Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 540/673/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів.
Надіслано для оприлюднення: 12.05.2021. Зареєстровано: 13.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2021.
Дата набрання законної сили: 12.05.2021
Номер судового провадження: 854/7602/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		___________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		12 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/673/20Головуючий в 1 інстанції: Гомельчук С.В.
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		доповідача  судді Косцової І.П.,
		суддів  Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про скасування податкових повідомлень рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		Короткий зміст позовних вимог.
		 
		ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі від 13.01.2020 року №0001653305, №0001643305, №0001663305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2020 року №Ф-0000073305 та рішення про застосування штрафних санкцій №0000153305.
		В обґрунтування позову зазначено, що відображені в акті перевірки порушення податкового законодавства не відповідають дійсним обставинам та спростовуються наданими під час перевірки первинними документами, тому визначені порушення не можуть бути визнані належними підставами для винесення оскаржуваних рішень.
		Позивачем наголошено, що методика обрахування вартості витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що була застосована посадовими особами відповідача, є хибною, а визначена сума суперечить відомостям, що містяться у наданих позивачем первинних документах.
		Стосовно податкового повідомлення-рішення №0001663305 про застосування штрафної санкції відповідно до п.117.1 ст.117 ПКУ (не подання заяви 20-ОПП) позивачем зазначено, що вимоги вказаної статті передбачають відповідальність за порушення строків подання заяви про взяття на облік. Отже не повідомлення про об`єкти оподаткування не є підставою для відповідальності згідно п. 117.1 ст. 117 ПК України. 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
		Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року позов задоволено.
		При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив із того, що під час проведення планової перевірки податковий орган не встановив, за рахунок яких операцій та з якими саме контрагентами (платниками ПДВ або платниками єдиного податку) виникла розбіжність суми витрат позивача, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, які беруть безпосередню участь в отриманні доходу за 2018 рік на суму 377 128,65 грн.
		Також не встановлено групи товарно-матеріальних цінностей, за якими виникла розбіжність, не проведено інвентаризацію, не досліджено книгу обліку доходів і витрат позивача. Зустрічні звірки не проводились, запити не направлялись.
		Натомість, на вимогу суду позивач надав повний пакет первинної документації, пов`язаної з формуванням витрат.
		Стосовно податкового повідомлення-рішення №0001663305 про застосування штрафної санкції відповідно до п. 117.1 ст. 117 ПКУ (не подання заяви 20-ОПП), суд зазначив, що визначена відповідачем суть порушення (порушення строків повідомлення про об`єкти оподаткування) суперечить нормам ПК України, оскільки такі не встановлюють строки взяття на облік за неосновним місцем реєстрації.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
		В апеляційний скарзі ГУ ДПС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати прийняте у справі судове рішення та постановити нове про відмову у задоволенні позову.
		В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що вартість ТМЦ за даними перевірки становить 13 076 369,1 грн. 
		Перевіркою правильності визначення вартості документально підтверджених, витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що беруть безпосередню участь в отриманні доходу за 2018 рік, встановлено їх завищення на загальну суму 377 128,65 грн. (без ПДВ).
		Зазначена сума стала базою для нарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та ЄСВ за 2018 рік.
		При цьому апелянт наголошує, що вимога про проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей під час проведення перевірки є правом контролюючого органу, а тому посилання суду першої інстанції на її не проведення є помилковим.
		Крім того апелянт зазначив, що платник податків зобов`язаний подати повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які проводиться діяльність, за формою №20-ОПП кожного разу після реєстрації, створення чи відкриття нових таких об`єктів.
		У поданому відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції  без змін. 
		 
		Фактичні обставини справи.
		На підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ст. 77 ПК України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», наказів ГУ ДПС у Херсонській області, АРК та м. Севастополі від 21.10.2019р. №281, від 21.11.2019р. №439 та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, посадовою особою відповідача проведено документальну планову перевірку підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2016 року по 31.12.2018 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиного внеску, ЄСВ) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2018 року відповідно до затвердженого плану перевірки, за результатами якої складено Акт №123/21-22-33-05/ НОМЕР_1 від 06.12.2019 року.
		 
		Не погодившись з висновками акту перевірки, Підприємець подав до контролюючого органу заперечення до акту документальної планової перевірки, внаслідок чого висновки Акту перевірки були скореговані та наведені встановлені в ході перевірки порушення вимог податкового законодавства.
		За всновком акту перевірки, з урахуванням розгляду заперечень, Підприємцем допущені порушення:
		- п.п.177.2,177.4 ст.177 ПК України, а саме не нарахування податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності за 2018 рік на суму 67 883,16 грн.;
		- п.2 ч.1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» - заниження сум єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2015-2018р. на загальну суму 90 349,18 грн.;
		- п. 177.4 ст. 177, п. п.1.2 п.16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України, внаслідок чого занижено суму військового збору від здійснення підприємницької діяльності за 2018 рік на 5656,93 грн.;
		- п.63.3. ст.63, п.117.1 ст.117 ПК України - платником вчасно та в повному обсязі не подано повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою № 20 - ОПП за 2016-2018 роки.
		Суть порушень, за висновком податкового органу, полягала у тому, що перевіркою правильності віднесення витрат до вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, встановлено їх завищення, яке виникло внаслідок не врахування до складу валових витрат залишків товарно-матеріальних цінностей, що обліковувались на початок та кінець звітного періоду, а також наявної дебіторської та кредиторської заборгованості пов`язаної з їх придбанням, за 2018 рік на загальну суму 3 77 128,65 грн.
		Так, згідно наданої платником податків ОСОБА_1 до заперечення інформації та її документального підтвердження, залишки товарно-матеріальних цінностей станом на 01.01.2018 року складали 296 8487,56 грн. (без ПДВ), станом на 31.12.2018 року  3 355 022,51 грн. (без ПДВ), кредиторська заборгованість за отримані товарно-матеріальні цінності станом на 01.01.2018 року складала 989 469,76 грн. (без ПДВ) та станом на 31.12.2018 року 699 491,68 грн. (без ПДВ), дебіторська заборгованість (сплачені та не отримані ТМЦ) станом на 01.01.2018 року складала 6 916,75 грн. (без ПДВ) та станом на 31.12.2018 року  11 683,38 грн. (без ПДВ).
		Згідно податкової інформації, яка зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів (Єдиний реєстр податкових накладних), за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року загальна сума придбаних товарно-матеріальних цінностей, отриманих від платників ПДВ, з урахуванням коригування складає 13 348 620,3 грн. Враховуючи придбання ТМЦ у неплатників ПДВ (контрагенти - платники єдиного податку) на суму 83 618,87 грн. (підтверджено документально), а також у Херсонської філії ПП «Таврія Плюс» (31929492) на суму 16 264,79 грн. (без ПДВ) та у ТОВ «Аграрно  торгівельна компанія Альянс» (37048781) на суму 105 929,57 грн. (без ПДВ), фактична вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що утворюють основу витрат при реалізації товарів за 2018 рік повинна становити 13 076 369,1 грн., в той час, як за даними обліку платника податків ОСОБА_1 , вартість придбаних ТМЦ, що реалізовані або використані у виробництві продукції, складає 13 453 497,75 грн., розбіжність за 2018 рік становить 377 128,65 грн.
		Вартість ТМЦ за даними перевірки становить 13 757 648,76 + 2 968 487,56  3 355 022,51 + 6 916,75  11 683,38  989 469,76 + 699 491,68=13 076 369,1 грн. 
		Таким чином, перевіркою правильності визначення вартості, документально підтверджених, витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що беруть безпосередню участь в отриманні доходу за 2018 рік встановлено їх завищення на загальну суму 377 128,65 грн. (без ПДВ).
		Зазначена сума стала базою для нарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та ЄСВ за 2018 рік.
		Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено заниження сум єдиного внеску з чистого оподатковуваного доходу за 2018 рік на загальну суму 82 968,29 грн.
		В порушення пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX ПК України із змінами і доповненнями, встановлено заниження ФОП ОСОБА_1 військового збору на суму 5 656,93 грн. за 2018 рік.
		На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 13.01.2020 року: №0001643305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 84 853,95 грн.; №0001653305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 7 071,16 грн.; №0001663305, яким позивачу визначено суму адміністративних штрафів в розмірі 170 грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2020 року №Ф-0000073305 на суму 90 349,18 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000153305 на суму 10 454,51 грн. 
		Законність винесення вказаних рішень та вимоги податковим органом є предметом спору у даній справі.
		 
		Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції.
		Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
		Згідно п.177.2 ПК України (в редакції станом на день виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
		Пунктом 177.4 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;
		витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);
		обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;
		суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;
		інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		Пунктом 177.4.5 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат підприємця:
		витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем;
		витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
		витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
		документально не підтверджені витрати.
		Відповідно до п.177.10 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Податковим органом стверджується, що витрати позивача, пов`язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей, які беруть безпосередню участь в отриманні доходу за 2018 рік, завищено на суму 377 128,65 грн. (без ПДВ).
		Водночас, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідачем в акті перевірки не визначено, за рахунок операцій з якими саме контрагентами (платниками ПДВ або платниками єдиного податку) виникла розбіжність.
		Не встановлено під час перевірки й групи товарно-матеріальних цінностей, за якими виникла розбіжність, не проведено інвентаризацію, не досліджено книгу обліку доходів і витрат позивача. Зустрічні звірки не проводились, запити не направлялись.
		Крім того, судова колегія зазначає, що в п. 2.6 акту перевірки податковим органом зазначено, що за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року ОСОБА_1 задекларовано податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 7 141 221 грн. при цьому перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань не встановлено їх заниження, так само не встановлено завищення податкового кредиту за вказаний період.
		Відповідно до підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.
		Отже, вимога щодо проведення інвентаризації поширюється на усіх платників податків, в тому числі і фізичних осіб-підприємців. При цьому проведення інвентаризації має здійснюватись саме платником, а контролюючий орган може лише вимагати її проведення. Водночас, нестача придбаних товарів має бути виявлена в результаті інвентаризації, яка здійснена під час проведення перевірки, в межах якої вона була призначена (ініційована).
		Проведення платником податку на вимогу контролюючого органу під час проведення податкової перевірки інвентаризації товарів є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.
		Крім того, положення підпункту 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 ПК України вказують на те, що контролюючий орган наділений правом вимагати проведення інвентаризації під час здійснення ним відповідної перевірки саме з метою використання отриманих відомостей в межах цієї ж перевірки.
		Організація та основні правила проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 2 вересня 2014 року №879 (далі - Положення №879).
		Відповідно до пункту 2 вказаного Положення останнє застосовується юридичними особами, створеними відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також представництвами іноземних суб`єктів господарської діяльності.
		Таким чином, вказаний нормативно-правовий акт не поширює свою дію на фізичних осіб-підприємців, при цьому інші нормативні вказівки щодо порядку організації, строків, вимог до документального оформлення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей для фізичних осіб - підприємців у чинному законодавстві відсутні. Втім, враховуючи обов`язок платника податків провести таку інвентаризацію на вимогу контролюючого органу, суд вважає за можливе використання фізичною особою-підприємцем приписів Положення №879 для проведення та оформлення результатів відповідної інвентаризації.
		Абзацом 6 пункту 7 Положення №879 встановлено, що проведення інвентаризації є обов`язковим, зокрема, на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. Інвентаризація має розпочатися в термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цього органу, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.
		Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Положення № 879 для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.
		Пункт 18 розділу ІІ Положення №879 передбачає, що інвентаризаційні описи (акти інвентаризації) підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та матеріально відповідальними особами.
		Доказів звернення відповідача до позивача із вимогою провести інвентаризацію ТМЦ за період з 01.01.2018 року по 31.12.2018 року матеріали справи не містять.
		В свою чергу, за своєю суттю інвентаризація - це перевірка фактичної наявності майна і співставлення даних інвентаризації з бухгалтерським обліком. При цьому відомості щодо даних залишку товарів на початок інвентаризації мають встановлюватись на підставі первинної документації та відомостей Книги обліку доходів і витрат.
		Згідно з частиною другою статті 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Як встановлено судом першої інстанції, під час перевірки не досліджувалась книга обліку доходів і витрат позивача через наявність в ній вибіркових записів. Проте в акті перевірки стосовно даного твердження відсутні будь-які записи.
		При цьому посилання податкового органу в апеляційній скарзі, що проведення інвентаризації є правом, а не обов`язком контролюючого органу, судова колегія відхиляє, оскільки суб`єкт владних повноважень належним чином не встановив залишків запасів на початок звітної дати та вибуття (реалізації) запасів за визначений період, що взагалі виключає можливість вирахування нестачі (залишків) товару та підстави стверджувати про завищення витрат на придбання ТМЦ.
		Фактично відповідач, всупереч вимог ПК України та Положення №879 дійшов висновку про завищення витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що беруть безпосередню участь в отриманні доходу за 2018 рік на загальну суму 377128,65 грн. (без ПДВ), без проведення інвентаризації, що є єдиним встановленим законом засобом доказування нестачі чи наявності товарів у платника податку і, відповідно, використання чи невикористання платником податку таких товарів в операціях, а також належність або не належність понесених у зв`язку з придбанням таких ТМЦ витрат. 
		Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.02.2020 року у справі № 807/1556/17.
		За вказаних обставин податковий орган не довів належними та допустимими засобами факту наявності завищення позивачем витрат, пов`язаних з придбанням товарно-матеріальних цінностей, що беруть безпосередню участь в отриманні доходу за 2018 рік на загальну суму 377 128,65 грн.
		З огляду на зазначене, податкові повідомлення-рішення від 13.01.2020 року: №0001643305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 84 853,95 грн.; №0001653305, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 7 071,16 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) від 13.01.2020 року №Ф-0000073305 на суму 90 349,18 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000153305 на суму 10 454,51 грн. підлягають скасуванню.
		Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.01.2020 року №0001663305 про застосування штрафної санкції відповідно до п. 117.1 ст. 117 ПКУ (не подання заяви 20-ОПП), судова колегія визначає наступне.
		Відповідно до п. 117.1 ст.117 ПКУ неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 510 гривень. 
		Згідно п.63.3 ст.63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. 
		Апелянт зазначає, що позивачем не було подано заяви за формою 20-ОПП в порядку обліку платників податків і зборів, затвердженому Наказом Мінфіна України №1588 від 09.12.2011 року.
		В свою чергу, відповідно п.8.4. вказаного Наказу №1588 від 09.12.2011р., повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою N 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
		Разом з тим, відповідачем в акті перевірки не конкретизовані об`єкти щодо яких у позивача виник обов`язок подати повідомлення, не встановлено дати їх реєстрації, створення чи відкриття, що позбавляє суд можливості визначити винність позивача у вчиненні вказаного порушення податкової дисципліни.
		При цьому, враховуючи положення статей 2 та 8 КАС України суд апеляційної інстанції звертає увагу на необхідність застосування правила вирішення сумнівів на користь платника податків, у разі виникнення спору між платником податків та державою суд не може відмовити платнику податків в захисті лише через сумніви в правомірності його дій. Особливість розподілу тягаря доказування в адміністративних справах не дозволяє трактувати «сумніви» інакше, як неспроможність фіскального органу переконливо довести обґрунтованість та правомірність власних дій у спірних відносинах, тобто невиконання ним свого процесуального обов`язку. Натомість нездатність державного органу довести обґрунтованість та законність власних дій має стати підставою для надання захисту платнику податків, вина якого не була переконливо доведена перед судом, але аж ніяк не для відмови в такому захисті. Будь-який інший висновок фактично спотворює всю систему завдань адміністративного судочинства та підриває конституційні засади України.
		Підсумовуючи вказане, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що при винесені оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв всупереч вимогам податкового законодавства, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій.
		Оскільки судом першої інстанції встановлено всі обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, суд апеляційної інстанції, відповідно до ст.316 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
		Керуючись ст. ст.308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі - залишити без задоволення.
		Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 липня 2020 року - залишити без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий суддя  Косцова І.П.Судді    Осіпов Ю.В.   Скрипченко В.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...