Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/794/19 (905/1646/17) : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 05.05.2021. Зареєстровано: 05.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2021.
Дата набрання законної сили: 22.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 квітня 2021 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  908/794/19 (905/1646/17) 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		головуючого - Пєскова В. Г.,
		суддів: Банаська О. О., Погребняка В. Я.,
		за участю секретаря судового засідання Хмельовського В. О., 
		 
		за участю представників:
		Фізичної особи-підприємця Іванченко Ірини Валеріївни - Лойфера А.Е.,
		ОСОБА_1 - Жигуна С.С.,
		крім того, Крицький А.М. прийняв участь у судовому засіданні особисто,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 за вх. № 923/2021
		на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 
		у складі колегії суддів: Кузнецова В.О. (головуючий), Мороза В.Ф., Коваль Л.А.,
		у справі за позовом  ОСОБА_1 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» та Фізичної особи-підприємця Іванченко Ірини Валеріївни
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назарчук Наталії В`ячеславівни, 
		про визнання договору недійсним
		в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком».
		 
		За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.
		1.          25.01.2001 відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань було зареєстроване Товариство з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком» (далі - ТОВ «Ватсон-Телеком»).
		2.          На момент створення товариства до складу його засновників входили ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , що підтверджується установчим договором ТОВ «Ватсон-Телеком» у редакції від 25.01.2000 та статутом товариства в редакції від 25.01.2001.
		3.          Частка позивача ( ОСОБА_1 ) в статутному капіталі товариства складала 24%, що зафіксовано в установчому договорі товариства в редакції від 25.01.2001.
		4.          28.01.2003 були внесені зміни до установчого договору ТОВ «Ватсон-Телеком», внаслідок чого частка позивача ОСОБА_1 стала 30% статутного фонду.
		5.          25.09.2014 ОСОБА_1 на адресу ТОВ «Ватсон-Телеком» було направлено нотаріально завірену заяву про добровільний вихід із складу учасників (засновників) товариства та виділення частки майна товариства в натурі, пропорційно частці в статутному капіталі.
		6.          21.11.2014 під час проведення зборів учасників товариства було складено протокол № 27 Позачергових зборів учасників ТОВ «Ватсон-Телеком», яким було затверджено вихід учасника Товариства ОСОБА_1 із ТОВ «Ватсон-Телеком». 
		7.          Протоколом Позачергових зборів учасників ТОВ «Ватсон-Телеком» від 21.11.2014 № 27 також було вирішено здійснити розрахунки з ОСОБА_1 у зв`язку із його виходом із ТОВ «Ватсон-Телеком» у порядку, передбаченому статтею 54 Закону України «Про господарські товариства», а саме: після затвердження звіту ТОВ «Ватсон-Телеком» за 2014 рік і в строк до 12 місяців із дня виходу (21.11.2014 року). Після затвердження звіту ТОВ «Ватсон-Телеком» за 2014 рік, а також складення балансу Товариства на дату виходу ОСОБА_1 із Товариства, визначити розмір зобов`язання та форму розрахунків із ним - виділити та повернути належну ОСОБА_1 частину майна товариства в натурі, а у разі неможливості виділення в натурі повністю чи частково, виплатити належну частку у грошовій та натуральній формі або повністю у грошовому еквіваленті.
		8.          24.02.2015 представником позивача на адресу ТОВ «Ватсон-Телеком» було направлено заяву про спосіб розрахунку з колишнім учасником у зв`язку з виходом зі складу учасників товариства.
		9.          31.03.2015 листом за підписом представника ТОВ «Ватсон-Телеком» позивача було повідомлено, що ТОВ «Ватсон-Телеком» прийнято рішення про здійснення розрахунків шляхом виділення та повернення належної йому частини майна в натурі. До листа було додано копію протоколу № 29 загальних зборів учасників ТОВ «Ватсон-Телеком» від 14.03.2015, яким було затверджено розподільчий баланс станом на 21.11.2014 року та безпосередньо копія самого розподільчого балансу станом на 21.11.2014.
		10.          09.10.2015 між ТОВ «Ватсон-Телеком» та Іванченко Іриною Валеріївною було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, яким відчужено нежилі приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 3 (три), приміщення з № 1 (один) по № 27 (двадцять сім) (групи приміщень № 12 (дванадцять)), приміщення з № 1 (один) по 25 (двадцять п`ять) (групи приміщень № 3а (три «а»)), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 694, 8 кв.м, (у тому числі: офісні приміщення площею - 1 239,30 кв.м, місця спільного користування: 455,50 кв.м), що складає 67/100 частини від нежилого будинку площею 2 530,00 кв.м.
		27.10.2015 покупець за спірним договором Іванченко Ірина Валеріївна зареєструвалась як фізична особа-підприємець та на даний час здійснює свою підприємницьку діяльність через надання в оренду придбаного за спірним договором нерухомого майна.
		11.          21.10.2015 ТОВ «Ватсон-Телеком» направило листа на ім`я ОСОБА_1 та запропонувало отримати в натурі продукцію на суму 884 371,13 грн, як учаснику, який вибув зі складу засновників.
		12.          16.11.2015 листом позивач повідомив ТОВ «Ватсон-Телеком» про неприйнятність запропонованих умов розрахунку та пропозицію провести розрахунок належним чином у співвідношенні до частки в статутному фонді товариства та з урахуванням нерухомого майна, яке згідно розподільчого балансу станом на 21.11.2014 обліковувалось за ТОВ «Ватсон-Телеком».
		13.          30.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до  Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ «Ватсон-Телеком» про стягнення частки в статутному капіталі товариства у розмірі 3 180 060,00 грн у зв`язку з виходом зі складу засновників.
		14.          07.04.2017    ухвалою Господарського суду Донецької області зазначена позовна заява прийнята до розгляду та порушене провадження у справі №  905/769/17.
		15.          За висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у результаті проведення оціночно-будівельного дослідження від 03.07.2018 № 12913/17-42, виконаним в межах справи № 905/769/17, ринкова вартість основних засобів ТОВ «Ватсон-Телеком», зокрема: нежитлові приміщення №№ 1, 2,3 (групи приміщень № 3 (три), приміщення з № 1 (один) по № 27 (двадцять сім) (групи приміщень № 12 (дванадцять)), приміщення з № 1 (один) по 25 (двадцять п`ять) (групи приміщень № 3а (три «а»)), загальною площею 1 694, 8 кв.м, (в тому числі: офісні приміщення площею 1 239,30 кв.м, місця спільного користування: 455,50 кв.м), що складає 67/100 частини від нежилого будинку площею 2 530,00 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 21.11.2014 становить 28 369 535 грн з урахуванням ПДВ.
		16.          Висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної економічної та товарознавчої експертизи від 30.07.2019 № 2454/19-71/5291/1953, виконаною в межах справи № 905/769/17, встановлено, що вартість 30-ти відсоткової частки ОСОБА_1 в майні ТОВ «Ватсон-Телеком» у зв`язку з його виходом зі складу засновників товариства станом на 21.11.2014 складає 7 170 095 грн.
		17.          16.04.2019    ухвалою Господарського суду Запорізької області за заявою боржника - ТОВ «Ватсон-Телеком» - відкрито провадження у справі №  908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна судом призначено арбітражного керуючого Міщенко Яніну Олегівну.
		18.          21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
		19.          10.12.2019 ухвалою Господарського суду Запорізької області визнано кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Ватсон-Телеком у розмірі 11  297  358 грн основного боргу з четвертою чергою задоволення.
		20.          14.01.2020  ухвалою Господарського суду Донецької області матеріали справи №  905/769/17 надіслані за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №  908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком» з огляду на положення статті 7 КУзПБ.
		21.          26.02.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Ватсон-Телеком» про стягнення частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 3  180 060,00 грн у зв`язку з виходом зі складу засновників прийнята для розгляду в межах справи №  908/794/19 про банкрутство.
		22.          28.05.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області провадження у справі № 908/794/19 (905/769/17) закрито за клопотанням представника позивача у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 визнано грошові вимоги позивача - ОСОБА_1 до відповідача (боржника) - ТОВ «Ватсон-Телеком» у розмірі 11 297 358,50 грн; тобто, у справі № 908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком» було встановлено дійсний розмір майнових зобов`язань відповідача перед ОСОБА_1 .
		 
		Обґрунтування позову. 
		23.          У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «Ватсон-Телеком» та Фізичної особи-підприємця Іванченко Ірини Валеріївни про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.10.2015.   
		24.          Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що відчуження ТОВ «Ватсон-Телеком» спірного нерухомого майна позбавило ОСОБА_1 належного йому майна у вигляді майнових прав на частину нерухомого майна товариства, яке при виході зі складу учасників підлягало виділенню в тому розмірі, який відповідає частці учасника в статутному капіталі товариства, з якого він вийшов. Договір купівлі-продажу порушує майнові права позивача в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України та статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		25.          18.07.2017   ухвалою Господарського суду Донецької області позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 905/1646/17. 
		26.          09.12.2019 ухвалою Господарського суду Донецької області у відповідності до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства вказана справа передана за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області для її розгляду в межах справи №  908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком». 
		27.          10.01.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області позовну заяву ОСОБА_1 прийнято для розгляду в межах справи № 908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком».
		28.          У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про зміну підстав позову, в якій просив визнати недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.10.2015 серія та номер: 1103, укладений між ТОВ «Ватсон-Телеком» та Фізичною особою ОСОБА_5 , яким відчужено нежитлові приміщення №№ 1, 2, 3 (групи приміщень № 3 (три), приміщення з № 1 (один) по № 27 (двадцять сім) (групи приміщень № 12 (дванадцять)), приміщення з № 1 (один) по 25 (двадцять п`ять) (групи приміщень № 3а (три «а»)), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 694,8 кв.м, (у тому числі: офісні приміщення площею 1 239,30 кв.м, місця спільного користування: 455,50 кв.м), що складає 67/100 частин від нежилого будинку площею 2 530,00 кв.м.         
		29.          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи договір, ТОВ «Ватсон-Телеком» діяло недобросовісно, несправедливо, зловживаючи своїм правом, вчинило дії з метою виведення майна з власності товариства за заниженою ціною. Метою виведення майна було уникнення розрахунку зі своїм колишнім засновником ОСОБА_1 .
		30.          Як на підставу для визнання правочину недійсним, позивач посилався на приписи статей 13, 228 та 234 Цивільного кодексу України.
		31.          Позивач вважав, що спірний договір купівлі-продажу має ознаки фіктивного правочину, оскільки договір не мав на меті створення правових наслідків, які обумовлювались цим правочином. У цьому випадку правочин укладено умисно, за заниженою в десять разів ціною, в період розрахунку товариства з колишнім учасником, для унеможливлення отримання ОСОБА_1 частки в майні товариства. 
		32.          16.06.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Назарчук Наталію В`ячеславівну. 
		33.          06.07.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області закінчено підготовче провадження у справі № 908/794/19 (905/1646/17) з розгляду позовної заяви ОСОБА_1 про визнання договору недійсним.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		34.          11.08.2020 рішенням Господарського суду Запорізької області у цій справі позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.10.2015, укладений між ТОВ «Ватсон-Телеком» та Фізичною особою-підприємцем Іванченко Іриною Валеріївною, якій продано 67/100 нежилого приміщення площею 1 694,8 кв.м №№ 1, 2, 3 (групи приміщень), з № 1 по № 27 (групи приміщень № 12), з № 1 по № 25 (групи приміщень № 3а), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Стягнуто з ТОВ «Ватсон-Телеком» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 800 грн. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Іванченко Ірини Валеріївни на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 800 грн. 
		35.          Суд першої інстанції дійшов висновку, що в результаті проведення комплексної судової експертизи в межах справи № 905/769/17 (висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у результаті проведення оціночно-будівельного дослідження від 03.07.2018 № 12913/17-42 та висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної економічної та товарознавчої експертизи від 30.07.2019 № 2454/19-71/5291/1953) ТОВ «Ватсон-Телеком» у період розрахунку з позивачем - учасником, що вибув зі складу засновників, здійснило продаж основних засобів - нерухомого майна площею 1 694, 8 кв.м за суттєво заниженою ціною.
		36.          Суд вказав, що внаслідок укладення спірного правочину відчужено нежилі приміщення, що становили основний актив товариства, і, як наслідок, фактична реалізація права позивача на отримання частки майна товариства у зв`язку із виходом зі складу учасників стала неможливою.
		37.          Суд дійшов висновку, що укладаючи спірний договір, сторони керувалися не добросовісною метою, притаманною цивільно-правовим правовідносинам, а керувалися метою створення умов для ухилення ТОВ «Ватсон-Телеком» від виконання зобов`язань перед позивачем, отже спірний договір суперечить положенням статей 3, 13, 509 та 627 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню судом недійсним.
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції.
		38.          21.12.2020 постановою Центрального апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2020 у справі №  908/794/19 (905/1646/17) скасовано та відмовлено в позові. 
		39.          Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у цьому випадку позивач не довів, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення спірного правочину, та відповідно не довів його фіктивність. Суд вказав, що спірний договір укладений належним чином, засвідчений нотаріально, зареєстрований в Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, його сторони виконали договір шляхом фактичної передачі майна та оплати його вартості тощо. Колегія суддів вказала, що оспорюваний договір купівлі-продажу не є безвідплатним, його укладено з дотриманням вимог, які висуваються Цивільним кодексом України до договорів купівлі-продажу, сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, повноваження продавця з розпорядження таким майном не були обмежені жодними можливими обтяженнями.
		40.          Апеляційний господарський суд зауважив, що в матеріалах справи будь-які докази родинних або близьких дружніх стосунків, пов`язаності ОСОБА_5 з керівництвом ТОВ «Ватсон-Телеком», тобто відчуження майна заінтересованій особі стосовно боржника, відсутні.
		41.          Суд також вказав, що ТОВ «Ватсон-Телеком» як суб`єкт господарювання було власником відчужуваного майна та мало право на власний розсуд ним розпоряджатись, а тому вчинення спірного правочину є реалізацією відповідачем свого права власності відносно проданого ним майна, при цьому будь-які обмеження щодо можливості відчуження об`єктів нерухомості, вказаних в договорі від 09.10.2015, у матеріалах справи відсутні.
		42.          Твердження позивача про намір задовольнити свої кредиторські вимоги до ТОВ «Ватсон-Телеком» саме за рахунок майна, відчуженого за спірним договором, апеляційний суд відхилив та зазначив, що позивач не має права на відчужене ТОВ «Ватсон-Телеком» майно та є кредитором відповідача на загальних підставах.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.
		А.           Доводи особи, яка подала касаційну скаргу. 
		43.          15.01.2021 ОСОБА_1 подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 та залишити в силі рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2020 у справі №  908/794/19 (905/1646/17).
		44.           ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2020, не спростував висновки суду першої інстанції. Натомість обмежився лише поверхневим аналізом спірного договору на предмет дотримання форми укладання. При цьому апеляційний суд розглядав позовну заяву, як позов про визнання договору фіктивним.
		45.          Скаржник вважає, що, надаючи оцінку доводам позивача, суд апеляційної інстанції не надавав оцінку спірним правовідносинам та обставинам, якими позивач обґрунтовував заявлені вимоги та відмежувався від встановлення впливу наслідку вчинення відповідачами спірного правочину на права та законні інтереси ОСОБА_1 . Скаржник вказує, що первинними підставами визнання правочину недійсним в розумінні практики Верховного Суду є загальні засади цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України - справедливість, добросовісність та розумність) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). Посилання на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України, - є похідною від первинної.
		46.          Скаржник посилається на правові позиції, викладені в постанові Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, та стверджує, що суд апеляційної інстанції не надав оцінку тому, що, укладаючи договір про відчуження нежилих приміщень, сторони договору зловживали своїм правом, вчинили дії з метою виведення майна з власності ТОВ «Ватсон-Телеком», ціллю чого було уникнення розрахунків з ОСОБА_1 .
		47.          Окремо скаржник вказує про порушення апеляційним господарським судом норм процесуального права (частина третя статті 269 ГПК України) та стверджує, що суд апеляційної інстанції безпідставно долучив до матеріалів справи звіт про оцінку майна, що був поданий представником апелянта лише на стадії апеляційного розгляду, та не вказав, з яких підстав вважає поважною причину неможливості подачі даного доказу раніше, обґрунтування його долучення до матеріалів справи та в подальшому посилання на нього.
		48.          Апеляційний суд, на думку скаржника, не врахував та не надав оцінку тому, що:
		          - спірний договір було укладено протягом строку, в межах якого позивачу мало бути виділено частку майна у зв`язку з його виходом зі складу учасників товариства, в період між датою виходу зі складу засновників ТОВ «Ватсон-Телеком» (21.11.2014) та кінцевою датою розрахунку з ОСОБА_1 (20.11.2015);
		          - нерухоме майно було відчужено за ціною, яка є набагато нижчою за ринкову ціну аналогічного майна;
		          - із моменту виникнення у позивача права на отримання частки майна та на час ухвалення рішення суду минув значний період часу (близько шести років), ТОВ «Ватсон-Телеком» не було вжито заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов`язань перед позивачем.
		49.          Скаржник зауважує, що оскільки дана справа № 905/1646/17 розглядається в межах справи про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком», то доцільним є врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, про те, що результати розгляду позову у даній справі (про визнання недійсним правочину) мають безпосередній вплив на права та інтереси кредиторів, оскільки результат прийнятого рішення у цій справі безпосередньо впливає на формування конкурсної маси боржника, а отже, і на розмір задоволення вимог кредиторів.
		 
		 
		 
		Б.           Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу.
		50.          До Верховного Суду від Фізичної особи-підприємця Іванченко І.В. надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , в якому з посиланням на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм права наведено прохання залишити цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		 
		Обставини неявки у судове засідання представників ТОВ «Ватсон-Телеком». 
		51.          Судова колегія констатує, що усі учасники справи, у тому числі ТОВ «Ватсон-Телеком», про час і місце розгляду справи в касаційному порядку були повідомлені належним чином шляхом направлення листа рекомендованою кореспонденцією на адреси, вказані у касаційній скарзі та зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.  
		52.          Верховний Суд зазначає, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі   № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження   № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі   № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19).
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.           
		А.          Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій.
		53.          Заслухавши доповідача, присутніх у судовому засіданні учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав. 
		54.          Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		55.          В оскарженій постанові суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у цьому випадку позивач не довів, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент вчинення спірного правочину, та відповідно не довів його фіктивність. Крім того зазначено, що спірний договір укладений належним чином, засвідчений нотаріально, зареєстрований в Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно, його сторони виконали договір шляхом фактичної передачі майна та оплати його вартості тощо. За позицією суду апеляційної інстанції, оспорюваний договір купівлі-продажу не є безвідплатним, його укладено з дотриманням вимог, які висуваються Цивільним кодексом України до договорів купівлі-продажу, сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, повноваження продавця з розпорядження таким майном не були обмежені жодними можливими обтяженнями. Вказано, що відсутні будь-які докази відчуження майна заінтересованій особі стосовно боржника.
		          Крім того, зроблено висновок, що ТОВ «Ватсон-Телеком» як суб`єкт господарювання було власником відчужуваного майна та мало право на власний розсуд ним розпоряджатись, а тому вчинення спірного правочину є реалізацією відповідачем свого права власності відносно проданого ним майна, при цьому будь-які обмеження щодо можливості відчуження об`єктів нерухомості, вказаних в договорі від 09.10.2015, у матеріалах справи відсутні.
		56.          Із цього приводу слід зазначити таке.
		57.          Як встановлено судами, ОСОБА_1 є колишнім засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Ватсон-Телеком», вихід якого зі складу засновників товариства був затверджений протоколом Позачергових зборів учасників від 21.11.2014 № 27.
		58.          Цим протоколом Позачергових зборів учасників ТОВ «Ватсон-Телеком» від 21.11.2014 № 27 також було вирішено здійснити розрахунки з ОСОБА_1 у зв`язку із його виходом із ТОВ «Ватсон-Телеком» у порядку, передбаченому статтею 54 Закону України «Про господарські товариства», а саме: після затвердження звіту ТОВ «Ватсон-Телеком» за 2014 рік і в строк до 12 місяців із дня виходу (21.11.2014 року). Після затвердження звіту ТОВ «Ватсон-Телеком» за 2014 рік, а також складення балансу Товариства на дату виходу ОСОБА_1 із Товариства, вирішено визначити розмір зобов`язання та форму розрахунків із ним - виділити та повернути належну ОСОБА_1 частину майна товариства в натурі, а у разі неможливості виділення в натурі повністю чи частково, виплатити належну частку, яка складає 30% статутного фонду Товариства, у грошовій та натуральній формі або повністю у грошовому еквіваленті.
		59.          09.10.2015, до здійснення розрахунків із позивачем, між ТОВ «Ватсон-Телеком» та Іванченко Іриною Валеріївною укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень, яким відчужено нежилі приміщення №№  1, 2, 3 (групи приміщень № 3 (три), приміщення з № 1 (один) по № 27 (двадцять сім) (групи приміщень № 12 (дванадцять)), приміщення з № 1 (один) по 25 (двадцять п`ять) (групи приміщень № 3а (три «а»)), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1 694, 8 кв.м, (у тому числі: офісні приміщення площею - 1 239,30 кв.м, місця спільного користування: 455,50 кв.м), що складає 67/100 частини від нежилого будинку площею 2 530,00 кв.м.
		60.          21.10.2015 ТОВ «Ватсон-Телеком» направило листа на ім`я ОСОБА_1 та запропонувало отримати в натурі продукцію на суму 884 371,13 грн, як учаснику, який вибув зі складу засновників.
		61.          16.11.2015 листом позивач повідомив ТОВ «Ватсон-Телеком» про неприйнятність запропонованих умов розрахунку та пропозицію провести розрахунок належним чином у співвідношенні до частки в статутному фонді товариства та з урахуванням нерухомого майна, яке згідно розподільчого балансу станом на 21.11.2014 обліковувалось за ТОВ «Ватсон-Телеком».
		62.          30.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до  Господарського суду Донецької області з позовною заявою до ТОВ «Ватсон-Телеком» про стягнення частки в статутному капіталі товариства у розмірі 3 180 060,00 грн у зв`язку з виходом зі складу засновників.
		63.          07.04.2017    ухвалою Господарського суду Донецької області зазначена позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду та порушене провадження у справі №  905/769/17.
		64.          За висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз у результаті проведення оціночно-будівельного дослідження від 03.07.2018 № 12913/17-42, виконаним в межах справи № 905/769/17, ринкова вартість основних засобів ТОВ «Ватсон-Телеком», зокрема: нежитлові приміщення №№ 1, 2,3 (групи приміщень № 3 (три), приміщення з № 1 (один) по № 27 (двадцять сім) (групи приміщень № 12 (дванадцять)), приміщення з № 1 (один) по 25 (двадцять п`ять) (групи приміщень № 3а (три «а»)), загальною площею 1 694, 8 кв.м, (в тому числі: офісні приміщення площею 1 239,30 кв.м, місця спільного користування: 455,50 кв.м), що складає 67/100 частини від нежилого будинку площею 2 530,00 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 21.11.2014 становить 28 369 535 грн з урахуванням ПДВ.
		65.          Іншим висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведення комплексної економічної та товарознавчої експертизи від 30.07.2019 № 2454/19-71/5291/1953, виконаною в межах справи № 905/769/17, встановлено, що вартість 30-ти відсоткової частки ОСОБА_1 в майні ТОВ «Ватсон-Телеком» у зв`язку з його виходом зі складу засновників товариства станом на 21.11.2014 складає 7 170 095 грн.
		66.          Водночас, у липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ «Ватсон-Телеком» (відповідач 1) та Фізичної особи-підприємця Іванченко Ірини Валеріївни (відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.10.2015.
		67.          Позовні вимоги обґрунтовувалися посиланням на те, що відчуження ТОВ «Ватсон-Телеком» спірного нерухомого майна позбавило ОСОБА_1 належного йому майна у вигляді майнових прав на частину нерухомого майна товариства, яке при виході зі складу учасників підлягало виділенню в тому розмірі, який відповідає частці учасника в статутному капіталі товариства, з якого він вийшов. Договір купівлі-продажу порушує майнові права позивача в розумінні статті 190 ЦК України та статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		68.          18.07.2017 ухвалою Господарського суду Донецької області позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі №  905/1646/17.
		69.          У той же час, 16.04.2019    ухвалою Господарського суду Запорізької області за заявою боржника - ТОВ «Ватсон-Телеком» - відкрито провадження у справі №  908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком». Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна судом призначено арбітражного керуючого Міщенко Яніну Олегівну.
		70.          09.12.2019 ухвалою Господарського суду Донецької області у відповідності до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ справа №  905/1646/17 передана за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області для її розгляду в межах справи №  908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком».
		71.          10.12.2019 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №  908/794/19 визнано кредиторські вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Ватсон-Телеком у розмірі 11  297  358 грн основного боргу з четвертою чергою задоволення.
		72.          10.01.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області позовну заяву ОСОБА_1 про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.10.2015 прийнято для розгляду в межах справи № 908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком».
		73.          14.01.2020  ухвалою Господарського суду Донецької області матеріали справи №  905/769/17 надіслані за виключною підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи №  908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком».
		74.          26.02.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області у справі №  905/769/17 позовна заява ОСОБА_1 до ТОВ «Ватсон-Телеком» про стягнення частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 3  180 060 грн у зв`язку з виходом зі складу засновників прийнята для розгляду в межах справи № 908/794/19 про банкрутство.
		75.          28.05.2020 ухвалою Господарського суду Запорізької області провадження у справі № 908/794/19 (905/769/17) за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Ватсон-Телеком» про стягнення частки в статутному капіталі Товариства у розмірі 3  180  060 грн закрито за клопотанням представника позивача у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки у справі № 908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком» було встановлено дійсний розмір майнових зобов`язань відповідача перед ОСОБА_1 - ухвалою Господарського суду Запорізької області від 10.12.2019 визнано грошові вимоги позивача - ОСОБА_1 до відповідача (боржника) - ТОВ «Ватсон-Телеком» у розмірі 11 297 358,50 грн.
		76.          Згідно з положеннями частини третьої статті 46 ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
		77.          З огляду на ці процесуальні норми та у зв`язку з прийняттям позовної заяви ОСОБА_1 про визнання недійсними договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.10.2015 для розгляду в межах справи №  908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком» у лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Запорізької області із заявою про зміну підстав позову, в якій просив визнати недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.10.2015 серія та номер: 1103, укладений між ТОВ «Ватсон-Телеком» та Фізичною особою ОСОБА_5 .
		          Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладаючи договір, ТОВ «Ватсон-Телеком» діяло недобросовісно, несправедливо, зловживаючи своїм правом, вчинило дії з метою виведення майна з власності товариства за заниженою ціною. Метою виведення майна було уникнення розрахунку зі своїм колишнім засновником ОСОБА_1 .
		          Як на підставу для визнання правочину недійсним, позивач посилався на приписи статей 3, 13, 228 та 234 Цивільного кодексу України.
		          Позивач вважав, що правочин укладено умисно, за заниженою в десять разів ціною, в період розрахунку товариства з колишнім учасником, для унеможливлення отримання ОСОБА_1 частки в майні товариства. 
		78.          Аналіз вищенаведеного та встановлених судами обставин щодо поданого позову свідчить, що у межах справи № 908/794/19 про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком» предметом і підставами позову ОСОБА_1 є визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу у зв`язку з його невідповідністю загальним засадам цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (стаття 13 ЦК України).     
		          При цьому провадження у справі № 905/769/17 про стягнення частки в статутному капіталі ТОВ «Ватсон-Телеком» (корпоративний спір) було закрито, про що описано в пункті 75 цієї постанови, а позовне провадження у справі №  905/1646/17 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.10.2015 було передано для розгляду в межах цієї справи про банкрутство ТОВ «Ватсон-Телеком» за принципом «концентрації спорів у справах про банкрутство» та у відповідності з положеннями статті 7 КУзПБ.
		79.          Судова колегія відзначає, що в межах справи про банкрутство суди вправі розглядати позови про визнання недійсними угод, укладених за участю боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом, що цілком узгоджується з правовою позицією, викладеною  у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц (провадження № 14-260цс19) про те, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 ЦК України.  
		80.          Цей правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №  369/11268/16-ц було враховано і під час розгляду справи № 910/8357/18 (постанова від 28.11.2019) та, крім того, зазначено, що «суд акцентує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення… Відтак будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам). При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства».
		81.          У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18 відображено, що «боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (постанова Верховного Суду у справі №405/1820/17 від 24.07.2019, №910/8357/18 від 28.11.2019)… Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може».
		82.          Аналогічні за змістом висновки стосовно фраудаторних правочинів висловлено Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 у справі №  910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №  904/4262/17.
		83.          Як зазначено вище, у цій справі розглядається позов ОСОБА_1 , поданий до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ ««Ватсон-Телеком», переданий для розгляду в межах відкритої справи про банкрутство, про визнання недійсним правочину на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), оскільки спірним правочином порушуються права та інтереси ОСОБА_1 як заінтересованої особи. При цьому спеціальні підстави визнання недійсними правочинів боржника, визначені статтею 20 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» чи статтею 42 КУзПБ, не могли бути підставами поданого позову, оскільки ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав до відкриття провадження у справі про банкрутство.    
		84.          Судова колегія відзначає, що для вирішення питання про визнання недійсним правочину оспорюваного заінтересованою особою правове значення має встановлення впливу наслідків вчинення такого правочину на права та законні інтереси цієї особи.
		85.          У такому випадку важливим є врахування того, що таке звернення заінтересованої особи до суду із позовом про визнання недійсним договору є направленим на усунення несприятливих наслідків для цієї особи (недопущення їх виникнення у майбутньому), пов`язаних із вчиненням такого правочину.
		86.          Тому, у разі оскарження правочину заінтересованою особою необхідним є надання оцінки дій сторін цього договору в контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами, зокрема, спрямованим на позбавлення позивача в майбутньому законних майнових прав.
		87.          Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність.
		88.          Згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
		89.          Частинами другою та третьою статті 13 ЦК України унормовано, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
		90.          Із конструкції частини третьої статті 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника, може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).
		91.          Недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі № 638/2304/17).
		92.          Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
		93.          Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина друга статі 2 ГПК України).
		94.          Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004).
		95.          Суд наголошує, правочини, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
		96.          Боржник, який відчужує майно за значно заниженою ціною (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми вартості частки в майні товариства діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
		97.          Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, направленим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
		98.          Відтак, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину (правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам).
		99.          Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів.
		100.          Судами встановлено, що у заяві про зміну підстав позову ОСОБА_1 вказав,  що, укладаючи договір, ТОВ «Ватсон-Телеком» діяло недобросовісно, несправедливо, зловживаючи своїм правом, вчинило дії з метою виведення майна з власності товариства за заниженою ціною. Метою виведення майна було уникнення розрахунку зі своїм колишнім засновником ОСОБА_1 . У цьому випадку правочин укладено умисно, за заниженою в десять разів ціною, в період розрахунку товариства з колишнім учасником, для унеможливлення отримання позивачем своєї частки в майні товариства.
		101.          У справі, яка переглядається, ухвалюючи оскаржену постанову щодо відмови у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції лише послався на вільне волевиявлення сторін на укладення договору купівлі-продажу.
		102.          Однак, обмежившись лише цими обґрунтуваннями, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою вказані доводи та надані позивачем докази в обґрунтування заявлених вимог та не проаналізував такі підстави для визнання недійсним спірного договору, як невідповідність його (договору) загальним засадам цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) та недопустимість зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України), які на переконання колегії суддів, мають носити наскрізний характер у здійсненні цивільних прав і виконанні обов`язків.
		103.          Водночас, суд першої інстанції, задовольняючи позов, дійшов правильного по суті висновку про те, що відповідачі, укладаючи спірний договір, діяли поза межами принципу добросовісності, що підтверджується, зокрема, тим, що:
		          спірний договір було укладено протягом строку, в межах якого позивачу мало бути виділено частку майна у зв`язку з його виходом зі складу учасників товариства. Тобто, відповідач 1 вчинив дії, спрямовані на відчуження майна, будучи достеменно обізнаним про необхідність виконання свого зобов`язання про виділення частки майна позивачу та до настання граничного строку, зі спливом якого позивач отримав би право звернутися до суду за вжиттям примусових заходів до захисту його прав;
		          ТОВ «Ватсон-Телеком» відчужило нерухоме майно за ціною, яка є набагато нижчою за ринкову ціну аналогічного майна. А саме, майно було відчужено за ціною 3 000 000 грн при ринковій вартості цієї нерухомості в 28 369 535 грн (станом на момент продажу). У той же час, у ході розгляду справи відповідачем не було надано жодних доказів, які б свідчили про наявність розумного обґрунтування необхідності відчуження майна за такою низькою ціною;
		          незважаючи на те, що з моменту виникнення у позивача права на отримання частки майна та на час ухвалення рішення суду минув значний період часу (близько шести років), відповідачем 1 не було вжито заходів, спрямованих на належне виконання своїх зобов`язань перед позивачем. 
		104.          Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку що, встановлена судом першої інстанції наявність у спірного договору (договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 09.10.2015) ознак фраудаторного правочину, вказує на наявність підстав визнання його недійсним за підставами його невідповідності загальним засадам цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України). 
		 
		Б.           Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		105.          Враховуючи викладене вище, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про задоволення касаційної скарги і скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення без змін рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.
		 
		На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 315 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду
		          
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		1.          Касаційну скаргу ОСОБА_1  за вх. № 923/2021 задовольнити.
		 
		2.          Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 908/794/19 (905/1646/17) скасувати, рішення Господарського суду Запорізької області від 11.08.2020 залишити в силі.
		 
		3.          Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		          Головуючий                                                                                            В. Пєсков
		Судді                                                                                                                 О. Банасько
		                                                                                                    В. Погребняк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...