Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/13909/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 02.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2021.
Дата набрання законної сили: 29.04.2021
Номер судового провадження: К/9901/32992/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29 квітня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 520/13909/19
		адміністративне провадження № К/9901/32992/20
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
		розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року (суддя Горшкова О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (судді: Ральченко І.М., Бершов Г.Є., Катунов В.В.) в адміністративній справі № 520/13909/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Харківській області (далі - відповідач, ГУНП в Харківській області), в якому просив суд:
		- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати на користь старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 грошової компенсації за витратами за час проходження стажування (відрядження) в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року;
		- зобов`язати ГУНП в Харківській області оформити належним чином відповідне посвідчення про відрядження на проходження стажування старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 та прийняти звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, поданих ним за результатом проходження стажування в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року;
		- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за витратами, які понесені за час проходження стажування (відрядження) в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року у сумі 35   834, 06 грн;
		- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та невиплати на користь старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 призначеного наказом №898 від 31 травня 2019 року та наказу №993 від 19 червня 2019 року грошового забезпечення у вигляді додаткового преміювання у розмірі до 2000 гривень за час перебування на стажуванні в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року;
		- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 встановлене наказом начальника ГУНП в Харківській області від 31 травня 2019 року №898 та наказом від 19 червня 2019 року №993 щомісячне преміювання на час проходження стажування(відрядження) в період з 20 червня 2019 року по 20 вересня 2019 року у сумі 6000 грн;
		- допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 грошової компенсації за витратами понесеними за час проходження стажування (відрядження) в період з 20 червня 2019 року по 20 вересня 2019 року у сумі 35   834, 06 грн  та щомісячного преміювання за час проходження стажування (відрядження) у загальній сумі 6000 грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що підполковника ОСОБА_1 направлено до ГУНП в Луганській області на стажування в порядку відрядження до іншого населеного пункту поза його місцем проживання, однак ГУНП в Харківській області протиправно та всупереч вимог чинного законодавства не проведено фінансування такого відрядження за рахунок бюджетних асигнувань, не прийнято звіт про використання коштів та не оформлено посвідчення про відрядження, щодо чого позивач неодноразово звертався до керівництва ГУНП в Харківській області.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
		Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
		Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо ненарахування та не виплати на користь старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 грошової компенсації за витратами за час проходження стажування в порядку відрядження в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019.
		Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області оформити належним чином відповідне посвідчення про відрядження на проходження стажування старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_1 та прийняти звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, поданих ним за результатом проходження стажування в ГУНП в Луганській області в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року.
		Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за витратами, які понесені за час проходження стажування (відрядження) в період з 20 червня по 20 вересня 2019 року у сумі 35834,06 грн.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції про доведеність факту перебування позивача саме на стажуванні, яке є відрядженням та має фінансуватися за рахунок бюджетних коштів.
		Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування.
		Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі. Скаржник просить суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
		Головне управління Національної поліції в Харківській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, зазначивши підставами касаційного оскарження судових рішень пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
		Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		Обґрунтовуючи пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження відповідач вказує на те, що Верховним Судом не сформовано практики щодо застосування Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02 серпня 2017 року № 672 (далі - Інструкція № 672) та Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 грудня 2015 року № 1625 (далі - Положення №1625) в частині направлення на стажування поліцейських.
		На переконання скаржника Інструкцією № 672 та Положенням №1625 не передбачено, що направлення на стажування поліцейських є направленням у відрядження та відсутній обов`язок видавати посвідчення про відрядження, а у поліцейського, який відбуває на стажування, відсутній обов`язок мати при собі документ на відрядження.
		Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій визначивши, що позивач відбувши на стажування у відрядження, а значить йому необхідно виплатити витрати за час перебування у відрядженні, неправильно застосували норми матеріального права.
		Позиція інших учасників справи.
		Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу відповідача, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		Рух касаційної скарги.
		Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 28 квітня 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
		29 травня 2019 року начальником ГУНП в Харківській області начальникам підрозділів Головного управління скеровано службову телефонограму «Про організацію стажування на базі ГУНП в Донецькій та Луганській областях», відповідно до якої на виконання розділу IX Положення про організацію післядипломної освіти працівників національної поліції та службового листа Національної поліції України від 26 січня 2018 року № 1053/01/12-2018 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України», вимагалось забезпечення прибуття працівників за списками для проходження стажування (на період з 05 червня 2019 року по 05 вересня 2019 року) на базі ГУНП в Донецькій (Луганській) областях, у тому числі і підполковника поліції ОСОБА_1    
		30 травня 2019 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУНП в Харківській області оформив рапорт з проханням надати пояснення щодо підстав та причин його включення до списку на проходження стажування, який направив засобами поштового зв`язку 31 травня 2019 року.
		Наказом ГУНП в Харківській області від 31 травня 2019 року № 898 «Про направлення на стажування працівників ГУНП в Харківській області» на виконання розділу ІХ Положення про організацію післядипломної освіти працівників національної поліції та службового листа Національної поліції України від 26 січня 2018 року № 1053/01/12-2018 «Про організацію проведення стажування в системі Національної поліції України», підполковника поліції ОСОБА_1 направлено на проходження стажування з 05 червня 2019 року по 05 вересня 2019 року до ГУНП в Луганській області.
		Зазначеним наказом також доручено провести додаткове преміювання у розмірі 2000 грн понад установлені рекомендовані граничні розміри грошового забезпечення за відповідною посадою (п. 5.1. наказу); у встановленому порядку забезпечити працівників ЦЗ коштами на відрядження (п. 5.2. наказу).
		В подальшому ОСОБА_1 03 червня 2019 року на адресу Начальника ГУНП в Харківській області направив рапорт, яким просив забезпечити його грошовими коштами для здійснення поточних витрат під час службового відрядження у відповідності до приписів Постанови КМУ № 98 та Інструкції № 59 «Про службові відрядження в межах України».
		Крім того, ОСОБА_1 у відповідності до Інструкції про службові відрядження поліцейських в межах України № 672 просив надати відповідні вказівки щодо оформлення та видачі посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження для відповідних відміток щодо реального перебування на стажування на території Луганської області.
		У період з 04 червня 2019 року по 13 червня 2019 року ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в поліклініці ДУ «ТМО МВС України по Харківській області», що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського військовослужбовця Національної гвардії України № 2450, та про що позивач відповідним рапортом від 13 червня 2019 року повідомив начальника ГУНП в Харківській області та просив надати дозвіл на виїзд для проходження стажування до ГУНП в Луганській області.
		Наказом ГУНП в Харківській області від 19 червня 2019 року № 993 «Про внесення змін до наказу ГУНП в Харківській області від 31 травня 2019 року № 898», направлено підполковника ОСОБА_1 для проходження стажування з 20 червня 2019 року по 20 вересня 2019 року до ГУНП в Луганській області.
		19 червня 2019 року підполковнику ОСОБА_1 оформлено направлення на стажування в ГУНП в Луганській області з 20 червня 2019 року по 20 вересня 2019 року.
		Відповідно до наказу ГУНП в Луганській області від 29 червня 2019 року № 1643 «Про організацію та проведення стажування ОСОБА_1 » наказано вжити невідкладні заходи щодо належної організації стажування прикомандированого працівника.
		05 липня 2019 року ГУНП в Луганській області (Сєвєродонецький відділ поліції) прийнято наказ № 402 «Про організацію та проведення стажування ОСОБА_1 ».
		По закінченні стажування керівництвом ГУНП в Луганській області складено та затверджено відгук - характеристику на підполковника поліції ОСОБА_1 від 20 версеня 2019 року та звіт за підсумкам стажування відрядженого підполковника поліції ОСОБА_1 від 20 вересня 2019 року.
		24 вересня 2019 року ОСОБА_1 на ім`я начальника ГУНП в Харківській області оформив рапорт, в якому просив прийняти його авансовий звіт щодо компенсації вартості проїзду до місця відрядження (стажування) та у зворотному напрямку, добових на час перебування у відрядженні та компенсації вартості житла у розмірі 35834,06 грн та оформити посвідчення про відрядження.
		Листом від 11 жовтня 2019 року № 3719/119/05/29-2019 ГУНП в Харківській області повідомлено ОСОБА_2 , що через відсутність наказу про службове відрядження, відсутності посвідчення про відрядження та неповністю заповнений звіт про використання коштів, УФЗБО ГУНП в Харківській області не має підстав для проведення розрахунку та відшкодування витрат, які ОСОБА_1 поніс під час проходження стажування та документи повернуто без виконання.
		Не погодившись із такою відповіддю представник позивача - адвокат Мазюк О.М., 04 листопада 2019 року звернувся до ГУНП в Харківській області із клопотанням про відшкодування витрат на відрядження під час перебування позивача на стажуванні.
		За наслідками розгляду вказаного звернення листом від 12 листопада 2019 року № 45аз/119/05/29-2019 ГУНП в Харківській області повідомило, що через відсутність наказу про службове відрядження, відсутності посвідчення про відрядження та неповністю заповнений звіт про використання коштів, УФЗБО ГУНП в Харківській області не має підстав для проведення розрахунку та відшкодування витрат, які ОСОБА_1 поніс під час проходження стажування.
		Крім того, повідомлено, що звіт про використання коштів не містить: на лицьовій стороні - даних поліцейського щодо посади, прізвища, ім`я та по-батькові та про загальну суму отриманих під звіт коштів у графі «Усього отримано»; на зворотній стороні - не зазначено дані про контрагента та номери фіскальних чеків, відповідно до яких було оплачено проживання у готелі «Центральний», невірно вказано перевізника у проїзних документах. Проїзд ОСОБА_1 за 01 липня 2019 року, 14 липня 2019 року, 24 липня 2019 року, 29 липня 2019 року, 27 серпня 2019 року, 29 вересня 2019 року не підлягає відшкодуванню, оскільки у цей час ОСОБА_1 мав знаходитись у м. Сєвєродонецьк.
		Позивач, не погодившись з такою відмовою відповідача, звернувся до суду із цим позовом.
		Релевантні джерела права та акти їхнього застосування.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Закон України «Про Національну поліцію» №580-VIII (далі п - Закон України №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
		Відповідно до частини першої статті 75 Закону України №580-VIII післядипломна освіта поліцейських здійснюється на загальних засадах, визначених Законом України «Про вищу освіту», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, і складається з: 1) спеціалізації; 2) перепідготовки; 3) підвищення кваліфікації; 4) стажування.
		Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 24 грудня 2015 року №1625 затверджено Положення про організацію післядипломної освіти працівників Національної поліції, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2016 року за №76/28206 (далі - Положення №1625).
		Відповідно до пунктів 1, 4 розділу ІІІ Положення №1625 одним із видів післядипломної освіти є стажування - набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань.
		Тривалість навчання в системі післядипломної освіти визначається відповідно до навчальних планів та програм і встановлюється навчальним закладом, органом поліції, підприємством, установою, організацією, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, в яких здійснюватиметься навчання, відповідно до законодавства за погодженням із замовником.
		Пунктом 7 розділу 1 Положення №1625 передбачено, що фінансування післядипломної освіти працівників поліції здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також інших джерел, не заборонених законодавством.
		Відповідно до пункту 2, 3 розділу І Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 02.08.2017 №672, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2017 №1042/30910 (далі по тексту- Інструкція №672 ), службовим відрядженням вважається поїздка поліцейського за наказом, підписаним керівником органу поліції або особою, яка виконує його обов`язки, його першим заступником або заступниками відповідно до їх компетенції, на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового завдання поза місцем його постійної служби.
		Відповідно до пункту 3 Розділу І Інструкції №672 основними завданнями службових відряджень є:
		вивчення і перевірка стану службової діяльності органів (підрозділів) поліції;
		надання практичної допомоги в службовій діяльності органів (підрозділів) поліції;
		проведення оперативно-профілактичних заходів;
		участь у проведенні слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у конкретному кримінальному провадженні;
		проведення службових розслідувань;
		вирішення проблемних питань діяльності органів (підрозділів) поліції;
		участь у проведенні нарад, конференцій, семінарів та інших заходів;
		вивчення та поширення передового досвіду, новітніх форм і методів роботи;
		навчання працівників органів (підрозділів) поліції.
		Пунктом 2 розділу II Інструкції №672 встановлено, зокрема, що строк відрядження не може перевищувати 30 календарних днів з урахуванням часу перебування в дорозі, але з дозволу керівника органу поліції або особи, яка виконує його обов`язки строк відрядження може бути продовжено, при цьому загальний строк відрядження не може перевищувати 60 календарних днів.
		Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції №672 встановлено, що строк відрядження поліцейських, направлених на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів, не повинен перевищувати строку такого навчання.
		Відповідно до пунктів 1, 3, 4, 8 розділу ІІІ Інструкції №672 поліцейському, який направляється у службове відрядження, видається посвідчення про відрядження з талоном посвідчення про відрядження та карткою автоматизованої інформаційної системи «Відрядження» (далі - картка АІС «Відрядження») (додаток 1), які оформлюються відрядженою особою. Орган (підрозділ) поліції самостійно забезпечує виготовлення бланків посвідчень про відрядження.
		На бланку посвідчення про відрядження проставляється відповідні серія та номер. Виїзд поліцейського у службове відрядження без посвідчення про відрядження не дозволяється.
		Посвідчення про відрядження підписується керівником органу поліції або його першим заступником, заступниками відповідно до їх компетенції та скріплюються гербовою печаткою.
		Поліцейський, який виїжджає у службове відрядження, зобов`язаний у підрозділі документального забезпечення органу (підрозділу) поліції отримати посвідчення про відрядження, заповнити всі його реквізити, після чого у разі необхідності подати талон посвідчення про відрядження до бухгалтерської служби органу (підрозділу) поліції для отримання авансу.
		Усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат.
		Відповідно до пункту 9 Розділу III Інструкції про службові відрядження поліцейських у межах України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 672 від 02.08.2017, витрати на службове відрядження відшкодовуються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 98 та Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 № 59.
		Так, постановою Кабінету Міністрів України № 98 визначено, що державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються: 1) витрати: на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті); на оплату вартості проживання у готелях (мотелях), інших житлових приміщеннях.
		Додатком 1 до постанови визначено, що сума добових витрат на відрядження в межах України затверджена в розмірі 60 грн. та гранична сума витрат на найм житлового приміщення за добу 600 грн.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Аналіз положень Інструкції № 672 свідчить, що поліцейські направляються у відрядження, зокрема, на навчання в системі перепідготовки, удосконалення, підвищення кваліфікації кадрів.
		Відповідно до п.п.1 пункту 1 Положення одним із видів післядипломної освіти є стажування. Стажування - набуття працівником поліції досвіду виконання завдань і обов`язків певної професійної діяльності або галузі знань.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказами ГУНП в Харківській області № 898 від 26 лютого 2018 року та № 993 від 19 червня 2019 року позивача направлено для проходження стажування з 20 червня до 20 вересня 2019 року до ГУНП в Луганській області.
		Згідно з пункту 5 Розділу IX Положення № 1625 стажування проводиться за місцем служби (роботи) або в інших органах і підрозділах поліції, науково-дослідних установах, підприємствах, установах, організаціях, що належать до сфери управління поліції, НЗ НП, на базі інших центральних органів виконавчої влади, навчальних закладів, а також за кордоном, на займаних посадах або на посадах, на які працівників поліції передбачається згодом призначити.
		Розділом 5 Положення № 1625 визначено, що працівники поліції, направлені на навчання, зобов`язані прибути до НЗ НП напередодні дня занять в однострої за сезоном, без зброї і мати при собі: направлення (додаток 1); службове посвідчення; довідку про допуск до державної таємниці (якщо це передбачено номенклатурою посад); документ про відрядження та кошти на відрядження (у разі направлення на навчання поза межі гарнізону).
		Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що направлення особи на стажування до іншого населеного пункту поза його постійним місцем роботи є відрядженням та має фінансуватися за рахунок бюджетних коштів.
		Суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що перебуваючи на стажуванні в порядку відрядження, виконував накази ГУ НП в Харківській області № 898 від 26 лютого 2018 року та № 993 від 19 червня 2019 року, мав прямий обов`язок виконувати рішення керівництва та, відповідно, не міг уникнути витрат під час відрядження.
		Щодо посилань відповідача на відсутність договору про оренду житла з ФОП ОСОБА_4 колегією суддів Верховного Суду зазанчає таке.
		Відповідно до пункту 8 Розділу III Інструкції № 672 усі витрати на службове відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що засвідчують вартість цих витрат.
		Отже, підставою для відшкодування витрат, понесених працівником під час відрядження є виключно наявність розрахункових документів, що засвідчують їх вартість.
		При цьому, аналіз положень Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що законодавством передбачена можливість укладення договорів, зокрема найму житла, у спрощеному порядку через: ділову переписку - шляхом обміну документами, в тому числі електронними; у вигляді конклюдентних дій (прийняття замовлення до виконання).
		Враховуючи, що договори, укладені зазначеними способами, вважаються такими, що вчинені у письмовій формі, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанції, що сторонами по договору найму житла дотримані вимоги щодо форми даного правочинну спрощеній (усній) формі, оскільки його зміст та істотні умови були відображені у рахунках - фактурах та фіскальних чеках, з огляду на що витрати у розмірі 28925 грн за найм житлового приміщення у місті Сєвєродонецьк є підтвердженими.
		Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
		За цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанції у цій справі є законними та обґрунтованими, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій.
		Викладені в касаційній скарзі доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій не підтвердилися під час розгляду касаційної скарги у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
		Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення. 
		За змістом частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки Верховний Суд не змінює судові рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Харківській області залишити без задоволення.
		Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                А.Г. Загороднюк
		 
		судді                                                                                                     Л.О. Єресько
		 
		                                                                                                    В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...