Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 339/148/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2021. Зареєстровано: 14.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2021.
Дата набрання законної сили: 29.09.2021
Результат оскарження 29.09.2021 Івано-Франківський апеляційний суд: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/339/6/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №339/148/17 
		46 
		2/339/6/21 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		06 травня 2021 року м. Болехів 
		Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі: 
		головуючої судді  О.  С.Головенко   
		секретаря судового засідання В.Є. Латик 
		з участю позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача Болехівської міської ради В.М.Романишин 
		представника управління освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради Б.М.Мельник 
		       розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у загальному позовному провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до Болехівської міської ради, міського голови м. Болехова, Управління освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради про скасування рішення та зобов`язати вчинити дії, - 
		                                               в с т а н о в и в:
		       05 травня 2017 року   ОСОБА_2 звернулася в суд з вказаним позовом, в якому просила скасувати рішення Болехівської міської ради №56-49/15 від 12.08.2015 року; зобов`язати Болехівську міську раду перенести футбольний стадіон «Карпати», який розташований по вул. С.Стрільців, 12а в м.Болехів, згідно п. 3.33 (ДБН 360-92**) «Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень» ( відстань від фізкультурно-оздоровчих споруд до вікон житлової забудови має складати не менше 25 м.) та встановити спеціальну загорожу; заборонити проведення футбольних матчів, тренувань та інших масових заходів на футбольному стадіоні « Карпати » до приведення у відповідність до п. 3.33 (ДБН 360-92**) «Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень» та встановлення спеціальної огорожі.
		       Позовні вимоги обгрунтовує тим, що вона проживає по АДРЕСА_1 , в декількох метрах (1,5м) від її помешкання розташований футбольний стадіон « Карпати » ( АДРЕСА_1 ), який щоденно експлуатується і шум від його діяльності (крики, удари м"ячів, лайки, гучна музика) негативно впливає на її здоров`я.
		       Окрім того, відповідно до діючого законодавства ДБН 360-92** таблиця 3.2, найменша відстань від майданчиків до вікон житлової забудови повинна становити 10-40 м, що в даному випадку не дотримано.
		       Тому вважає, що вказаний стадіон побудований з порушенням чинного законодавства, внаслідок чого виник конфлікт між жителями прилеглої житлової зони до стадіону, який до цього часу не вирішений. Міська влада обіццяла перенести стадіон в інше місце, вже було виділено земельну ділянку, яку згодом продали.
		       Також вважає, що 12 серпня 2015 року Болехівською міською радою з грубими порушеннями норм та суміжних землекористувачів прийнято рішення №56-49/15, яким затверджено акт комісії від 17.03.2015 року, оскільки межі земельних ділянок не порушені.
		       Посилаючись на викладені обставини, позивач вважає, що дії Болехівської міської ради порушують її права на мирне володіння майном, тому просить позов задоволити ( том 1 а.с.1-6).
		       02 травня 2018 року до суду надійшла з Верховного Суду вказана справа на новий розгляд та прийняте рішення Болехівського міського суду від 12.10.2017 року про відмову у позові скасовано. 
		       04 травня 2018 року продовжено розгляд вказаної справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.
		       14 вересня 2018 року провадження у справі зупинено до вирішення питання про відвід головуючої судді та передано вказану справу до Долинського районного суду для вирішення вказаного питання.
		       05 жовтня 2018 року ухвалою Долинського районного суду у задоволенні заяви позивача та її представника про відвід судді відмовлено.
		       26 жовтня 2018 року поновлено провадження у справі.
		       Під час підготовчого провадження 23 жовтня 2018 року представником позивача подано клопотання у вигляді доповнення та уточнення до позовної заяви про збільшення позовних вимог, в якому просить:
		       - визнати рішення Болехівської міської ради від 12.08.2015 року за №56-49/15 «Про затвердження акту комісії від 17.03.2015 року» та акт від 17 березня 2015 року депутатської постійної комісії з питань планування територій, містобудування, архітектури, регулювання земельних відносин міськвиконкому неправомірними, зобов`язавши Болехівську міську раду скасувати їх; 
		       - стягнути з Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 втрачену вигоду, що становить 749478.80 грн. та еквівалентно 24329.80 евро та моральну шкоду в розмірі 3080491.50 грн., що еквіваленто 100000. 00 евро;
		       - стягнути з міського голови Болехівської міської ради на користь позивача моральну шкоду, що становить 100000.00 грн. та еквівалентно 3246.30 євро;
		       - визнати право власності за позивачем на земельну ділянку з цільовим призначенням (сад, город), згідно державного акту на землю серії ЯД №839135 від 27.11.2007 року;
		       - усунути перешкоди  в користуванні позивачем  земельною ділянкою з цільовим  призначенням (сад, город) та  за кошти Болехівської міської ради  відновити до первісного стану земельну ділянку з цільовим  призначенням (сад, город) - шляхом демонтажу бетонної огорожі, яку незаконно встановила міська рада у 2006 році на земельній ділянці  ОСОБА_3  ( т.3 а.с.121-132).
		       Такі вимоги обгрунтовує, тим, що рішенням комісії з питань поновлення реабілітованих Долинської районної ради від 30.11.1993 року вирішено повернути ОСОБА_3 , як дружині та спадкоємцю першої черги після смерті ОСОБА_4 , частину саду та земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на якій знаходиться міський стадіон.
		       Однак Болехівською міською радою без її згоди знищено частину саду із присадибної ділянки та сформовано футбольне поле, встановлено паркан і в 2014 році методом кадастрової зйомки проведено введення частини земельної ділянки під футбольне поле. 12.08.2015 року за оскаржуваним рішенням шляхом підроблення документів змінено цільове призначення відведеної земельної ділянки, яка передана на баланс Управління освіти Болехівської міської ради. А тому акт від 17.03.2015 року та рішення від 12.08.2015 року№56-49/15 прийняті з порушенням прав громадян є незаконними, а дії неправомірними.
		       Згідно договору дарування від 01.03.1954 року та витягу погосподарської книги загальна площа приватної земельної ділянки становила 15000 м2. Станом на 29.05.2018 року у приватній власності знаходиться 3861 м2, тому, вважає, що Болехівською міською радою не повернуто позивачу 11139 м2 приватної власності. 
		       Альтернативою вирішення таких відносин може бути виплата позивачу за рахунок Болехівської міської ради відшкодування вартості земельної ділянки, площею 11139 м2. 
		       Позивачем, як спадкоємцем першої черги втрачено матеріальну вигоду за 24 роки і 4 місяці ( 1994-2018 роки) в сумі 749478.80 грн., що в еквіваленті становить 24329.80 євро за період з 1994 року по 2018 рік.
		       Тому позивачу з 1994 року заподіюється майнова шкода, що негативно впливає на нормальні життєві зв`язки, завдало істотних страждань та підлягає відшкодуванню відповідно до п.10-1 Постанови ВСУ " Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди №4 від 31 березня 1995 року при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди та на підставі ст. 56 Конституції України. ( т.3 а.с.121-132).
		       11 грудня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		       11 червня 2019 року ухвалою суду задоволено клопотання позивача, призначено земельно-технічну та будівельно-технічну експертизу, виконання якої доручено Самулевичу В.М. та зупинено провадження.
		20 серпня 2019 року на адресу суду надійшло клопотання експерта про надання необхідних для проведення експертизи документів. 
		22 жовтня 2019 року витребувано в експерта матеріали цивільної справи.
		12 листопада 2019 року провадження у справі поновлено та задоволено клопотання позивача і експерта про витребовування документів.
		13 грудня 2019 року направлено експерту Самулевичу Віктору Миколайовичу справу для проведення експертизи, призначеної ухвалою суду від 11 червня 2019 року, повідомлено експерта про проведення експертизи за наявними матеріалами.
		18 лютого 2021 року на адресу суду надійшов висновок експерта №108 від 29 січня 2021 року (том 5 а.с.206-222).
		22 лютого 2021 року поновлено провадження у справі після надходження на адресу суду висновку експерта та призначено судове засідання на 03 березня 2021 року з викликом сторін.
		03 березня 2021 року в судове засідання з`явилися позивач, представники відповідачів Романишин В.М. та Мельник Б.М . 
		Позивач просила клопотання, подані нею 01 березня 2021 року про призупинення проведення встановленої судом земельно-технічної та будівельно-технічної експертизи та продовження експертизи після проведення розмежування земельних ділянок, про відновлення на підставі рішення Болехівського міського суду від 26 січня 1998 року розмежування земельної ділянкою (том 5 а.с.230-234, том 6 а.с.27-28) не розглядати без участі її представника адвоката Синишин П.Є., який не з`явився через відсутність транспортного сполучення та запровадження червного рівня епедіміологічної небезпеки в Івано-Франківській області, подавши відповідну заяву ( том 6 а.с.35).
		Судове засідання відкладено на 25 березня 2021 року ( том 6 а.с.35, 41-42).
		25 березня 2021 року позивач в судове засідання не з`явилася у зв`язку з хворобою, подала письмове клопотання про розгляд справи в присутності представника позивача по довіреності ОСОБА_7 ( том 6 а.с.70). Представник позивача адвокат Синишин П.Є. повідомив суд про те, що в зв"язку із приненням дії договору про надання правової допомоги від 05.03.2019 року ( п.4.1 договору), подальше надання правової допомоги ОСОБА_2 є неможливим ( том 6 а.с.66).
		Окрім того, 22 березня 2021 року позивач подала заяву про відвід судді Головенко О.С. та заяву, в якій просить зобов`язати Болехівську міську раду провести розмежування присадибної земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 та міського стадіону по межі Б-З згідно проєкту відведення 2014 року у зв`язку з відновленням на даний час тренувань та футбольних турнірів на міському стадіоні ( том 6 а.с.48-49, 56-57).
		Ухвалами суду від 25 березня 2021 року у задоволенні заяви позивача про відвід судді Головенко О.С. та в допуску ОСОБА_7 до представництва у справі відмовлено та судове засідання відкладено на 19 квітня 2021 року з метою надання позивачу можливості реалізувати належне їй право на професійну правничу допомогу шляхом укладення угоди з адвокатом (том 6 а.с.73-79).
		В судовому засіданні 19 квітня 2021 року позивач просила розглянути клопотання про відвід судді від 16 квітня 2021 року (том 6 а.с.107), у задоволенні якого ухвалою суду відмовлено та роз`яснено право позивача на безоплатну правову допомогу, якою позивач бажала скористатися, а тому розгляд справи відкладено на 06 травня 2021 року для реалізації прав позивача на безоплатну правову допомогу ( том 6 а.с.116-121).
		Однак, позивач таким правом не скористалась, натомість подала заяву про відвід судді та ухвалою суду від 06 травня 2021 року у задоволенні такої заяви позивача та у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_2 про призначення додаткової експертизи відмовлено. Також ухвалою суду за клопотанням позивача подані нею заяви від 09 квітня 2019 року (том 4 а.с. 179) та 11 грудня 2018 року (том 4 а.с.33-34) щодо уточнення позовних вимог про встановлення зелених насаджень та захисних огорож залишено без розгляду. 
		Представником відповідача Болехівської міської ради подано відзив на позов, в якому покликається на те, що позов є безпідставним та необгрунтованим та просить відмовити в його задоволенні. 
		При цьому, зазначив, що як встановлено в судовому засіданні під час первинного розгляду справи та не заперечував представник позивача, а також підтверджено рішенням Долинського районного суду від 14.10.2005 року футбольний стадіон в м.Болехів діє з 1950 року. Реконструкція чи будівництво стадіону не проводилося, а тому не підлягають застосуванню ДБН 360-92**«Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень», які діють з 2002 року.
		Відповідно до ст. 5 ЗУ «Про реабілітацію жертв політичних репресій        на Україні», вилучені будівлі та інше майно по можливості повертаються реабілітованому або його спадкоємцю натурою. Не підлягають поверненню будівлі та інше майно, що було націоналізовано на підставі нормативних актів.
		Земельна ділянка, на якій з 1950 року діє міський стадіон, перейшла у власність територіальної громади м.Болехів, з того часу використовується в її інтересах. Вказаний стадіон є не тільки архітектурно-будівельною спорудою, але й центром дозвілля, відпочинку та оздоровлення всіх жителів міської громади. Кожна територіальна громада повинна мати в межах свого населеного пункту стадіон, сприяти популяризації здорового способу життя. Побудувати стадіон в іншому місці немає можливості. 
		Посилання позивача про те, що рішення Болехівської міської ради №56-49/15 від 12.08.2015 року прийнято з грубим порушенням норм чинного законодавства є надуманим і необгрунтованим, оскільки нею не надано жодного документу, який підтверджує право власності чи право законного володіння земельною ділянкою, на якій розміщений стадіон. Він є власністю Болехівської міської ради, а повернення його у власність позивачу згідно ЗУ « Про реабілітацію жертв політичних репресій» є безпідставним і не відповідає вимогам закону. 
		27.11.2007 року позивачу видано державні акти на земельні ділянки, площею 0.1417 га для ведення особистого господарства та площею 0.0535 для будівництва та обслуговування житлового будинку, які розташовані по АДРЕСА_1 . Вказані земельні ділянки межують із стадіоном та розмежовані бетонною огорожею. Позивачем не надано документів, що свідчили б про накладку вказаних земельних ділянок і позивач немає підстав претендувати на земельну ділянку, де знаходиться стадіон «Карпати». 
		Єдиною підставою для скасування рішення Болехівського міського суду від 12.10.2017 року Верховним Судом є недослідження судом першої інстанції факту шкідливого впливу заходів, які проводяться на стадіоні на фізичний та психологічний стан здоров`я позивача. Однак позивач не надала жодного доказу, що б підтвердив шкідливий вплив стадіону на її здоров`я, а також не надано висновку експертизи, що підтвердили таку шкоду.
		Відповідно до Генерального плану м.Болехів за 1969 рік та 1988 рік Болехівський стадіон розташований по вул. С.Стрільців, 12А (колишня вул. Червоноармійська, 12А) в м.Болехів та належить територіальній громаді міста і Болехівська міська рада вправі розпоряджатися вказаним об`єктом. 
		Саме тому 12.08.2015 року Болехівська міська рада прийняла окаржуване рішення, яким затвердила акт комісії від 17.03.2015 року. Вказаний акт складено на тій підставі, що розпочалися роботи по виготовленню проектної документації на земельну ділянку, на якій розташований стадіон. Межі стадіону встановлені на підставі кадастрового плану земельної ділянки і не накладаються на землі , власником яких є позивач.
		Крім того, під час виготовлення позивачем державних актів на земельні ділянки у неї не було претензій до меж та накладення земельних ділянок, що підтверджується її підписами.
		Щодо шкідливого впливу на здоров`я, то позивачем не надано суду будь яких висновків експертизи, яка би підтверджувала таку шкоду її здоров`ю; необхідні затрати на лікування і відновлення здоров`я; затрати пов`язані з необхідністю зміни місця проживання і способу життя, професії, а також втрати пов`язані з моральними травмами. Відповідно до вимог цивільного законодавства України доказування є обов`язком позивача.
		Щодо моральної шкоди, то позивачем не надано будь-яких підтверджень заподіяння їй факту моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру та не наведено фактів за яких обставин вони заподіяні та з чого вона виходила при розрахунку такої шкоди, а тільки представлено таксовий розрахунок шкоди ( т.3 а.с.154-160).
		03 березня 2021 року та 19 квітня 2021 року представником відповідача Болехівської міської ради Романишин В.М. подано письмові пояснення, в яких вказував, що на стадіоні протягом року проходять футбольні матчі місцевої команди «Карпати», то 11-15 матчів в рік, а саме: - в 2017 році - 12 матчів; в 2018 році - 10 матчів; в 2019 році - 12 матчів; в 2020 році - 12 матчів; в 2021 році матчі не проводилися.
		На даному стадіоні розміщене приміщення дитячо-юнацької спортивної школи та антивандальні тренажери. В даній школі займається більше 300 учнів, з них вихованці секцій «футбол». На полі стадіону проводяться тренування та календарні ігри на першість області в категоріях U-12, U-14, U-16.
		Управлінням освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради проводяться на стадіоні загальношкільні спартакіади з різних видів спорту, ігри військово-патріотичного спрямування « Джура », «Олімпійське лелеченя» та інші.
		       Протягом навчального року на стадіоні займаються учні Болехівського ліцею №1 «Академічного» (870 учнів) та студенти Прикарпатського лісогосподарського коледжу, постійно тренуються люди, яким призначено спортивну реабілітацію, або ті, що ведуть здоровий спосіб життя і хочуть займатися спортом.
		В приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи є тренерські, роздягальні, душові, кімната дирекції школи.
		Звертає увагу суду на те, що побудова спортивного майданчика з синтетичним покриттям розмірами 42x22 метра дала змогу значно розвантажити футбольне поле стадіону « Карпати » у проведенні змагань, турнірів та тренувального процесу у підготовці футболістів цілий рік.
		Звертає особливу увагу суду на те, що передача стадіону позивачу, або його закриття спричинить соціальну напругу та акції протесту з боку громади міста, а також не дасть змогу молодому, підростаючому поколінню реалізувати свої права на здоровий спосіб та заняття спортом (том 6 а.с.38-40, 124-126).
		       Згідно акту комісії від 15 березня 2021 року, тривалість матчу складає близько 2.5 год, розмір футбольного поля стадіону « Карпати» складає 102х60м.
		Навколо стадіону «Карпати» (по периметру) розташовано 9 суміжних землекористувачів, з яких 6 домогосподарств межують безпосередньо зі стадіоном (в тому числі домогосподарство ОСОБА_2 ). Однак жоден із них, крім ОСОБА_2 , не заявляють будь-яких претензій матеріального та морального характеру ні до Болехівської міської ради, ні до управління освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради з приводу діяльності стадіону. 
		Додатково комісією встановлено, що по межі земельної ділянки стадіону « Карпати » та земельної ділянки ОСОБА_2 встановлено огорожу, яка складається з бетону висотою 2 метри та металевої сітки висотою 1.5 метра, загальна висота огорожі складає 3.5 метра.
		Таким чином, враховуючи той факт, що стадіон м. Болехів діє з 1950 року, реконструкція та нове будівництво не проводилися, то відповідно до вимог ст. 58 Конституції України та правової позиції ВСУ від 22 лютого 2017 року вимоги вищевказаних ДБН В.22-13-2003 не можуть застосовуватись, оскільки не мають зворотньої дії в часі щодо встановлення відповідних норм і правил відносно вказаного стадіону (том 6 а.с.127-128).
		Відповідач міський голова м. Болехова   в судові засідання не з`явився, подавши заяву, в якій просить засідання проводити у його відсутності, позов не визнає (том. 2 а.с. 117, том. 6 а.с.68).
		Такі дії не суперечать вимогам ст.211 ЦПК України, згідно якої учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
		Представник відповідача Управління освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради відзив на позов не подав, а тому згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
		Суд, вислухавши вступне слова позивача, його представника П.Є. Синишин , представників відповідача Болехівської міської ради, Управління освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради, свідка ОСОБА_9 , всебічно з"ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до наступного висновку.
		Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за змістом ст. 20 зазначеного кодексу, кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд.
		З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
		Як вбачається із змісту позовних вимог, позивач оспорює правомірність прийняття Болехівською міською радою акту від 17 березня 2015 року депутатської постійної комісії з питань планування територій, містобудування, архітектури, регулювання земельних відносин міськвиконкому та рішення від 12.08.2015 року за №56-49/15 «Про затвердження акту комісії від 17.03.2015 року". 
		Так, 17 березня 2015 року комісією Болехівської міської ради складено акт, в якому вказано, що проведено розгляд клопотання управління відділу освіти міськвиконкому щодо відмови у погодженні документації меж земельної ділянки по АДРЕСА_2 для обслуговування міського стадіону громадянами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та розгляд звернень гр. ОСОБА_10 , ОСОБА_14 щодо повернення їм земельної ділянки. Під час розгляду звернень встановлено, що міським відділом освіти розпочато виготовлення документації на земельні ділянки по АДРЕСА_2 для обслуговування міського стадіону, площею 1,0520 га та для обслуговування будинку ДЮСШ площею 0, 0769 га. 
		В акті зазначено, що земельна ділянка огороджена бетоною огорожею. Межі земельних ділянок ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не порушені. ОСОБА_10 заперечує у наданні земельної ділянки під міський стадіон та просить повернути їй цю територію, вважаючи, що вона належала до житлового будинку, де проживав її батько, якого було вивезено і засуджено. 
		У відповідності до довідки Болехівського міського архіву від 16.03.2005 року дані про наявність земельної ділянки у ОСОБА_4 , який проживав по АДРЕСА_1 відсутні. Є дані про наявність земельної ділянки за гр. ОСОБА_15 в розмірі 1,50 га, ОСОБА_3 та ОСОБА_16 в розмірі 1,80га, які також проживали за даною адресою. 
		Болехівською міською радою розглядалося питання щодо зміни розташування міського стадіону на вул. Є.Коновальця, де на даний час розташоване ПП «Ретро», однак рішенням суду за позовом керівника даного підприємства дане питання було оскаржене. 
		На даній території розташована будівля ДЮСШ, право власності на яку зареєстровано та міський стадіон, який облагороджений. Тому комісія вважає відмову від підпису ОСОБА_10 та ОСОБА_17 у документації по виготовленню права користування на земельній ділянки щодо погодження меж безпідставною та рекомендує винести дане питання на обговорення засідання сесії Болехівської міської ради (том 1 а.с. 72).
		Згідно витягу з протоколу № 5 від 31 липня 2015 року постійної комісії міської ради з питань планування території, містобудування, архітектури, регулювання земельних відносин вбачається, що постійна комісія внесла на 49 сесію шостого демократичного скликання питання про затвердження акту від 17.03.2015 (том 1 а.с.140-142).
		12 серпня 2015 року Болехівською міською радою розглянуто та затверджено акт комісії від 17 березня 2015 року щодо відмови у погоджені ОСОБА_2 меж земельної ділянки, яка відводиться для обслуговування міського стадіону і будівлі ДЮСША, оскільки межі земельних ділянок не порушені (том 1 а.с. 9). Вказане рішення направлено ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_17 (том. 1 а.с.10).
		Даючи правову оцінку оскаржуваним актам на предмет їх законності та правомірності прийняття, суд встановив такі факти. 
		Встановлено, що 27.11.2007 року ОСОБА_2 видано державні акти на право власності на земельні ділянки, площею 0,1417 га для ведення особистого селянського господарства та 0,0535 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), які розташовані в АДРЕСА_1 (том 1 а.с.12-13).
		З генеральних планів м. Болехів за 1969 та 1988 роки також встановлено, що Болехівський міський стадіон розташований за адресою АДРЕСА_3 ) та належить територіальній громаді міста (том 1 а.с.70-71).
		Згідно технічної документації від 15.05.1993 року вбачається, що в м. Болехів по вул. С.Стрільців,12 А розташований стадіон «Карпати» та будинок дитячо-юнацької спортивної школи ( том 1 а.с.64-69). 
		Відповідно до вимог ст. 55 ЗУ "Про землеустрій", встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка.
		Частиною 2 ст. 198 ЗК України передбачено, що кадастрова зйомка включає, зокрема, погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.
		Таким чином, непогодження меж земельної ділянки з суміжними власниками і землекористувачами позбавляє землевпорядну організацію виготовити позивачу технічну документацію із землеустрою її частки земельної ділянки та погодити технічну документацію з компетентними органами.
		Органами місцевого самоврядування, до повноважень яких належить вирішення земельних спорів, визначені виконавчі органи сільських, селищних, міських рад (ст. 33 ЗУ "Про місцеве самоврядування в Україні").
		Особа, зацікавлена у вирішенні земельного спору, може звернутись до виконавчого органу ради із заявою щодо неможливості узгодити межі земельної ділянки в натурі у зв`язку з відсутністю суміжних землекористувачів, ненадання ними згоди на погодження чи з інших причин. За наявністю такого прохання (заяви) та інших необхідних документів цей спір розглядається колегіально комісією з питань землекористування.
		Згідно вимог ч.1 ст 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.
		При здійсненні межування власник (користувач) земельної ділянки реалізує своє право. Проте участь в цьому є також обов`язком кожного із сусідніх власників та землекористувачів, адже приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж в натурі (на місцевості) забороняється.
		Власники та землекористувачі суміжних земельних ділянок повинні жити за правилами добросусідства, тобто зобов`язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них, не порушувати законні права один одного. (ст. 91, 96, 103 ЗК України).
		Відповідно до ст. 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушеннпорушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.
		Якщо суміжний землевласник або землекористувач відмовляється підписувати акт погодження меж орган уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акту, а із обґрунтованості причин такої відмови.
		Вбачається, що позивач є суміжним користувачем із земельною ділянкою, на якій знаходиться стадіон і межі між земельними ділянками розділені залізобетонною огорожею.
		Заперечуючи проти узгодження меж з суміжним землекористувачем, ОСОБА_2 , не надала доказів, які б свідчили про порушення комісією та оскаржуваним рішенням Болехівської міської ради від 12 серпня 2015 року, належних їй земельних прав.
		Зокрема, в основу заперечень щодо погодження лягли твердження позивача про накладення меж стадіону (футбольного поля) на земельну ділянку, власником якої вона є.
		При цьому встановлено, що отримуючи державний акт на земельні ділянки ще в 2007 році в за вказаною адресою, позивач своїми підписами стверджувала, що межі земельних ділянок не порушені. 
		Ці обставини підтвердив свідок ОСОБА_18 , начальник відділу Держгеокадастру в м.Болехів, який пояснив, що громадянкою ОСОБА_2 у 2007 році оформлено технічну документацію та отримано два державні акти на земельні ділянки в АДРЕСА_1 , які межують із міським стадіоном. При виготовленні даної документації у позивачки не було претензій до межі чи накладок земельних ділянок, про що вона засвідчила підписами.
		На виправдання своїх дій позивач під час розгляду справи, подала заяву, в якій вказує на те, що відкликає свої підписи щодо узгодження меж на Державних актах, виданих на її ім`я ( т.4 а.с.103). 
		Однак, беручи до уваги, що Державні акти на земельні ділянки, видані позивачу є чинними, і законодавством не передбачено відкликання підписів на державних актах, то викладені обставини у вказаній заяві не мають значення при вирішенні даного спору.
		Слід також зазначити, що питання узгодження меж, з приводу чого і виник спір, самі по собі не є правовою підставою для скасування оскаржуваного рішення про надання спірної земельної ділянки.
		Так, у постанові від 20.03.2019 у справі № 350/67/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що його права порушено. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови. Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.
		Окрім того, за клопотанням позивача з приводу перевірки вказаних доводів щодо накладення земельних ділянок судом призначалася земельно-технічна експертиза, за результатами якої 20 січня 2021 року складено висновок №108 від 29 січня 2021 року (том 5 а.с.206-222).
		Зокрема, у висновку зазначено, що порушення землекористування земельних ділянок за кадастровими номерами: 26100000030220035 та 26100000030220036, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником яких є ОСОБА_2 , в частині недотримання меж Болехівською міською радою, яка є користувачем суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , на якій розташований футбольний стадіон « Карпати », в тому числі накладення (перетин) меж земельних ділянок відповідно до каталогів координат поворотних точок меж вище зазначених земельних ділянок, відсутнє, дані ділянки є недотичні .
		Іншою підставою відмови позивача у підписанні меж земельних ділянок було твердження позивача про те, що вказана земельна ділянка, на якій розміщений стадіон, була власністю її матері ОСОБА_3 згідно рішення Долинської районної ради від 30.11.1993 року про повернення їй земельної ділянки, на якій знаходиться стадіон. 
		Відповідно до ст.5 Закону "Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні", вилучені будівлі та інше майно по можливості (якщо будинок не зайнятий, а майно збереглося) повертаються реабілітованому або його спадкоємцям натурою. При відсутності такої можливості заявнику відшкодовується вартість будівель та майна.
		Не підлягають поверненню (компенсації) будівлі та інше майно, що була націоналізовано (муніципалізовано) на підставі відповідних нормативних актів. 
		Статтею 6 Земельного Кодексу України в редакції від 13.03.1992 року визначено, що колишнім власникам землі (їх спадкоємці) або землекористувачам земельні ділянки не повертаються. За бажанням їм може бути передано у власність або надано у користування інші земельні ділянки на загальних підставах. Це правило збереглося і у статті 78 Земельного Кодексу, що діє з 1 січня 2002 року.
		Згідно рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Долинської районної ради від 30.11.1993 року, вирішено повернути ОСОБА_3 як спадкоємцю першої черги після смерті ОСОБА_4 частину саду, та земельну ділянку на якій на даний час знаходиться Болехівський міський стадіон ( том 1а.с.14). 
		28 квітня 2005 року комісія з питань поновлення прав реабілітованих відмінила попереднє рішення комісії про повернення земельної ділянки родині позивача, яке на даний час є чинним та рекомендувала відшкодувати ОСОБА_3 вартість саду, який частково був на земельній ділянці, де знаходиться стадіон в АДРЕСА_1 ( том 2 а.с.205).
		Тому надана позивачем копія постанови Калуського міськрайонного суду від 20 листопада 2006 року про скасування рішення Болехівської міської ради від 12. 02. 1998 року зовсім не підтверджує незаконність рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих від 28 квітня 2005 року про відміну попереднього рішення комісії про повернення земельної ділянки родині позивача. ( том 2 а.с.223-224). 
		Не заслуговують на увагу і доводи позивача про те, що вона є власником земельної ділянки, на якій розміщений стадіон згідно договорів дарування від 01.03.1954 року, 13 травня 1963 року та свідоцтва про право на спадщину від 30 жовтня 2006 року за законом після смерті матері ОСОБА_3 (том 2 а.с.22 , том 3 а.с.242, том 4 а.с.28).
		Так, із змісту вказаних правочинів вбачається, що позивач в 2006 році набула право власності тільки на Ѕ частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 .
		А власником земельної ділянки для обслуговування вказаного будинковолодіння вона стала в 2007 році, отримавши Державний акт на земельну ділянку, площею 0,0535 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). 
		Отже, не підписуючи погодження меж, позивач на виконання вимог ст. 81 ЦПК, не надала суду жодних доказів, що підтверджують порушення відповідачами земельних прав та її інтересів, меж її земельних ділянок, при оформленні технічної документації на міський стадіон та ДЮСШ. 
		Відтак, міською радою, правомірно встановлено, що позивач безпідставно відмовляється підписувати межі земельної ділянки і її права при цьому не порушено, оскаржуваним рішенням затвердила акт комісії від 17.03.2015 року.
		За таких обставин, позовні вимоги про визнання неправомірними та скасування рішення Болехівської міської ради №56-49/15 від 12 серпня 2015 року «Про затвердження акту комісії від 17.03.2015р.» задоволенню не підлягають.
		Що ж стосується вимог про визнання акту від 17 березня 2015 року депутатської постійної комісії з питань планування територій, містобудування, архітектури, регулювання земельних відносин міськвиконкому неправомірним, та скасування, то слід зазначити, що такі вимоги, не можуть бути окремими предметом розгляду в суді. 
		Так, із змісту вказаного акту вбачається, що він носить рекомендаційний характер, так як в ньому викладені пропозиції щодо результатів розгляду відмови позивача у підписанні меж земельних ділянок. 
		Отже, вказаний акт не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов`язків осіб, і в подальшому затверджуються відповідним рішенням міської ради, яке, власне, і підлягає оскарженню.
		Що стосується вимог позивача, викладених в заяві від 01 березня 2021 року та 22 березня 2021 року під час дослідження доказів, в яких позивач просить провести розмежування присадибної земельної ділянки, що по АДРЕСА_1 та міського стадіону по межі Б-З згідно проєкту відведення 2014 року ( том 6 а.с.56-57) ( том 5 а.с.230-234), то слід зазначити, що в позовній заяві такі вимоги не заявлялися, а тому виходять за межі позовних вимог.
		Разом з тим, як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наявних доказів. 
		Згідно п.2 ч.2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
		Уточнення позовних вимог після дослідження доказів в судовому засіданні не допускається.
		При цьому суд роз`яснює позивачу її право звернутися з даними позовними вимогами до суду в загальному порядку з дотриманням вимог процесуального законодавства.
		Не обгрунтованим є також вимоги про стягнення з Болехівської міської ради на користь позивача ОСОБА_2 втраченої вигоди, що становить 749478.80 грн., в еквіваленті - 24329.80 евро, моральної шкоди в розмірі 3080491.50 грн., що в еквіваленті 100000. 00 евро, стягнення з міського голови моральної шкоди в розмірі 100000.00 грн., що в еквіваленті становить 3246.30 євро. 
		Заподіяння та нарахування вказаних збитків та моральної шкоди позивач обгрунтовує тим, що як спадкоємець за законом після смерті батька ОСОБА_4 , вона має право на земельну ділянку, на якій на даний час знаходиться стадіон, оскільки раніше власником цієї земельної ділянки ( на якій був сад та частина земельної ділянки) був саме він, її батько. 
		Вважаючи, що міською радаю знищено сад та сформовано футбольне поле, просить стягнути зазначені суми втраченої вигоди та моральної шкоди.
		Разом з тим, такі вимоги можуть бути заявлені тільки власником майна - земельної ділянки аба належним землекористувачем. 
		Так, відповідно до статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
		Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав ( ст. 125 ЗК України).
		Як встановив суд, позивач не є власником земельної ділянки, на якій розміщений стадіон, вона є суміжним землекористувачем, ділянки розмежовані бетонною огорожею, накладення меж зазначених земельних ділянок відсутнє, дані ділянки є недотичні.
		З цих підстав не підлягає до задоволення вимоги позивача про усунення перешкод в користуванні позивачем земельною ділянкою з цільовим призначенням (сад, город) та відновленння за кошти Болехівської міської ради до первісного стану шляхом демонтажу бетонної огорожі.
		Не підлягають до задоволення  вимоги  позивача про  визнання  за нею права власності, як спадкоємцем першої черги на земельну ділянку з цільовим призначенням (сад, город) згідно державного акту на землю серії ЯД №839135 від 27.11.2007 року  ( т.3 а.с. 115-131).
		Як встановлено судом, 27.11.2007 року ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯД №839135 від 27.11.2007 року на право власності на земельну ділянки, площею 0,1417га для ведення особистого селянського господарства в АДРЕСА_1 (том 1 а.с.12).
		Відтак, немає необхідності в судовому порядку визнавати право власності позивача на вказану земельну ділянку згідно державного акту на землю серії ЯД №8329135 від 27.11.2007 року.
		Розглядаючи позовні вимоги про зобов`язання перенести футбольний стадіон з дотриманням норм відстані згідно п. 3.33 (ДБН 360-92**) « Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень» ( відстань від фізкультурно-оздоровчих споруд до вікон має складати не менше 25 м.) та встановлення спеціальної огорожі, суд встановив наступне.
		Заявляючи такі вимоги, позивач обгрунтовувала тим, що вказаний стадіон, який розташований в житловій зоні міста та відстань до будинку становить 1,5 м, що суперечить вимогам п. 2.1. ДБН В.2.2.-13-2003, п. 3.33 ДБН- 360-92, щоденно експлуатується і шум від його діяльності (крики, удари м`ячів, лайки, гучна музика) негативно впливає на її здоров`я.
		За змістом статті 1 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», шум відноситься до фізичних факторів середовища життєдіяльності, що впливають або можуть впливати на здоров`я людини чи на здоров`я майбутніх поколінь.
		Статтею 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» передбачено, що органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та громадяни при здійсненні будь-яких видів діяльності з метою відвернення і зменшення шкідливого впливу на здоров`я населення шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів зобов`язані: здійснювати відповідні організаційні, господарські, технічні, технологічні, архітектурно-будівельні та інші заходи щодо попередження утворення та зниження шуму до рівнів, установлених санітарними нормами; забезпечувати під час роботи закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу, культури, при проведенні концертів, дискотек, масових святкових і розважальних заходів тощо рівні звучання звуковідтворювальної апаратури та музичних інструментів у приміщеннях і на відкритих площадках, а також рівні шуму в прилеглих до них жилих і громадських будівлях, що не перевищують рівнів, установлених санітарними нормами; вживати заходів щодо недопущення впродовж доби перевищень рівнів шуму, встановлених санітарними нормами, в таких приміщеннях і на таких територіях (захищені об`єкти): 1) жилих будинків і прибудинкових територіях; 2) лікувальних, санаторно-курортних закладів, будинків-інтернатів, закладів освіти, культури; 3) готелів і гуртожитків;  4) розташованих у межах населених пунктів закладів громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування, розважального та грального бізнесу; 5) інших будівель і споруд, у яких постійно чи тимчасово перебувають люди; 6) парків, скверів, зон відпочинку, розташованих на території мікрорайонів і груп житлових будинків. Шум на захищених об`єктах при здійсненні будь-яких видів діяльності не повинен перевищувати рівнів, установлених санітарними нормами для відповідного часу доби. У нічний час, із двадцять другої до восьмої години на захищених об`єктах забороняються гучний спів і викрики, користування звуковідтворювальною апаратурою та іншими джерелами побутового шуму, проведення салютів, феєрверків, використання піротехнічних засобів. Проведення на захищених об`єктах ремонтних робіт, що супроводжуються шумом, забороняється у робочі дні з двадцять першої до восьмої години, а у святкові та неробочі дні - цілодобово. 
		«Санітарні норми допустимого шуму в приміщеннях жилих і громадських будівель та на території житлової забудови», затверджені наказом Головного державного санітарного лікаря СРСР від 03 серпня 1984 року № 3077-84, встановили науково обґрунтовані рівні допустимого шуму в житлових приміщеннях, громадських будівлях, на територіях житлової забудови, закритих приміщеннях, відкритих площадках для відповідного часу доби. Зазначені рівні шуму встановлені на підставі проведених наукових досліджень щодо впливу шуму та його специфічної і не специфічної дії на організм людини.
		Науково обґрунтовані допустимі рівні шуму диференційовані залежно від призначення приміщення/території та часу доби (з 7-00 до 23-00 годин та з  23-00 до 7-00 години).
		Вказаною вище нормою Закону також встановлено, що сільські, селищні, міські ради затверджують правила додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, якими з урахуванням особливостей окремих територій (курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні, заповідні тощо) установлюються заборони та обмеження щодо певних видів діяльності, що супроводжуються утворенням шуму, а також установлюється порядок проведення салютів, феєрверків, інших заходів із використанням вибухових речовин і піротехнічних засобів.
		Статтею 182 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено відповідальність за порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях.
		Так, порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів щодо захисту населення від шкідливого впливу шуму чи правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях - тягне за собою попередження або накладення штрафу на громадян від п`яти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і накладення штрафу на посадових осіб та громадян - суб`єктів господарської діяльності - від п`ятнадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Відповідно до частини восьмої статті 24 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, встановлених законом, забезпечують контроль за додержанням керівниками та посадовими особами підприємств, установ, організацій усіх форм власності, а також громадянами санітарного та екологічного законодавства, правил додержання тиші в населених пунктах і громадських місцях, інших нормативно-правових актів у сфері захисту населення від шкідливого впливу шуму, неіонізуючих випромінювань та інших фізичних факторів.
		Згідно з пунктом 1 Положення про державну санітарно-епідеміологічну службу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2002 року       № 1218 (було чинне на час виникнення спірних правовідносин) державна санітарно-епідеміологічна служба України є системою органів, установ, закладів, частин і підрозділів, діяльність яких спрямовується, зокрема, на запобігання шкідливому впливу на стан здоров`я і життя людей факторів середовища життєдіяльності, здійснення державного санітарно-епідеміологічного нагляду щодо безпеки для життя і здоров`я людини продукції та середовища життєдіяльності. Крім того, державна санітарно-епідеміологічна служба України видає обов`язкові для виконання постанови, розпорядження, висновки, приписи з питань усунення або обмеження шкідливого впливу на стан здоров`я і життя людини факторів середовища життєдіяльності (абзац 10 пункту  4 вказаного вище Положення).
		За наведених вище обставин громадяни можуть реалізувати своє право на тишу шляхом звернення до органів місцевого самоврядування, Національної поліції та санітарно-епідеміологічної служби, до обов`язків яких входить здійснення ряду заходів щодо усунення небезпечних факторів середовища життєдіяльності людини.
		Як встановив суд, ні, позивач, ні інші мешканці житлових будинків, що знаходяться поруч із стадіоном не зверталися до уповноважених державних органів з вимогою забезпечити їх право на належні санітарні умови використання їх житлових будинків для проживання шляхом обмеження діяльності відповідача, яка супроводжується підвищеним шумом у зв"язку з функціонуванням стадіону та проведення змагань чи футбольних матчів. 
		І тільки позивач, звернувшись до суду з такими вимогами, просила захистити її порушене право на безпечні умови життя у спосіб, зазначений в позовній заяві: забороною проведення матчів, зобов`язання перенести футбольний стадіон з дотриманням норм відстані згідно п. 3.33 (ДБН 360-92**)та встановлення спеціальної огорожі.
		Як встановив суд, стадіон в м.Болехові діє з 1950 року та становить собою спортивну споруду відкритого типу, основою якої є футбольне поле, розміром 105 х 68 м. ( т.6 а.с. 127). 
		Стадіон відокремлений від земельної ділянки позивача бетонною огорожею, висотою 2 метри. 
		На відстані 3.38-5,22 м.п. зі сторони стадіону знаходиться житловий будинок, в якому проживає позивач. 
		Згідно висновку експертизи, встановити відповідність розташування футбольного стадіону « Карпати », що розміщений на АДРЕСА_2 , який перебуває в користуванні Болехівської міської ради, що розташований вздовж межі суміжної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_2 , проектно-технічній документації на будівництво та вимогам нормативно-правових актів в галузі будівництва (ДБН,СНІП, стандартам, технічним умовам, тощо), станом на 1950 рік, не представляється можливим, оскільки проектно-технічна документація на будівництво в матеріалах цивільної справи відсутня, а норми щодо проектування спортивних споруджень, діючих на території СССР, які у вільному доступі датовані 1954 роком. 
		Станом на момент проведення експертного дослідження розміщення стадіону (комплекс споруд) не відповідає вимогам в частині дотримання відстаней до житлової забудови, що передбачено п. 33, ДБН 360-92* « Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень`п.3.33 та 6.9.3-6.9.5 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій» (том 5 а.с.206-221). п.3.33 ДБН 360-92* « Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», відповідно до структури житлової забудови при влаштуванні різних майданчиків і місць відпочинку для дорослих відстані від вікон житлових і громадських будинків слід приймати: до фізкультурних майданчиків - не менше 25 м, до господарських (для чищення меблів та одягу, сушіння білизни, сміттєзбірників) - не менше 20 м. 
		Так, згідно п. 6.9.5 ДБН Б.2.2-5:2011 " Благоустрій територій", які чинні з 01 вересня 2012 року, відстань від фізкультурних та ігрових спортивних майданчиків до вікон найближчих житлових будинків становить від 10 м до 40 м і більше в залежності від рівнів шуму, що утворюються під час їх використання. 
		Разом з тим, ДБН 360-92 діють з 2002 року та не підлягають застосуванню, оскільки футбольний стадіон в м. Болехів діє з 1950 року і вказані норми поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України.
		Окрім того, приведення стадіону у відповідно до вимог п.33.3 та встановлення заборони проведення футбольних матчів, тренувань, та інших масових заходів на футбольному стадіоні « Карпати », як того просить позивач в позовній заяві, фактично приведе до значного зменшення розмірів стадіону та до втрати його функціонального значення. 
		Так, стадіон - це комплекс споруд, призначених для проведення навчальної, тренувальної роботи та демонстрації спортивних змагань з одного чи різних видів спорту. До складу його можуть входити: спортивне ядро чи арена з місцями для глядачів, комплекс приміщень для глядачів, поле та майданчики для тренувально-навчальної роботи, а також інші відкриті та криті спортивні споруди з допоміжними приміщеннями та територіями. 
		Зокрема, на стадіоні проводяться футбольні матчі місцевої команди "Карпати", розміщене приміщення дитячо-юнацької спортивної школи та антивандальні тренажери, загальношкільні спартакіади з різних видів спорту, ігри військово-патріотичного спрямування « Джура », «Олімпійське лелеченя», протягом навчального року займаються учні Болехівського ліцею №1 «Академічного» (870 учнів) та студенти Прикарпатського лісогосподарського коледжу, постійно тренуються громадяни, яким призначено спортивну реабілітацію та які ведуть здоровий спосіб життя.
		В приміщенні дитячо-юнацької спортивної школи є тренерські, роздягальні, душові, кімната дирекції школи. 
		При цьому, на виконання вимог суду касаційної інстанції, суд перевірив наявність або відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин частини четвертої статті 293 ЦК України, на яку посилалася ОСОБА_2 крізь призму інтенсивності та тривалості шкідливого впливу експлуатації стадіону та його фізичного і психологічного наслідку для здоров`я позивача та якості її життя.
		Європейський суд з прав людини зауважує, що небезпідставна скарга за статтею 8 Конвенції може виникнути лише тоді, коли відповідна загроза сягає такого рівня, що призводить до значного погіршення здатності заявника користуватись своїм житлом, мати приватне та сімейне життя. Оцінка такого мінімального рівня є відносною і залежить від усіх обставин справи, таких як інтенсивність і тривалість шкідливого впливу та його фізичний і психологічний наслідок для здоров`я людини та якості її життя (GRIMKOVSKAYA v. UKRAINE, № 38182/03, § 58, ЄСПЛ, від 21 липня 2011 року).
		У статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
		Відповідно до частини четвертої статті 293 ЦК України, фізична особа має право на належні, безпечні і здорові умови праці, проживання, навчання тощо.
		Статтею 3 Конституції України визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		Із зазначених конституційних норм, зокрема, випливає, що, встановлюючи ті чи інші правила поведінки, держава має в першу чергу дбати про потреби людей, утримуючись за можливості від встановлення таких правил, які негативно сприйматимуться тими чи іншими групами суспільства. Встановлення таких правил може бути виправдане тільки наявністю переважаючих суспільних інтересів, які не можуть бути задоволені в інший спосіб, але і в цьому разі має бути дотриманий принцип пропорційності.
		Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося «згідно із законом», не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було «необхідним у демократичному суспільстві» у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), заява       № 25735/94, пункт 45, ECHR 2000-VIII).
		Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина друга ст. 386 ЦК України).
		Однак такі вимоги мають оцінюватись з точки зору балансу інтересів, як позивача так і відповідача.
		Обгрунтованість вимог позивача щодо втручанням у право на повагу до приватного життя у розумінні статті 8 Конвенції, має бути оцінено на предмет пропорційності такого втручання.
		Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
		Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються.
		З`ясувуючи у даному спорі, чи є таке втручання правомірним, суд враховує і те, що міський стадіон "Карпати" є центром дозвілля, відпочинку та оздоровлення всіх жителів міської громади та навколишнії сіл. 
		У відповідності до пп. 9 п.«а» ст. 32 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», до повноважень у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, фізкультури і спорту та до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить створення умов для занять фізичною культурою і спортом за місцем проживання населення та в місцях масового відпочинку.
		Згідно ч.3 ст. 49 Конституції України держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя.
		У відповідності пп. «а» ч.І ст. 29, Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованою Постановою ВР № 789-ХІІ від 27.02.91 визначено, що освіта дитини має бути спрямована на розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі.
		У відповідності до ч.1 ст. 14 ЗУ «Про освіту» метою позашкільної освіти є розвиток здібностей дітей та молоді у сфері освіти, науки, культури, фізичної культури і спорту, технічної та іншої творчості, здобуття ними первинних професійних знань, вмінь і навичок, необхідних для їх соціалізації, подальшої самореалізації та/або професійної діяльності.
		Судом встановлено, що футбольні матчи проводяться на стадіоні в у денний період часу з невеликою тривалістю до 2.5 годин в середньому 11-15 матчів в рік.
		Отже, з наведеного можна дійти висновку, що шум внаслідок проведення матчів є малоінтенсивним, оскільки такі події відбуваються не частіше 1 разу в місяць і у денний період часу. 
		Як встановив суд, за час розгляду справи, відповідач з метою усунення можливості перелітання м"ячів за межі стадіону, під час футбольного матчу та тренувань, з приводу чого позивач зверталася в 2011році до правоохоронних органів (том 1 а.с.32) встановив спеціальну огорожу по периметру будинковолодіння позивача, висотою 1.5 м у вигляді сітки.
		Окрім того, з метою зменшення навантаження на міський стадіон та, відповідно, зменшення кількості заходів, в ході яких, зазвичай, створюється певний рівень шуму, міською радою побудовано та облаштовано міні -спортивний майданчик із синтетичним покриттям, обгороджений сітками, розмірами 42х 22 метри, який розташований на значній відстані від будинку позивача та відповідає вимогам діючого закондодавства. 
		Таким чином, міська рада вжила усіх дієвих та можливих заходів, які дозволили з однієї сторони зменшити рівень шуму та забезпечити право позивача на безпечні умови життя, а з другого боку- забезпечила право громадян- жителів міста Болехова, чисельністю понад 19000 осіб на заняття фізичною культурою та спортом за місцем проживання. 
		У вказаній цивільній справі, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені обставини та застосовані правові норми, суд дійшов висновку, що перенесення стадіону та приведення його у відповідно до вимог п.33.3, встановлення заборони проведення футбольних матчів, тренувань, та інших масових заходів, як на цьому настоює позивач, не відповідатиме критерію "пропорційності", оскільки позбавить міську раду виконувати покладений обов"язок щодо забезпечення права для створення умов жителям міста на занять фізичною культурою, встановлений законом.
		У відповідності до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		На виконання вимог вказаної статті на час розгляду справи, позивач ОСОБА_2 не надала доказів на підтвердження доводів про те, які саме негативні зміни відбулись у стані її здоров"я, саме у зв"язку із шумом, створеним через функціонування стадіону .
		Водночас враховуючи аргументи позивача щодо порушення її прав, суд вважає за можливе застосувати ДБН в частині щодо необхідності встановлення сітки, що сприятиме зменшення інтенсивності та унеможливить перелітання футбольних матчів. 
		Такі дії щодо додаткового облаштування стадіону забезпечуть дотримання прав позивача на безпечні умови життя , а відтак, позов підлягає до часткового задоволення.
		Так, згідно п. 6.9.4 ДБН Б.2.2-5:2011 " Благоустрій територій" 6.9.4, майданчики треба огороджувати сітчастою огорожею заввишки від 2,5 м до 3 м, а у місцях, де спортивні майданчики примикають один до одного, - заввишки не менше ніж 1,2 м.
		Разом з тим, як встановив суд, стадіон огороджений бетонною огорожею вистотою 2 метри, а сітчаста огорожа, висотою один метр встановлена тільки біля житлового будинку позивача і відсутня на межі з земельної ділянкою позивача, де знаходяться господарська будівля та присадибна ділянка.
		Тому суд приходить до висновку про необхідність захистити порушене право позивача у спосіб зобов"язання Болехівську міську раду огородити футбольний стадіон «Карпати», який розташований по АДРЕСА_2 сітчастою огорожею заввишки 1 (один) метр, як продовження існуючої бетонної огорожі.
		Разом з тим, суд не може застосувати вимоги п. 4.10 наказу Міністерства охорони здоров`я № 173 від 19.06.1996 року, в якому значиться,  що  на відстані від житла 10- 40м. майданчики повинні бути ізольовані від об`єктів обслуговування, господарських дворів, магістральних вулиць смугою зелених насаджень шириною не менше 1,5 м для сприяння шумоізоляції, оскільки позивач просила такі вимоги не розглядати, подавши заяву про залишення їх без розгляду.
		Вирішуючи питання відшкодування судових витрат (які в даному спорі складаються зі сплати судового збору), суд враховує вимоги ст.141 ЦПК України, згідно якої стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, які в разі задоволення позову - покладаються на відповідача, а також враховує заперечення відповідача щодо такого розміру судових витрат. 
		Позивачем сплачено судовий збір в сумі 12262 грн. ( том 1 а.с.45,49, том 2 а.с.182). Оскільки задоволено одну позовну вимогу, за яку позивачем сплачено судовий збір в розмірі 640 грн., то вказаний судовий збір в розмірі 640 грн. підлягає стягненню з відповідача Болехівської міської ради.
		       З врахуванням наведеного, ст.6, 91, 96, 103, 152 ЗК України, керуючись ст. 4, 6, 44, 81, 141, 263, 265, 354 ЦПК України суд,-
		УХВАЛИВ:
		Позов задоволити частково. 
		Зобов`язати Болехівську міську раду огородити футбольний стадіон «Карпати», який розташований по вул. С.Стрільців, 12а в м.Болехів Івано-Франківської області сітчастою огорожею заввишки 1 (один) метр, як продовження існуючої бетонної огорожі.
		Стягнути з Болехівської міської ради на користь ОСОБА_2 640 (шістсот сорок) грн. судового збору.
		В решті позовних вимог щодо:
		- визнання рішення Болехівської міської ради від 12.08.2015 року за №56-49/15 «Про затвердження акту комісії від 17.03.2015 року» - неправомірним та скасувати його,
		- визнання затвердження Акта від 17 березня 2015 року депутатської постійної комісії з питань планування територій, містобудування, архітектури, регулювання земельних відносин міськвиконкому- неправомірним та скасувати його,
		- стягнення з Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 втраченої вигоди, що становить 749478.80 грн., що в еквіваленті становить 24329.80 евро,
		- стягнення з Болехівської міської ради Івано-Франківської області на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, що становить в розмірі 3080491.50 грн., що в еквіваленті становить100000. 00 евро,
		- стягнення з міського голови Болехівської міської ради на користь ОСОБА_2 моральної шкоди, що становить в розмірі 100000.00 грн., що в еквіваленті становить 3246.30 євро,
		- визнання права власності за ОСОБА_2 , як спадкоємцем першої черги на земельну ділянку з цільовим призначенням (сад, город), згідно державного акту на землю серії ЯД №8329135 від 27.11.2007 року, 
		- усунення перешкоди користування ОСОБА_2 , як спадкоємцю першої черги на земельну ділянку з цільовим призначенням (сад, город) та за кошти Болехівської міської ради відновити до первісного стану земельну ділянку з цільовим призначенням (сад, город) - шляхом демонтажу бетонної огорожі, яку незаконно встановила міська рада у 2006 році на земельній ділянці ОСОБА_3 ,
		- зобов`язання Болехівської міської ради перенести футбольний стадіон « Карпати », який розташований по АДРЕСА_2 , згідно п. 3.33 (ДБН 360-92**) « Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень» (відстань від фізкультурно-оздоровчих споруд до вікон має складати не менше 25 м.),
		- заборони проведення футбольних матчів, тренувань та інших масових заходів на футбольному стадіоні « Карпати » до приведення у відповідність до п. 3.33 (ДБН 360-92**) « Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень» та встановлення спеціальної огорожі - відмовити .
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.
		Найменування або ім`я сторін, їх місцезнаходження або місце проживання:
		ОСОБА_2 - реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 .
		Болехівська міська рада - місцезнаходження площа І.Франка, 12 м.Болехів Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04054270.
		Міський голова м.Болехова - площа І.Франка, 12 м.Болехів Івано-Франківської області.
		Управління освіти виконавчого комітету Болехівської міської ради - місцезнаходження вул. Коперника, 13 м.Болехів Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 
		20556461.
		 
		Суддя                         Головенко О.С. 
		 
		Дата виготовлення повного тексту рішення 14 травня 2021 року

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...