Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/5744/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2021. Зареєстровано: 13.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2021.
Дата набрання законної сили: 01.06.2021
Номер судового провадження: 2/759/3930/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/5744/21
		пр. № 2/759/3930/21
		       29 квітня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Журибеди О.М., 
		при секретарі - Мурга Т.С.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		       Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди, в якому просив визнати недостовірною і такою, що порушує честь та гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) інформацію, поширену ОСОБА_2 (Паспорт НОМЕР_2 , виданий радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р ) на інтернет сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» («Facebook») за посиланням на інформацію ІНФОРМАЦІЯ_1/ НОМЕР_3 / наступного змісту: «...Не желая отвечать за свои действия, ОСОБА_3 просто летом 2016-го года покинул территорию Украины, скрылся от правоохранительных органов в неизвестном направлений, решив что заграничная жизнь более приятна и комфортабельна чем посещение прокуратуры и судов. Так и живет по сей день пан ОСОБА_4 на чужбине, игнорируя родные пенаты».
		 
		       Зобов`язати ОСОБА_2 (Паспорт НОМЕР_2 , виданий радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р ) спростувати - поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, шляхом видалення недостовірної інформації, поширеної ним ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 48 хв. на його персональній сторінці у соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 / НОМЕР_3 / «Как-то в последнее время притупилось внимание общественности к событиям 2014 года, ставшего поворотним в истории нашего государства. И одним из наиболее знакових событий того периода стало принятие так называемых диктаторских законов». Многие уже и призабили как это происходило, к чему привело и кто в этом принимал непосредственное участие.
		       И так, как говорит Википедия «Законы 16 января», или «Законы о диктатуре» (укр. Закони про диктатуру) - неофициальное наименование, которое было дано представителями оппозиции пакету законов, принятых Верховной радой Украины 16 января 2014 года и подписанных президентом Украины ОСОБА_5 на следующий день.
		       16 января 2014 года Верховная рада (фракции Партии регионов и КПУ) простым поднятием рук, без обсуждения и реального подсчета голосов, приняли 11 законов и одно постановление.
		       Принятие етих законов привело к острому силовому противостоянию митингующих и правоохранителей, а протесты вишли за пределы Києва и охватили почти всю территорию Украины».
		       А без кого голосование за зти законы было б невозможным? Председательствующим во время того самого заседания, когда голосовали данные законы был тогдашний Первый вице-спикер парламента ОСОБА_3 . Не желая отвечать за свои действия, ОСОБА_3 просто летом 2016-го года покинул территорию Украины, скрылся от правоохранительных органов в неизвестном направлении, решив что заграничная жизнь более приятна и комфортабельна чем посещение прокуратуры и судов. Так и живет по сей день пан ОСОБА_4 на чужбине, игнорируя родные пенаты»;
		       Стягнути із ОСОБА_2 (Паспорт НОМЕР_2 , виданий радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р) на користь ОСОБА_1 кошти за завдану моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп. та судові витрати.
		       Недостовірна інформація викладена відповідачем офіційно не спростовувалася. Як наслідок поширена інформація дискредитувала позивача, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.
		       Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.03.2021 року провадження у справі відкрито та розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
		       Сторони не подавали клопотання про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи призначення судового засідання у спрощеному провадженні з викликом сторін.
		       Відповідач у встановлений судом строк подав відзив на позов, вважає, що вказані позовні вимоги безпідставними, необгрунтованими та такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав: поширена ним інформація розміщена на його особистій сторінці у соціальній мережі, та не мала на меті широке розповсюдження, підтвердження розповсюдження також не надано і у додатках до позовної заяви, зокрема жодне видання не робило передрук, навпаки, він використав загально відому інформацію, яка багаторазова розміщувалася на різних інтернет порталах. Також вказана публікація не мала за мету принизи честь, гідність чи завдати шкоду діловій репутації ОСОБА_1 , а виключно висвітлювала його особисте ставлення до позивача та його ролі у прийнятті "законів 16 січня 2014 року" а також його обурення щодо переховування позивача від правоохоронних органів та його проживання за межами України. Вказана позиція є його особистою оцінкою, висловленні судження є оціночними. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності. Натомість при підготовці до публікації спірного матеріалу він користувався інформацією, яка розміщена у мережі інтернет, згідно якої ОСОБА_1 дійсно переховувався від правоохоронних органів та залишив територію України. Шляхом об`єктивного аналізу отриманої інформацію, ним було зроблено очевидний висновок про відсутність позивача на території України з літа 2016 року. Твердження, що позивач переховується від правоохоронних органів та мешкає за межами України є констатацією факту, а не посяганням на честь та гідність позивача. Позивачем не враховано характер викладеного у статті, а саме ним викладенні власні судження. Публікація не носить стверджувального чи обвинувального характеру. За своїм змістом, стаття висловлювання застосовані у публікації є оціночними судженнями які є вираженням суб`єктивної думки щодо зазначених в ній обставин, та не містять образливих висловів, щодо позивача.
		       Щодо висловлювання позивача «спірні висловлювання мають негативне значення та сприймаються суспільством негативно, створюючи враження, що позивач ігнорує вимоги чинного законодавства, переховується від правоохоронних органів, що у свою чергу руйнує оцінку його ділових і професійних якостей», вважає необгрунтованим дане твердження, оскільки висвітлення реального місця перебування позивача ніяк не впливає і не вказує на його професійні якості.
		       Щодо вимоги позивача про відшкодування моральної шкоду, зазначив, що сторона, яка пред`являє вимоги відшкодування завданої їй моральної шкоди, не звільняється від обов`язку довести наявність такої шкоди, її розмір, надавши належні, допустимі та достовірні докази цього факту, у порядку встановленому процесуальними нормативно-правими актами.
		       Вивчивши письмові матеріали справи,суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
		       Конституція України визнає честь і гідність людини найвищою соціальною цінністю та передбачає, що кожен має право на повагу до його гідності (ст. ст. 3, 28).
		       Конституцією України гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
		       Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		       Право на повагу людської гідності - це право, що захищає гідність будь-якої особи, забезпечує належне ставлення до неї з боку органів державної влади, інших осіб. Це є одним із видів прав людини, належить до основоположних прав, адже воно є необхідним для нормального існування та розвитку людини, є загальним та є особистим (або громадянським) правом.
		       Статтею 1 Загальної декларації прав людини закріплено: всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах. Вони наділені розумом і совістю і повинні діяти у відношенні один до одного в дусі братерства.
		       Відповідно до ст. 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		       За правилами ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров`я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а правилами ст. 297 цього ж Кодексу встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі та ділової репутації.
		       В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в соціальній мережі «Facebook» (www.facebook.com) під аккаунтом який належить ОСОБА_6 в мережі Інтернет за посиланням  ІНФОРМАЦІЯ_1/ НОМЕР_3 /розміщено в пост (стаття) з наступним змістом (мовою оригіналу):
		       «Как-то в последнее время притупилось внимание общественности к событиям 2014 года, ставшего поворотним в истории нашего государства. И одним из наиболее знакових событий того период стало принятие так называемых диктаторских законов». Многие уже и призабили как это происходило, к чему привело и кто в этом принимал непосредственное участие.
		       И так, как говорит Википедия «Законы 16 января», или «Законы о диктатуре» (укр. Закони про диктатуру) - неофициальное наименование, которое было дано представителями оппозиции пакету законов, принятых Верховной радой Украины 16 января 2014 года и подписанных президентом Украины ОСОБА_5 на следующий день.
		       16 января 2014 года Верховная рада (фракции Партии регионов и КПУ) простым поднятием рук, без обсуждения и реального подсчета голосов, приняли 11 законов и одно постановление.
		Принятие этих законов привело к острому силовому противостоянию митингующих и правоохранителей, а протесты вышли за пределы Киева и охватили почти всю территорию Украины».
		       А без кого голосование за эти законы было б невозможным? Председательствующим во время того самого заседания, когда голосовали данные законы был тогдашний Первый вице-спикер парламента ОСОБА_3 . Не желая отвечать за свои действия, ОСОБА_3 просто летом 2016-го года покинул территорию Украины, скрылся от правоохранительных органов в неизвестном направлении, решив что заграничная жизнь более приятна и комфортабельна чем посещение прокуратуры и судов. Так и живет по сей день пан ОСОБА_4 на чужбине, игнорируя родные пенаты».
		       Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України та ст. 12 ЦПК України, обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		       Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.
		       Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред`явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права, а також інші заінтересовані особи (зокрема, члени її сім`ї, родичі), якщо така інформація прямо чи опосередковано порушує їхні особисті немайнові права. У разі поширення недостовірної інформації, що порушує особисті немайнові права юридичної особи або її структурного підрозділу, позов вправі пред`явити орган цієї юридичної особи (п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року за № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).
		Положеннями абз. 5 п. 15 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, роз`яснено, що недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто, містить, відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Згідно з п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто, доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
		Згідно з ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено також у ст. 10 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», які, відповідно до ст. 9 Конституції України, є частиною законодавства України.
		За правилами ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		В даному випадку, суд вважає, що вищезазначене викладене твердження відповідача, не носять характеру оціночного судження, а містять конкретні твердження.
		Такі твердження відповідача є неправдивими, мають наклепницький характер та є такими, що наносять шкоду діловій репутації позивача, а доказів зворотному з боку відповідача суду надано не було.
		Зокрема міститься наступна недостовірна, негативна інформація стосовно Позивача (мовою оригіналу): «...Не желая отвечать за свои действия, ОСОБА_3 просто летом 2016-го года покинул территорию Украини, скрылся от правоохранительних органов в неизвестном направлений, решив что заграничная жизнь более приятна и комфортабельна чем посещение прокуратуры и судов. Так и живет по сей день пан ОСОБА_4 на чужбине, игнорируя родные пенати».
		Вказане, переконує необмежене коло читачів інтернет ресурсів у тому що ОСОБА_1 який є юристом, науковцем-правником, покинув Україну, тривалий час постійно проживає за межами України, переховується від правоохоронних органів та не має морального права надавати оцінку подіям, які відбуваються в Україні, що є негативним висловлювання. Крім того відсутні жодні вказівки на наявність оціночного судження, дане висловлювання суперечать дійсності, виходять за межі моралі, норм спілкування, принижують ОСОБА_1 як, правознавця та науковця.
		Мережа «Facebook» надає технічну можливість будь-якій особі переглянути сторінки користувачів та публікацій на них. Відтак розміщення публікацій на сторінці соціальної мережі «Facebook» є поширенням інформації. Крім того і ствердженням факту поширення інформації серед значної кількості людей є відмітки про «уподобання» даного запису іншими людьми шляхом використання функціоналу сайту. На момент подачі даного позову наявні 10 осіб які відмітили вподобання щодо розміщеної інформації, тобто ознайомились з нею, що підтверджує факт розповсюдження недостовірної інформації необмеженому колу осіб. Крім того, можливість будь якої особи ознайомитись з даним записом переходячи на посилання https://www.facebook.com/100039220475684/роsts/462168105100535/ є вказівкою на поширення даної інформації.
		Інформація, яка поширена на вищезазначеному ресурсі безпосередньо стосується позивача, оскільки в статті чітко зазначено ім`я та прізвище позивача, крім того зазначена посада яку він займав. Крім того інформація про перших віце-спікерів парламенту є загальновідомою та загальнодоступною для ознайомлення в мережі інтернет, тому ідентифікація особистості згаданої в оскаржуваній публікації є очевидною.
		Вказана інформація є недостовірно та такою що не відповідає дійсності оскільки ОСОБА_1 народився, все життя постійно проживає на території України та ніколи не змінював постійне місце проживання, ніколи не жив за кордоном, а також ніколи не переховувався від правоохоронних органів. На підтвердження постійного перебування на території України з літа 2016 року (час який відповідач зазначив як такий що позивач покинув територію України) позивач додає відповідні докази - чисельні процесуальні документи, які отримувалися позивачем під час досудового розслідування кримінального провадження, зокрема постанову про закриття кримінального провадження від 29 серпня 2019 року, низку судових рішень, якими встановлено відсутність складу злочину у діях ОСОБА_1 , а також інші документи які підтверджуються факт постійного проживання Позивача на території України (квитки, копії нотаріальних заяв, медичні довідки, копії громадянського паспорту, копію закордонного паспорту, підтвердження відвідування посольств іноземних держав). Також слід враховувати, що життєдіяльність будь якої фізичної особи в Украйні вкрай уповільнилася протягом останнього року, в наслідок запровадження карантинних обмежень у зв`язку з поширенням світової пандемії СОVID-19. 30.03.2020 Верховною Радою України було прийнято закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)».
		               Враховуючи вищенаведене можна прийти до однозначного висновку що позивач постійно проживав на території України а наведена в статті інформація що він переховується за межами України з літа 2016 року є недостовірною.
		       Недостовірною також є і інформація наступного змісту " ОСОБА_3 просто летом 2016-го года покинул территорию Украины, скрылся от правоохранительньїх органов в неизвестном направлений".
		               Вказане твердження повністю спростовується копіями процесуальних документів та судових рішень.
		Дійсно, департаментом спеціальних розслідувань Генеральної прокурати України здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження № 42015000000002664 від 27.11.2015, виділеному з кримінального провадження № 42015000000000326 від 28.04.2014 за підозрою ряду народних депутатів України у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених, ч.2 ст. 366, ч.2 ст. 364 КК України, зокрема досудове розслідування в рамках вказаного кримінального провадження проводилося щодо ОСОБА_1 .
		Під час досудового розслідування КП № 42015000000002664 судами прийнято низку рішень, якими доведено необґрунтованість підозри, відмовлено у надані дозволу на спеціальне розслідування, двічі відмовлено в задоволенні клопотань ГПУ щодо затримання для обрання запобіжного заходу, зобов`язано ГПУ закрити провадження та скасовано постанову про оголошення у розшук ОСОБА_1 .
		Виходячи з викладеного, можна стверджувати про те, що наведені вище висловлювання, є твердженнями, в яких об`єкти, події, інші сутності та їх якості представляються як такі, що мають місце насправді, а інформація, яка в них міститься передбачає можливість верифікації, тобто оцінку істинності наведених відомостей, тобто вона викладена у формі фактичних тверджень.
		Також слід зазначити що позивач вжив заходів досудового врегулювання спору, зокрема 22.03.2021 року в його інтересах на адресу відповідача була направлена досудова вимога, в якій була зафіксовано що позивач вважає розповсюджену щодо нього інформацію такою що є недостовірною та вимагав протягом доби прибрати вказану інформацію з персональної сторінки відповідача у добровільному порядку. Натомість, станом на час подання позову, відповідач не виконав вказану вимогу.
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду Украйни від 31 березня року Nо 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначалося, що моральна шкода може полягати, зокрема, у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з нанесенням шкоди здоров`ю, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків, крім того, пункт 9 цієї постанови вказує на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та розміру страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення і тощо), а також з огляду на інші обставини. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь падіння престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для повернення до первісного стану.
		Оскільки позивач є правником, науковцем, а захист його порушених прав буде вимагати значних витрат часу, створює значні ускладнення у повсякденному житті позивача, суд вважає що обґрунтованою сумою компенсації є сума у розмірі одна тисяча гривень.
		Відповідачем не надано жодних доказів достовірності інформації, яка була викладена у статті та оприлюднена у мережі Інтернет на сторінці відповідача щодо позивача. В свою чергу, позивачем доведено факт поширення недостовірної інформації відповідачем. Суду доведено, що внаслідок поширення цієї інформації було порушено особисті немайнові права позивача, оскільки в ній містяться відомості про події, та факти, які не відповідають дійсності чи перекручені.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначена інформація є недостовірною і такою, що порушує ділову репутацію позивача, а тому позов підлягає задоволенню частково.
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
		Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 78, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст. 277 ЦК України, Законом України «Про інформацію», постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» № 1 від 27 лютого 2009 року, суд,-
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Позов задовольнити частково.
		       Визнати недостовірною і такою, що порушує честь та гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) інформацію, поширену ОСОБА_2 (Паспорт НОМЕР_2 , виданий радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р ) на інтернет сторінці у соціальній мережі «Фейсбук» («Facebook») за посиланням інформацію ІНФОРМАЦІЯ_1/ НОМЕР_3 / наступного змісту: «...Не желая отвечать за свои действия, ОСОБА_3 просто летом 2016-го года покинул территорию Украины, скрылся от правоохранительных органов в неизвестном направлений, решив что заграничная жизнь более приятна и комфортабельна чем посещение прокуратуры и судов. Так и живет по сей день пан ОСОБА_4 на чужбине, игнорируя родные пенаты».
		 
		Зобов`язати ОСОБА_2 (Паспорт НОМЕР_2 , виданий радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р ) спростувати - поширену відносно ОСОБА_1 недостовірну інформацію, шляхом видалення недостовірної інформації, поширеної ним ІНФОРМАЦІЯ_2 о 12 год. 48 хв. на його персональній сторінці у соціальній Інтернет-мережі «Facebook» за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 / НОМЕР_3 / «Как-то в последнее время притупилось внимание общественности к событиям 2014 года, ставшего поворотним в истории нашего государства. И одним из наиболее знакових событий того период стало принятие так называемых диктаторских законов». Многие уже и призабили как это происходило, к чему привело и кто в этом принимал непосредственное участие.
		И так, как говорит Википедия «Законы 16 января», или «Законы о диктатуре» (укр. Закони про диктатуру) - неофициальное наименование, которое было дано представителями оппозиции пакету законов, принятых Верховной радой Украины 16 января 2014 года и подписанных президентом Украины ОСОБА_5 на следующий день.
		16 января 2014 года Верховная рада (фракции Партии регионов и КПУ) простым поднятием рук, без обсуждения и реального подсчета голосов, приняли 11 законов и одно постановление.
		Принятие зтих законов привело к острому силовому противостоянию митингующих и правоохранителей, а протесты вышли за пределы Киева и охватили почти всю территорию Украины».
		А без кого голосование за зти законы было б невозможным? Председательствующим во время того самого заседания, когда голосовали данные законы был тогдашний Первый вице-спикер парламента ОСОБА_3 . Не желая отвечать за свои действия, ОСОБА_3 просто летом 2016-го года покинул территорию Украины, скрылся от правоохранительных органов в неизвестном направлении, решив что заграничная жизнь более приятна и комфортабельна чем посещение прокуратуры и судов. Так и живет по сей день пан ОСОБА_4 на чужбине, игнорируя родные пенаты».
		Стягнути із ОСОБА_2 (Паспорт НОМЕР_2 , виданий радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р., проживає АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 ) кошти за завдану моральну шкоду за розповсюдження недостовірної інформації у розмірі 1000 (одна тисяча) грн 00 коп..
		Стягнути з  ОСОБА_2 (Паспорт  НОМЕР_2 , виданий радянським РУ ГУ МВС України в м. Києві, 25.11.1997 р., проживає АДРЕСА_2 ) на користь  ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер:  НОМЕР_1 , проживає АДРЕСА_1 )сплачений ним судовий збір у сумі 4086 (чотири тисячі вісімдесят шість) грн.
		В задоволенні інших вимог - відмовити.
		       Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       
		 
		Суддя                                                                                         О.М. Журибеда

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...