Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/47440/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано судом: 10.05.2021. Зареєстровано: 10.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 11.05.2021.

Номер судового провадження: 2-2744/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/47440/19-ц 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 березня 2021 року Печерський районний суд м. Києва
		суддя: Матійчук Г.О.
		Ссекретар судового засідання: Хабеця О.О.,
		справа №757/47440/19-ц
		учасники справи:
		позивач: ОСОБА_1 
		відповідач: Державне підприємство «Укржитлосервіс»
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укржитлосервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири,-
		В С Т А Н О В И В:
		У вересні 2019 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просив стягнути з останнього матеріальну шкоду, яка заподіяна йому внаслідок залиття квартири, в сумі 147 421,15 грн; інфляційні втрати 28 526,10 грн; моральну шкоду 10 000 грн; судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у розмірі 3 770,47 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9 533,00 грн.
		Свої вимоги обґрунтував тим, що 17.10.2017 року сталось залиття його квартири АДРЕСА_1 каналізаційними стоками.
		Балансоутримувачем вказаного будинку є відповідач.
		Згідно з актом про залиття, складеного комісією відповідача, причиною залиття є засорення каналізаційного стояка між його (позивача) квартирою та підвальним приміщенням.
		Посилаючись на Статут відповідача, копія якого розміщена в загальному доступі в мережі Інтернет за посиланням: http://www.dus.gov.ua/content/ та Закон України «Про житлово-комунальні послуги» вважає, що відповідач повинен відшкодувати йому шкоду, завдану внаслідок залиття квартири.
		Вартість ремонту квартири, згідно з Висновком вартості ремонту квартири, становить 134 529 грн. За проведення дослідження ним було сплачено 2 500 грн.
		Для проведення ремонтно-відновлювальних робіт, ним укладено договір з ФОП ОСОБА_2 , за умовами якого він оплатив вартість робіт у розмірі 144 921,45 грн. Таким чином, матеріальна шкода становить 147 421,45 грн (144 921,45 + 2 500). До того ж зауважив, що грошові кошти витрачені ним на відновлювальний ремонт наразі знецінились, а тому просив стягнути інфляційні втрати в сумі 28 526,10 грн.
		Крім того, зазначає, що неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків, йому заподіяно і моральну шкоду.
		Просив позов задовольнити.
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.09.2019 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути її за правилами загального позовного провадження. Запропоновано відповідачу надіслати відзив на позовну заяву. 
		Відповідач своїм правом надати відзив на позов не скористався.
		Згідно з ч. 1 ст. 178 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, частиною 8 вказаної статті Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
		Ухвалою від 11.08.2020 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до розгляду по суті.
		В судове засідання сторони не з`явились, від позивача та його представника надійшло клопотання про розгляду справи у їх відсутність. Причина неявки відповідача суду не відома, про день та час розгляду справи останній повідомлявся належним чином, за вказаною у позові адресою: АДРЕСА_2 .
		До суду повернулись зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 85, 99, 117). Отже відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи та призначені судові засідання. 
		У відповідності до норм ч.ч. 1, 2 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
		Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		Розглядом справи встановлено, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.10-12).
		Підприємство-утримувач будинку АДРЕСА_1 є ДП «Укржитлосервіс» (а.с. 13-14).
		17.10.2017 року внаслідок витікання води з унітазу в санвузлі вказаної квартири, відбулось залиття квартири позивача. Даний факт зафіксований в складеному начальником ремонтної дільниці ОСОБА_3 та слюсарем-сантехніком ОСОБА_4 і затвердженого генеральним директором ДП «Укржитлосервіс» Презло М.М. Акті (а.с. 15).
		У відповіді ДП «Укржитлосервіс» за підписом генерального директора, позивачу на його звернення повідомлено, що змін в каналізаційному трубопроводі системи, водовідведення з квартир 12 , 14 , 16 , 18 , 20 в буд. АДРЕСА_1 в підвальному приміщенні не проводилось. Каналізаційний трубопровід діаметром 100 мм, матеріал -чавун, був виконаний під час будівництва та відповідає проекту. Залиття квартири відбулось по причині неналежного відношення мешканців до системи водовідведення, тобто викидання побутового сміття, індивідуальних жіночих засобів особистої гігієни, скидання будівельного сміття під час ремонту квартир даного стояка.
		Згідно з договором №14 від 31.10.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Агентство Експертної Оцінки України», останнє прийняло на себе зобов`язання виконати роботи по проведенню експертної оцінки вартості проведення відновлювального ремонту. Вартість проведення оцінки становить 2 500 грн (а.с. 18-19).
		Висновком про вартість проведення відновлювального ремонту квартири АДРЕСА_1 , визначено, що вартість ремонту квартири становить 134 529 грн (а.с. 22-28).
		За вимог ст. 7 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України,   міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін. Проведення оцінки майна є обов`язковим у випадках: визначення збитків або  розміру відшкодування у  випадках, встановлених законом.
		Статтею 5 цього ж Закону визначено, що суб`єктами оціночної діяльності є: суб`єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи  -  суб`єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно  від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких  працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб`єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
		Відповідно до ст. 6 Закону оцінювачами можуть бути громадяни України, іноземці та особи без  громадянства, які склали кваліфікаційний іспит та одержали кваліфікаційне свідоцтво оцінювача відповідно до  вимог цього Закону.
		Сертифікатом №123/17 від 21.02.2017 року, виданим Фондом Державного майна України, підтверджено повноваження суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «Агентство Експертної Оцінки України», в т.ч. оцінювача ОСОБА_5 (а.с. 64-65).
		Згідно з договором №231-12 від 09.11.2017 року, укладеним між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , останній надав замовнику послуги відновлювального ремонту залитої квартири на суму 144 922,15 (а.с.66-71).
		Позивач звертався з письмовою претензією-вимогою щодо відшкодування матеріальної шкоди (а.с. 72-74), проте матеріали справи не містять відповіді на це звернення позивача.
		Відповідно до ст. 179 Житлового кодексу УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до п.2.1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року за № 76, система технічного огляду жилих будинків включає проведення планових та позапланових оглядів. Згідно п  2.2.1., 2.2.2, Правил, позапланові огляди передбачають огляд окремих елементів будинку або приміщень крім іншого у разі аварій на зовнішніх комунікаціях чи при виявленні деформації конструкцій і несправності інженерного обладнання, що порушують умови нормальної експлуатації. Позапланові огляди проводяться комісією або окремими працівниками виконавця послуг у залежності від обсягу та характеру пошкоджень, що виникли. Виявлені у процесі загального та позапланового огляду несправності та причини,  що їх викликали, а також технічний стан елементів жилого будинку записуються в журналі обліку  результатів огляду.
		Згідно зі Статутом ДП «Укржитлосервіс», скан-копія якого розміщена в мережі Інтернет за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що експлуатація житлово-комунальних і соціальних об`єктів, організація реконструкції, капітального та поточного ремонтів житлових та нежитлових будинків, що перебувають в оперативному управлінні Державного управління справами (п. 3.2.1. Статуту).
		Предметом господарської діяльності ДП «Укржитлосервіс» є утримання житлових будинків, прибудинкових територій, об`єктів спеціального призначення і дитячих дошкільних закладів, будівель і споруд, інженерних комунікацій і устаткування відповідно до правил і норм технічної експлуатації в належному санітарному і технічному стані (п. 3.2.6. Статуту).
		За ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 року (діючий на момент залиття) балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.
		Згідно зі ст. 24 вказаного закону на балансоутримувача покладено обов`язок забезпечувати умови для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил , забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.
		З метою реалізації вимог закону та впорядкування за видами послуг з утримання будинків і прибудинкових територій та ремонту приміщень, Держ.комітетом України з питань житлово-комунального господарства наказом №150 від 10.08.2004 року затверджено Примірний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд. 
		Згідно з п. 1.1.13.4. цього Примірного переліку послуг передбачено такий видпослуг як усунення засмічень внутрішньобудинкових водопровідних мереж та каналізаційних випусків.
		Відповідно до п. 11.1.2. Правил технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України, затверджених наказом Держ.комітету України з питань житлово-комунального господарства №30 від 05.07.1995 р., систему внутрішньої каналізації будівлі призначено для безперебійного відведення стічних вод від санітарно-технічних приладів і пристроїв у зовнішню каналізаційну мережу. Залежно від місцевих умов до неї можуть належати: відвідні трубопроводи, стояки і випуски, запірна арматура, прочистки, ревізії тощо. Межею внутрішньої системи каналізації є обріз труби випуску в першому від будівлі каналізаційному колодязі.
		Завданням технічного обслуговування систем внутрішнього водопроводу і каналізації є: контроль за технічним станом і збереженням внутрішніх мереж водопроводу та каналізації, встановлених санітарно-технічних приладів, пристроїв та обладнання; проведення оглядів, профілактичного обслуговування, ремонтів, запобігання аваріям та їх ліквідація; утримання систем у належному технічному і санітарному стані, ліквідація витоків, засмічень, затоплень підвалів тощо; усунення несправностей, які вимагають негайного вжиття заходів, налагодження і регулювання технічного обладнання; підготовка систем внутрішнього водопроводу та каналізації до експлуатації в осінньо-зимовий та весняно-літній періоди; ведення технічної документації та звітності (п.11.1.5. Правил).
		П. 11.1.3. встановлено, що технічне обслуговування і ремонт систем внутрішнього водопроводу та каналізації як частини інженерного обладнання будинків здійснюються згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими у Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 927/11207, згідно з п. 5.3.1. та 5.3.3. яких водопровідно-каналізаційна система жилого будинку повинна забезпечувати можливість безперебійного подання води до всіх санітарних приладів квартир, інших водорозбірних пристроїв, відводити використану воду в міську каналізаційну систему. Причинами, що погіршують роботу системи, є: порушення правил експлуатації жилих приміщень і водопровідно-каналізаційних систем; несправність запірно-регулювальної арматури; незадовільне утеплення водопровідних і каналізаційних труб у неопалюваних приміщеннях; неякісний монтаж санітарно-технічних кабін чи осадові деформації частин будинку; несвоєчасне усунення протікання, випадкових засмічень, а також несвоєчасне проведення профілактичних робіт (оглядів, прочищень).
		За таки обставин вбачається, що залиття квартири позивача відбулось у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків. Факт залиття квартири позивача відображено в Акті від 18.10.2017 (а.с. 15).
		Відповідачем позовні вимоги позивача не спростовані.
		За таких обставин вимоги позивача знайшли підтвердження в судовому засіданні, разом з тим, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог, а саме в частині відшкодування матеріальної шкоди в сумі 2 500 грн за проведення оцінки та 134 529 грн (вартості відновлювального ремонту), згідно з висновком суб`єкта оціночної діяльності та норм Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і відкидає, як неналежний, наданий позивачем доказ - договір, укладений з ФОП ОСОБА_2 та квитанції про оплату послуг за цим договором, оскільки вартість останніх перевищує вартість ремонту, встановленого суб`єктом оціночної діяльності. Відповідач в такому разі не зобов`язаний оплачувати завищену вартість ремонту квартири позивача.
		При цьому стягненню з відповідача підлягає сума інфляційних втрат, яку слід обраховувати з суми 2 500 грн + 134 529 грн, і яка становитиме 26 515,11 грн (2 500 + 134 529 х 119,35%).
		Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
		Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
		Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України. Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом.
		Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		У пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4  «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Сам по собі факт порушення права, за відсутності доведеної наявності вищезазначених втрат немайнового характеру, не є підставою для відшкодування моральної шкоди, а її наявність відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягає доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.
		Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
		При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за ст. ст. 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.
		Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
		В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
		Однак, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діями відповідача, що в силу вимог ст. 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком позивача.
		Доказування не може грунтуватись на припущеннях.
		За таких обставин ця вимога позивача задоволенню не підлягає.
		Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правовою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
		Судом встановлено, що 03.06.2019 року між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Юридичні технології» укладено договір про надання правової допомоги №15. Відповідно акта надання послуг від 03.09.2019 року вартість послуг адвоката становить 9 533 грн. Квитанцією з банку від 03.09.2019 року підтверджено сплату позивачем на виконання договору про надання правової допомоги 9 533 грн (а.с. 78). Відповідно витрати на правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам, в сумі 8 860,92 грн (92,95 %).
		Крім того з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 790,42 грн (92,95%) (3 770,47-768,40х92,95%).
		На підставі наведеного та керуючись стст. 16, 23, 1166, 1667 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77-81, 263, 264, 354 ЦПК України,-
		ВИРІШИВ:
		Позов  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Укржитлосервіс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.
		Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс» на користь  ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 134 529 грн.
		Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс» на користь  ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 26 515,11 грн.
		Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс» на користь  ОСОБА_1 судові витрати в сумі 8 860,92 грн та 2 790,42грн. 
		В решті позову відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня складання  повного тексту судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_5 ;
		Відповідач: Державне підприємство «Укржитлосервіс», ЄДРПОУ 32207896, адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 24-А.
		 
		 
		 
		Суддя                 Г.О. Матійчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...