Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 552/3757/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2021. Зареєстровано: 07.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2021.
Дата набрання законної сили: 29.11.2021
Результат оскарження 29.11.2021 Полтавський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/552/54/21
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020170020000723

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  м.ПОЛТАВИ 
		 
		Справа №552/3757/20 
		Провадження № 1-кп/552/54/21
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		06.05.2021 Київський районний суд м. Полтави у складi колегії суддів:
		головуючого  ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі  ОСОБА_4 , 
		за участі прокурора  ОСОБА_5 , 
		представника неповнолітнього потерпілого  адвоката ОСОБА_6 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_7 , його захисника  адвоката ОСОБА_8 , законних представників ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 
		обвинуваченого  ОСОБА_11 , його захисника  адвоката ОСОБА_12 , 
		розглянувши у закритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12020170020000723 від 22.03.2020 року по обвинуваченню:
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Клепачі Хорольського району Полтавської області, громадянина України, освіта початкова середня, учень 9 класу ЗОШ № 25 м. Полтави, виховувався у родині з двома батьками, з 04.03.2020 вихованець КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ПОР, що в м. Полтаві по вул. Степана Халтуріна, 5, раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.п.2, 12 ч.2 ст.115 КК України, 
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Супрунівка Полтавського району та області, громадянина України, освіта початкова середня, позбавлений батьківського піклування, з 05.06.2019 вихованець КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ПОР, що в м. Полтаві по вул. Степана Халтуріна, 5, раніше не судимого, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.п.2, 12 ч.2 ст.115 КК України, - 
		встановив:
		21 березня 2020 року у денний час у будівлі КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Полтавської обласної ради», що в м. Полтаві по вул. Ст. Халтуріна, 5, вихованець закладу ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розповів вихователю про побиття ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , вихованцем старшого віку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Дізнавшись про це, того ж дня ОСОБА_7 , з мотивів помсти та підтримання в такий спосіб свого авторитету серед інших неповнолітніх, вирішив позбавити життя малолітнього ОСОБА_13 , при цьому підмовивши до безпосередньої реалізації задуманого іншого вихованця ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, в силу легкої розумової відсталості та агресивної поведінки ОСОБА_7 , погодився на це.
		Так, 22 березня 2020 року близько 00 год. 30 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи у загальній спальні для хлопців будівлі КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ПОР», що в м. Полтаві по вул. Ст. Халтуріна, 5, діючи з прямим умислом, з метою приниження, почав змушувати ОСОБА_13 вступити з іншими вихованцями закладу ОСОБА_14 та ОСОБА_11 в орально-генітальний контакт.
		Діставши у відповідь відмову малолітнього ОСОБА_13 вчинити таки дії, ОСОБА_7 , використовуючи обумовлену віковою різницею перевагу у фізичній силі, наніс ОСОБА_13 сильний удар стопою ноги в спину, від чого останній втратив рівновагу та впав обличчям на підлогу. Після чого, ОСОБА_7 , сівши зверху на потерпілого, наніс йому декілька ударів руками по тулубу, після чого змусив ОСОБА_13 піднятися з підлоги та, охопивши його ззаду рукою за шию почав його душити.
		Одночасно з цими діями ОСОБА_7 звернувся до ОСОБА_11 із закликом приєднатися до удушення ОСОБА_13 . ОСОБА_11 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер подальших спільних дій та бажаючи настання наслідків у виді смерті малолітнього ОСОБА_13 , сподіваючись, що завдяки цьому, в силу своєї розумової відсталості, його знову відправлять на лікування до КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф.Мальцева», діючи умисно та цілеспрямовано, повалив ОСОБА_13 на підлогу та почав його душити шляхом стискання шиї рушником.
		В свою чергу ОСОБА_7 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер подальших спільних дій та бажаючи настання наслідків у виді смерті малолітнього, щоб помститися останньому та самоутвердитися в такий спосіб у колективі вихованців, діючи умисно та цілеспрямовано, передав ОСОБА_11 дерев`яну полицю від приліжкової тумби із вказівкою давити нею на шию малолітнього ОСОБА_13 .
		За викладених обставин ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , ігноруючи появу у потерпілого блювотних та калових мас, почали разом тиснути дерев`яною полицею на шию ОСОБА_13 , до моменту втрати ним свідомості та кровотечі з носа, рота та вуха.
		Побачивши, що ОСОБА_13 втратив свідомість, ОСОБА_7 та ОСОБА_11 припинили його душити та перенесли потерпілого від його спального місця в прохід кімнати. Після чого, ОСОБА_11 , на виконання вказівки ОСОБА_7 , задля гарантованого досягнення спільної мети  позбавлення життя малолітнього ОСОБА_13 , здійснив три стрибки з висоти ліжка на тіло ОСОБА_13 .
		Переконавшись, що ОСОБА_13 не подає ознак життя, вважаючи, що всі необхідні дії для позбавлення його життя виконані, ОСОБА_7 дозволив присутньому при зазначених подіях малолітньому ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повідомити персонал закладу про вчинене правопорушення, які викликали швидку та поліції.
		Внаслідок зазначеного посягання потерпілого ОСОБА_13 без свідомості доставлено до реанімаційного відділення КП «Полтавська обласна дитяча клінічна лікарня Полтавської обласної ради» з діагнозом: синдром жорстокого поводження з дитиною, закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забій грудної клітини, закрита травма живота, стан після механічної асфіксії, множинні садна голови, тулуба, кінцівок.
		Того ж дня, ОСОБА_7 дав неправдиві викривальні показання щодо причетності до вчинення даного кримінального правопорушення виключно ОСОБА_11 , змусивши при цьому свідків малолітніх ОСОБА_14 та ОСОБА_15 дати аналогічні первісні неправдиві показання.
		Своїми діями ОСОБА_7 та ОСОБА_11 спричинили потерпілому ОСОБА_13 тілесні ушкодження, з яких: до першої групи відносяться: дифузне ішемічне ураження підкіркових ядер та прецентральних звивин: спонтанний тетрапарез, судомний синдром з петехіями та ціанозом шкіри обличчя, садна шкіри обличчя, шиї, які призведи до механічної асфіксії в результаті здавлення дихальних шляхів, кваліфікуються лише в своїй сукупності, як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя; до другої групи: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гематоми, синці та садна шкіри голови, які кваліфікуються, як легка тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; до третьої групи: синці та садна шкіри тулубу, кінцівок, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
		 
		Дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_11 судом кваліфіковані за ч.2 ст.15 п.п.2, 12 ч.2 ст.115 КК України, як закінчений замах на умисне вбивство, малолітньої дитини, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та розповів, що він є вихованцем КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ПОР». В їх спальні проживало близько 10 хлопців. Серед яких він, ОСОБА_7 , якому 14 років, потерпілий ОСОБА_13 , якому 8 років, та інші хлопці віком від 3 до 12 років. 21.03.2020 зранку ОСОБА_13 розповів виховательці про те, що ОСОБА_7 вдарив малолітнього ОСОБА_16 , з приводу чого остання провила розмову з ОСОБА_7 . ОСОБА_7 вирішив помститися за це ОСОБА_13 . Так, ввечері того ж дня, близько 22 години, він разом із ОСОБА_7 трохи подивившись телевізор, пішли до спальної кімнати, де молодші діти вже спали. Вночі, ОСОБА_7 розбудив ОСОБА_13 та наказав йому підійти до нього. Після чого. ОСОБА_7 наніс ОСОБА_13 удар кулаком правої руки в обличчя. Потім, ОСОБА_7 змусив ОСОБА_13 вступити в статевий акт неприродним способом з восьмирічним ОСОБА_17 . Після чого, ОСОБА_7 наказав ОСОБА_13 розвернутися до нього спиною та наніс удар ногою в спину, від чого ОСОБА_13 впав обличчям на підлогу. Тоді ОСОБА_7 сів на нього зверху та наніс декілька ударів по спині. Далі ОСОБА_7 змусив ОСОБА_13 підвестися з підлоги та почав душити ОСОБА_13 , обхопивши його ззаду рукою за шию. Потім ОСОБА_7 наказав ОСОБА_11 душити ОСОБА_13 . Злякавшись ОСОБА_7 , ОСОБА_11 почав душити ОСОБА_13 спочатку руками, а потім, за вказівкою ОСОБА_7 , рушником, поваливши потерпілого на підлогову. Потім ОСОБА_18 передав йому дерев`яну полицю від тумби та наказав давити нею ОСОБА_13 на шию. При цьому, ОСОБА_7 показав як потрібно давити, узявшись також обома руками за полицю та з силою почавши тиснути нею на шию ОСОБА_19 . Так вони разом тиснули полицею на шию потерпілого. Потім ОСОБА_7 сказав ОСОБА_11 , щоб він сам додавив ОСОБА_13 , додавши при цьому: «нам шостак у спальні не треба». Коли у ОСОБА_13 пішла кров, він сказав про це ОСОБА_7 . Тоді ОСОБА_7 , подивившись на потерпілого, який вже був без свідомості та хрипів, сказав, що ОСОБА_13 треба покласти на простирадло та перенести в прохід, що вони вдвох і зробили. Далі ОСОБА_11 за вказівкою ОСОБА_7 заліз на ліжко та тричі стрибнув на тіло ОСОБА_13 . Після чого, ОСОБА_7 дозволив дванадцятирічному ОСОБА_20 , який спостерігав за тим, що відбувалося, але не втручався, оскільки боявся ОСОБА_7 , покликати охоронця закладу. При цьому, ОСОБА_7 змусив ОСОБА_11 взяти всю провину на себе, а малолітніх ОСОБА_14 та ОСОБА_15 дати первісні неправдиві показання щодо причетності виключно ОСОБА_11 до побиття ОСОБА_13 . Коли до кімнати прийшов охоронець, то ОСОБА_7 сказав, що ОСОБА_13 побив ОСОБА_11 . Спочатку ОСОБА_11 говорив, що сам побив ОСОБА_13 , оскільки боявся ОСОБА_7 та хотів щоб його знову направили до психіатричної лікарні, але у подальшому розповів як все відбувалося. Також зазначив, що у кімнаті всі діти боялися ОСОБА_7 . Щиро розкаюється у вчиненому та просить вибачення у потерпілого.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винним себе у вчиненні злочину не визнав та розповів, що ввечері 21.03.2020 року він подивився телевізор, потім пішов у кімнату для хлопців, де сів поряд із ОСОБА_15 на підвіконня та про щось з ним спілкувався. Потім побачив як ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 почали балуватися. Тоді він зробив їм зауваження, але вони не відреагували. Потім він побачив як ОСОБА_11 ударив ОСОБА_13 і останній впав. Він сказав ОСОБА_11 щоб він припинив бійку, але останній не реагував. Потім ОСОБА_7 побачив як ОСОБА_14 передає полицю з тумби ОСОБА_11 і той душить нею ОСОБА_13 . Після чого він побачив як ОСОБА_11 перетягнув ОСОБА_13 в прохід та кілька разів стрибнув на нього з ліжка. Побачивши це ОСОБА_7 покликав на допомогу. Наполягає на тому, що жодних тілесних ушкоджень ОСОБА_13 не наносив і будь-яких вказівок щодо нанесення йому тілесних ушкоджень ні ОСОБА_11 ні іншим хлопцям не давав. Наполягає на тому, що саме ОСОБА_11 одноособово наносив тілесні ушкодження ОСОБА_13 . Допитані в суді потерпілий та свідки його обмовляють з невідомих йому причин.
		Не зважаючи на невизнання вини обвинуваченим ОСОБА_7 його вина у вчинені кримінального правопорушення, крім показань обвинуваченого ОСОБА_11 , який свою вину взнав повністю та щиро розкаявся у вчиненому, підтверджується показаннями допитаних в суді потерпілого та свідків, а також оголошеними та дослідженими в суді письмовими доказами.
		Так, допитаний у судовому засіданні в режимі відеоконференції потерпілий ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , розповів, що 21 березня 2020 вдень коли ОСОБА_7 наніс синець ОСОБА_21 він розповів про це вихователю. Після чого, ОСОБА_7 підійшов до нього та вдарив у ділянку грудей, запитавши при цьому для чого він «наябіднічав». Того вечора він ліг спати близько 21 години у спальні для хлопців разом з іншими вихованцями та заснув. Пізніше він прокинувся, щоб сходити до туалету та коли повертався до свого ліжка, ОСОБА_7 наказав підійти та розвернутися до нього спиною. Коли він це зробив, то відразу відчув сильний удар у спину. Від удару він впав обличчям на підлогу. Тоді ОСОБА_7 сів на нього зверху та наніс декілька ударів правою рукою у гіпсі по спині. Після чого ОСОБА_7 змусив його піднятися з підлоги, та обхопивши його ззаду рукою за шию почав душити. Потім ОСОБА_7 наказав ОСОБА_11 , щоб він продовжив його душити так само як він. ОСОБА_22 повалив ОСОБА_13 на підлогу та почав його душити руками, потім шляхом стискання шиї рушником. А в подальшому дерев`яною полицею, яку йому передав ОСОБА_7 . Від удушення він втратив свідомість. Прийшов до тями у лікарні. Тривалий час він не міг ходити та в нього сіпалися руки. Свідками вказаних подій були ОСОБА_23 та ОСОБА_24 , інші вихованці спали.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_25 показав, що з червня 2020 він встановив опіку над ОСОБА_13 та його сестричкою. Про трагедію, що трапилася з ОСОБА_26 в притулку вони намагаються не згадувати, щоб його не травмувати. Але наслідки, що трапилися із здоров`ям ОСОБА_26 , продовжують існувати. ОСОБА_26 тривалий час приймав протисудомні ліки, в нього рука сіпається, вони перебувають під наглядом невропатолога, де двічі на місяць з`являються для огляду. Позовні вимоги щодо відшкодування витрат на лікування ОСОБА_27 , а також відшкодування завданої малолітньому потерпілому моральної шкоди підтримує в повному обсязі.
		Допитаний у судовому засіданні в режимі відеоконференції в якості свідка неповнолітній ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , розповів, що у березні 2020 року, будучи вихованцем КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», він проживав в одній кімнаті разом із 14-річним ОСОБА_7 , 17-річним ОСОБА_11 , 7-річним ОСОБА_13 , 8-річним ОСОБА_14 та іншими хлопцями віком до 9 років. 21 березні 2020 року близько 21 години він ліг спати. Пізніше повернулися ОСОБА_11 з ОСОБА_7 та почали сміятися. Від шуму він прокинувся. Також прокинулися ОСОБА_13 та ОСОБА_14 . Інші вихованці спали. Коли ОСОБА_7 побачив, що ОСОБА_28 не спить, то покликав його до себе та вдарив його рукою по обличчю. Потім ОСОБА_7 покликав ОСОБА_16 та наказав йому ґвалтувати ОСОБА_27 , тобто вступити в анальний контакт, що той і зробив, оскільки боявся ОСОБА_7 . Далі, ОСОБА_7 наказав, ОСОБА_29 вступити в орально-генітальний контакт з ОСОБА_30 . Коли ОСОБА_28 почав відмовлятися, ОСОБА_7 наказав, щоб він повернувся до нього спиною та своєю рукою обхопив шию ОСОБА_27 та почав його душити. Потім ОСОБА_7 наказав ОСОБА_21 також стискував шию ОСОБА_29 , на що той спробував, але відразу відпустив. Тоді ОСОБА_31 сказав ОСОБА_32 щоб він також душив ОСОБА_26 , як він. ОСОБА_33 почав душити ОСОБА_27 , від чого останній втратив свідомість. Після чого, ОСОБА_31 сказав ОСОБА_32 , щоб він взяв дерев`яну полицю від приліжкової тумби та почав здавлювати шию ОСОБА_26 . ОСОБА_33 виконав вимогу ОСОБА_34 та почав полицею тиснути на шию ОСОБА_27 . Потім ОСОБА_31 також взявся обома руками за полицю і вони почали вдвох тиснути нею на шию ОСОБА_27 . ОСОБА_7 та ОСОБА_11 припинили свої дії коли у ОСОБА_27 на обличчі появилася кров та пішли випорожнення. Тоді ОСОБА_31 сказав ОСОБА_32 , що тіло ОСОБА_26 треба перенести до шафи. Після чого вони вдвох взяли ОСОБА_27 за руки та ноги, перенесли його в прохід та поклали на простирадло. Далі ОСОБА_31 сказав щоб ОСОБА_33 взяв полицю та бив ОСОБА_27 по обличчю. На що ОСОБА_33 вдарив 3-4 рази полицею по обличчю ОСОБА_26 . Потім ОСОБА_31 сказав ОСОБА_35 : «якщо хочеш то стрибай на нього». Тоді ОСОБА_33 не менше трьох разів стрибнув з ліжка на тіло ОСОБА_27 . ОСОБА_15 намагався покликати на допомогу, але ОСОБА_31 сказав йому: «якщо він покличе, то зламає ніс та зробить таке саме». Лише коли ОСОБА_27 лежав непритомний і у нього пішла кров з носа, рота та вуха, то ОСОБА_31 надав дозвіл покликати на допомогу, отримавши обіцянку від ОСОБА_15 не казати про його причетність до побиття ОСОБА_27 . Також ОСОБА_15 розповів, що під час зазначених подій ОСОБА_31 дивився на свій годинник та казав скільки треба по часу душити ОСОБА_27 щоб він вмер. Через два дні після зазначених подій ОСОБА_7 на тихому часі шторою почав душити ОСОБА_16 , який хотів розповісти правду. Тоді ОСОБА_15 злякався та сам розповів все, що відбувалося вночі з ОСОБА_36 спочатку виховательці, а потім працівникам поліції.
		Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_37 , яка працює на посаді медичної сестри КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ПОР», розповіла, що в ніч з 21 березня на 22 березня 2020 року вона перебувала на чергуванні на другому поверсі зазначеного закладу. На першому поверсі чергував черговий з режиму ОСОБА_38 . Близько першої години ночі 22 березня 2020 року до неї зателефонував ОСОБА_39 та попросив її спустилася на перший поверх. Коли вона спустилася та зайшла до спальної кімнати хлопців, то побачила, що на підлозі головою до дверей на простирадлі лежить непритомний ОСОБА_13 . Вона одразу ж звернулася до ОСОБА_11 з приводу того, що сталося, оскільки він був найстарший у кімнаті хлопців. На що останній відповів, що він придушив ОСОБА_13 . Відразу викликали швидку медичну допомогу, а непритомного ОСОБА_13 разом із ОСОБА_39 та ОСОБА_7 перенесли до медичного блоку. Коли вона звернулася до ОСОБА_7 із запитанням, що сталося, то останній відповів, що він спав і нічого не чув. До приїзду швидкої допомоги ОСОБА_13 був у непритомному стані. Коли приїхала швидка допомога, то надала потерпілому першу необхідну допомогу та відвезла його разом із нею до реанімаційного відділення дитячої лікарні. Потім вона повернулася до Закладу, де вже перебували працівники поліції.
		Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_40 , який працює на посаді чергового з режиму КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей», розповів, що в ніч з 21 березня на 22 березня 2020 року він чергував на першому поверсі у Закладі, де знаходиться спальна кімната для хлопців, в якій на той час проживали близько 10 хлопців. Близько 21 години молодші діти пішли спати, а ОСОБА_11 та ОСОБА_7 разом з ним ще подивилися телевізор. Приблизно через годину вони теж пішли спати. Близько опівночі він зайшов до спальної кімнати хлопців та переконавшись, що все було спокійно, пішов до медичного блоку. Через деякий час він почув стук у двері спальної кімнати хлопців. Коли він відчинив двері до кімнати, то побачив вихованця ОСОБА_15 , який одразу ж сказав йому, що щось трапилося. Зайшовши до спальної кімнати та увімкнувши світло він побачив, що на проході лежить малолітній вихованець ОСОБА_13 у непритомному стані та хрипить. Коли він запитав, що трапилося, то ОСОБА_11 встав з ліжка та повідомив, що це він давив ОСОБА_13 полицею від тумбочки. При цьому ОСОБА_7 сказав, що він спав та нічого не чув. Після чого, він відразу покликав медсестру та разом перенесли ОСОБА_13 до медичного блоку. Одночасно викликали швидку допомогу, яка забрали ОСОБА_13 до дитячої лікарні.
		Допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_41 , який з 2011 року по січень 2021 року працював на посаді директора КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ПОР, розповів, що в ніч з 21 на 22 березня 2020 року до нього зателефонували працівники поліції та повідомили, що один з вихованців закладу, а саме ОСОБА_11 , побив іншого вихованця ОСОБА_13 . Згодом стало відомо про причетність до цього ОСОБА_7 . На момент пригоди, в одній спальній кімнаті проживали хлопці різного віку, від 3 до 17 років. В нічний час, з дітьми залишаються черговий з режиму та медична сестра. ОСОБА_11 охарактеризував як неврівноваженого хлопця, який неодноразово лікувався в психіатричній лікарні. ОСОБА_7 потрапив до центру на підставі самозвернення, оскільки пояснював, що вдома його б`ють батьки. 
		Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_42 , який з лютого 2020 року по лютий 2021 року працював на посаді юриста КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ПОР та пояснив, що вихованець ОСОБА_11 в лютому 2020 року через свій психічний стан направлявся на лікування в психіатричну лікарню, у нього інколи виникали прояви агресії але взагалі він не є конфліктний. ОСОБА_7 потрапив до центру наприкінці лютого 2020 року на підставі власноруч написаної заяви, в якій він просив помістити його до притулку, оскільки батьки його били. Після події, що трапилася в ніч на 22.03.2020 ОСОБА_7 звернувся до нього із заявою, де зазначив, що він хоче повернутися додому. Потім з`ясувалося, що до побиття ОСОБА_13 також причетний ОСОБА_7 . При цьому інший вихованець закладу ОСОБА_15 повідомив, що ОСОБА_7 погрожував йому та іншим вихованцям розправою, якщо вони розкажуть правду про те, що трапилося насправді в ніч на 22.03.2020. Також, в квітні та травні 2020 ОСОБА_7 двічі тікав з Центру, але працівники поліції його знаходили та повертали до притулку. З розповідей дітей він зрозумів, що діти боялися ОСОБА_7 , він їх постійно ображав та погрожував. 
		Допитана в суді в якості свідка ОСОБА_43 розповіла, що з 2009 року по даний час працює на посаді вихователя КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей». ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 були її вихованцями. ОСОБА_13 охарактеризувала як спокійного, врівноваженого та розвиненого на свій вік хлопця. Поведінка ОСОБА_11 бувала агресивною, але агресію він спрямовував виключно на себе, схильний до суїциду, тілесних ушкоджень іншим вихованцям до зазначених подій не спричиняв. ОСОБА_7 потрапив до закладу 04.03.2020. Характеризує його як запального. Інші вихованці його боялися. Після появи у закладі ОСОБА_7 поведінка ОСОБА_11 , дуже змінилася в гіршу сторону. ОСОБА_11 почав наслідувати поведінку ОСОБА_7 , став бунтівником. ОСОБА_7 користувався авторитетом у ОСОБА_11 , він підкорювався йому, можливо навіть боявся. Після появи у Центрі ОСОБА_7 змінилася поведінка і інших молодших хлопчиків, вони здавалися заляканими. Також пояснила, що ОСОБА_7 двічі намагався вчинити дії сексуального характеру щодо неї. 19.03.2020 у вечірній час, коли свідок перебувала сама в кімнаті, ОСОБА_7 зачинив вхідні двері та проти волі останньої намагався вступити з нею в статеві зносини. Про вказані випадки свідок повідомляла адміністрацію закладу. Крім того, за кілька днів до 19.03.2020, у ОСОБА_7 стався конфлікт та бійка з іншим вихованцем центру, через що ОСОБА_7 перебував два дні у лікарні, де йому було накладено гіпс на кисть правої руки.
		Допитана в суді в якості свідка ОСОБА_44 , розповіла, що вона працює на посаді вихователя КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей». ОСОБА_45 знає з літа 2019 року. Він періодично проходив лікування в психіатричні лікарні, має затримку психічного розвитку, лякливий. Вихованець ОСОБА_31 перебував у них у Центрі не тривалий час. Всі діти його побоювалися, так як він більш фізично розвинений. Відомі факти, що ОСОБА_31 намагався вступити в сексуальні зносини з вихователем. ОСОБА_46 користувався авторитетом у ОСОБА_45 та останній його побоювався.
		Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_47 , яка працює на посаді лікаря-анестезіолога. пояснила, що під час чергування 22.03.2020 її було викликано на приймальне відділення з приводу вкрай тяжкого стану дитини. Коли вона прибула на місце, то побачила непритомного 7-річного ОСОБА_27 , зі слідами насильницьких дій, на шкірі гематоми, сталися мимовільні сечовипускання та дефекація. Швидка повідомила, що дитина доставлена з притулку, де дитину було травмовано наче вихованцями. Наявні сліди механічної асфіксії в ділянцішиї, грудної клітки, іпотехії, ціаноз шкіри обличчя, дитину було доставлено до реанімаційного відділення та розпочато інтенсивну терапію, дали кисневу маску. Було встановлено діагноз синдром жорстокого поводження з дитиною, закрита травма живота, закрита черепно-мозкова травма, стан після механічної асфіксії, згодом хлопчик трішки опритомнів та розповів, що його побили інші вихованці Центру. Стан дитини був вкрай тяжкий, за рахунок неврологічних порушень, з ліжка дитина не вставала, оскільки було ураження центральної нервової системи. Відновитися повністю дитині так і не вдалося.
		Також вина обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_11 доводиться:
		даними протоколу огляду місця події від 22.03.2020 та фототаблицею до нього, згідно яких в спальній кімнаті для хлопчиків КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей ПОР», що за адресою: м. Полтава, вул. Степана Халтуріна, 5, виявлено та вилучено: 4 відрізки липкої прозорої стрічки зі слідами пальців рук; змив РБК з підлоги поблизу ліжка №8; дерев`яну дошку з тумби поблизу ліжка № 9 із слідами біологічного походження; червону кофту та сині колготки; постільну білизну (т.1 а.с.192-196);
		даними протоколу огляду місця події від 22.03.2020, згідно яких в приміщенні кімнати КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей ПОР», що за адресою: м. Полтава, вул. Степана Халтуріна, 5, директор закладу ОСОБА_41 добровільно видав темно синю футболку, яка знаходилась на ліжку № 9 (т.1 а.с.205);
		даними протоколу проведення слідчого експерименту від 22.03.2020 із свідком ОСОБА_14 , 2011 р. н., згідно яких останнім за допомогою статиста відтворено обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 вночі 22.03.2020 у спальні для хлопців КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей ПОР», за адресою: м. Полтава, вул. Степана Халтуріна, 5, іншим вихованцем центру ОСОБА_11 (т.1 а.с.211-216);
		даними протоколу отримання біологічних зразків у підозрюваного ОСОБА_11 від 22.03.2020, а саме: папілярних узорів, змивів з лівої та правої руки, зрізів нігтьових пластин із пальців лівої та правої рук із заявою ОСОБА_11 про згоду на їх відібрання (т.1 а.с.236);
		даними протоколу проведення слідчого експерименту від 23.03.2020 з підозрюваним ОСОБА_11 , згідно яких за участі останнього у приміщенні КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей ПОР», що по вул. Степана Халтуріна, 5 в м. Полтаві, зафіксовано відтворення обставин та механізму намагання насильницького позбавлення ним життя потерпілого ОСОБА_13 на місці події (т.1 а.с.238-242);
		висновком експерта відділення судово-медичної імунології лабораторії обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 486 від 06.05.2020, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_13 належить до 0 (1) групи, якій властивий антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А та анти-В. Кров підозрюваного ОСОБА_11 належить до А (11) групи, якій властиві антиген А та ізогемаглютинін анти-В (т.1 а.с.254-255);
		висновком експерта відділення судово-медичної імунології лабораторії обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 488 від 13.05.2020, згідно якого кров потерпілого ОСОБА_13 належить до 0 (1) групи, якій властивий антиген Н та ізогемаглютиніни анти-А та анти-В. Кров підозрюваного ОСОБА_11 належить до А (11) групи, якій властиві антиген А та ізогемаглютинін анти-В. В його крові виявлений супутній антиген Н. На змиві з підлоги у спальні для хлопців поблизу ліжка № 8, вилученому 22.03.2020, знайдена кров людини, де виявлені антигени А і Н та ізогемаглютинін анти-В. Ця кров може походити від ОСОБА_11 . Походження цієї крові лише від одного ОСОБА_13 виключається, виявлення антигена Н можливе лише за рахунок домішки його крові (т.2 а.с.9-10);
		висновком експерта відділення судово-медичної цитологій Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 139 від 30.04.2020, 06.05.2020, згідно якого при дослідженні зразка слини ОСОБА_13 виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, відноситься до категорії не видільників своїх антигенних властивостей (т.2 а.с.37-38);
		висновком експерта відділення судово-медичної цитологій Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 137 від 06.05.2020, згідно якого при судово-медичній експертизі футболки темно-синього кольору виявлена слина. При серологічному дослідженні слини з футболки, виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, який може походити від особи, крові та виділенням якої він властивий, в тому числі, і від ОСОБА_13 (т.2 а.с.16-18);
		висновком експерта відділення судово-медичної цитологій Обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 136 від 06.05.2020, згідно якого при судово-медичній експертизі червоної кофти, виявлена слина, знайдені елементи шлункового вмісту. При серологічному дослідженні слини кофти, виявлений антиген Н ізосерологічної системи АВО, який може походити від особи, крові та виділенням якої він властивий, в тому числі, і від ОСОБА_13 (т.2 а.с.26-31);
		даними протоколу відібрання біологічних зразків для призначення експертизи від 30.03.2020, згідно яких у потерпілого ОСОБА_13 відібрані зразки крові та слини, зрізи нігтів з пальців обох рук та папілярні узорів з обох рук (т.2 а.с.47);
		даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 07.04.2020, згідно яких з володіння ГУНП в Полтавській області вилучено оптичний диск з аудіозаписом повідомлення від 22.03.2020 з 01 год. 00 хв. по 02 год. 00 хв. з номерів телефону: № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 із повідомленнями про «тяжкі тілесні ушкодження» та «вбивство» (т.2 а.с.58-59) та протоколом від 08.04.2020 огляду інформації, що міститься на йому (т.2 а.с.60-64);
		даними протоколів тимчасового доступу до речей і документів від 08.04.2020 та 21.04.2020, згідно яких з володіння КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева» вилучено оригінал медичних карток амбулаторного хворого ОСОБА_11 (т.2 а.с.71-75);
		висновком судово-медичного експерта обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 552 від 04.06.2020, згідно якого за результатами експертизи у ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження, які по ступеню тяжкості можна розділити на декілька груп: до першої групи відносяться: дифузне ішемічне ураження підкіркових ядер та прецентральних звивин: спонтанний тетрапарез, судомний синдром з петехіями та ціанозом шкіри обличчя, садна шкіри обличчя, шиї, які призвели до механічної асфіксії в результаті здавлення дихальних шляхів, які кваліфікуються лише в своїй сукупності, як тяжкі тілесні ушкодження, за ознакою небезпеки для життя; до другої групи відносяться закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, гематоми, синці та садна шкіри голови, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я; до третьої групи відносяться синці та садна шкіри тулубу, кінцівок, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.
		Тілесні ушкодження першої групи утворилися від дії тупих обмежених предметів. Тілесні ушкодження другої та третьої груп могли утворитись від дії тупих обмежених предметів, якими могли бути пальці рук, стиснуті в кулак, нога людини у взутті, або інші предмети з подібними характеристиками. 
		Тілесні ушкодження всіх груп могли утворитись в результаті багаторазової дії досить достатньої сили, яка діяла переважно в бік під експертного та могли утворитись в короткий проміжок часу, фактично одночасно.
		В момент отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_13 міг перебувати як у вертикальному так і горизонтальному положенні або близькому до них.
		Враховуючи кількість, тяжкість та наслідки тілесних ушкоджень, вищевказані тілесні ушкодження не могли утворитися при самоушкодженні.
		Після отримання вищевказаних тілесних ушкоджень підекспертний міг втрачати свідомість на певний проміжок часу, що залежить від індивідуальних особливостей організму.
		Так, як при отриманні тілесних ушкоджень підекспертний відмічав втрату свідомості, що підтверджується об`єктивними даними в наданій медичній документації на ОСОБА_13 , то останній не міг відчувати особливо нестерпний біль. (т.2 а.с.78-82);
		даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.05.2020, згідно яких з володіння КП «Дитяча міська клінічна лікарня Полтавської міської ради» вилучено медичні картки стаціонарного хворого ОСОБА_13 за № 3198 та № 2839 (т.2 а.с.90-92);
		висновками, складеного експертами КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева Полтавської обласної ради», акту судово-психіатричного експерта № 235 від 15.06.2020, згідно до яких ОСОБА_13 в період вчинення проти нього протиправного діяння, будь яким психічним розладом не страждав та за своїм психічним станом міг розуміти характер і значення протиправних дій скоєних проти нього та чинити опір.
		На даний час потерпілий ОСОБА_13 виявляє ознаки органічного емоційно-лабільного (астенічного) розладу, який виник внаслідок скоєних проти нього протиправних дій.
		ОСОБА_13 враховуючи рівень і особливості його розумового розвитку, вікові та індивідуальні особливості, емоційний стан, здатен правильно сприймати обставини, що мають значення у справі і давати по них відповідні свідчення.
		ОСОБА_13 не виявляє яскраво виражених індивідуально-психологічних особливостей, які б могли суттєво впливати на його здатність сприймати, запам`ятовувати та в подальшому відтворювати у показах ситуацію скоєного проти нього протиправного діяння.
		Ознак підвищеної навіюваності та схильності до несвідомого неконтрольованого потоку фантазування потерпілий ОСОБА_13 не виявляє.
		Ситуація, що досліджується у справі була для ОСОБА_13 психотравмуючою, яка потягнула за собою ураження основних психічних функцій та спричинила моральні страждання. (т.2 а.с.102-115);
		даними протоколу проведення слідчого експерименту від 27.04.2020 із свідком ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та фототаблицею до нього, згідно яких останнім за допомогою статиста відтворено обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13 вночі 22.03.2020 у спальні для хлопців КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей ПОР» за адресою: м. Полтава, вул. Степана Халтуріна, 5, іншим вихованцями центру ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (т.2 а.с.140-1152);
		даними протоколу проведення слідчого експерименту від 30.04.2020 із свідком ОСОБА_48 , згідно яких останнім за допомогою статиста відтворено обставини виявлення ним вночі 22.03.2020 на підлозі спальної кімнати для хлопчиків КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей ПОР» за адресою: м. Полтава, вул. Степана Халтуріна, 5, тіла ОСОБА_13 (т.2 а.с.153-157);
		даними протоколу проведення слідчого експерименту від 27.04.2020 із свідком ОСОБА_49 , згідно яких останньою за допомогою статиста відтворено обставини виявлення нею вночі 22.03.2020 на підлозі спальної кімнати для хлопчиків КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей ПОР» за адресою: м. Полтава, вул. Степана Халтуріна, 5, ОСОБА_13 , якого в подальшому перенесли до її кабінету та викликали швидку допомогу (т.2 а.с.163-167);
		даними протоколу проведення слідчого експерименту від 07.05.2020 із свідком ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та фототаблицею до нього, згідно яких останнім за допомогою статиста відтворено обставини та механізм спричинення тілесних ушкоджень та дії спрямовані на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_13 вночі 22.03.2020 у спальні для хлопців КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей ПОР» за адресою: м. Полтава, вул. Степана Халтуріна, 5, іншим вихованцями центру ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , а також детальні дії кожного з учасників (т.2 а.с.168-179);
		даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 22.05.2020, згідно яких з неврологічного відділення Полтавської обласної дитячої клінічної лікарні вилучено медичну карту стаціонарного хворого ОСОБА_13 за № 1175 (т.2 а.с.216-218);
		даним протоколу проведення слідчого експерименту від 04.06.2020 за участі потерпілого ОСОБА_13 , згідно яких останнім за допомогою статиста відтворено обставини та механізм спричинення йому тілесних ушкоджень вночі 22.03.2020 в спальній кімнаті для хлопчиків КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей ПОР» за адресою: м. Полтава, вул. Степана Халтуріна, 5, вихованцями центру ОСОБА_7 та ОСОБА_11 (т.2 а.с.272-277);
		додатковим висновком судово-медичного експерта обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 647 від 10.06.2020, згідно якого покази дані потерпілим ОСОБА_13 під час проведення слідчого експерименту, загалом не протирічать давності, механізму утворення, локалізації виявлених у нього тілесних ушкоджень. (т.2 а.с.231-232);
		даними протоколу пред`явлення речей для впізнання від 15.06.2020, згідно яких серед пред`явлених потерпілому ОСОБА_13 чотирьох футболок, потерпілий вказав на футболку під № 4, як таку в якій 22.03.2020 був одягнутий ОСОБА_11 (т.2 а.с.235-239);
		даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.06.2020, згідно яких серед пред`явлених чотирьох фотокарток потерпілий ОСОБА_13 вказав на фото під № 4, де зображений ОСОБА_11 , як на особу яка 22.03.2020 нанесла йому тілесні ушкодження. (т.2 а.с.240-242);
		даними протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.06.2020, згідно яких серед пред`явлених чотирьох фотокарток потерпілий ОСОБА_13 вказав на фото під № 1, де зображений ОСОБА_7 , як на особу яка 22.03.2020 нанесла йому тілесні ушкодження. (т.2 а.с.143-145);
		даними протоколу отримання біологічних зразків у підозрюваного ОСОБА_7 від 22.03.2020, згідно яких у останнього відібрано папілярні узори з рук. (т.2 а.с.249);
		висновком експерта Полтавського НДЕКЦ МВС № 1358 від 16.06.2020, згідно якого в результаті дослідження слідів, які були виявлені та вилучені під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_1 , було встановлено, що слід папілярного узору пальця руки найбільшим розміром по вісях 13x21 залишений середнім пальцем правої руки особи дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_11 .
		Слід папілярного узору пальця руки розміром по вісях 12x22 залишений середнім пальцем лівої руки особи дактилоскопічна карта якої заповнена на ім`я ОСОБА_11 (т.3 а.с.38-47);
		Додатковим висновком судово-медичного експерта обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 806 від 24.07.2020, згідно якого покази дані свідком ОСОБА_15 в ході проведення слідчого експерименту та в протоколі допиту малолітнього свідка, загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у підекспертного ОСОБА_13 (т.3 а.с.52-54):
		висновком експерта відділення судово-медичної імунології лабораторії обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 923 від 15.07.2020, згідно якого кров ОСОБА_7 належить до А (II) групи, якій властивий антиген А та ізогемаглютинін анти-В. (т.3 а.с.59);
		даними протоколу отримання біологічних зразків для експертизи від 15.07.2020, згідно яких у підозрюваного ОСОБА_7 відібрано зразків крові (т.3 а.с.62-64);
		додатковим висновком судово-медичного експерта обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 807 від 24.07.2020, згідно якого покази дані свідком ОСОБА_14 в ході проведення слідчого експерименту та в протоколі допиту малолітнього свідка, загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у підекспертного ОСОБА_13 (т.3 а.с.69-71);
		даними протоколу проведення слідчого експерименту від 13.07.2020 з підозрюваним ОСОБА_11 та фототаблицею до нього, згідно яких зафіксовано відтворення останнім обставин та механізму намагання насильницького позбавлення ним та ОСОБА_7 життя ОСОБА_13 (т.3 а.с.78-88);
		додатковим висновком судово-медичного експерта обласного бюро судово-медичної експертизи ДОЗ Полтавської ОДА № 805 від 24.07.2020, згідно якого покази підозрюваного ОСОБА_11 дані ним під час проведення слідчого експерименту та в протоколі допиту підозрюваного, загалом не протирічать механізму утворення тілесних ушкоджень у підекспертного ОСОБА_13 (т.3 а.с.91-93);
		іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
		Показання ОСОБА_7 суд оцінює критично як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення з метою ухилитися від кримінальної відповідальності, оскільки його вина у вчинені злочину повністю доводиться показаннями допитаних в суді потерпілого та свідків, які є послідовними та узгодженими між собою, а також дослідженими в ході судового слідства письмовими доказами. 
		Також неспроможними є доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_7  адвоката ОСОБА_8 , про недоведеність наявності в діях обвинувачених кваліфікуючої ознаки: вчинення його за попередньою змовою групою осіб.
		Так, положеннями ч.2 ст.28 КК України встановлено, що злочин визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (два або більше), які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися про спільне його вчинення.
		При цьому, домовленість про спільне вчинення злочину заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об`єктивної сторони.
		Домовленість на спільне вчинення кримінального правопорушення не обов`язково має відбуватися в усній чи письмовій формі, а визначається і за допомогою конклюдентних дій - поведінки, що свідчить про намір діяти для досягнення спільної злочинної мети.
		Під час судового слідства судом встановлено, що дії обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_11 були послідовними, узгодженими між собою та направлені на досягнення єдиної мети  позбавлення життя малолітнього потерпілого ОСОБА_13 .
		 
		Відповідно до висновків, складеного експертами КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева Полтавської обласної ради», акту судово-психіатричного експерта № 179 від 06.05.2020, ОСОБА_11 на даний час будь-яким психічним захворюванням не страждає, як і не виявляє ознак тимчасового розладу психічної діяльності чи іншого хворобливого стану психіки, а виявляє ознаки вродженого недоумства у вигляді легкої розумової відсталості зі значними порушеннями поведінки, які потребують лікувальних заходів.
		В період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння, підікспертний будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, як і не находився в стані тимчасового розладу психічної діяльності, як і не виявляв іншого хворобливого стану психіки.
		Через наявний у ОСОБА_11 вищезазначений психічний розлад він не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними в період часу, до якого відноситься інкриміноване йому протиправне діяння.
		Ісаєв під дію ч. 2, ч. 3 ст. 19 КК України не підпадає. Підпадає під дію ст. 20 КК України.
		На даний час може постати перед судом.
		На даний час потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку.
		ОСОБА_11 виявляє недостатній рівень функціонування когнітивний процесів (мислення, пам`ять, увага); в особистісній сфері - середня активність психічних процесів і станів, емоційна нестійкість, імпульсивність, демонстративність, підвищена збудливість та агресивність, часті коливання настрою, примхливість, помірна екстравертованість, середній рівень тривожності, схильність до манупулятивної поведінки. Провідними мотиваційними чинниками поведінки підекспертного ОСОБА_11 є задоволення органічно обумовлених потреб та в меншій мірі задоволення потреб вищого духовного порядку.
		Поведінка ОСОБА_11 визначається не його індивідуально-психологічними особливостями, а психічним розладом, який проаналізовано в судово-психіатричній частині експертизи.
		Рівень розумового розвитку ОСОБА_11 не відповідає його біологічному (паспортному) віку.
		ОСОБА_11 враховуючи рівень і особливості його розумового розвитку, вікові, індивідуально-психологічні особливості, конкретні обставини протиправного діяння та психічний розлад, який проаналізовано в судово-психіатричній частині даної комплексної експертизи, не міг в повній мірі усвідомлювати реальний зміст власних дій та керувати ними.
		У період часу, який відноситься до інкримінованого ОСОБА_11 протиправного діяння, зміст переживань і особливості протікання емоційного процесу відповідали його психологічним закономірностям і поведінковим стереотипам. (т.2 а.с.121-136);
		 
		Згідно даних листи КП «Полтавський обласний психоневрологічний диспансер Полтавської обласної ради», ОСОБА_11 неодноразово знаходився на лікування в Полтавській психіатричній лікарні ім. Мальцева, останній раз 17.02.2020  12.03.2020. Діагноз: легка розумова відсталість зі значними порушеннями поведінки, що потребують лікування та призводять до стійкої соціальної дезадаптації. На обліках в Полтавського ОНД ОСОБА_11 не перебуває.
		Згідно психолого-педагогічної характеристики, виданої КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Полтавської обласної ради від 31.03.2020, ОСОБА_11 характеризується як контактний, емоційно нестійкий, здатність контролювати свою поведінку знижена, дикція змазана. Настрій мінливий, саморегуляція знижена, спостерігаються специфічні поведінкові прояви  на труднощі реагує імпульсивно, керуючись власними потребами, подає попереджувальні сигнали про можливе самогубство. Відмічаються агресивні прояви в поведінці до дітей, які перебувають у центрі, внаслідок чого був направлений неодноразово на лікування до Полтавської обласної клінічної психіатричної лікарні ім. О.Ф. Мальцева.
		У висновку досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого, складеного працівниками Сектору ювенальної пробації м. Полтави 07.10.2020 на обвинуваченого ОСОБА_11 , зазначено, що враховуючи зібрані та узагальнені матеріали, які характеризують особистість обвинуваченого, його спосіб життя, середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, вчинення умисного насильницького злочину, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_11 без позбавлення волі не можливе, та становить високу небезпеку для суспільства, в тому числі для окремих осіб (т.1 а.с.143-149).
		 
		Відповідно до висновків, складеного експертами КП «Полтавська обласна клінічна психіатрична лікарня ім. О.Ф. Мальцева Полтавської обласної ради», акту судово-психіатричного експерта № 250 від 24.06.2020, ОСОБА_7 в даний час будь-яким хронічним психічним захворюванням чи тимчасовим розладом психічної діяльності не страждає, а виявляє ознаки змішаного розладу поведінки та емоцій.
		В період час, що відноситься до інкримінованого протиправного діяння, ОСОБА_7 не страждав будь-яким хронічним психічним захворюванням, не перебував в стані тимчасового розладу психічної діяльності. Наявний у ОСОБА_7 змішаний розлад поведінки та емоцій не позбавляв його здатності повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними у вказаний період часу.
		ОСОБА_7 під дію ч.2, ч.3 ст.19 та ст.20 КК України не підпадає. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує. Може постати перед судом.
		При дослідженні індивідуально-психологічний особливостей, ОСОБА_7 виявляє: достатню активність психічних процесів і станів, екстравертованість, комунікабельність, активність, виражена потреба в спілкуванні, емоційно-вольова нестійкість, імпульсивність, уникання залучання вольових зусиль у нецікавій для себе діяльності, егоцентризм, завищений рівень самооцінки, легко вживається в різні «ролі», серед однолітків прагне до першості та лідерства, часто і легко змінює коло спілкування, поверхневе ставлення до життєвих проблем і перспектив, легковажність, вікові реакції групування з однолітками, низький рівень власної відповідальності при здатності дотримуватися власних інтересів та проводити свою позицію; відсутність учбово-пізнавальної спрямованості діяльності, переважання інтересів міжособистісного спілкування з однолітками; невисокий морально-етичний рівень розвитку особистості. Не виявляє ознак надмірної агресивності та жорстокості. Провідні мотиваційні чинники поведінки ОСОБА_7 полягають у задоволенні інтересів міжособистісного спілкування.
		Поведінка ОСОБА_7 у період скоєння протиправних дій визначалася не його індивідуально-психологічними особливостями, а психічним розладом.
		Рівень розумового розвитку ОСОБА_7 відповідає нижній межі норм його вікового періоду.
		ОСОБА_7 враховуючи рівень і особливості його розумового розвитку, вікові, індивідуально-психологічні особливості та конкретні обставини справи міг правильно усвідомлювати реальний зміст власних дій, в повній мірі свідомо керувати ними та передбачати їх наслідки.
		ОСОБА_7 виявляє ознаки змішаного розладу поведінки та емоцій.
		У період часу, який відноситься до інкримінованого ОСОБА_7 протиправного діяння, зміст переживань і особливості протікання емоційного процесу відповідали його психологічним закономірностям і поведінковим стереотипам. (т.3 а.с.22-31).
		 
		Згідно характеристики наданої виконавчим комітетом Клепачівської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 04.03.2020 за №02-09/175 та №02-09/176, ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Має склад сім`ї: батько  ОСОБА_9 , 1977 р.н., мати  ОСОБА_10 , 1978 р.н., сестра  ОСОБА_50 , 1999 р.н., сестра  ОСОБА_51 , 2002 р.н., брат  ОСОБА_52 , 2002 р.н. 
		З січня 2020 року проживав у своєї бабусі ОСОБА_53 в АДРЕСА_3 . Неодноразово ігнорував правила поведінки, навчальний процес в школі. Міг піти з дому без відома батьків. Були випадки, коли хлопець відвідував бар в нічний час та вечірній час та йшов без відома батьків на декілька днів. Сім`я перебуває на контролі, оскільки ОСОБА_7 неодноразово ігнорував правила поведінки та перебував у вечірній час в громадських місцях. Батьки не можуть вплинути на нього.
		Згідно характеристики Вергунівської ЗОШ І-ІІ ступенів Хорольського району Полтавської області, ОСОБА_7 навчався в школі з 1 по 9 клас, мав порушення поведінки, схильний до протиправної поведінки. Батьки не приділяють належної уваги вихованню сина. 
		Згідно заяви  самозвернення від 04.03.2020 до КЗ «Центру соціально-психологічної реабілітації дітей» Полтавської обласної ради, написаної ОСОБА_7 про поміщення його до центру, останній зазначає, що просить прийняти його до Центру у зв`язку з тим, що батько ОСОБА_9 б`є його ременем, шлангом, зарядкою від телефону, руками, розбив голову. Мати ОСОБА_10 інколи також била качалкою і лозиною. У зв`язку із нестерпним становищем і небажанням повертатися до батьків, просив помістити його до Центру.
		У висновку досудової доповіді про неповнолітнього обвинуваченого, складеного працівниками Сектору ювенальної пробації м. Полтави 12.10.2020 на обвинуваченого ОСОБА_7 , зазначено, що враховуючи зібрані та узагальнені матеріали, які характеризують особистість обвинуваченого, його спосіб життя, середній рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, вчинення умисного насильницького злочину, орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_7 без позбавлення волі не можливе, та становить високу небезпеку для суспільства, в тому числі для окремих осіб (т.1 а.с.136-142).
		В силу ст.66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_11 є: вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину. 
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 є: вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
		У силу ст.67 КК України обставинами, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не встановлено. 
		При призначенні обвинуваченим покарання, суд, виходячи з вимог ст.ст. 65-68, 102, 103 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, особу винних, їх поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після цього, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Суд, також враховую вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
		При визначені обвинуваченому ОСОБА_7 міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого, який характеризується негативно, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, а також наявність пом`якшуючої його вину обставини та приходить до висновку про необхідність і достатність призначення для його виправлення покарання в межах санкції ч.2 ст.115 КК України.
		В той же час, хоча ОСОБА_11 характеризується посередньо, але враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують його покарання, те що він щиро розкаявся та вибачився перед потерпілим, його негативне ставлення до скоєного, індивідуальні особливості ОСОБА_11 , а саме: його розумову відсталість, виховування у родині без батьків, з врахуванням конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_11 міри покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч.2 ст.115 КК України. 
		При цьому, з врахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, зухвалості, з якою його було вчинено, наслідків, які настали, суд погоджується з висновками органів пробації та приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не можливо без відбування покарання. 
		 
		Позов прокурора в інтересах Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради щодо стягнення з обвинувачених вартості витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_13 підлягає задоволенню в повному обсязі. 
		Вирішуючи заявлений у справі позов ОСОБА_25 , заявлений в інтересах неповнолітнього потерпілого ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд, виходячи з положень ст. ст. 127, 129 КПК України, дослідивши всі документи, надані на підтвердження заявлених до відшкодування сум, вислухавши доводи представника потерпілого, обвинувачених та їх захисників, законних представників обвинуваченого ОСОБА_7 , які одночасно є цивільними відповідачами, вважає, що позов ОСОБА_25 підлягає частковому задоволенню.
		Так, позов ОСОБА_25 в частині відшкодування завданої матеріальної шкоди є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки завдані матеріальні збитки в сумі 3193,89 грн. підтверджуються наданими та долученими до справи квитанціями та чеками на придбання ліків.
		При визначенні завданої малолітньому потерпілому ОСОБА_13 моральної шкоди, суд враховує всі обставини справи в їх сукупності, ступінь тяжкості та характер тілесних ушкоджень, що значно ускладнює реабілітацію після отриманих ушкоджень, тривалість розладу здоров`я, глибину душевних і фізичних страждань, спричинених потерпілому неправомірними діями обвинувачених, тяжкості вимушених змін у його житті, пов`язаних з необхідністю лікування. При цьому, суд повинен виходити із засад розумності,виваженостіта справедливості. Тому, завдану потерпілому моральну шкоду суд визначає у розмірі 150000 грн.
		При цьому, витрати на лікування потерпілого та завдана йому моральна шкода підлягають стягненню з обвинувачених у солідарному порядку. 
		Також суд вважає, що у разі відсутності у неповнолітнього ОСОБА_7 майна, достатнього для відшкодування завданої ним шкоди, її відшкодування необхідно покласти на його батьків ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які не позбавленні батьківських прав та фактично до лютого 2020 року займалися його вихованням.
		З метою забезпечення виконання вироку суду, до набрання вироком законної сили, обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_11 необхідно продовжити запобіжні заходи у виді тримання під вартою.
		Відповідно до ст.124 КПК України процесуальні витрати покласти наобвинувачених та стягнути з них у рівних частинах на користь держави витрати пов`язані з проведенням судових експертиз.
		Питання про долю речових доказів і документів вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.
		Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, - 
		ухвалив:
		ОСОБА_7 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.п.2, 12 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді 10 (десяти) років позбавлення волі. 
		ОСОБА_11 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15 п.п.2, 12 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання із застосуванням положень ст.69 КК України у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
		Відповідно до ст.96 КК України застосувати до ОСОБА_11 надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за місцем відбування покарання.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 залишити у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Строк відбуття покарання рахувати з моменту його затримання, тобто з 11.06.2020 року.
		Запобіжний захід ОСОБА_11 залишити у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили. Строк відбуття покарання рахувати з моменту його затримання, тобто з 22.03.2020 року.
		Позов прокурора задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_7 на користь Бюджетно-фінансового управління виконавчого комітету Полтавської міської ради - 39917,27 грн. солідарно, а у разі недостатності у ОСОБА_7 майна для відшкодування шкоди, стягнути грошові кошти з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині, якої не вистачає або в повному обсязі. 
		Позов ОСОБА_25 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_11 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_25 : в рахунок відшкодування матеріальних збитків 3193,89 грн., в рахунок відшкодування завданої потерпілому ОСОБА_13 моральної шкоди  150000 грн. солідарно, а у разі недостатності у ОСОБА_7 майна для відшкодування шкоди, стягнути грошові кошти з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в частині, якої не вистачає або в повному обсязі.
		Стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_11 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 980,7 грн. в рівних частинах, а саме по 490,35 грн. з кожного.
		Речові докази, що знаходяться на зберіганні в камері речових доказів ВП № 1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області: 
		чотири відрізки липкої прозорої стрічки зі слідами пальців рук; змив рбк з підлоги поблизу ліжка № 8  знищити;
		дерев`яну дошку з тумби поблизу ліжка № 9, постільну білизну  повернути КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ПОР»;
		червону кофту, сині колготки, темно-синю футболку  повернути потерпілому ОСОБА_13 (т.1 а.с.197);
		два паперові конверти зі зразками крові ОСОБА_13 та ОСОБА_11 ,фрагмент марлевої серветки із залишком зразка слини  знищити (т.1 а.с.249-250).
		Речові докази у вигляді DVD-дисків  зберігати в матеріалах кримінального провадження. 
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляцiйного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває пiд вартою, - в той же строк з моменту вручення йому копiї вироку.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. 
		 
		Головуючий                             ОСОБА_1 
		 
		Судді:                             ОСОБА_2 
		 
		                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...