Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 221/2009/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 02.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2021.
Дата набрання законної сили: 26.08.2021 (частково)
Результат оскарження 26.08.2021 Донецький апеляційний суд: змінено рішення місцевого суду
Номер судового провадження: 2/221/60/2021

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		221/2009/20 
		2/221/60/2021
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 квітня 2021 року        м. Волноваха
		Волноваський районний суд Донецької області в складі:
		головуючого судді                    Чальцевої Т.В.,
		за участю секретаря судового засідання        Черткова А.О., Сєрих І.С.
		позивача                         ОСОБА_1 
		представника відповідача                Ткаченко О.А.
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судум.Волноваха Донецькоїобласті цивільнусправу запозовною заявою ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, - 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		 
		17.03.2020р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду. В обґрунтування позову зазначив, що з 22.08.1996р. він проходив службу в органах внутрішніх справ України. 22.06.2010р. наказом ГУМВС України в Донецькій області № 227 о/с, його було призначено на посаду першого заступника начальника міськвідділу  начальника кримінальної міліції Докучаєвського МВ ГУМВС України в Донецькій області. 29.02.2012р. прокуратурою Донецької області відносно нього було порушено кримінальну справу за ч.3 ст. 368 КК України. Цього ж дня його було затримано та 01.03.2012р. було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 09.04.2012р. кримінальну справу було перекваліфіковано на ч.3 ст. 364, ч.1 ст.190 КК України. 23.04.2012р. справу було направлено до суду. Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 31.10.2012р. кримінальну справу було повернуто прокурору для організації попереднього розслідування та усунення недоліків, вказаних у постанові суду. 29.12.2012р. прокуратурою Донецької області винесено постанову про закриття кримінального провадження за ч.1 ст.284 КПК України. Отже, фактично позивач перебував під слідством з 29.02.2012р. по 29.12.2012р. Однак, за цей час, а саме - 16.03.2012р. за висновками службового розслідування стосовно нього, його було звільнено з органів внутрішніх справ на підставі наказу № 658, виданого ГУМВС України в Донецькій області. Після цього тривалий час позивач намагався через суд довести незаконність свого звільнення та лише у червні 2015р. Донецьким окружним адміністративним судом було винесено остаточне рішення, яке набуло чинності у червні 2016р., про скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ. 
		За час перебування позивача у статусі особи, притягненої до кримінальної відповідальності, через велике душевне хвилювання в нього погіршились стосунки із родичами та оточуючими, порушились нормальні життєві зв`язки. Це вимагало від нього додаткових зусиль для організації життя. Крім того, постраждала його ділова репутація. Через недовіру з боку керівництва та колег, яка виникла після незаконного притягнення його до кримінальної відповідальності, згодом йому пропонували посади, які є нижчими, ніж він раніше займав. Крім того, до теперішнього часу не знято арешт з належного позивачу автомобіля, через що він позбавлений права розпоряджатись ним на власний розсуд . Також, на даний момент не анульовано відомості щодо притягнення позивача до кримінальної відповідальності  так, згідно довідки департаменту інформатизації МВС України, « ОСОБА_1 є особою, якій пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України. Справу направлено до суду 19.12.2012р. Відомості про результати судового розгляду до МВС не надходили». Вищевказані обставини заважають позивачу працевлаштуватись на роботу, обійняти гідну посаду, отримувати належну зарплату. Таким чином, на думку позивача, незаконними діями працівників прокуратури Донецької області йому було завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює у 200000 гривень та просить стягнути вищевказану суму, а також витрати на правову допомогу у розмірі 4 5000 гривень, з Державної казначейської служби України на його користь.
		Присутній у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні із підстав, викладених у позові та уточненнях до позовної заяви.
		Присутня у судовому засіданні представник відповідача прокуратури Донецької області Ткаченко І.А. позовні вимоги не визнала частково, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позов, проти задоволення позову заперечувала. 
		Представник відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області, будучи сповіщеним про час та дату розгляду справи, до зали суду не з`явився, надав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність та письмовий відзив на позов, згідно якого проти задоволення позову заперечував . 
		Суд, вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.
		Постановою прокуратури Донецької області від 29.02.2012 року було порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст. 368 КК України. Цього ж дня ОСОБА_1 було затримано та 01.03.2012р. у відношенні нього було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд. 09.04.2012р. кримінальну справу було перекваліфіковано на ч.3 ст. 364, ч.1 ст.190 КК України. 23.04.2012р. справу було направлено до суду. Постановою Волноваського районного суду Донецької області від 31.10.2012р. кримінальну справу було повернуто прокурору для організації попереднього розслідування та усунення недоліків, вказаних у постанові суду. 29.12.2012р. прокуратурою Донецької області винесено постанову про закриття кримінального провадження за ч.1 ст.284 КПК України. Отже, фактично позивач перебував під слідством з 29.02.2012р. по 29.12.2012р., тобто 10 місяців. 
		Згідно із ч. 2ст. 1176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Особа має право на відшкодування такої шкоди внаслідок подій наведених у ч. 1 ст. 1 та випадках, визначених ч. 1ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду"
		Згідно ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
		Відповідно до ст. ст.15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування моральної(немайнової)шкоди, а також визнання незаконними рішення,дій чи бездіяльності органу державної влади,органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування,їхніх посадових і службових осіб.
		За змістом ст. 1176 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.
		З урахуванням вказаних вимог ст.1176ЦК України та предмету позову, для вирішення позовних вимог суду необхідно перевірити наявність загальних підстав для відшкодування шкоди.
		Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду встановлені ст.ст. 1166-1167 ЦК України, а також п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди від 27.03.92 року № 6, п. 3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.95 року № 4 за змістом яких заподіяна шкода підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. (Абзац пункту 5 в редакції Постанови Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001).
		Згідно ч. 1ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд немає обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
		Згідност.56 Конституції Україникожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
		Відповідно до ч. ч. 1, 2ст.1176 ЦК Українишкода,завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу,незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування моральної шкоди передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року.
		Процедура застосування даного закону врегульована Положенням про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженим спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України №6/5/3/41 від 04 березня 1996 року.
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження,незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати (стаття 2 Закону). В пунктах 2, 3 Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду", затвердженого спільним наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України № 6/5/3/41 від 04 березня 1996 року, зазначено, що відшкодуванню підлягає шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок незаконного притягнення як обвинуваченого. Право на відшкодування шкоди у громадянина, який був незаконно засуджений судом, виникає у випадку повної його реабілітації.
		Згідно ст. 3 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», передбачається, що громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; моральна шкода. Ст. 3,4 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів,що здійснюють оперативно-розшукову діяльність,органів досудового розслідування,прокуратури і суду» закріплюють, що у наведених в ст. 1цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються, зокрема, суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомоги та моральна шкода. Відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
		Відповідно до ч. 1, п. 2 ч. 2ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 3 Постанови Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		За змістом п. 2 ч. 2ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під варту або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
		Згідно з ч. 1ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Відповідно до ч .5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури ісуду», відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Законом України «Про порядок відшкодування шкоди,завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено нижчу межу розміру місячного відшкодування моральної шкоди, яка не може бути меншою ніж один мінімальний розмір заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Позивач зазначає, що незаконними діями органи дізнання та досудового розслідування завдали йому моральну шкоду, яку позивач оцінює в 200 000 грн. Аналізуючи вищезазначені норми, та відповідні документи, що додаються до позовної заяви, як докази обгрунтування позивачем позову, суд дійшов висновку про те, що вказані позивачем обставини дійсно мали місце і, у відповідності до законодавства, позивачу має бути відшкодована моральна шкода.
		Отже, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, позивач має право на відшкодування майнової та моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме:статті 1176 ЦК України,Закону № 266/94-ВР.
		Оскільки Закон № 266/94-ВР не містить вимог щодо процесуальної форми документа, з яким особа має звернутися до суду за захистом свого порушеного права, то таким способом захисту в силу положень статей15,16ЦК України може бути, зокрема, звернення до суду з відповідною позовною заявою.
		Вказані правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 383/596/15 (провадження № 14-342цс18).
		Так, перебування позивача під слідством, та подальше скасування наказу про звільнення у судовому порядку, безумовно негативно вплинуло на його почуття та душевний стан і завдало йому душевних страждань, він постійно перебував у стресовому стані, а інші слідчі дії безумовно також завдали йому моральних страждань, погіршились його стосунки з оточуючими людьми, був вимушений приймати участь у слідчих та судових діях.
		Оскільки, протягом цього періоду позивач був у постійному психологічному напруженні, що негативно вплинуло на його психологічний стан, працездатність, продуктивність праці та відносини в сім`ї, що завдавало йому душевних страждань, яких позивач зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою відносно нього зі сторони правоохоронної системи.
		Також, внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності, упередженого ставлення до нього працівників правоохоронних органів під час досудового слідства та після його завершення, останньому спричинено значної моральної шкоди.
		У випадку, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаютьсяу кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чинеоподатковуваногомінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
		Відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою за рахунок коштів державного бюджету відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
		Згідно п. 35 вказаного вище Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду.
		Пунктами 5 та 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 15 квітня 2015 року № 215, казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.
		Враховуючи вищевикладені норми, стягнення на користь позивача з Державного бюджету України повинно відбуватись через Державну казначейську службу України.
		В той же час, суд дійшов висновку, що обґрунтування позивача для стягнення більшої від мінімальної суми, що може застосовуватись до стягнення за місяць, є достатньо виправданим, оскільки суду були надані переконливі докази в обґрунтування вказаної суми, чому саме сума, що зазначена в позові відповідає моральним та душевним стражданням ОСОБА_1 , які він зазнав. Тому суд вважає, що сума 200 000 грн. є достатньою та обгрунтованою для задоволення моральної шкоди позивача.
		Відповідно доп.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути понесені судові витрати, а саме - витрати на правову допомогу у сумі 4 500,00 (чотири тисячі п`ятсот гривень 00 копійок) гривень. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-13, 18, 19, 71-79, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 23, 1166-1167, 1176 ЦК України, суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		Позовну заяву ОСОБА_1 до Прокуратури Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду - задовольнити .
		Стягнути зДержавної казначейськоїслужби Україниза рахунокДержавного бюджетуУкраїни шляхомсписання коштівз єдиногоказначейського рахункуна користь ОСОБА_1  моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень 00 копійок.
		Зобов`язати Державну казначейську службу України списати у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України кошти у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень 00 копійок на відшкодування моральної шкоди завданої  ОСОБА_1  внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
		Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1  витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 (чотири тисячі п`ятсот) гривень 00 копійок.
		Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду, шляхом подачі апеляції протягом 30-ти днів після проголошення рішення до суду апеляційної інстанції.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до п. 15.5Перехідних положень ЦПК України(в редакції від 03.10.2017 року) : до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а саме, відповідно до ч.1ст. 296 ЦПК України: апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
		Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
		Повний текст рішення виготовлено 27.04.2021р.
		 
		 
		 
		Суддя        Т.В. Чальцева

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...