Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 264/485/21 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Адміністративні правопорушення, що посягають на громадський порядок і громадську безпеку; Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2021. Зареєстровано: 11.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2021.
Дата набрання законної сили: 05.05.2021
Номер судового провадження: 33/804/247/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                33/804/247/21 
		                                                                                264/485/21
		 
		 
		 
		                                                                                                                                                             
		                                                                                                                                              33/804/247/21
		                                                                                                                                             264/485/21
		 
		Категория:  ст. 173-2 ч.1  КпАП України                                                   
		                                              
		                                        П О С Т А Н О В  А
		                                             І м е н е м    У к р а ї н и
		 
		     05 травня 2021 року                                                                                 м. Маріуполь
		                               м. Маріуполь
		        Суддя Донецького апеляційного суду Топчій Т.В., за участю секретаря Меркулової Я.О., ОСОБА_1 та захисника Молчанова Р.Е., діючого в  інтересах ОСОБА_1 розглянувши апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 на постанову Іллічівського районного суду  м. Маріуполя Донецької області  від  01 квітня  2021 року, якою провадження у справі про притягнення 
		 
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,-
		 
		до  адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення,-
		 
		                                                 ВСТАНОВИЛА:
		 
		Короткий зміст  оскаржуваного судового рішення та встановлені суддею обставини.
		 
		       01 лютого 2021 року у провадження Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області надійшли два матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		 
		        Постановою Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 03 березня 2021 року вказані два матеріали: № 264/485/21 (провадження № 3/264/499/2021) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП об`єднано з матеріалом № 264/483/21 (провадження № 3/264/498/2021) про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та вирішено розглянути в одному провадженні під єдиним унікальним номером 264/485/21 (провадження № 3/264/499/2021).
		 
		       Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 129986 від 27.01.2021 року, 09 січня 2021 року об 11 год. 00 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході якої висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насилля відносно членів своєї родини.
		 
		       Вдповідно до другого протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 129985 від 27.01.2021 року, 13 січня 2021 року о 09 год. 05 хв. ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході якої висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, чим вчинив психологічне насилля відносно членів своєї родини.
		        Постановою  Іллічівського районного  суду м. Маріуполя Донецької області від 01 квітня 2021 року провадження у справі про притягнення   ОСОБА_1   до  адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
		 
		  Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		       Не погодившись з постановою суду потерпіла  ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, винести нову постанову, якою притягнути ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП за епізодом від 09.01.2021 року, та за ст. 173-2 ч.2 КУпАП за епізодом від 13.01.2021 року. В обґрунтування своїх апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність належних доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1   домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .  Посилається  на рапорт  зі служби 102 з якого  вбачається, що 09.01.2021р. об 11- 20 від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 агресивно себе поводив та ображав заявницю у присутності дітей. Отже рапорт доводить, що потерпіла ОСОБА_2 одразу ж після скоєння щодо неї адміністративного правопорушення з боку ОСОБА_1 звернулася до органів поліції, та ці дії потерпілої також є доказом скоєння щодо неї адміністративного правопорушення.
		Вважає, що відомості   викладені в рапорті збігаються зі змістом заяви  потерпілої ОСОБА_2 на ім`я начальника Кальміуського ВП 09.01.2021р., за якою  приблизно об 11-00, ОСОБА_1 прийшовши до неї у двір дому за адресою АДРЕСА_2, збираючись забрати дітей на прогулянку, почав ображати її грубою нецензурною лайкою, принижуючи її честь та гідність в присутності дітей, чим заподіяв психологічне насилля, а також поясненнями  ОСОБА_2 аналогічного змісту.  Але заяві та поясненням потерпілої  суд в своєї постанові не дав будь-якої правової оцінки, а сама заява нічим не спростована. В той час як ці докази підтверджують  факт скоєння ОСОБА_1   адміністративного правопорушення.
		 
		Зауважує, що  судом не прийнято до уваги пояснення ОСОБА_2 про систематичність такої поведінки з боку ОСОБА_1 що підтверджується наявністю на момент розгляду даної справи на розгляді в Іллічівському районному суді м. Маріуполя Донецької області одночасно 13 адміністративних протоколів, складених на ОСОБА_1 саме за ст. 173-2 КУпАП за скоєння ним домашнього насильства по відношенню до потерпілої та її дітей саме під час передачі дітей для спілкування батьку на виконання рішення суду. Більш того, на час складання даної апеляційної скарги. 06.04.2021р. щодо ОСОБА_1 було складено терміновий заборонний припис стосовно кривдника за скоєння чергового домашнього насильство строком но 10 діб.
		 
		Що стосується епізоду домашнього насильства, яке мало місце 13.01.2021 року потерпіла вказує, що відповідно до рапорту зі служби 102 вбачається, що 13.01.2021р. об 09- 12 від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про те, що її колишній чоловік ОСОБА_1 агресивно себе поводив та ображав заявницю у присутності дітей. Але і цьому рапорту судом не дано в постанові будь-якої оцінки як доказу то даний доказ нічим не спростований. В той час як даний рапорт доводить, що потерпіла ОСОБА_2 одразу ж після скоєння щодо неї адміністративного правопорушення з боку ОСОБА_1 звернулася органів поліції. В той час як даний доказ підтверджує  факт скоєння ОСОБА_1 , даного адміністративного правопорушення.
		Посилається на пояснення  правопорушника ОСОБА_1 , який  стверджує, що 13.01.2021р. він привіз дітей до колишньої дружини відповідно до рішення суду,  не ображав та будь-яких адміністративних правопорушень щодо неї не скоював. Отже, ОСОБА_1 фактично визнав, що 13.01.2021р. дійсно мав контакт з потерпілою ОСОБА_2 під час передачі їй дітей. На підтвердження того, що під час даного контакту ОСОБА_1 ображав її, потерпіла надала суду відео із записом цієї події. На відеозаписі видно автомобіль ОСОБА_1 дітей, які плачуть, а також чутно голоси потерпілої та ОСОБА_1 який висказує неприпустимі образи в адресу потерпілої. На даному відеозапису чітко видно зображення потерпілої ОСОБА_2 , коли вона закриває ворота у двір свого будинку, а також видно автомобіль ОСОБА_1 ,  сидячого в ньому ОСОБА_1 та чутно його голос. Проте суд першої інстанції безпідставно  визнав цей  диск  неналежним доказом.
		         Звертає увагу потерпіла і на поведінку ОСОБА_1   та його захисника під час судового засідання у суді першої інстанції, який прямо в залі судового засідання нецензурно ображали представника потерпілої в присутності потерпілої, який продовжував   скоєння  домашнього  насильства щодо потерпілої.
		           В судове засідання апеляційного суду  потерпіла ОСОБА_2 та її представник адвокат Довженко В.І., не з`явилися, останній надіслав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю, тому  у відповідності до ст. 294 ч.6 КУпАП, вважаю за  можливе розглянути справу без участі потерпілої та її представника. 
		 
		Позиції учасників   апеляційного провадження у  справі про адміністративне          правопорушення.
		 
		       Під час апеляційного перегляду справи  ОСОБА_1 та захисник Молчанов Р.Е.  заперечували проти  апеляційної скарги потерпілої, просили постанову суду першої інстанції залишити без зміни.  
		 
		        Мотиви суду
		 
		        Заслухавши ОСОБА_1 , захисник  Молчанова Р.Е., які просили у задоволенні апеляційної скарги  потерпілої відмовити, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга потерпілої не підлягає задоволенню за наступних підстав.
		 
		      Відповідно до вимог ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання   їх  до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
		        Висновок суду про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого  ст. 173-2  ч.1 КУпАП, та закриття провадження відносно нього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам справи, з огляду на таке.
		 
		       Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку   з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. 
		 
		       Згідно ст.ст. 9, 245, 252 КУпАП особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, яке мало місце, та що має бути встановлено судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
		 
		       Згідно ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення насильства в сім`ї - це умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
		 
		         Об`єктивна сторона правопорушення виражається в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходженні корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї (матеріальний склад).
		 
		       Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП суб`єктивна сторона зазначеного адміністративного правопорушення характеризується умисною формою вини і передбачено наявність прямого умислу правопорушника на спричинення страждань потерпілій стороні.
		 
		         Тобто згідно вказаної норми закону, обов`язковим елементом об`єктивної сторони є умисна дія,  тобто умисне вчинення домашнього насильства. Виходячи  з  пункту 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07 грудня 2017 року № 2229-VІІІ , під домашнім насильством слід розуміти діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		     Психологічне насильство (п. 14 ч. 1 ст. 1 вказаного вище Закону), як форма домашнього насильства, включає в себе словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		      Отже, виходячи з аналізу зазначених  норм законодавства, під домашнім насильством,  умисним вчиненням  діянь психологічного характеру, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1  ст. 173-2 КУпАП, розуміють  не лише словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування, а і інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		     Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
		    З матеріалів провадження вбачається, що за протоколами  про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 129985 та  ВАБ № 129986 від 27.01.2021 року  09 січня 2021 року об 11 год. 00 хв.  та 13.01.2021 року ОСОБА_1 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , вчинив сварку зі своєю колишньою дружиною ОСОБА_2 , в ході якої висловлювався на її адресу грубою нецензурною лайкою, чим  вчинив психологічне насилля   відносно членів  своєї   родини. 
		Отже, у даному випадку, в протоколах про адміністративне правопорушення фактично  об`єктивною стороною правопорушення, визначено психологічне насильство вчинене ОСОБА_1 відносно ОСОБА_2 ,  яким  завдана шкода психічному здоров`ю потерпілої, згідно  диспозиції  ст.173-2 ч.1 КУпАП.
		           З  письмових пояснень ОСОБА_1 , що містяться в матеріалах провадження   вбачається, що  він не визнав  факту вчинення домашнього насильства, спростував випадки ображання або приниження честі та   гідності  колишньої дружини  у зазначений в протоколах час. 
		Суд вважає неприйнятними  доводи потерпілої про те, що винність ОСОБА_1   встановлюється  на підставі  таких доказів, як  її пояснення та заяви на ім`я начальника СД Кальміуського ВП, повідомлення на службу 102,  оскільки   ці  пояснення потерпілої містять  виключно  її  бачення ситуації, яка склалася 9 та 13 січня 2021 року та є аналогічними  обставинам,  викладеним у протоколах про адміністративне  правопорушення  щодо  ОСОБА_1 . Рапорти  працівників  поліції,  складені  керівництву  Кальміуського  ВП   про їх дії  за результатами повідомлень  ОСОБА_2    не  можна вважати допустимими доказами  у провадженні по справі про адміністративне правопорушення, оскільки  вони  випливають  з заяв потерпілої сторони, фактично дублюють  її повідомлення,  та складені   працівниками  поліції,  причетними  до складання   протоколу  про адміністративне  правопорушення.      
		 
		        Доводи потерпілої про те, що в суді першої інстанції ОСОБА_1 та його захисник  Молчанов  Р.Е. в залі судового засідання нецензурно ображали представника потерпілої - адвоката Довженко В.І. в присутності потерпілої, який продовжував скоєння домашнього насильства щодо потерпілої, на думку суду  не стосуються  предмету  спору між сторонами  про  події  та  склад адміністративного правопорушення в діях  ОСОБА_1 9 та 13 січня  2021 року.  
		Посилання потерпілої в апеляційній скарзі на те, що в якості доказу вини ОСОБА_1 слід визнати  долучений СД-диск з двома відео-файлами, з якого чутно голоси потерпілої та образливі висловлювання ОСОБА_1 в бік останньої суд вважає  безпідставними,  оскільки з обох відеозаписах не можливо достеменно встановити (ідентифікувати) осіб, в тому числі потерпілу або ОСОБА_1 , а лише чутно чоловічій та жіночий голоси. Натомість будь-яких сварок або психологічного насилля за участю ОСОБА_1 по відношенню до потерпілої ОСОБА_2 на даному відео чітко не зафіксовано. Крім того, на другому відеозаписі взагалі не відображено будь-яких подій за участю чоловіка, яким міг би бути ОСОБА_1 , а лише голос жінки повідомляє, що дата знімання відео 08 січня 2021 року, що є відмінним від подій, зафіксованих в обох протоколах: 09 січня та 13 січня 2021 року. 
		Диск, наданий потерпілою  був досліджений судом першої інстанції в судовому засіданні та переглянутий судом апеляційної інстанції, який погоджується  з висновками суду  стосовно  змісту  цього доказу та вважає, що ці  відеозаписи не є належним доказом, які б поза розумним сумнівом могли підтвердити факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства відносно ОСОБА_2 .
		       Безпідставним  суд вважає  і твердження  потерпілої про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки тому факту, що відносно  ОСОБА_1 у Іллічівському районному суді м Маріуполя наразі  перебуває 13 адміністративних протоколів, складених щодо  ОСОБА_1 за  вчинення домашнього насильства по відношенню  до  потерпілої,   оскільки   суд  здійснює судовий розгляд  та апеляційний перегляд  провадження  у межах  обставин, викладених у протоколах  про адміністративні правопорушення, що надійшли до суду  у встановленому КУпАП  порядку.
		            З наведеного  вбачається, що належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б у своїй сукупності свідчили про те, що ОСОБА_1   вчинив психологічне насилля щодо ОСОБА_2 та членів своєї родини  матеріали справи не містять.  За таких обставин, постанову суду першої інстанції  вважаю  законною, обґрунтованою  та  такою,  що  не  підлягає  скасуванню  або  зміні.  Апеляційні доводи,   викладені  потерпілою ОСОБА_2   в апеляційній скарзі  були предметом  судового розгляду,  не містять  нових  відомостей  та   не  є  підставою для ухвалення  іншого  процесуального рішення  по справі.  
		           Відповідно  до частини  першої  ст. 6  Конвенції  про захист прав людини і основоположних свобод,  яка є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий  публічний розгляд його справи  упродовж розумного строку  незалежним та безстороннім судом, який вирішить спір щодо його прав і обов`язків  цивільного характеру  або встановить  обґрунтованість  будь-якого висунутого проти нього  кримінального обвинувачення. 
		            Відповідно до прецедентної практики  ЄСПЛ стандарти  і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширюються  і на провадження  у справах про адміністративні правопорушення, оскільки термін «кримінальне обвинувачення», «кримінальне провадження» тлумачаться цим судом  в розумінні цілей застосування Конвенції. Кримінальний характер ст.173-2 ч.1 КУпАП   в розумінні  Конвенції  та практики ЕСПЛ  не викликає сумніву,  а отже на дане  провадження  поширюються повною мірою ті стандарти і вимоги, які встановлює Конвенція для кримінального  провадження (обвинувачення). Це стосується і презумпції невинуватості та стандарту доказування вини «поза розумним сумнівом»,  а також прав особи,  яка притягається   до адміністративної відповідальності  бути негайно, детально проінформованою  про характер і причини обвинувачення, мати час на підготовку для захисту, які загалом становлять  гарантії справедливого судового розгляду в судах. Поширення цих стандартів  кримінального провадження  на відповідну категорію  справ про адміністративні правопорушення, безсумнівно зумовлює необхідність  дотримання особливих вимог  щодо процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень,  які у випадку визнання особи винною  повинні містити  відповідні  достатні мотиви, які дали суду   можливість спростувати  презумпцію невинуватості  та призначити пропорційне  вчиненому діянню  покарання.  У підсумку суд вважає, що у даному провадженні по справі   про адміністративне правопорушення щодо   ОСОБА_1    органом, уповноваженим  на складання протоколу  суд  надано   достатньо належних   та   допустимих  доказів   доведення  його вини   «поза розумним сумнівом»  на  підтвердження  в  його діях  складу  адміністративного  правопорушення,  передбаченого ст. 173-2 ч.1  КУпАП.
		 
		            З наведеного  вбачається, що належних, допустимих та беззаперечних доказів, які б у своїй сукупності об`єктивно та поза межами розумного сумніву  доводили факт вчинення ОСОБА_1   09.01.2021 року та 13.01.2021 року  психологічного насилля відносно членів своєї родини матеріали справи не містять.  За таких обставин, постанову суду першої інстанції  вважаю  законною, обґрунтованою  та  такою,  що  не  підлягає  скасуванню  або  зміні.  
		 
		             Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -   
		 
		                                     ПОСТАНОВИВ:
		 
		             Апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
		 
		         Постанову Іллічівського районного суду  м. Маріуполя Донецької області від 01 квітня 2021 року, якою провадження  у справі про притягнення ОСОБА_1   до адміністративної відповідальності за ст. 173-2 ч.1 КУпАП  закрито,  у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення - залишити без змін.
		       
		              Постанова суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.   
		 
		 
		 
		            
		               Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...