Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 237/2797/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Неналежне виконання професійних обов'язків медичним або фармацевтичним працівником.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 02.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2021.

Номер судового провадження: 1-кп/237/93/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014050690000348

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		237/2797/16-к
		1-кп/237/93/21
		 
		ВИРОК 
		Іменем України
		28.04.21 м. Курахове
		Мар`їнський районний суд Донецької області у складі:
		головуючого     судді ОСОБА_1 ,
		при секретарі     ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора     ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого     ОСОБА_4 
		захисника             ОСОБА_5 ,
		потерпілої             ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої     ОСОБА_7 ,    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014050690000348від 25.02.2014рокуза обвинуваченням
		   
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. КураховеМар`їнського району Донецької області, громадянина України, з вищою освітою, працюючого лікарем-невропатологом в Курахівській міській лікарні, раніше не судимого, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого ст. 140 ч. 1 КК України, -
		 
		                   ВСТАНОВИВ:    
		Наказом головного лікаря Курахівської міської лікарні м. Курахове від 03.01.1987 року № 9 «к» ОСОБА_4 лікаря-терапевта терапевтичного відділення переведено на посаду лікаря-невропатолога на 0,5 ставки з 05.01.1987 року. Наказом головного лікаря Курахівської міської лікарні м. Курахове від 02.01.2002 № 2 «к» ОСОБА_4 переведено на посаду лікаря-невропатолога терапевтичного відділення на 0,5 ставки та 0,25 ставки лікаря-невропатолога денного стаціонару при поліклініці з 02.01.2002 року. Так, ОСОБА_4 , будучи медичним працівником  лікарем невропатологом вищої кваліфікаційної категорії терапевтичного відділення Курахівської міської лікарні м. Курахове, неналежно виконуючи свої професійні обов`язки внаслідок недбалого ставлення до них, під час лікування неврологічного захворювання у хворої ОСОБА_8 , яка з 08.02.2014 року до 24.02.2014 року знаходилася на стаціонарному лікуванні у відділенні терапії, під час щоденних обходів та оглядів ОСОБА_8 , яка з 20.02.2014 року пред`являла ОСОБА_4 скарги щодо погіршення стану здоров`я, а саме: кашель та хрипи, в порушення кваліфікаційних вимог, протоколів надання медичної допомоги, Наказів МОЗ України № 499 від 28.10.2003 року і № 128 від 19.03.2007 року «Пульмонологія» в період з 12.02.2014 року до 24.02.2014 року не надав достатньої оцінки результатам аналізів крові ОСОБА_8 :   АДРЕСА_2 ; загального аналізу сечі: білок 0,224, Л-до 20 в п/з та наявності дифузних змін міокарду лівого шлуночку (депресія Т у V2-V6 по ЕКГ від 08.02.2014), не провів клінічні обстеження серцево-судинної та легеневої систем, повторні дослідження крові, ЕКГ, не залучив для консультації окуліста, терапевта, ендокринолога при фоновому захворюванні, яке малося у ОСОБА_8 «цукровий діабет», не доповів завідуючому терапевтичної служби (враховуючи можливість у перспективі важкого перебігу захворювання, так звана IVгрупа хворих), не запросив на консиліум лікаря-пульмонолога та згідно з рекомендаціями «Протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія», не призначив три обов`язкові дослідження: а) рентгенографія органів грудної клітини у 2-х проекціях; б) мікробіологічне дослідження мокротиння; в) клінічний аналіз крові, виписавши 24.02.2014 року о 10:00 годині хвору ОСОБА_8 зі стаціонару терапевтичного відділення Курахівської міської лікарні м. Курахове, своєчасно не виявивши симптоми на пневмонію. Внаслідок неналежного виконання своїх професійних обов`язків, недбалого до них ставлення, в порушення кваліфікаційних вимог, протоколів надання медичної допомоги, Наказів МОЗ України № 499 від 28.10.2003 року і № 128 від 19.03.2007 року «Пульмонологія», лікарем-невропатологом вищої кваліфікаційної категорії ОСОБА_4 у ОСОБА_8 розвинулась двостороння очагова гнійно-фіброзна пневмонія з формуванням гострих абсцесів, гнійний трахеобронхіт, що спричинило тяжкі наслідки для хворої ОСОБА_8 у вигляді її смерті. Причиною смерті ОСОБА_8 стала двостороння очагова гнійно-фіброзна пневмонія з формуванням гострих абсцесів, гнійний трахеобронхіт, які ускладнились інтоксикацією, дистрофічними змінами внутрішніх органів, венозним повнокрів`ям внутрішніх органів, набряком головного мозку. Смерть ОСОБА_8 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23:15 годині у терапевтичному відділенні Курахівської міської лікарні м. Курахове, куди того ж дня вона була доставлена каретою швидкої медичної допомоги. 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину не визнав, суду пояснив, що в лютому 2014 року в неврологічне відділення поступила ОСОБА_8 , яка була літнього віку, страждала на цукровий діабет, їй було рекомендовано продовжити лікування після лікування, яке призначав хірург з приводу поперекової грижі. Він призначив їй знеболювальні препарати, протизапальні, гормони. Пролікував її, робив блокади, все було добре, спостерігалась позитивна динаміка, тому після лікування він її виписав. ОСОБА_8 перед випискою він оглядав, основна увага приділялась неврологічним захворюванням, температури в неї не було, на кашель вона не скаржилась і взагалі ніяких скарг та питань не пред`являла, тому, оскільки спостерігалась позитивна динаміка, він її виписав. Рідні ОСОБА_8 з приводу стану ОСОБА_8 до нього не зверталися. На момент лікування в ОСОБА_8 був зроблений рентген грудної клітини десь за півроку до цих подій, показань для повторного рентгену грудної клітини в неї не було. Завідуючий робив обхід пацієнтів раз на тиждень. Вважає, що в ОСОБА_8 так швидко могла розвинутись ішемічна хвороба серця, до того ж в неї був цукровий діабет, однак експерт міг це не помітити. До того, як поступити до нього у відділення, вона лікувалась два місяця у хірурга, в неї довго не загоювались рани. Якби ОСОБА_8 звернулась би до нього з приводу болю в грудної клітини, він би призначив їй рентген та лікування. Якби в нього були якісь сумніви з цього приводу, він би звернувся до лікаря-терапевта. 
		Просив виправдати його за ч. 1 ст. 140 КК України, проти звільнення його від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України заперечував.
		Не зважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_4 , його вина підтверджується дослідженими у судовому засіданні наступними доказами у їх сукупності. 
		Так, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 пояснила, що наприкінці 2013 року її мати ОСОБА_8 почала скаржитися на болі в спині, тягнула ногу, вони звернулись до невропатолога. Мати почала лікування уколами, ходила до кабінету невропатолога, потім утворився абсцес на нозі, її поклали в хірургічне відділення лікарні, прооперували, потім почали лікувати спину, направили на МРТ, за результатами якого встановили міжхребетну грижу, поклали до терапевтичного відділення Куріхівської міської лікарні, її лікарем був ОСОБА_4 . Лікувалась в нього вона з грудня 2014 року, який їй лікував міжхребетну грижу. В двадцятих числах лютого місяця 2014 року її мати почала скаржитись на болі в горлі та задишку. Вважає, що в лікарні був упущений момент, коли матері можливо було надати допомогу, лікарі проводили огляд, всі бачили, що в неї задишка, їй важко дихати, що вона кашляє, 24.02.2014 року вона скаржилась на все це, однак її виписали з лікарні.Вдома матері стало зовсім погано, вона не могла не лежати, не сидіти, просто «металася», у неї всередині все «клекотало». Вона питала у матері навіщо вона виписалась, якщо так погано себе почуває. Мати сказала, що може їй вдома стане краще, що в лікарні нема кому довіряти. Однак, ввечері вони знову викликали швидку допомогу. Лікар швидкої допомоги, побачивши стан її матері, сказав, що її треба терміново ложити в лікарню. Коли матір на швидкій привезли до лікарні, лікар на санпропускнику питав чому ми не звернулись раніше, чому так затягнули? Також пояснила, що мати виписували з лікарні без взяття в неї аналізів, не зробивши рентген. Коли мати лежала у лікарні, її відвідували вона, її чоловік, батько, брат. Брат запитував у лікуючого лікаря матері ОСОБА_4 : «Як ви можете її виписувати?», на що він відповів, що зробив все, що міг. Мати також говорила лікарю, що погано себе почуває, однак він ніяк не реагував.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснив, що він є завідуючим терапевтичним відділенням Курахівської міської лікарні. На час події, яка сталася у лютому 2014 року, він не працював. Про обставини цієї справи йому стало відомо від працівників відділення, обвинуваченого, медичних сестер, також він бачив висновки експертизи.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона працює палатною медичною сестрою в терапевтичному відділенні Курахівської міської лікарні, хвора ОСОБА_8 лежала в цьому відділенні в неврологічній палаті, поступила вона з радикулітом, кашлю та температури в неї не було, скаржилась на болі в спині, за призначенням лікаря вона робила їй знеболюючі уколи при болю. В лікарні ОСОБА_8 ночувала кожної ночі, до неї приходили дочка та чоловік. Кожного ранку на оперативній нараді медсестри доповідали лікарю чи були в хворих скарги. Чи виписувати хворого і чи потрібен йому додатковий огляд вирішує лікар. ОСОБА_8 оглядалась завідуючим відділенням. Вона була присутня під час виписки ОСОБА_8 , оскільки чергувала, її забирали рідні, була в нормальному стані. Коли вона поступила увечері, її поклали до терапевтичної палати, вона задихалась, їй було важно дихати, черговий лікар санпропускника прописав лікування, вони все виконували.
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона працює в гімназії «Престиж». В терапевтичному відділенні Курахівської міської лікарні вона доглядала за хворою Антибор, яка лежала разом з ОСОБА_12 в одній палаті. ОСОБА_8 постійно мучили болі у спині, їй кололи знеболюючі, вона не спала ночами, зав`язувала на спині платок. Лікар заходив до палати, її оглядав, при виписці їй було краще, казала, що спина в неї вже не болить. Температуру у відділенні міряли всім зранку та ввечері. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона працює медичною сестрою в терапевтичному відділенні Курахівської міської лікарні. ОСОБА_8 пам`ятає, змушувала її міряти температуру, оскільки та не хотіла, температура в неї була нормальною. Також пам`ятає, що ОСОБА_8 скаржилась на болі в спині, вона колола їй знеболюючий укол. 
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, що вона працює медичною сестрою в терапевтичному відділенні Курахівської міської лікарні, ОСОБА_8 лежала в цьому відділенні, вона її знала як свою сусідку. До відділення ОСОБА_8 поступила з остеохондрозом, у відділенні вона колола їй знеболюючі, міряла температуру. У день виписки останньої вона не чергувала. За день до виписки ОСОБА_8 їй сказала, що їй вже краще, вона ще хворіє, однак вдома долікується, тому буде виписуватись. На момент виписки ОСОБА_8 її самопочуття покращилось. Хрипів, задишки, кашлю, ознаків пневмонії в неї не було. Пояснила, що лікар повинен прослуховувати легені кожного дня. У відділенні ОСОБА_8 відвідували чоловік та син. З рідних їй ніхто не скаржився на погане почуття ОСОБА_8 . 
		Дослідивши та оцінивши докази, надані суду сторонами кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.
		Так, згідно копії журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації, п/н 3294, 24.12.2013 року о 08:45 годині зареєстровано звернення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , пенсіонерка, лікар ОСОБА_15 , терапевтичне відділення, діагноз: HallusvalgusІІІ пальця правої стопи (т.1 а.с.243-244).
		Згідно переліку лікарів та медперсоналу, які 24.02.2014 року приблизно о 20:00 годині у терапевтичному відділенні інтенсивної терапії надавали допомогу хворій ОСОБА_8 , є ОСОБА_16  черговий лікар приймального відділення, ОСОБА_17  лікар-анестезіолог, ОСОБА_18  палатна сестра медична терапевтичного відділення, ОСОБА_10  палатна сестра медична терапевтичного відділення (т.1 а.с.250).
		Згідно протоколу огляду трупа від 25.02.2014 року, слідчим СВ Мар`їнського РВ ОСОБА_19 в присутності понятих, за участю спеціаліста судово-медичного експерта ОСОБА_20 , виявлено труп жіночої статі, який направляється для проведення судово-медичної експертизи (т.1 а.с.225-227).
		Згідно висновку експерта № 47 від 27.03.2014 року, причиною смерті гр- ОСОБА_21 явилось захворювання  двостороння очаговогнійна-фібронозна пневмонія з формуванням гострих абсцесів, гнійний трахеобронхіт, ускладнена інтоксикацією, дистрофічними змінами внутрішніх органів, венозним повнокров`ям внутрішніх органів, набряком мозку, що підтверджується виявленням при судово-медичному дослідженні її трупу множинних осередків ущільнення зливного характеру протягом всієї правої та лівої легені, з утворенням гострих абсцесів та судово-гістологічним дослідженням шматочків внутрішніх органів від її трупа. Смерть гр. ОСОБА_8 настала в терапевтичному відділенні Курахівської МЛ 24.02.2014 року о 23:15 годині. Будь-яких пошкоджень при судово-медичному дослідженні трупу гр-ки ОСОБА_8 не виявлено. При судово-токсикологічному дослідженні крові та сечі від трупа гр- ОСОБА_21 етиловий спирт не знайдений (т.1 а.с.228-231).
		Згідно висновку експерта № 188 від 15.04.2014 року, основний діагноз: «Остеохондроз попереково-крижового відділення хребта, дискогенний поперековий радикуліт L5-S1з вираженим больовим та м`язово-тоничним синдромом в стадії тривалого загострення.» гр-ці ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при надходженні її 08.02.2014 року до неврологічного відділення, був поставлений вірно. Обстеження гр-ки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при надходженні її 08.02.2014 року до неврологічного відділення, щодо встановленого діагнозу,проводилося вірно. Лікування гр-ки ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при надходженні її до неврологічного відділення, у відповідності з встановленим діагнозом, проводилося вірно. ОСОБА_8 в період виписки з неврологічного відділення 24 лютого 2014 року у 10.00 годин була хвора на двосторонню гнійну пневмонію та потребувала стаціонарного лікування з таким діагнозом. Лікарем, який проводив лікування в неврологічному відділенні, можливо було виявити в гр-ки ОСОБА_8 двосторонню гнійну пневмонію в період щоденного обстеження на стаціонарному лікуванні. Причиною смерті ОСОБА_8 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23.15 годині з`явилася інтоксикація внаслідок двосторонньої гнійно-фібрінозної пневмонії з формуванням гострих абсцесів, гнійного трахеобронхіту, що підтверджується даними судово-медичного дослідження трупа, судово-гістологічного дослідження шматочків внутрішніх органів від її трупа,а також аналізу крові від 24.02.2014 року  висока ШОЕ (55 мм/год), лейкоцитоз (7,9 Г/л), зсув лейкоцитарної формули вліво (юні  1%, палочко-ядерні  12%, сегментно-ядерні  43%). Дане захворювання розвивається протягом декількох днів і на момент виписки 24.02.2014 року о 10.00 годині це захворювання у ОСОБА_8 вже було та повинно було мати клінічні прояви. Таким чином, при виписці з неврологічного відділення ОСОБА_8 основний діагноз був поставлений невірно. Між невірно встановленим діагнозом і причиною смерті ОСОБА_8 є причинно-наслідковий зв`язок. Лікарем швидкої медичної допомоги гр-ці ОСОБА_8 перед госпіталізацією її до терапевтичного відділення за місцем мешкання хворої, діагноз «пневмонії», внаслідок якої настала смерть, не був поставлений. Діагноз: «ІХС, дифузний кардіосклероз. Пароксизмальна тахікардія.», вказаний лікарем швидкої медичної допомоги, не вплинув на лікування гр-ки ОСОБА_8 у терапевтичному відділенні після госпіталізації 24.02.2014 року о 19.20 годині. ОСОБА_8 діагноз «двостороння пневмонія», від якого настала смерть, у терапевтичному відділенні лікарями, які проводили обстеження 24.02.2014 року з 19.20 години одразу після доставки її швидкою допомогою, поставлений невірно. Обстеження гр-ки ОСОБА_8 лікарями терапевтичного відділення при надходженні її 24.02.2014 року з 19.20 години проводилося вірно, однак не в повному обсязі. З метою диференціальної діагностики необхідно було зробити рентгенографію органів грудної клітки. Виявлена причина смерті у гр-ки ОСОБА_8 не має причино-наслідкового зв`язку з діями лікарів у терапевтичному відділенні, на час надходження хворого 24.02.2014 року з 19.20 години. Симптоми хворого на двосторонню гнійну пневмонію і хворого, який страждає на гостру серцеву недостатність схожі. Їх швидке розпізнання лікарями можливе, для чого необхідно зробити ЕКГ (електрокардіографію), рентгенографію органів грудної клітки (т.1 а.с. 163-170).
		Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 24 від 09.02.2016 року, класична симптоматика двосторонньої гнійно-фібрінозної пневмонії та остеохондрозу попереко-крижового відділу хребта, дискогенного поперекового радикуліту L5-S1 принципово відрізняється через причини виникнення зазначених захворювань, патогенез захворювань, клінічні прояви та протікання патологічних змін захворювань, по локалізації, а також мають різні шляхи іннервації й кровопостачання. До деякої міри симптоми двосторонньої гнійно-фібрінозної пневмонії й ішемічної хвороби серця, особливо при приступі стенокардії схожі, але при уважному їхньому розгляді  є досить значимі відмінності відчуттів болю. Враховуючи, що при лікуванні остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта та дискогенного поперекового радикуліту  протягом двох тижнів активно використовувалися анальгетики, нестероїдні протизапальні засоби, а також глюкокортикостереоїди (усі ці групи препаратів мають: знеболюючі, жарознижуючі, протизапальні та інші властивості), цілком можливо, що всі ці фактори з урахуванням відсутності контролю над дихальною й серцевою діяльністю могли змазати початок активної клінічної картини типового гострого початку двосторонньої гнійно-фібринозної пневмонії. Згідно медичних літературних даних, враховуючи ступінь вираженості патогістологічних змін у легенях і бронхах, двостороння гнійно-фібринозна пневмонія з формуванням гострих абсцесів, гнійного трахеобронхіту, особливо агресивна форма (стафілококова інфекція) могла розвинутись за 48-72 години до моменту настання смерті. Іноді у літніх хворих (які хворіють на цукровий діабет або на хронічні захворювання печінки, нирок), на тлі зниженого імунітету, особливо при вторинних гематогенних стафілококових пневмоніях  захворювання спочатку протікає без вираженої клінічної симптоматики та тільки через деякий час стан хворого значно погіршується  з`являється лихоманка з оздобами, задишка, болі в грудній клітині, сухий і вологий кашель  різко наростає дихальна недостатність. У зв`язку з відсутністю в щоденниках історії хвороби№ 347 динамічного спостереження за станом легенево-серцевих систем з 12.02.2014 по 24.02.2014 року конкретно відповісти на запитання: «Чи могла двостороння гнійно-фібрінозна пневмонія, яка стала причиною смерті ОСОБА_8 , не мати клінічних проявів?» не представляється можливим. Двостороння гнійно-фібринозна пневмонія (залежно від збудника: стрептококи, пневмококи, стафілококи, сі негнійна паличка та ін.) має в розгорнутій фазі захворювання клінічну картину: як правило, захворювання починається гостро  температура тіла підвищується до 38-390С, іноді з ознобами й значним потовідділенням, загальною слабкістю та нездужанням (інтоксикаційний синдром). З`являється кашель зі слізисто-гнійним мокротинням, іноді з прожилками крові, болі різного характеру й інтенсивності в грудній клітині, задишка, частіше експіраторного або змішаного характеру, тахіпное (прискорення дихання) до 30-40 в 1 хвилину, тахікардія до 130 ударів в 1 хвилину, зниження артеріального тиску до 80/60-60/40 мм рт.ст., наростають явища ціанозу обличчя, шиї, верхньої половини тулуба (синдроми дихальної й серцево-судинної недостатності). При фізикульному обстеженні: притуплення перкуторного звуку в ділянках легенів, голосове тремтіння й бронхофонія значно посилені, подих жорсткий з наявністю дрібнопузирчастих вологих хрипів, іноді з явищами крепітації. У фізіологічних дослідженнях мокротиння  виявлення патологічних елементів: гній, кров, лейкоцити, детрит, скупчення патогенних мікроорганізмів (їх ідентифікація). Рентгенологічне дослідження легенів  на знімках, на тлі зниження прозорості легеневого поля, є осередкові або інфільтративні ділянки затемнення на тлі посилення легеневого малюнка. Згідно до наказів МОЗ України № 499 від 28.10.2003 року і № 128 від 19.03.2007 року «Пульмонологія» - при виникненні підозри на діагноз двостороння гнійно-фібринозна пневмонія, лікар невропатолог повинен був доповісти про це завідуючому терапевтичним відділенням, можливо й заступнику головного лікаря лікарні по терапевтичній службі (враховуючи можливість у перспективі важкого перебігу захворювання, так звана IV группа хворих), запросити на консиліум лікаря-пульмонолога та згідно з вищевказаними рекомендаціями «Протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Пульмонологія», зробити три обов`язкових дослідження: а) рентгенографія органів грудної клітини в 2-х проекціях; б) мікробіологічне дослідження мокротиння; в) клінічний аналіз крові. При необхідності провести додаткові дослідження: а) біохімічний аналіз крові; б) визначити парціальний тиск газу в крові та рівень гіпоксемії; в) серологічна діагностика; г) дослідження плеврального випоту (при явищах ексудативного плевриту). В історії хвороби № 347 відсутні, призначені при надходженні, консультації окуліста, терапевта, при фоновому захворюванні «цукровий діабет» - консультація ендокринолога. З 12.02.2014 по 24.02.2014 року у щоденниках історії хвороби відсутні дані про стан серцево-судинної й легеневої систем, не проводилися повторні дослідження крові, ЕКГ. Повна відсутність даних клінічного обстеження дихальної і серцево-судинної систем, у період виникнення двосторонньої гнійно-фібринозної пневмонії, лікарем-невропатолом вищевказані діагностичні рекомендації виконані не були, що в остаточному підсумку призвело до різкого прогресування й активізації патологічного процесу в легенях, швидкому розвитку інтоксикації, формуванням дихальної, а потім серцевої недостатності і смерті хворої ОСОБА_8 , 1952 р. н. (т. 2 а.с.38-66).
		Згідно висновку комісійної судово-медичної експертизи № 130-Д від 20.07.2016 року, аналіз наданої медичної документації (4 медичні карти стаціонарного хворого: № 347, №210, №517, №3249, медична карта амбулаторного хворого № 11737, МРТ від 08.02.2014) дає можливість комісії експертів вказати, що в медичній карті стаціонарного хворого № 347 були відсутні скарги з боку пацієнтки ОСОБА_8 на дихальну систему та симптоми двосторонньої пневмонії. По діагнозу встановленому лікарями в даній історії хвороби «остеохондроз LS відділу хребта, диско генний поперековий радикуліт L5-S1 з вираженим больовим і м`язово-тонічним синдромом, затягнувшогося загострення» згідно Наказу МОЗ України № 487 від 17.08.2007 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Неврологія» - лікарем-невропатологом ОСОБА_22 , була обстежена в повному обсязі. При відсутності явних клінічних ознак пневмонії, а також відсутністю скарг на органи дихання у хворої ОСОБА_8 в медичній карті № 347, з урахуванням невиконання призначених при надходженні до стаціонарного лікування консультацій окуліста, терапевта, при фоновому захворюванні на цукровий діабет  ендокринолога, не проведення повторних досліджень крові, ЕКГ, при відсутності об`єктивних даних про стан серцево-судинної і легеневої систем в щоденниках клінічного огляду, не надано достатньої оцінки результатам аналізів крові: Л-10,2х109, ШОЕ  24 мм/г; загального аналізу сечі: білок 0,224, Л  до 20 в п/з та наявності дифузних змін міокарду лівого шлуночку (депресія Т у V2-V6 по ЕКГ від 08.02.2014), по основному встановленому неврологічному захворюванню: остеохондроз попереково-крижового відділу хребта, диско генний поперековий радикуліт L5-S1  вимоги й порядок обстеження лікарем-невропатологом ОСОБА_22 в умовах неврологічного ліжка на базі терапевтичного відділення Курахівської міської лікарні, була проведена на достатньому рівні (проведена МРТ хребта, ЕКГ-дослідження, біохімічні аналізи, консультація нейрохірурга, терапевта), що більшою мірою передбачене Наказом МОЗ України № 487 від 17.08.2007 «Про затвердження клінічних протоколів надання медичної допомоги за спеціальністю «Неврологія». При відсутності явних кінічних ознак пневмонії, а також відсутністю скарг на органи дихання у хворої ОСОБА_8 в медичній карті № 347 у період з 20.02.2014 по 24.02.2014 (термін розвитку захворювання, яке призвело до настання смерті 48-72 години), однак з урахуванням невиконання призначених при надходженні до стаціонарного лікування консультацій окуліста, терапевта, при фоновому захворюванні на цукровий діабет  ендокринолога, не проведення повторних досліджень крові, ЕКГ, при відсутності об`єктивних даних про стан серцево-судинної і легеневої систем в щоденниках клінічного огляду, не надано достатньої оцінки результатам аналізів крові: Л  10,2х109, ШОЕ  24 мм/г; загального аналізу сечі: білок 0,224, Л  до 20 в п/з та наявності дифузних змін міокарду лівого шлуночку (депресія Т у V2-V6 по ЕКГ від 08.02.2014) казати про причинний зв`язок між діями лікаря-невропатолога ОСОБА_4 і настанням смерті гр. ОСОБА_8 недоцільно в рамках поставленого питання. В наданій медичній карті № 347 немає записів про будь-яку симптоматику (скарги хворої респіраторного характеру, не проведені: перкусія й пальпація грудної клітки, аускультація бронхів і легенів, визначення збільшення числа дихальних рухів, підвищення температури тіла й ін.), що могла би вказати хоч на будь-яку підозру на захворювання органів дихання (трахеобронхіт, пневмонія, плеврит і т.п.) не зареєстроване ні в щоденниках історії хвороби, ні в виписному епікризі від 24.02.2014, окрім неврологічної, тому діагноз «двостороння гнійно-фібринозна пневмонія з формуванням гострих абсцесів, гнійного трахеобронхіту» не був встановлений. Найважливішою клінічною ознакою гострого трахеобронхіту (навіть на тлі субфебрильної, а іноді й нормальної температури тіла) є виражений, частий і звучний спочатку сухий кашель, а потім при формуванні (на тлі інфекційного агента) вираженого набряково-ексудативного синдрому  так званого «вологого» кашлю (меш звучного, більш глухого відтінку) зате з виділенням помірної кількості слизисто-гнійного мокротиння. Таким чином, поки не будуть з`ясовані правдиві покази свідків (чи скаржилася померла гр-ка ОСОБА_8 на кашель, хрипи, задишку лікареві) у період з 20.02.2014 по 24.02.2014, встановити причину, чому лікар-невропатолог, при відсутності симптоматики не поставив діагноз пневмонія, не запросив на консультацію лікаря-пульмонолога або терапевта, не виконав рентгенологічне обстеження легенів, при наявності встановлених даних результатів аналізів крові: Л  10,2 х 109, ШОЕ  24 мм/г; загального аналізу сечі: білок 0,224, Л  до 20 в п/з, не представляється можливим. Про дійсну атипічність перебігу двосторонньої пневмонії у хворої ОСОБА_8 говорить складно, тому що агресивна й атипічна картина перебігу пневмонії (з вираженою деструкцією легеневої тканини, важким крововиливом у плевральну порожнину, системним геморагічним синдромом, встановлених у ОСОБА_8 ) найчастіше спостерігається при вірусних збудниках (грип Н1 N1 «свинячий») при яких з моменту початку гострої симптоматики до летального результату проходить 72-96 годин. Хвора ОСОБА_8 довгостроково страждала цукровим діабетом, за 1 місяць до смерті (історія хвороби № 3249 хірургічне відділення) перенесла гнійний абсцес лівої сідниці, була прооперована, останнім часом приймала велику кількість (протизапальних, антибактеріальних, анальгетичних, препаратів, що могло привести до можливого прихованого початку й клінічного перебігу пневмонії, та можливо на тлі зниження загального імунітету (немає необхідних аналізів) і як наслідок - повільний перебіг клінічної симптоматики, на що не було звернуто увагу лікаря-невропатолога, могло ускладнити своєчасну діагностику легеневої патології, особливо не фахівцем в області «Пульмонологія», які не вивчали відповідні накази МОЗ України № 499, № 128. Захворювання, що призвело до настання смерті, згідно даних судово-гістологічного дослідження, розвивалося протягом декількох днів (48-72 години), тобто на момент виписки 24.02.2014 о 10.00 годині це захворювання у гр. ОСОБА_8 вже було розвинуте та повинно було мати клінічні прояви (т.2 а.с.72-105).
		Згідно наказу міської лікарні м. Курахове від 03.01.1987 року, ОСОБА_4 лікаря-терапевта терапевтичного відділення переведено на посаду лікаря-невропатолога на 0,5 ставки з 05.01.1987 року (т.2 а.с.17). 
		Наказом головного лікаря Курахівської міської лікарні м. Курахове від 02.01.2002 № 2 «к» ОСОБА_4 переведено на посаду лікаря-невропатолога терапевтичного відділення на 0,5 ставки та 0,25 ставки лікаря-невропатолога денного стаціонару при поліклініці з 02.01.2002 року (т.2 а.с.24).
		Згідно посадової інструкції лікаря невропатолога терапевтичного відділення ОСОБА_4 , затвердженої головним лікарем Курахівської міської лікарні ОСОБА_23 , ОСОБА_4 має стаж загальної роботи  з 02.01.1974 року, стаж роботи за фахом  з 02.01.2002 року, призначений на посаду наказом №2 «к» від 02.01.2002 року. Згідно п. 2.1 посадової інструкції лікар-невропатолог керується чинним законодавством України про охорону здоров`я та нормативно-правовими актами, що визначають діяльність органів управління й закладів охорони здоров`я, організацією неврологічної допомоги населенню. Згідно п.п. 2.2, 2.3, 2.4 лікар-невропатолог застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та диспансеризації неврологічних хворих, надає їм швидку та невідкладну допомогу, визначає програму реабілітаційних заходів, здійснює нагляд за побічними реакціями (діями) лікарських засобів. Згідно п.п. 4.1, 4.2 посадової інструкції лікар-невропатолог несе відповідальність за неналежне виконання або невиконання своїх посадових обов`язків, помилкові дії або бездіяльність, неприйняття рішень, що входять у сферу його компетенції, а також за невикористання або неповне використання своїх функціональних прав, що передбачені цією посадовою інструкцією, а також правилами внутрішнього трудового розпорядку, - в межах, визначених чинним законодавством України про працю та кримінальним законодавством України. За правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності  в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним та цивільним законодавством України. Згідно розділу 5 посадової інструкції лікар-невропатолог повинен знати організацію неврологічної і нейрохірургічної допомоги, роботу швидкої і невідкладної медичної допомоги; права, обов`язки і відповідальність лікаря-невропатолога; нормальну та патологічну фізіологію центральної і периферичної нервової системи; ембріологію, анатомію та топографічну анатомію центральної, периферичної і вегетативної нервової системи; причини виникнення патологічних процесів, механізми їх розвитку; клінічну симптоматику неврологічних захворювань, їх профілактику, лікування, а також клінічну симптоматику суміжних станів у неврології; питання диспансеризації;загальні, функціональні методи дослідження; основи фармакотерапії у клініці нервових захворювань; основи імунобіології; питання генетики в неврології; показання та протипоказання до хірургічного лікування; застосування фізіотерапії та лікувальної фізкультури; показання і протипоказання до санаторно-курортного лікування; організацію роботи лікарсько-консультативної та медико-соціально-експертної комісій; правила оформлення медичної документації; літературу за фахом та методи її узагальнення (т.2 а.с.18-22).
		Згідно протоколу № 1 засідання клініко-експертної комісії Курахівської міської лікарні від 26.02.2014 року, комісія відзначила такі недоліки та порушення: в діагнозі не відображені супутні захворювання, а саме: цукровий діабет, ішемічна хвороба серця; тільки при первинному огляді відображений стан дихальної та серцево-судинної системи; не звернуто уваги на зміни в аналізах: Л-10,2*109, ШОЕ-24 мм/г в загальному аналізі крові; білок 0,224, Л-до 20 в п/з загальному аналізі сечі, дифузні зміни міокарду лівого шлуночка (депресія Т у V2-V6) та не повторено їх; під час виписки хвора не оглянута зав.відділенням. Зроблено висновок: зважаючи на літній вік, наявність супутніх хвороб (цукровий діабет, ХІХС) тривалий прийом нестереоїдних протизапальних та стероїдних препаратів (дексаметазон), постільний режим, можна припустити, що все це призвело до зниження імунітету та субклінічного перебігу захворювання на пневмонію. Запропоновано головному лікарю винести адміністративне стягнення лікарю-невропатологу ОСОБА_4 (а.с.32-33). 
		Згідно копії наказу № 2 від 27.02.2014 року, в результаті проведення службового розслідування випадку смерті хворої ОСОБА_8 , 1952 року народження, померлої в терапевтичному відділенні, виявлені недоліки та порушення у роботі лікаря невропатолога ОСОБА_4 , на підставі чого головним лікарем Курахівської міської лікарні винесено дисциплінарне стягнення у вигляді догани лікарю невропатологу ОСОБА_22 , завідувачу терапевтичного відділення ОСОБА_24 звернути увагу на правильність оформлення історій хвороб (т.2 а.с.35). 
		Проаналізувавши та даючи оцінку доказам, що були дослідженні в судовому засіданні, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_4 кваліфіковані вірно, а саме  неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворого, чим вчини злочин, передбачений ч. 1 ст. 140 КК України.
		Суд не приймає до уваги пояснення обвинуваченого ОСОБА_4 , який в судовому засіданні стверджував, що на момент виписки з лікарні ОСОБА_8 не мала ознак пневмонії, не скаржувалась, її лікування у відділенні він проводив відповідно з інструкцією, оскільки вони спростовуються поясненнями потерпілої ОСОБА_6 , висновком експерта № 188 від 15.04.2014 року, згідно якого встановлено, що « ОСОБА_8 в період виписки з неврологічного відділення 24 лютого 2014 року о 10.00 годин була хвора на двосторонню гнійну пневмонію та потребувала стаціонарного лікування з таким діагнозом. Лікарем, який проводив лікування в неврологічному відділенні, можливо було виявити в гр- ОСОБА_21 двосторонню гнійну пневмонію в період щоденного обстеження на стаціонарному лікуванні. Причиною смерті ОСОБА_8 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_2 о 23.15 годині з`явилася інтоксикація внаслідок двосторонньої гнійно-фібрінозної пневмонії з формуванням гострих абсцесів, гнійного трахеобронхіту. Дане захворювання розвивається протягом декількох днів і на момент виписки 24.02.2014 року о 10.00 годині це захворювання у ОСОБА_8 вже було та повинно було мати клінічні прояви. Таким чином, при виписці з неврологічного відділення ОСОБА_8 основний діагноз був поставлений невірно. Між невірно встановленим діагнозом і причиною смерті ОСОБА_8 є причинно-наслідковий зв`язок. Лікарем швидкої медичної допомоги гр-ці ОСОБА_8 перед госпіталізацією її до терапевтичного відділення за місцем мешкання хворої, діагноз «пневмонії», внаслідок якої настала смерть, не був поставлений. Діагноз: «ІХС, дифузний кардіосклероз. Пароксизмальна тахікардія.», вказаний лікарем швидкої медичної допомоги, не вплинув на лікування гр- ОСОБА_21 у терапевтичному відділенні після госпіталізації 24.02.2014 року о 19.20 годині. ОСОБА_8 діагноз «двостороння пневмонія», від якого настала смерть, у терапевтичному відділенні лікарями, які проводили обстеження 24.02.2014 року з 19.20 години одразу після доставки її швидкою допомогою, поставлений невірно. Обстеження гр- ОСОБА_25 лікарями терапевтичного відділення при надходженні її 24.02.2014 року з 19.20 години проводилося вірно, однак не в повному обсязі. З метою диференціальної діагностики необхідно було зробити рентгенографію органів грудної клітки. Виявлена причина смерті у гр- ОСОБА_25 не має причино-наслідкового зв`язку з діями лікарів у терапевтичному відділенні, на час надходження хворого 24.02.2014 року з 19.20 години. Симптоми хворого на двосторонню гнійну пневмонію і хворого, який страждає на гостру серцеву недостатність схожі. Їх швидке розпізнання лікарями можливе, для чого необхідно зробити ЕКГ (електрокардіографію), рентгенографію органів грудної клітки; висновком комісійної судово-медичної експертизи № 130-Д від 20.07.2016 року, згідно якої встановлено, що повна відсутність даних клінічного обстеження дихальної і серцево-судинної систем, у період виникнення двосторонньої гнійно-фібринозної пневмонії, лікарем-невропатолом вищевказані діагностичні рекомендації виконані не були, що в остаточному підсумку призвело до різкого прогресування й активізації патологічного процесу в легенях, швидкому розвитку інтоксикації, формуванням дихальної, а потім серцевої недостатності і смерті хворої ОСОБА_8 , 1952 р.н.; висновком комісійної судово-медичної експертизи № 130-Д від 20.07.2016 року, згідно якого встановлено, що захворювання, яке призвело до настання смерті, згідно даних судово-гістологічного дослідження, розвивалося протягом декількох днів (48-72 годин), тобто на момент виписки 24.02.2014 о 10.00 годині це захворювання у гр. ОСОБА_8 вже було розвинуте та повинно було мати клінічні прояви. Всі ці докази є послідовними та узгоджуються між собою.
		Таким чином, суд вважає показання обвинуваченого ОСОБА_4 є необ`єктивними та такими, що протирічать сукупності всіх доказів, досліджених в судовому засіданні. Враховуючи вищезазначене, позицію обвинуваченого, спрямовану на невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд розглядає як засіб захисту від пред`явленого обвинувачення, з метою уникнути відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення.
		Інші докази, що долучені до справи, не мають доказового значення стосовно подій та обставин кримінального правопорушення та винуватості ОСОБА_4 у кримінальному правопорушенні, в якому він обвинувачується.
		Відповідно до ст. 66 КК України обставин, які б пом`якшували покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
		Обставин, які обтяжували б покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом також не встановлено. 
		Також суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.
		Згідно вимог ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
		На підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину, крім випадку, передбаченого у пункті 2 цієї частини.
		Відповідно до класифікації злочинів згідно із вимогами ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 140 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів.
		Тобто, на момент ухвалення вироку, з моменту вчинення злочину (24.02.2014 року) минуло 5 років, злочин є нетяжким, а тому обвинувачений підлягає звільненню від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.
		Цивільним позивачем ОСОБА_6 в судовому засіданні заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди на суму 500 000 грн. та судових витрат в розмірі 450 грн.
		Так, згідно ч.1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;
		3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою належить розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Вона може проявлятися у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
		Статтею 1167 ЦК України передбачено, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Положення ч. 2 ст. 1168 ЦК України свідчать про те, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Згідно з ч. 2 п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», доведенню підлягають:
		1) наявність моральної шкоди;
		2) протиправність діяння її заподіювача;
		3) наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача;
		4) наявність вини останнього в заподіянні шкоди.
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		Аналізуючи наведені норми права та враховуючи обставини справи, суд вважає, що цивільний позов в частині відшкодування моральної шкоди підлягає задоволенню частково, оскільки потерпіла ОСОБА_6 саме у зв`язку з неправомірними діями обвинуваченого ОСОБА_4 перенесла душевні страждання, пов`язанні зі смертю її близької, рідної людини - матері. Суд вважає, що факт величезного душевного болю є беззаперечним і вказані обстави дійсно призвели до погіршення емоціонального стану, морального здоров`я потерпілої. Постійна тривога, порушення нормальних життєвих зв`язків та стосунків з оточуючими людьми, свідчить про обґрунтованість позовних вимог потерпілої. 
		На думку суду справедливим слід визначити розмір моральної шкоди, виходячи з того, що цінність здоров`я та життя людини не можна визначити в грошах, тому будь-яка сума на відшкодування моральної шкоди реально не компенсує моральні страждання.
		Суд бере до уваги і характер та тяжкість скоєного правопорушення, глибину моральних страждань потерпілої, вимоги розумності та справедливості, матеріальне становище сторін, і вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого на відшкодування моральної шкоди 300 000 грн.
		Відповідно до п.1 ч.1 ст.118 КПК України, процесуальні витрати складаються з витрат на правову допомогу.
		Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, у числі інших, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 1,3 ст. 133 ЦПК України).
		Згідно ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
		Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
		Як вбачається з матеріалів справи, потерпілою разом із позовною заяво надано належний та допустимий доказ, а саме - квитанцію до прибуткового касового ордеру № 137 від 31.10.2016 року, ОСОБА_6 , згідно якої нею сплачено адвокату ОСОБА_26 450 грн. за сплату юридичних послуг.
		За таких обставин наявні підстави для стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 витрат на правову допомогу на користь потерпілої ОСОБА_6 в розмірі 450 грн.
		Речові докази в справі відсутні.
		Судові витрати в справі відсутні. 
		На підставі викладеного, суд, керуючись ст.ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, 
		 
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КК України.
		На підставі ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_4 звільнити від покарання.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) грн., витрати на правову допомогу в розмірі 450 (чотириста п`ятдесят) грн.
		   Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений до Донецького апеляційного суду через Мар`їнський районний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим - в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		   
		   Суддя                                         ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Дата документу 28.04.2021

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...