Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/16116/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 02.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2021.
Дата набрання законної сили: 30.04.2021
Номер судового провадження: К/9901/43622/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 квітня 2021 року 
		м. Київ
		справа № 804/16116/15
		адміністративне провадження № К/9901/43622/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Пасічник С.С.,
		суддів: Васильєвої І.А.,  Юрченко В.П., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2016 року (суддя Барановський Р.А.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року (головуючий суддя Сафронова С.В., судді: Мельник В.В., Чепурнов Д.В.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		В квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень форми «Р» від 06 березня 2013 року за №32 про донарахування грошового зобов`язання із ввізного мита у розмірі 395 035,15 грн. та за №33 про донарахування зобов`язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) в сумі 79 007,06 грн.
		 
		Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на відсутність у Митниці правових підстав для донарахування йому за результатами перевірки митних платежів, оскільки відповідач, раніше приймаючи вантажні митні декларації від позивача та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з кодом товарної номенклатури й ставкою ввізного мита для даної продукції; крім того, відповідачем безпідставно змінено коди імпортованих позивачем товарів, оскільки, враховуючи властивості останніх, Товариство мало всі підстави для віднесення задекларованих виробів до товарних позицій за обраними ним кодами згідно УКТ ЗЕД.
		 
		Справа розглядалась судами неодноразово й постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.
		 
		Приймаючи такі рішення, суди дійшли висновку, що при митному оформленні ізоляційних плит декларантом надавалась достовірна, проте неповна інформація у частині хімічного складу, що не давала можливості однозначно віднести даний товар до виробів товарної позиції 7019 або 6806 за УКТ ЗЕД, а при митному оформленні термопар та датчиків кисню надавалась достовірна та повна інформація щодо необхідних характеристик таких товарів для їх однозначної класифікації, проте декларантом неправильно визначено їх коди згідно з УКТ ЗЕД, відтак у митного органу були підстави для донарахування Товариству на наслідками проведеної перевірки сум ввізного мита та податку на додану вартість (далі - ПДВ) на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
		 
		Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Товариство звернулось до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, що вже наводились ним в позовній заяві, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.
		 
		Відповідач в письмових запереченнях (відзиві) на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій, які він вважає обґрунтованими і законними, - без змін.
		 
		В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		 
		Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
		 
		Судами встановлено, що в період з 04 лютого 2013 року по 11 лютого 2013 року посадовими особами Митниці було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання Товариством законодавства України з питань митної справи, за результатами якої складено акт №Н04/13/110050000/24432974 від 12 лютого 2013 року, в якому зазначено про неправильну класифікацію позивачем згідно кодів УКТ ЗЕД товарів, які протягом жовтня 2011 року - листопада 2012 року ввозились ним на митну територію України за 14 митними деклараціями, що призвело до заниження податкових зобов`язань по сплаті податків, які справляються при ввезені товарів на митну територію України, на суму 379 233,77 грн., в тому числі мито - 316 028,12 грн. та ПДВ - 63 205,65 грн.
		 
		Так, за даними перевірки позивачем у період з 03 жовтня 2011 року по 14 листопада 2012 року здійснено митне оформлення 10 вантажних митних декларацій, за якими оформлено товар: "Частини приладдя для вимірювання температури" та "Приладдя для вимірювання температури" із зазначенням у графі 33 вантажних митних декларацій коду товару 9025 90 00 98 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 5 %), та 4 вантажні митні декларації, за якими оформлено товар: "Приладдя для фізичного або хімічного аналізу" із зазначенням у графі 33 вантажних митних декларацій коду товару 9027 90 50 00 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита 0 %).
		 
		У період з 06 жовтня 2011 року по 04 липня 2012 року Товариством здійснено митне оформлення 3 вантажних митних декларацій, за якими оформлено товар "ізоляційні плити зі скловати" із зазначенням у графі 33 вантажних митних декларацій коду товару 7019 31 00 00 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 8%), та 2 вантажних митних декларацій за якими оформлено товар "ізоляційні плити з мінеральної вати" із зазначенням у графі 33 вантажних митних декларацій коду товару 6806 10 00 00 згідно з УКТ ЗЕД (ставка ввізного мита - 5%).
		 
		Проте, на думку митного органу, позивачем неправильно визначено коди вищевказаних товарів за УКТ ЗЕД, а саме: термопари ММТ18-1200-Fe, кисневі зонди VSN-OX-B-1200 та датчики окислення необхідно класифікувати за кодом УКТЗЕД 9025 19 80 10, ставка ввізного мита за яким становить 10 відсотків митної вартості товарів; ізоляційні плити зі скловати та ізоляційні плити з мінеральної вати необхідно класифікувати за кодами УКТ ЗЕД 6806 90 00 00 та 7019 90 99 00, ставка ввізного мита становить 8 та 10 відсотків митної вартості товарів відповідно.
		 
		За наслідками проведеної перевірки відповідачем 06 березня 2013 року прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» №32, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з мита на товари, що ввозяться на територію України, на суму 395 035,15 грн., з яких 316 028,12 грн. - основний платіж та 79 007,03 грн. - штрафні санкції, та №33, яким донараховано податкове зобов`язання з ПДВ з товарів, увезених на територію України, на суму 79 007,06 грн., з яких 63 205,65 грн. - основний платіж та 15 801,41 грн. - штрафні санкції.
		 
		При цьому суди встановили, що товар за митними деклараціями, зазначеними в акті перевірки від 12 лютого 2013 року №Н04/13/110050000/24432974 (від 03 жовтня 2011 року №110050005/2011/8879, від 06 грудня 2011 року №110050005/2011/11107, від 15 березня 2012 року №110050005/2011/1951, від 28 квітня 2012 року №110050005/2012/3274, від 04 травня 2012 року №110050005/2012/3400, від 25 травня 2012 року №110050005/2012/4048, від 09 липня 2012 року №110050004/2012/101484 та №110050004/2012/101490, від 29 жовтня 2012 року №110050004/2012/104654, від 14 листопада 2012 року №110050004/2012/200049, а також від 06 жовтня 2011 року №110050002/2011/014613, від 20 жовтня 2011 року №110050002/2011/015253, від 23 травня 2012 року №110050002/2012/003991, від 04 липня 2012 року №110050002/2012/101291), був випущений Митницею на митну територію України після сплати Товариством всіх податків та зборів.
		 
		Не погоджуючись із прийнятими Митницею податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
		 
		В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		 
		Пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур (пункт 35 статті 1 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року №92-IV (далі - МК України №92)).
		 
		У пункті 19 статті 1 МК України №92 наведено визначення терміну «митні процедури» - це операції, пов`язані зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також зі справлянням передбачених законом податків і зборів.
		 
		Отже, митні процедури охоплюють митний контроль, митне оформлення та справляння податків і зборів. При цьому виконання митним органом дій (процедур), які пов`язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, та мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів, є митним оформленням.
		 
		Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму (частина 2 статті 78 МК України №92).
		 
		Незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи (стаття 69 МК України №92).
		 
		Аналіз наведених норм свідчить про можливість митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
		 
		При цьому, якщо митний орган, приймаючи ВМД, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобов`язань, за винятком випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов`язкових платежів.
		 
		В інших випадках, за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, митний орган має право продовжити здійснення митного контролю, за наслідками якого донарахувати обов`язкові платежі, якщо протиправні дії декларанта спричинили їх недоплату.
		 
		Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року, 26 червня 2012 року та 04 липня 2013 року у справах №21-223а11, №21-130а12, №21-202а13 відповідно.
		 
		Разом з тим, з 01 червня 2012 року набрав чинності Митний кодекс України від 13 березня 2012 року №4495-VI (далі - МК України №4495), який іншим чином регулює питання здійснення митними органами митного контролю товару після завершення процедур його митного оформлення.
		 
		Так, згідно із пунктами 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України №4495 митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
		 
		Частиною 1 статті 246 МК України №4495 передбачено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		 
		За змістом частини 1 статті 248 МК України №4495 митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
		 
		Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії (частина 4 статті 255 МК України №4495).
		 
		Частина 4 статті 69 МК України №4495 обумовлює, що у разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари.
		 
		Відповідно до частин 1 та 3 статті 345 МК України №4495 документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких митні органи переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.
		 
		Митні органи мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території.
		 
		Згідно із частинами 1 та 2 статті 351 МК України №4495 предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств.
		 
		Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих митному органові документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
		 
		Як вже вказувалось в цій постанові, обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало про відсутність у Митниці правових підстав для донарахування йому за результатами перевірки митних платежів, оскільки відповідач, раніше приймаючи від позивача вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувався з кодом товарної номенклатури й ставкою ввізного мита для даної продукції; крім того, відповідачем безпідставно змінено коди імпортованих позивачем товарів, оскільки, враховуючи властивості останніх, Товариство мало всі підстави для віднесення задекларованих виробів до товарних позицій за обраними ним кодами згідно УКТ ЗЕД.
		 
		З такими доводами Товариства погодились суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, під час первісного розгляду даної справи.
		 
		При цьому, направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 17 листопада 2015 року вказав на необхідність врахування судами тієї обставини, що правовідносини щодо правильності визначення класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно УКТ ЗЕД та щодо митного контролю після пропуску товарів у періоді, який підлягав перевірці, були врегульовані як МК України №92, так і МК України №4495, а тому, зважаючи на різне регулювання спірних правовідносин зазначеними Кодексами, судам необхідно чітко відокремити вантажні митні декларації, за якими здійснювались поставки під час дії кожного з них (надавши відповідну правову оцінку), а також встановити, за якими саме вантажними митними деклараціями, на думку відповідача, позивач помилково визначив коди товарної номенклатури згідно УКТ ЗЕД, що стало підставою для визначення Товариству спірних сум грошових зобов`язань.
		 
		Проте, під час нового розгляду справи судами попередніх інстанцій наведених вимог касаційного суду виконано не було, а прийняті ними постанова від 04 березня 2016 року та ухвала від 24 січня 2017 року фактично дублюють зміст акту перевірки й не містять жодних мотивів та обґрунтувань власне судів, за яких вони прийшли до висновку про правильність здійсненої Митницею зміни класифікації імпортованих товарів за УКТ ЗЕД.
		 
		Крім того, при розгляді справи судами не встановлювались та не досліджувались як такі підстави для проведення митним органом перевірки Товариства, результати якої оформлені актом №Н04/13/110050000/24432974 від 12 лютого 2013 року, на відповідність їх приписам чинного законодавства.
		 
		До того ж, судами не перевірено обставин справи (та відповідних доводів позовної заяви) в контексті того, чи були спірні імпортовані товари оформлені за визначеними Товариством або відкоригованими Митницею кодами УКТ ЗЕД, що має визначальне значення для можливості врахування вищевказаної судової практики Верховного Суду України.
		 
		Частинами 4 та 5 статті 11 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій) передбачалось, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
		 
		У відповідності до змісту наведених положень суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів.
		 
		Загальне правило оцінки доказів сформульоване у частині 1 статті 86 КАС України, згідно з яким суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		 
		Частиною 1 статті 138 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
		 
		Тобто предметом доказування у кожній справі є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення. З`ясуванню і перевірці доказами підлягають також причини і умови, які сприяли правопорушенню або виникненню публічно-правового спору.
		 
		В статті 163 КАС України викладено вимоги до постанови суду першої інстанції та в її пункті 3 частини 1 передбачено, що в мотивувальній частині постанови зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів й мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.
		 
		Такі ж вимоги до ухвал апеляційного суду було викладено і в статті 206 КАС України.
		 
		Як передбачалось статтею 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.
		 
		Аналогічні за змістом положення закріплені і в КАС України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
		 
		Отже, як вже зазначалось, неповнота при з`ясуванні обставин цієї справи призвела до передчасних висновків судів попередніх інстанцій й зазначені недоліки унеможливлюють формулювання правового висновку, а їх усунення можливе лише у разі відновлення судового розгляду справи судом першої інстанції.
		 
		Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанцій порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статей 349, 353 КАС України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними і допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		 
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задовольнити частково.
		 
		Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 березня 2016 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2017 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва   В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...