Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/11637/2020 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2021. Зареєстровано: 02.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.
Дата набрання законної сили: 28.04.2021
Номер судового провадження: 16425/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		28 квітня 2021 р.Справа № 520/11637/2020Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
		Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,
		за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В.
		позивача ОСОБА_1 
		представника позивача Олійника О.А.
		представника відповідача Синюшка С.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., м. Харків по справі № 520/11637/2020
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Головного управління Національної поліції в Харківській області 
		про визнання дій протиправними ,скасування наказів,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі  відповідач), в якому просив суд:
		- визнатипротиправнимта скасуватинаказ Головногоуправління національної поліції в Харківській області від 21.07.2020 № 499 «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Київського ВП ГУНП в Харківській області», в частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції до старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділукримінальноїполіції Київського відділу поліціїГоловного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 ;
		- визнатипротиправнимта скасуватинаказ Головногоуправління національної поліції в Харківській області від 28.07.2020 № 225 о/с «По особовому складу», в частині звільнення зі служби в поліції старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 з 31.07.2020 за п.6 ч.1ст.77 Закону України «Про Національну поліцію»у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби;
		- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області з 01.08.2020. Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Харківській області на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.08.2020 по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України;
		- допустити до негайного виконаннярішення в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області та в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 у задоволенні вказаного адміністративного позову відмовлено.
		Позивач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року у справі № 520/11637/2020 та прийняти постанову, якою задовольнити позов.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач вказує, що всупереч висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 31.10.2019 по справі № 2040/7660/81 у висновку службового розслідування від 20.07.2020 не встановлено, жодних фактичних даних що свідчать про реальну наявність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку, зокрема протиправною поведінки та причинного зв`язку між ним і дією позивача. Відповідач не мотивував обрання одного із найсуворіших видів стягнень, що передбачено статтею 12 Дисциплінарного Статуту. При визначенні виду дисциплінарного стягнення не враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи. Застосований до ОСОБА_1 вид дисциплінарного стягнення не є пропорційним (співмірним) із учиненим діянням. Наявність дисциплінарного проступку не підтверджується належними та допустимими доказами. При застосуванні дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 не враховано обов`язкових критеріїв згідно ст. 19 Дисциплінарного Статуту ( тяжкість проступку, обставини скоєння проступку, спричинена проступком шкода, попередня поведінка особи, ставлення особи до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації), що є ознакою необґрунтованості оскаржуваного рішення. За результатами проведеного службового розслідування відповідачем не підтверджено існування фактичних даних, що свідчать про реальну наявність у діях ОСОБА_1 ознак дисциплінарного проступку чи протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і діями ОСОБА_1 . Звільнення ОСОБА_1 відбулося під час його тимчасової непрацездатності. При цьому внесення змін відповідачем до наказу про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю на дату звільнення у частині зміни дати звільнення є незаконним.
		Відповідачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
		Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, та відзиву, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 08.07.2020 до ГУНП в Харківській області з Київського ВП ГУНП в Харківській області надійшла інформація про те, що працівниками Територіального управління ДБР, розташованого у м. Полтаві (далі - ТУ ДБР), спільно з працівниками Управління СБУ в Харківській області під процесуальним керівництвом прокуратури Харківської області в рамках кримінального провадження від 08.04.2019 №42019220750000075, внесеного працівниками ТУ ДБР до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, на підставіухвал Октябрського районного суду м. Полтави, проводяться обшуки у службових приміщеннях Київського ВП (вул. Алчевських, 49, м. Харків), а також за місцем мешкання заступника начальника ВП - начальника відділу кримінальної поліції Київського ВП підполковника поліції Балика Сергія Олександровича, заступника начальника ВКП цього ж підрозділу майора поліції Вітера Олега Романовича, старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП цього ж підрозділу майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП цього ж підрозділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності ВКП цього ж підрозділу капітана поліції ОСОБА_3 , оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи ВКП цього ж підрозділу старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4 , оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти особи ВКП цього ж підрозділу лейтенанта поліції ОСОБА_5 , та оперуповноваженогосектору розкриття злочинів проти власності ВКП цього ж підрозділу лейтенанта поліції ОСОБА_6 .
		Цього ж дня працівниками ТУ ДБР вручено повідомлення про підозру майору поліції ОСОБА_1 ,капітану поліції ОСОБА_3 , старшим лейтенантам поліції ОСОБА_2 , ОСОБА_7 та лейтенантам поліції ОСОБА_6 , ОСОБА_5 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.368 КК України.
		Відповідно до повідомлень про підозру, вручених оперуповноваженим ВКП Київського ВП ГУНП в Харківській області майору поліції ОСОБА_1 , капітану поліції ОСОБА_3 , старшому лейтенанту поліції ОСОБА_2 , старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 , лейтенанту поліції ОСОБА_6 та лейтенанту поліції ОСОБА_5 , досудовим розслідуванням встановлено, що поліцейські ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, з корисливих мотивів, з використанням наданого їм службового становища, 13.09.2019 біля будинку; АДРЕСА_1 , затримали ОСОБА_8 та пред`явили останньому вимогу пронеобхідність надати їм неправомірну вигоду у виді грошових коштів у розмірі 30000 грн., яку їм повинна була передати співмешканка ОСОБА_8 - ОСОБА_9 , за не притягнення ОСОБА_8 докримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України.
		Надалі, 13.09.2019 о 19.49, біля будинку № 46 по вул. Ак. Барабашова в м. Харків вказані поліцейські, продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, зустрілися з ОСОБА_9 , яка надала їм неправомірну вигоду у сумі 30000 грн.
		Крім того, 23.10.2019 о 19.30 оперуповноважені ВКП Київського ВП ОСОБА_2 та ОСОБА_6 біля гуртожитку НЮУ ім. Ярослава Мудрого, розташованого по вул. Гвардійців Широнінців, 43-А, в м. Харків, затримали ОСОБА_10 та пред`явили йому вимогу про необхідність надати їм неправомірну вигоду у виді грошових коштів у розмірі 15000 грн. за не притягнення останнього до кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України.
		Надалі, 23.10.2019 о 23.15, біля будинку № 83 по вул. Пушкінській в м. Харків ОСОБА_10 , знявши готівку у банкоматі «УкрСиббанку», на вимогу ОСОБА_2 надав йому неправомірну вигоду у сумі 15000 грн. за не притягнення ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності.
		В подальшому оперуповноважені ВКП Київського ВП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вирішили залучити раніше знайомого ОСОБА_11 , який достовірно знав, що вказані особи є поліцейськими, до участі у вчиненні умисних злочинів, а саме отримання неправомірної вигоди від громадян за не притягнення останніх до відповідальності, на що ОСОБА_11 надав свою згоду.
		27.03.2020 о 17.50 оперуповноважені ВКП Київського ВП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 та ОСОБА_11 напроти ресторану «BeerLodge», розташованого за адресою: вул. Чкалова, 32, в м. Харків, затримали ОСОБА_12 та пред`явили йому вимогу про необхідність надати їм неправомірну вигоду у виді грошових коштів у розмірі 22000 грн., яку їм повинна була передати дружина ОСОБА_12 - ОСОБА_13 , за не притягнення чоловіка до кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України.
		Надалі, 27.03.2020 о 18.50, ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_2 біля будинку №8 по вул. Познанській в м. Харків зустрівся з ОСОБА_13 , яка на його вимогу надала неправомірну вигоду у сумі 22000 грн.
		В подальшому оперуповновножені ВКП Київського ВП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 та ОСОБА_3 вирішили залучити своїх колег - оперуповноважених ВКП Київського ВП ОСОБА_5 та ОСОБА_14 до участі у вчиненні злочинів, а саме отриманні неправомірної вигоди від громадян за не притягнення їх до відповідальності, на що поліцейські надали свою згоду.
		Після цього 13.05.2020 о 16.10 оперуповноважені ВКП Київського ВП ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_5 та ОСОБА_11 біля зупинки громадського транспорту «Меморіал Слави» по Бєлгородському шосе в м. Харків затримали ОСОБА_16 та пред`явили йому вимогу про необхідність надати їм неправомірну вигоду у виді грошових коштів у розмірі 1000 доларів США та 6000 грн., яку їм повинна була передати мачуха ОСОБА_16 - ОСОБА_17 , за не притягнення свого пасинка до кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України.
		Надалі, 13.05.2020 о 19:05, ОСОБА_11 за вказівкою оперуповноважених ВКП Київського ВП ОСОБА_2 , ОСОБА_14 та ОСОБА_5 , знаходячись в квартирі АДРЕСА_2 , зустрівся з ОСОБА_17 , яка на його вимогу надала неправомірну вигоду у сумі 1000 доларів США та 6000 грн.
		В подальшому оперуповноважений ВКП Київського ВП ОСОБА_2 вирішив залучити раніше знайомого ОСОБА_18 , який достовірно знав, що останній є поліцейським, до участі у вчиненні умисних злочинів, а саме отримання неправомірної вигоди від громадян за не притягнення останніх до відповідальності, на що ОСОБА_18 надав свою згоду.
		07.07.2020 о 21:40 оперуповноважені ВКП Київського ВП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 разом з ОСОБА_11 , з метою реалізації спільного злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, біля ТРЦ «Караван», розташованого за адресою: вул. Героїв Праці, 7, в м. Харків, затримали ОСОБА_19 та пред`явили йому вимогу про необхідність надати їм неправомірну вигоду у виді грошових коштів у розмірі 45000 грн., які повинна була передати жінка ОСОБА_19 , за не притягнення чоловіка до кримінальної відповідальності за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 КК України.
		Надалі, 07.07.2020 о 23.06, по вул. Дерев`янка, 16-А в м. Харків ОСОБА_11 та ОСОБА_18 , яких залучили ОСОБА_2 і ОСОБА_1 та за їх вказівкою зустрілися з ОСОБА_20 , яка на їх вимогу надала неправомірну вигоду у сумі 45000 грн.
		За вказаним фактом наказом ГУНП в Харківській області від 08.07.2020 № 1344 призначено проведення службового розслідування, а також одночасно, відповідно до статті 70 Закону України «Про Національну поліцію», статті 17 Дисциплінарного статуту, майора поліції ОСОБА_1 , капітана поліції ОСОБА_3 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_2 , старшого лейтенанта поліції ОСОБА_14 , лейтенанта поліції ОСОБА_6 та лейтенанта поліції ОСОБА_5 було відсторонено від виконання службових обов`язків за їх посадами в Київському ВП ГУНП в Харківській області.
		У ході службового розслідування капітану поліції ОСОБА_3 , старшому лейтенанту поліції ОСОБА_7 та лейтенанту поліції ОСОБА_6 у порядку пп. 1 п. 2 ст. 18 Дисциплінарного статуту НПУ, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VTTT, було запропоновано надати пояснення щодо інформації, викладеної у повідомленні їм про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України; контактів з особами ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; можливих фактів отримання від керівництва Київського ВП (чи іншими поліцейськими керівного складу ГУНП в Харківській області) вказівок щодо вчинення протиправних дій, пов`язаних з вимаганням неправомірної грошової вигоди з громадян, затриманих за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 309 КК України. На пропозицію надати пояснення вказані поліцейські, посилаючись на ст. 63 Конституції України, від надання пояснень відмовились, про що було складено відповідні акти (від 10.07.2020 №4566/119/12-2020, № 4567/119/12-2020 та від 16.07.2020 № 4710/119/12-2020).
		Одночасно у ході службового розслідування установлено, що у мережі Інтернет виявлено ряд публікацій критичного характеру щодо викриття працівниками ТУ ДБР спільно із співробітниками Управління СБУ в Харківській області факту вимагання та отримання поліцейськими Київського ВП неправомірної вигоди від громадян за не притягнення їх до кримінальної відповідальності.
		Так, на сайті інформаційного агентства «УНІАН» за ІНФОРМАЦІЯ_1 html опубліковано статтю під назвою «Правоохоронці підозрюють кількох співробітників Київського райвідділу поліції міста у звільненні наркозалежних від кримінальної відповідальності за хабарі».
		Також на сайті «TSN.ua» за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 .html опубліковано статтю під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_3 »: чим вони займались. За "свободу" одного наркозалежного копи просили від 500 до 1000 доларів США».
		Також службовою перевіркою встановлено, що вивченням особових справ ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_14 , ОСОБА_22 , ОСОБА_5 установлено, що 07.11.2015 вони склали Присягу на вірність Українському народові, згідно з якою зобов`язуються з гідністю нести високе звання поліцейського, сумлінно виконувати свої службові обов`язки, дотримуватися Конституції та законів України.
		Також установлено, що у 2020 році ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 особисто ознайомилися з пам`яткою щодо обмежень, пов`язаних зі службою в поліції, та вимогами антикорупційного законодавства, а саме з вимогами Законів України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України та Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що поставили свої підписи.
		Крім цього, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 під підпис неодноразово попереджувалися про недопущення корупційних проявів серед особового складу в підрозділі. Відповідні відомості з цього приводу залучені до літерної справи з питань запобігання корупції в Київському ВП.
		27.04.2020 майором поліції ОСОБА_1 , капітаном поліції ОСОБА_3 , старшим лейтенантом поліції ОСОБА_2 , старшим лейтенантом поліції ОСОБА_23 , лейтенантом поліції ОСОБА_6 та лейтенантом поліції ОСОБА_5 власноручно були складені рапорти про ознайомлення та вивчення ЗУ «Про запобігання корупції», про відповідальність за корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення і усунення їх наслідків, а також ознайомлені з іншими законами України та нормативно-правовими актами щодо недопущення злочинів у сфері службової діяльності та передбачену за це відповідальність.
		Також висновком службового розслідування встановлено, що вивченням службової документації Київського ВП ГУНП в Харківській області встановлено, що у другому кварталі 2020 року питання щодо недопущення вимог антикорупційного законодавства поліцейськими Київського ВП під час проведення оперативних нарад за участіособового складу ВП розглядалось 07.04.2020 (протокол № 25), 28.04.2020 (протокол № 30), 12.05.2020 (протокол № 36), 19.05.2020 (протокол № 38), 02.06.2020 (протокол № 41) та 16.06.2020 (протокол № 46).
		Відповідно до даних інформаційно-телекомунікаційної системи «Інформаційний портал Національної поліції України» протягом 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 до органів поліції із заявами та повідомленнями про пропозиції або надання їм неправомірної вигоди не зверталися.
		Враховуючи вищевикладене відповідачем було зроблено висновок, що  ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 під час отримання 13.09.2020 від громадянки ОСОБА_9 , 23.10.2020 від громадянина ОСОБА_10 , 27.03.2020 від громадянки ОСОБА_13 , 07.07.2020 від громадянки ОСОБА_24 неправомірної вигоди за вирішення питань про непритягнення їх родичів до кримінальної відповідальності та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 під час отримання 13.05.2020 від громадянки ОСОБА_17 неправомірної вигоди у сумі 1000 доларів США та 6000 грн. за вирішення питання про непритягнення її пасинка ОСОБА_16 до кримінальної відповідальності вимоги статті22, частини 1 статті24 Закону України «Про запобігання корупції»тастатті 23 Закону України «Про Національну поліцію»були проігноровані, а отже останнімивчинили дисциплінарні проступки, які є не сумісними з подальшим проходженням служби в Національній поліції України.
		За наслідками службового розслідування 20.07.2020 начальником ГУНП в Харківській області був затверджений висновок, відповідно до якого за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог статті 22, частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», пункту З частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», у частині використання своїх службових повноважень та пов`язаних з цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди, не реагування на виявлене правопорушення, підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, у частині неутримання від протиправних дій, які безсумнівно підривають авторитет Національної поліції України, абзацу 5 пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, у частині недотримання норм професійної етики, антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», у частині недотримання положень Конституції України, законів України та інших нормативно - правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, непрофесійного виконання своїх службових обов`язків, оперуповноважений ВКП Київського ВП ГУНП в Харківській області майор поліції ОСОБА_1 заслуговує на дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		21.07.2020 в ГУНП в Харківській області за № 499 був виданий наказ «Про застосування дисциплінарних стягнень до поліцейських Київського ВП ГУНП в Харківській області», яким за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось порушенні вимог статті 22, частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», підпункту 6 пункту 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абзацу 5 пункту 1 розділу II, пункту 3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пунктів 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», до оперуповноваженого ВКП Київського ВП ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		Наказом ГУНП в Харківській області від 28.07.2020 № 225 о/с майора поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого сектору розкриття злочинів проти власності відділу кримінальної поліції Київського ВП ГУНП в Харківській області звільнено за п. 6 ч. 1 ст. 77 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) Закону України «Про Національну поліцію».
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи, а тому відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування в оскаржуваній частині.
		Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
		Спірні відносини виникли з приводу застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилося в порушенні вимог ч. 1 ст. 22, ст. 24 Закону України Про запобігання корупції, п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України Про національну поліцію, п.п. 6 п. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, абз. 5 п. 1 розділу ІІ, п. 3 розділу ІV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом МВС України від 09.11.2016 за № 1179, п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 18 Закону України Про Національну поліцію, у зв`язку з чим позивача звільнено зі служби в поліції.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VІІІ поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" визначено основні обов`язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
		Відповідно до ст. 22 Закону України Про запобігання корупції особам, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону (зокрема, поліцейські), забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов`язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, у тому числі використовувати будь-яке державне чи комунальне майно або кошти в приватних інтересах.
		Згідно з ч. 1 ст. 24 Закону України Про запобігання корупції особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов`язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.
		Відповідно до ст. 23 Закону України Про запобігання корупції поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
		Згідно з п. 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 за № 1179 під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, зокрема, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; у кожному окремому випадку обирати той захід з-поміж заходів, передбачених законодавством України, застосування якого призведе до настання найменш негативних наслідків; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов`язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України "Про Національну поліцію", "Про запобігання корупції" та іншими актами законодавства України; виявляти повагу до гідності кожної людини, справедливо та неупереджено ставитися до кожного, незважаючи на расову чи національну приналежність, мову, стать, вік, віросповідання, політичні чи інші переконання, майновий стан, соціальне походження чи статус, освіту, місце проживання, сексуальну орієнтацію або іншу ознаку; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; мати охайний зовнішній вигляд, бути у встановленій формі одягу; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики; зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
		Відповідно до статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь.
		Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
		Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України Про Дисциплінарний статут Національної поліції України  від 15.03.2018 за № 2337-VIIІ.
		Положеннями ст. 1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
		За змістом п. п. 2, 14 ч. 3 ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.
		З аналізу вищевказаних положень Дисциплінарного статуту слідує, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
		Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України встановлено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
		Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
		Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків (ч. 1 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
		Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (ч. 2 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
		Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ч. 3 ст. 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України).
		Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
		Згідно з ч. 1, ч. 15 ст. 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
		Відповідно до ст. 17 Дисциплінарного статуту Національної поліції України відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) є тимчасовим заходом на час проведення службового розслідування та може бути застосовано до поліцейського у разі, якщо обставини виявленого дисциплінарного проступку унеможливлюють виконання посадових (функціональних) обов`язків ним або іншим поліцейським, а також якщо виконання поліцейським посадових (функціональних) обов`язків перешкоджає встановленню обставин виявленого дисциплінарного проступку. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) оформляється письмовим наказом керівника, до повноважень якого належить призначення на посаду та звільнення з посади поліцейського, та не може перевищувати строку, передбаченого для проведення службового розслідування або зазначеного в рішенні суду. Відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) у разі вчинення ним корупційного правопорушення або правопорушення, пов`язаного з корупцією, здійснюється відповідно до Закону України "Про запобігання корупції". Поліцейський, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання службових обов`язків (посади) в порядку, визначеному законом. На період відсторонення поліцейського від виконання службових обов`язків (посади) у поліцейського вилучається службове посвідчення, спеціальний нагрудний знак, табельна вогнепальна зброя та спеціальні засоби.
		Відповідно до ч. 1, ч. 11 ст. 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України під час проведення службового розслідування поліцейський має право на захист, що полягає в наданні йому можливості надавати письмові пояснення щодо обставин вчинення дисциплінарного проступку та докази правомірності своїх дій.
		Згідно з ст. 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
		Висновок підписується всіма членами дисциплінарної комісії, що проводила розслідування. Члени дисциплінарної комісії мають право на окрему думку, що викладається письмово і додається до висновку.
		Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		Обставинами, що пом`якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
		У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
		Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
		За кожен дисциплінарний проступок не може застосовуватися більше одного дисциплінарного стягнення. 
		У разі вчинення дисциплінарного проступку кількома поліцейськими дисциплінарне стягнення застосовується до кожного окремо.
		За статтею 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
		У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
		Перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
		Пунктом 1, 2 розділу 2 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого Наказом МВС України від 07.11.2018 за № 893 (надалі також  Порядок № 893) передбачено, що підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. 
		Відповідно до п. п. 1 - 3 розділу 5 Порядку № 893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
		Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов`язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
		Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		На підставі пункту першого Розділу VІ Порядку № 893, зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу.
		Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.
		У разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.
		Як убачається з матеріалів справи, підставою для проведення службового розслідування щодо позивача стали обставини, викладені в доповідній записці заступника начальника УКЗ ГУНП в Харківській області полковника Тюніна В.О. №4515/119-12/02-2020 від 08.07.2020 стосовно проведення обшуків у службових приміщеннях Київського ВП, а також за місцем мешкання деяких поліцейських Київського ВП ГУНП в Харківській області, зокрема, позивача, в рамках кримінального провадження від 08.04.2019 № 42019220750000075, внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме: вимагання і отримання від громадян неправомірної вигоди в грошовому вигляді за непритягнення до кримінальної відповідальності цих осіб або їх родичів, співмешканців.
		У зв`язку з чим, відповідачем прийнято Наказ ГУНП в Харківській області від 08.07.2020 за № 1344 Про призначення та проведення службового розслідування (т. 1 а.с. 25-26).
		Разом із цим, в рамках проведення службового розслідування, було проведено моніторинг мережі Інтернет на предмет публікацій з приводу зазначеної події.
		В ході здійснення вищевказаного заходу встановлено, що, зокрема, на сайті інформаційного агентства УНІАН, на сайті TSN.ua виявлено ряд публікацій критичного характеру щодо викриття працівниками ТУ ДБР спільно із співробітниками Управління СБУ в Харківській області факту вимагання та отримання поліцейськими Київського ВП неправомірної вигоди від громадян за непритягнення їх до кримінальної відповідальності.
		Так, на сайті інформаційного агентства УНІАН за посиланням за пocилaнням ІНФОРМАЦІЯ_4 опубліковано статтю під назвою Правоохоронці підозрюють кількох співробітників Київського райвідділу поліції міста у звільненні наркозалежних від кримінальної відповідальності за хабарі.
		Також на сайті TSN.ua за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_5 у 1585798 .html опубліковано статтю під назвою У Харківській області викрили поліцейських перевертнів: чим вони займались. За "свободу" одного наркозалежного копи просили від 500 до 1000 доларів США. 
		В цілому, проведеним моніторингом з`ясовано, що вказана подія викликала чималий суспільний резонанс серед населення України, що, в свою чергу, підриває авторитет Національної поліції України в Харківській області.
		З особистої справи колегією суддів встановлено, що позивача неодноразово під підпис було попередженого про недопущення корупційних проявів серед особистого складу в підрозділі.
		Крім того, у ході проведення службового розслідування обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність позивача не встановлені, що також не встановлено судовим розглядом під час розгляду справи.
		Разом з цим, матеріали справи не містять доказів того, що протягом 2020 року позивач звертався до органів поліції із заявами та повідомленнями про пропозиції або надання йому неправомірної вигоди.
		На підставі викладеного вище, висновок суду першої інстанції про те, що факт внесення відомостей до ЄРДР за № 42019220750000075, зокрема, відносно позивача, за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, та повідомлення йому про підозру знайшов своє підтвердження, є правомірним.
		Колегія суддів зазначає, що законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що пов`язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
		Водночас, суспільством висуваються підвищені вимоги до поліцейського через те, що він є носієм влади.
		Отже, поліцейський в будь-який час та за будь-яких обставин зобов`язаний дотримуватися норм професійної етики та чинного законодавства, бути взірцем для громадян, та не допускати зі свого боку дій, які підривають авторитет та довіру громадян до поліції.
		Обов`язок поліцейського полягає у тому, щоб неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського, поважати і не порушувати прав і свобод людини та дотримуватися службової дисципліни.
		В основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, порушення яких утворює факт порушення Присяги. Під порушенням Присяги працівника поліції слід розуміти скоєння працівником поліції проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.
		Колегія суддів зазначає, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №802/2046/18-а та у постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі № 814/2622/13-а.
		Дії позивача, встановлені службовим розслідуванням, є такими, що підривають авторитет і довіру до поліції як органу державної виконавчої влади, який покликаний захищати життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань, що є неприпустимим.
		Отже, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що висновок службового розслідування від 20.07.2020 про порушення позивачем службової дисципліни, яке виразилось у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій, несумісних з вимогами, що пред`являються до професійно-етичних якостей поліцейських, є обґрунтованим.
		Колегія суддів зазначає, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності прийнятого наказу про притягнення особи до дисциплінарної відповідальності відповідно до положень діючого процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень.
		Матеріалами службового розслідування, наявними в матеріалах справи, підтверджено факт порушення позивачем службової дисципліни.
		Сам по собі висновок службового розслідування  це документ, який складається за результатами службового розслідування, містить правову оцінку виявлених фактів та обставин, дій чи бездіяльності осіб рядового і начальницького складу, висновки та пропозиції.
		Висновки та пропозиції із зазначенням міри юридичної відповідальності, в цьому випадку  щодо накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення позивача зі служби в поліції, приймаються посадовими особами на підставі юридичних фактів і норм права.
		З наведеного випливає, що висновки службового розслідування є самостійною підставою для накладення дисциплінарного стягнення.
		Наказ ГУНП в Харківській області від 21.07.2020 за № 499 Про застосування дисциплінарного стягнення до поліцейських ГУНП в Харківській області, в оскаржуваній частині, прийнятий за висновками службового розслідування, матеріали якого є такими, що беззаперечно свідчать про наявність у позивача вини у вчиненні проступку, за яке він притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
		А тому, відповідачем обґрунтовано та правомірно застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		Щодо доводів позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
		Приписами частини 2 статті 16 Статуту передбачено, що у разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.
		Ця норма права не встановлює заборони проводити службове розслідування, коли вже розслідується кримінальне провадження стосовно працівника поліції.
		Дисциплінарна та кримінальна відповідальність є різними видами юридичної відповідальності.
		Притягнення до дисциплінарної та кримінальної відповідальності за одні і ті ж самі дії не суперечить приписам статті 61 Конституції України.
		Звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення є самостійною і окремою підставою припинення служби в поліції, визначеною п. 10 ч. 1 ст. 77 Закону України Про Національну поліцію.
		Відсутність обвинувального вироку щодо позивача не свідчить про відсутність ознак дисциплінарного проступку (невиконання чи неналежне виконання позивачем службової дисципліни) в його діях.
		Вказана позиція, зокрема, наведена в постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №804/676/18, зазначеній судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
		Акцентуючи увагу на тому, що Закон № 580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, колегія суддів має на меті звернути увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема, дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
		Отже, такі підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не слід ототожнювати із підставами для притягненням до дисциплінарної відповідальності.
		Щодо останньої, то види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, установлені у статті 12 Дисциплінарного статуту. Підставою для застосування цих стягнень є вчинення дисциплінарних проступків, а саме: невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з`ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі, у тому числі в частині обрання виду стягнення.
		Адміністративний суд у силу вимог статті 2 КАС України в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо. У той же час, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо прямої чи опосередкованої оцінки правильності кримінально-правової кваліфікації діяння чи інших аспектів кримінального провадження, у тому числі дій слідчого чи прокурора в межах проведення досудового розслідування кримінального провадження.
		Щодо правової оцінки правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності, то така повинна зосереджуватися насамперед на такому:
		- чи прийнято рішення у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією та законами України;
		- чи дійсно у діянні особи є склад дисциплінарного порушення;
		- чи є встановлені законом підстави для застосування дисциплінарного стягнення;
		- чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим діянням.
		Разом з цим, слід ураховувати, що на відміну від звільнення зі служби в поліції у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, звільнення у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов`язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які водночас стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
		Вирішення питання про правомірність притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності передбачає необхідність з`ясувати саме наявність складу дисциплінарного проступку в його діяннях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію ці ж самі діяння отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
		В силу статей 1, 2 Дисциплінарного статуту підставою для дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок, сутність якого полягає у невиконанні чи неналежному виконанні службової дисципліни та означає недотримання Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, інших нормативно-правових актів, а також Присяги поліцейського.
		Зазначені правові висновки сформовано Верховним Судом у постанові від 19.04.2019 у справі № 802/1172/17-а.
		Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982 у справі X. v. Austria про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі C. v. the United Kingdom про неприйнятність заяви № 11882/85). Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі Ringvold v. Norway, заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
		Отже, провівши службове розслідування і встановивши беззаперечні докази вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, відповідач не повинен чекати набрання законної сили рішенням суду про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, щоб притягнути його до дисциплінарної відповідальності на підставі припису п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону.
		Колегія суддів зазначає, що за висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 листопада 2019 року по справі №826/6107/18 (провадження №К/9901/20337/19) рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставіККУ.
		Поряд з цим, колегія суддів враховує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини не є порушенням статті 6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з драв людини від 06.10.1982 у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви № 9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987 у справі «Є. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви № 11882/85).
		Акцентуючи увагу на тому, щоЗакон України «Про Національну поліцію»виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі №802/1172/17-а від 19.04.2019 звертає увагу на те, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну, кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
		Верховний Суд у вищезазначеній справі зробив висновок про те, що доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину, є безпідставними.
		Колегією суддів встановлено, що рішення про захід впливу у вигляді звільнення вжито до позивача за дії, що виразились у скоєнні проступку, що підриває авторитет поліції і її працівників в очах громадськості, порушення етики поведінки поліцейського, чим допущено порушення службової дисципліни.
		Тобто, наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності ґрунтується на самостійних підставах, натомість, встановлення вини останньої у скоєнні злочину є компетенцією кримінального суду.
		Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність чи відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставіКримінального кодексу України. При цьому предметом даного адміністративного позову є саме порушення апелянтом службової дисципліни.
		Гарантована пунктом 2 статті 6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за своєю суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003 у справі «Ringvold v. Norway», заява № 34964/97). Відтак, зазначена гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
		Судом встановлено, що при визначенні позивачу виду дисциплінарного стягнення відповідачем враховано тяжкість проступку, обставини, за яких його вчинено, його попередня поведінка, його характеристика, а також шкоду, заподіяну авторитету органів поліції.
		Крім того, суд зауважує, що обрання того чи іншого виду дисциплінарного стягнення є правом роботодавця в залежності від його оцінки та кваліфікації дій особи, відносно якої має бути застосовано таке стягнення, тобто належить до дискреційних повноважень відповідача, який за умови встановлення факту порушення службової дисципліни має право з урахуванням всіх обставин справи та особи порушника обрати один з визначених законом видів покарання.
		Аналогічні висновки містять в постановах Верховного Суду від 21.12.2018 по справі №805/623/16-а, від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 22.03.2019 у справі 804/676/18, від 22.11.2019 у справі 826/6107/18, від 31.03.2020 у справі 806/2492/16, від 25.06.2020 у справі №2240/2329/16, від 26.01.2021 у справі № 2140/1342/18.
		Таким чином, доводи позивача про відсутність підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність відповідного судового рішення (вироку), яке набрало законної сили, яке би підтверджувало факт учинення ним діяння, що ставиться йому в провину, як і доводи щодо порушення відповідачем принципу презумпції невинуватості, оскільки звільнення позивача відбулось до встановлення його вини обвинувальним вироком суду, є безпідставними, не ґрунтуються на вимогах законодавства, адже підставою звільнення позивача було порушення ним Дисциплінарного статуту, а не наявність кримінального провадження, чи доведення вини останнього у вчиненні злочину. Тобто, оскаржуваними наказами позивача притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності, при цьому не з підстав скоєння кримінального правопорушення, а через вчинення дій, які є дисциплінарним проступком.
		Також, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача попередньої бездоганної поведінки як лейтенанта поліції, зокрема, високі показники виконання ним своїх повноважень, та відсутність непогашених дисциплінарних стягнень не виключає можливість застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
		При цьому, колегія суддів не приймає посилання позивача на висновки щодо застосування норм права, наведені у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 804/4811/17, від 31.10.2019 у справі № 2040/7660/18, оскільки вони не узгоджується з вказаними вище правовими позиціями Верховного Суду, які враховано як останню правову позицію під час вирішення тотожних спорів.
		Щодо доводів апеляційної скарги про неправомірність звільнення позивача під час перебування на лікарняному, що підтверджується листками тимчасової непрацездатності, відповідно до яких позивач з 29.07.2020 по 05.08.2020 перебував на лікарняному та неправомірність внесення змін до наказу про звільнення в частині дати, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідач зазначає, що не був обізнаний про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 та лікування в медичній установі в період з 29.07.2020 по 05.08.2020, враховуючи викладене, наказом ГУНП в Харківській області від 28.09.2020 №308 о/с були внесені зміни до наказу ГУНП в Харківській області від 28.07.2020 №225 в частини дати звільнення майора поліції ОСОБА_1 з 31 липня на 06 серпня 2020 року.
		При цьому, листом начальника Київського ВП ГУНП в Харківській області від 16.10.2020 №466аз/119/61/2020 представника позивача повідомлено, що 30.07.2020 після 11.00 до Київського ВП ГУНП в Харківській області надійшла інформація про те, що майор поліції ОСОБА_1 знаходиться на лікарняному з 30.07.2020, що підтверджується відповідним списком працівників, що перебувають на лікарняному станом на 31.07.2020 (а.с.167-169).
		Згідно положень п.11 ч.1 ст. 22 Закону України "Про Національну поліцію України", керівник поліції приймає на службу та звільняє зі служби, призначає та звільняє з посад поліцейських відповідно до положень цьогоЗакону.
		Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України. Видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України (ч.3 та 4 ст. 59вказаного Закону).
		Згідно пунктів 1 та 2 розділу ІІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ від 23.11.2016 № 1235, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
		Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
		Оскільки до компетенції начальника ГУ НП в Харківській області відноситься винесення наказів по особовому складу, в тому числі щодо прийняття та звільнення зі служби, отже начальник органу поліції також не позбавлений права вносити до таких наказів зміни або доповнення з метою, які за своєю суттю не впливають на зміст самого наказу.
		Згідно ч.4 та 5 статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
		За відсутності на службі без поважних причин поліцейського, до якого застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади чи звільнення із служби в поліції, таке дисциплінарне стягнення виконується, а витяги з наказів про застосування та виконання дисциплінарного стягнення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. У такому разі днем ознайомлення поліцейського із зазначеними наказами є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення їх поліцейському, до якого застосовано дисциплінарне стягнення, або повнолітньому члену сім`ї такого поліцейського.
		При цьому, колегія суддів враховує, що наказ від 28.09.2020 №308 о/с було прийнято з метою реалізації наказу від 28.07.2020 №225 про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, при цьому підставою для внесення змін до наказу від 28.09.2020 року № 08 о/с було перебування позивача на лікарняному.
		Водночас, перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці, відповідно до приписів ч. 3 ст. 21 Дисциплінарного статуту Національної поліції, не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення.
		Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2019 по справі № 569/370/17, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки спірні правовідносини у справі № 569/370/17 виникли щодо звільнення керівника відділу правового забезпечення Рівненської філії ПАТ «Укртелеком» у зв`язку із скорочення штату працівників, а не звільнення працівника поліції як у цій справі.
		На підставі наведеного, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що чинним законодавством не передбачено можливість внесення змін до наказу про звільнення в частині дати.
		Суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінивши докази у їх сукупності, доводи сторін спору, врахувавши вищезазначені норми матеріального права та процесуального права, зокрема, щодо оцінки доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		Колегія суддів не приймає посилання позивача на висновки щодо застосування норм права, наведені у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 520/8550/18, оскільки вони не узгоджується з вказаними вище правовими позиціями Верховного Суду, зокрема, викладеною у постанові від 26.01.2021 року у справі № 2140/1342/18, які відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, враховано як останню правову позицію під час вирішення тотожних спорів.
		У контексті оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, колегія суддів вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку.
		Згідно ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.ч. 1-4 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
		Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду  без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року у справі №520/11637/2020 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.
		Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 по справі №520/11637/2020 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
		 
		Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис)  (підпис) З.О. Кононенко   О.М. Мінаєва   Повний текст постанови складено 29.04.2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...