Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3114/20 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин; пов’язані з правами на акції, частку у статутному капіталі.
Надіслано для оприлюднення: 13.05.2021. Зареєстровано: 14.05.2021. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2021.
Дата набрання законної сили: 27.04.2021
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"27" квітня 2021 р.           Справа№ 910/3114/20
		Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:           Руденко  М.А.
		суддів:            Дідиченко  М.А. 
		          Пономаренка  Є.Ю. 
		 
		 
		при секретарі           Реуцькій Т.О.          
		За участю представників:           
		від позивача:                    Петросенко І.М. (довіреність №558 від 20.03.2021)
		від відповідача 1:          Дев`ятка О.Г. (ордер серія ДН №136351 від 18.12.2020)
		від відповідача 2:         не з`явився              
		розглянувши апеляційну скаргу          товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд»
		на рішення           господарського суду міста Києва від 21.10.2020 
		у справі                     №910/3114/20 (суддя Лиськов М.О.)
		за позовом            ОСОБА_1 
		до                                1. товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд»,
		                              2. ОСОБА_2 
		про           витребування корпоративних прав та скасування реєстраційних дій, -
		В С Т А Н О В И В:
		Позов заявлено про витребування у відповідача  2 права власності на частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» шляхом скасування наступних реєстраційних дій щодо державної реєстрації та внесення змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: державна реєстрація змін до установчих документів відповідача 1 (зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників) - запис № 10741050012063837 від 30.05.2017; внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів) - запис №10741070013063837 від 30.05.2017.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач має право на витребування у нинішнього номінального власника ОСОБА_2 корпоративних прав позивача, а саме, частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд», яка вибула з володіння позивача не з його волі, що встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 07.06.2018 року у справі №910/6624/17. 
		Рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2020, повний текст якого складений 28.10.2020, у справі №910/3114/20 позовні вимоги задоволено . 
		Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив про те, що  рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №910/6624/17 визнано недійсними договори купівлі-продажу часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд», зокрема договір №1 купівлі-продажу частки від 13.11.2016, укладений між сільськогосподарським виробничим кооперативом «Аграрій»  як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем, та договір №2 купівлі-продажу частки від 13.11.2016, укладений  між ОСОБА_1 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем (предметом якого є продаж належної позивачу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» в розмірі 19  902,78 грн., що становить 83,03 % статутного капіталу вказаного товариства), у зв`язку з чим у позивача є право на витребування у нинішнього номінального їх власника ОСОБА_2 (за укладеним з ОСОБА_4 договором № 1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Аргобуд» від 28.05.2017, згідно з яким ОСОБА_4 продав ОСОБА_2 частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» яка належала позивачу - примітка суду) належних позивачу корпоративних прав, а саме частки у статутному капіталі ТОВ «Агробуд». 
		Окрім того зазначив, що витребування корпоративних прав позивачем не може бути реалізовано в інший спосіб аніж шляхом скасування у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань записів про проведення реєстраційних дій, які були вчинені на підставі рішень зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд», оформлених протоколом загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» № 28/05 від 28.05.2017 якими змінено склад учасників вказаного товариства у зв`язку  з укладенням між ОСОБА_4 та ОСОБА_2  договору №1 купівлі-продажу частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Аргобуд» від 28.05.2017 а між ОСОБА_3 як продавцем та ОСОБА_2 як покупцем - договору № 2 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргобуд» від 28.05.2017 за яким ОСОБА_3 продав ОСОБА_2 свою частку у розмірі 83,03% за номінальною вартістю 19  902,78 грн., оскільки скасуванням таких реєстраційних дій будуть відновлені відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про склад учасників товариства, розмір їх часток у статутному капіталі, інформацію про директора товариства, місцезнаходження товариства, які були наявні станом на 13.11.2016, тобто до вчинення правочинів, визнаних недійсними судом.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 11.01.2021 товариство з обмеженою відповідальністю «Агробуд» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/3114/20 скасувати повністю і ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю.
		У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що прийняте рішення є незаконним на підставі ч. 1 ст. 277 ГПК України у зв`язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушенням норма процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач 1 послався на те, що:
		- враховуючи що статутом  товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд», затвердженого протоколом позачергових загальних зборів учасників № 1/2 від 07.06.2016, та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №22018732 від 14.06.2016 підтверджується що учасниками товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» є позивач (частка у  статутному капіталі становить 83,03 %) та сільськогосподарський виробничий кооператив «Аграрій» (частка у  статутному капіталі становить  16,97%) позивач, звертаючись до  суду з цим позовом про витребування у відповідача 1 права власності на частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд», діяв як у власних інтересах так і у інтересах сільськогосподарського виробничого кооперативу «Аграрій»;
		- оспорюваним рішенням суду першої інстанції на користь позивача витребувані частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд», тобто фактично витребувано і частку, яка раніше належала сільськогосподарському виробничому кооперативу «Аграрій», який до участі у справі залучений не був та не надав позивачу повноважень на представництво власних інтересів в суді;
		- за відсутності участі у справі сільськогосподарського виробничого кооперативу «Аграрій», що унеможливлює ухвалення рішення про визначення його прав, належним способом захисту прав позивача мав бути позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток  учасників  товариства;
		- заявлена позивачем вимога про витребування у відповідача 2 права власності на частки у статутному капіталі відповідача 1 не відповідає способам захисту, встановленим п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якою передбачена вимога про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, що свідчить про те, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту його прав та, відповідно, є підставою для відмови у позові;
		- оскільки вимога про скасування реєстраційних дій щодо державної реєстрації та внесення змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права яке підлягає захисту у ефективний спосіб, то у разі відмови у задоволені вимоги про витребування у відповідача 2 права власності на частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд», похідні вимоги також не підлягають задоволенню;
		- суд першої інстанції, в порушення приписів ч. 4 ст. 202  ГПК України, до початку вирішення справи по суті не вирішив питання щодо наслідків неявки позивача в судове засідання 21.10.2020, натомість помилково, при вирішенні вказаного питання, керувався приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, яка регулює розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, що не відповідає процесу розгляду даної справи, яка розглядалась в порядку загального позовного провадження;
		- судом першої інстанції не було вирішено питання щодо участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., про що було зазначено позивачем у позовній заяві, що є порушенням приписів ст. 50 ГПК України.
		Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2020 року апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
		Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.01.2021 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/3114/20 залишено без руху, надавши скаржнику строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків шляхом подання доказів про сплату судового збору, подання до суду відповідної заяви про усунення недоліків. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.
		09.02.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду скаржником на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, а саме документи, що підтверджують сплату судового збору.
		З огляду на вказані обставини, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/3114/20 та поновлено товариству з обмеженою відповідальністю «Агробуд» зазначений строк, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та призначено розгляд справи на 23.03.2021 об 11 год. 15 хв., зупинено дію оскаржуваного рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/3114/20 до закінчення апеляційного провадження у даній справі.
		22.03.2021 року через канцелярію суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
		У судовому засіданні, 27.04.2021 року представник відповідача 1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати,  прийняти нове рішення, яким відмовити задоволені позовних вимог.
		Представник позивача, заперечив проти вимог апеляційної скарги просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив,  як свідчать матеріали справи, про час та місце розгляду справи всі представники сторін були повідомлені  належним чином.  
		Частиною 12 ст. 270 ГПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи , належним чином повідомлених  про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. 
		Пунктом 2 ч.3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає  справу за відсутності  такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки. 
		Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін обов`язковою не визнавалась,  колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутності  представника відповідача 2 за наявними у справі доказами.
		Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила наступне.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що товариство з обмеженою відповідальністю «Агробуд» (далі Товариство) зареєстровано  11.11.1994, дата запису: 16.12.2005, номер запису: 11351200000000165. (а.с.73 т.1)
		Станом на листопад 2016 року учасниками Товариства були позивач (83,03% статутного капіталу вартістю 4  068,61 грн.) та   ОСОБА_3 (16,97% статутного капіталу вартістю 19  902,78 грн.).  
		13.11.2016 відбулись загальні збори членів СВК «Аграрій» на яких вирішено здійснити продаж належної їй частки в статутному капіталі Товариства розмірі 16,97 % ОСОБА_3 , у зв`язку із чим підписати договір купівлі-продажу частки та уповноважено директора бути присутнім на зборах Товариства з правом голосування з всіх питань порядку денного. Прийняті на цих зборах рішення оформлені протоколом № 12/10 від 13.11.2016.  
		13.11.2016 третя особа як продавець та ОСОБА_3 як покупець уклали договір №1 купівлі-продажу частки, за умовами якого продавець зобов`язався передати у власність покупця належну йому частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 4  068,61 грн., що еквівалентно 16,97 % статутного капіталу від загальної кількості голосів учасників товариства (частка) та всі свої права та обов`язки як учасника товариства - право власності на частку, права на управління, право на отримання прибутку та інші права, пов`язані із статусом продавця як учасника товариства, а покупець - прийняти та сплатити їх вартість, яка становить 4  068,61 грн., на умовах, узгоджених сторонами в цьому договорі.
		Крім того, 13.11.2016 позивач як продавець та ОСОБА_4 як покупець уклали договір № 2 купівлі-продажу частки, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця належну йому частку у статутному капіталі Товариства у розмірі 19  902,78 грн., що еквівалентно 83,03 % статутного капіталу від загальної кількості голосів учасників товариства (частка) та всі свої права та обов`язки як учасника Товариства - право власності на частку, права на управління, право на отримання прибутку та інші права, пов`язані із статусом продавця як учасника товариства, а покупець - прийняти та сплатити їх вартість, яка становить 19  902,78 грн., на умовах, узгоджених сторонами в цьому договорі.
		13.11.2016 відбулись загальні збори учасників Товариства, оформлені протоколом № 12/10 від 13.11.2016  , на яких вирішено наступні питання: 
		- виведено зі складу Товариства учасників третю особу та позивача в зв`язку з продажем належних їм часток в статутному капіталі Товариства на користь ОСОБА_3 та   ОСОБА_4 відповідно на підставі наданих договорів купівлі-продажу часток;
		- затверджено громадянина України ОСОБА_3 учасником Товариства, розмір частки якого складає 16,97% статутного капіталу товариства, що становить - 4  068,61 грн. Розмір частки в Статутному капіталі Товариства ОСОБА_3 складає 16,97%, тобто 4  068,61 грн.;
		- затверджено громадянина України ОСОБА_4  учасником Товариства, розмір частки якого складає 83,03% статутного капіталу товариства, що становить - 19  902,78 грн. Розмір частки в Статутному капіталі Товариства ОСОБА_4 складає 83,03%, тобто 19  902,78 грн.;
		- затверджено нову редакцію Статуту Товариства з урахуванням змін, зазначених у цьому протоколі;
		- змінено місцезнаходження (юридичну адресу) Товариства з: 73000, Херсонська обл., місто Херсон, вулиця 9 Січня, будинок 15, кімната 306 на 01032, Україна, місто Київ, вулиця Старовокзальна, будинок, 24; 
		- звільнено з посади директора та виключено як підписанта ОСОБА_1 з 13.11.2016;
		- призначено на посаду директора ОСОБА_4 з 14.11.2016 з правом надання першого підпису на всіх фінансово-господарських документах Товариства;
		- уповноважено директора Товариства на подання Статутних документів Товариства до органів державної влади з метою проведення реєстраційних змін з правом передоручення.
		Відповідні реєстраційні зміни до Статуту Товариства  внесені державним реєстратором 17.11.2016 за №14991050009019837 - державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників та за №14991070010019837 - внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів.).
		Вказані обставини сторонами не заперечуються та встановлені судовими рішеннями у справі №910/6624/17 (а.с.22-48 т.1) за первісним позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу «Аграрій» та   ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд», ОСОБА_3   ОСОБА_4 , треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нацина-Марченко Оксана Олександрівна, 2) Херсонська міська рада в особі Відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, третя особа 3 без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача 1 ОСОБА_6 , третя особа 4 без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 1 ОСОБА_7 про визнання недійсним та скасування рішення, визнання недійсним статуту, визнання недійсними договорів, зобов`язання вчинити дії, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Аграрій» про визнання права власності на частку у статутному капіталі та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у статутному капіталі.
		Так, рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 (а.с.22-48 т.1) та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2019, у справі №910/6624/17 (а.с.49-71 т.1):
		- первісний позов задоволено частково: визнано недійсним рішення Загальних зборів учасників Товариства, оформлені протоколом Загальних зборів учасників Товариства №12/10 від 13.11.2016; визнано недійсним Статут Товариства (нова редакція) затверджений рішенням Загальних зборів учасників Товариства № 12/10 від 13.11.2016; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки укладений 13.11.2016 між СВК «Аграрій» та фізичною особою громадянином ОСОБА_3 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу частки укладений 13.11.2016 між ОСОБА_1 та фізичною особою громадянином ОСОБА_4 ; скасовано державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи Товариства від 17.11.2016, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №14991050009019837, вчинений державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Херсонської міської ради; скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах юридичної особи Товариства від 17.11.2016, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №14991070010019837, вчинений державним реєстратором відділу державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Херсонської міської ради; 
		- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Аграрій» про визнання права власності на частку у статутному капіталі відмовлено повністю;
		- у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку у статутному капіталі відмовлено повністю.
		Як слідує з матеріалів справи, під час розгляду справи №910/6624/17 у суді першої інстанції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали частки у статутному капіталі Товариства відповідачу 2 шляхом укладання 28.05.2017:
		- договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргобуд» № 1, згідно з яким ОСОБА_4 продав відповідачу 2 свою частку у розмірі 83,03% за номінальною вартістю 19  902 78 грн. (а.с.14 т.1 )
		- договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Аргобуд» № 2, згідно з яким ОСОБА_3 продав відповідачу 2 свою частку у розмірі 16,97% за номінальною вартістю 4068,61 грн. (а.с. 10 т.1)
		З огляду на укладення вищевказаних договорів купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства 28.05.2017 проведені збори учасників Товариства, на яких прийняті рішення, оформлені протоколом загальних зборів учасників Товариства № 28/05 від 28.05.2017, зокрема:
		- виведено зі складу учасників Товариства ОСОБА_3 і ОСОБА_4 у зв`язку  з продажем належних їм часток у статутному капіталі Товариства в розмірі 16,97 % та 83,03 % відповідно на користь відповідача 2;
		-  затверджено відповідача 2 учасником Товариства розмір частки якого у статутному капіталі Товариства складає 100 % (23  971,39 грн.).
		- затверджено нову редакцію Статуту Товариства з урахуванням змін, зазначених у цьому  протоколі ;
		- змінено місцезнаходження (юридичну адресу) Товариства на:01035, м.Київ, пр.Перемоги, 5-А.
		- звільнено з посади директора Товариства ОСОБА_4 з 28.05.2017;
		- призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_2 з 29.05.2017;
		- уповноважено директора Товариства на подання Статутних документів Товариства до органів державної влади з метою проведення реєстраційних дій з правом передоручення.
		На підставі вказаного протоколу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. вчинені наступні реєстраційні дії:
		- державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 30.05.2017 10741050012063837; Гамаль Ірина Миколаївна ; Приватний нотаріус Гамаль І.М.; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників;
		- внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 30.05.2017 10741070013063837; Гамаль Ірина Миколаївна ; Приватний нотаріус Гамаль І.М.; зміна керівника юридичної особи. (а.с.75 т.1)
		Звертаючись до суду з цим позовом позивач посилається на те, що, оскільки рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2018 у справі №910/6624/17 визнано недійсними укладені 13.11.2016 між третьою особою (продавцем) і ОСОБА_3 (покупцем), а також між позивачем (продавцем) та ОСОБА_4 (покупцем) договори купівлі-продажу частки № 1 та № 2, у позивача є право на витребування у нинішнього номінального власника ОСОБА_2 корпоративних прав позивача, а саме, частки в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд», яка вибула з володіння позивача не з його волі, що встановлено рішенням суду у справі №910/6624/17. 
		Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив у повному обсязі, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне. 
		Частиною 1 ст. 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
		Як встановлено вище, рішенням господарського суду міста Києва від 07.06.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2019 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.04.2019 у справі №910/6624/17, серед іншого визнано недійсними укладені 13.11.2016 між СВК «Аграрій» та фізичною особою громадянином ОСОБА_3 та між ОСОБА_1 та фізичною особою громадянином ОСОБА_4 договори купівлі-продажу часток  в Статутному капіталі Товариства.
		За приписами с. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
		Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст.75 ГПК України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.05.2018 по справі №910/9823/17.
		Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою №28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
		Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Христов проти України», №24465/04, від 19.02.2009, «Пономарьов проти України», №3236/03, від 03.04.2008).
		Згідно з ч. 2 ст. 3 ГПК України, якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
		Статтею  17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що  суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права
		Таким чином, вищезгадані судові рішення Європейського суду з прав людини та сама Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод є пріоритетним джерелом права для національного суду, тому судові рішення у справі №910/6624/17 не можуть бути поставлені під сумнів, інші рішення, в тому числі і у цій справі, № 911/3114/20, не можуть їм суперечити, а обставини, встановлені в справі №910/6624/17 (зокрема щодо недійсності укладених 13.11.2016 між СВК «Аграрій»  та ОСОБА_3 та між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договорів купівлі-продажу часток  в Статутному капіталі Товариства як таких, що укладені за відсутності волевиявлення СВК «Аграрій»  та ОСОБА_1 та, як наслідок визнання догорів недійсними, той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не набули права власності на частки у статутному капіталі Товариства), є преюдиційними і не потребують доведення в цій справі.
		Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
		За змістом ст. 10 Закону України «Про господарські товариства» (в редакції, яка існувала станом на дату укладення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з відповідачем 2 договорів купівлі-продажу часток у статутному капіталі Товариства) право відчужити частку здійснити  відчуження  часток  у  статутному (складеному) капіталі  товариства належить учаснику товариства, 
		Отже, враховуючи, що за укладеними 13.11.2016 між СВК «Аграрій»  та фізичною особою громадянином ОСОБА_3 та між ОСОБА_1 та фізичною особою громадянином ОСОБА_4 договорами купівлі-продажу часток  в Статутному капіталі Товариства  покупці не набули права власності на частки у статутному капіталі Товариства, останні, відповідно, не мали права в подальшому продати такі частки відповідачу 2.
		Статтями 15, 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду.
		Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
		Згідно із ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
		За змістом статей 387, 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. 
		Отже, нормами цивільного законодавства передбачені засади захисту права власності. Якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача, захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову.
		Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. Аналогічні за змістом висновки викладені, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.
		Тобто, якщо особами, які заволоділи майном на підставі недійсного правочину, було укладено ще декілька, то вбачається правильним заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. В цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й було доведено в суді, рішенням яке набрало законну силу.
		Такі висновки узгоджуються з  правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові №674/31/15-ц від 21.11.2018, згідно з якою захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до особи, яка незаконно володіє цим майном (у разі відсутності між ними зобов`язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені ст.388 ЦК, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.
		Щодо посилань апелянта  на те, що заявлена позивачем вимога про витребування у відповідача 2 права власності на частки у статутному капіталі відповідача 1, не відповідає способам захисту, встановленим п. 3 ч. 5 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якою передбачена вимога про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства, що свідчить про те, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту його прав та є підставою для відмови у позові колегія суддів зазначає про таке.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки зазгачені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 02.07.2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19).
		За змістом позовної заяви позивача він прагне відновлення становища, яке існувало до порушення його прав, тобто відновлення такого складу учасників Товариства : позивач - частка 83,03% статутного капіталу та  СВК «Аграрій» - частка 16,97% статутного капіталу.
		При цьому позовні вимоги про визнання рішення загальних зборів товариства з обмеженою відповідальністю недійсним, визнання недійсним статуту чи недійсними змін до нього, визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства не відповідають належним та ефективним способам захисту, оскільки їх задоволення не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 
		Вичерпний перелік способів захисту учасників товариств з обмеженою відповідальністю або з додатковою відповідальністю міститься у статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», норми якого є спеціальними для зазначених товариств.
		Так, за змістом ч. 5 ст. 17 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються, серед іншого, такі документи:
		- судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;
		-  судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
		Отже, виходячи зі змісту ч. 5 ст. 17 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» належним способом захисту у цьому разі є, як позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства, так і позов про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю.
		Вказане не суперечить правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованого в постанові від 17.12.2019 у справі № 927/97/19, згідно з яким у разі, якщо позивач прагне відновити склад учасників товариства, який існував до стверджуваного порушення його прав або інтересів, і таке відновлення не може бути здійснене шляхом стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства (підпункт «е» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), то належним способом захисту в цьому разі є позов про визначення розміру статутного капіталу товариства та розмірів часток учасників товариства (підпункт «д» пункту 3 частини п`ятої статті 17 цього Закону), оскільки в даному випадку позивачем заявлено позов про витребування у відповідача  2 права власності на частки у статутному капіталі Товариства шляхом скасування реєстраційних дій щодо державної реєстрації та внесення змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань що не суперечить способам захисту, встановленим ч. 5 ст. 17 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань».
		Щодо підстав для скасування реєстраційних дій суд зазначає наступне.
		Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
		Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про обґрунтованість тверджень позивача стосовно того, що витребування корпоративних прав позивачем не може бути реалізовано в інший спосіб аніж шляхом скасування записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення наступних реєстраційних дій:
		- державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи; 30.05.2017 10741050012063837; Гамаль Ірина Миколаївна; Приватний нотаріус Гамаль І.М.; зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників;
		- внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; 30.05.2017 10741070013063837; Гамаль Ірина Миколаївна; Приватний нотаріус Гамаль І.М.; зміна керівника юридичної особи.
		Відповідно до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Отже, внаслідок скасування зазначених вище реєстраційних дій будуть відновлені відомості в Єдиному державному реєстрі про склад учасників товариства, розмір їх часток у статутному капіталі, інформацію про директора товариства, місцезнаходження товариства, які були наявні станом на 13.11.2016 тобто до вчинення правочинів, визнаних недійсними судом.
		Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17:
		- особа, яка вважає своє право чи інтерес порушеними через подання та внесення до ЄДР недостовірних відомостей може вимагати їх захисту через корегування відомостей ЄДР та відображенні в ЄДР відповідних дійсних відомостей у спосіб, що забезпечить ефективне відновлення та захист її порушених прав та інтересів, зокрема, шляхом скасування запису в ЄДР (пункт 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»);
		- у такому випадку, якщо суд встановить, що суб`єкт державної реєстрації вчинив запис в ЄДР за зверненням належного заявника, на підставі всіх необхідних для реєстрації документів відповідно до закону та відсутності встановлених законом підстав для відмови в державній реєстрації, це не є перешкодою для скасування в судовому порядку недостовірного запису в ЄДР, наявність якого порушує корпоративні права чи законні інтереси позивача;
		- спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
		Пунктом 13 ч. 1 ст. 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.
		Тобто, вимоги щодо реєстраційних дій розглядаються господарським судом, якщо такі вимоги є похідними від спору, що виник з корпоративних відносин.
		Посилання апелянта на те, що оспорюваним рішенням суду першої інстанції на користь позивача витребувані частки у статутному капіталі Товариства, тобто фактично витребувано і частку, яка раніше належала СВК «Аграрій», спростовуються тим, що внаслідок скасування зазначених вище реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань будуть відновлені відомості про склад учасників товариства, розмір їх часток у статутному капіталі, інформацію про директора товариства, місцезнаходження товариства, які були наявні станом на 13.11.2016 згідно з якими учасниками Товариства були як позивач (83,03% статутного капіталу вартістю 4  068,61 грн.), так і СВК «Аграрій» (16,97% статутного капіталу вартістю 19  902,78 грн.).
		Щодо посилань апелянта на те, що позивач, звертаючись до  суду з цим позовом про витребування у відповідача 1 права власності на частки у статутному капіталі Товариства, діяв як у власних інтересах так і у інтересах СВК «Аграрій» колегія суддів зазначає про те, що, заявлені позивачем позовні вимоги про витребування у відповідача  2 права власності на частки у статутному капіталі Товариства шляхом скасування реєстраційних дій не суперечать визначеним законодавством способам захисту прав та забезпечать ефективний спосіб захисту порушеного права позивача.
		До то ж колегія суддів зауважує апелянтові на тому, що, враховуючи те що, у спірному випадку, спірними реєстраційними діями до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одночасно внесено відомості про зміни всіх дійсних учасників Товариства, тобто як позивача, так і третьої особи, вказане виключає можливість скасування виключно тієї частини реєстраційних дій, які стосуються позивача.
		Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
		У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
		Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		З огляду на обставини, які викладені вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у цій справі та витребування у відповідача  2 права власності на частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» шляхом скасування наступних реєстраційних дій щодо державної реєстрації та внесення змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: державна реєстрація змін до установчих документів відповідача 1 (зміна місцезнаходження, зміна складу або інформації про засновників) - запис № 10741050012063837 від 30.05.2017 та внесення змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах (зміна керівника юридичної особи, зміна складу підписантів) - запис №10741070013063837 від 30.05.2017.
		Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи. 
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
		Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/3114/20, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
		Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покладаються на апелянта.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Агробуд» на рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/3114/20  залишити без задоволення.
		2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/3114/20  залишити без змін.
		3. Поновити дію рішення господарського суду міста Києва від 21.10.2020 у справі №910/3114/20.  
		4. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
		5. Матеріали справи №910/16098/20 повернути до суду першої інстанції.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
		Повний текст судового рішення складено  13.05.2021.
		 
		Головуючий суддя                                                            М.А. Руденко 
		 
		Судді                                                                                М.А. Дідиченко
		 
		                                                                                Є.Ю. Пономаренко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...