Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 140/1492/21 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 02.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.
Дата набрання законної сили: 01.06.2021
Номер судового провадження: 1791/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		30 квітня 2021 року м. Рівне№140/1492/21
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді К.М.Недашківської, розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Волинського окружного адміністративного суду, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача  Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області, про стягнення суддівської винагороди.
		 
		До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі  позивач) до Волинського окружного адміністративного суду (далі  відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 122131 грн 72 коп.
		Заяви по суті справи.
		Позовна заява обґрунтована тим, що у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно Волинський окружний адміністративний суд нараховував та виплачував ОСОБА_1 суддівську винагороду у розмірі, значно меншому, ніж це передбачено спеціальним Законом «Про судоустрій і статус суддів», тобто з обмеженнями, встановленими Законом України №553-ІХ. Позивач вказує, що такими діями відповідач фактично порушив його права та гарантії незалежності судді. Вказує, що жодними нормативно-правовими актами не може встановлюватися обмеження розміру суддівської винагороди, окрім як шляхом внесення змін до спеціального Закону «Про судоустрій і статус суддів». Просив задовольнити позов повністю. 
		Відзив на позовну заяву у порядку статті 162 КАС України відповідачем не поданий. 
		Третя особа подала до суду письмові пояснення у порядку статті 165 КАС України, де вказала, що Волинський окружний адміністративний суд при обмеженні розміру суддівської винагороди позивача у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 діяв відповідно до вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги не підлягають до задоволення. 
		Ухвалою суду від 10.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 
		Цією ухвалою також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача  Головне управління Державної казначейської служби України у Волинській області.
		За правилами частини першої статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
		Суд констатує, що від учасників справи не надходили клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін у порядку статті 262 КАС України. 
		Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу. 
		Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Указом Президента України «Про призначення суддів» від 11.04.2008 №342/2008 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду строком на п`ять років (а.с. 5).
		Наказом голови Волинського окружного адміністративного суду «Про призначення ОСОБА_1 » від 22.04.2008 №38/2-65 ОСОБА_1 зараховано до штату Волинського окружного адміністративного суду з 22.04.2008 (а.с. 8).
		Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 18.04.2013 №208-VII ОСОБА_1 обрано на посаду судді Волинського окружного адміністративного суду безстроково (а.с. 7).
		ОСОБА_1 звернувся Волинського окружного адміністративного суду із заявою від 11.01.2021 №01-33/19/21 про проведення перерахунку суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно, без застосування обмежень, визначених Законом України №553-ІХ.
		За результатами розгляду цієї заяви Волинський окружний адміністративний суд надав відповідь від 21.01.2021 №03-62/4/21 про відсутність підстав для проведення перерахунку суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (а.с. 10).
		Відповідно до довідки Волинського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 №03-56/114/20 розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.04.2020 по 31.08.2020 становить: 
		нарахована винагорода без застосування обмеження  квітень  166478,41 грн, травень  97112,41 грн, червень  97112,40 грн, липень  97112,41 грн, серпень  97112,40 грн; 
		сума обмеження суддівської винагороди відповідно до Закону України №553-ІХ  квітень  11876,77 грн, травень  34130,07 грн, червень  34917,68 грн, липень  41207,20 грн, серпень  00,00 грн; всього  122131,72 грн (а.с. 12).
		Сторонами не заперечується той факт, що у період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно до виплати позивачу суддівської винагороди застосовувалися обмеження, визначені Законом України №553-ІХ.
		Вирішуючи спір по суті, суд констатує наявність національного законодавства, що регулює спірні відносини. 
		Стаття 8 Конституції України:
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права.Конституція Українимає найвищу юридичну силу.Законита інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй. НормиКонституції Україниє нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставіКонституції Українигарантується.
		Стаття 126 Конституції України:
		Незалежність і недоторканність судді гарантуютьсяКонституцієюі законами України.
		Стаття 130 Конституції України:
		Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
		Пункти 7, 8 частини п`ятої статті 48 Закону України №1402-VIII:
		Незалежність судді забезпечується: окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. 
		Стаття 135 Закону України №1402-VIII:
		Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
		Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
		3) судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
		До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
		У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.
		Суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
		Суддям, які обіймають посади заступника голови суду, секретаря, голови судової палати, секретаря Пленуму Верховного Суду, секретаря Великої Палати Верховного Суду, виплачується щомісячна доплата в розмірі 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду, голові суду  10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
		Суддям виплачується щомісячна доплата за науковий ступінь кандидата (доктора філософії) або доктора наук із відповідної спеціальності в розмірі відповідно 15 і 20 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
		Суддям виплачується щомісячна доплата за роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці, у розмірі залежно від ступеня секретності інформації: відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Цілком таємно», - 10 відсотків посадового окладу судді відповідного суду; відомості та їх носії, що мають ступінь секретності «Таємно», - 5 відсотків посадового окладу судді відповідного суду.
		Обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.
		Суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
		Аналіз вказаних вище норм законодавства дає підстави для правового висновку, що розмір суддівської винагороди встановлюється виключноЗаконом України №1402-VIII, що узгоджується з принципом незалежності судді, який відповідно до пунктів 7, 8 частини п`ятоїстатті 48 Закону України №1402-VIIIзабезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленимзакономі належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.
		13 квітня 2020 року Верховною Радою України прийнятий Закон №553-ІХ, яким Закон України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» №294-IX доповнено статтею 29, а саме: 
		«Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.
		Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)».
		Закон України №553-ІХ набрав чинності 18 квітня 2020 року, після опублікування його у газеті Голос України від 17.04.2020 - № 68, тобто саме з цього часу відбувається обмеження виплати суддівської винагороди 10 мінімальними заробітними платами. 
		На всій території України карантин встановленийпостановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»на період з 12.03.2020 до 03.04.2020. Надалі дію карантину неодноразово продовженопостановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239- до 24.04.2020, від 22.04.2020 №291 - до 11.05.2020, від04.05.2020№343 - до 22 травня.
		Пунктом 1постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 22.05.2020 до 22.06.2020 на території Автономної Республіки Крим, областей (у тому числі Рівненської області),міст Києва та Севастополя (далі - регіони) із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленогопостановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211.Постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2020 №500у пункті 1постанови Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 №392цифри і слово «22 червня» замінено цифрами і словом «31 липня».
		Установленестаттею 29 Закону України №294-IXобмеження щодо нарахування суддівської винагороди, розмір якої визначеноЗакономУкраїни №1402-VIII, застосоване стосовно позивача з 18.04.2020. 
		Разом з тим, зміни достатті 135 Закону України №1402-VIIIщодо розміру суддівської винагороди не вносилися, а тому встановлене обмеження нарахування суддівської винагороди є протиправним, оскільки не узгоджується зі змістомстатті 130 Конституції України, частини першоїстатті 135 Закону України №1402-VIII, та не відповідає положеннямстатті 48 ЗаконуУкраїни №1402-VIII щодо механізмів забезпечення незалежності судді.
		Конституційний Суд України в пункті 4.1 Рішення від 11.03.2020 №4-р/2020 у справі№1-304/2019(7155/19), зазначив, що він неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (рішення Конституційного Суду України від 24.06.999 № 6-рп/99, від 20.03.2002№ 5-рп/2002, від 01.12. 2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 18.06.2007 № 4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, від 19.11.2013 № 10-рп/2013, від 08.06.2016№ 4-рп/2016, від 04.12.2018№ 11-р/2018, від 18.02.2020 № 2-р/2020).
		Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виді матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу в цілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 03.06.2013№ 3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2, абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 04.12.2018 № 11-р/2018).
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі  ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України №475/97-ВР від 17.07.1997; Конвенція набула чинності для України 11.09.1997. 
		За приписами статті 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
		Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод метою забезпечення незалежної судової влади є гарантування кожній особі основоположного права на розгляд справи справедливим судом.
		Незалежність суду є головною умовою забезпечення верховенства права і в усіх національних законодавствах це положення формується як основоположний принцип судоустрою та судових проваджень. На міжнародному рівні принцип незалежності судової гілки влади визнається як одна з найвагоміших рис демократії як такої.
		Незалежність судової влади є гарантією ефективного захисту прав і свобод людини та громадянина, юридичних осіб, інтересів суспільства й держави.
		В Основних принципах щодо незалежності правосуддя, схвалених резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та13 грудня 1985 року, зазначено, що незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її, а кожна держава-член повинна надавати відповідні засоби, які давали б змогу судовим органам належним чином виконувати свої функції.
		Відповідно до Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10 липня 1998 року рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1).
		Оплата праці суддів повинна відповідати їхній професії та виконуваним обов`язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки для догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв`язку з виходом на пенсію, які повинні відповідати попередньому рівню оплати їхньої праці. Винагорода суддів має бути відповідною їх професії та відповідальності, і бути достатнім для убезпечення їх від впливу на їх рішення та від ризику вчинення корупції. Також повинно бути гарантовано виплату пенсії за вислугу років, яка має бути в розумному відношенні до рівня їх винагороди в період здійснення повноважень. Певні положення закону повинні бути запроваджені як гарантія проти скорочення винагороди, в т.ч. суддівської (Рекомендація CM/Rec (2010) 12 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки).
		Такі ж висновки містяться у Висновку Консультативної ради Європейських судів (КРЄС) №1 та у Європейській хартії про закон «Про статус суддів». Навіть у часи економічної кризи законодавча та виконавча влади різних держав-членів повинні зрозуміти, що серйозне скорочення зарплат суддів є потенційною загрозою їх незалежності та належному здійсненню правосуддя і може піддати небезпеці (об`єктивно і суб`єктивно) роботу суддів.
		Конституція Українивстановлює, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третястатті 22 Основного Закону України).
		Отже, положенняЗакону України №553-ІХпро обмеження максимального розміру місячної суддівської винагороди є фактичною зміною гарантій, передбачених спеціальним законом. 
		Право позивача на отримання суддівської винагороди у належному та повному розмірі не може бути поставлено в залежність від неналежного виконання обов`язків державними органами в частині внесення змін до законодавчих актів чи до формування бюджету.
		Окрім цьогорішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідаютьКонституції Україниположення частин першої, третьоїстатті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14.11. 2019 №294-ІХзі змінами, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020№553-ІХ.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання щодо конституційності оспорюваних положеньЗакону України №294-ІХ, виходив із юридичної позиції, яку він неодноразово висловлював: оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений уКонституції України, то цейзаконне може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абзац восьмий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 09.07.2007№ 6-рп/2007).
		Виходячи з того, що предмет регулюванняБюджетного кодексу України, так само як і предмет регулювання законів України про Державний бюджет України на кожний рік, є спеціальним, що обумовлено положеннями пункту 1 частини другоїстатті 92 Основного Закону України, Конституційний Суд України в Рішенні від 27.02.2020 №3-р/2020 дійшов висновку, що Кодексом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України (абзац восьмий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
		Конституційний Суд України вкотре наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить статті6, частині другій статті19, статті130 Конституції України(пункт 4 мотивувальної частини Рішення від 28.08.2020№10-р/2020).
		В контексті змісту конституційного принципу верховенства права Конституційний Суд України зазначав, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування) (абзац п`ятий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 23.01.2020 № 1-р/2020). Установлення граничного розміру заробітної плати, грошового забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування), передбачене у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України (частини перша, третястатті 29 Закону №294-ІХ), є невизначеним щодо дії в часі та не забезпечує передбачуваності застосування цих норм права.
		Згідно з частиною першоюстатті 113 Конституції України, частиною першоюстатті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Тобто оспорюваними положеннямистатті 29 Закону №294-ІХзаробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб органів законодавчої та судової влади поставлені в залежність від виконавчої влади.
		Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частин першої, третьоїстатті 29 Закону №294-ІХсуперечать статтям 1, 6, частинам першій, другій статті 8, частині другій статті 19, частинам першій, другій статті 55, частинам першій, другій статті126, статті130 Конституції України.
		Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності доКонституціїта законів України. Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеногоКонституцією України.
		Враховуючи те, щостаття 29 Закону України №294-ІХзі змінами в частині застосування обмежень при нарахуванні суддівської винагороди не відповідаєКонституції України, суд до спірних правовідносин застосовує нормиКонституції Українияк норми прямої дії. 
		Оскільки питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентованостаттею 130 Конституції Українитастаттею 135 Закону України №1402-VIII, то це виключає можливість застосування до правовідносин стосовно виплати суддівської винагороди інших законів. 
		Суд зазначає, що обмежуючи розмір суддівської винагороди шляхом внесення змін доЗакону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», всупереч вимогам частини другоїстатті 130 Конституції Українитастатті 135 Закону України №1402-VIII, а також правовій позиції Конституційного Суду щодо незалежності суддів, законодавець зумовив ситуацію, з огляду на яку розпорядники бюджетних коштів, серед яких і відповідач, виконуючи вимоги бюджетного законодавства, вимушені вчиняти дії, що порушують права та гарантії суддів.
		За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом стягнення суми суддівської винагороди, яка не виплачена у зв`язку з встановленими обмеженнями за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно. 
		Питання щодо розподілу судових витрат у порядку статті 139 КАС України не підлягає вирішенню. 
		Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		В И Р І Ш И В :
		Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Волинського окружного адміністративного суду (вулиця Словацького, 3, місто Луцьк, Волинська область, 43025; код ЄДРПОУ 35123838), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача  Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області (вулиця Стрілецька, 4а, місто Луцьк, Волинська область, 43005; код ЄДРПОУ 38009371) про стягнення суддівської винагороди  задовольнити повністю.
		Стягнути з Волинського окружного адміністративного суду (код ЄДРПОУ 35123838) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно у розмірі 122131 (сто двадцять дві тисячі сто тридцять одна) грн 72 (сімдесят дві) коп (з утриманням з цієї суми передбаченихзаконодавствомподатків та обов`язкових платежів).
		 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		 
		Повний текст рішення складений 30 квітня 2021 року
		 
		Суддя К.М. Недашківська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...