Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/21098/14-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 30.04.2021. Зареєстровано: 02.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2021.
Дата набрання законної сили: 30.04.2021
Номер судового провадження: 11-кп/801/45/2021
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014020000000202

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/21098/14-к 
		Провадження №11-кп/801/45/2021 
		Категорія: 336 
		Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1 
		Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		 
		ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		30 квітня 2021 року   м. Вінниця
		 
		 
		Вінницький апеляційний суд у складі:
		 
		Головуючого судді ОСОБА_2 
		Суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		 
		секретаря ОСОБА_5 
		за участю:
		прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		обвинуваченого ОСОБА_8 
		захисника-адвоката- ОСОБА_9 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12014020000000202 від 11.08.2014 року за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2020 року, яким
		 
		ОСОБА_8 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		громадянина України, працюючого заступником директора Інституту 
		електроенергетики та електродинаміки з навчально-методичної роботи 
		Вінницького національного технічного університету,
		проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 
		раніше не судимого,
		 
		виправдано та визнано невинуватим за ч. 1 ст. 368 КК України в зв`язку із недоведеністю складу злочину в діях обвинуваченого. 
		Процесуальні  витрати в кримінальному провадженні №12015020000000399 від 19.10.2015 року -вирішено віднести на рахунок держави.
		Знято арешт, накладений ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.08.2014 року на майно, яке вилучене під час затримання і огляду місця події та повернути ОСОБА_8 грошові кошти в сумі чотири тисячі сімсот гривень, після набрання вироком законної сили.
		Вирішено повернути ОСОБА_8 , визнані постановою слідчого від 12.08.2014 року речовими доказами, мобільний телефон «Самсунг дуос» IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEІ 2: НОМЕР_2 із сім картами операторів стільникового зв`язку «Київстар» № НОМЕР_3 та оператора «МТС» № НОМЕР_4 , та постановою слідчого від 22.09.2014 року  шорти світло-сірого кольору, після набрання вироком законної сили.
		Вирішено питання з речовими доказами.
		Грошові кошти в сумі десять тисяч гривень, які були вилучені у ОСОБА_8 як предмет злочинної діяльності, вирішено повернути до державного бюджету України.
		встановив:
		Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2020 року ОСОБА_8 виправданий у зв`язку з недоведеністю, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, а саме в тому, що ОСОБА_8 органами досудового слідства обвинувачувався в тому, що відповідно до наказу ректора ВНТУ № 297-оп від 03.09.2012, займаючи посаду заступника директора Інституту електроенергетики та електромеханіки з навчально-методичної роботи Вінницького національного технічного університету (далі - ВНТУ), будучи відповідно до наказу ректора ВНТУ № 318-оп від 03.12.2013 "Про затвердження приймальної комісії по прийому абітурієнтів до ВНТУ на 2014 рік" включений до складу приймальної комісії ВНТУ та, відповідно до п.п. 3, 4, 6 наказу ректора ВНТУ № 189-оп від 14.07.2014, головою фахової атестаційної комісії цього вузу, та відповідно до п.п. "а" п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидію корупції" (п.п. "а" та "в" п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції") суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, 29.07.2014 під час фахового вступного випробування при прийомі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "Бакалавр", за напрямами підготовки 6.050701 - "Електротехніка та електротехнології" та 6.050702 - "Електромеханіка", прийняв у ОСОБА_10 фаховий іспит за спеціальністю 6.50701- "Електротехніка та електротехнології" та 6.050702 - "Електромеханіка", та виставив йому оцінку "7 балів", що забезпечило останньому вступ до ВНТУ на контрактну форму навчання.
		У подальшому, 05.08.2014 року ОСОБА_8 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 4208 у м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95, у розмові з матір`ю абітурієнта ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи результати вищевказаного іспиту, маючи безперешкодний доступ до інформації щодо рейтингів абітурієнтів, їх прохідних балів, кількості поданих заяв і оригіналів документів для вступу на відповідну форму навчання та спеціальність, а також достовірно та завчасно знаючи про наявність вільних вакантних місць для прийому на держбюджетну форму навчання за відповідними спеціальностями повідомив останній інформацію про те, що він може сприяти вступу ОСОБА_10 на держбюджетну форму навчання за напрямками підготовки 6.050701 - "Електротехніка та електротехнології" чи 6.050702 - "Електромеханіка" за суму, яку вона зможе повернути упродовж двох років у виді стипендії та таким чином переконав ОСОБА_11 у наявності єдиного варіанту для вступу її сина на держбюджетну форму навчання ВНТУ. При цьому ОСОБА_11 , розуміючи відсутність інших варіантів для вступу її сина на держбюджетну форму навчання сприйняла пропозицію ОСОБА_12 як єдино правильний шлях для досягнення зазначеної мети.
		Надалі, ОСОБА_13 , дізнавшись, що ОСОБА_10 , 10.08.2014, в останній день прийому оригіналів документів, для вступу на держбюджетну форму навчання, здійснив їх подачу до приймальної комісії ВНТУ на спеціальність 6.050702 - "Електромеханіка" та знаючи, що вільних держбюджетних місць на цій спеціальності нема, а загальний прохідний бал не забезпечить ОСОБА_10 проходження на вказану спеціальність, у телефонній розмові з ОСОБА_11 вказав, що її син подав документи не на ту спеціальність, а для вступу на держбюджету форму навчання потрібно здати заяву та оригінали документів на іншу спеціальність, що ОСОБА_10 і зробив, подавши документи для вступу на спеціальність 6.050701 - "Електротехніка та електротехнології". Таким чином ОСОБА_13 надав переваги ОСОБА_10 , в порівнянні з іншими абітурієнтами, які мали аналогічний прохідний бал, та сприяв йому в безперешкодному проходженню на держбюджетну форму навчання ВНТУ. Наказом ректора ВНТУ № 200-е від 11.08.2014 ОСОБА_10 зараховано на держбюджетну форму навчання інституту електроенергетики та електромеханіки за напрямом підготовки 6.050701- "Електротехніка та електротехнології".
		Надалі, продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , 12.08.2014, знаходячись у своєму службовому кабінеті № 4208 у АДРЕСА_2 , повідомив заявниці, що її син пройшов на держбюджетну форму навчання та згоден отримати за це подяку та для цього погодився зустрітись з ОСОБА_11 цього ж дня, через певний проміжок часу.
		Реалізуючи власний злочинний намір, ОСОБА_13 , діючи умисно, з корисливих мотивів, 12.08.2014, приблизно в 14.00 год., перебуваючи на перехресті вулиць Воїнів Інтернаціоналістів та В. Порика, поблизу автоцентру в м. Вінниця, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 10 000 грн. за сприяння вступу ОСОБА_10 на 1 курс зі скороченим терміном навчання (2 роки), на денну держбюджетну форму навчання Вінницького національного технічного університету за напрямком підготовки 6.050701 - "Електротехніка та електротехнології", після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів. 
		Вказані дії ОСОБА_8 слідчим були кваліфіковані за ч.1 ст. 368 КК України, як одержання службовою особою неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду та в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища.
		Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд зазначив, що в інкримінованому діянні ОСОБА_8 , тобто умисних діях, що виразилися в одержанні хабара службовою особою неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, для себе та третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за наступних обставин відсутній склад кримінального правопорушення. Органом досудового розслідування не надано суду доказів того, що ОСОБА_8 в силу своїх посадових обов`язків мав можливість та засоби для сприяння та сприяв зарахуванню ОСОБА_10 на держбюджетну форму навчання інституту електроенергетики та електромеханіки ВНТУ за напрямом підготовки 6.050701- "Електротехніка та електротехнології", а також надав перевагу ОСОБА_10 , в порівнянні з іншими абітурієнтами, які мали аналогічний прохідний бал. З досліджених в судовому засіданні доказів та показань свідка ОСОБА_11 , а також з показань самого ОСОБА_8 достовірно встановлено, що кошти були передані останньому уже після здачі ОСОБА_10 іспиту та після отримання ним оцінки в 7 балів, а зарахування студентів на навчання не відносилося до повноважень ОСОБА_8 . Зарахування ОСОБА_10 на навчання відбулося 11.08.2014 року, в той час як кошти ОСОБА_8 були отримані 12.08.2014, тобто уже після зарахування ОСОБА_10 на навчання на держбюджетну форму навчання, що свідчить про відсутність у ОСОБА_11 підстав для передачі коштів ОСОБА_8 .
		Крім того, суд визнав недопустимими наступні докази в даному кримінальному провадженні: протокол огляду речей від 12.08.2014 року, (т.1 арк. пров. 45-52); протокол огляду місця події від 12.08.2014 року (т.1 арк. пров. 53-55); протокол освідування особи від 12.08.2014 року (т.1 арк. пров.. 56); заяву ОСОБА_8 від 12.08.2014 р., про добровільну видачу одягу (т.1 арк. пров. 57); постанову про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 12.08.2014 р. (т.1 арк. пров. 58); висновок експерта № 234 від 15.09.2014 р. з додатками ( т.1 арк. пров. 130-146); постанову про освідування ОСОБА_8 від 12.08.2014 року (т.1 арк. пров. 216); постанову про призначення хімічної експертизи від 15.08.2014 року (т.1 арк. пров. 217); постанову про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 22.09.2014 року (т.1 арк. пров. 220); протокол огляду від 23.09.2014 року предмету (т.1 арк. пров. 221); відеозапис огляду місця події від 12.08.2014 (т.1 арк. пров. 233), зазначивши, що відповідно до правових стандартів Європейського суду з прав людини вони являються "плодом отруйного дерева2, так як визнання недопустимими доказів, які стали правовою підставою їх здобуття тягне за собою визнання недопустимими і похідних від них доказів.
		Також суд зазначив, що стороною обвинувачення порушено процесуальне законодавство під час відкриття доказів. Так, постанова прокурора №21/2-1298т від 12.08.2014 не була відкрита стороні захисту під час завершення досудового розслідування в порядку, передбаченому ч.1 ст. 290 КПК України, оскільки вона була розсекречена 02.02.2018 року та відкрита стороні захисту лише під час судового розгляду, тобто більше, ніж через три роки після завершення досудового розслідування та направлення обвинувального акту до суду. В 2018 році було розсекречено та відкрито стороні захисту клопотання від 11.08.2014 року старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_14 , погоджене старшим прокурором відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_15 про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні №12014020000000202 від 11.08.2014 року та доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст. 40 КПК України, що підтверджується протоколом від 26.11.2018 року про надання доступу до матеріалів досудового розслідування стороні захисту в кримінальному провадженні №12014020000000202 від 11.08.2014 року. Ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 11.08.2014 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 : візуального спостереження особи з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо-, відеоконтроль особи незалежно від місця перебування та в робочому кабінеті №4208, що знаходиться за адресою: м Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95  Вінницький технічний університет була розсекречена на підставі акта №4 від 01.03.2019 - через 4 роки 5 місяців після завершення досудового розслідування.
		В апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування виправдувального вироку суду через невідповідність висновків суду фактичним обставинами кримінального провадження, істотні порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Просить визнати ОСОБА_8 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері освіти строком на 3 роки. Звільнити ОСОБА_8 від призначеного судом покарання відповідно до ч. 3 ст. 12, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності. Кошти в сумі 10000 грн. неправомірної вигоди конфіскувати в дохід держави. Стягнути з ОСОБА_8 витрати на залучення експерта (проведення судово-хімічної експертизи) в сумі 591,36 грн.
		Свої доводи прокурор обґрунтував тим, що суд, піддаючи сумніву обвинувачення щодо ОСОБА_8 , невірно оцінив та розмежував його повноваження та дії, оскільки згідно об`єктивних обставин кримінального провадження ОСОБА_8 , відповідно до наказу ректора ВНТУ №297-оп від 03.09.2021 року був включений до складу приймальної комісії ВНТУ, яка здійснювала розгляд документів абітурієнтів під час вступу та приймала рішення з цього приводу в межах своєї компетенції, володіла інформацією про рейтинги вступників, інформацією про кількість поданих заяв за спеціальностями та формою навчання. Крім того, ОСОБА_8 відповідно до наказу ректора ВНТУ № 189-оп від 14.07.2014 року було призначено головою фахової атестаційної комісії цього ВНТУ, до повноважень якої відносились проведення вступного випробування абітурієнтів та оцінювання рівня знань. Тобто, ОСОБА_8 у 2014 році був членом не однієї комісії, а двох, до повноважень яких віднесено вирішення різних питань. Суд оцінював дії ОСОБА_8 вибірково.
		Судом не враховано, що на час звернення до суду з обвинувальним актом вказані документи не було розтаємнено та не могли бути надані стороні захисту в такому вигляді для ознайомлення. Судом не враховано, що ці документи відкриті стороні захисту відповідно до вимог ч.11 ст. 290 КПК України та для цього оголошувались перерви у судових засіданнях, після чого сторона захисту повідомляла про таке ознайомлення під звукозапис. При визнанні недопустимими постанови та ухвали суду під час постановлення вироку судом не наведено позицій щодо належності та допустимості доказів. отриманих в результаті НСРД в комплексі з процесуальною підставою для проведення НСРД з метою реалізації принципу змагальності. Тобто суд не вказав та не оцінив наявність чи відсутність підстав для проведення НСРД у даному кримінальному провадженні згідно наданих в суді розтаємнених постановив прокурора та ухвали суду, а формально визнавши їх недопустимими, цих обставин взагалі не досліджував. Поряд з цим судом упущено неодноразові повідомлення прокурорів у провадженні про труднощі у розтаємненні ухвали апеляційного суду, однак належної оцінки у вироку цьому не надано. 
		Крім того, при постановленні вироку судом не застосовано закон про кримінальну відповідальність, який підлягав до застосування, - ст. 49 КК України, оскільки він не виконав обов`язку щодо закриття кримінального провадження за ч. 3 ст. 12, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, а мотиву його незастосування не вказав. Таким чином, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час досудового розгляду, є хибними.
		Заслухавши доповідь головуючого судді апеляційного суду; пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги та просив скасувати виправдувальний вирок суду і ухвалити новий, яким засудити ОСОБА_8 за ч. 1 ст. 368 КК України до штрафу в розмірі 25500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері освіти строком на 3 рокита звільнити ОСОБА_8 від призначеного судом покарання відповідно до ч. 3 ст. 12, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строків давності; думку обвинуваченого ОСОБА_8 та адвоката ОСОБА_9 , які заперечили проти позиції прокурора в апеляційному суді; дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали кримінального провадження, виступи всіх в судових дебатах в підтримання висловлених позицій, виконавши вимоги ч.3 ст. 404 КПК України ,колегія суддів визнала, що вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2020 року відносно ОСОБА_8 є незаконним та підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження за наступних підстав.
		Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, яке ухвалено згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_8 не визнав вину за інкримінованим йому обвинуваченням, допитаний в присутності свого захисника пояснив, що 03.09.2012 року він був включений до складу екзаменаційної комісії, перевіряв роботи з незадовільними та високими оцінками. Рішення про складення іспиту та про оцінку приймалося колегіально. Після проведення іспиту формувалася відомість з оцінками та передавалась в приймальну комісію, де за результатами іспиту визначався рейтинг кожного абітурієнта та формувалися списки зарахування. На процедуру вступу у вуз він впливати не міг. Місце абітурієнта в рейтингу визначалося з оцінок та балів отриманих останнім, рейтинг формувався електронною системою "Конкурс". Оцінки за вступний іспит були опубліковані 01.08.2014 року у комп`ютерній системі "Конкурс", яка є відкритою та розміщена на сайті Міністерства науки і освіти, їх ВУЗ дублює інформацію, яка там зазначена. 
		Крім іншого, пояснив, що 05.08.2014 року до його робочого кабінету прийшла ОСОБА_11 , матір абітурієнта ОСОБА_10 , і почала розпитувати про шанси сина на безкоштовне навчання у їхньому закладі, він показав рейтинг її сина, пояснив, що вона сама може користуватися такою програмою. Також він пояснив їй, що шанси ОСОБА_10 залежать від рейтингу і потрібно чекати, можливо рейтинг зміниться. Через кілька днів ОСОБА_10 став 10 в рейтингу, так як декілька абітурієнтів вибуло. ОСОБА_10 отримав за іспит 7 балів, найнижчий бал був 6. В подальшому він розмовляв з ОСОБА_11 у своєму кабінеті, повідомив, що її сину потрібно відпрацювати практику, а остання сказала йому, що вона повинна йому якось віддячити. Подяки він не вимагав. Коли він зустрівся з ОСОБА_11 на АДРЕСА_3 , де він мав забрати з лікарні директора, остання сказала, що хоче йому подякувати і дала йому гроші. Він зніяковів, однак взяв гроші, вважаючи, що це подяка. З матір`ю ОСОБА_10 він познайомився уже після іспиту та після офіційного затвердження оцінок за зданий абітурієнтами іспит. Жодних порад про подання документів абітурієнтом ОСОБА_10 на іншу спеціальність з метою подолання прохідного рейтингу для зарахування на держбюджетну форму навчання він не надавав.
		Апеляційний суд виконав на дотримання основних засад судочинства, вимоги ч.2 ст. 2 КПК України,- зодовольнив клопотання прокурора та безпосередньо у відповідності до ч.3 ст.404 КПК України оцінює докази, а саме:
		Так, свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні суду повідомила, що у 2014 році її син  ОСОБА_10 вступав до ВНТУ. При цьому син також подавав документи на вступ до ВНЗ Польщі. При вступі до ВНТУ її син здав комплексний іспит 26.07.2014 року, однак на початку серпня на офіційному сайті ВНТУ результатів вступної кампанії не було, тому вона прийшла у ВНТУ, щоб дізнатися про результати. Вона зустріла ОСОБА_8 та запитала чи її син вступив до університету, ОСОБА_8 повідомив, що її син здав іспит на 7 балів та не проходить на навчання за державним замовленням і що потрібно дати йому 10000 гривень і тоді він допоможе, щоб її син потрапив на безкоштовне навчання. Гроші потрібно було надати до 8 серпня. Коли вона дізналася, що син вступив до вузу у Польщі та уже не мав наміру вступати до ВНТУ, вона звернулася до правоохоронних органів із заявою про вимагання хабара. А в подальшому, під контролем працівників Служби безпеки України, які їй дали помічені грошові кошти в сумі 10000 грн., вона 12 серпня 2014 року на вулиці Артоболевського у м. Вінниці передала ці кошти ОСОБА_8 .
		Допитаний в апеляційному суді свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні суду повідомив, що працює доцентом кафедри ВТЕК ВНТУ та у 2014 році був у складі приймальної комісії, головою якої був ОСОБА_8 . У 2014 році конкурсу не було, у зв`язку з недобором, а тому усі бажаючі абітурієнти могли пройти на контрактну форму навчання. Члени екзаменаційної комісії не впливали на зарахування абітурієнта, оскільки зарахуванням студентів не входило до їхньої компетенції, цим займалась приймальна комісія. Підтримує свої попередні показання.
		Допитаний в апеляційному суді свідок ОСОБА_17 в судовому засіданні суду повідомив, що працює у ВНТУ та у 2014 році був у складі приймальної комісії, головою якої був ОСОБА_8 , який як голова комісії затверджував результати іспиту, при цьому не змінюючи ніяким чином результатів іспиту. В комісії з приводу іспиту чи його результатів жодних конфліктів не було, тобто все відповідало установленим правилам відбору. Усі абітурієнти мали змогу поступити на навчання, оскільки був недобір. Голова комісії не мав можливості і повноважень впливати на результати іспиту. Абітурієнт під час спиту спілкувався з визначеним членом комісії в присутності усієї комісії, екзаменатор ставив оцінку, яку затверджувала комісія, та оцінка заносилась в протокол. Далі протокол передавався в приймальну комісію, яка приймала кінцеве рішення. Підтримує свої попередні показання.
		Допитаний в суді першої інстанції свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні суду повідомив, що працює у ВНТУ та був у складі екзаменаційної комісії по прийому випускників коледжів і технікумів головою якої був ОСОБА_8 . Кожний абітурієнт відповідав по білету одному з викладачів. Якщо абітурієнт відповідав гарно і оцінка мала бути більшою, ніж 7 балів, то іспит у нього приймала вся комісія. Найнижча оцінка, з якою абітурієнт міг бути зарахований до ВНТУ, - 4 бали (за 12-бальною системою). ОСОБА_10 отримав низьку оцінку в 7 балів та був зарахований в останню чергу відповідно до рейтингу. Зарахування відбувалось по сумарному балу, який складався з оцінки, визначеної за атестатом та з оцінки за іспит. Абітурієнти мали можливість самі на сайті університету відслідковувати своє місце в рейтингу. Підтримує свої попередні показання.
		Оцінивши у сукупності досліджені докази, колегія суддів вважає, що висновок суду 1-ої інстанції про недоведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину не відповідає фактичним обставинам справи, а тому виправдувальний вирок підлягає скасуванню з постановленням обвинувального вироку на підставі ст. ст. 407, 411, 420 КПК України.
		Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає встановленим, що ОСОБА_8 , будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, одержав хабар за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_8 відповідно до наказу ректора ВНТУ № 297-оп від 03.09.2012, займаючи посаду заступника директора Інституту електроенергетики та електромеханіки з навчально-методичної роботи Вінницького національного технічного університету (далі - ВНТУ), будучи відповідно до наказу ректора ВНТУ № 318-оп від 03.12.2013 "Про затвердження приймальної комісії по прийому абітурієнтів до ВНТУ на 2014 рік" включений до складу приймальної комісії ВНТУ та, відповідно до п.п. 3, 4, 6 наказу ректора ВНТУ № 189-оп від 14.07.2014, головою фахової атестаційної комісії цього вузу, та відповідно до п.п. "а" п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про засади запобігання і протидію корупції" (п.п. "а" та "в" п. 2, п. 3 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про запобігання корупції") суб`єктом відповідальності за вчинення корупційних правопорушень, 29.07.2014 під час фахового вступного випробування при прийомі на навчання для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня "Бакалавр", за напрямами підготовки 6.050701 - "Електротехніка та електротехнології" та 6.050702 - "Електромеханіка", прийняв у ОСОБА_10 фаховий іспит за спеціальністю 6.50701- "Електротехніка та електротехнології" та 6.050702 - "Електромеханіка", та виставив йому оцінку "7 балів", що забезпечило останньому вступ до ВНТУ на контрактну форму навчання.
		У подальшому, 05.08.2014 року ОСОБА_8 , перебуваючи у своєму службовому кабінеті № 4208 у м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95, у розмові з матір`ю абітурієнта ОСОБА_10 - ОСОБА_11 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи результати вищевказаного іспиту, маючи безперешкодний доступ до інформації щодо рейтингів абітурієнтів, їх прохідних балів, кількості поданих заяв і оригіналів документів для вступу на відповідну форму навчання та спеціальність, а також достовірно та завчасно знаючи про наявність вільних вакантних місць для прийому на держбюджетну форму навчання за відповідними спеціальностями повідомив останній інформацію про те, що він може сприяти вступу ОСОБА_10 на держбюджетну форму навчання за напрямками підготовки 6.050701 - "Електротехніка та електротехнології" чи 6.050702 - "Електромеханіка" за суму, яку вона зможе повернути упродовж двох років у виді стипендії та таким чином переконав ОСОБА_11 у наявності єдиного варіанту для вступу її сина на держбюджетну форму навчання ВНТУ. При цьому ОСОБА_11 , розуміючи відсутність інших варіантів для вступу її сина на держбюджетну форму навчання сприйняла пропозицію ОСОБА_12 як єдино правильний шлях для досягнення зазначеної мети.
		Надалі, ОСОБА_13 , дізнавшись, що ОСОБА_10 , 10.08.2014, в останній день прийому оригіналів документів, для вступу на держбюджетну форму навчання, здійснив їх подачу до приймальної комісії ВНТУ на спеціальність 6.050702 - "Електромеханіка" та знаючи, що вільних держбюджетних місць на цій спеціальності нема, а загальний прохідний бал не забезпечить ОСОБА_10 проходження на вказану спеціальність, у телефонній розмові з ОСОБА_11 вказав, що її син подав документи не на ту спеціальність, а для вступу на держбюджету форму навчання потрібно здати заяву та оригінали документів на іншу спеціальність, що ОСОБА_10 і зробив, подавши документи для вступу на спеціальність 6.050701  "Електротехніка та електротехнології". Таким чином ОСОБА_13 надав переваги ОСОБА_10 , в порівнянні з іншими абітурієнтами, які мали аналогічний прохідний бал, та сприяв йому в безперешкодному проходженню на держбюджетну форму навчання ВНТУ. Наказом ректора ВНТУ № 200-е від 11.08.2014 ОСОБА_10 зараховано на держбюджетну форму навчання інституту електроенергетики та електромеханіки за напрямом підготовки 6.050701- "Електротехніка та електротехнології".
		Надалі, продовжуючи реалізовувати свій умисел, спрямований на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , 12.08.2014, знаходячись у своєму службовому кабінеті № 4208 у АДРЕСА_2 , повідомив заявниці, що її син пройшов на держбюджетну форму навчання та згоден отримати за це подяку та для цього погодився зустрітись з ОСОБА_11 цього ж дня, через певний проміжок часу.
		Реалізуючи власний злочинний намір, ОСОБА_13 , діючи умисно, з корисливих мотивів, 12.08.2014, приблизно в 14.00 год., перебуваючи на перехресті вулиць Воїнів Інтернаціоналістів та В. Порика, поблизу автоцентру в м. Вінниця, одержав від ОСОБА_11 неправомірну вигоду в сумі 10 000 грн. за сприяння вступу ОСОБА_10 на 1 курс зі скороченим терміном навчання (2 роки), на денну держбюджетну форму навчання Вінницького національного технічного університету за напрямком підготовки 6.050701 - "Електротехніка та електротехнології, після чого був затриманий працівниками правоохоронних органів.
		Аналізуючи докази, зібрані та досліджені під час судового розгляду справи в суді апеляційної інстанції, суд переконаний, що вони є достатніми та допустимими, які підтверджують вину ОСОБА_8 , а також його умисел, направлений на отримання хабара службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Покази свідка ОСОБА_11 є повними та послідовними, що підтверджуються її заявою від 11.08.2014 року про вимагання ОСОБА_8 неправомірної вигоди за сприяння вступу ОСОБА_10 на 1 курс на денну держбюджетну форму навчання Вінницького національного технічного університету (т.3 арк.пров.1). Отримання коштів ОСОБА_8 підтверджується протоколом огляду місця події від 12.08.2014 року та відеозаписом огляду місця події від 12.08.2014, згідно якого, в присутності понятих, проводилися огляд та освідування ОСОБА_8 . При цьому на руках ОСОБА_8 видимих ознак наявності будь-яких нашарувань не виявлено. При огляді грошових коштів, які ОСОБА_8 витяг з кишені своїх шортів та положив на заднє сидіння свого автомобіля, на них не було виявлено люмінесцентних речовин. При перерахунку було встановлено, що у ОСОБА_8 знаходилось 28 купюр по 500 грн. Під час огляду місця події вилучено грошові кошти та мобільний телефон (т.1 арк. пров. 53-55); протоколом огляду речей від 12.08.2014 року; висновком експерта № 234 від 15.09.2014 р. з додатками, згідно якого на поверхнях 28 грошових купюр номіналом по 500 грн., волокнистої серветки, якою було виконано змиви з правої руки ОСОБА_8 , шортів (зовнішньої і внутрішньої поверхні правої бокової кишені) знаходяться нашарування спеціальної хімічної речовини (люмінофору), яка люмінесціює яскраво-жовтим кольором ( т.1 арк. пров. 130-146).
		Щодо показів свідка ОСОБА_18 , слід зазначити, що він був у складі екзаменаційної комісії, яка не приймала кінцевого рішення щодо вступу абітурієнта до ВНЗ.
		Щодо показів свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , слід зазначити, що вони є членами приймальної комісії, головою якої був ОСОБА_8 і мав вплив на інших членів приймальної комісії за посадою.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що протокол огляду речей від 12.08.2014 року, протокол огляду місця події від 12.08.2014 року, протоколу освідування особи від 12.08.2014 року, заява ОСОБА_8 від 12.08.2014 р. про добровільну видачу одягу, постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 12.08.2014 р., висновок експерта № 234 від 15.09.2014 р. з додатками, постанова про освідування ОСОБА_8 від 12.08.2014 року, постанова про визнання та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 22.09.2014 року, протоколу огляду від 23.09.2014 року предмету, відеозапис огляду місця події від 12.08.2014 є недопустимим доказом, оскільки відповідно до правових стандартів Європейського суду з прав людини вони являються "плодом отруйного дерева", так як визнання недопустимими доказів, які стали правовою підставою їх здобуття тягне за собою визнання недопустимими і похідних від них доказів.
		Разом з тим, докази винуватості ОСОБА_8 , які містяться в матеріалах негласних слідчих (розшукових) дій по кримінальному провадженні № 12014020000000202 та відповідають вимогам закону:
		-протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії в рамках роботи за кримінальним провадженням № 12014020000000202 від 19.08.2014 року, в якому зазначено зміст розмов між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , які відбувалися о 09:50 год. у робочому кабінеті останнього та о 14:30 год. на тротуарі по вул.. Артоболевського; 
		-протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії в рамках роботи за кримінальним провадженням № 12014020000000202 від 19.08.2014 року, в якому відображений зміст розмов між ОСОБА_11 та ОСОБА_8 по телефону, які відбувалися о 12:48 год. та о 14:28 год. на тротуарі по вул.. Артоболевського; аудіо записи, які містяться на дисках долучених до вищевказаних протоколів(т.1 арк. пров. 195, 198);
		-постанова старшого прокурора відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_19 від 12.08.2014 року про контроль за вчиненням злочину в кримінальному провадженні №12014020000000202 від 11.08.2014 за ч.3 ст. 368 КК України з метою фіксування протиправної діяльності ОСОБА_8 , а саме проведення негласної слідчої (розшукової) дії - спеціального слідчого експерименту, в ході якого під керівництвом і спостереженням органу досудового розслідування фіксувалися докази отримання ОСОБА_8 неправомірної грошової вигоди, шляхом помітки грошових купюр та спостереженням за фігурантами справи (т. 2 арк пров. 205-206), яка розсекречена 02.02.2018 року;
		-клопотання від 11.08.2014 року старшого слідчого СУ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_14 , погоджене старшим прокурором відділу прокуратури Вінницької області ОСОБА_15 про дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових) дій в кримінальному провадженні №12014020000000202 від 11.08.2014 року (т.2 арк. пров 207-208), яке розсекречене у 2018 році;
		-ухвала Апеляційного суду Вінницької області від 11.08.2014 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 : візуального спостереження особи з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо-, відеоконтроль особи незалежно від місця перебування та в робочому кабінеті №4208, що знаходиться за адресою: м Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95  Вінницький технічний університет (ухвала розсекречена на підставі акта №4 від 01.03.2019) (т.2 арк. пров. 221-222),
		суд 1-ї інстанції визнав недопустимим у зв`язку із порушенням процесуального законодавства під час відкриття доказів (розтаємнення).
		Вказані докази були досліджені апеляційним судом безпосередньо при апеляційному перегляді.
		Апеляційний суд констатує, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року (провадження 13-43кс19) процесуальні документи про надання дозволу на проведення НСРД не є самостійним доказом у кримінальному провадженні. Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому КПК України порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Процесуальні ж документи, які стали підставою для проведення НСРД, не є документами в розумінні частини другої статті 99 КПК України, оскільки не містять зафіксованих та зібраних оперативними підрозділами фактичних даних про протиправні діяння окремих осіб або групи осіб.
		Так, повторно дослідивши ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Вінницької області від 11.08.2014 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 : візуального спостереження особи з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження; аудіо-, відеоконтроль особи незалежно від місця перебування та в робочому кабінеті №4208, що знаходиться за адресою: м Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95  Вінницький технічний університет, суд вважає, що суд першої інстанції припустився помилки, визнаючи її недопустимим доказом наступних підстав.
		Як убачається із матеріалів кримінального провадження, копія обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування були вручені ОСОБА_8 30.09.2014 року (т. 1 арк. пров. 9).
		ОСОБА_8 був повідомлений про завершення досудового розслідування та здійснення щодо нього негласних слідчих дій, отримав матеріали кримінального провадження для ознайомлення 26.11.2018 року.
		Відповідно до відміток на ухвалі Апеляційного суду Вінницької області від 11.08.2014 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій відносно ОСОБА_8 вона була розсекречена лише 01.03.2019, а тому і не могла бути надана для ознайомлення ні підозрюваному, ні його захиснику, під час відкриття матеріалів на досудовому розслідуванні, що не враховано місцевим судом.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року (провадження 13-43кс19) висловила уточнену позицію щодо наслідків несвоєчасного розкриття документів НСРД у порядку ст. 290 КПК України, яка дещо відмінна від правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року, якою суд першої інстанції мотивував своє рішення щодо недопустимості доказів.
		Так, у цьому рішенні суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у випадку, коли під час досудового розслідування процесуальні документи, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій не були розсекречені з причин, що не залежали від волі і процесуальної поведінки прокурора, то суд не може автоматично визнавати протоколи НСРД недопустимими доказами з мотивів невідкриття процесуальних документів, якими санкціоноване їх проведення.
		Крім того, касаційний суд зазначив, що процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД (ухвали, постанови, клопотання) та які на стадії досудового розслідування не було відкрито стороні захисту в порядку, передбаченому ст.290 Кримінального процесуального кодексу України з тієї причини, що їх не було у розпорядженні сторони обвинувачення (процесуальні документи не були розсекречені на момент відкриття стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження), можуть бути відкриті іншій стороні під час розгляду справи у суді за умови своєчасного вжиття прокурором усіх необхідних заходів для їх отримання.
		Окрім того, прокурор неодноразово звертався до суду із клопотаннями про сприяння розсекречення ухвали слідчого судді, проте апеляційний суд послався на відсутність причин для її розсекречення ( т. 2 арк. пров. 221-222). 
		У суду немає жодних підстав вважати, що прокурор або слідчий відповідний документ свідомо приховали від сторони захисту на досудовому слідстві, зважаючи на ту обставину, що диски зі звукозаписом самих негласних дій надавались для прослуховування, про що зазначалось вище.
		Після розсекречування ухвала слідчого судді відкрита обвинуваченому та його захиснику в суді, а тому, враховуючи викладену вище правову позицію Верховного Суду, Суд визнає її допустимим доказом, у зв`язку з чим дослідив звукозапис телефонної розмови обвинуваченого зі свідком ОСОБА_11 та повторно допитав цього свідка.
		Поряд з цим, суд визнає допустимим доказом та дослідив в ході апеляційного розгляду звукозаписи телефонних розмов ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_11 , (т.1 арк. пров. 195, 198), отриманих в ході проведення негласної слідчої дії, які лише вчергове спростовують версію захисту.
		Дана розмова лише вчергове переконує суд, що ОСОБА_8 мав намір на отримання хабара, оскільки домовився зі свідком зустрітись через деякий час, поки їй привезуть кошти. Чітко сформованої відмови ОСОБА_8 від хабара суд не вбачає.
		Крім того, суд першої інстанції не зазначив, чому інші докази (протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії в рамках роботи за кримінальним провадженням № 12014020000000202 від 19.08.2014 року та протокол про результати проведення негласної слідчої (розшукової) дії в рамках роботи за кримінальним провадженням № 12014020000000202 від 19.08.2014 року) визнано недопустимими. Ці докази без будь-якого вмотивування відкинуті та не враховані при ухваленні вироку.
		Необґрунтованим також є твердження суду, що зарахування ОСОБА_10 на навчання відбулося 11.08.2014 року, в той час як кошти ОСОБА_8 були отримані 12.08.2014, тобто уже після зарахування ОСОБА_10 на навчання на держбюджетну форму навчання, що свідчить про відсутність у ОСОБА_11 підстав для передачі коштів ОСОБА_8 .
		Так, згідно відомості вступного випробування № 271 від 29.07.2014 р., ОСОБА_10 отримав сім балів за усний фаховий іспит, який здавав 29.07.2014 року. З пояснень свідка ОСОБА_11 , ОСОБА_8 05.08.2014 року у своєму службовому кабінеті № 4208 у м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 95, запропонував їй за грошову винагороду допомогти її сину вступити до університету. Грошові кошти вона мала віддати йому 08.08.2018 року. 10.08.2014, ОСОБА_8 у телефонній розмові з ОСОБА_11 вказав, що її син подав документи не на ту спеціальність, а для вступу на держбюджету форму навчання потрібно здати документи на іншу спеціальність, після чого ОСОБА_10 подав документи для вступу на спеціальність 6.050701 -" Електротехніка та електротехнології". Дійсно, наказом ректора ВНТУ № 200-е від 11.08.2014 ОСОБА_10 зараховано на держбюджетну форму навчання інституту електроенергетики та електромеханіки за напрямом підготовки 6.050701- "Електротехніка та електротехнології". Проте як вбачається з матеріалів провадження, домовленість про передачу коштів була раніше - 05.08.2014 року. 
		11.08.2014 року свідок ОСОБА_11 звернулась до правоохоронних органів із заявою, а 12.08.2014 ОСОБА_8 повідомив заявниці, що її син пройшов на держбюджетну форму навчання, за що він згоден отримати за це подяку.
		З пояснень самого ОСОБА_8 , він не заперечував, що взяв гроші, вважаючи, що це подяка, проте вказував, що жодних порад про подання документів абітурієнтом ОСОБА_10 на іншу спеціальність з метою подолання прохідного рейтингу для зарахування на держбюджетну форму навчання він не надавав. Тому суду не зрозуміло, за які послуги ОСОБА_8 отримав подяку від ОСОБА_11 . 
		Твердження ОСОБА_8 про те, що з матір`ю ОСОБА_10 він познайомився уже після іспиту та після офіційного затвердження оцінок за зданий абітурієнтами іспит, не спростовують того факту, що 05.08.2014 року він в службовому кабінеті запропонував за винагороду ОСОБА_11 вирішити питання зі вступом її сина. 
		Невизнання ОСОБА_8 своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення суд оцінює критично і розцінює як спосіб його захисту з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений умисний злочин.
		Залишення судом поза увагою, без наведення мотивів, показань свідків та інших доказів, сторони обвинувачення призвели до невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що вплинуло на вирішення питання щодо невинуватості обвинуваченого. 
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд прийняв захисну позицію ОСОБА_8 , на основі якої обґрунтував своє рішення, не врахувавши доводів обвинувачення та не достатньо навівши мотивів залишення їх без уваги.
		Відповідно до ч. 2 ст. 411 КПК України вирок підлягає скасуванню, якщо невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження вплинула чи могла вплинути на вирішення питання про винуватість або невинуватість обвинуваченого.
		За змістом ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Наведені порушення чинного законодавства є такими, що істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, що є підставою для скасування вироку.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. А згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Крім того, відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , апеляційний суд враховує, характер і ступінь суспільної небезпеки скоєного, що в умовах сьогодення має підвищену суспільну небезпеку та викликає значний резонанс у суспільстві, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, обвинувачений вчинив корупційний злочин, продовжує категорично заперечувати свою причетність до скоєного злочину, що не вказує на можливість його виправлення, дані про особу обвинуваченого, який за місцем роботи та проживання характеризуються виключно позитивно, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до переконання про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері освіти строком на 3 роки. 
		Згідно ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
		Відповідно до роз`яснень, які містяться у п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України №12 від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності", особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого, таке звільнення є обов`язковим. 
		За змістом п.2 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі.
		Статтею 49 КК України визначено матеріально-правові підстави та умови для звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Зокрема, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили: минули зазначені у законі строки, які диференційовані залежно від тяжкості вчиненого злочину; протягом цих строків особа не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого або особливо тяжкого злочину; особа не ухилялася від досудового слідства або суду; законом не встановлено заборону щодо застосування давності до вчиненого особою злочину.
		Відповідно до ч.2 ст.12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м`яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Санкція ч.1 ст.368 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від однієї тисячі до тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк від трьох до шести місяців, або позбавлення волі на строк від двох до чотирьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, у зв`язку з чим є злочином невеликої тяжкості, відповідно до ч.2 ст.12 КК України.
		Цим вироком ОСОБА_8 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, який вчинено ним 05.08.2014 року, тобто після вчинення даного кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили минуло більше трьох років.
		Оскільки на момент розгляду даного кримінального провадження в суді апеляційної інстанції строки давності передбачені п.2 ч.1 ст.49 КК України вже минули, відповідно до положень ч.5 ст.74 КК України, ОСОБА_8 підлягає звільненню від покарання, призначеного судом першої інстанції за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України.
		За таких обставин вирок місцевого суду в частині визнання ОСОБА_8 невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.1 ст.368 КК України - слід скасувати, а апеляційну скаргу прокурора задовольнити.
		На підставі викладеного, керуючись ст.404, 405, 407, 409, 412, 415 КПК України, апеляційний суд,-
		у х в а л и в :
		Апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовільнити.
		Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 15.06.2020 року, яким ОСОБА_8 виправдано та визнано невинуватим за ч. 1 ст. 368 КК України в зв`язку із недоведеністю складу злочину в діях обвинуваченого, - скасувати.
		Ухвалити новий вирок.
		ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері освіти строком на 3 (три) роки. 
		Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України звільнити ОСОБА_8 від призначеного покарання у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 25500 грн. з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій у сфері освіти строком на 3 роки, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених ст.49 КК України.
		Кошти в сумі 10000 (десять тисяч) грн. неправомірної вигоди конфіскувати в дохід держави. 
		Стягнути з ОСОБА_8 витрати на залучення експерта (проведення судово-хімічної експертизи) в сумі 591,36 грн.
		Вирок суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскарженим до Верховного Суду протягом 3-х (трьох) місяців із дня його проголошення.
		Вирок суду негайно вручити обвинуваченому ОСОБА_8 
		 
		 
		 
		Судді: 
		 
		ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...