Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/15056/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 12.05.2021. Зареєстровано: 13.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2021.

Номер судового провадження: 2/755/4196/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 755/15056/20
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"12" травня 2021 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Арапіної Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання п. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 кредитного договору недійсними, стягнення моральної шкоди, 
		в с т а н о в и в:
		позивач звернувся до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання п. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 кредитного договору недійсними, стягнення моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що 05 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1  укладено кредитний договір № 0443/10/2017/0550, відповідно до умов якого позивач тримав грошові кошти у розмірі 352 800,00 грн., зі сплатою відсотків за користування грошовим коштами у розмірі 12,49 % річних на строк до 04 жовтня 2022 року. Згідно п. 1.3.3 кредитного договору у разі порушення позичальником будь-якого або декількох зобов`язань, встановлених п.п. 4.3.6-4.3.9 цього Договору, позичальник сплачує банку комісію за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,0% (без ПДВ) від суми наданого кредиту, зазначеного у п. 1.1 цього договору (з урахуванням змін і доповнень). Згідно п. 1.3.3 кредитного договору в період застосування комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості зобов`язання по частковому поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами є виконаними позичальником належним чином у разі зарахування на рахунок кредиту суми періодичного платежу, яка включає суму нарахованої відповідно до п. 3.13 цього договору комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості, за умови відсутності на момент зарахування періодичного платежу простроченої заборгованості позичальника за цим договором. Згідно п. 3.13 кредитного договору нарахування комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості здійснюється не пізніше останнього банківського дня кожного місяця починаючи з місяця, в якому банком виявлено порушення позичальником зобов`язань, встановлених п.п. 4.3.6-4.3.9 цього Договору до повного погашення кредитної заборгованості (у т.ч. погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, процентам та комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості) не враховуючи останній місяць користування кредитом. Однак у спірному кредитному договорі протизаконно встановлено сплату комісійної винагороди. У зв`язку з чим позивач просить визнати п.п. 4.9, 7.8 Кредитного договору № 1333pvi-10-04, укладеного 20 жовтня 2004 року між Публічним акціонерним товариством "Банк «Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 недійсними. Зазначені пункти договору позивач вважає несправедливими оскільки вони передбачають стягнення з позивача комісійної винагороди. У зв`язку з чим просить визнати п. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 Кредитного договору № 0443/10/2017/0550, укладеного 05 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_1 недійсними та стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 8 000,00 грн.
		Згідно вимог ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
		Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідача про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження.
		Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.
		Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
		05 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0443/10/2017/0550, відповідно до умов якого позивач тримав грошові кошти у розмірі 352 800,00 грн., зі сплатою відсотків за користування грошовим коштами у розмірі 12,49 % річних на строк до 04 жовтня 2022 року (а.с. 7-16, 17).
		Згідно п. 1.3.3 кредитного договору у разі порушення позичальником будь-якого або декількох зобов`язань, встановлених п.п. 4.3.6-4.3.9 цього Договору, позичальник сплачує банку комісію за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,0% (без ПДВ) від суми наданого кредиту, зазначеного у п. 1.1 цього договору (з урахуванням змін і доповнень).
		Комісія за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості застосовується з місяця, в якому банком виявлено порушення позичальником будь-якого або декількох зобов`язань, встановлених п.п. 4.3.6-4.3.9 цього Договору, та зберігається до повного погашення кредитної заборгованості (у т.ч. погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, процентам та комісіям (якщо буде мати місце прострочення) (далі - період застосування комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості).
		Сплата позичальником даної комісії здійснюється щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем виявлення банком порушення позичальником будь-якого або декількох зобов`язань, встановлених п.п. 4.3.6-4.3.9 цього Договору, у строки, передбачені пп. 3.2.1 цього договору.
		При цьому, виконання позичальником зобов`язань щодо сплати комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості не звільняє позичальника від виконання ним зобов`язань, встановлених пп. 4.3.6-4.3.9 цього Договору.
		Згідно п. 1.3.3 кредитного договору в період застосування комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості зобов`язання по частковому поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитними коштами є виконаними позичальником належним чином у разі зарахування на рахунок кредиту суми періодичного платежу, яка включає суму нарахованої відповідно до п. 3.13 цього договору комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості, за умови відсутності на момент зарахування періодичного платежу простроченої заборгованості позичальника за цим договором.
		Згідно п. 3.13 кредитного договору нарахування комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості здійснюється не пізніше останнього банківського дня кожного місяця починаючи з місяця, в якому банком виявлено порушення позичальником зобов`язань, встановлених п.п. 4.3.6-4.3.9 цього Договору до повного погашення кредитної заборгованості (у т.ч. погашення простроченої заборгованості по тілу кредиту, процентам та комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості) не враховуючи останній місяць користування кредитом.
		Нарахування комісії за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості здійснюється у розмірі, визначеному у пп. 1.3.3 цього Договору.
		Позивач просить визнати п. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 Кредитного договору № 0443/10/2017/0550, укладеного 05 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_1 недійсними.
		Між сторонами виникли правовідносини щодо визнання кредитного договору недійсним, а тому предметом доказування є додержання вимог, що є необхідними для чинності правочину.
		Підставою для задоволення позовних вимог позивачем зазначено про несправедливі умови кредитного договору, а саме, стягнення з позивача комісійної винагороди.
		Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). 
		Представник відповідача Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» скористався своїм правом подачі відзиву до позову, відповідно до якого заперечує проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки до укладення кредитного договору позичальник отримав від банку інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Тобто кредитний договір підписаний сторонами, які досягли з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним та відповідало їхній внутрішній волі. Крім того, позивач на момент укладання договору не заявляв додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому виконував його умови. 
		Позивач скористався своїм правом подачі відповіді на відзив, відповідно до якої зазначив, що представником відповідача не спростовано, що комісія обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1% від суми кредиту є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме, за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним в силу ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
		За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
		Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. В силу ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		В п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз`яснено, що при вирішенні спорів про визнання кредитного договору недійсним суди мають враховувати вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема ЦК (статті 215, 1048 - 1052, 1054 - 1055), статті 18 - 19 Закону України "Про захист прав споживачів".
		Положеннями ч. 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
		При цьому, відповідно до вимог ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, правочин завжди дійсний, але він може бути дійсним умовно. Заінтересована особа може його оспорити, і тоді він втратить силу за рішенням суду.
		Згідно до вимог ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні і оспорювані. Нікчемні - ті, недійсність яких прямо встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо). Оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом (ч. 2 ст. 215 ЦК).
		Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред`являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
		Оскільки відповідно до умов кредитного договору від 05 жовтня 2017 року, що укладений між сторонами, банк надав позичальнику кредит на споживчі цілі, особливості регулювання відносин сторін визначаються Законом України «Про захист прав споживачів».
		За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.
		Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
		Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.
		Відповідно до положень абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.
		Крім того, за змістом статей 11,18 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.
		Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит щодо встановлення плати за обслуговування кредиту, що є підставою для визнання таких положень недійсними.
		Крім того, відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		З рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 вбачається, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.
		Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).
		Судом встановлено, що 05 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 0443/10/2017/0550, відповідно до пп. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13, якого позичальник сплачує банку комісію за управління коштами в частині обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1,0% (без ПДВ) від суми наданого кредиту, зазначеного у п. 1.1 цього договору. 
		Отже, з урахуванням викладеного суд приходить висновку про недійсність пп. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 Кредитного договору № 0443/10/2017/0550, укладеного 05 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк «Укргазбанк» та ОСОБА_1 .
		За встановлених обставин суд приходить висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання пп. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 кредитного договору недійсними повністю: визнати п.п. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 Кредитного договору № 0443/10/2017/0550, укладеного 05 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_1 недійсними.
		Крім того, позивач просить стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 8 000,00 грн.
		При з`ясуванні фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, суд виходить з вимог ст.1167 ЦК України, яка визначає підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.
		Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв`язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв`язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.
		Згідно роз`яснень, що містяться у пункті 2 постанови Пленуми Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування морального(немайнового) шкоди" спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону "Про інформацію" , ст. 44 Закону "Про авторське право і суміжні права"; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час укладення, зміни, виконання та припинення договорів щодо отримання (придбання, замовлення тощо) продукції, а також при використанні продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
		Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів спричинення моральної шкоди, чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		Тому з урахуванням викладеного позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягають.
		З урахуванням викладеного позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання п. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 кредитного договору недійсними, стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково: визнати п.п. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 Кредитного договору № 0443/10/2017/0550, укладеного 05 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_1 недійсними. В решті вимог відмовити.
		Згідно частини 3 ст. 22 Закону України "Про захист прав споживачів" позивач звільнений від сплати судового збору.
		Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (840.80 грн.).
		У зв`язку з тим, що позовні вимоги немайнового характеру підлягають задоволенню повністю, тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за позовні вимоги не майнового характеру у розмірі 840,80 грн.
		Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 23, 203, 204, 215, 626, 627, 628, 638, 1054, 1167 ЦК України, Законом України "Про захист прав споживачів, п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», п. 2 постанови Пленуми Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування морального(немайнового) шкоди", ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
		                                               у х в а л и в :
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання п. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 кредитного договору недійсними, стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
		Визнати п.п. 1.3.3, 3.3.1 та 3.13 Кредитного договору № 0443/10/2017/0550, укладеного 05 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Акціонерний банк "Укргазбанк" та ОСОБА_1 недійсними.
		В решті вимог відмовити.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк», код ЄДРПОУ 23697280, юридична адреса: 03087, вул. Єреванська, 1, м. Київ, на користь держави судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.      
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		 
		Суддя                                         Н.Є.Арапіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...