених платних медичних послуг на безоплатній основі, а у випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезазначеному порядку, розглянути питання щодо відшкодування недоотриманих лікарнею доходів від наданих платних медичних послуг з винних осіб, суд виходив з такого.
		Розпорядженням Вінницької обласної державної адміністрації від 24.05.2017 №362 «Про внесення змін до розпорядження голови облдержадміністрації від 02.01.2013 року №8 «Про затвердження тарифів на платні послуги, що надаються комунальним закладом - Вінницькою обласною дитячою клінічною лікарнею», зареєстрованого в Головному територіальному управлінні юстиції у Вінницькій області від 31.05.2017 за №76/1414 (далі - Розпорядження №362) встановлено тарифи за платні послуги, які повинна надавати Лікарня.
		Пунктом 2 Розпорядження №362 встановлено, що лікарня надає 27 платних консультативних послуг з встановленим тарифом від 24,84 грн до 108,36 грн. 
		Відповідачем, при проведенні суцільного інспектування записів журналу обліку дітей, що звернулися по самозверненню консультативної поліклініки протягом вересня-жовтня 2017року встановлено факти звернення 610 громадян, без відповідних направлень лікарів та протягом січня 2018 року-503 громадян.
		Однак при проведенні суцільної ревізії казначейських операцій, а саме м/о №3, казначейських та банківських виписок за період з 01.09.2017 року по 30.11.2017 року встановлено надходження плати лише від 533 пацієнтів за надані їм консультативні послуги, а за період з 01.01.2018 року по 28.02.2018 року-від 384 пацієнтів.
		Відтак, відповідачем встановлено порушення ч.4 ст.13 БК України в частині не недоотримання лікарнею доходів на загальну суму 11736,78грн.
		Пунктом 2.32 Розпорядження №362 затверджено тарифи на платні медичні рентгенологічні послуги (138 видів досліджень) за ціною від 42,26 грн до 414,66грн.
		Відповідачем при проведенні суцільного інспектування записів в журналі рентгенологічних досліджень за жовтень-грудень 2018 року встановлено факти звернення 782 громадян без відповідних направлень лікарів та надання їм рентгенологічних послуг. 
		Проте суцільною ревізією казначейських операцій, а саме м/о №3, казначейських та банківських виписок за період з 01.10.2018 року по 31.12.2018 року встановлено надходження плати лише від 172 пацієнтів за надані рентгенологічні дослідження.
		Відтак, відповідачем встановлено порушення ч.4 ст.13 БК України в частині не недоотримання лікарнею доходів на загальну суму 42183,21грн.
		Такі висновки відповідача зроблено на підставі наданого під час ревізії Журналу обліку дітей, що звернулись по самозверненню до консультативної поліклініки. Даний журнал не є затвердженою формою медичної облікової документації, а також відсутній в переліку документів, згідно Номенклатури справ структурного підрозділу та переліку документів. Такий журнал ведеться в довільній формі, а саме: без наявності будь-яких підписів відповідальних осіб, сторінки не пронумеровано та не прошнуровано.
		В свою чергу форма журналу запису рентгенологічних досліджень затверджена наказом МОЗ України №110 від 14.02.2012 року.
		Крім того, відповідно до наказу МОЗ №340 від 28.11.1997 «Про удосконалення організації служби променевої діагностики та променевої терапії» рентгенологічні дослідження проводяться тільки за клінічними показаннями та при наявності направлення лікаря з обґрунтованими показами, в даному випадку всі пацієнти, які зареєстровані в зазначеному Журналі, мали направлення лікаря консультативної поліклініки.
		Визначаючись щодо допущення позивачем таких порушень, суд враховує наступне.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я», держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. Кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров`я медичної допомоги.
		Відповідно до ч.ч.9-10 ст. 35-3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я»:
		- без направлення третинна (високоспеціалізована) медична допомога також надається безоплатно відповідно до медичних показань у закладах охорони здоров`я пацієнтам, які перебувають у невідкладному стані;
		- порядок направлення пацієнтів відповідно до медичних показань до закладів охорони здоров`я, що забезпечують надання третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги, а також порядок надання такої допомоги встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.
		До суду позивачем надано Порядок надання платних медичних послуг у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні, затверджений головним лікарем 04.07.2017 року.
		Зі змісту Порядку вбачається, що при самозверненні пацієнта у разі направлення лікарями первинного та вторинного рівнів надання медичної допомоги, у разі самозвернення пацієнта до приймального відділення (окрім випадків невідкладних станів згідно переліку) чи до консультативної поліклініки лікарем надається направлення на здійснення платних послуг.
		При первинному зверненні пацієнтів до консультативної поліклініки ВОДКЛ, за наявності у них необхідних додаткових обстежень та у разі, якщо лікар-консультант, для встановлення заключного діагнозу, потребує повторного проведення лабораторних, ультразвукових, рентгенологічних та інших обстежень, виконання таких обстежень не обумовлює оплати за дані медичні послуги.
		Таким чином, для встановлення того, чи мають пацієнти оплачувати відповідні послуги необхідно враховувати положення Порядку надання платних медичних послуг у Вінницькій обласній дитячій клінічній лікарні, затверджений головним лікарем 04.07.2017 року та, зокрема, чи були пов`язані звернення із невідкладними станами пацієнта, чи була необхідність проведення додаткових обстежень для встановлення заключного діагнозу (випадки, коли послуги надаються безоплатно).
		Разом з тим із наданих журналів неможливо встановити такі обставини.
		Такі обставини також не досліджувалися під час проведення ревізії.
		Записи в Журналі обліку дітей, що звернулись по самозверненню до консультативної поліклініки, не є підтвердженням факту отримання ними відповідних консультативних послуг, оскільки підтвердженням факту надання консультативної медичної допомоги пацієнту є запис лікаря в «Медичній карті амбулаторного хворого», ф 025/о, яка є основним первинним медичним документом хворого, який лікується амбулаторно, однак, в ході ревізії дані форми первинної медичної документації не вимагалась і, відповідно, не інспектувались.
		Із записів у журналі також неможливо встановити у зв`язку із яким випадком звернувся пацієнт за отримання відповідної послуги, а тому і неможливо встановити чи підлягала така послуга оплаті.
		Такі висновки суду стосуються і рентгенологічних обстежень, оскільки такі послуги також відповідно до Порядку в залежності від випадків можуть надаватися як на платній основі, так і безоплатно.
		Відповідно до ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
		Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		За таких обставин суд дійшов висновку, що порушення позивачем норм ч. 4 ст.13 БК України, вимог Постанови №1138, розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 24.05.2017 №362 «Про внесення змін до розпорядження голови Вінницької ОДА від 02.01.2013 №8 «Про затвердження тарифів на платні послуги, що надаються Лікарнею» не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Відтак вимога й попередження про зобов`язання забезпечити відшкодування коштів на користь лікарні на загальну суму 53919,99 грн, що останньою недоотримані внаслідок надання визначених платних медичних послуг на безоплатній основі, а у випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезазначеному порядку, розглянути питання щодо відшкодування недоотриманих лікарнею доходів від наданих платних медичних послуг з винних осіб, - є необґрунтованими. 
		Крім того, суд зазначає, що Лікарню відповідно до оскаржуваних вимоги та попередження зобов`язано:
		забезпечити відшкодування до обласного бюджету коштів на загальну суму 79828,32 грн відповідно до ст. 22 ЦК України. У випадку неможливості забезпечення відшкодування відповідно до ст. 22 ЦК України, розглянути питання про відшкодування з винних осіб відповідно до норм статей 130-36 КЗпП України;
		забезпечити повернення до обласного бюджету коштів на загальну суму 132895,80 грн, як зайво отриманих доходів Лікарні за надання платних послуг з лікування та перебування дітей в стаціонарі, що надаються безкоштовно, з врахуванням норм ч. 4 ст. 13 БК України.
		забезпечити відшкодування на користь Лікарні зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати на суму 133170,87 грн відповідно до ст.ст. 130-136 КЗпП України та повернення до обласного бюджету зайво перерахованого ЄСВ відповідно до норм Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або наміру та/або помилково сплачених коштів (наказ МФУ № 6 від 16.01.2016);
		забезпечити відшкодування на користь Лікарні зайво нарахованих та виплачених доплат за роботу із шкідливими та важкими умовами праці на суму 3346,05 грн відповідно до ст.ст. 130-136 КЗпП України та повернення до обласного бюджету зайво перерахованого ЄСВ відповідно до п. 13 ст. 9, п. 2 ч. 2 ст.11 Закону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого ЄСВ на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або надміру та/або помилково сплачених котів (наказ МФУ № 6 від 16.01.2016);
		забезпечити відшкодування коштів на користь Лікарні на загальну суму 53 919 грн, що останньою недотримано внаслідок надання визначених платних послуг на безоплатній основі, відповідно до норм статей 193, 199, 216-229 ГК України та статей 610-625, 629 ЦК України.
		Однак, суд звертає увагу, що вказані вище положення законодавства не стосуються правовідносин, які описані в акті та вимозі щодо відповідних порушень та не регламентують механізму відшкодування коштів та/або вчинення інших дій, що зобов`язує відповідач здійснити позивача.
		Зокрема, ст. 22 ЦК України визначає право особи, якій завдано збитки на їх відшкодування та містить перелік збитків. В той же час ст. 22 ЦКУ не містить заходів, які слід уживати для усунення виявлених порушень, відповідно Вимога в цій частині є неконкретизованою та не містить чітких рекомендації.
		Частина 4 ст. 13 БК України містить положення про те, що власні надходження бюджетних установ отримуються додатково до коштів загального фонду бюджету і включаються до спеціального фонду бюджету. А також містить поділ власних надходжень бюджетних установ на групи та напрямки використання власних надходжень. Відповідно ч. 4 ст. 13 БК України не містить заходів, які слід уживати для усунення виявлених порушень, відповідно Вимога в цій частині є неконкретизованою та не містить чітких рекомендації.
		Статі 193, 199, 216-229 ГК України визначають загальні умови виконання господарських зобов`язань, забезпечення виконання господарських зобов`язань, загальні засади відповідальності учасників господарських відносин та відшкодування збитків у сфері господарювання.
		Статі 610-625, 629 ЦК України визначають правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання та обов`язковість договору.
		Вказані статті не мають жодного відношення до описаних відповідачем порушень в частині відшкодування коштів на користь Лікарні, що останньою недотримано внаслідок надання визначених платних медичних послуг на безоплатній основі. Статті не містять заходів, які слід уживати для усунення виявлених порушень, відповідно вимога в цій частині є неконкретизованою та не містить чітких рекомендації.
		Статі 130-136 КЗпП України регламентують порядок та умови покладення на працівника матеріальної відповідальності, вид матеріальної відповідальності. Вказані статті не мають жодного відношення до описаного відповідачем порушення та заходів, які уживати для усунення виявлених порушень, відповідно вимога в цій частині є неконкретизованою та не містить чітких рекомендацій.
		Отже, відповідачем у вимозі щодо усунення порушень законодавства від 15.09.2020 №26-02-04-14/3840 не конкретизовано вимоги або рекомендації щодо способу усунення позивачем виявлених під час ревізії порушень, разом з тим, такі індивідуальні акти відповідача містять вказівку про усунення виявлених порушень законодавства та необхідність надання відповідачу вичерпної інформації про вжиті заходи з усунення порушень і недоліків.
		Суд зауважує, що головною рисою індивідуальних актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно- правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акту нормам чинного законодавства.
		Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 08.05.2018 у справі №826/3350/17, «законна вимога» контролюючого органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна бути здійснена у письмовій формі, сформована внаслідок реалізації контролюючим органом своєї компетенції (завдань і функцій відповідно до законодавства), містити чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім. При цьому «законність» письмової вимоги контролюючого органу безумовно передбачає її обґрунтованість, тобто наявність підстав для її скерування адресату.
		Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.
		При вирішенні справи суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 11.10.2018 у справах №813/4101/17, №825/1481/16, №821/1342/17, відповідно до якої з огляду на правову природу письмової вимоги контролюючого органу, вона породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документу, в якому вона міститься) і як такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом. У даній справі зміст спірної вимоги, яка є індивідуально-правовим актом, а відтак породжує права і обов`язки для підконтрольної установи, якій вона адресована, полягає в тому, щоб «усунути виявлені порушення», встановлені контролюючим органом.
		Водночас спірна вимога, як індивідуально-правовий акт, в силу закону обов`язкова до виконання підконтрольною установою, прийнята з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою.
		Зазначивши у вимозі про необхідність «усунути виявлені порушення в установленому законодавством порядку» відповідач не вказав, які саме дії, та на підставі яких положень закону повинен здійснити позивач для усунення негативних наслідків протиправного використання грошових коштів.
		Спонукання позивача самостійно визначити на підставі невизначених законодавчих актів, які саме заходи слід вжити для усунення виявлених порушень, в свою чергу, може призвести до нового можливого порушення позивачем чинного законодавства. Зазначене в світлі обов`язкового характеру спірної вимоги в частині корегування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як акту індивідуальної дії.
		Під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.
		Правову позицію щодо необхідності врахування судами змісту вимог Держаудитслужби викладено в постановах Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 826/3350/17 та від 11.09 2018 у справі № 825/1481/16.
		Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини підлягає застосуванню судами як джерело права.
		Суд враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України», в якому суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.
		У рішенні Європейського Суду з прав людини від 25.11.1999 у справі «Гешмен і Герруп проти Сполученого Королівства» суд вказав, що однією з вимог, яка випливає зі словосполучення «встановлений законом», є передбачуваність. Норму не можна вважати «законом», якщо вона не сформульована достатньо чітко, що дає особі можливість керуватися цією нормою у своїх діях.
		З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд приходить висновку, що оскаржувані пункти вимоги про усунення порушень та попередження є необґрунтованими, такими що не містить чітких, конкретних і зрозумілих приписів на адресу позивача та не відповідають принципу правової визначеності як однієї із складових верховенства права, який вимагає, щоб правові норми були чіткими й точними, спрямованими на те, щоб забезпечити постійну прогнозованість ситуацій правовідносин, що виникають. 
		Щодо посилань відповідача на сталу практику, відповідно до якої в задоволенні позову має бути відмовлено з огляду на те, що наявність збитків, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків, а не позов підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, то суд зазначає таке.
		Постанова Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 дійсно містить висновки, що стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Разом із тим, у постанові Великої палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 зазначено, що спори по оскарженню вимоги відповідача є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Також зазначено, що вимога відповідача є індивідуально-правовим актом і в силу закону обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована. Отже, вказана постанова Великої Палати Верховного Суду містить висновок, що правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки (зокрема обов`язки) для свого адресата, відтак наділена рисами правового акта індивідуальної дії (з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься), і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.
		Отже, вказана постанова Великої Палати Верховного Суду не спростовує позиції позивача, що вимога як індивідуально-правовий акт контролюючої органу про усунення виявлених порушень законодавства повинна містити обґрунтовані, чіткі, конкретні і зрозумілі, приписи на адресу підконтрольного суб`єкту (об`єкту контролю, його посадових осіб), які є обов`язковими до виконання останнім. Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом, в тлі, на предмет того чи дотримано відповідачем вимог щодо змісту спірної вимоги як індивідуально-правового акта.
		Крім того, вказана постанова Великої Палати Верховного Суду не містить висновків щодо можливості чи неможливості оскарження підконтрольною установою вимоги, якою визначено конкретні суми до відшкодування.
		Відповідач в усних поясненнях послався також на практику Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, які містять висновки суду про те, що пункти (частини) вимоги, які вказують на стягнення збитків, мають перевірятись у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, а не за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.
		Разом з тим, із таких посилань не можливо зробити однозначні висновки про подібність спірних правовідносин та ідентичність підстав позову, оскільки у даній справі однією із підстав позову є те, що вимога є актом індивідуальної дії і обов`язковою до виконання підконтрольною установою. Однак вона винесена з порушенням вимог закону щодо її змісту, оскільки є неконкретизованою. Зазначене у світлі обов`язкового характеру спірної вимоги в частині коригування роботи підконтрольної установи є порушенням вимог закону в частині змісту вимоги як. акту індивідуальної дії. Тому оскаржувана вимога не відповідає критеріям, які встановлені частиною другою статті 2 КАС України, що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог про скасування такої вимоги.
		Водночас суд зазначає, що наразі існує й протилежна позиція Верховного Суду в частині необхідності розгляду по суті порушень, які визначені у вимозі, незважаючи на те, що вимогою визначені конкретні суми до відшкодування.
		Так, у постанові Касаційного адміністративної суду у складі Верховного Суду від 22.10.2020 у справі № 820/3089/17 визначено, що суд першої інстанції при розгляді аналогічної справи повинен ретельно дослідити спірні правовідносини і надати належну оцінку заявленим вимогам крізь призму ч. 2 ст. 2 КАС України та з врахуванням установленого ст. 6 КАС України принципу верховенства права. За наслідками повторного розгляду позову у вказаній справі судом першої інстанції з врахуванням висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вказаних в постанові від 22.10.2020у справі № 820/3089/17 позовні вимоги задоволенні в повному обсязі (рішення від 20.01.2021 Харківського окружного адміністративного суду).
		Постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.10.2020 у справі №814/627/18, якою скасовуючи рішення попередніх інстанцій, вирішено справу повернути до апеляційної інстанції та зазначено, що суду апеляційної інстанції під час нового розгляду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у ній постанові висновків і надати оцінку заявленим позовним вимогам крізь призму частини другої статті 2 КАС України та з урахуванням установленого сіті ідею 6 цього Кодексу принципу верховенства права.
		Таким чином, на даний час наявна неоднозначна позиція касаційної інстанції щодо розгляду такої категорії справ як оскарження вимоги органу державного фінансового контролю.
		З огляду на це, виходячи із правової природи письмової вимоги, з метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суд надав правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акта, що відповідає завданню адміністративного судочинства. Така ж оцінка й надана попередженню про усунення порушень.
		Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		В той же час, за результатами судового розгляду суд дійшов висновку, що оскаржені пункти вимоги та попередження не відповідають критеріям обґрунтованості та розсудливості, прийняті без урахування усіх обставин, що мають значення для їх прийняття, та з порушенням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача, а також суспільних інтересів, і цілями, на досягнення яких вони спрямовані. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню повністю.
		Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Одночасно суд враховує, що відповідачем у справі є Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області, яке не є юридичною особою, тому не має власних бюджетних асигнувань. Відтак, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір підлягає стягненню із Північного офісу Держаудитслужби, як юридичної особи публічного права, у структурі якої діє Управління.
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Адміністративний позов задовольнити.
		Визнати протиправною та скасувати вимогу про усунення виявлених порушень № 26-02-04-14/3840 від 15.09.2020 року Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області в частині: 
		- встановлення порушення норм ч.1 ст. 103-4 Бюджетного кодексу України та п.З Порядку та умов надання медичної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2015 №11, п.5 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 28.02.2002 №228 протягом 2017-2019 року та з січня-березня 2020 року, яким встановлено, що лікарнею за рахунок коштів медичної субвенції державного бюджету та коштів обласного бюджету виділеної на лікування мешканців Вінницької області надавались послуги з лікування 16 громадян з інших міст та областей України, без подальшого відшкодування витрат на медичне обслуговування з обласних бюджетів відповідних адміністративно- територіальних одиниць (за виключенням фактів надання екстренної та невідкладної медичної допомоги) на загальну 79828,32 грн. та вимоги про забезпечення відшкодування до обласного бюджету коштів на загальну суму 79828,32 грн., зайво використаних внаслідок проведених Лікарнею видатків на медичне обслуговування мешканців з інших міст та областей України, відповідно до норм ст. 22 ЦКУ, у випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезазначеному порядку, розглянути питання щодо відшкодування з винних осіб відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ;
		- встановлення порушення вчиненого в період з 01.01.2017 по 09.10.2019 ч.3 ст. 49 Конституції України, в частині безоплатного надання медичної допомоги державними і комунальними закладами охорони здоров`я, ч. 2 ст. 38 розділу V Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я ч. 2 Програми про надання громадянам гарантованої державою безоплатної медичної допомоги, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 №955, в частині надання права кожному пацієнту, коли це виправдано його станом, бути прийнятим у будь-якому закладі охорони здоров`я за своїм вибором, якщо цей заклад має можливість забезпечити відповідне лікування, зокрема стаціонарне - у разі гострого захворювання та в невідкладних випадках, вимог Постанови №1138 та розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 24.05.2017 №362 Про внесення змін до розпорядження голови Вінницької ОДА від 02.01.2013 №8 Про затвердження тарифів на платні послуги, що надаються Лікарнею, в частині відсутності такого виду платних послуг та відповідно затвердженого тарифу, отримано плату за лікування і перебування 42 громадян (дітей) в стаціонарі, згідно заяв їх батьків (опікунів), з дозволу головного лікаря ОСОБА_1 , в загальній сумі 132895,80 грн, що призвело до зайвого отримання доходів лікарнею, що в свою чергу суперечить нормам ч.4 ст. 13 Бюджетного кодексу України, в частині отримання власних надходжень бюджетних установ від плати за послуги, що надаються бюджетними установами згідно з їх основною діяльністю та зобов`язання забезпечити повернення до обласного бюджету коштів на загальну суму 132895,80 грн, як зайво отриманих доходів Лікарні за надання платних послуг з лікування та перебування дітей в стаціонарі, що надаються безкоштовно, з врахуванням норм ч.4 ст. 13 Бюджетного кодексу України.;
		- встановлення порушення вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.03.2020 №246 Деякі питання оплати праці медичних та інших працівників, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, які виявилися у тому, що лікарнею протягом травня - червня 2020 року, нараховано та виплачено доплати працівникам, які фактично не надавали медичну допомогу хворим (за їх відсутності) на коронавірусну хворобу (СОVID-19), в сумі 133170,87 грн та проведено відрахувань єдиного соціального внеску в сумі 25447,84 грн. та зобов`язання забезпечити відшкодування на користь лікарні зайво нарахованої і виплаченої заробітної плати на суму 133170,87 грн, згідно норм статей 130-136 КЗпПУ та повернення до обласного бюджету зайво перерахованого єдиного соціального внеску, відповідно до норм п.13 ст.9, п.2 ч.2 ст.11 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 14.04.2015 №435, Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 № 6;
		-встановлення порушення вимог п.3.4.5 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров`я та установ соціального захисту населення, затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005 №308/519, протягом червня - липня 2019 року, без атестації робочого місця кухаря та слюсаря - сантехніка проводилось нарахування та виплата доплати за роботу із шкідливими і важкими умовами праці вказаним працівникам в загальній сумі 3346,05 грн та проведено відрахувань єдиного соціального внеску в сумі 736,13 грн. та зобов`язання забезпечити відшкодування на користь лікарні зайво нарахованої і виплаченої доплати за роботу із шкідливими і важкими умовами праці на суму 3346,05 грн відповідно, згідно норм статей 130-136 КЗпПУ та повернення до обласного бюджету зайво перерахованого єдиного соціального внеску, відповідно до норм п.13 ст.9, п.2 ч.2 ст. 11 Закону України Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженого Наказом Міністерством фінансів України від 14.04.2015 №435, Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16.01.2016 №6;
		- встановлення не дотримання норм ч.4 ст.13 Бюджетного кодексу України, вимог Постанови №1138, розпорядження Вінницької обласної державної адміністрації від 24.05.2017 №362 Про внесення змін до розпорядження голови Вінницької ОДА від 02.01.2013 №8 Про затвердження тарифів на платні послуги, що надаються Лікарнею, внаслідок чого лікарнею, протягом ревізійного періоду, без направлення лікарів, 806 громадянам надавались на безоплатній основі рентгенологічні та консультативні послуги, що призвело до недоотримання лікарнею доходів від вказаних наданих платних медичних послуг на загальну суму 53919,99 грн. та зобов`язання забезпечити відшкодування коштів на користь лікарні на загальну суму 53919,99 грн, що останньою недоотримані внаслідок надання визначених платних медичних послуг на безоплатній основі, відповідно до норм статей 193, 199, 216-229 ГКУ, та статей 610-625, 629 ЦКУ, а у випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезазначеному порядку, розглянути питання щодо відшкодування недоотриманих лікарнею доходів від наданих платних медичних послуг з винних осіб відповідно до норм статей 130-136 КЗпПУ.
		Визнати протиправним та скасувати попередження про неналежне виконання бюджетного законодавства вих № 26-02-04-14/3805 від 11.09.2020 року Управління Північного офісу Держаудитслужби у Вінницькій області.
		Стягнути на користь комунального некомерційного підприємства "Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Північного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40479560).
		 
		Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
		Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		 
		Позивач: Комунальне некомерційне підприємство "Вінницька обласна дитяча клінічна лікарня Вінницької обласної ради" (код ЄДРПОУ:03082760, вул.Хмельницьке шосе, 108, м.Вінниця, 21029)
		 
		Відповідач: Північний офіс Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40479560, м. Київ, вул. Січових Стрільців (Артема), 18) в особі Управління Північного офісу Державної аудиторської служби у Вінницькій області ( вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21001) 
		 
		Повне судове рішення складено та підписано суддею 30.04.21
		 
		 
		 
		Суддя Шаповалова Тетяна Михайлівна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...